Конспект уроку літератури рідного краю «Презентація проекту» для 8 класу
Тема. «Одноримки» Олекси Різниченка
Методичний паспорт проекту
Мета, завдання: ознайомити дітей з життям і творчістю Олекси Різниченка – письменника, мовознавця, громадського діяча; навчити учнів працювати з різними видами джерел інформації, систематизувати отриману інформацію у вигляді міні-книжки, представити іі через публічний виступ – презентацію; розвивати творчі здібності учнів, мовне багатство; виховувати шанобливе ставлення до рідної мови.
Тип проекту: практико-орієнтований.
Термін реалізації: короткостроковий моно проект.
Використання ресурсів: Інтернет, книжки письменника, комп’ютерні технології.
Прогнозований результат: діти отримають знання про життя та творчість Олекси Різниченка, зацікавляться таким видом поетичних форм, як одноримки, створять міні-книжку «”Одноримки” Олекси Різниченка».
Форма представлення результатів роботи: презентація міні-книжки.
Етапи проектної роботи:
І. Підготовчий етап.
ІІ. Дослідницький етап.
ІІІ. Підсумковий етап (захист проекту).
ХІД ПРОВЕДЕННЯ
І. Підготовчий етап
За два тижні учням повідомляється тема майбутнього уроку та ставляться випереджальні завдання, відповідно до яких клас поділяється на 5 груп.
«Біографи» – збирають біографічні відомості про Олексу Різниченка, фотографії, інший матеріал.
«Літературознавці» – з’ясовують особливості «одноримок», їхні види, розшукують «одноримки» у творчості інших поетів.
«Поети» – за принципом побудови «одноримок» створюють власні віршики.
«Редактори» – систематизують забраний матеріал, за потреби коригують, групують за розділами і передають видавцям.
«Видавці» – друкують міні-книжку «”Одноримки” Олекси Різниченка». Всі групи готують її презентацію.
ІІ. Дослідницький етап
Протягом двох тижнів учні збирають матеріал, координують свої дії з керівником проекту (вчителем), пропонують макети майбутньої міні-книжки, узгоджують її зміст, обирають форму презентації відповідно до мети проекту.
ІІІ. Презентація проекту (уроку)
ХІД УРОКУ
І. Повідомлення теми і мети уроку
ІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу
Учень (розповідає вірш Олекси Різниченка «Рідна мова»)
Не проходь мимо мови,
Мов не знаєш її!
Мов до неї хоч слово,
Але слово – її.
В неї лихо і скрута –
І твоя в тім вина,
Що недужа й забута
Дотліває вона.
Так, бува, породілля
Немовлятко своє
З переляку, з безділля
В дім малятка здає.
Покидає назавше,
Не бажаючи знать,
Півсерденька утявши.
Але пам'ять не взять!
Буде лишенько мати
На життєвім шляху,
В ній пробуджена мати
Зойкне «пробі» в страху.
А, позбавлене ласки,
Що таке бідне дитя?
Все життя, як поразка,
Все життя – без пуття…
Чи не так ти своєї
Мови зрікся здавна?
Тож, зустрівшись із нею,
Не проходь, не минай.
Їй на скроню долоню
Поклади, сироті.
Мов їй лагідно:
«Доню», «мамо» – ніби святій,
Прокляни свої смішки,
Слово ласки скажи.
І до ніженьок шапку
Шанобливо зложи.
Слово вчителя
Цим віршем-закликом Олекси Різниченка ми розпочинаємо ознайомлення з його життям та творчістю.
Мова – це образ народу, зовнішній вияв його розуму й душі. У мові відбито все, що було в його історії і що є в сучасності: звитяги і поразки, сила і слабкість, поступ і занепад, свобода і поневолення. Але цей образ треба вміти бачити, розуміти його.
До не так і численних знавців української мови, безперечно, належить одесит Олекса Різниченко.
«Біографи» (розповідають життєпис поета)
Олекса Сергійович Різників (літературний псевдонім – Олекса Різниченко), народився 24 лютого 1937 р. в Єнакієві, що на Донбасі. Батько Різників Сергій Іванович (1907 – 1989) був «розкуркулений», висланий на Урал, але втік звідти. 1936 р. одружився в Єнакієві з Катериною Іванівною Сологуб (1905 – 1990). Сім’я дотримувалася національних і релігійних традицій.
Батько в перші дня війни був мобілізований, потрапив у німецький полон, тому відбув ще й ув’язнення в радянському концтаборі. Повернувся 1946 р., коли Олекса вже ходив до другого класу. Голод 1947 р. вигнав сім’ю до родичів у Первомайськ Миколаївської обл. Батько віддав сина в російську школу, де сміялися з його вимови. З 1952 р. Олекса відвідує літстудію при газеті «Прибузький комунар», пише вірші російською мовою, друкується.
1954 р. Різниченко закінчив школу. Не вступивши на математичний факультет Одеського університету, рік працював у Первомайську в інвертарбюро. Наступного року не вдалося вступити й на філфак, тому пішов до Одеського державного художньо-технічного училища. Світлотехнічний факультет закінчив 1958 р., працював електроосвітлювачем Кіровоградського українського музично-драматичного театру ім. М.Кропивницького. Юнака дивувало, що талановиті українські артисти поза сценою розмовляють між собою російською. Сам Різниченко розмовляв здебільшого одеським жаргоном, та в колі друзів якось запропонував: «Проведемо тиждень української мови. Ми ж в українському театрі працюємо». Тоді він написав вірш «Я забув українську мову, я забув Запорозьку Січ».
Критика культу особи Сталіна, окупація Угорщини, бідність народу спонукають не лише до розмов, а й до дій. На початку липня 1958 р. Різниченко запропонував своєму приятелеві Володимиру Барсуківському скласти листівку-заклик проти Радянської влади, яку розповсюдили в Миколаєві та Одесі. Деякі листівки пильні громадяни позривали і негайно принесли до КГБ.
Військовий трибунал Одеського військового округу визнав доведеною вину О.Різниченка та В.Барсуківського у проведенні «антирадянської агітації і пропаганди» за ст.. 7 ч. 1 Закону про кримінальну відповідальність за державні злочини (в редакції від 26.12.1958 р.). Суд зважив на позитивні характеристики і призначив обом покарання – 1,5 року, чим вельми втішив юнаків, які сподівалися якщо не смертної кари, то 15 років ув’язнення.
1968 р. Олекса закінчив філологічний факультет Одеського університету, захистивши дипломну роботу «Складівниця української мови», і відтоді залишається вірним мові – уклав «Словник омонімів», проілюстрований віршами-мініатюрами.
У 1972 р. відбувся другий арешт і суд, який присудив йому 5,5 років ув’язнення. Різниченко направлений до табору ІС-389/36, с. Кучіно Пермської обл., куди прибув наприкінці літа 1972-го.
Відповідь на касаційну скаргу з Верховного Суду отримав аж у листопаді 1972 р. і тиждень, з 5 по 12 грудня, тримав голодовку протесту, а також до кінця терміну голодував 11 числа кожного місяця.
За місяць до звільнення (11 травня 1977 р.) з вісьмома валізами книжок Різниченко відправлений етапом до Миколаєва. Поселяється у Первомайську, біля батьків. Два роки працював у пологовому будинку електриком. У 1980 р. влаштувався в інтернат для неповноцінних дітей, де пропрацював 10 років. З 1995 р. переїхав до Одеси.
1989 р. у видавництві «Маяк» вийшла його книжка віршів «Озон». Друга книжка, «Терновий вогонь», з доданою до неї статтею «Я винен тим, що українець», вийшла у видавництві «Український письменник» 1993 р.
У художній творчості автора чимало сторінок присвячено мові.
1990 р. прийнятий до Національної спілки письменників України. Лауреат премії ім.. П.Тичини (1993 р.)
За книжку «Терновий вогонь» премія К.Паустовського (1998 р.). Двічі репресований – 1959 р. і 1972 р. За обома справами у 1991 р. реабілітований.
«Літературознавці»
Ознайомлення з книжкою О.Різниченка «Одноримки».
Ця книжка – слвник омонімів та омонімічних форм – схожих слів. Слів-близнят, слів однакових за вимогою та написанням, але відмінних за значенням. Проілюстрована одноримками – віршиками-мініатюрками з омонімічними римами.
Слухання одноримок.
Одноримки – це віршики-мініатюри з омонімічними римами.
Омоніми – слова, близькі за звучанням та написанням, але різні за значенням.
Учнаям заздалегідь було запропоновано вивчити на пам'ять одноримки на кожну букву алфавіту (див. додаток).
Діти по черзі розповідають віршики, аналізуючи іх. Наприклад:
Поїхав мій миленький десь (= кудись)
Ще на початку року десь (= примірно)
Гука підпасич Паша: (= ім’я)
-Отам он краща паша! (= пасовисько)
Ознайомлення з одноримками інших авторів.
Використання омонімів та омоформ у традиційній поезія – рідкісне явище. Це є свідчення того, що мова має ще багато таких відхилень від норми, Втішає те, що українській мові ще далеко до японської, де чимало слів мають по десятку значень. В англійській мові теж не краще становище: перша тисяча найуживаніших слів має 250 омонімічних!
Зате схожими. Співзвучними словами українські поети користуються вправно й охоче. Наприклад:
***
Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти,
Виростав вас, доглядав вас,
Де ж мені вас діти?
***
Я блукав колись по ріднім краю
Раю.
І шукав на сім земнім падолі
Долі.
Приблудився під стріхату
Хату.
Там дівчину стрів я винозірку
Зірку.
Промінь ясний ті дівочі
Очі.
Подала мені пом’яту
М’яту
І на тім моїй пригоді
Годі.
***
Сій добро, - повчала мати, –
Щедру долю будеш мати.
***
Отака водичка Дана
На добро нам Богом дана.
Поети (читають складені одноримки)
***
Нам завжди твердила мати:
«Треба голову на плечах мати».
***
Кому б то хабара якого дати,
Щоби змінили перевірок дати.
***
Звила пташка гніздо на березі,
Що росла на затишнім березі.
***
На картині «Рідний край»
Ллється радість через край.
***
Завітав у ліси листопад,
Закінчився рясний листопад.
***
Я вхопив коня за вихор
І помчав крізь сніг і вихор.
«Видавці» (презентують міні-книжку)
До книжки входить матеріал уроку, структурований за такими розділами: «Біографія Олекси Різниченка»; «Одноримки: відомості з теорії літератури»; «Олекса Різниченко. Одноримки за алфавітом»; «Одноримки у творчості інших поетів»; «Власні поетичні спроби».
Над книжкою спільно з «видавцями» працюють «редактори», що комплектують і редагують текст.
ІІІ. Підсумок уроку
З яким літературним жанром ми сьогодні ознайомилися?
Яка його особливість?
-
Хто досліджував художні особливості омонімів?
Учитель. Сподіваюся, що сьогоднішній урок навчив вас відчути яскравість і багатство української мови, і ви зможете, якщо будете спостережливими, помічати ці барви у повсякденному житті.
ІV. Домашнє завдання
Оформити зразки одноримок у читацький щоденник. Ознайомитися з творами, що ввійшли до міні-книжечки, але не прозвучали на уроці.
|