Отже, загальноприйнятими формами ділової комунікації в праці сучасного документознавця-менеджера є ділові бесіди, наради, збори, переговори, прес-конференції, різноманітні ділові зустрічі, презентації, брифінги, виставки, ярмарки нових товарів тощо. Професійна культура документознавця-менеджера передбачає вміння спілкуватися по телефону, проводити ділову дискусію, публічно виступати. У традиційних жанрах ділової комунікації (публічні мови, інтерв’ю, коментар, консультація) реалізуються комунікативні стратегії фірм або ділових партнерів, які вимагають вміння не тільки самопрезентації, але й пропаганди філософії, іміджу компанії, організаційних цінностей, корпоративної культури, а також знань споживчого, фінансового ринків, контактних аудиторій та ін. Саме тому невід’ємною складовою сучасних ділових комунікацій є рекламні й маркетингові комунікації.
Особливості кожної форми ділової комунікації містять такі критерії: мета проведення; контингент учасників; регламент; комунікативні засоби реалізації мети; організація просторового середовища; очікуваний результат.
7.2. Комунікаційний менеджмент
Ділові комунікації реалізуються в загальній стратегії окремої організації. Але реалізація загальної стратегії передбачає управління діловими комунікаціями, тобто комунікаційний менеджмент.
Комунікаційний менеджмент визначається таким чином:
1) самостійний вид спеціального менеджменту, що здійснює пізнання й використання закономірностей обміну інформацією, знаннями та інтелектуальною власністю в процесі формування й розвитку економічних систем;
2) взаємодія та взаємозв’язок у часі й просторі елементів, які формують й ефективно використовують усі види капіталу економічних систем;
3) наукове управління потоками інформаційної взаємодії людей, їх груп, суспільних і політичних формувань для вирішення стратегічних і тактичних завдань у розвитку суспільних відносин;
4) система управління, яка завдяки інтегрованій комунікації з цільовими аудиторіями сприяє досягненню максимальної ефективності в усіх напрямках розвитку організації в умовах зовнішнього середовища, що змінюється;
5) професійна діяльність з реалізації комунікаційної стратегії, сформованої відповідно до мотивів, установок, інтересів, відносин і конкретних цілей виробника, посередника й споживача.
Отже, суть комунікаційного менеджменту полягає в його двоєдиній природі. З одного боку, він розглядається як самостійна професійна діяльність з використання комунікаційних засобів, методів, інструментів, механізмів, що забезпечують формування й ефективний розвиток усіх видів капіталу підприємства, фірми. Саме ця професійна діяльність допомагає керівникам розробляти стратегію ефективного розвитку, формувати організаційну культуру, вибирати ефективні канали комунікації та ін. З іншого боку, комунікаційний менеджмент є складовою теорії управління економічними системами.
Для реалізації цільового призначення в організації комунікаційний менеджмент виконує такі функції:
− аналітико-прогностична (аналіз, використання, прогнозування тенденцій);
− організаційно-управлінська (забезпечення мети організації або служб ПР, організаторська й управлінська діяльність з виконання планів та ін.);
− комунікативно-інформаційна (досягнення взаєморозуміння, забезпечення керівництва організації необхідною інформацією);
− консультаційно-методична (відіграє роль порадника керівника).
Комунікаційний менеджмент має спеціальні методи й технології його реалізації, до яких відносяться:
-
переконання;
-
брендинг (процес створення й підтримки бренда завдяки рекламі, створенню іміджу компанії, PR-заходам та іншим формам просування товарів);
|