Інтерактивний журнал „Світоч, присвячений річниці з дня народження Олекси Тихого Мета

Скачати 115.73 Kb.

Назва	Інтерактивний журнал „Світоч, присвячений річниці з дня народження Олекси Тихого Мета
Дата	10.11.2013
Розмір	115.73 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Історія > Документи

Інтерактивний журнал „Світоч", присвячений річниці з дня

народження Олекси Тихого

Мета: вшанування пам’яті славетного земляка О.І. Тихого, ознайомлення учнів

школи та сільську громадськість з життям земляка Олекси Тихого, його

правозахисною та публіцистичною діяльністю;

розвиток комунікаційних, соціальних, інформаційних компетентностей учнів,

творчих здібностей;

виховання патріотизму, любові до рідного краю, його найкращих

представників.

До початку заходу демонструється фільм про О.Тихого «Хочу бути українцем…»(реж. Синельников)

Перед входом до актового залу розміщено виставку малюнків про життя О.Тихого ( 5 – 7 класи) та рефератів про діяльність славетного земляка ( 9 - 11 класи)

Фанфари.

Заступник директора з виховної роботи:

Сьогодні ми зібралися з нагоди 83- ої річниці з Дня народження нашого славного земляка - педагога, публіциста, правозахисника Олекси Тихого. Ми не могли залишитися в стороні від такої доброї справи, як вшанування пам'яті Олекси Тихого, рідна Їжівка якого знаходиться на території Новодмитрівської сільради. Наші учні підготували експозицію в шкільному музеї, вже третій рік опікуються садибою Тихих в Їжівці, започаткували шкільний легкоатлетичний кубок Олекси Тихого, вирішують питання, як зробити пам'ятник цій славетній людині. Сьогодні ми проводимо Олексині читання і я бажаю успіхів всім учасникам.
Вчитель історії: Допоки народ має потребу вшановувати своїх героїв, він - свідомий, вільний, а відтак – непереможний. Одним із здобутків Незалежності, за яку поклав своє життя Олекса Тихий, є й те, що сьогодні ми вільні відзначаємо посмертну річницю цієї непересічної людини.

В Олексиних читаннях беруть участь:

(Представлення гостей)

Гімн України.

Сигнал до початку

На екрані слайд : «Олексині читання"

Дівчина з сопілкою виходить перед глядачами

Дівчина: Ми дивимось у майбутнє широко відкритими очима.

Але й минулого свого народу не цураємось,

питливо гортаємо його сторінки, там шукаємо сили для себе.

( Грає на сопілці задумливу мелодію)

Виходять старий кобзар та козачок. Дівчина відходить вбік.

Кобзар: Думи мої, думи мої.

Ви мої єдині.

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

Прилітайте, сизокрилі

Мої голуб'ята.

Із-за Дніпра широкого

У степ погуляти.

Прилітайте ж, мої любі,

Тихими речами.

Привітаю вас як діток

І заплачу з вами.

Козачок: Ні, кобзарю, так не буде!

Гони чорні думи!

Світоч лицарства не згасне

В українських людях!

(До глядачів виходять ведучі. На екрані портрет Тихого)

Десь на просторах Донеччини, завіяних вітром хутірцях і слободах, десь у загублених мальовничих лісах і гаях, оздоблених природною красою, а чи високо в Карпатських горах, у хатинках горян, розкиданих на полонинах, чи над стрімкими гірськими урвищами дарують українські матері нашому народові талановитих юнаків і дівчат, які згодом стають відомими далеко від своєї батьківської садиби.
Саме з таких людей був Олекса Тихий, нащадок українських козаків.

Його знає весь світ. Він правозахисник, публіцист, педагог, історик, філософ. Він один з десяти співзасновників Української Гельсінської Групи, на ідеологічних засадах якої пізніше була прийнята Декларація Незалежності України.

8 листопада 2006 року Указом Президента України за громадську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи та демократії Тихого Олексія Івановича нагороджено орденом ..За мужність" 1 ступеню (посмертно)...
Ну ось, загалом, і все, що відомо пересічним громадянам. Так вже сталося, що Тихого знають далеко за межами України, а нам-землякам він практично невідомий.

(На екрані титульний лист журналу „Світоч")

Вчитель історії: Тож давайте перегорнемо сторінки інтерактивного журналу „Світоч", на яких ми зібрали спогади людей, що особисто знали Олексія Івановича Тихого: вчителя з Олексієво-Дружківки Миколи Янка, соратників Тихого Василя Овсієнка та Левка Лук'яненка, рідних та односельчан, публікації Євгена Фіалка та твори самого Олекси Тихого.

І перша сторінка цього журналу називається „Хлопчина з Їжівського хутора".

(На екрані назва сторінки «Хлопчина з Іжівського хутора».

Поступово змінюються слайди: батьки Тихого, садиба, однолітки... Виходить група учнів.)

Між Олексієво-Дружківкою, Віролюбівкою та Новодмитрівкою за степовими лісосмугами заховався невеликий хутірець Їжівка, відомий в народі ще під назвою Грозове.
Саме тут народився і почав свій шлях в життя, в науку Олекса Тихий. Після успішного закінчення початкових класів став ходити до семерічної школи в сусідньому селі Куртівка.
А вчитися хотілося і далі. Тож, закінчивши семирічку, підліток Олекса, один зі свого хутора, пішов до середньої школи, що в Олексієво-Дружківці.
Вчився Олекса добре, старанно, з великим інтересом вбирав нові й нові знання. Поведінка хлопця була взірцевою... А до школи доводилося йти степом на високому відрозі з глибокими яругами. Тому в негоду за домовленістю з рідними Олекса залишався у своєї тітки, Євдокії Петрівни Носулі.
До речі, вона-мати Миколи Носулі, нашого земляка, Героя Радянського Союзу, який своїм тілом закрив амбразуру фашистського дзоту, подарував своїм однополчанам новий ранок.
Олекса і Микола - двоюрідні брати, поклали свої життя за краще майбутнє Батьківщини, народу. Один - за визволення від загарбників, другий - за визволення від бездуховності.
Ровесники-однокласники поважали Олексу за його порядність, скромність, за широку вже тоді ерудицію, за його доброзичливість, успіхи в навчанні та, може, й за зовнішню привабливість.
Час минав. Тихий склав іспити до Московського університету на філософський факультет, що свідчило про неабиякі знання й широку ерудицію...
Тихий звик говорити правду відкрито, не відводячи очей... З такою вдачею долю Тихого було визначено як в того Данко, що не пожалів свого палаючого серця, аби вивести людей з болота.
Перший арешт його стався в 1948 році за критику єдиного кандидата в депутати сільради, правда скоро відпустили після «профілактичної» бесіди.
До речі, вперше за справедливість проти тих, що при владі, Тихий виступив у дитинстві..

На екрані інсценізація розповіді про повернення корови.

(Інсценізація розіграна учнями 8 - 9кл. і знята на відео Шеховцовим М., учнем 10 кл.)

На сцені: жінка порпається біля столу. Входить чоловік, отряхує сніг.

Чоловік: Так, скрутні часи настали. Німці до Нового року готуються. «Зачистку" роблять, а насправді - грабують.

Жінка: Чула вже. У сусідського малого навіть не поцурались баян відібрати... А що поробиш? Треба змиритися, вони - влада...

Чоловік: Ти про Тихих? То ти не все знаєш...З двору їхніх родичів ще й корову

забрали. Так Олекса вислідив, на який двір завели тітчину корову, та й метнувся

бігом до комендатури.

Жінка: Дурний хлопець. Лобом мура не перебити.

Чоловік: Ти дослухай!.. Переповів комендантові про те, що солдати привласнили собі корову-годувальницю, про свій баян...

Жінка: Ой, лишенько! Повбивають всіх!

Чоловік: Не галасуй! Все повернули, а солдатів тих на фронт відправили. Тож не

дурний Олекса, а сміливий! А нам, розумникам, у хлопчини цього повчитися треба.

Жінка: А мені цю дитину шкода. За свою правду він життя покладе.

Чоловік: Ми пишатися будемо своїм земляком.

Другий арешт Олекси Тихого стався 15 січня 1957 року за лист до Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу із протестом проти окупації Угорщини військами країн Варшавського договору. Це звучало як „антирадянська агітація" та „наклеп на КПРС і радянську дійсність".
Та, звільнившись, Олексій Іванович Тихий продовжує апелювати до влади, написав кілька статей про становище української мови та культури в Донбасі, з проблем українського села.

На екрані кадри про життєве кредо Олекси Тихого.

Голос: Хто я? Для чого живу? Ці питання ніколи не покидали мене. Постійно

думав над ними, постійно шукав і шукаю відповіді на них.

Ще в молодості склав своє життєве кредо.

Щоб жило людство, мій народ, мій рід.

Щоби не зробити нікому ніякого зла, не проявити ні до кого ніякої байдужості й несправедливості в його долі, тяжкому становищі, горі.
Я маю людську гідність, національну гордість. Нікому не дозволю топтати ні перше, ні друге.

Зневажаю смерть, голод, бідність, страждання і саму зневагу.

Прагну, щоб моє ,.я" було гідне наймення „людина¹". У всьому, завжди незалежно від обставин чиню згідно зі своїм сумлінням.
Щоб поважати й цінувати працю, переконання й культуру кожної людини, на якому б рівні в порівнянні з моїми, загальноприйнятими і найвищими досягненнями людства вони не перебували.
Щоб вивчати, підгримувати, розвивати мову, культуру, традиції свого

народу.

Щоб позбутися всього низького, підлого, чужого духові людства.

На екрані друга сторінка „Лівіше серця - Україна", потім слайди до доповідей.

Вчитель історії: А ми перегорнули другу сторінку інтерактивного журналу „Лівіше серця - Україна". І тепер маємо змогу послухати слово самого Тихого.

• „Думки про рідний Донецький край" -

статтю презентує Бєліч Ганна,учениця 11 класу;

„Роздуми про українську мову та культуру в Донецькій області" - виступає група учнів 9-А класу;
„Редакції газети „Радянська освіта",

про цей лист-звернення Олекси Тихого розкажуть Мороз Аліна, Шеховцов Микита, Брітікова Світлана, Гусар Влад - учні 10 класу;

• „Мова - народ" -

з цією статтею нас познайомить Паршин Олександр - учень 11 класу;

• Листи з ув'язнення, послухаємо Іванову Аліну та Морозову Марину –

учениць 11 класу;

• „Історична доля України" - доповідає Горбунова Ганна- учениця 10 класу.

Вчитель історії: Звичайно, це не всі роботи Олексія Івановича, але й вони глибоко розкривають душу цієї людини.

Наступна сторінка журналу - „Шлях до свободи"... (На екрані третя сторінка „Шлях до свободи... ")

Кадри з фільму «Хочу бути українцем» про промову Тихого на суді 1977р. Виходять ведучі:

Загалом вирок суду для немолодої людини з підірваним здоров'ям був вироком на довічне ( ні, посмертне) ув'язнення.
Тихий брав активну участь в акціях протестів ув'язнених, витримував довготривалі голодовки, неодноразово перебував в карцерах.

(На екрані інсценізація бесіди медсестер про операцію Тихого.)

Голос за кадром: Перм. Тюремна лікарня.

Этот больной не приходиш в сознание уже несколько дней.
А что с ним?

Никак не отойдет от наркоза после операции Скрынникова.
А... Я слышала. Так это - Тихий. Знаєшь. ему же предлагали, если он откажется от этих своих иационалистических убеждеиий, актировать как хронического больного и освободить. А он наотрез... Тогда с ним сам хирург Скрынников говорил. А Тихий сказал ему, что это шантаж, и отказался что-либо подписывать. А Скрынников сказал: «Жить будете в мученнях и недолго!» И сшил ему желудок в виде песочных часов...

Как он так мог? Пища ведь будет проходить с большим трудом. Это такне будут муки - врагу не пожелаю! Как же клятва Гиппократа?
Ладно, будет болтать-то. А то мы тоже станем врагами народа.

1. Доречно зараз звернутися до поезії Бориса Грінченка...
Тільки на себе рахуй.

Інших не май ти надій!

Силу свою загартуй,

Дбай, щоб зміцнитися їй.

Тільки хто вміє і сам

Вибороть щастя собі,

Поміч невтомним рукам

Знайде в тяжкій боротьбі.

Але на тебе нехай

Чесний рахує, і ти

Втомленим помочі дай

В бої дійти до мети.

Вчитель історії: Сьогодні в залі присутні люди, що бачили, слухали, близько знали Олексу Тихого. Пропонуємо зробити «вільний мікрофон» і поділитися спогадами, враженнями, своїми думками про цю людину-вчителя, публіциста, науковця, героя, про сьогоднішню зустріч...

Виступи гостей.

На екрані четверта сторінка „І смертю смерть поправ... "
1. На останнє сорокахвилинне побачення з сином та дружиною 19 квітня 1984року Тихого вивели попід руки, у нього навіть облазили нігті, але він посміхався, був милостивим, згадував Нагірну проповідь Христа.

(На екрані кадри перепоховання Тихого з фільму Сінельнікова)

2. 6 травня Тихий помер у камері тюремної лікарні в місті Пермь. Похований
на тюремному цвинтарі.

Останки Олекси Тихого разом з прахом Василя Стуса та Юрія Литвина перевезені в Київ і 19 листопада 1989 року перепоховані на Байковому кладовищі.

Виступ учениці Горбунової Ганни про поїздку в Київ у складі Товариства ім..О.Тихого, а на слайдах – зустріч з сином Тихого Володимиром Олексійовичем, покладання квітів на могилу земляка

І знов прийде весна, і вкриються цвітом Олексині груші.

Пісенно-танцювальна композиція «Свіча» ( Хореографічний ансамбль «Грація», керівник Кушнір Л.В. та вокальний ансамбль «Каприз», керівник Толоконнікова Ж.В.)

1. Зацвітуть Олексині груші з вірою, що козацькому роду нема переводу.

( На екрані демонструються кадри ( без озвучування) сьогоденної Їжівки,верби біля ставу, що посадив колись Тихий)
Заступник директора з ВР: Пропозиції щодо роботи зі вшанування пам 'яті Тихого протягом поточного року.

Виступ ансамблю „Каприз" - „Пісня солов'їна".

Схожі:

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ МАСОВИХ ЗАХОДІВ НА 2011 РІК У долі Олекси Борканюка залишається чимало знаків запитань? до 110-річчя від дня народження політичного діяча	Сценарій літературно-музичної композиції «Відродження» до річниці...
До 145 – ої річниці від дня народження народного художника України... Пам’ятник Івану Сидоровичу я уявляю тільки таким: дідусь Їжакевич у колі діточок.” Іван Волошин	ПЛАН заходів з підготовки та відзначення 25-річчя Співочого поля,... Співочого поля, Дня Державного Прапора України, 20-ї річниці Незалежності України
ЗАТВЕРДЖУЮ Драгоманових», «Олена Пчілка і Гадяч», «200 років від дня народження Т. Г. Шевченка», «350 років від дня проголошення Гадяча гетьманською...	Тема. «Одноримки» Олекси Різниченка Прогнозований результат: діти отримають знання про життя та творчість Олекси Різниченка, зацікавляться таким видом поетичних форм,...
Диплом першого ступеня Рейтинг учасників студентів Міжнародного Нобелівського конкурсу наукових робіт студентів та молодих вчених, присвяченого 110-ій річниці...	До ювілею Тараса Шевченка Літературно-музичне дійство, присвячене 199-ій річниці з дня народження Т. Г. Шевченка, запросило учнів нашої школи у царство мудрого...
Талант то Божа Іскра (до річниці від дня народження Лесі Українки) Святково прикрашена сцена, прямо – портрет Лесі України у рушнику, вислови поетеси. На сцену виходять учні, вороги та прихильники...	План заходів щодо підготовки та відзначення 90-ї річниці від дня... Змагання з волейболу до відзначення 90-ї річниці від дня утворення Гадяцького району

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання