Гімназія «Ерудит»
Солом’янського району м. Києва
Соборність України.
Естафета поколінь:
від діда – прадіда
Розробила та провела
куратор 6 класу
Андрієнко Світлана Вікторівна,
учитель української мови та літератури,
вища категорія, старший учитель
Київ - 2012
Тема: Соборність України. Естафета поколінь: від діда - прадіда
Мета: виховання нацiональної свiдомостi учнiв i людської гiдностi, вiдродження паросткiв духовностi, єдності родини; формування рис громадянина Української держави; поглиблення знань про iсторичний факт злуки українського народу, його значення; пробудження iнтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу; виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини.
Хід заходу
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і одвічне коло.
Ми засіваємо житейське поле,
і не на день минущий, - на віки.
Б. Олійник
Учитель: Не можна бути справжнім громадянином своєї країни, коли ти не усвідомлюєш свого коріння, коли ти не знаєш історію свого народу і своєї сім’ї.
Ведуча: У всіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу.
Ведуча: Упродовж останніх років українці все частіше звертаються до свого коріння, до своєї історії. Безцінним є й історичний досвід поколінь, тому перейняти його естафету, засвоїти якнайкраще – дуже важливо для молоді. Ведуча: Славна Україна наша героїчними сторінками історії, мужністю борців за її волю. Згадуються слова Тараса Шевченка, які мають закарбуватися у свідомості кожного українця:
Все розберіть… та й спитайте
Тоді себе: що ми?..
Чиї сини? Яких батьків?
Ведуча: Протягом багатьох років нас намагалися зробити людьми без роду і племені, а сьогодні наше прагнення знати своє героїчне минуле свідчить про духовне відродження нашого народу, про його славу і могутність.
Звучить «Козацький марш».
Учениця.
Гей, гуртуймося,
Українськi дiти!
Зранку, змалку вже вчимося
Для Вкраїни жити.
Україна — край мiй рiдний
Вiд Кавказу по Карпати
І веселий, i свобiдний,
І великий , i багатий!
Ведуча: Учитуюся у слова «Рідна земле моя, ти козацькою славою щедра», і мимоволі хочеться задуматися про минувшину, відшукати своє коріння, знайти ту силу, яка дасть наснагу жити в сьогоденні, любити свій народ, свою рідну землю.
Учениця.
Як спитають мене люди,
Хто я, тодi скажу їм:
Що я українець щирий,
Український в мене дiм!
І для України в мене
Серце iз любовi б’є,
Я за Україну
Вiддам все життя своє.
Учениця.
Люблю землю українську
Усiм серцем, з усiх сил,
А любовi цеї вчуся
Вiд насипаних могил.
В цих могилах сплять герої,
Що у хвилю у страшну
Буйнi голови поклали
Учениця.
За рiдню i за вiтчизну.
І як цi герої впали;
Так i я готов —
За Вкраїну жертвувати
Все життя, майно i кров.
Р.Завидович
Ведуча: Справді, однією з найславетніших сторінок історії України є доба, її довго намагалися замовчувати, але все одно пам’ять про неї передавалася від одного покоління до наступного в думах, вона жила у свідомості людей, викликала повагу і захоплення.
Ведуча: Споконвічна мрія українців про волю і незалежність теж передавалася від покоління до покоління, тому нарешті й здійснилася. Втім, представники старшого і молодшого поколінь іноді по-різному сприймають історичний досвід.
Учениця.
Пам’ять віри. Пам’ять роду.
Пам’ять прапора і серця.
Лиш по пам’яті в людині
Пізнає людину світ.
Ведуча: Мудрість говорить про необхідність прилучати молоде покоління до історичного досвіду батьків, дідів, прадідів.
Ведуча: Протягом багатьох столiть iсторичного розвитку Україна не мала власної державностi i єдиної територiї. Українськi землi належали багатьом державам: найбiльше Росiї, Литвi, Угорщинi, Речi Посполитiй, згодом Румунiї, Чехословаччинi. Цей славетний день прийшов – 22 січня – День Соборності України.
Учениця.
У всiх людей одна святиня.
Куди не глянь, де не спитай,
Рiднiше їм своя пустиня,
Аніж земний в пустинi рай,
Їм красить все їх рiдний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батькiвщини .
Ведуча: У березнi 1917 року у Надднiпрянськiй Українi розпочалася нацiональна революцiя.
Ведуча: Було обрано Центральну Раду, першого президента М.Грушевського, проголошення створення Української Народної Республiки (УНР).
Ведуча: 4 Унiверсалом вiд 22 сiчня 1918 р. було проголошено незалежнiсть України. Подiбнi процеси вiдбувалися i в Галичинi.
Ведуча: 9 листопада 1818 р. було проголошено назву держави ЗУНР i створено перший уряд — державний Секретарiат на чолi з Костем Левицьким.
Учениця.
Зламався врештi двох iмперiй мур!
I на розалинах у слушну цю нагоду
З “явилися держави УПР i ЗУНР,
Як вияв волi нашого народу.
Ведуча: 1 грудня 1918 р у Фастовi було пiдписано угоду про об’єднання ЗУНР i УНР.
Ведуча: 4 сiчня 1919р. у Станiславi УНРада схвалила закон про злуку двох українських держав.
Ведуча: 22 сiчня I919р. у Києвi на площi святої Софiї вiдбулося урочисте проголошення злуки УНР i ЗУНР. Пiд час урочистостей представник директорiї Федiр Швець проголосив довгоочiкуваний Унiверсал.
Учениця.
Все, що мрiялось вiками,
Сповнилось, настало!
«Ще не вмерла Україна» —
Гордо прозвучало.
(Виконання пiснi ,,Ще не вмерла Україна“)
Ведуча: День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли був підписаний відповідний Указ Президента України. Ведуча: Згідно з цим документом 22 січня - день, коли був проголошений в 1919 році Акт Злуки, встановлено Днем Соборності України.
Учениця.
Велична і свята, моя ти Україно,
Лише тобі карать нас і судить
Нам берегти тебе, Соборну і єдину
І нам твою історію творить!
Ведуча: Ніби звертаючись до нас, один з творців Акту Злуки, державний секретар ЗУНР Лонгин Цегельський говорив про день 22 січня: "Це така дата, що її виучувати будуть напам'ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі". Його слова стали справді пророчими.
(Звучить мелодія пісні«На Україну повернусь»)
Ведуча: 22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув'язнили в радянському концтаборі).
Ведуча: 22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши "живий ланцюг" від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.
Звучить запис церковних дзвонів
Учениця.
Задзвонили срібні дзвони в Україні,
Аж по світі по широкім стало чути:
"Зустрічайте Воскресіння день! Віднині
Навік-віки Україні вільній бути!"
Зашумів відвічний Київ прапорами,
Розлилась народу повідь по Подолі,
На майдані, на Софійськім, з корогвами
Зустрічала Україна свято волі.
Україно, нездоланна вища Мати
Володимира, Богдана і Тараса.
Бог тобі призначив жити, не вмирати,
Бути світові як захист і окраса.
Учитель: здобутки попереднiх поколiнь продовжують своє життя в поколiннях прийдешнiх. Вони допомагають, пiдтримують зберiгати найсвятiше — пошану до наших батькiв, дiдiв; справу боротьби за Українську державу. Міцніє прагнення молодих продовжити батьківську справу, підтримати честь свого роду, щоб не перервалася естафета поколінь.
Учениця.
Маєм сонце, маєм море,
Маєм Київ і Дніпро,
Маєм землю неозору,
На якій росте добро.
Синьо-жовтий прапор маєм
Й Володимирський тризуб,
Дон і Сян їх обіймають.
Ми – народ - великолюб.
Учениця.
Боже-Отче всемогутній,
Захисти коханий край!
Дай нам вийти у майбутнє,
Мужність і сміливість дай!
Захисти нас від свавільних
Хижаків, жорстоких, злих,
Захисти від божевільних,
Від Чорнобилів нових!
Учень.
Хай собори на руїні
Стануть там, де Ти прорік.
Незалежній Україні –
Разом – Слава нині і повік!
(муз.А.Пашкевича, сл.В.Яремчука - «Моя ти, земле калинова»)
|