Уроків з хімії, є забезпечення систематичного, цілеспрямованого та ефективного компетентнісного підходу до навчання і виховання учнів

Скачати 357.81 Kb.

Назва	Уроків з хімії, є забезпечення систематичного, цілеспрямованого та ефективного компетентнісного підходу до навчання і виховання учнів
Сторінка	1/3
Дата	20.03.2013
Розмір	357.81 Kb.
Тип	Урок

bibl.com.ua > Інформатика > Урок

1 2 3

Чорнорудскька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Вчитель

Семененко Г.П.

Однією з важливих передумов, що визначає ефективність уроків з хімії, є забезпечення систематичного, цілеспрямованого та ефективного компетентнісного підходу до навчання і виховання учнів.

Дамо визначення поняттю «компетентнісний» та розкриємо його суть.

Саме поняття «компетентнісний» означає цілісний, системно організований, що охоплює не тільки необхідну, а й достатню сукупність компонентів, взаємодія яких породжує нову якість.

Компетентнісний підхід до навчання і виховання учнів в процесі вивчення хімії – це органічне поєднання різноманітних за змістом та дидактичними можливостями форм передачі навчальної інформації учням у процесі уроку. Отже, суть компетентнісного підходу ґрунтується на тому, що сприймання навчального матеріалу та його засвоєння можуть бути повнішими, глибшими та міцнішими, якщо процес навчання урізноманітнювати різними видами навчальної діяльності.

Одним з головних видів такої діяльності є диференціація навчання. Диференціація навчання – це множинність та варіативність індивідуальних і комплексних підходів до суспільно погоджених цілей загальної освіти. Вона створює сприятливі умови для індивідуалізації навчання. Диференціація передбачає відкритість змісту освіти, різноманітність навчального матеріалу, посібників, форм і методів навчальної роботи, контролю знань, широке врахування національної та регіональної специфіки.

Диференціація навчально-виховного процесу передбачає його побудову в оптимальному режимі для різних груп учнів згідно з їхніми можливостями, пізнавальними інтересами, нахилами, здібностями й потребами з обов’язковим забезпеченням повноцінної освіти кожному учню.

Основним напрямком здійснення диференційованого навчання є створення на уроках динамічних груп учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей і здібностей до навчання (добір спеціальних вправ, зорієнтованих на можливості окремих учнів з різними здібностями; характер педагогічної допомоги залежно від підготовленості учнів; оптимальне поєднання колективної, групової та індивідуальної роботи учнів; індивідуалізація домашніх завдань). Основними методичними підходами до здійснення диференціації навчання є:

А) поєднання індивідуальних та колективних методів навчальної роботи. Диференціація розрахована на індивідуальний підхід до кожного учня, на знання і врахування вчителем його інтересів, можливостей і здібностей. При здійсненні індивідуального підходу необхідно спиратись на колективні форми роботи з учнями, а компетентнісний характер навчання орієнтувати на інтереси та можливості кожного учня. Навчальну спрямованість учнів 10-11 класів стимулює застосування лекційно-практичної та лекційно-семінарської форм організації навчальних занять;

Б) відкритість, зрозумілість рівня обов’язкової підготовки (обов’язкових результатів) з кожного предмета. Чітке усвідомлення і розуміння учнями обов’язкових вимог – дійовий засіб і мотивації навчання, і нормалізації навчального навантаження для багатьох учнів. Знання мінімальних обов’язкових результатів дозволяє учням усвідомити власний резерв у досягненні більш високих результатів, стає своєрідним орієнтиром і для учителя, і для учнів;

В) недопустимість ототожнення рівня викладання і рівня вимог до результатів навчання. Диференціація здійснюється не за рахунок того, що одним учням повідомляють менше, а іншим більший обсяг навчального матеріалу, а за рахунок того, що пропонуючи однаковий його обсяг, орієнтують їх на різні рівні вимог до його засвоєння. Смисл цієї вимоги полягає в тому, що дасть змогу кожному учневі самому обрати для себе той рівень, на якому він буде засвоювати навчальний матеріал та звітуватись про це засвоєння перед учителем і класом;

Г) орієнтація контролю та оцінювання навчальної підготовки на перевірку досягнення теми обов’язкових і підвищених результатів. Для контролю знань учнями пропонують завдання різного рівня складності. Позитивні оцінки виставляються за досягнення певного рівня підготовки; при цьому перевірка досягнення рівня обов’язкових результатів етап обов’язковий для кожного учня. Тільки після цього здійснюється перевірка більш глибоких рівнів засвоєння знань та умінь.

Прикладом диференційованого навчання є авторська школа М.П. Гузика. Запропонована М.П. Гузиком система навчально-виховної роботи є одним з ефективних шляхів вирішення найгуманнішої проблеми індивідуального просування в освіті кожної особистості, її всебічного та повноцінного розвитку згідно з природними задатками.

В усіх класах М.П. Гузика поєднується фронтальна, групова й індивідуальна форма занять.

З’ясуємо суть і встановимо особливості групової навчальної діяльності школярів на основі порівняння з фронтальною та індивідуальною. Фронтальна діяльність полягає у виконання всіма учнями класу під безпосереднім керівництвом вчителя спільних завдань. При цьому вчитель організовує весь клас на роботу в єдиному темпі, прагне більш-менш рівномірного впливати на всіх учнів класу. Але високу активність при такій роботі забезпечувати важко. Складність виникає через те, що в довільно сформованих на основі вікової однаки класах існує відмінність учнів за рівнем навчальних можливостей. Впродовж всього фронтального навчання вчитель намагається згортувати учнів, проте високої активності навчальних дій досягти не вдалося.

Фронтальна діяльність зорієнтована на середніх учнів. На середнього учня розрахований темп, об’єм і рівень складності матеріалу. Учні з низьким темпом навчальних можливостей за таких умов не здатні сприйняти і осмислити матеріал у повному обсязі. Якщо ж знизити темп фронтальної роботи, то це негативно вплине на сильних учнів. Для цих учнів фронтальна робота створює переваги лише на етапі закріплення знань чи формування вмінь, де вони швидше за всіх відповідають на питання, першими розв’язують задачі, виконують вправи. Цей темп для сильних учнів низький і не дозволяє розкрити і задовольнити їх навчальні можливості. Звідки видно, що від фронтальної навчальної діяльності завжди потерпатиме частина учнів класу. Але ця діяльність не замінима на етапі первинного засвоєння нового матеріалу. За умов обмеження часу на вивчення конкретних дисциплін вона дозволяє відразу донести нову інформацію до значної частини учнів. Найменш ефективні результати дає фронтальна діяльність при усному оцінюванні знань. При цьому з повною віддачею працює один учень який відповідає. А більшість учнів класу виконують роль мовчазних свідків діалогу вчителя з опитуваним учнем. Роль пасивних слухачів швидко набридає, і вони починають займатися сторонніми справами. Другий недолік той, що учні систему роботи вчителя швидко вивчають і вони навіть передбачають,коли вчитель може викликати їх до дошки. Звідси видно, що при перевазі на етапі первинного сприйняття нового матеріалу фронтальна діяльність має обмежені можливості у забезпеченні ефективності навчального процесу на інших його етапах.

Індивідуальна навчальна діяльність – це самостійне вирішення учнями навчальних завдань, повна самостійність у набутті знань. Пряма взаємодія учнів між собою відсутня, а контакти з вчителем обмежені і нетривалі. Цей вид учнівської діяльності переважає при виконанні домашніх робіт, самостійних та контрольних робіт у класі.

Після фронтального вивчення нового матеріалу зразу до виконання індивідуальних завдань переходити не варто, бо слабкі учні з завданнями не справляться. І серед решти учнів класу небагато буде таких, що можуть відразу справитись з завданням. Тому організація індивідуальної навчальної діяльності повинна бути ретельно продуманою, навчальні можливості учнів враховані, а завдання – посильні і зрозумілі. Серед окремих етапів навчального процесу організація індивідуальної роботи доцільна при систематизації і узагальненні знань.

І все ж, навчальна діяльність не може зводитись лише до фронтальної і індивідуальної роботи. В такому випадку навчальний процес буде бідний через відсутність і обмеженість спілкування учнів під час уроку. Цей недолік фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова, що й зумовлює педагогічну доцільність її впровадження в навчальний процес. Групову навчальну діяльність можна розглядати як сукупну навчальну діяльність невеликих за складом груп учнів, що діють у межах одного класу. Досягнення загальної мети групової діяльності відбувається завдяки спільним зусиллям окремих членів групи. Цей вид діяльності не ізолює учнів один від одного, а дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги та співробітництва. Найбільші можливості для спілкування створює групова діяльність на етапах закріплення і поглиблення знань, систематизації та узагальнення вивченого матеріалу, контролю та корекції знань. При груповій навчальній діяльності співробітництво учнів здійснюється по різному. Воно може бути на всіх етапах виконання групових завдань; учні можуть виконувати завдання індивідуально, але з елементами взаємодопомоги і періодичного обговорення ходу роботи; кожен член групи може індивідуально виконувати частину спільного завдання, після чого проводити підсумок, обговорювати одержані результати та формувати загальну відповідь.

Отже, відмінною рисою групової діяльності є можливість вчитися не лише з підручником та вчителем, а й один у одного.

Як і будь-який вид навчальної діяльності учнів, групова діяльність спрямована на досягнення освітніх, виховних і розвиваючих цілей навчально-виховного процесу.

Продуктивність групової діяльності вища ніж будь - якої іншої. Навіть групи, які діяли в різних умовах та перебувають на різних рівнях сформованості забезпечують у класі вищу якість знань, ніж традиційне навчання. Пояснюється це тим, що «при цій роботі слабкі учні виконують обсяг будь-яких вправ на 20 - 30 % більший, ніж при фронтальній роботі. Групова форма роботи сприяє організації ритмічної діяльності кожного учня» (Чередов І.М. «Система форм організації навчання», Педагогіка, 1987).

Дивлячись на групову навчальну діяльність учнів бачимо, що завдяки координації навчальних зусиль окремих членів групи у групі встановлюється швидкий темп вирішення навчальних завдань, стимулюється працездатність. Спільні дії справляють позитивний вплив на якість роботи. Створюється атмосфера демократизму, дружнього спілкування.

Адже працюючи в групі, учні не соромляться запитати один в одного, висловити думку свою. Поряд з навчальною розвивається і вдосконалюється мовна діяльність учнів. В умовах традиційного організованого навчання на уроках з багатьох предметів домінує монолог вчителя. Може минути чверть, а учень жодного разу не відповідав усно, не доповнив відповідь однокласника. Групова діяльність створює всі умови для засвоєння навчального матеріалу в процесі спілкування на мовному рівні.

Важливу роль відіграє групова діяльність у досягненні виховних цілей навчання. Як зазначає О.І. Лінкіна, виховний вплив навчання на особистість учня «визначається не менше змістом навчальних предметів і використаними методами навчання, але й всією системою стосунків, що складається в процесі навчання між учнями і вчителями, а також самими учнями»(«Самооценка школьников»).

У груповій діяльності формується вміння прийти на допомогу у потрібну хвилину: пояснити, перевірити, порадити. Складаються товариські взаємостосунки. Виховна функція групової навчальної діяльності учнів полягає у підготовці їх до спілкування і співпраці в самостійному житті після закінчення школи. Вона виховує самостійність і наполегливість, вміння співпрацювати разом.

Завдяки груповій діяльності успішно реалізується розвиваючі цілі навчання. Найбільший вплив діяльність у групі справляє на мислення учнів, бо контакти та обмін думками стимулюють його. Зміни характеру розумової діяльності відбуваються в таких напрямках: прискорюються асоціативні процеси і збільшується їх цінність; розширюються інтереси учасників групової роботи; узагальнюються і систематизуються уявлення; стимулюються аналітична і синтетична діяльність мислення.

Коли ж можна включати групову діяльність у навчальний процес? Групова навчальна діяльність може бути застосована на всіх етапах процесу навчання. Але на етапі первинного сприйняття нового матеріалу належний рівень буде тоді, коли всі учні класу мають високий та середній рівень навчальних можливостей, добре володіють навиками самостійної роботи і виявляють велику працездатність. Але в наших школах тепер більшість учнів мають низький рівень навчальних можливостей і на етапі первинного сприймання, як уже згадували, більш продуктивною є фронтальна робота класу під керівництвом вчителя.

Рівень засвоєння навчального матеріалу не може бути визначений лише за допомогою усного опитування. Основний показник – вміння практично використовувати набуті знання при виконанні письмових вправ, розв’язуванні задач, вирішенні проблемної ситуації.

Як же здійснюється це завдання в процесі групового навчання.

Розглянемо 2 способи групової діяльності учнів. Перший. Всім функціонуючим у даному класі групам даємо виконувати спочатку одне і теж завдання. Наприклад, вивчаємо в 7 класі тему «Хімічні елементи та їх символи». Матеріал цієї теми дуже важливий, бо це азбука хімії, вивчення якої всіма учнями класу - запорука подальших навчальних успіхів учнів. Процес цей поліпшується і прискорюється з допомогою групового навчання. Групам на одному з уроків пропонуємо завдання:

Написати символи хімічних елементів магнію, Сульфуру, Карбону, Феруму, Хлору, барію, Оксигену, Гідрогену.
Вказати назви елементів, символами яких: Zn, Cu, P, N.
Встановити відповідність між назвами елементів і їх символами:

1. Меркурій а) Са

2. Калій б) Al

3. Алюміній в) Na

4. Аргентум г) K

5. Натрій д) Hg

6. Кальцій ж) Ag

Одержавши завдання кожна група приступає до коментованого виконання. Якщо хтось з членів групи не знає чи сумнівається у вірності відповіді – відразу одержує пояснення. У процесі спільної роботи члени групи мають необмежені можливості споглядати хід виконання вправ кожним членом групи, цікавитись ходом розв’язування. Це дає непоганий результат. Необхідно також переконатися в тому, щоб не було механічного списування. А тому контроль групової діяльності підкріплюють контролем і оцінюванням з боку вчителя. Це можуть бути: диктант, вибіркове усне опитування, турнір між групами «Хто знає більше хімічних елементів ?» і т.д.

Контроль вчителя за результатами навчальної діяльності кожного члена групи дозволяє їм відразу зрозуміти, що тільки свідомою і наполегливою роботою в групі вони зможуть досягти високих індивідуальних результатів навчання. Для учнів з низькою відповідальністю стимулюючим фактором є виконання письмових завдань у двох екземплярах (під копірку). Копія здається вчителю, а це означає, що робота у складі групи не залишається поза його увагою.

Другий спосіб. Різним групам у класі пропонується виконання різних завдань, але цілісність пізнавальної діяльності всього класу зберігається, бо залишаються спільні освітні, виховні й розвиваючі цілі заняття. Організовану в такий спосіб роботу називають диференційованою. В основу диференціації покладено рівень складності завдань або їх кількість. Диференціація використовується з метою закріплення й усвідомлення матеріалу, що має описовий характер і принципово не відрізняється від раніше вивченого. В такому випадку матеріал, що вивчається, можна розподілити між окремими групами для колективного опрацювання.

Це дозволяє за короткий час опрацювати значну кількість завдань, при цьому окремі групи виконують їх різну кількість. А на етапі систематизації і узагальнення знань завдання диференціюються за рівнем складності. Учні з високим рівнем навчальних можливостей одержують складні завдання. На етапі контролю й оцінювання знань диференційована робота є обов’язковою умовою організації та проведення заліків. Результати диференційованої групової навчальної діяльності можуть бути перевірені по-різному, зокрема з допомогою вибіркового контролю чи проведення самостійних робіт.

Отже, групова навчальна діяльність може бути організована різними шляхами. Вона активізує учнів, забезпечує продуктивне навчання, задовольняє потребу в спілкуванні.

Але не зважаючи на її позитивний характер, абсолютизувати її, підміняти нею індивідуальну чи фронтальну роботу є великою помилкою.

Порівняльний аналіз дидактичних можливостей фронтальної, індивідуальної та групової діяльності розкриває переваги і недоліки кожної з них і показує, що в навчальному процесі вони не можуть функціонувати ізольовано. Їх потрібно оптимально поєднувати.

Який з цих трьох видів навчальної діяльності застосувати, повинен визначати сам вчитель з урахуванням:

дидактичної і виховної мети конкретного заняття;
специфіки і складності навчального матеріалу;
навченості і працездатності учнів;
кваліфікації самого вчителя.

У формуванні навчальної діяльності головна роль належить вчителеві. Щоб визначити на яких етапах яка форма діяльності буде використовуватись і передбачити все це планом, вчителю необхідно провести таку підготовчу роботу:

- проаналізувати зміст навчального матеріалу з конкретної теми і скласти до неї перелік базових знань та вмінь;

- визначитись з вибором видів навчальних занять (лекцій, семінари, практичні заняття, заліки, комбіновані уроки).

- підготовка завдань для групової діяльності учнів та їх індивідуальної перевірки.

Ось перелік базових знань та вмінь з теми «Початкові хімічні поняття», 7 клас.

Розуміти зміст і вміти користуватися такими поняттями: атом, молекула, відносна атомна і відносна молекулярна маси, проста і складна речовина, хімічний елемент, валентність, кількість речовини, молярна маса, хімічна формула, хімічна реакція.

Знати формування закону збереження маси речовин, символи і сучасні українські назви хімічних не менше 20 елементів, назви простих речовин.

Уміти пояснювати зміст хімічних формул і рівнянь; складати формули бінарних сполук і за формулами визначати валентність елементів, обчислювати відносну молекулярну масу речовини, масові частки елементів у речовині, молекулярну масу.

Перелік стає своєрідним довідником знань, змісту й результатів навчання. Всі зазначені базові знання та вміння засвоювалися під час роботи у складі малих навчальних груп, контролювались та перевірялись консультантами та вчителем.

У педагогічній теорії і шкільній практиці довго основною формою організації навчання вважався комбінований урок. Але зараз відбувається процес відгалуження від нього самостійних видів навчальних знань: лекцію, семінарів, заліків, збільшення різноманітних видів занять змінює структуру навчального процесу. Навчальний процес, побудований на постійному проведенні лекцій і семінарських занять та на підсумковому контролі у формі заліку, має назву лекційно-семінарської системи навчання. Ця система створює кращі умови для здійснення групової діяльності ніж традиційне навчання, для якого урок залишається основною формою навчання.

Варіанти лекційно-семінарської системи навчання з хімії розробив і опублікував М.Т. Гузик.

За основною дидактичною метою та структурою окремі види навчальних занять істотно відрізняються між собою. Через це кожен з них має різні можливості для організації і проведення групової навчальної діяльності школярів. Щоб розробити вдалий календарний план і використати всі наявні можливості здійснення за ним навчання учнів, варто з’ясувати особливості окремих видів навчальних знань, що проводяться на уроках.

Почнемо з комбінованого уроку. «До комбінованих належать такі уроки, на яких ставляться і вирішуються дві або декілька рівноцінних цілей (засвоєння знань і застосування їх учням, перевірка раніше засвоєного і систематизація знань)».

Шкільна лекція – це така форма навчального заняття, яка будується на основі інформаційно-монологічного методу і передбачає систематичний, довготривалий виклад навчального матеріалу вчителем, продуманий і підготовлений завчасно, із застосуванням способів і прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів.

На лекції вчитель здійснює ґрунтовний виклад значного за обсягом нового матеріалу, використовує при цьому наочність, емоційні відступи, окремі запитання-звернення до учнів. Завдання учнів – первинне усвідомлення і сприймання матеріалу, його конспектування. Розглянемо це на прикладі теми «Аміак, будова молекули. Добування в лабораторії. Властивості аміаку. Застосування», 10 клас.

1 2 3

Схожі:

Головне завдання сучасної системи освіти ─ створення умов для якісної... Ться у різних формах та методах роботи. Особливістю компетентнісного підходу є нова мета навчання, відповідно до неї мають бути адаптованими...	О. О. Максимова НОРМАТИВНО-ПЛАНУЮЧА ДОКУМЕНТАЦІЯ Структурний підрозділ ліцею – навчально-тренувальна фірма (НФТ) «Дебют» створюється з метою ефективного навчання учнів у комерційній...
Тематика творчих робіт з хімії Врахування психологічних особливостей учнів, як умова організації навчання з хімії	Немирівський Будинок дитячої та юнацької творчості Практика реалізації компетентнісного підходу в процесі роботи творчого об’єднання «Цікава астрономія»
Використання інтерактивних методів навчання на уроках хімії та Проблема над якою працюю: Розширення пізнавальної компетентності учнів на уроках хімії та формування навичок навчальної діяльності...	Методичні рекомендації щодо викладання хімії у 2012-2013н р. Навчання хімії в 2012-2013 Навчання хімії в 2012-2013 навчальному році у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься відповідно до типових навчальних...
ВИКОРИСТАННЯ ЦІЛЕСПРЯМОВАНОГО ДОЗВІЛЛЯ В КОМПЛЕКСНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ ПО ЗОРУ У статті розглядається можливість подовження навчального процесу інвалідів по зору протягом доби за рахунок організації цілеспрямованого...	Л. П. Унгурян Компетентнісний підхід до вивчення Навчальний посібник містить методичний коментар щодо реалізації компетентнісного підходу до вивчення української літератури на основі...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ З метою належної організації роботи загальноосвітніх навчальних закладів, забезпечення нешкідливих умов навчання й виховання учнів...	Розробки сучасних уроків з хімії (за інтегральною технологією). 10... Овчаренко Ірина Юріївна (вчитель хімії Черкаської загальноосвітньої школи I-III ступенів №32 Черкаської міської ради)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання