|
|
Скачати 196.48 Kb.
|
|
Зміст Вступ…………………………………………………………….…………с.3
під час Війни за незалежність США....................................………….с.7-12
Війні за незалежність США….........................................…………..…с.13-17 Висновоки…………………………………………………….………......с.18 Використана література та інтернет ресурси……………………….…..с.19 Вступ Паблік рилейшнз (або зв’язки з громадськістю) стають все більш актуальними та вживаними технологіями в сучасному світі, особливо, коли мова йде про держави із демократичними політичними системами, де взагалі неможливе використання тоталітарних або авторитарних технологій впливу на населення з боку влади. Сьогодні як основні галузі використання PR найчастіше виділяють: політичні, бізнесові, державні та кризові. Хоча цими напрямами використання технологій і методів, засобів паблік рилейшнз не обмежується. Зокрема, говорять про соціальний PR, релігійний, міжнародний, PR в шоу-бізнесі та деякі інші. У першу чергу треба сказати щодо історії політичного піару. Хоча деякі фахівці свідчать про те, що вона бере початок із античних часів, насправді у сучасному вигляді, тобто в розумінні піару як технологій впливу на формування громадської думки та поведінку громадськості, мова може йти про період десь трохи більше двохсот років, що був пов’язаний із американською революцією. Американські патріоти та один із їх очільників С. Адамс уже тоді використовували всі можливості впливу на громадську думку та поведінку американців, що боролися за свою незалежність та встановлення в Сполучених Штатах демократичної форми правління в умовах, коли практично єдиною можливістю впливу на поведінку громадян були скісні піарівські технології. Актуальність обраної теми обумовлюється тим, що сотні тисяч людей (якщо не мільйони) практикують, вивчають і викладають в наші дні паблік рілейшнз і зрозуміти суть якогось явища неможливо, не вивчивши його історії. Мета написання реферату визначити причини та історичну обумовленість виникнення такого явища, як паблік рилейшнз. Тому, для досягнення поставленої мети, ми спробуємо простежити історію зародження сучасних політичних технологій на прикладі війни за незалежність в США. 1. Причини та перебіг Війни за незалежність. Для висвітлення становлення політичних технологій в США необхідно ознайомитись з причинами, перебігом та результатом Війни за незалежність. У 1607 р. на Атлантичному узбережжі Північної Америки англійці створили першу колонію - Віргінію. У другій половині XVIII ст. на Атлантичному узбережжі Північної Америки існувало 13 англійських колоній, у яких розвивалося плантаційне господарство на рабовласницькій основі, вирощувалися зернові, тютюн, цукрова тростина, в містах створювалися мануфактури тощо. Влада в колоніях належала англійським губернаторам, а король видавав закони, не зважаючи на думку колоністів. Англія користувалася монопольним правом торгівлі з колоніями і вивозила велику кількість цінної сировини - тютюн, рибу, ліс, залізо та ін. Водночас англійський уряд обмежував права колоній у торгівлі, промисловості, користуванні землею (заборонялося відкриття мануфактур, виробництво і вивезення окремих виробів, торгівля без посередництва англійських купців, постійно зростали митні збори за ввезення товарів з Англії). Це стримувало розвиток господарства колоній і не давало можливості розвиватися буржуазії. Ширився рух непокори колонізаторам (бойкот англійських товарів, окремі збройні сутички з англійськими військами тощо). Британський уряд мало опікувався потребами колоністів в Америці. Британська корона вбачала в заокеанських колоніях передусім джерело поповнення скарбниці за рахунок високих податків та усіляких поборів. Політика англійського уряду, свавілля губернаторів і королівських чиновників, насильне розміщення в американських колоніях військ- усе це викликало невдоволення колоністів. Король Георг III заборонив колоністам захоплювати землі на захід від Аппалацьких гір, а англійський парламент запровадив новий податок на торговельні угоди: всі документи, газети, оголошення тощо. Поблизу Бостона відбулася перша битва між урядовими військами і загоном колоністів. Королівські війська зазнали втрат і відступили. Так розпочалася війна за незалежність американського народу. Одна за одною колонії почали проголошувати про відокремлення від Англії. 1775 р. у Філадельфії розпочав роботу Континентальний конгрес представників усіх колоній, що повстали проти Англії. Він прийняв рішення розірвати відносини з Англією і створити американську армію, до якої увійшли раніше створені партизанські загони. Головнокомандувачем армії було призначено багатого віргінського плантатора Джорджа Вашингтона, який брав участь у війні проти французів та індіанців і здобув репутацію здібного воєначальника. 4 липня 1776 р. Конгрес ухвалив Декларацію незалежності - заяву про відокремлення від Англії та цілковиту самостійність колишніх колоній, що об'єдналися в Сполучені Штати Америки. День 4 липня і нині є національним святом американського народу. Автором Декларації був Томас Джефферсон - віргінський плантатор і адвокат, буржуазний демократ, один із найвидатніших діячів американської революції. У Декларації проголошувалися загальна рівність і найвищий принцип верховенства народу або народовладдя. Однак Декларація не скасовувала рабства, не припиняла винищення корінного населення Америки - індіанців. Війна американців з британськими військами велася зі змінним успіхом. Навесні 1776 р. британська армія в Америці поповнилася військами з метрополії та найманцями з німецьких князівств, її чисельність досягла 60 тис. осіб. Англійське командування планувало захопити Нью-Йорк і розгорнути наступ у долині р. Гудзон, щоб відрізати від повстанців американський Південь. До кінця року англійська армія мала значні успіхи, але в ніч на Різдво 2,5 тис. американських солдатів переправилися через р. Делавер і завдали поразки ворогу поблизу Трентона. Перемогою американців закінчилась і битва під Пристоном. Восени 1778 р. армії Дж. Вашингтона вдалося розгромити сильну англійську армію поблизу Саратоги. Однак улітку 1780 р. англійці перейшли в наступ на Півдні й здобули низку перемог над американською армією. Проте становище колонізаторів погіршувалось, оскільки у США з'явився сильний союзник - Франція. У лютому 1778 р. було підписано франко-американський договір, який передбачав допомогу американцям озброєнням і військовими силами. У січні 1781р. американська армія завдала поразки англійцям на Півдні. Влітку того ж року американські й французькі війська під командуванням Дж. Вашингтона змусили капітулювати англійську армію поблизу Йорктауна. Англія вичерпала свої резерви й у березні 1783 р. змушена була припинити бойові дії. У вересні 1783 р. на Паризькому конгресі було підписано договір, який юридично закріпив американську незалежність. Англія визнала незалежність США і розширення їхніх територій на захід до річки Міссісіпі. У результаті революційної війни в США було ліквідоване колоніальне панування Англії та встановлено республіку [3; с.280-282]. 2.Використання політичних технологій напередодні та під час Війни за незалежність США. Розібратися в суті сучасної системи зв'язків з громадськістю, зрозуміти її принципи та соціальні функції практично неможливо, не зробивши екскурсу в історію становлення паблік рілейшнз на американському континенті, не вивчивши досвіду, накопиченого суспільством, з самого початку прагнувшим скинути окови станових і політичних традицій Старого Світу. Основи професії паблік рілейшнз зароджувалися тут одночасно з боротьбою американських патріотів за незалежність і встановленням республіканських демократичних форм правління на відміну від європейських, монархічних. Коли спроби переконати англійського короля Георга III в необхідності зрівняти в правах колоністів і жителів метрополії ні до чого не привели, колоністи в своїй боротьбі поєднали в одне ціле силу зброї, пера і слова. Серцевиною американської революції в її людському вимірі є апеляція до громадської думки і вплив на неї, цілеспрямоване використання каналів комунікації і прагнення залучити на свою сторону кожного індивіда. Колоністи і їх лідери спочатку прагнули переконати в необхідності позбутися колоніальної залежності не тільки рядових емігрантів і біженців з Англії та інших країн Європи, але навіть монархів старого континенту. Хоча професія паблік рілейшнз як особлива і окрема від інших в ті часи ще не сформувалася, проте тактика і прийоми цього ремесла стихійно, але неухильно розвивалися. Лідери борців Америки за незалежність не пропускали жодного шансу, щоб підхльоснути наступальні дії, заручившись підтримкою своїх нових політичних планів з боку громадськості. Для цього використовувалися різноманітні пропагандистські засоби: прес-бюлетені, газети, зустрічі з героями визвольного руху, гасла, символи, риторика, паблісіті, не кажучи вже про мітинги, паради, виставки, поезію, пісні, комікси, салюти та ін. [5; с.52-53]. Ці революціонери усвідомлювали важливість суспільної підтримки і інтуїтивно розуміли, як домогтися її, а потім і направляти в потрібне русло. Вони досить широко і творчо користувалися пером, трибуною оратора, різними способами інсценуцією події, символікою, вміло і вчасно підкидати суспільству "новини" [9; с.134]. Насамперед, мова йшла про необхідність агітації населення колоній, переважна більшість якого протягом усього періоду боротьби за незалежність коливалося в своїх перевагах між повсталими і законними англійськими властями. І тут керівникам боротьби за незалежність вдалося взяти гору над англійцями, вплинувши на почуття і емоції людей, тоді як англійці воліли спиратися на юридичні норми і військову силу. Таким чином, початковим принципом американських комунікаторів у взаєминах з населенням стало використання методів переконання, а не прямого наказу, навіть тих, хто виступав від імені влади [11; с.152]. Загальними стали твердження про те, що в 70-80-і рр.. XVIII в. паблік рілейшнз розвивався переважно в політичній сфері. Кампанії, що проводилися сторониками американської незалежності А.Гамільтоном, Т.Джефферсоном, Д.Адамсом, Б.Франкліном, Т.Пейджем, були суто пропагандистськіми. У цей період формуються технології інтенсивного просування як індивідуального іміджу лідера, так і політичнихі суспільних ідей. Перед прихильниками американської незалежності в роки підготовки і ходу революції стояла досить складна задача: позиціонувати не надто популярну ідею незалежності колоній (війна за незалежність тривала 8 років, і у більшої частині населення, особливо в початковий період боротьби, не було чіткої позиції щодо незалежності). Для реалізації цього завдання була організована справжня PR-кампанія, що включала безліч взаємопов'язаних елементів, не було упущено жодної можливості використати PR, щоб «підштовхнути » громадськість до відкритого невдоволення Англією [4; с.31-32]. Яскравим прикладом політичних технологій можуть послужити події 5 березня 1770. Під час однієї зі звичайних у той час вуличних сутичок було вбито п'ятеро жителів Бостона. Однак американська преса подала цей випадок як «Бостонська бійня», організована, нібито, англійськими військовими, і проголосила її варварською акцією, щоб розпалити ненависть до британців. Якщо ж не вистачало подій, які можна було б експлуатувати, патріоти без коливань створювали їх штучно. Так, наприклад, 6 грудня 1773 року, перевдягнувшись індіанцями, група американців-патріотів проникла на британське судно, що стояло в Бостонській бухті, і скинула в море вантаж з чаєм. Подія, назване «Бостонське чаювання», була сфабрикована з метою привернення уваги громадськості, головним чином для того, щоб вплинути на емоції публіки. Це, ймовірно, перший в історії Америки класичний приклад організації псевдоподії і використання принципу прес-посередництва у зв'язках з громадськістю. Серед головних організаторів таких подій та їх цілеспрямованого висвітлення пресою був Самуель Адамс - один з вождів американської революції. Інтуїція підказувала йому, що саме преса може стати найпотужнішою зброєю нації що зароджується. Адам невпинно працював над тим, щоб пробудити, а з часом і певним чином зорієнтувати громадську думку. Він виходив з того, що більшість населення керується швидше почуттями, ніж розумом, і що громадська думка - це результат потоку подій і того, як їх розуміють і інтерпретують люди, які активно займаються політикою. Він завжди був готовий сам створювати події, лише б досягти поставленої мети. Варто підкреслити, що, незважаючи на окремі факти штучного нагнітання емоцій навколо деяких подій, основоположниками принципів, якими і сьогодні користуються в сфері паблік рілейшнз, є Самуель Адамс і його соратники по боротьбі Америки за незалежність. Завдяки їх творчим знахідкам, новим підходам до мобілізації громадської думки була продемонстрована ефективність цілого ряду прийомів і методів зв'язків з громадськістю, ввійшли в арсенал сучасних паблік рилейшнз [5; с.53]. Готуючи повстання проти англійського панування, ці новоспечені пропагандисти, керуючись в основному інтуїцією, розробили відповідні методи, а потім і продемонстрували їх міць: 1.Створення спеціальних громадських організацій для проведення агітації і «організації подій» («Сини свободи», Бостон, 1766 р.; «Кореспондентські комітети», Бостон, 1772 р., і ін) [9; с.134]. Прикладом діяльності «Синів свободи» є вищенаведені події, а саме «Бостонська бійня» та «Бостонське чаювання», також «Сини свободи» влаштовували демонстрації і ходи, вривалися в будинки збирачів, змушуючи їх публічно відмовлятися від посади, спалювали склади з гербовим папером, закривали суди. Тих, хто виступав захисником метрополії, обмазували смолою і вивалювали в пір'ї. У серпні 1765 бостонці розгромили будинок ненависного королівського губернатора Гатчінсона. У день вступу в силу закону про гербовий збір, 1 листопада 1765 р., вони влаштували церемонію похорону «колоніальної свободи», що налічувала 145 років з часу першого поселення; церемонія закінчилася тим, що «свобода» при разом співали присутніх благополучно встала з катафалка. Навесні 1766 парламентові довелося скасувати гербовий збір. Для підтримки престижу корони ця поступка супроводжувалася декларацією про верховної влади парламенту над колоніями та його праві обкладати їх податками. В 1772 р. було оголошено, що від тепер оплата губернаторів, суддів та інших чиновників буде проводитися з королівської казни. Це означало повну незалежність королівських чиновників від законодавчих зборів, і буржуазія негайно здійснила кроки до утворення власних органів влади. На міському мітингу в Бостоні був обраний особливий громадський орган на чолі з Самюелем Адамсом, Джозефом Уорреном, Полем Рівери, названий кореспондентських комітетом [4; с.321-322]; 2.Використання символів які легко впізнати і емоційних символів (наприклад, «Дерево свободи»); 3.Формування іміджу «героїв нації» (Д.Вашингтона, Б.Франкліна, Т.Джефферсона, А.Гамільтона, Д.Адамса, Т.Пейна та ін) і створення легенд. Про них створювалися повчальні історії, що лягли в основу подальших американських легенд (наприклад, зворушлива історія про маленького Д.Вашингтона, який подряпав топірцем садове дерево, але знайшов мужність зізнатися в цьому батькові, хоча й знав, що буде суворо покараний); 4.Використання гасел як слоганів (наприклад,«Дайте мені свободу або смерть», «Оподаткування без представництва - це тиранія»); 5.Організація спеціальних заходів для привернення уваги і формування громадської думки на підтримку ідеї незалежності («Бостонське чаювання» у 1773 році); 6.Доведення до відома громадськості власної (далеко незавжди правдивої) інтерпретації подій (так, С.Адам представив перестрілку між кількома британськими солдатами і бандою портових хуліганів як знамениту «Бостона різанину», яка стала емоційним символом грубості Англії і гноблення населення її колоній); 7.Постійний і безперервний інформаційний вплив на громадськість і громадську думку самими різним каналам; 8.Використання газет для агітації: а) радикальний характер матеріалів; б) маніпулювання «емоційними» темами для більшого впливу на читачів (наприклад, жахливі умови життя негритянських і індіанських поселень); в)видання памфлетів (1500), які використовували сатиру, іронію, алегорію, навіть лайки для емоційного сприйняття вже опублікованих раціональних аргументів; г) листівки та заклики (прообраз ньюс-релізів) [9; с.134-135]. Такі підходи до зв'язків з громадськістю, по більш ефективному спілкуванню з населенням виявилися набагато результативніше дій метрополії, покладатися не стільки на пропагандистську роботу, скільки на існуюче в той час колоніальне право і тиск військової сили. Не випадково в умовах війни Америки за незалежність емоційно забарвлені політичні баталії виявилися більш плідними, ніж битви з використанням вогнепальної зброї. Історики американської революції наводять такий факт: одного разу, почувши стрілянину британців під Лексінгтоном, сповнений творчої енергії Адам багатозначно вигукнув: «О, який ж це прекрасний ранок!». Він і його друзі-пропагандисти не упустили шансу, щоб завдати ще однієї морально-політичної поразки своїм супротивникам [5; с.54]. Під час збройного протистояння, керівники повстання ще більше стали апелювати до патріотичного почуттю колоністів. Все частіше стали звучати поняття «американець», «американський», що стали незабаром новим етнонімом. До публікацій в пресі додалися буклети, публічні виступи «героїв», а також пісні та комікси. В результаті народ не залишився осторонь від активного політичного життя. Навпаки, у складні періоди саме тиск мас на керівництво повсталих колоній не допустило змови з англійцями і можливого подавлення повстання. Таким чином, в період боротьби за незалежність США відпрацьовувалися первинні ПР-технології, що одержали надалі велике поширення. Одна з перших політичних кампаній по пропаганді та роз'ясненню першою в історії людства Декларації прав людини (Декларація незалежності США 1776 року, ініціатор - Т.Джефферсон) дала поштовх розвитку ПР в Америці і у всьому світі [12]. 3. Друковані засоби масової інформації - головна зброя у Війні за незалежність США. Головну роль у створенні і поширенні в країні духу свободи і незалежності безумовно зіграли газети, яких до початку війни вже було 37 (7 з них виходили у Філадельфії, 5 в Бостоні і 3 в Нью-Йорку). Все активніше і цілеспрямованіше порушуване ними суспільне невдоволення колоніальною порядками наростало з кожним роком, ламаючи обмежувальні заходи колоніальних властей. У міру назрівання революційних подій американські газети все голосніше заявляли про себе як центри національного опору і організатори прямих революційних дій народу. Блокада американського узбережжя англійським флотом змушувала колоністів створювати підприємства, які виробляли все потрібне їм, в тому числі друкарські машини і необхідні для друку матеріали. Це звільняло друк колоній від прямої матеріальної залежності від Англії і викликало зростання числа газет. Американський друк реально ставав незалежним від Англії, а американські друкарі і видавці отримували небачені раніше можливості для збільшення своїх прибутків, якими вже не треба було ділитися ні з ким [10; с.121-122]. Так, на протидію цьому у 1765 р. був навіть введений спеціальний репресивний захід, «Гербовий збір», обкладання грошовим податком кожного газетного примірники). Але газети чинили все більший вплив на громадську думку. По суті, під впливом лідерів американської революції складаються особливості преси цього часу: - велика увага до місцевих подій, новин, матеріалам; - явна політизація видань, різке зростання питомої ваги публіцистичних матеріалів; - використання «емоційних» тем (наприклад, теми страхітливих негритянських і індіанських колоній) для більшого впливу на читачів. Таким чином, у цей час не тільки формується усвідомлення важливості роботи з пресою, але і освоюються ідеї та технології. Підсумком роботи революціонерів з пресою було те, що більше 2/3 американських газет вітали революцію, сформувавши в при цьому такуж громадську думку. Лідери американської революції, природно, використовували і інші канали комунікаційного впливу крім газет. Дослідники відзначають такі засоби, як памфлети (з 1750 по 1783 рр. було випущено близько 1500 памфлетів, які використовували сатиру, іронію, алегорію, навіть лайки для емоційного сприйняття вже сформульованих і опублікованих раніше раціональних аргументів), листівки та звернення (друкувалися небувалими тиражами, а далі призначені для передруку газетами), усні публічні виступи, чутки [7; с.96]. Найбільш впливовим і послідовним революційним виданням була "Бостон Газетт", що видавалася відомим громадським діячем і видатним журналістом Самуелем Адамсом. Військові новини в цій, як і в інших газетах, були уривчастими і не особливо достовірними, оскільки газети ще не мали штатних військових кореспондентів і нерідко мали обмежуватися чутками. Значне місце в "Бостон Газетт" відводилося описами актів насильства окупантів. Англійське командування всіляко заперечувало свою провину, але після того, як в 1770 війська відкрили вогонь по мирній демонстрації, ця газета вийшла в траурній рамці із зображенням 4 трун - по числу жертв, а потім щорічно нагадувала читачам про трагедію. Вплив цієї газети було настільки великим, що коли Адамс заявив, що має докази причетності губернатора Хатчисона до введення гербового збору (ці докази він так і не пред'явив), натовп спалив будинок губернатора. Найбільший тираж (3500 прим.) Мала в ті роки бостонська революційна газета "Массачусетс спай". Секрет успіху полягав у тому, що її видавець, Ісайя Томас, робив ставку на нижчі верстви, писав простою мовою і продавав газету за півціни. В якійсь мірі це видання передбачило масові газети 19 століття [6]. Між іншим, «Массачусетс спай» першою серед американських газет стала вживати слово «американець», що в тодішніх умовах вже звучало як революційний заклик до колоністів, незважаючи на їх національні відмінності, як визнання нової єдиної нації. Газети вже завойовують авторитет у суспільстві як незамінні виразники суспільної думки, стають невід'ємною частиною суспільного життя країни і чимало сприяють розвитку війни на користь американців, часом граючи важливу роль у виграші або програші того чи іншого бою. У цих умовах редакційна стаття, написана видавцем або редактором, стає невід'ємною рубрикою американської газети, роблячи безпосередній вплив на хід подій. В умовах гострої політичної боротьби на перших ролях в редакціях газет революційно-патріотичної орієнтації стають політики-журналісти, завдяки яким серед американців широко поширилися такі високі поняття, як свобода, незалежність, права народу, а газети перетворилися на рупори політичної пропаганди та організаторів революційної енергії американського народу. Першочергова роль в ідейному обгрунтуванні необхідності народної визвольної війни проти Англії належала одному із зачинателів американської демократичної культури, видатному політичному діячу і публіцисту Бенджаміну Франкліну, виступи якого на сторінках газети «Пенсілваніа Газетт» були пронизані «ненавистю до колоніально-феодальним порядкам, співчуттям до трудящих і знедолених». Бенджаміну Франкліну і його газеті належить найперша заслуга в справі поширення в Північній Америці духу незалежності. 9 травня 1754 Бенджамін Франклін помістив у газеті свою знамениту карикатуру, до речі, як газетний жанр першу в американській пресі. На ній була зображена змія, що складається з восьми розсічених, не пов'язаних між собою частин, кожна з яких була позначена ініціалами восьми в той час колоній. Під карикатурою були поміщені слова: «Американці! Свобода або смерть! Об'єднаймося або помремо!». Карикатура була відразу ж передрукована багатьма американськими газетами і стала безпосереднім поштовхом до того, що влітку 1754 був скликаний загальний конгрес представників усіх колоній в Північній Америці. За глибокі політичні, соціальні та економічні зміни в колоніях на основі ліквідації колоніальної залежності від Англії і архаїчного феодального укладу послідовно виступав інший видатний діяч американської визвольної війни - Томас Джефферсон, один з авторів Декларації незалежності і Конституції США. До речі, в заснованій ним у 1766 році газеті «Вірджинія Газетт» (пізніше вона буде виходити під назвою «Газетт оф Уільямсбург») була вперше в країні 19 липня 1776 опублікована Декларація незалежності, причому не виклад, а її повний текст. Справжнім агітатором американської революції був Семюель Адамс, який в 1748 році в двадцятирічному віці заснував у Бостоні газету «Індепендент адвертайзер», регулярно вміщують на своїх сторінках матеріали, спрямовані проти англійського панування в країні. Але, мабуть, самим знаменитим і впливовим публіцистом Американської революції був Томас Пейн, який прибув до Америки з Англії в 1774 році. Безсумнівно, це був найбільш революційно налаштований діяч серед усіх батьків-засновників США. Пейн регулярно друкувався в ряді газет. Так, у 1775 році він опублікував в газеті «Пенсілваніа джорнел» під псевдонімом Гумунус статтю, в якій рішуче висловлювався на користь незалежності від метрополії. У цій же газеті з'явилося есе Томаса Пейна «Криза». Найбільш сильно талант Томаса Пейна як публіциста проявився в його широко відомій статті «Загальний зміст», опублікованій у січні 1776 року у вигляді листівки, видрукуваної загальним тиражем 120 тис. екземплярів. Весь тираж був поширений за три місяці - на ті часи щось абсолютно небувале в Америці і у всьому світі (твір Томаса Пейна розійшлося в 19 країнах). У ньому висувається ідея безкомпромісноого відділення від Англії і повної свободи колоній. Томас Пейн - пристрасний захисник ідеї про скасування рабства і торгівлі неграми. Під час військових дій Томас Пейн пересувається разом з революційною армією, випробовуючи всі негаразди війни і будучи свідком її перемог і поразок. У рішучий день атаки Трент він при світлі табірних вогнів на барабані пише свой «Заклик» - такий пристрасний заклик до свободи і незалежності, що головнокомандуючий армією колоністів Джордж Вашингтон видав наказ: кожен солдат, перш ніж вступити в бій, повинен прочитати його, а неграмотний - прослухати. «Заклик» передрукували практично всі революційні газети [10; с.124-125]. Також, величезну популярність мали памфлети, написані Пейном в роки Війни за незалежність, - «Здоровий глузд» (1776) і «Американська криза» (13 випусків, 1776 - 1783). Вони були адресовані самій широкій аудиторії. Пейн докладно тлумачив сенс таких абстрактних понять, як держава, право, демократія і т. д. Всі загальні міркування він пов'язав з американською дійсністю, з конкретними подіями. Аналізуючи політичну обстановку, Пейн стверджував свою точку зору емоційно і різко. Його нападки на Англію були люті, часом навіть грубі, а прославляння Америки не знало меж. Разом з тим його твори логічні, прості і дохідливі за стилем. Все це і забезпечувало їм популярність. Не можна не відзначити важливого внеску в боротьбу за незалежність, внесеного американськими друкованими засобами масової інформації. Незважаючи на труднощі воєнного часу, журналістика вийшла з війни зміцнілою, чим забеспечила гарантії свободи слова і вагоме місце в американському суспільстві [2; с.218]. Висновоки Війна за незалежність США (1775–1783) — війна між королівством Великобританія і лоялістами (прибічниками британської корони) з одного боку та революціонерами 13 англійських колоній (патріотами) з іншого, які проголосили свою незалежність від Великобританії, як самостійна союзна держава, у 1776 році. Особливість якої в тому, що саме напередодні та під час цієї війни були вперше використані важливі елементи сучасних ПР-технологій, що поклали початок бурхливому розвитоку паблік рилейшнз. Війна за незалежність США також показала, що обдумане та своєчасне використання ПР-технологій часто має більший ефект чим сила армії та зброї. Підведемо короткі підсумки формування політичних технологій в США в період Війни за незалежність: - переважною сферою PR-діяльності є політика; - з'явилися PR-технології що відносяться до найбільш простих сфер PR-діяльності - «маніпулюванню» або «пропаганда»; - головним інструментом впливу на громадськість є преса; - спостерігається незначний вплив європейської загальнодержавної думки на що формуються зв'язки з громадськістю; - погляди, міфологія, символізм імен «батьків-засновників» США надалі будуть широко використовуватися в історії PR, виконання важливих функцій обгрунтування легітимності цього виду діяльності і сфери відносин. Роблячи висновки, не можна не відзначити важливого внеску в боротьбу за незалежність, внесеного американськими друкованими засобами масової інформації. Незважаючи на труднощі воєнного часу, журналістика вийшла з війни зміцнілою, чим забеспечила гарантії свободи слова і вагоме місце в американському суспільстві. Використана література та інтернет ресурси 1. Всемирная история. Энциклопедия. Т. 5 / Редкол.: Н.И. Павленко (голова) та ін.– М. : Издательство социально-экономической литературы, 1958.– 728 с. 2. История зарубежной литературы XVIII века: Учеб. для филол. Спец. Вузов / Л. В. Сидорченко, Е. М. Апенко, А. В. Белобратов и др.; Под ред. Л. В. Сидорченко. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высш. шк. ; 2001. – 335 с. 3. Історія держави і права зарубіжних країн : підруч. для студ. вищ. навч. закл / Л. М. Маймескулов, Д. А. Тихоненков, В. В. Россіхін, С. І. Власенко. – Х. : Право, 2011. – 517 с. 4. Кальна-Дубінюк Т.П. Паблік рілейшнз. Навч.посіб. / Т.П. Кальна-Дубінюк, Р.І. Буряк – К: 2000. – 204 с. 5. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз / В.Г. Королько. – М. : "Рефл-бук", 2000. – 528 с. 6. Лекции по истории зарубежной журналистики [електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.library.cjes.org/online/?a=con&b_id=511&c_id= 5848 . – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.11.2012. 7. Лукиева Е.Б. Теория и практика связей с общественностью / Е.Б.Лукиева. – Томск: Изд-во ТПУ, 2006. – 156 с. 8. Полторак В.А. Політичні Паблік рилейшнз: історія виникнення, основні функції та методи / В.А. Полторак // Соціальні технології : актуальні проблеми теорії та практики. – 2011. – № 49. – С. 149-157. 9. Скотт М. Катлип Паблик рилейшнз. Теория и практика / Скотт М. Катлип, Аллен Х. Сентер, Глен М. Брум. – М. : Издательский дом "Вильямс", 2005. – 624 с. 10. Соколов В.С., Михайлов С.А. Периодическая печать Соединенных Штатов Америки / В.С. Соколов, С.А.Михайлов. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1998. – 255 с. 11. Тикер Э. Паблик рилейшнз: учебник для студентов вузов / Элисон Тикер. – М.: Проспект, 2005. – 332 с. 12. Шпаковский В.О., Шпаковская С.В. История связей с общественностью. Электронный учебник для дистанционной формы обучения СО [Електронний ресурс] // Пенза: Изд-во ПГУ. – 2004. – 132 с. – Режим доступу до журн.: http://window.edu.ru/resource/481/24481/files/pr.pdf. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.11.2012. |
| ТЕМА 1 (8 години) Цілі та задачи війни за незалежність іспанських колоній Америки як буржуазної революції. Характер війни, рушійні сили |
Уроку: Греко – перські війни Навчальна: розглянути причини, характер та наслідки греко – перських війн, сформувати в учнів уявлення про перебіг відомих – Марафонської,... |
| Дипломних та МАГІСТЕРСЬКИХ робіт Політика Англії в північноамериканських колоніях до війни колоній за незалежність |
Конспект уроку для 6 класу Тема: Греко-перські війни Розкрити причини греко-перських воєн, розглянути основні битви, визначити причини утворення Першого Афінського морського союзу |
| Урок 18 Тема. Події 1939 червня 1941 рр. Причини, характер та періодизація Другої світової війни Тема. Події 1939 – червня 1941 рр. Причини, характер та періодизація Другої світової війни |
Інформаційна картка послуги Встановлення статусу учасника війни, інваліда війни, члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни |
| Порушення територіальної цілісності Української держави – Гетьманщини. Мета З’ясувати причини громадянської війни, що спалахнула в Україні і призвела до її розколу на Правобережну та Лівобережну; дати оцінку... |
Інформаційна картка послуги Видача талонів на право одержання проїздних документів (квитків) безоплатно або з 50-відсотковою знижкою їх вартості інвалідам війни,... |
| Тема. Г. Белль «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа …». Герой оповідання як жертва війни. Мета А протиприродну сутність війни; розвивати навички переказу прочитаного твору, зв’язного мовлення; розвивати вміння висловлювати власну... |
Згідно з вимогами ISO 9001 Надання статусу та видача посвідченнь інвалідам війни, членам сімей загиблих ( померлих) учасників бойових дій та учасників війни,... |