«Урок це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його світогляду, ерудиції»


Скачати 268.47 Kb.
Назва«Урок це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його світогляду, ерудиції»
Сторінка1/2
Дата28.02.2016
Розмір268.47 Kb.
ТипУрок
bibl.com.ua > Інформатика > Урок
  1   2
Педагогічні ситуації
«Урок – це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його світогляду, ерудиції»

В.О. Сухомлинський

План

І. Вступ 2

ІІ. Використання педагогічних ситуацій:

  1. Творчі ситуації 3

    1. Розв’язання творчих задач 3

1.2 Вирішення навчальних проблем 3

1.3 Навчальна експериментальна і дослідницька діяльність 4

1.4 Стимулювання і мотивації учіння 4

1.5 Ігрові ситуації 5

1.6 Дискусії 6

1.7 Використання різноманітних творчих завдань

1.8 Критичний аналіз прочитаного

2. Педагогічної технології "Створення ситуації успіху" 7

3. Проблемні ситуації – ситуації конфлікту 9

ІІІ. Висновки 15

ІV. Додаток 16

Використана література


Вступ

На запитання: "Чого ви очікуєте від школи?" роботодавці, бізнесмени, політичні діячі, керівники шкіл та вчителі відповідають: "Треба виховувати дитину, яка вміє спочатку самостійно вчитись, а потім са­мостійно та творчо працювати і жити". В школі учень пови­нен навчитися, в першу чергу, самостійно формувати мету та шляхи її досягнення. Цього досягти значно важче, ніж навчи­ти читати, писати та лічити. Деякі наївно вважають, що учити – значить заучувати, запам’ятовувати, відтворювати (часом не розуміючи суті справи). Ця схема навчання, доведена до абсурду.

Дитині усе дають у готовому, спрощеному, конкретному виді, а потім дивуються, чому вона слабко розвинена і така некмітлива. Ми виробляємо у неї розумову лінь, примітивно вправляємо пам’ять, не розвиваючи уяву і кмітливість. Запам’ятали – це ще не виходить, що учні щось знають. Між цими поняттями – дистанція величезного розміру. Можна запам’ятати і нічого не знати. Тому сьогодні хотіла зосередити вашу увагу на особистісно орієнтованих педагогічних ситуаціях.

Ситуаційний метод - це метод, у виборі якого головну роль відіграє ситуація. Він застосовується тоді, коли жоден з відомих ізольованих методів не дає змоги швидко й ефективно досягти накреслених завдань у наявних конкретних умовах. За складом ситуаційний метод комбінується з багатьох шляхів і способів. У ньому переплітаються традиційні та нові шляхи, способи, ідеї. Метод дозволяє обирати нестандартні рішення, тому його й називають нестандартним творчим. Вважають, що саме ситуаційним методом досягли значних успіхів у навчанні, вихованні і розвитку школярів відомі педагоги-новатори В.Ф.Шаталов, Є.М.Ільїн, М.П.Гудзик, І.П.Волков, С.М.Лисенкова та ін.

Одним із головних постулатів нової педагогіки є розуміння того, що урок – це частина життя дитини. Якщо урок – це життя, то, отже, воно наповнене пробле-мами. Виходить їх потрібно вирішувати. Жити – значить мати проблеми, а вирішувати їх – значить зростати інтелектуально (Дж. Гілфорд) Звичайно гострі ситуації життєвого проблемного змісту прийнято називати педагогічними ситуаціями.

Інколи ми з жахом розуміємо, що в наше інформаційне століття діти не тільки не вміють міркувати, але вони не вміють читати, ставити запитання, відповідати на конкретно поставлене запитання. З точки зору педагогічної теорії розвивального навчання, в учня як суб’єкта пізнавальної діяльності розвивається і формується механізм мислення, а не експлуатується пам’ять.

Ситуація, яка потребує вирішення деякого протиріччя або проблеми називається творчою ситуацією. Аналіз психолого-педагогічної літератури, спостереження уроків вчителів приводить до висновку, що творчі ситуації можна створити в процесі:

  • розв’язання творчих задач;

  • вирішення навчальних проблем;

  • дискусій;

  • критичного аналізу прочитаного;

  • використання різноманітних творчих завдань;

  • навчальної експериментальної і дослідницької діяльності;

  • ігрових ситуацій

  • стимулювання і мотивації учіння

  1. Розв’язання творчих задач

  • задачі на виявлення протиріччя, проблемне бачення (задачі головоломки, задачі-проблеми, парадокси, задачі на формулювання проблем тощо);

  • задачі на прогнозування (висунення гіпотези, оригінальної ідеї);

  • задачі на рецензування (критичний аналіз прочитаного, на виявлення помилок, на перевірку результату);

  • задачі на розробку алгоритмічних і евристичних розпоряджень (правил);

  • логічні задачі;

  • задачі на складання протилежних задач;

  • дослідницькі задачі (експериментальні задачі, задачі на моделювання, графічні задачі);

  • задачі на винахідливість;

  • задачі на управління (на розробку мети, на планування, організацію діяльності, на формування часу діяльності, на оцінку результатів);

  • задачі на комунікативність (на розподіл обов’язків в процесі колективної творчої діяльності, задачі на пошук засобів співробітництва);

  • задачі на розвиток фантазії та уяви;

  • естетичні задачі (написання вірша, творів, музичних творів, малювання і ліплення по пам’яті та за уявою).

  1. Вирішення навчальних проблем

Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності. Метод має такі ознаки:

1. Учитель показує шлях дослідження проблеми. Розкриваючи її вирішення з початку до кінця.

2. Учні, спостерігаючи за ходом міркувань, одержують приклад вирішення пізнавальних труднощів.

3. Учитель загострює суперечності між раніше здобутими знаннями і новими фактами, процесами, які учні спостерігають.

4. Учень не в змозі пояснити ці факти, процеси через недостачу наявних у нього знань. Виникає проблема в нових знаннях, яку він прагне задовольнити.

5. Учень використовує способи вирішення проблем у власній пошуковій роботі, проявляючи при цьому активність і самостійність власної думки в межах формально-логічного мислення.

3. Навчальної експериментальної і дослідницької діяльності

Частково-пошуковий (евристичний) метод має такі характерні ознаки:

1. Знання учням не пропонуються в "готовому" вигляді, їх потрібно здобувати самостійно.

2. Учитель організовує не повідомлення чи виклад нових знань, а пошук їх за допомогою різноманітних засобів.

3. Учні під керівництвом учителя самостійно мислять, вирішують пізнавальні завдання, які виникають, створюють і вирішують проблемні ситуації, аналізують, порівнюють, узагальнюють, роблять висновки і т.д., в результаті чого у них формуються усвідомлені міцні знання.

Отже, навчальна діяльність розвивається за схемою: учитель – учні – учитель - учні і т.д. Частину знань повідомляє учитель, частину учні здобувають самостійно. Відповідаючи на поставлені питання чи вирішуючи проблемні завдання. Звідси метод одержав назву частково-пошукового.

Дослідницький метод зводиться до того, що:

1. Учитель разом з учнями формує проблему, вирішенню якої присвячується проміжок навчального часу.

2. Знання учням не повідомляються. Учні самостійно здобувають їх у процесі вирішення проблеми, порівняння різних варіантів відповідей. Засоби для досягнення результатів також визначають самі учні.

3. Діяльність учителя зводиться до оперативного управління процесом вирішення проблемних завдань.

4. Навчальний процес характеризується високою інтенсивністю, учіння супроводжується підвищеним інтересом, одержані знання вирізняються глибиною, міцністю, дієвістю.

Достоїнство методу - творче здобуття знань. Недоліки - значні витрати часу та енергії учителів та учнів.

4. Методи стимулювання і мотивації учіння - методи стимулювання інтересу до навчання.

Дослідження психологів свідчать, що інтерес, як фактор, що стимулює діяль-ність, у всіх його видах і на всіх етапах розвитку обов'язково характеризується:

1) позитивною емоцією щодо діяльності ("я люблю цю працю");

2) наявність пізнавальної сторони цієї емоції ("мені цікаво працювати");

3) наявністю безпосереднього мотиву, який випливає із самої діяльності.

Звідси очевидно, що в процесі навчання важливо забезпечити виникнення позитивних емоцій щодо навчальної діяльності, його змісту, форм і методів реалізації. Емоційний стан людини завжди пов'язаний з подивом, співчуттям, радістю, гнівом. Тому важливо до процесів сприймання, осмислення, запам'ятову-вання підключити глибокі внутрішні переживання особистості.

Для вирішення цього завдання учителі застосовують різні прийоми: створення ситуації новизни, актуальності, морального переживання, цікавості, подиву, образності та ін. Вони є першим кроком до формування пізнавального інтересу.

Виділяють такі найважливіші методи і прийоми стимулювання творчої активності учнів:

  • стимулювання зацікавленості, творчого інтересу (вводяться цікаві приклади, досліди, парадоксальні факти, казкові чи фантастичні передбачення; В.О.Сухомлинський зауважував, що мислення починається зі здивування);

  • цікаві аналогії (стимулюють інтерес до самостійного навчання, творчого пошуку);

  • створення ситуації емоційного переживання (створення ефекту здивування, захоплення, недовіри; обов’язкова умова – переконливість прикладів);

  • розвивальні ігри (спрямовані на психологічне розкріпачення «правопівкульних» процесів несвідомої обробки інформації, розвиток інтуїції, стимулювання натхнення) ;

  • метод відкриття (використання складних ситуацій, які виникають у дітей у школі чи вдома для застосування набутих навичок у вирішенні проблем);

  • створення ситуації з можливістю вибору (це створення таких умов коли самі учні перевіряють свій власний вибір, а вчитель переймає роль помічника).

5. Зупинимося конкретно на ігрових ситуація, а саме на розвивальних іграх

Гра – це “чарівна паличка”, з допомогою якої можна навчити дитину читати, писати, і, головне, мислити, винаходити, доводити. Важливо, щоб гра захоплювала і була доступною, щоб у ній був елемент змагання, якщо не з кимось, то, принаймні, з самим собою.

Метод ігрової ситуації.

Цей метод сприяє заохоченню учнів до захопли­вої діяльності на основі певної ситуації, що розігру­ється. У зміст ситуації закладено необхідну суму знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти уч­ні. Ігрова ситуація сприяє посиленню емоційно-пси­хологічного стану, збуджує внутрішні стимули до навчальної роботи, знімає напругу, стомленість. До ігрової ситуації входять такі методи, як "аналіз кон­кретної ситуації", "інцидент", "розгляд ділової корес­понденції" тощо.

Метод навчально-рольової (ділової) гри.

Завдяки рольовій грі відбувається психологічна переорієнтація школярів. Кожний починає розуміти, що він уже не просто учень, який відповідає перед учителем, а особа, яка має певні права й обов'язки та несе відповідальність у прийнятті, рішення. Такий метод інтенсифікує розумову працю школярів, дозво­ляє швидше і краще засвоїти навчальний матеріал. Крім того, він сприяє професійній орієнтації учнів.

Метод "рольової гри" має такі різновиди: "ігрове про­ектування" та "інсценізація", .

Пізнавальні (дидактичні) ігри - це спеціально створені ситуації, які моделюють реальність, з якої учням пропонується знайти вихід. Пізнавальний інтерес отримується завдяки грі, в якій учень виступає активним учасником.

Метод пізнавальних ігор застосовувався ще в стародавніх практичних системах. До нього повернулися в середині 80-х років, коли в школу почали проникати ЕОМ, які дозволяють моделювати складні ситуації. Навчальні ігрові програми в комплексі з технічними засобами вирішують проблеми:

1) збудження і підтримки інтересу до навчання;

2) здобування знань за рахунок власних зусиль в процесі захоплюючого змагання з машиною;

3) оперативного контролю і корекції якості навчання.

Арсенал ігор великий - різноманітні математичні, лінгвістичні ігри, ігри-мандрування, ігри типу електронних вікторин, ігри з тематичними наборами "Юний хімік", "Конструктор", "Умілець" та ін.

Отже, раціональне використання ігрових методів сприяє позитивній зміні рівнів активності учнів: від репродуктивного через пошуковий до творчого.

6. Дискусія

Навчальна дискусія поступово входить в практику нашої школи. У навчальних закладах західного світу вона давно й успішно забезпечує хороші результати там, де інші методи виявляються менш ефективними. Суть даного методу полягає в обміні поглядами з конкретної проблеми, створенні ситуації пізнавального спору. Для такого спору використовуються факти боротьби різних наукових точок зору з тієї чи іншої проблеми. Наприклад, учні висловлюють різні думки щодо причин зміни клімату на Землі, різні концепції походження людини і под. Ситуація протилежних думок, наукової суперечки мимоволі привертає їхню увагу до теми. На цій основі виникає більший інтерес як до теми, так і до прогресу учіння. Крім того, за допомогою дискусії учні набувають нових знань, вчаться їх відстоювати, стверджуються у власній думці. Важливою умовою ефективності навчальної дискусії є попередньо змістовна підготовка, яка полягає в накопиченні необхідних знань з теми дискусії, а також формальна підготовка - у формі викладу цих знань. Без цього дискусія стає безпредметною, беззмістовною, заплутаною і суперечливою. Дискусію застосовують при вивченні всіх навчальних дисциплін, починаючи з школи другого ступеня, а повного обсягу її використання досягають у старших класах. Учнів вчать мистецтву ведення дискусії.

Метод ігрової дискусії.

Дискусійний метод навчання дозволяє серед різних варіантів рішень одного й того ж питання вибрати оптимальний. При цьому в учня можуть виникати сумніви у правильності вибору. Щоб позбутися їх необхідно глибоко проаналізувати суть явища або процесу, його природу. Різновидами ігрової дискусії є «мозкова атака», «дискусія круглого столу, «дерево рішень».

Пам’ятайте, що радість успіху – це могутня емоційна сила, від якої залежить бажання дитини бути хорошою. Турбуйтесь про те, щоб ця внутрішня сила дитини ніколи не вичерпувалася. Якщо її немає, не допоможуть ніякі педагогічні хитрощі” (В. Сухомлинський)

В основі педагогічної технології "Створення ситуації успіху" лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання. Виховання успіхом – це провідний принцип педагогічної системи С.М. Лисенкової. Успіх чи то в роботі, чи то в навчанні приносить радість, задоволення, спонукає до подальших досягнень.

Ситуація успіху — це суб'єктивний психічний стан задо­волення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища.

Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визна­чає цей результат як успіх. Кожному педагогу слід звернути увагу на цей постулат.

Технологія «Створення ситуації успіху» звучить у таких висловлюваннях вчителя:

  • Це дуже важливо, і у тебе неодмінно вийде…

  • Саме ти і міг би зробити таку справу…

  • І це зовсім не складно. Навіть якщо не вийде – нічого страшного.

  • Я впевнений, що ти пам’ятаєш про…

  • Починай же! Ти це добре зробиш!

  • Ось ця деталь (елемент, частина) вийшла дуже гарно!

Гуманний вчитель, поважаючи працю дітей, після виконання ними складного завдання скаже співчутливо і впевнено: “Бачу, діти, нелегко вам було завершити цю роботу. Але спробуємо ще раз поміркувати разом...”; “Я певна, завтра усі будуть лускати ці приклади, як горіхи”; “Вам, діти, буде важко, але ви все здолаєте”. І ні в якому разі: “Я з вами вже не маю сил”.

Якщо дитини досягає творчих успіхів у школі, то в неї є всі шанси на творчий успіх у житті.

Вправи для проведення тренінгів з формування мотивації навчання на основі «ситуації успіху»

Вправа 1.

Ви повинні переконати іншого учасника групи (уявіть, що перед вами дитини, яка потребує ваших настанов), що із завданням можна легко впоратися. Прагніть вселити впевненість в успіх. Запишіть свою промову.

Вправа 2.

  1. Згадайте подію, коли ви досягли успіху, проявивши наполегливість, цілеспря-мованість, кмітливість тощо. Згадайте емоційний стан (задоволення, підне-сення), в якому перебували в ситуації успіху і перемоги.

  2. Похваліть самого себе. Скажіть самому собі кілька приємних слів. Наприклад: «Молодець! Чудова робота! Так і далі тримати!»

  3. Зобов’яжіть себе і надалі так працювати (наприклад, проявити наполегливість, цілеспрямованість тощо).

Вправа 3.

  1. Попросіть себе обов’язково виконати щось важливе для вас. Можете викорис-товувати аналогічні прийоми, які застосовуєте, коли просите інших виконати щось.

Використовуйте:

  • переконання в необхідності діяльності;

  • прохання і ласкаві слова (наприклад, можете сказати собі: «Ти будеш молодець, коли зробиш це!» або «Ти ж молодчина, все зможеш виконати, будь ласка, зроби це, буде нелегко, але ти зможеш!»).

  1. Напишіть кілька форм, варіантів прохання і переконання самого себе. Виберіть кращі варіанти.

  2. Виробіть загальні правила, принципи переконання самого себе чи прохання до самого себе.

Вправа 4.

Технологія («секрети») створення ситуації успіху може бути такою:

  1. Сплануйте досягнення певної мети (або етапу її досягнення). Мету слід вибирати середньої складності, оскільки досягнення надто складних часто є неможливим. Якої мети ви б хотіли досягнути?

  2. Докладіть усіх зусиль, щоб досягти бодай однієї мети або успішно виконати поставлені перед собою завдання. Чи досягли своєї мети? Які труднощі відчували?

  3. Розбийте мету на ряд конкретних проміжних етапів і усвідомте важливість досягнення кожного х них. Ставте перед собою якомога більше конкретних (і реальних) цілей і прагніть досягти їх. Які конкретні етапи досягнення мети?

  4. Похваліть самого себе за те, що досягли навіть незначного успіху («Який я молодець!»). Позитивні емоції, пов’язані з досягненням успіхів, ніколи не завадять.

  5. Відзначте себе за досягнення навіть незначного успіху, «нагородіть» себе чимось за цей успіх. Який приз чи винагороду ви собі приготували?


Як вирішувати не «педагогічну ситуацію», а «життєву ситуацію». І не з позиції професійних навичок, а в першу чергу з пропозиції людської культури. Отож розглянемо проблемні ситуації – ситуації конфлікту, які виникають у процесі навчання та спілкування вчителя та учня:

  • учень спізнився – його насамперед запитують, чи не трапилося що-небудь;

  • учень не слухає вчителя – цікавтеся, які питання його відволікають і тривожать;

  • хтось не виконав завдання – висловлюється припущення, що йому перешкодили серйозні обставини;

  • ніхто не хоче вийти до дошки – чи не страх є причиною того;

«Педагог повинен мати сміливість жити на уроці, а не лякати дітей, бути відкритим до всіх проявів життя».(Щуркова Н.Е.)

Учитель повинен бути безмежно уважним і вчитися бачити «вогнища» порушень порядку. Ні в якому разі не можна не помічати такої ситуації. Це призведе до того, що учні відчують вседозволеність і навіть ті, хто ніколи не порушував дисципліну, будуть поводитись по-іншому. Іноді важку ситуацію можна розв’язати в досить простий спосіб, відреагувавши несподівано для учня. Ось один із простих прийомів. Вчитель поцікавився в учня, що порушував дисципліну, його домашньою адресою і не зупиняючись, продовжив пояснення матеріалу. Після уроку учень запитав учителя, навіщо йому знадобилася адреса, педагог відповів, що дуже хоче познайомитися з його батьками. Хлопчик пообіцяв виправити свою поведінку та просив не повідомляти батькам. Той погодився і тим самим розв’язав проблему.

Найбільш дієвим способом розв’язання проблемних ситуацій є бесіда з порушником дисципліни віч-на-віч. Часом ті, хто на уроці поводяться зухвало, агресивно, при індивідуальному спілкуванні поводяться зовсім по-іншому: йому не потрібно побоюватися за свій авторитет перед однокласниками і привертати до себе увагу. Іноді після такої розмови учень стає помічником учителя в питаннях наведення порядку.

З чого почати?

Спробуємо змоделювати деякі педагогічні ситуації й осмислити помилки, що найбільш часто зустрічаються у педагогів. Ситуації представлено у вигляді помилок, що обговоряться за таким алгоритмом:

  • ілюстративний приклад;

  • реакція вчителя;

  • переконання вчителя;

  • корекція осмислення;

  • корекція поводження.

Ситуація 1. Запізнення

Почався урок, учитель націлює учнів на продуктивну роботу, озвучує задачі уроку. Відкриваються двері, вбігає захеканий учень, поспішає до свого місця… Через хвилину лунає стукіт у двері, розгніваний учитель виглядає у коридор і захлопує її перед учнями, що запізнилися. Ситуація всім знайома. І першим на неї реагує вчитель.

Реакція вчителя

Переконання вчителя

  1. Учитель не дивиться на тих, хто запізнився, і продовжує урок.

  1. Спізнився сьогодні – завтра прийде вчасно.

  1. Учитель дивиться з осудом і дозволяє сісти.

  1. Своєю зневагою я покажу, що не схвалюю цього вчинку.

  1. Учитель починає лаяти тих, хто запізнився, залишивши без уваги весь клас.

3. Неприпустимо залишати без уваги ці запізнення сьогодні, щоб вони не повторилися завтра. Моє осудження піде на користь усім.
  1   2

Схожі:

Урок це дзеркало загальної педагогічної культури вчителя, мірило...
Урок –це логічно закінчений цілісний, обмежений певними рамками відрізок навчально-виховного процесу
Готовність вчителя до роботи в умовах профільного навчання
Профілізація навчання передбачає підвищені вимоги до професійної підготовки вчителя, його педагогічної компетентності, ерудиції,...
«Творчість вчителя основа його педагогічної майстерності»
Проблема: «Удосконалення навчально-пізнавальних інтересів учнів початкових класів через творчий розвиток вчителя та учня»
Основними завданнями методичної роботи ДПТНЗ «Житомирський професійний технологічний ліцей» є
Розвиток педагогічної та професійної майстерності педагогічного колективу, його загальної культури, створення мотивації і умов для...
УРОК ПАМ'ЯТІ «КАЗИМИР АПОЛЛОНОВИЧ ЗАРЕМБА педагог Божою милістю»
Мета: познайомити учнів з життєвим і трудовим шляхом великого педагога України К. А. Заремби; розвивати інтерес до його педагогічної...
Стратій Д. А. Розробка електронного портфоліо вчителя як засіб підвищення...
Постановка проблеми. Модернізація освіти змушує по-новому поглянути не тільки на форми оцінювання досягнень учнів, а й шукати ефективні...
Стратій Д. А. Розробка електронного портфоліо вчителя як засіб підвищення...
Постановка проблеми. Модернізація освіти змушує по-новому поглянути не тільки на форми оцінювання досягнень учнів, а й шукати ефективні...
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ЕДУКАЦІЇ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ...
Анотація: у статті проаналізовано окремі аспекти професійно-педагогічної едукації вчителя початкових класів. Уточнено змістові характеристики...
РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ У ФОРМУВАННІ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ
Автором уточнено та поглиблено сутність, функції і структуру інтелектуального капіталу, досліджено та удосконалено теоретико-методологічні...
ЕЛЕКТРОННЕ ВЧИТЕЛЬСЬКЕ ПОРТФОЛІО ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ
Модернізація освіти змушує по-новому поглянути не тільки на форми оцінювання досягнень учнів, а й шукати ефективні форми оцінювання...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка