Тема. Рушник, рушничок вишивана доріжка


Скачати 126.82 Kb.
НазваТема. Рушник, рушничок вишивана доріжка
Дата16.04.2013
Розмір126.82 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Історія > Документи
Родинне свято, 7 клас
Тема. Рушник, рушничок – вишивана доріжка.

Мета. Продовжувати знайомити дітей з українськими народними традиціями. Розширити, поповнити знання про традицію застосування рушника. Сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання зберегти родинні традиції, не забувати своєї національної культури.

Святково прибрана кімната старовинними рушниками, доріжками.

Вчитель. Віками в укр.селі проводились вечорниці, досвітки, вденьки. В основному вони проводились пізньої осені, по закінченні польових робіт - з Покрови до весни. В перший день йшли з хлібом і зразу сідали за роботу. Нічого не робили в неділю. Шили в середу і п'ятницю, в інші дні пряли. Збиралися по черзі у кожної дівчини з гурту. Дівчата вишивали собі сорочки, блузки, хустки, доріжки. І співали пісні. Та найчастіше дівчата вишивали рушники. Сьогодні ми поговоримо з вами про те, як створювались рушники, де вони використовувались, які звичаї пов'язані з рушниками.

Ведучий. Вечір добрий, любі друзі!
Шановні гості!

Ми раді вас сьогодні привітати На світлому і доброму святі Ласкаво просимо до хати!

Ведуча. Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати.
Привітним, гожим словом вінчувати.
Прийміть же хліб на мальовничім рушнику
Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

Учень 1. Хліб і рушник - одвічні людські символи.

Хліб, сіль на вишитому рушникові –

то висока ознака гостинності українського народу.

Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов'янську святиню.

Учень 2.

У нас сьогодні наче вечорниці.
Милують око диво-рушники.
Дівочий сміх лунає у світлиці.
Як добре, що є звичаї такі!
Учень 3.

Збиратися разом, співати, гуляти,
Про Україну неньку розмовляти
Дізнатись більше про традиції, обряди,
Культуру та історію - ми завжди раді.
Учень 4.

Скільки багатства в нашого народу!
В криниці мудрості не висиха вода!
Свято шануються закони роду
Душі народної криниця не згаса.

Учень 5.

А мова наша - рідна мова,
Чи то не золото, не скарб!

Вона мов гілка калинова –

Красою вабить і цілющий має дар.

Учень 6.

А аякже не згадать про пісню –

Сумну й веселу, радісну й тужну.
Вона то у блакить зрина небесну,
То серце крає від жалю.
Дівчата вишивають рушник

(пісня „Вишиванка").

1. З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку

Що тоненька ниточка, мов шнурочок,

І ще тонший у дівчини голосочок.

  1. Що червона ниточка - то кохання,
    А що чорна ниточка - розставання,
    Щоб червона ниточка легко слалась,
    А щоб чорна ниточка часто рвалась.

  2. Ой, піду неділеньку на гулянку,
    Подарую милому вишиванку.
    Сердься мій соколику, чи не сердься,
    Будеш ти носить її біля серця.

Учень 1.У багатьох рушниках домінує чорний колір з невеликим додатком червоного. В одному давньому рукописі розповідається про те, що чорний колір був наслідком трагедії після повстання 945 року. Згідно з „Повістю врем'яних літ" в той час відбулося перше в Київській русі антифеодальне повстання дремлян. Як відомо, місцеві люди під проводом коростенецького князя Мала дали рішучий бій Ігоровим воякам, а самого князя розірвали навпіл. Роком пізніше, зібравши численне військо, княгиня Ольга вирушила на дремлян і жорстоко розправилася з ними. Жіночу тугу за своїми вірними охоронцями символізувала саме чорна гама. Впродовж століть вишивка дремлян носить однотонність з незначним додатком червоних відтінків.
Учень 2. Мистецтво вишивання дуже давнє. З покоління передавалося воно від однієї до іншої майстрині, від матері до дочки. Про історію вишивок на території сучасних українських земель у давні часи свідчать
архіологічні розкопки.

Найстарша датована пам'ятка української народної вишивки 1073 рік. Вишивальному мистецтву вчили в монастирських школах.

Учень 3. Найдавнішу археологічну знахідку - рушника зі слідами вишивки, добуто в Києві на вулиці Вознесенський узвій. В полотно було загорнуто близько ста двадцяти срібних монет.

Учень 4. Рушник. Він символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові. Він пройшов через віки до своїх дітей, хто не черствіє душою; він щедро простелений для близьких і далеких друзів, гостей. Хай символ цей завше буде в нашій добрій хаті, як ознака великої любові і незрадливості.
Пісня „Мамина світлиця".

(Бере в руки вишитий рушник)

Ведучий. Вишитий прабабусин рушник - літопис життя нашого. Нехай у кожного з нас на мить в уяві оживе світлий образ прабабусі, її вправні натруджені руки, які мережили довгими зимовими вечорами при свічці оцей рушник, залишили нам на згадку таку неповторну красу і талант.

Учень 1. Висить рушник на стіні

В нашій теплій привітній оселі Тільки квіти на ньому чомусь Вже поблідли й не дуже веселі. Квіти поблідли, бо роки пройшли, Вишивала його ще моя прабабуся.
Учень 2. Зупинись на хвилиночку, мить.
Розкажи про життя прабабусі моєї,
Розкажи, як жила, як росла,
Розкажи, як мережила квіти

На оцьому ллянім полотні.

Учень 4. Розкажи, як голубила діток
Як навчала добра і краси
Оживають ці квіти сьогодні,
Набираються сили й наснаги

Бо рушники ці - це наше коріння,

Без коріння не можна рости.
Ведуча.

А скільки праці, недоспаних ночей потрібно було, щоб виткати таке біле домашнє полотно?

Не було в Україні сім'ї, котра б не сіяла конопель чи льону. В наших краях полотно ткали з конопель. Коли приходила пора жнив, люди, як ті бджілки, вибирали коноплі, зв'язували їх у невеликі снопи, мочили в річці. Мокли коноплі тиждень - два.

Ведучий.

Пізніше сушили на сонці, тіпали, знову сушили, витирали на терлиці, а тоді чесали й пряли. Виходило і клоччя, і повісма. Вечорами, співаючи, пряли. Починали тільки в жіночі дні - середу, п'ятницю, суботу. Ось так народжувалося полотно на світ. Воно, як людські долі.

Ведуча. У різних районах України вишивали рушники по своєму.

Учень 1.

На Полтавщині - це казкові квіти у вигляді вазончика - дерева життя, на якому можна розпізнати рослинність України. Тут ви побачите соняшника і калину, китиці винограду і рожу, тюльпана і гвоздику, барвінок і дубові листочки, жолуді і суниці, вишито і вербове листя. З квітами вміло переплітався пташиний світ. Тут можна побачити півника і зозулю, голуба, сороку, різних фантастичних птахів.

Учень 2.

Рушники чернігівські - це переважно ткані, декоровані багатющим орнаментом геометричного походження, де крім геометризованих елементів рослин, птахів, тварин, також широкий світ стародавньої слов'янської міфології, архітектури у вигляді монастирів, дзвіниць, трибаних українських церков та хат.

Учень 3.

Що давніші рушники, то скромніш їх вишито. При тому, лиш на одних краях рушника. Особливо цікаві і неповторні клембівські рушники, вишивані сукозлоттю, а по-місцевому - „широм по білому полотні геометричним орнаментом, - мають ні з чим незрівняну декоративну красу."
Учень 4.

Полісся створило свій особливий тип. Це були перш за все вузькі, але переважно довгі рушники, декоровані на всьому просторі полотнища сірими та білими нитками якимсь повним геометричним орнаментом, а по краях чи по всій площі рушники перетикали орнаментованими смужками різного кольору. Такі рушники по народному називали „рябчуками", витканими в „крушку", „сосонку", в „клітку", в „рожу", в „дамки".

Учень 5.

Рушники львівські, тернопільські, івано-франківські невеликого розміру, декоровані геометричним чи геометризованим рослинним орнаментом. Найбагатші з них гуцульські.

Учень 6.

Обухівські рушники вишивали в основному чоловіки. Вони не схожі на жодні інші вишиті: в них втілена сувора та могутня парубоцька пісня - дума.

Ведучий.

Подивіться на карту України. Ви побачите і кольори і види вишивок, орнаментів. Який багатий і щедрий народ, яка жива кольорова гама!

Ведуча.

Були рушники вишиті хрестиками, вирізувані, мережані, вибійні, вишиті парчовими нитками, мальовані або вибивані на папері,

декоровані засобами аплікації, ткання та вишивання разом, - на одному рушникові.

Ведучий.

В одній із народних казок оповідається, що гарні рушники виходили тільки у тієї жінки, котра „як плаче - перли сипляться, а як сміється, так усі квіти цвітуть..."

У чарівну силу рушника вірили, як у доброго чудодія, що вбереже до всякого лиха. Звідки ж бо взятися такій силі? А сила рушника у його візерунках.

Ведуча.

Рушники можна читати так, як читають книги. Треба лиш розумітися на орнаментах. Почнемо з простенького.

Учень 1.

На кожному рушникові є такі собі крайчики „вужики", або „кривульки". То є знаки Води. А де вода - там життя.

Учень 2.

Ламана лінія - безкінечник. Вона розповідає про те, що життя продовжується, бо воно вічне. А чотирикутники - то символ Сонця. Квадратики можуть означати й поле, а „кривульки" - насіння. Калина на рушникові - символ дівочої вроди. А калина з дубом - то поєднання краси і сили.

Учень 3.

Вишивали на рушниках виноград. Виноград розкриває радість і красу створення сім'ї. Здавна в Україні святили мак, ним обсівали людей і худобу, тому й вишивали на рушниках, бо вірили, що має мак чарівну силу, яка захищає від усякого зла.

Учень 4.

Поважні пави на весільних рушниках: вони мають над собою вінець — Боже благословення.

Ластівка - вірна супутниця людської долі, ця пташка завжди несе добру звістку.

Ведучий.

У родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками. їх дбайливо оберігали, гостям, сусідам неодмінно показували посаг, виготовлений дівчиною на виданні.

Ведуча.

Дати рушники, традиційно означало готуватися до весілля.

Учень 5.

А в коморі сволок,

На ньому рушників сорок

Біжите, внесіте

Та боярів прикросте.

Стиха звучить музика „В саду гуляла".

Сценка сватання.

Ведучий. Українська хата. Біля столу сидить батько (палить люльку) та дочка, яка вишиває рушник. Мати прибирає.

Мати. А ти, старий, чого розсівся? Хутко святкову свиту одягай та за стіл сідай, як господар поважний.

Батько. Та я зараз, а що там горить, чи що?

Мати. Та бодай тобі! Свати йдуть, свати !

Галя. Ой лишенько!

Стукіт у двері.

Батько. Можна, можна. Заходьте, коли люди добрі.

Входять два свати і молодий з хлібом-сіллю, кладуть на стіл.

1-й сват. Добрий вечір, люди добрі!

Батько й мати . Добрий вечір.

2-й сват. Кланяємося вам хлібом-сіллю.

Мати. Проходьте, сідайте до столу. Цікаво, що привело вас до нашої хати?

Батько. Яку таку справу маєте до нас?

1-й сват. (прокашлюється в кулак). Та діло тут таке. Шукаємо ми куницю, красну дівицю. А вона кажуть до вашого двору забігла.

Батько. Он воно, що!

2-й сват. Ну, а наш князь шукає її, бо хотів би мати у себе.

Мати. Галю, ти чуєш?

Галя. Та чую, мамо, чую.

1-й сват. Та тут уже нічого говорити балакати, віддайте за нашого Івана Галину!

2-й сват. (звертається до нареченого)

Ходи но, Іване, по хаті - чи не кривий, біва, чи не горбатий, не сліпий, не безбокий.

Молодий проходить повільно, гордовито, піднявши голову.


1-сват. (звертається до нареченої)

Ну, Галино, сподобався тобі наш парубок?

А нашому парубкові ваша дівчина люба.

2-й сват. (звертається до батьків)

Тож кажіть уже своє, та якщо дівчина згодна, то і рушники сватам подавайте, а для молодого хустку шукайте.

Наречена звертається до матері.
Ой ти мати, порадниця в хаті

Порадь мені, що людям казати.

А чи мені рушники подавати

А чи мені іншого шукати?

Мати. Ну що ж , донечко, коли ти не спала та рушники вишивала, то і падавай сватам.

Наречена виносить рушники, хустку на знак згоди. Молоді стають навколішки на рушник, який простелила мати і просять батьківського благословення.

Галя. Дозвольте, батьку, дозвольте, мати

На рушник вишитий перед вами стати.

На рушник вишитий перед вами стати.

Та божого благословіння дістати.

Благословіть, мамо, благословіть тату,

На щасливу долю, на життя багате.

Мати з батьком іконами благословляють молодих.

Мати. Бог благословляє і я благословляю, Життя аж до віку в парі вам бажаю. Хай діти - як квіти, життя барвінкове, Веселе, як ружі на цім рушникові.

Батько. Щастя вам, діти, поваги, любові.

Хлібного столу, доброї долі.

Зерном золотим хай колоситься нива,

Хай буде родина здорова й щаслива.

Мати. Любітесь, шануйтесь, діток плекайте.

Людей не цурайтесь, привітно стрічайте,

Та батька з матір'ю не забувайте.


Молоді дякують.

2-й сват. Спасибі, люди добрі, за хліб - сіль та вишиті рушники. Бачимо, що дівчина добра господиня, коли вишила таку красу.

До побачення!

Ведучий.

Використовували рушники і в обряді будівництва житла. У давнину, коли будували хату, то піднімали на рушниках свалок, а потім дарували ці рушники майстрам. Коли стіни були вже зведені, вгорі, в кутку, вішали образ, а на нього рушник.

Ведуча.

Ще в дохристиянські часи, коли люди вірили ніби в дуплах дерев живуть божества, наші предки обвішували рушниками дерева, аби задобрити своїх володарів.

Ведучий.

З рушником, як із хлібом, приходили до породілі, вшановували появу немовляти в родині, зустрічали рідних, одружували дітей, відряджали в далеку дорогу батька, сина, коханого.

Ведуча.

I в далеку дорогу ти мене

На зорі проводжала

І рушник вишиваний на щастя

На долю дала.

Ведучий. Був такий звичай в Україні. Навесні свято Юрія, яке буває 6 травня, коли зеленіли посіви, люди виходили в поле родиною. Попереду йшов батько і ніс на рушнику хліб-сіль. Мати несла в кошику різне частування, накрите рушником. Тричі обходили поле і просили Бога, щоб виріс великий урожай. На зеленому полі стелили рушничок, а на нього викладали їжу пригощалися, а діти водили хоровод та грали різні ігри.

Виходять батько, мати, діти і ходять по залу.

Батько. Святий Юрій, Боже мій. Відімкни небо, Щоб усі річки порозмерзали, Щоб усі низини зазеленіли Та зозулечки повилітали. Повилітали, защебетали. Часто, сито роди, Боже, жито. Чисто ядронисто, На колос колосисто, Ядро з відро,

Колосок з пиріжок.

Мати. Пригощайся, родино, Щоб нам жито родило, І житечко і овес, Щоб зібрався рід увесь.
Діти. І на лузі, і в садочку,

І у полі, і в лісочку,

Скрізь у закутках природи

Водять діти хороводи

Ніби танець квіточковий.

Рушничок наш веселковий.
Ведуча. У рушничків різне призначення. У побуті для витирання рук і обличчя він мав назву утирач. Господиня на знак поваги до гостя давала йому рушник на плече, брала кухлик з водою й люб'язно пропонувала свої послуги.

Ведучий.

Про рушник - утирач говориться:

Вода в відеричку, -Братику, вмийся, Рушник на кілочку, -Братику, утрися.

Ведуча.

Для витирання посуду, стола, лави використовувався стирок. Рушник, яким обвішували стіни, ікони, фотографії - це покутник.

Ведучий.

Плечовим рушником пов'язували сватів.

Подарунковий дарували на весілля.

Ведуча.

Рушник...Він пройшов крізь віки, і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всії, хто не черствіє душею, він щедро простелений близьким і далеким, друзям та гостям.

Ведучий.

Зі сльозами на очах цілують вишитий рушник люди, яких доля змусила покинути не за власною волею рідну домівку, але Україна залишилася рідною матір'ю - ненькою. І, як найдорожчий дарунок, везуть вони з України рушник.

Ведуча.

Бо на ньому оживають до болю знайомі спогади - шум дібров, кетяги калини, довгі коси українських верб, все те, чого немає на чужині.

Учень 6.

Рушникове обличчя веселе,

Обніма коровай на столі,

Закликає гостей до оселі,

Випромінює щедрість землі.
Рушничок на землі - давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері.

Він додому із далечі, кличе,

Де в калині живуть солов’ї.

Учень 7.
Він простелений тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ сусідиться вічно

В нашій хаті на мир, на добро.
Хай здоров я ніколи не зраджує вам,

Будьте завжди такі ж ніжні, рідні і милі

Щоб вам радість, щастя і любов

Вишиваним цвіла рушником.
Вчитель. Хай символ цей ще довго живе у наших оселях, як ознака великої любові і незрадливості. А закінчити наше свято я хочу словами закарпатського поета Василя Густі:

Поки живе чоловік,

Поки сходить і вруниться зілля -

Буде разом до віку рушник

Із началом весни і дороги,

Бо народ в ньому бачить звик

Віру в честь, у життя, в перемогу.

Прошу відвідати наш коровай.

Гості пригощаються короваєм, поданим на рушнику.

Схожі:

Український рушник – символ праці і краси
«Хата без рушників – родина без дітей», «Рушник на кілочку – хата у віночку», «Не лінуйся, дівчинко, вишивати – буде чим гостей шанувати»....
Уроку: «Україна вишивана»
Матеріал на обласний конкурс на кращу методичну розробку з декоративно-прикладної творчості
Починаючи від народження І до самої смерті, рушник супроводжував...
Так само в далеку путь проводжали душу, спускаючи тіло небіжчика до ями на рушниках чи полотні. Як І у випадку з крижмом при народженні...
Починаючи від народження І до самої смерті, рушник супроводжував...
Так само в далеку путь проводжали душу, спускаючи тіло небіжчика до ями на рушниках чи полотні. Як І у випадку з крижмом при народженні...
Урок української літератури на тему «А. С. Малишко солов’їне серце...
«А. С. Малишко – солов’їне серце України. Його пісні, що стали народними.«Пісня про рушник»
Тема: "Національні символи України" Мета
Обладнання: портрет президента, плакати з записом гімну, гербом, прапор, святково прибраний стіл, оформлені дві класні дошки, букети...
Урок сприймання та засвоєння нового матеріалу з випереджувальним...
Тема. Андрій Малишко. Життєва стежина поета і його пісні, що стали народними. «Пісня про рушник»
Тема уроку. Андрій Малишко. Відомий український поет і його пісні,...
Розвивати навички виразного читання ліричного твору, його аналізу, висловлення своєї думки щодо прочитаного
Тема. Дорога під яворами Андрія Малишка. Чисте синівське почуття...
Мета. Знати основні відомості про поета та його пісні. Виразно і вдумливо читати поезії. Вміти визначати і коментувати основні мотиви,...
«Я візьму той рушник, простелю наче долю»
Мета : ознайомити учнів з одвічними людськими символами – українськими рушниками, розвивати художні естетичні смаки, виховувати працьовитість,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка