Для магістрів державного управління Донецьк 2007р
|
|
Скачати 370.52 Kb.
|
|
Міністерство науки та освіти України Донецький Національний Технічний Університет Методичні вказівки До лабораторних робіт з нормативної дисципліни „Технології комп’ютерних мереж” (для магістрів державного управління) Донецьк 2007р. Міністерство науки та освіти України Донецький Національний Технічний Університет Методичні вказівки до лабораторних робіт з нормативної дисципліни „Технології комп’ютерних мереж” (для магістрів державного управління) Методичні вказівки до лабораторних робіт до лабораторних робіт з нормативної дисципліни „Технології комп’ютерних мереж” // Сост. проф. В.Г. Адамов, доц. М.В. Привалов, доц. К.В. Меркулова, ДонНТУ, 2007 р. Містяться основні теоретичні відомості, що використовуються при виконанні робіт та завдання для виконання лабораторних робіт. Укладачі: В.Г. Адамов, проф. М.В. Привалов, доц. К.В. Меркулова, доц. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1 Вивчення загальних відомостей про мережі Internet та її ресурси Ціль роботи: розглянути загальні відомості про глобальну мережу Internet, використовуваних протоколах, службах і ресурсах. Вивчити загальний формат адреси URL, ознайомитися із прийнятими в Мережі способами іменування серверів. Теоретичні відомості Internet - це велика розгалужена мережа, що поєднує комп'ютери, розташовані в самих віддалених точках Землі. Початок був покладений при побудові мереж ARPAnet й DARPAnet, які найчастіше називають об'єднуючими, тому що мережі різних компаній й організацій належали не до єдиного типу, а поєднувалися за допомогою спеціально розроблених шлюзів (gateways). Шлюзи використовують загальний протокол, тобто сукупність правил, що регламентують роботу системи з тим або іншим сервісом. Цей протокол одержав назву Internet Protocol (IP). Розвиток проекту підходу, що утворився в результаті такого, відбувалося в багатьох напрямках. Протокол IP став використовуватися як стандарт і для локальних мереж. Причому, при побудові локальних мереж відповідно до протоколу IP у них з'являються нові можливості. Так, наприклад, до локальних мереж відкривається доступ з віддаленого комп'ютера, розташованого в іншій компанії. Все більша стандартизація й розширення надаваних можливостей не могли не вплинути на звичайних користувачів, а тому кількість комп'ютерів, що мають доступ до цих послуг, неухильно росло. І згодом користувачі стали сприймати таке вільне з'єднання комп'ютерів як щось єдине - Internet. Internet містить у собі безліч ресурсів. Основним "продуктом", який можна знайти в Internet, є інформація. Ця інформація звичайно зібрана у файли, які зберігаються на хост-комп‘ютерах, і вона може бути представлена в різних форматах. Формат даних залежить від того, до якого мережного сервісу (послуги) звертається користувач й які можливості по відображенню інформації є на його власному комп'ютері. Будь-який комп'ютер, що підтримує TCP/IP, може виступати як хост-комп‘ютер. Кожен ресурс в Internet має свою унікальну адресу - URL (Unified Resource Locator). Він має стандартизовану структуру: служба://доменне ім'я або адреса хоста[:порт][/шлях] Служба визначає тип запитуваного ресурсу. Її необхідно вказувати, тому що з розвитком всесвітньої мережі різко збільшилася й кількість служб. Причому той самий хост-комп‘ютер може надавати кілька різних служб. Приклади деяких служб наведені в таблиці 1: Таблиця 1 Приклади строкових кодів найбільш популярних служб в Internet
Всі хост-комп‘ютери Internet пойменовані відповідно до унікальної доменної адреси (domain name). www.bigcorp.com – приклад такого імені. Доменне ім'я складається з декількох частин, що визначають конкретний хост-комп‘ютер, який володіє їм, організацію й ієрархію доменів (об'єднань комп'ютерів і мереж), до яких вона належить. Таким чином, у повне ім'я хоста на додаток до імені даної машини послідовно включені імена всіх вищестоящих доменів. Доменні адреси використовуються в поштових адресах, а також при з'єднанні з хост-комп‘ютерами для передачі файлів або доступу до інших ресурсів Internet (наприклад, World Wide Web). Ім'я хоста складається з декількох слів (сполучень символів), розділених крапками. По імені Ви можете одержати деяку інформацію про приналежність даного хост-комп‘ютера до певної організації або мережі. Розглянемо як ілюстрацію вигадане доменне ім'я bigmachine.bigcorp.com. Сполучення букв, що стоїть праворуч, визначає ім'я домену верхнього рівня. У цьому випадку com означає, що цю адресу зареєстровано у домені, відведеному для комерційних організацій різного профілю діяльності. Споконвічно було шість організаційних доменів вищого рівня (табл. 2) Таблиця 2 Приклади найбільше часто використовуваних доменів верхнього рівня
Існують також домени верхнього рівня, що поєднують комп'ютери по географічному принципу. Кожна країна, мережі якої входять в Internet, має свій дволітерний код, наприклад fr - Франція, de - Німеччина й т.д. Рухаючись ліворуч у нашому прикладі імені хост-комп‘ютера, ми зустрінемо сполучення bigcorp. Воно визначає організацію, у мережі якої перебуває дана машина. Коли яка-небудь організація одержує доступ в Internet, вона реєструє свою назву в спеціальних реєстраційних службах Internet. У цьому випадку ім'я bigcorp зареєструвала якась компанія Big Corporation. Як реальні приклади приведемо домени ibm.com для хост-компьютерів, що належить компанії Inernational Business Machines (IBM), mit.edu -для Massachusetts Institute of Technology (MIT), або nasa.gov - для National Aeronautics and Space Administration (NASA). Чте таке IP-адреса? Отже, доменна адреса хоста використовується для знаходження цієї машини в Internet. Власне кажучи, доменна адреса - це лише зручний спосіб ідентифікації комп'ютера. Кожному доменному імені хост-комп‘ютера відповідає числова IP-адреса, що необхідна для того, щоб програмне забезпечення, яке підтримує роботу мережі Internet, могло передати або прийняти інформацію з хоста. IP-адреса є унікальним номером, привласненим комп'ютеру для того, щоб його можна було знайти в Internet. Ця адреса являє собою набір із чотирьох груп чисел, кожне з яких лежить у межах від 1 до 255 й які розділені між собою крапками, наприклад, 192.69.123.159. Програмне забезпечення Internet, а саме, служба доменних імен DNS (Domain Name Service), у більшості автоматично транслює доменні імена хост-комп‘ютерів в IP-адреси, тому немає необхідності запам'ятовувати номер машини. Як видно із загальної структури адреси ресурсу Internet, у ньому присутні ще два необов'язкових параметри: порт і шлях. Порт є числом, у діапазоні від 1 до 65535, що вказує тип служби. У більшості випадків досить вказівки строкового коду служби. Однак, цього не завжди досить. Строковий код завжди асоціюється з номером порту, стандартним для даної служби. Так, служба http асоційована з портом 80, служба ftp - з портом 21, і так далі. Але бувають випадки, коли на одному хост-комп‘ютері запущено кілька однотипних служб. У цьому випадку тільки одна з них може працювати зі стандартним портом, інші ж будуть використовувати інші номери портів. Саме в таких випадках, коли необхідно звернутися до стандартної служби, що працює на нестандартному порту, вказівка номера порту є необхідною. Інформаційний сервіс, заснований на передачі файлів з використанням протоколу FTP ( File Transfer Protocol, Протокол передачі файлів), був одним з перших, розроблених в Internet. За допомогою даного сервісу Ви можете, використовуючи відповідну FTP-програму на своєму комп'ютері, підключитися до віддаленої машини (FTP-серверу), ознайомитися з переліком доступних файлів і скопіювати їх на свій комп'ютер. FTP дозволяє пересилати по Мережі файли будь-якого типу – тексти, зображення, програми, файли із записами звуку й т.д. Примітка: При наявності відповідних прав можна не тільки читати, але й додавати свої файли на віддалений комп'ютер. Якщо Ви є зареєстрованим користувачем цього хост-комп‘ютеру, то можете використовувати для роботи особисті каталоги. У тому випадку, коли Вас немає в списку користувачів FTP-сервера, реєстрація виконується під ім'ям anonymous ("безіменний користувач") і Вам надаються загальнодоступні ресурси сервера тільки для читання. FTP є одним із прикладів систем з архітектурою клієнт-сервер. У системах такого типу Ви використовуєте спеціальну програму, іменовану клієнтом, і з її допомогою зв'язуєтеся з іншою програмою, що працює на віддаленому комп'ютері й називається сервером. У випадку FTP-сервера програмне забезпечення віддаленої машини дозволяє Вам читати й записувати файли. В Internet доступні й інші мережні послуги, побудовані за принципом клієнт-сервер. Для того, щоб за допомогою FTP-клієнта забезпечити з'єднання з вилученою машиною, на ній повинне працювати програмне забезпечення FTP-сервера. Цей сервер повинен бути інстальований і запущений системним адміністратором віддаленого комп'ютера, що і вирішує питання які файли будуть доступні ззовні. World Wide Web (WWW ."Всесвітня павутина") - це новітній вид інформаційних послуг, заснований на архітектурі "клієнт-сервер". Наприкінці 80-х років в CERN почалися роботи зі створення інформаційного сервісу, що дозволив би користувачеві легко знайти й прочитати документи, розміщені на серверах у будь-якій частині Internet. Для цього був розроблений стандартний формат документів, що дозволяє наочним образом представити інформацію на дисплеї комп'ютера будь-якого типу, а також можливість установки усередині одних документів посилань на інші документи. Документи, розташовані на WWW-серверах, являють собою текстові документи, що містять команди спеціальної мови, названого HTML (Hyper Text Markup Language, Мова розмітки гіпертексту). Команди HTML дозволяють структурувати документ, виділяючи в ньому логічно частини тексту, що розрізняються (заголовки рівнів, абзаци, перерахування й ін.). У результаті кожна із клієнтських програм перегляду WWW може форматувати текст документа таким чином, щоб відобразити його так, як він відформатований незалежно від типу дисплея. Мова HTML дозволяє включати в документ графічні зображення, що також відображається програмою перегляду , заснованої на графічному інтерфейсі користувача. Одною з найважливіших властивостей HTML є можливість включення в документ гіпертекстових посилань. Ці посилання дозволяють користувачеві завантажити новий документ на свій комп'ютер просто клацнувши курсором миші в тім місці екрана, де розташоване посилання. Документ, на який указує посилання, може перебувати як на тім же WWW-сервері, що й вихідний документ, так і на будь-якому іншому комп'ютері в Internet. Областю документа, що використовується як посилання, може служити слово, група слів, графічне зображення або навіть заданий фрагмент зображення. Більшість програм перегляду WWW можуть звертатися також до ресурсів інших інформаційних служб (FTP, Gopher). На додаток до цього програми перегляду WWW дозволяють працювати з файлами мультимедіа, що містять відео й звук (при наявності відповідного програмного забезпечення й апаратних засобів (hardware) на локальному комп'ютері). E-mail - електронна пошта. Електронна пошта була одним з перших видів мережних служб, розроблених в Internet. Електронна пошта передбачає передачу повідомлень від одного користувача, що має E-mail адресу, до іншого. Вона дозволяє людям, що перебувають на більших відстанях, швидко зв'язатися один з одним. E-mail може бути використана як для трафіку повідомлень, так і для передачі одного або декількох невеликих файлів разом із цим повідомленням. У цей час електронна пошта є надзвичайно популярним і корисним видом Internet-сервісу. Її головні достоїнства-швидкість і зручність. Завдання на лабораторну роботу №1
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2 Робота із програмним забезпеченням, застосовуваним для перегляду інформації в Internet Ціль роботи: вивчити основне програмне забезпечення, використовуване для роботи з ресурсами Мережі. Ознайомитися з основними видами підключення до мережі Internet, настроюваннями найбільш популярних браузерів і порядком їхньої підготовки до роботи. Теоретичні відомості Для перегляду ресурсів Internet використовуються програми-браузери. Першими браузерами були WWW, Mosaic і вони мали мінімум функціональності. На даний момент кількість браузерів є дуже великою. До них відносять Microsoft Internet Explorer, Netscape Communicator, Mozilla, Opera, Firefox й інших. Кількість виконуваних функцій і настроювань значно виросло. Однак, є ряд настроювань, які потрібно виконати для забезпечення нормальної роботи браузера із всесвітньою павутиною. Ці настроювання залежать від виду підключення до Internet. Основні способи доступу до Інтернет Підключення по комутованій телефонній лінії, за допомогою модему Це найпоширеніший серед домашніх користувачів і невеликих фірм спосіб, який іноді застосовується й великими організаціями, якщо їхні потреби в мережних комунікаціях невеликі. З погляду організації підключення, такий спосіб найбільш простий: користувачеві потрібні лише телефонна лінія й недорогий модем (рис. 1). Доступ в Internet надається безліччю спеціалізованих фірм, а коштують їхні послуги зовсім недорого.  Рис. 1. За результатами опитувань, більше 70% аудиторії використовують модем для доступу в Мережу. У технічному плані найбільш складним аспектом тут є встановлення модему. Ця "складна операція" займає в досвідченого фахівця від двох до п'ятнадцяти хвилин. Вартість модему зовсім невелика - найбільш дешеві моделі коштують менш $40, самі краще екземпляри рідко бувають дорожче $180. Оскільки як канал зв'язку використається звичайна телефонна лінія, то ніяких операцій по встановленню провідного з'єднання не потрібно. Все перераховане: простота підключення й експлуатації, дешевина й доступність - робить модемний доступ украй привабливим. Саме тому його використають більше 70% домашніх користувачів. Але для рішення більше серйозних завдань, ніж вищеописані, зв'язок по модему найчастіше виявляється неприйнятним. Основні недоліки - це низька швидкість зв'язку й невисока надійність. У найкращому випадку за допомогою модему можна завантажувати інформацію зі швидкістю близько 7 Кбайт/с, а відправляти її ще повільніше - 4 Кбайт/с. И ці показники є найкращими! Крім того, перешкоди на лінії можуть у будь-який момент привести до розриву з'єднання, на відновлення якого буде потрібно біля хвилини. Якщо ж модемний пул провайдера перевантажений, прийдеться повторювати набір номера десятки разів, і тоді зв'язок відновиться набагато пізніше. Ну й нарешті, модем займає телефонну лінію, і додзвонитися вам під час роботи в Мережі зовсім неможливо. Добре ще, якщо є пейджер, мобільний телефон або друга телефонна лінія, але в багатьох просто немає альтернативних засобів комунікації. У цьому випадку, як не парадоксально, перебуваючи в Internet, ви просто відрізані від реального миру. Підключення до "домашньої мережі". Якщо у вашому мікрорайоні набралася якась критична маса користувачів, що бажають підключитися до Internet, причому серед них є технічно грамотні й ініціативні люди, то рано або пізно вони організують локальну мережу, що буде підключена до Internet за допомогою виділеного каналу. У цьому випадку, одним з найбільш доступних і дешевих способів альтернативного підключення до Internet буде приєднання вашого комп'ютера до цієї мережі. Для цього у квартиру проведуть кабель типу "кручена пари" або коаксіальний і приєднають його до мережної карти, що встановлюється в комп'ютер. Тривалість виконання цього етапу робіт залежить від конкретних умов: є чи вже абоненти мережі у вашому будинку, яким образом потрібно прокладати кабель, і т.п. Якщо все в порядку, то за 3-5 днів вас приєднають до мережі. При цьому можна швидко й безкоштовно обмінюватися даними, спілкуватися й грати з іншими користувачами тієї ж локальної мережі. Доступ в Internet буде платним, оскільки адміністрації "домашньої мережі" потрібно оплачувати експлуатацію виділеного каналу й спеціального устаткування, платити зарплату співробітникам служби технічної підтримки й т.п. Фактично це повноцінний провайдер масштабу мікрорайону. Отже, первісні витрати складаються із двох статей - плати за підключення й вартості мережної карти. Найдешевші картки коштують порядку $10, але щоб уникнути проблем рекомендуються більше дорогі моделі - від $20. Звичайно, доступ по виділених каналах набагато швидше, ніж зв'язок по модему, та й обриви зв'язку малоймовірні. Як правило, проблеми й зі швидкістю, і з надійністю, пов'язані з перевантаженням сервера "домашньої мережі" або каналу зв'язку. В ідеальному випадку користувач одержує надійний, працюючий цілодобово канал зв'язку з Internet, що має пропускну здатність 64-512 Кбіт/с, а іноді й більше. У реальності ситуація буває інший - якість і швидкість зв'язку цілком залежать від того, наскільки сумлінно підійшли організатори до побудови локальної мережі. Тому, перед тим, як ухвалити рішення щодо підключенні до "домашньої мережі", бажано знайти інших її абонентів і довідатися в них, яка швидкість передачі даних, наскільки часто виникають проблеми з доступом в Internet і що це за проблеми. Підключення із застосуванням супутникової антени Повсюдний розвиток цифрового супутникового віщання дозволило організувати цей екзотичний спосіб доступу в Internet. Слід відразу зазначити, що супутниковий канал зв'язку для приватних користувачів не є повноцінним - "тарілка" служить тільки приймачем, а передача даних в Internet повинна вестися по іншому каналі, наприклад, за допомогою модему. Даний спосіб може бути цікавий, якщо важливо насамперед швидкість завантаження даних з Мережі. По цьому показнику супутниковий канал зв'язку досить приваблива - середня швидкість становить приблизно 150 Кбіт/с. Крім цього достоїнства, є й ще одне - ту ж антену можна використовувати для перегляду цифрового супутникового телебачення. Деякі провайдери, наприклад EuropeOnline, безкоштовно надають додаткову послугу DigitalDownload - попередньо замовлені файли можна завантажувати з Мережі зі швидкістю до 2,5 Мбіт/с, не підтримуючи при цьому зв'язку з Internet по каналу вихідного зв'язку. Це дозволить помітно знизити витрати аматорів свіжого програмного забезпечення й музики у форматі MP3. Правда, висока швидкість зв'язку досягається тільки при накачуванні файлів, а от під час мережних ігор користуватися супутниковими каналами не рекомендується - занадто велика затримка між запитом і початком передачі даних. Схема роботи така: користувач установлює у свій комп'ютер спеціальну DVB-карту, встановлює програмне забезпечення й, звичайно, ставить супутникову антену діаметром 50-120 сантиметрів (залежно від регіону). Крім того, повинне бути забезпечене підключення до локального Internet-провайдера, наприклад за допомогою модему. Після цього можна починати роботу. Запити з комп'ютера користувача передаються через локального провайдера на сервер супутникового провайдера. Супутниковий провайдер одержує дані по запиту, транслює їх на супутник, звідки вони передаються на "тарілку" користувача. Такий спосіб досить складний, але він добре погоджується зі структурою запитів домашнього користувача: у загальному обсязі трафік, що входить, становить від 80 до 90%, а більша частина вихідних даних - це вимога до WWW- і FTP-серверів на одержання тієї або іншої інформації. ADSL-доступ із застосуванням телефонної лінії У великих містах зараз ведуться експерименти по створенню альтернативного методу доступу в Internet з використанням звичайної телефонної лінії. Технологія ADSL (Asymmetric Digital Subscriber Line - асиметрична цифрова абонентська лінія) дозволяє використовувати існуючу телефонну лінію для передачі даних з величезними швидкостями - до 8 Мбіт/с у бік абонента й до 1,5 Мбіт/с - від абонента. При цьому можна як і раніше розмовляти по телефону - під час роботи в Internet телефон вільний. Якість звичайного телефонного зв'язку від впровадження системи ADSL не страждає. Технологія організації доступу така: на обох кінцях абонентської лінії (і в користувача, і на АТС) ставляться спеціальні пристрої, так називані сплітери, які розділяють по частоті потоки даних і голосу. У сплітері є рознімання, які дозволяють приєднати до нього звичайний телефон й ADSL-модем. Сам модем - зовнішній, щоб підключити його до комп'ютера, потрібно мати мережну плату. Після установки цього устаткування можна користуватися високошвидкісним доступом в Internet. Звичайно, таких швидкостей, як граничні 8 Мбіт/с, одержати не вдасться, але кілька сотень кілобит у секунду, для досягнення яких звичайно потрібно прокладати виділену лінію, теж є прекрасним показником. Ще раз хочеться підкреслити, що, незважаючи на використання звичайного комутованого телефонного каналу підключення за технологією ADSL забезпечує постійний доступ в Internet. Для роботи в Мережі досить включити комп'ютер. Впровадження ADSL коштує дорого, але цей платіж є разовим, а проходить вся процедура досить швидко: комутована лінія уже існує й прокладати нічого не треба. Організація "класичних" виділених каналів Всі перераховані вище способи установки зв'язку тією чи іншою мірою є екзотикою - вони мають свою специфіку застосування й звичайно вибираються приватними користувачами або невеликими фірмами. Якщо ж надійній, швидкій й якісний Internet потрібний солідній фірмі, то вона, як правило, іде по старому й уторованому шляху - створює для себе високошвидкісний виділений канал зв'язку, використовуючи для з'єднання із провайдером мідну пару міської телефонної мережі, оптичний канал або радіолінію. Крім високої вартості й технічної складності, організація виділеного каналу звичайно пов'язана з очікуванням. Тільки радіоканал не вимагає відчутної лінії зв'язку, в інших випадках до офісу фірми або квартирі потрібно підтягти мідний або оптичний кабель - "останню милю". Ця процедура вимагає проведення численних погоджень і тому може зайняти чимало часу. Очікування триває 3-6 тижнів. Потім вартість організації "останньої милі" цілком лягає на замовника, а додаткові складності при прокладці кабелю неминуче перетворюються в додаткові витрати. Саме тому виділені канали, як правило, може дозволити собі тільки солідна фірма або більша група користувачів. Таким чином, ми розглянули основні методи підключення до Internet. Тепер розглянемо, як треба настроїти браузер для роботи з такими підключеннями. Підготовка браузера до роботи. Основним настроюванням браузера, що у більшості випадків необхідно виконати, є настроювання підключення до мережі. Доступ до ресурсів Internet може здійснюватися прямо або через проксі-сервер. Залежно від способу доступу до Internet можливі різні варіанти цього настроювання. Проксі-сервер (proxy server) - це така програма провайдера, що забезпечує організацію доступу до мережі великої кількості клієнтів і кешує (зберігає) сторінки Інтернет на диску локального сервера. Коли відбувається вторинний запит на той же ресурс, (Internet-сторінку) користувач одержує інформацію не з выддаленого www сервера, а з місцевого проксі-сервера, що перебуває в локальній мережі. Це дуже прискорює процес завантаження сторінок у вашому браузері - адже сторінки ви одержуєте з місцевого сервера по локальній мережі, що набагато швидше чим одержувати ті ж сторінки з віддаленого сервера через Інтернет-з'єднання. Тому для прискорення роботи з Internet рекомендується настроїти браузер на використання проксі-сервера. Для настроювання виберіть команду меню Вид Властивості оглядача (Edit Internet Options). З'явиться діалогове вікно Властивості оглядача (Internet Options). Клацніть мишею на вкладці Підключення, щоб відкрити діалог з потрібними нам настроюваннями (рис.2)  Рис.2. Властивості оглядача (Internet Options) Далі настроювання розрізняються, залежно від способу доступу до Мережі. У випадку доступу по локальній мережі або через будь-який вид з'єднання, що викорисовує звичайний мережний адаптер, необхідно нажати на кнопку «Настроювання мережі». У вікні, що з'явиться на екрані, встановіть прапорець Використовувати проксі-сервер. Стануть доступні для введення даних два поля (рис.3). Присвойте полю Адреса значення IP-адреси проксі-сервера, а полю Порт – значення номера порту.  Рис.3. Настроювання локальної мережі. В огранізаціях можуть використовуватися кілька проксі-серверів для різних служб. У цьому випадку потрібно нажати кнопку Додатково й у вікні параметрів проксі-сервера (рис 4.) вимкнути прапорець Один проксі-сервер для всіх протоколів. Після цього потрібно встановити адреси й порти проксі-сервера для різних служб і протоколів.  Рис.4. Параметри проксі-сервера. У випадку підключення з використанням віддаленого доступу до мережі провайдера даний спосіб настроювання не впливає на реальний спосіб доступу до Internet. Щоб виконати правильну конфігурацію браузера, на вкладці «Підключення» необхідно вибрати потрібне з‘єднання із провайдером і нажати кнопку «Властивості». З'явиться вікно, зображене на рис.5:  Рис.5. Настроювання з'єднання для віддаленого доступу Тут потрібно встановити прапорець «Використовувати проксі-сервер для даного з'єднання» (Use a proxy server for this connection) і виконати настроювання, аналогічні настроюванням для підключення по локальній мережі. Завдання на лабораторну роботу №2
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3 Пошук необхідної інформації в Internet Ціль роботи: вивчити різні способи пошуку необхідної інформації в Internet; освоїти роботу з пошуковими інтерфейсами найбільш популярних пошукових систем. Теоретичні відомості Пошук інформації в Internet. При наявному на даний момент у глобальній мережі Internet величезній кількості хост-комп‘ютерів і ресурсів виникає задача пошуку тих ресурсів, які містять необхідну інформацію. Для цих цілей у Мережі працює ряд WWW-серверів: пошукових систем. Із запиту до пошукової системи починається будь-який пошук необхідної інформації. Таким чином, мінімальний набір адрес ресурсів, яких необхідно знати користувачеві, невеликий і містить у собі адреси найбільш популярних пошукових систем. Перелічимо адреси таких систем: http://www.google.com.ua, http://www.yandex.ru, http://www.rambler.ru, http://www.yahoo.com (тільки на англійському), http://www.altavista.com (тільки на англійському). Пошукові системи надають користувачеві кілька інтерфейсів для пошуку інформації: простий пошук, розширений пошук і пошук по каталогу. Простий пошук припускає пошук по ключовій фразі, що відбиває сутність запитуваної інформації. Це є найбільш простим варіантом, хоча тут є свій нюанс. Якщо фраза буде сформульована занадто широко, у результаті пошуку буде отримана кількість знайдених серверів, які неможливо обробити за розумний час. При цьому, якщо вказати занадто вузьке формулювання можна взагалі одержати нульовий результат. Тому від того, як користувач сформулює свій запит, буде прямо залежати результат роботи пошукової системи. Недоліком простого пошуку є неможливість більш точно сформулювати запит до системи. Це не є правилом: існують системи, які пропонують свою мову запитів, подібний з алгоритмічними мовами. Але використати такі запити помітно складніше, ніж користуватися розширеним пошуком. Розширений пошук дозволяє вказати набагато більшу кількість параметрів запиту:
Приклади інтерфейсів розширеного пошуку популярних пошукових систем Google й Yandex наведені на рис. 6 і рис. 7.  Рис. 6. Сторінка інтерфейсу розширеного пошуку системи Google  Рис. 7. Сторінка інтерфейсу розширеного пошуку системи Yandex Таким чином, розширений пошук дозволяє врахувати набагато більшу кількість вимог до шуканої інформації й одержати результат більшого ступеня відповідності, чим при простому пошуку. При розглянутих способах пошуку інформації варто враховувати таку особливість: результати пошуку сортуються по убуванню релевантності (міри відповідності запиту), тому якщо при перегляді результатів пошуку перестають зустрічатися потрібні збіги, то, швидше за все, їх не буде й у подальших результатах. У зв'язку із цим можна визначити момент, коли подальший перегляд результатів можна припинити. Третій варіант пошуку, пошук по каталогу, також є простим способом доступу до необхідної інформації. Каталоги пошукових систем являють собою спосіб ієрархічного впорядковування інформації з її тематики. Тому кожен перехід на більше глибокий рівень каталогу звужує область пошуку інформації. І на закінчення необхідно відзначити, що пошукові системи не видають користувачеві необхідну інформацію, вони лише дають посилання на сервери, де її можна знайти. Завдання на лабораторну роботу №3
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №4 Створення простого HTML-документа. Ціль роботи: вивчити особливості створення Web-сторінки за допомогою «мови розмітки гіпертексту» HTML. Теоретичні відомості "Усесвітня павутина" World Wide Web на сьогодні є провідним сервісом Інтернет, яка поступово включає більшість інших мережевих служб. Документи, складові зміст WWW, називаються Web-сторінками, а формат, за допомогою якого готуються Web-сторінки, називається HTML (HyperText Markup Language) або “мова розмітки гіпертексту”. Під гіпертекстом же в простому випадку розуміється текст, що дозволяє не тільки послідовне прочитання, тобто, покажчиками-посиланнями пов'язаний з іншими текстами. HTML є достатньо простій набір команд, які описують структуру документа. HTML дозволяє виділити в тексті окремі логічні частини (заголовки, абзаци, списки і т.д.), помістити на Web-сторінку окремо підготовлену фотографію або картинку, організувати на сторінці посилання для зв'язку з іншими документами. HTML не задає конкретні і точні атрибути форматування документа, як, наприклад, Microsoft Word. Конкретний вид документа остаточно визначає тільки програма-браузер на Вашому комп'ютері. Необхідність саме такого підходу пов'язана з різнорідністю апаратного і програмного забезпечення комп'ютерів, підключених до Інтернет. HTML також не є мовою програмування, але web-сторінки можуть включати вбудовані програми-скрипти на мовах Javascript і Visual Basic Script і програми-аплети на мові Java. З погляду користувача Windows, Web-сторінка – це просто файл типу *.htm або *.html, Інтернет, що знаходиться на сервері, в локальній мережі або на жорсткому диску Вашої машини. Структура HTML-файлуСтандартний документ Інтернет є текстовим файлом, розміченим засобами формату HTML. Елемент розмітки або оформлення, що входить у формат HTML, називається тег. Будь-який тег має загальний вигляд <�ІМ’Я>область дії тега</ІМ’Я> і діє на все, що розташоване між трикутними дужками. Майже всі теги (окрім HTML досить "демократичний", неправильні тег або неправильне вкладення тегов зазвичай не приводять до "зависань" браузера або яких-небудь повідомлень про помилки, хоча, зрозуміло, можуть викликати неправильне форматування документа. Назви тегів нечутливі до регистру символів. Створювати HTML-документи можна як в простому текстовому редакторові, наприклад, в Блокноті Windows, так і за допомогою спеціалізованих програм, таких як Microsoft Frontpage. Для нескладних документів підійде і Microsoft Word-97 і вище якщо він встановлений повністю, в нім підтримується можливість читання і збереження HTML-файлів. HTML-файл має наступну загальну структуру: <�Мета-теги> <�Функції скриптів> Основна частина документа |
Схожі:
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua