|
|
Скачати 357.81 Kb.
|
|
2. Навчальний експеримент Залучення молоді до вивчення природничо-математичних дисциплін – одне з нагальних завдань сучасної освіти. Вирішувати його потрібно шляхом оновлення змісту освіти на рівні середньої школи та посилюючі зв’язків з промисловістю та бізнесом. Метою шкільної хімічної освіти є здобуття учнями загальноосвітнього мінімуму хімічних знань. Проте свідоме засвоєння хімічних знань можливе лише за умови поєднання теорії з практикою, підкріпленою експериментами . Експеримент відіграє важливу роль у процесі викладання хімії. По-суті експеримент – це проміжна ланка між теоретичною частиною програми і умінням застосовувати ці знання на практиці. Порівняно з іншими методами самостійної роботи, які використовуються при вивченні природничих дисциплін, експеримент найбільш ефективний в навчально-виховному відношенні. Навчальний експеримент з хімії – це не тільки метод пізнання, а й одночасно метод навчання, розвитку і виховання учнів, який застосовується для досягнення різної мети: повторення пройденого матеріалу, формування нових понять з хімії, прищеплення і закріплення знань і вмінь, перевірки їх засвоєння учнями. Крім того, навчальний експеримент організовують для розвитку логічного і діалектичного мислення учнів, їх інтересу, виховання ініціативи, творчої самостійності, акуратності, навичок роботи в колективі тощо. Навчальний експеримент значно складніший порівняно з іншими методами самостійної роботи, тому при його використанні учні витрачають більше часу і сил. Він завжди зв’язаний з спостереженням, але має свої якісні відмінності. Навчальний експеримент протікає в певній послідовності. По-перше, здійснюється спостереження за об’єктами, які підлягають дослідженню, виясненню їх зовнішніх характерних ознак і властивостей. По-друге, формується гіпотеза або наукове припущення, яке визначає мету експерименту, яку потрібно здійснити і довести. По-третє, проводиться планування експерименту, який забезпечує умови, які дозволяють слідкувати за проходженням експерименту, які намічають практичні дії досягнення мети (прийоми дослідження, фіксації отриманих результатів тощо). Після цього експеримент виконується у відповідності з планом. Отримані результати підтверджують або заперечують гіпотезу. Остаточна перевірка гіпотези відбувається за допомогою широкої практики. Навчальний експеримент проводиться під керівництвом вчителя, найчастіше на лабораторних заняттях. У процесі уроку вчитель може запропонувати учням виконати той чи інший короткочасний дослід, не вдаючись до читання інструкції, а тільки керуючись усними вказівками вчителя. Залежно від того, скільки часу відводиться на навчальний експеримент на уроці, розрізняють три групи дослідів. Досліди кожної з цих груп призначені для розв’язування одного чи кількох дидактичних завдань (див. схему 2).
Обов’язкова присутність в навчальному експерименті елементів дослідження стимулює пізнавальний інтерес учнів, загострює процеси чутливого пізнання і посилює цілеспрямованість понятійного мислення. В результаті цього учні отримують конкретні дані і роблять об’єктивні висновки про суть об’єкта, процесу, явища, що досліджується . За допомогою шкільного хімічного експерименту вчитель може вирішити безліч завдань, зокрема активізувати мислення учнів та дозволити їх природну допитливість і дослідницький інтерес. Для цього необхідно: 1)сформувати в учнів навички роботи з хімічними реактивами та хімічним посудом; 2)навчити їх самостійно аналізувати й відтворювати потрібну інформацію; 3)виробити системний аналітичний підхід, необхідний для їх подальшої діяльності. Формування в учнів умінь проводити хімічний експеримент починається з виховання стійкої уваги, здатності спостерігати за демонстраційним експериментом, що проводить вчитель, осмислювати послідовність дій, прогнозувати кінцевий результат. При виконанні лабораторних дослідів у 7 класі учні працюють самостійно, причому в цьому віці вони виявляють особливу зацікавленість до предмета хімії. В більшості випадків ці роботи носять пошуково-дослідницький характер, особливо при розв’язуванні експериментальних задач, коли учні, не маючи повних даних для їх розв’язання, за допомогою хімічного експерименту знаходять відповідь самостійно. Враховуючи індивідуальні особливості кожного учня, можна дати індивідуальні репродуктивні, евристичні чи дослідницькі завдання, які виконуються під час проведення хімічного експерименту. Наприклад, у 9-у класі при вивченні теми «Реакції йонного обміну» доречним буде лабораторний дослід «Реакція обміну між розчинами електролітів». Учні одержують завдання за варіантами. Варіант I 1.Проведіть реакції між розчинами: а) купрум(II) сульфатом і калій гідроксидом; б) натрій карбонатом і хлоридною кислотою; в) натрій гідроксидом і сульфатною кислотою; 2. Проведіть реакції між кальцій оксидом і нітратною кислотою. Напишіть рівняння реакцій у молекулярній, повній і скороченій йонних формах. Варіант II 1. Проведіть реакції між розчинами: а) натрій гідроксидом, фенолфталеїном і сульфатною кислотою; б) барій хлоридом та калій карбонатом; в) калій карбонатом і нітратною кислотою. Складіть повні й скорочені йонні рівняння реакцій і поясніть, які умови сприяли повному перебігу реакцій. 2. Проведіть реакції між магній карбонатом і хлоридною кислотою. Напишіть рівняння реакцій у молекулярній, повній і скороченій йонних формах. Варіант III 1. У гніздо планшетки внесіть дві-три краплі розчину цинк хлориду, потім краплями додайте розчин натрій гідроксиду. У друге гніздо планшетки налийте спочатку дві-три краплі натрій гідроксиду, а потім додайте краплями розчин цинк хлориду. Поясніть результати досліду. Складіть рівняння реакцій у молекулярній та йонних формах. 2. Проведіть реакції між: а) сульфатною кислотою і магнієм; б) сульфатною кислотою і магній оксидом. Складіть рівняння реакцій у молекулярній та йонних формах. У результаті виконання експериментальних завдань учні повинні зібрати якомога більше знань шляхом спостережень, а потім опрацювати, систематизувати та обговорити їх на наступному семінарському занятті, знайшовши закономірності різних явищ. Експериментальні роботи не лише розвивають інтелектуальні та дослідницькі здібності дитини, а й виховують у неї відповідальність, бережливість, охайність, здатність доводити роботу до кінця, сприяють закріпленню інтересів, стимулюють урівноваженість та зосередженість, формують екологічну грамотність. З огляду на це вчителям потрібно розширювати поле діяльності учнів. Тому треба давати їм можливість працювати з різними речовинами, приладами, колекціями, самостійно проводити досліди, зрозуміло, під контролем вчителя . 3. Розв’язування задач У шкільному курсі хімії розрахунковій задачі відведено досить важливе місце. Різноманітні навчальні задачі, які використовуються у навчанні, мають дуже велике значення як метод, який сприяє поглибленню, запам’ятовуванню і перевірці засвоєних знань учнями. При її розв’язанні забезпечується: • Вироблення оптимальної методики підходу до теоретичного обґрунтування умови задачі; • Єдність навчання, розвитку, виховання учнів; • Закріплення правил, термінів, законів, рівнянь, осмислення зв’язку фізичних величин, політехнічну підготовку учнів; • Конкретизація, систематизація, зміцнення і перевірка знань школярів; • Поєднання теорії з практикою, вміння втілювати свої знання у життя; • Розвиток логічного мислення, активізація розумової діяльності, виховання ініціативності, самостійності, уважності; • Ілюстрація хімічних закономірностей, принципів хімічної технології, хімізації народного господарства, продуктивності апаратів, якості та виходу готового продукту. За навчальними цілями і змістом задачі природничо-наукового характеру не однорідні. Одні стимулюють більш глибоке засвоєння теоретичних питань, зокрема законів, тому їх слід віднести до групи теоретичних задач; другі допомагають школярам глибше осмислити практичні питання і отже можуть бути віднесені до групи практичних задач; треті об’єднують в собі і теоретичні і практичні запитання і забезпечують одночасне вдосконалення і теоретичних і практичних знань учнів . Спільною ознакою всіх трьох навчальних задач є те, що кожна з них може мати кількісний або якісний характер, в залежності від тих питань, які обов’язково входять в зміст любої задачі і які повинні бути обчислені. Нерідко ці ознаки об’єднуються. Зміст і навчальні цілі обумовлюють також різноманітність прийомів розв’язування задач. Вчителі широко використовують письмові, графічні та інші прийоми, причому число їх поєднується. Є також і усний прийом, але задачі такого роду мають переважно тренувальний характер і стимулюють в основному процесі пам’яті. Існує кілька методів розв’язання розрахункових задач, зокрема аналітичний, синтетичний та фізичний. За аналітичним методом розв’язування задачі починається з ланцюжка логічно пов’язаних між собою висновків, які випливають один з одного, причому ланцюжок будується від шуканого числа до даних умов задачі. Перевагою цього методу є швидкий розвиток умінь самостійного розв’язування задачі, продуктивно та логічно мислити, до того ж помилка при такому методі може виникнути виключно на етапі вибору даних. Перевагами фізичного методу є універсальність (застосовується для розв’язання задач різних типів), відповідність меті, можливість прослідкувати хід міркування учня, з’ясувати ступінь розуміння ним суті явищ, а також можливість програмування і використання сучасних комп’ютерів. Особливістю цього методу є те, що він допомагає учням краще зрозуміти значення хімічних формул, рівнянь хімічних реакцій, розвиває мислення та вміння працювати з рівняннями зв’язку фізичних величин, підвищує рівень математичної підготовки. Приведене угрупування відображає лише зовнішні відмінності задач, внутрішня ж сторона процесу вирішення задач як методу самостійної роботи єдина. Подібно до інших самостійної роботи учбові задачі заключають у собі логічний шлях засвоєння знань, що вивчаються і стимулюють пізнавальні процеси школярів. Особливо вони посилюють процеси відволікаючого мислення, уваги і пам’яті. Для виконання задач як ефективного методу навчання, які розвивають мисленеві здібності школярів, необхідні певні умови. По-перше, наявність запасу опорних знань, по-друге, осмислення кожним школярем мети задачі; по-третє, ясність прийомів розв’язування задач. Виконання вказаних умов забезпечує вчителю підпорядкувати всі процеси психічної діяльності кожного школяра наміченому мети у задачі, дозволяє простежити ці процеси і керувати ними, вести школярів до здійснення поставленої мети і тим висновкам, які випливають з цілеспрямованого вирішення задачі. Задачі повинні сприяти значному розширенню і поглибленню пізнавальної діяльності учнів, формуванню відволікаючого мислення, а воно в свою чергу забезпечує осмислення і міцне засвоєння основ наук, які вивчаються. При навчанні розв’язування задач на уроках хімії вчитель використовує збірник задач. З його змістом, структурою, методичним апаратом, засобами орієнтації і ілюстраціями учнів треба ознайомити подібно до того, як це здійснювалось в роботі з підручником хімії. В старших класах учням часто доведеться користуватися збірником задач самостійно. Для організації цих робіт на початковому етапі навчання їм можуть бути запропоновані інструкції такого змісту: 1. Прочитайте умову задачі, повторіть її своїми словами, уясніть, що дано і що треба знайти. 2. Коротко запишіть умову задачі, користуючись знаннями хімічної мови. Запишіть необхідні формули і рівняння реакцій. Зверніть увагу на правильність вибору фізичних величин і їх одиниць. 3. Продумайте рішення задачі. Використовуйте найбільш простий і короткий спосіб розв’язання. Якщо можна, розв’яжіть задачу кількома способами. 4. Напишіть розв’язання задачі, зробіть пояснювальні записи до рівнянь задачі. Випишіть відповідь. 5. Зробіть прикидку, перевіряючи правильність отриманої відповіді. При розв’язуванні різними способами відповідь завжди повинна бути однаковою. Важливе значення має озброєння учнів загальним підходом до розв’язування задач, роз’яснення принципової подібності багатьох з них за структурою і методом розв’язування. Цю роботу потрібно провести на перших же уроках. Розв’язування задач на уроках не повинно відбуватись у відриві від основної мети уроку. Необхідно добирати такі задачі, щоб вивчений матеріал набув певного висвітлення, розкриття, поглиблення, щоб розв’язування задач сприяло досягненню мети уроку. Вибір задач для самостійної роботи, звичайно визначається змістом матеріалу, який вивчається. Наприклад, якщо на уроці вивчається теоретичне питання, то краще добирати такі вправи, які вимагають застосування абстрактних понять під час пояснення конкретних явищ, наприклад: пояснити новий факт, аналогічний вивченим; передбачити властивості певної речовини, знаючи загальну закономірність, та ін. Коли ж на уроці вивчаються властивості речовин, доцільніше для закріплення запропонувати якісні задачі, наприклад: на розпізнавання вивчених речовин, на встановлення генетичного зв’язку речовин з іншими сполуками, на передбачення можливих реакцій певної речовини з іншими речовинами тощо. Якщо темою уроку є застосування і добування речовин, то для закріплення добре організувати самостійну роботу з розв’язання розрахункових задач виробничого змісту, які містять відомості про місцеві виробничі об’єкти. Важливо звернути увагу на те, щоб обчислення не були громіздкими і не відвертали учнів від хімічної суті задач. 4. Робота з підручником На протязі багатьох років вивчалися різні аспекти самостійної роботи учнів з підручником з використанням технічних засобів навчання, хімічного експерименту, вправ і т.д. Необхідність використання в навчальному процесі самостійної роботи учнів з підручником не викликає сумніву. Вона виробляє навики самостійної роботи з книгою, розвиває вміння складати план, вибираючи головне з прочитаного, дозволяє краще зрозуміти і запам’ятати зміст навчального матеріалу . При самостійній роботі з підручником на уроці з’являється можливість тут же вияснити в учителя все незрозуміле, в класі створюється піднесений робочий настрій, який згуртовує всіх учнів на чітке виконання конкретного завдання. При організації самостійної роботи з підручником найважчим запитанням є відбір навчального матеріалу. Тоді, коли матеріал добре і доступно викладений в підручнику, нескладний і не потребує наочного доведення, зв’язаний з вивченням промислових процесів у вивченні матеріалу відсутні нові теоретичні поняття, він заснований на раніше здобутих знаннях. Важливим є запитання про те, коли матеріал підручника потрібно вивчити вдома, а коли – в класі. Дослідження показують, що для роботи на уроці слід рекомендувати такий матеріал підручника, для зрозуміння якого необхідно використання наочності (хімічного експерименту, демонстрації фільму, слайдів, ін.), а також матеріал, який потребує часткового пояснення вчителя . Але незалежно від того, де вивчається матеріал, - на уроці чи вдома – важливо, щоб учні отримали конкретне завдання. Підручник для учнів – найбільш важливий посібник серед всіх інших навчальних посібників, енциклопедій та словників хімічних термінів, він являється основним джерелом знань з предмету, а також засобом формування навчальних умінь і засобом оволодіння прийомами пізнавальної діяльності. Навчання учнів роботі з книгою потрібно починати саме з організації роботи з підручником. В підручнику розкривається зміст предмету в відповідності з метою навчання, встановлення програми для середньої школи і вимогам дидактики. Завдання вчителя – якнайширше використовувати дидактичні можливості підручника в спільній роботі з учнями, так як за допомогою підручника можна виконувати інформативну, навчальну, розвиваючу і виховну функцію процесу навчання. Структура і методичний апарат підручника повинні бути добре відомі і учням, і вчителеві і використовуватися ними в навчальній роботі. Нерідко учні просять пояснити ті питання, які чітко викладені в підручнику і при використанні ілюстрацій можуть бути вияснені самостійно, без додаткового пояснення вчителя. Деяким учням важко повторити формулювання законів, правил; не завжди продумують приклади для ілюстрування переказу за підручником. При складанні плану чи конспекту змісту параграфа вони, як правило, переписують фрагменти тексту без виділення в ньому головного. Багато учнів вважають, що читати підручник і зрозуміти його можна лише після пояснення вчителя, тому після пропуску уроків вони нерідко відмовляються відповідати, посилаючись на те, що не чули пояснень вчителя. Як правило, у таких учнів не сформована звичка розмірковувати над текстом підручника, самостійно знаходити відповідь на поставлені запитання, вивчаючи зміст параграфу, використовуючи ілюстрації або дані довідкових таблиць. Учням, яким важко в роботі з текстом чи методичним апаратом підручника, на різних уроках потрібно мати пам’ятки-інструкції такого змісту: Як працювати з текстом підручника. Прочитайте назву теми, заголовок параграфу і продумайте його зміст, зв’язок з раніше вивченим матеріалом. 1. Прочитайте весь параграф. Упевніться, що нові терміни вам зрозумілі. Роздивіться запропоновані до тексту ілюстрації і постарайтесь зрозуміти в них головне. 3. Вивчіть визначення понять, формулювання законів і правил, які є в тексті. Підберіть в підручнику чи приведіть свої приклади для їх ілюстрації. 4. Складіть план прочитаного. Обдумайте, в якій послідовності краще переказувати текст і як ілюструвати свою відповідь. Важкий текст прочитайте знову, розбираючи по абзацах. 5. Перекажіть текст у відповідності до наміченої послідовності викладання. 6. Перевірте, чи всі завдання в кінці параграфа чи теми ви можете виконати. Незрозуміле виясніть у товаришів чи вчителя. Навчання учнів вмінню працювати з підручником хімії на конкретному навчальному матеріалі предмету і розвиток цього вміння шляхом використання завдань в роботі з методичним посібником, підручником необхідно передбачити не лише в молодших, а і в старших класах. Тільки тоді в учнів буде сформоване вміння працювати з навчальними посібниками і вони самостійно зможуть ним користуватись надалі. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Березан О. Збірник ускладнених задач з хімії. – Тернопіль, 2008. – 144 с. 2. Буринська Н.М. Хімія: Методи розв’язування задач. –Київ.: Либідь, 1996. – 80. 3. Зайцев О.С. Задачи й вопросы по химии. М.: Химия, 1985. – 302 с. 4. Кузьменко М.Є., Єрьомін В.В. Хімія. 2400 задач з хімії для школярів та абітурієнтів.– Тернопіль: Навчальна книга. Богдан, 2001. – 560 5. Кукса С.П. 600 задач з хімії. – Тернопіль: Мандрівець, 1998. – 144 с. 6. Мушкало Н.Н., Брайко В.І.. Олімпіадні задачі з хімії. – К.: Рад. Школа, 1979. – 159 с. 7. Неділько С.А., Попель П.П. Загальна й неорганічна хімія: задачі і вправи. – Київ.: Либідь, 2001. – 400 с. 8. Николаенко. В.К. Сборник задач по химии повышенной сложности. М.: 9. Польские химические олимпиады / Под. ред. Чуранова С.С. М.: Мир, 1980. – 530 с. 10. Середа І.П. Конкурсні задачі з хімії. К.: Вища школа, 1995. – 256 с. 11. Хімія: Олімпіадні завдання та їх розв’язування. Упоряд. В.І.Староста. – Київ.: Либідь, 1996. – 96 с. 12. Червенюк Г.І. Збірник задач і вправ з хімії. – Чернівці, 1998. – 216 с. 13. Чуранов С.С. Химические олимпиады в школе. М.: Просвещение, 1982. – 192 с. 14. Шаповалов А.І. Методика розв’язування задач з хімії. – К.: Рад. Школа, 1989. – 87 с. |
| Головне завдання сучасної системи освіти ─ створення умов для якісної... Ться у різних формах та методах роботи. Особливістю компетентнісного підходу є нова мета навчання, відповідно до неї мають бути адаптованими... |
О. О. Максимова НОРМАТИВНО-ПЛАНУЮЧА ДОКУМЕНТАЦІЯ Структурний підрозділ ліцею – навчально-тренувальна фірма (НФТ) «Дебют» створюється з метою ефективного навчання учнів у комерційній... |
| Тематика творчих робіт з хімії Врахування психологічних особливостей учнів, як умова організації навчання з хімії |
Немирівський Будинок дитячої та юнацької творчості Практика реалізації компетентнісного підходу в процесі роботи творчого об’єднання «Цікава астрономія» |
| Використання інтерактивних методів навчання на уроках хімії та Проблема над якою працюю: Розширення пізнавальної компетентності учнів на уроках хімії та формування навичок навчальної діяльності... |
Методичні рекомендації щодо викладання хімії у 2012-2013н р. Навчання хімії в 2012-2013 Навчання хімії в 2012-2013 навчальному році у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься відповідно до типових навчальних... |
| ВИКОРИСТАННЯ ЦІЛЕСПРЯМОВАНОГО ДОЗВІЛЛЯ В КОМПЛЕКСНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ ПО ЗОРУ У статті розглядається можливість подовження навчального процесу інвалідів по зору протягом доби за рахунок організації цілеспрямованого... |
Л. П. Унгурян Компетентнісний підхід до вивчення Навчальний посібник містить методичний коментар щодо реалізації компетентнісного підходу до вивчення української літератури на основі... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ З метою належної організації роботи загальноосвітніх навчальних закладів, забезпечення нешкідливих умов навчання й виховання учнів... |
Розробки сучасних уроків з хімії (за інтегральною технологією). 10... Овчаренко Ірина Юріївна (вчитель хімії Черкаської загальноосвітньої школи I-III ступенів №32 Черкаської міської ради) |