Методичні рекомендації
Організація моніторингової діяльності в ЗПО
Тетяна СВИРСЬКА, завідувач НМЦ громадянського виховання, виховних технологій та позашкільної освіти ІППО КУ ім. Б. Грінченка
Про моніторинг
В останні роки поняття «педагогічний моніторинг» активно увійшло не тільки в науку, а й педагогічну практику.
Моніторинг — це комплекс засобів, які забезпечують систематичний контроль за станом та тенденціями розвитку суспільних процесів.
Моніторинг в освіті розглядають як систему контролюючих і діагностичних заходів, зумовлених цілями та завданнями освіти, яка передбачає розгляд проблем навчання, виховання і розвитку дітей у динаміці. Узагальнюючи різні визначення, можна сказати, що моніторинг в освіті — це:
• системне спостереження з метою контролю, оцінки, прогнозу якості освіти;
• система збору, аналізу, обробки, збереження та надання інформації; система побудови інформаційних потоків в освітньому закладі;
• незалежна експертиза стану освітнього процесу;
• система виявлення й оцінювання проміжних освітніх результатів і чинників, які впливають на них;
. • оцінка відповідності фактичних результатів заявленим цілям, освітнім потребам вихованців;
• вимірювання змін у внутрішніх та зовнішніх елементах системи діяльності освітнього закладу;
• система критеріїв, показників і технологій,відслідковування стану та розвитку освітнього процесу;
• функція управління, яка забезпечує отримання зворотного зв’язку для прийняття управлінських рішень щодо регулювання та корекції освітнього процесу.
Види педагогічного моніторингу:
• дидактичний — спостерігання за різними складовими навчального процесу;
• виховний — спостерігання за різними складовими виховного процесу, яке враховує систему зв’язку відносин, характер взаємодії учасників освітнього процесу;
• соціально-психологічний — спостерігання за системою колективно-групових особистісних відносин, характером психологічної атмосфери колективу, групи;
• управлінський — спостерігання за характером взаємодії на різних управлінських рівнях у системах: керівник — педагогічний колектив, керівник — дитячий колектив, керівник — колектив батьків, керівник — зовнішнє середовище освітнього закладу, педагог — педагог, педагог — вихованець, педагог — сім’я.
Моніторинг освіти розрізняють за:
• масштабом цілей освіти (стратегічний, тактичний, оперативний);
• етапами навчання (вхідний чи вибірковий, навчальний чи проміжний, вихідний чи підсумковий);
• тимчасовою залежністю (ретроспективний, попереджувальний чи випереджувальний, поточний);
• частотою процедур (разовий, періодичний, систематичний);
• охопленням об ’єкту спостереження (локальний, вибірковий, повний);
• організаційними формами (індивідуальний, груповий, фронтальний);
• формами суб ’єктних відносин (зовнішній або соціальний, взаємоконтроль, самоаналіз);
• інструментарієм, якии використовується (стандартизований, не стандартизований, матричний).
Головні принципи моніторингу:
Гуманізм — у центрі уваги моніторингової діяльності особистість дитини і педагога, які прагнуть до максимальної реалізації своїх можливостей, мають право на свій вибір у різних життєвих ситуаціях, можуть отримати захист та підтримку. Відслідковується те, що замовляє та отримує конкретна особистість.
Цілеспрямованість — співвідношення організаційних форм, засобів та методів реалізації моніторингової діяльності з її метою;
Періодичність — проведення низки досліджень за однаковими діагностичними технологіями через задані проміжки часу;
Оптимальність та об'єктивність — добір методів та засобів моніторингової діяльності, за допомогою яких можливо найбільш повно здійснити комплексне вивчення розвитку ЗПО;
Адресність — диференціація форм та змісту моніторингової діяльності, яка спрямована на конкретний результат;
Надійність і достовірність — застосування методів та засобів моніторингової діяльності, які відповідають сучасним досягненням науки і практики,здатні змінити діяльність закладу на краще;
Системність — облік виміру всіх компонентів системи діяльності закладу на результат, який відслідковується.
Логіка моніторингу передбачає визначення невеликого числа критеріїв і показників, які відображають стан процесу чи системи. Інформація здобувається методом повторних вимірювань за обраними критеріями, накопичується, а потім проводиться її аналіз у динаміці на підставі порівняння з базовими показниками та нор¬мами.
Організація моніторингу.
Під час організації моніторингової діяльності у системі шкільної та позашкільної освіти зокрема, важливо відокремити поняття «вивчення педагогічного явища» і «відстеження його результативності».
Вивчення педагогічного явища відбувається у процесі його діагностування, виявлення необхідних показників та збору інформації для подальшого аналізу. Відстежують результативність педагогічного явища у процесі аналізу результатів діагностики, динаміки показників.
Організація моніторингової діяльності передбачає визначення об’єкта і предмета моніторингу.
Об’єктом педагогічного моніторингу є процес навчання, виховання, розвитку та соціалізації дітей у навчальному закладі.
Предметом педагогічного моніторингу може бути відповідність результатів цілям діяльності навчального закладу.
Рівні предметів моніторингу
• На рівні дитини предметом моніторингу можуть стати зміни в рівні знань, умінь, навичок; рис характеру, поведінки, мотивів, емоцій, вольових прагнень, саморегуляції тощо.
Предметом моніторингу на рівні педагога можуть стати зміни у професійній позиції педагога, побудові стосунків з дітьми під час навчального процесу, досягнення професійних цілей, особистісне зростання тощо.
Під час організації моніторингової діяльності в освітньому закладі важливо пам’ятати, що реалізація цілей, що виражені в результатах діяльності, є головним об’єктом моніторингу. Слід
також наголосити, що базовою одиницею сучасної системи освіти є не клас чи творче об’єднання, а весь освітній заклад. Від вкладу всіх елементів системи діяльності закладу залежить необхідний результат. Тому особливого значення набуває організація моніторингу на рівні всього закладу.
Для відстеження ефективності розвитку закладу позашкільної освіти (ЗПО) необхідно створити в закладі систему моніторингу, яка дасть змогу побачити динаміку розвитку, передбачити можливі проблеми, отримати потрібну інформацію для своєчасного при¬йняття важливих рішень.
Мета організації моніторингу розвитку закладу — вивчення змін результативності діяльності закладу на основі кількісних та якісних характеристик системи діяльності закладу та його окремих компонентів.
Моніторинг ефективності управління розвитком закладу може розглядатися на 3-х рівнях:
1-й — цільовий: наскільки програма розвитку закладу допоможе підвищити відповідність змісту діяльності освітнього закладу ви¬могам щодо його типу та виду.
2-й— соціально-педагогічний; наскільки покращились організація педагогічної взаємодії в колективі закладу, його згуртованість, як удосконалилася система стимулювання співробітників.
3-й— суб’єктно-операційний: наскільки підвищилися ефективність планування, контроль та аналіз, координація діяльності кожного педагога, організація управління закладом.
Ключові проблеми організації моніторингової діяльності
• Проблема якості позашкільної освіти.
Пред’являти стандарт до результату позашкільної освіти немає сенсу. Різноманітність напрямків, рівнів, аспектів освітніх програм і різноманітність результатів неможливо описати єдиними вимогами. Складність моніторингу пов’язана з відсутністю еталонного показника.
• Недостатня розробка діяльності закладу позашкільної освіти.
Сам термін «позашкілля» не визначено конкретне різне тлумачення, та і ставлення до нього як у середовищінауковців, так і серед практиків різне. Крім цього, сьогодні в системі позашкільної освіти велика увагу приділяється підвищенню якості освітньої діяльності, забезпеченню реалізації цілей, навчання, виховання і розвитку дітей.
• Система позашкільної освіти дітей недостатньо забезпечена професійними кадрами.
Оскільки вітчизняні педагогічні навчальні заклади поки недостатньо готують кадри для системи позашкільної освіти дітей, передові заклади застосовують ефективні методи навчання в колективі,які дають змогу педагогам не відставати від новітніх технологій та оновлень у навчально-виховному процесі.
• Складнощі практичної реалізації процесу моніторингу
Багатогранність інтересів, індивідуальні риси характеру, можливості та здібності дітей, батьків, педагогів, а також можливості освітньої системи можуть як сприяти, так і перешкоджати практичній реалізації ідей моніторингу результатів діяльності ПНЗ. Крім того, сьогодні не достаньо напрацьований та практично і реалізований механізм відстеження результатів позашкільної освіти дітей.
Особливі труднощі в моніторинговій діяльності викликає робота з цілями та результатами що зумовлено:
• складністю якісного визначеннядеяких результатів позашкільної освіти дітей. Для ць необхідні спеціальні заміри, показники, характеристики, параметри (наприклад, як можна оцінити чи виміряти духовний розвиток особистості дитини?);
• інтеграцією результатів навчання, виховання і розвитку дитини. Яким чином цей інтегрований результат можнапредставити у вигляді складових? Педагоги більш-менш грамотно описують результат навчання своєї профільної діяльності, складніше — з результатами розвитку, виховання та описом інтегрованого результату; позитивною чи негативною оцінкою освітньої діяльності. Результат оцінювання для різних дітей може мати різну значимість;
• залежністю багатьох результатів від різного роду факторів.
У деяких випадках неможливо визначити, хто більше вплинув на виховання та розвиток дитини —педагог позашкільної освіти, ЗНЗ, сім’я, друзі чи інші фактори.
Для покращення якості оцінювання результатів роботи ПЗ слід дотримуватися певних правил.
1. Чітко формулювати цілі діяльності. Вони повинні бути реальними, досяжними, такими, що піддаються діагностиці.
Це має особливе значення для нашої системи, де цілі та результати творчої діяльності часто ставляться декларативно на ідеалізованому чи емоційному рівні, описово. Наприклад, трапляється таке формулювання цілей, як «формування духовної особистості», «моральне виховання дітей»,«розвиток творчої особистості» тощо. Що мається на увазі? Які аспекти духовності, моральності, креативності збираємося формувати чи розвивати?
2. Послідовний відбір змісту, форм, методів, засобів, прийомів організації освітньої діяльності.
3. Якісне забезпечення фахової допомоги в досягненні успішних результатів позашкільної освіти дітей. Слід враховувати низку важливих чинників, які здійснюють вплив на систему діяльності закладу.
Для ведення моніторингової діяльності необхідним є достатній обсяг інформації. Важливо розуміти, яку саме інформацію та в якому обсязі необхідно збирати. Тут мова йде про створення банку інформації закладу: документи закладу, його структура, характеристика зовнішнього середовища,основні нормативні документи та локальні акти діяльності, мета, принципи, пріоритети діяльності, стан освітнього процесу, стан системи забезпечення, стан системи управління, результати діяльності на рівні дітей, педагогів.
Постійне ведення банку інформації та виявлення індикаторів результативності діяльності допоможе впорядкувати і спростити важкий процес вивчення результативності й розвитку закладу, критерії та показники, технології відстеження.
Для полегшення процесу моніторингу використовують індикатори результативності діяльності закладу:
• за суб’єктами діяльності:
— діти (збереження контингенту, кількість вихованців другого, третього і наступних років навчання, наявність органів дитячого самоврядування, кількість та якість досягнень вихованців, кількість випускників, які обрали професію, пов’язану із заняттями в ЗПО);
— батьки (відгуки батьків про діяльність творчого об’єднання, закладу, кількість батьків, які беруть участь у загальній діяльності закладу);
— педагоги (стабільність колективу, результати атестації, стан творчих об’єднань педагогів, якісні досягнення педагогів);
• за досягненнями ЗПО (попит на випускників закладу на ринку праці, кількість соціальних партнерів, рівень професійності педагогів, їх якісні перемоги);
• за відповідністю діяльності нормативним показникам (рівень забезпеченості освітнього процесу згідно з нормативними вимогами, стан навчальних приміщень, результати атестації закладу).
Основні рівні моніторингу ЗПО
Ціннісно-цільовий рівень розвитку ЗПО:
• рівень соціального замовлення на діяльність ЗПО;
• ціннісні орієнтації дітей та педагогів;
• очікування педагогів;
• рівень постановки та реалізації цілей діяльності ЗПО.
Рівень якісного розвитку процесів діяльності ЗПО:
Основні процеси (освітній і соціально-педагогічний):
• стан програм позашкільної освіти дітей (освітні та соціально- педагогічні);
• якість проведення навчальних занять;
• якість проведення масово-дозвіллєвих та соціально-педагогічних заходів;
• розвиток форм організації освітніх об’єднань;
• розвиток педагогічних технологій позашкільної освіти (у тому числі здоров’язбережних).
Допоміжні процеси
Методичне забезпечення розвитку ЗПО:
• рівень методичного забезпечення (рівень розробки програм, інструктивно-методичних рекомендацій тощо);
• забезпечення професійного росту педагогічних кадрів;
• рівень інформаційно-методичного забезпечення освітнього процесу (стан методичних фондів, видавнича діяльність);
• ефективність та якість реалізації методичної функції різними категоріями педагогічних працівників (методисти, педагоги, керівники).
Психологічне забезпечення роз¬витку ЗПО:
• покращення психологічного і психічного стану дітей та педагогів;
• розвиток здібностей дітей (психічних, розумових, творчих);
• розвиток мотиваційної сфери дітей;
• розв’язання особистісних проблем дітей, батьків та педагогів;
• підвищення психологічної компетентності педагогів.
Матеріально-технічне забезпечення розвитку ЗПО:
• відповідність матеріально-технічного забезпечення цілям, змісту, формам організації освітнього процесу.
Фінансово-економічне забезпечення розвитку ЗПО:
• виконання бюджету;
• рівень середньої зарплати;
• ступінь фінансового забезпечення;
• ефективність позабюджетної діяльності.
Управлінські процеси:
• забезпечення розвитку на рівні документів;
• стан соціально-психологічного клімату колективу;
• рівень взаємодії та співпраці ЗПО;
• рівень дотримання нормативно-правових актів у сфері освіти.
Рівень результативності розвитку ЗПО:
Результативність на рівні дітей:
• динаміка результатів навчання;
• динаміка виховних результатів;
• динаміка результатів особистісного розвитку;
• особисті досягнення дітей.
Результативність на рівні педагогів:
• особистісні та професійні досягнення педагогів.
Результативність на рівні ЗПО:
• стан контингенту вихованців;
• стан кадрового складу ЗПО;
• досягнення колективів та закладу в цілому;
• рівень задоволення дітей, батьків, педагогів результатами діяльності та розвитку;
• результати атестації ЗПО;
• затребуваність, конкуренто¬спроможність ЗПО.
Отже, наявність моніторингової системи дає освітньому закладу цінний матеріал для аналізу, корекції, удосконалення діяльності, профілактики помилок. Це свідчить про його актуальність як для сучасної системи позашкільної освіти дітей у цілому, так і для конкретного позашкільного закладу.
Література
1. Закон України «Про освіту». — К.: Генеза, 1996.
2. Закон України «Про загальну середню освіту».
3. Закон України «Про інноваційну діяльність».
4. Положення МОН України «Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності». — 2000, грудень.
5. Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад.
6. Постанова Кабміну України від 16.11.2000 року № 1717 «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів України на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання».
7. Положення про методичний кабінет середнього закладу освіти. — Інф. збірник МО України. — 1990, № 2.
8. Рекомендації МОН України щодо організації і проведення методичної роботи з педагогічними кадрами в системі післядипломної педагогічної освіти // Освіта України. — 2002, вересень.
10. Сухомлинський В. О. Вивчення, узагальнення ППД // 3 досвіду роботи директора школи.—К.: Рад. школа, 1955.
11. Красовицький М. 1. Від педагогічної науки до практики. — К.: Рад. школа, 1990.
12. Жерносєк І. П. Удосконалення науково-методичної роботи в сучасних загальноосвітніх школах, ліцеях і гімназіях.— К., 2001.
13. Даниленко Л. І. Формування та розвиток творчого потенціалу педколективу // Рідна школа. — 1996. — № 10.
|