|
|
Скачати 134.74 Kb.
|
|
Секція: Лінгвокогнітивне дослідження мовних одиниць різних рівнів Курушина Марина Анатоліївна кандидат філологічних наук, доцент кафедри українознавства, Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна Курушина М.А. Харків УДК 811.161.2’373.2 ВІДОНОМАСТИЧНІ ОСОБОВІ ІМЕНА КОРИСТУВАЧІВ КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ: ПРОБЛЕМА ПРЕЦЕДЕНТНОСТІ Специфіка власних назв неодноразово ставала об’єктом різнопланових досліджень. У центрі уваги вчених опинялися різні шари ономастичної лексики, її структурні, семантичні й функційні особливості. Упродовж останніх десятиліть усе більшу увагу мовознавців привертає мовна концептуалізація знань людини про світ і про себе в цьому світі. У такому контексті актуальності набуває когнітивний підхід до вивчення мовних явищ. І якщо апелятивна лексика все частіше стає матеріалом для таких студій, то власні назви поки що представлені менше. Очевидно, це пояснюється відсутністю чіткої методології дослідження, хоч у роботах останніх років уже запропоновано підходи й методи вивчення власних назв під когнітивним кутом зору. Слід також зазначити, що особливий статус онімів завжди породжував суперечності між дослідниками щодо їхньої схожості й відмінності з апелятивами, а також відповідності системі мови, крім того, онімний склад мови у кілька разів перевищує за кількістю й розмаїттям апелятивний, що також становить певні труднощі для аналізу. Пропозиції поєднати ономастику й когнітологію висловлюються все частіше в студіях зарубіжних і вітчизняних учених, наприклад О. Єкела, Л. Дмитриєвої, С. Попової, Н. Ковальова. Цінними й близькими до згаданого напряму є дослідження А. Вежбицької, О. Березович, Ю. Караулова, Ю. Степанова, В. Костомарова, О. Залевської тощо. Серед робіт, у яких оніми вивчаються з когнітивних позицій, варто згадати ґрунтовну монографію О. Карпенко «Проблематика когнітивної ономастики» та докторську дисертацію цієї ж дослідниці «Когнітивна ономастика як напрямок пізнання власних назв». Це була чи не перша спроба системного когнітивного вивчення номенів у слов’янській ономастичній науці. Спираючись на досягнення ономастики й когнітивної лінгвістики, О. Карпенко на матеріалі кількох мов (дібраному переважно з творів художньої літератури та ЗМІ) запропонувала методологію концептуального аналізу власних назв, визначила особливості набуття онімами статусу концептів, довела важливість асоціативного аналізу власних назв для вивчення їх з позицій когнітивної лінгвістики. На згадку заслуговують і дисертації Л. Дуки, Н. Фєдотової, О. Скляренко та ін. Російська когнітивна ономастика представлена вагомими дослідженнями А. Щербак, зокрема монографією й докторською дисертацією, присвяченими регіональній російській ономастиці. Безперечно, усе розмаїття онімів охопити відразу неможливо, тому актуальними бачаться подальші розвідки, матеріалом для яких мають стати ще не досліджувані з когнітивних позицій (а часто мало вивчені й в інших аспектах) масиви власних назв. Отже, наша розвідка присвячена українським відономастичним іменам користувачів комп’ютерних мереж. Джерельною базою стали назви, зафіксовані на сайтах західних регіонів України. Одним із головних завдань є з’ясувати, які оніми можна вважати прецедентними, а значить такими, що увійшли до когнітивної бази одного мовця чи широкого кола мовців (інколи різних груп людей). У прикладах збережено графіку й орфографію оригіналів. Онімна лексика є складовою мовної картини світу. У роботах з ономастики відзначаються специфічні риси онімів, їхня здатність мати додаткові семантичні нашарування, містити в назві прихований прагматичний зміст або культурні смисли. Останнім часом значно розширилася сфера вживання власних назв, що спричинило появу нових одиниць, а також використання уже відомих. Здатність онімів мати так зване «енциклопедичне» значення, нести «фонову інформацію» була відзначена ще свого часу О. Суперанською у ґрунтовній монографії «Загальна теорія власного імені». Є. Отін наголошував на здатності онімів мати додаткове значення, конотативне, називаючи такі власні назви «конотонімами». Загалом перспективним із точки зору аналізу мисленнєвої діяльності у зв’язку з ономасіологією є дослідження процесів і результатів вторинної номінації. Адже обрання саме тієї чи іншої одиниці для називання нової реалії може бути виявом складних когнітивних процесів, як суспільних, так і індивідуальних. Слід однак зазначити, що без урахування низки факторів застосування лише власне когнітивного підходу до аналізу власних назв може дати хибні результати. Згадаймо, наприклад, численні перейменування топооб’єктів у радянський період та зворотній процес у пострадянський. Безперечно, соціальні й політичні перетворення стали поштовхом до здійснення таких перетворень, але це більше факт соціальної природи власної назви, її залежності від суспільних змін. І хоч мовна картина світу та її вербальне втілення мають властивість із часом змінюватися, та все ж це процес складний і досить повільний, тривалий час люди, що мешкають у перейменованих місцевостях або пам’ятають старі назви, користуються саме ними, і лише згодом отримує поширення нове найменування. У тому разі, коли номінація здійснюється із політичних міркувань, усвідомлення цієї назви носіями мови відбувається значно пізніше, а значить, говорити про те, що поява такої назви є репрезентацією зміни в когнітивній базі, було би необачно. У той же час, коли владне втручання в назвотворчість мінімальне, до аналізу фахівців відкривається цікавий живий мовний матеріал. Відонімні моделі різноманітних власних назв можуть стати предметом не тільки ономасіологічного, семантичного й структурного аналізу, бо часто в таких номенах відбиваються когнітивні процеси назвотворчості. Використання в новій мовленнєвій ситуації уже відомих онімів є результатом способу й методу осягнення й осмислення відповідного факту. Інформація про те, який саме онім стає базою наступного найменування, відкриває широкі можливості для аналізу й інтерпретації рефлексій онтологічного й ментального образу об’єкта. Відірвавшись від початкової семантики, власна назва обростає різноплановими конотаціями. Дійсні стереотипи когнітивних процесів керують природним відбором конотонімів, що виявляється використанням їх саме в такій ситуації із таким новим значенням. Вивчення й встановлення списку таких прецедентних власних назв для певної національної групи (чи соціальної) могло би дати більш повне уявлення про мовну картину світу такої групи й мисленнєві процеси й механізми відбору онімів для вторинного використання. Є. Ковлакас пропонує поняття «ономастичний модуль» як форму збереження ономастичних знань. У складі такого модуля можуть міститись: онім, лексикографічне значення модуля, асоціативне значення оніма, ономастичний концепт. На думку дослідника, вивчення співвідношення ономаміфу й онімічної асоціації є перспективним, бо дозволяє вийти на розуміння концепту власної назви [2]. Слід усе ж зазначити, що в когнітивній базі окремої особи можуть бути ті оніми, які відсутні в когнітивній базі інших осіб. Крім того, не завжди в ментальному лексиконі однієї особи містяться лише імена, що мають асоціативні значення, адже кожна людина знає певну кількість власних назв, що зберігають зв’язок із денотатом (імена родичів, знайомих, місцевостей тощо). Якщо ж говорити про ті ономастичні концепти, котрі представлені в когнітивній базі певної спільноти, то, безперечно, входженню онімів до цієї бази передує розвинення в оніма додаткових значень. Конотативне значення як додаткове лексичне співзначення може виникати у процесі функціонування слова, використання його в мовній практиці. Лінгвокультурну оцінну компетенцію людини визначають закономірності організації її пам’яті та внутрішнього лексикону, взаємодії закономірного й випадкового, індивідуального й колективного. Конотації ґрунтуються на асоціаціях, образних уявленнях, які у свідомості носіїв мови пов’язуються з об’єктом, що позначений певною лексемою. Вони лексикалізовані, тобто асоціюються з предметом дійсності не прямо, а через його мовне позначення; є передусім результатом вияву категорії оцінки. Відповідно і засоби реалізації мовної конотації залежать від специфіки семантичної категорії оцінки [3, с.14–15]. Виділення оцінного компонента у складі конотації зумовлює використання поряд із терміном «конотативний компонент значення» і таких позначень: «прагматичний аспект», «прагматичне значення», «соціальний аспект», «прагматичні характеристики» («емоційно-експресивний аспект значення»), «емоційно-експресивна значущість», «експресивно-стилістична характеристика», «стилістичне значення» тощо [4]. Таким чином, вивчення вторинної номінації в ономастиці передбачає врахування методів і підходів різних наукових напрямів: лексикології, словотвору, ономасіології, аксіології, прагмалінгвістики, соціолінгвістики, етнолінгвістики, когнітивної лінгвістики. Складові конотативного змісту слова, які виконують функцію впливу і значно розширюють сферу вживання лексеми, безумовно, мають бути предметом вивчення мовознавців, зокрема під кутом зору когнітивної ономастики. Необхідним є дослідження, які́ конотативні семи слова актуалізуються, у яких контекстах, як змінюється додаткове семантичне навантаження й функціонування одиниці під впливом позамовних чинників, а також когнітивні механізми відбору онімів. Слушною видається думка Н. Пасік про те, що специфічна здатність розвитку в семантичній структурі оніма апелятивного співзначення пов’язана з транспозиційними процесами в системі семантичних складників мовного й позамовного характеру. Втрата зв’язків із денотативним об’єктом та розвиток вторинних символічних співзначень у мовленні дає можливість функціонувати онімам як субститутам соціально-оцінних апелятивів або узагальнено-вказівних знаків з абстрактною семантикою. Конотативний компонент значення дослідниця позначає термінами «символічне співзначення», «апелятивне співзначення» [6, с.6,8]. Услід за Ю. Карауловим, який ужив позначення «прецедентний текст», Д. Гудков, І. Ратникова, С. Пак використовують термін «прецедентний онім» – власна назва (і відповідно інформація про денотат), відома широкому колу мовців [7, с.136]. Потенційно кожен онім може розвинути у структурі лексичного значення додаткове співзначення. Залежно від поширення інформації про денотат, частотності вживання власної назви в непрямому значенні, конотації або закріплюються в мовній практиці, або залишаються недовготривалими, зрозумілими лише вузькому колу мовців. Відповідно до цього або входять до когнітивної бази спільноти на тривалий чи короткий час у вигляді концептів (що не тотожні словам, бо мають ширший зміст і можуть бути відображенням не одного мовного знака), або залишаються тільки у свідомості одного носія. У будь-якому разі йдеться про особливу функцію імен у мовленнєвому й соціальному контексті. Так, А. Щербак говорить про ономастичний концепт, що є універсальною одиницею збереження й передачі ономастичної інформації, за допомогою якої усвідомлюється й структурується отримане знання. Такий ономастичний концепт вбудовується в концептуальну систему мови, стаючи невід’ємною частиною мовної картини світу. Структура й зміст ономастичного концепту обумовлені різними уявленнями про явища дійсності й уміщують мовні знання у вигляді певних моделей їхньої репрезентації [9]. Певним відображенням фрагменту мовної картини світу є ті прецедентні оніми, що активно використовуються у мовленнєвій практиці для номінування нових реалій. Одним із найбільш рухомих шарів онімної лексики є штучно створені імена користувачів комп’ютерної мережі. Найменш регульовані, ці назви виразно демонструють особливості освоєння лексичних, морфологічних, синтаксичних одиниць мовцями та результати подальшої трансформації цих одиниць у процесі мисленнєвої діяльності. Серед мовознавців поширеною є думка, що вивчення номінативної діяльності на сучасному етапі розвитку мовознавчої науки вимагає гнучкішої моделі лексичного значення. Традиційний семантичний аналіз і новий, концептуальний, мають різні завдання: перший пов’язаний із висвітленням значення слова, другий – скерований до знання про світ. До культурних концептів відносять, головним чином, і власні назви, що відображають історію, традиції, ширше – культуру певної країни, народу [3]. Відономастичні назви доволі широко представлені серед аналізованих імен, що пов’язано з можливістю суміщати в межах одного номінативного знака різні характеристики. Для таких знаків характерні семантичні зсуви, графічне кодування для увиразнення певних значеннєвих відтінків. Власне, для адекватного сприйняття відономастичних назв у когнітивній базі адресатів мають бути ті ж ономастичні концепти. Не останню роль відіграє тут стереотип, адже на його основі формуються схожі конотації. Виникнення прецедентних онімів є результат складного мисленнєвого процесу, причому процесу колективного, оскільки для того, щоб називатися прецедентним, ім’я повинно мати відносно стійкі конотації, закріплені в свідомості переважної більшості представників лінгвокультурної спільноти, а також бути відтвореним у мовленні, тобто постійно актуалізованим. У зв’язку з цим важливими, на наш погляд, є зауваження й роздуми О. Карпенко про запам’ятовування й забування власних імен. Очевидно, що прецедентність онімів залежить від багатьох позамовних чинників, тому прецедентне ім’я з часом може втратити актуальність і просто вийти з розряду прецедентних. Є. Ковлакас говорить про постмодерністські тенденції в сучасному онімотворенні, зазначаючи, що те раціональне, яке завжди переважало під час номінації, наприклад, топооб’єктів, відступає, а на перший план виходять нові смисли відомих цитат зі світу фольклору, літератури, науки [2]. Так, наприклад, неодноразово в нашій картотеці засвідчені деякі назви в різних варіантах графічного оформлення. Серед таких онімів можна назвати Гюльчатай (Гюльчитай, Гульчитай, Гульчітай, гЮльчитай). Остання назва своїм оформленням ще й демонструє індивідуальні конотації, проте цілком прозорі, з іменем Юлія. На прецедентність указує також частотність уживання цього імені в назвах комп’ютерної гри, ресторанів, кав’ярень, салонів краси тощо, текстах пісень та ЗМІ. Характерно, що серед прецедентних імен, уживаних для номінування осіб, значної частотністю відзначаються саме іншомовні назви з різних сфер діяльності: Девід_Блейн, Деф Леппард, GirlBond007, ВАНДАМ, Незнайка, RIANA, _BRABUS_, Gilmore, Bentley, Harley, MAYBELLINE тощо. Доволі цікавими є трансформації імен, наприклад, доктор_хлус (один із персонажів українського пародійного серіалу «Файна Юкрайна»; Доктор Хлус – пародія на американського Доктора Хауса із однойменного серіалу). Так само порівняймо оказіональні трансформовані прецедентні імена Lesya_Adams (очевидно, від Вікторії Адамс), Padlo_Picasso (від Пабло Пікассо, вульгаризована назва за подібністю звучання). Тут бачимо використання прийому мовної гри, такого популярного при створенні художніх онімів. І. Сніховська мовну гру розуміє як усвідомлене ненормативне вживання мовної одиниці, що є виявом прагматичної настанови – привернення уваги для досягнення ефекту впливу на інтелектуальну й емоційну сферу адресата. «Необхідно підкреслити, що мовна гра характеризується навмисною установкою на відхилення від правил у створенні ігреми, що визначає її емоційно-інтелектуальний вплив» [8, с.239]. Трохи ширше цей термін тлумачить Ю. Бічай, наголошуючи на тому, що мовну гру можна визначити як сукупність спеціально дібраних мовленнєвих і мовних засобів, які використовує мовець для створення ефекту, причому не тільки іронічного або комічного [1, с.7–8]. Нам видається, що різні прийоми мовної гри як засобу створення власних назв могли би стати предметом окремих розвідок із когнітивної ономастики і таким чином значно би розширили уявлення про гру як вид мовленнєвої діяльності загалом. Багаторазово зустрічаються назви історичних подій, осіб, що з ними пов’язані: Гітлер (гітлер, Hitler, gitler, furer771, furer777), Нахтігаль, Мао_Цзедун, королева_анна тощо, «культурні назви»: Соломон, Вергілій, рембрандт, Гомер (гомер, homer, gomer) та ін. Прецедентність засвідчують також імена сучасних політичних діячів: Ющенко, янукович, ЮліяТимошенко, ВікторФедорович, ВікторЮщенко, ВітяАндрійович (із відтінком іронії, що досягається поєднанням неофіційної форми імені з іменем по батькові), БаракОбама, _Тимошенко_, _Янукович_ тощо. У назвах такого типу зустрічаємо й оказіональні утворення антипутіноїд, Бяця_Лукашенка із використанням згаданого нами прийому мовної гри. Однією з популярних є й тема футболу, про що свідчить низка назв BARCELONA, BRANDAO, Шева (Sheva12345), Zidane, milevskiy тощо. Такі оніми теж стають на певний час прецедентними, їхня популярність є свідченням уподобань і смаків суспільства на певному етапі розвитку. Проведений аналіз демонструє, що в найменуваннях користувачів комп’ютерних мереж виразно відбивається загальна тенденція до засвоєння й переосмислення онімів, які називають різні реалії. Віртуальні оніми, з’явившись в ономастиконі, значно розширили уявлення про сутність власної назви. Мова Інтернету звичайно не підлягає цензурі та редагуванню, у тому числі перевірці на відповідність нормам мови. Крім того, мовлення в чатах є одним зі зразків спонтанного мовлення. За твердженням О. Войскунського, Інтернет «становить унікальний полігон, на якому розгортається випробування природної мови» [5, с.47]. Прецедентними можна вважати оніми, що відомі більшості представників лінгвокультурної спільноти. Слід однак зазначити, що такі власні назви неоднакові за ступенем прецедентності. Широко вживаючись у мовленні впродовж якогось періоду, якісь назви з часом можуть відходити в пасив, аж до повного зникнення в мовленні, а відтак, у разі повної втрати всіх номінатем, можна говорити й про зникнення відповідних концептів у концептуальній картині світу. Як правило, на такі процеси впливають історичні, соціальні, культурні чинники. Отже, концептуальний аналіз онімів має враховувати дані й методи інших наук, що зумовлює міждисциплінарний характер таких досліджень. Література:
Власні назви є фрагментом мовної картини світу, тому все більшої актуальності набуває вивчення онімів з позицій когнітивної лінгвістики. Деякі імена, набувши широкої популярності, можуть отримувати додаткові значення й перетворюватись у прецедентні назви, входячи у вигляді концептів до концептуальної бази представників однієї лінгвокультурної спільноти. На прецедентність онімів впливають різноманітні чинники, що зумовлює міждисциплінарний підхід до вивчення ономастичних концептів. Ключові слова: прецедентний онім, концепт, когнітивна лінгвістика, мовна картина світу. Имена собственные являются фрагментом языковой картины мира, поэтому изучение онимов с позиций когнитивной лингвистики становится все более актуальным. Некоторые имена, получив широкую популярность, могут в процессе функционирования получать дополнительные значения, преобразовываясь в прецедентные названия и входя в виде концептов в концептуальную базу представителей одной лингвокультурной общности. На прецедентность онимов влияют различные факторы, что является причиной междисциплинарного характера исследования ономастических концептов. Ключевые слова: прецедентный оним, концепт, когнитивная лингвистика, языковая картина мира. Proper name is a fragment of language world. The habitual acquaintance with it having been acquired, it becomes a symbol whose interpretant represents it as an icon of an index of the individual named. Key words: precedent onyms, concept, cognitive linguistics, language world. |
| Предмет і методологія теорії держави та права В. Н. Каразіна, кандидат юридичних наук Передерій О. С., начальник кафедри державно-правових дисциплін факультету підготовки фахівців... |
В ТА ЗАВДАНЬ ІЗ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ)... Р е ц е н з е н т канд філол наук А. М. Нелюба, доцент кафедри української мови Харківського національного університету ім. В. Н.... |
| Зміст Пахаренко В.І., кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури та компаравістики Черкаського національного університету... |
Уроку НАПН України, дійсний член Академії педагогічних і соціальних наук; Лисиченко Л. А., доктор філологічних наук, професор кафедри української... |
| РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "Цивільне право" для студентів... Рецензенти: Начальник кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних... |
Програма Всеукраїнської конференції «Сучасні реалії очима молоді» Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (Алімова Марина, Пантюх Марія, Хлєбнікова Дар’я, Клименко Данило) |
| Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Програму підготували М. П. Бондар, кандидат філологічних наук (Київ); О. М. Івасюк, кандидат філологічних наук (Чернівці); С. А. Кочерга, доктор філологічних... |
Павленко Л. В. КАНДИДАТ ФІЛОЛОГІЧНИХ НАУК, ДОЦЕНТ КАФЕДРИ ГРЕЦЬКОЇ... Лідделла-Скотта-Джонса наводить кілька значень – well-ordered, moderate, well-behaved, а κοσμιώτης як decency, integrity; грецько-німецький... |
| Закон про кримінальну відповідальність Завдання №1 Назаренко Я. М., доцент кафедри гуманітарних та фундаментальних юридичних дисциплін Харківського економіко-правового університету,... |
Конституційне право України навчально методичні матеріали для студентів Наулік Наталія Степанівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри публічного права юридичного факультету Тернопільського... |