ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У МЕНЕДЖМЕНТІ Бодяєва Ю. В. Науковий керівник: Пророчук Ж. О


Скачати 0.58 Mb.
Назва ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У МЕНЕДЖМЕНТІ Бодяєва Ю. В. Науковий керівник: Пророчук Ж. О
Сторінка 3/5
Дата 25.05.2013
Розмір 0.58 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   2   3   4   5

Литература:

  1. К.М. Мітус. Системний аналіз області надання і використання Saas // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №12. – С. 218-224.

  2. К.Н. Митус. Экономическое обоснование эффективности программного обеспечения Saas по сравнению с традиционными внутриофисными системами // Вісник СевНТУ: зб. наук. пр. – Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2008. – №92.

  3. А.И. Пушкарь, С.А. Назарова. Изменения бизнес-процессов предприятий по созданию и реализации информационных продуктов и услуг в Интернет-среде // Системи обробки інформації. – 2010. – №7. – С. 167-173.







Оліфіров О.В., д.е.н., професор




Носова Т.І., аспірант


Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського
Інформаційні системи в управлінні трудовими ресурсами
У сучасних умовах господарювання особливої актуальності набуває питання ефективності використання трудових ресурсів умовах інформаційних технології. Велике значення має управління трудовими ресурсами, яке охоплює формування, раціональне використання трудових ресурсів, регулювання, контроль трудового потенціалу, розробку новітніх методів покращення показників продуктивності праці, від цього залежить темп економічного та соціального розвитку, ступень задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства.

Розглядаючи процеси, які останнім часом впроваджуються за допомогою інформаційних систем, можна сказати, що ми вже прогресуємо в цьому спектрі. Завдяки комп’ютеру та інтернету суспільство має змогу користуватися інформаційними системами, які стають все більш доступними і характеризуються багатим вибором свого продукту. Багато українських авторів приділили цьому увагу, такі, як Грішнова О.А., Богач А.Г., Новак О.В., Качан Є.П.,Єсінова Н.І., Осоловська Г.В., Фадєєва І.Г. та багато інших.

Трудові ресурси - це громадяни крани, які працюють на підприємстві, вкладають свою працю, фізичні та розумові здібності, практичні навички у виробничо-фінансову діяльність для виконання місії підприємства та досягнення його цілей [1]. Інформаційна система управління - це сукупність інформації, економіко-математичних методів і моделей, технічних, програмних, інших технологічних засобів і фахівців, а також призначена для обробки інформації і ухвалення управлінських рішень. Успішність будь-якого бізнесу залежить від кваліфікації персоналу підприємства, його уміння і бажання продуктивно працювати.

Ефективність роботи персоналу в найближчому майбутньому суттєво зросте і по-перше це відтвориться за рахунок подальшої автоматизації процесу управління трудовими ресурсами. Це зовсім не означає, що обов'язків у працівників стане менше, а навпаки з’явиться ще більше. Автоматизована інформаційна система для управління трудовими ресурсами є сукупністю програмно-апаратних засобів і призначена для автоматизації роботи по управлінню кадрами на підприємстві. До кадрового планування заснованого на інформації, входить ряд оцінок: скільки працівників, якої кваліфікації; яким чином можна залучити потрібних працівників і зберегти або оптимізувати використання зайвого персоналу; як краще використовувати персонал відповідно до здібностей, умінь та навичок працівників і їх внутрішньої мотивації; яким чином забезпечити умови для розвитку персоналу [2].

Багато причин є для того, щоб впроваджувати інформаційні системи в управління трудовими ресурсами, деякі з них, ми виявили: для оптимізації роботи, в першу чергу, керівництва і персоналу кадрових служб підприємств; завдяки комп’ютерним технологіям, можливе покращення стану праці, її прискорення, зберігання документів та їх написання; пошук інформації може подаватися швидше та прискорювати написання звітів та будь яких цінних паперів, також аналізувати данні та ін.

Підвищення ефективного використання трудових ресурсів можна покращити за допомогою зміни будь-яких організаційних параметрів, що впливають на людей. Це включає децентралізацію влади, участь в питання керівництва, навчання, підготовку керівних кадрів, програми управління просуванням по службі, навчання працівників методам більш ефективного спілкування і поведінки в колективі. Людина це джерело доходу, вся діяльність людини, це діяльність організації, яка спрямована на досягнення економічних результатів і одержання прибутку. Відділ управління людськими ресурсами стає відповідальним за побудову ефективної системи управління персоналом, який включає найнеобхідніші для організації елементи: аналіз роботи, планування персоналу, пошук, добір, оцінка і відбір персоналу, орієнтація та адаптація, навчання і розвиток, формування кадрового резерву, планування кар'єри, побудова і розвиток корпоративної культури, дослідження сфери людських ресурсів.

Головними завданнями управляння трудовими ресурсами являється: формування трудового потенціалу суспільства; кадрове забезпечення підприємств з урахуванням міжрегіонального і внутрішньогалузевого розподілу; досягнення ефективної зайнятості населення, включаючи працевлаштування і перенавчання вивільнених і незайнятих громадян; здійснення регіональної і галузевої збалансованості наявних і формованих трудових ресурсів і робочих місць; підвищення ефективності використання робочої сили на підприємствах; забезпечення надійного соціального захисту населення [3].

Для виконання цих завдань необхідний цілеспрямований вплив управляючої системи на всі стадії відтворення трудових ресурсів — формування і використання. До функцій управління належать аналіз, прогнозування, планування, регламентування, облік, контроль, стимулювання, оперативне регулювання. У процесі виконання цих функцій усі процедури, що пов’язані зі збиранням, обробкою і зберіганням інформації, мають бути автоматизовані шляхом створення комп’ютерної інформаційної системи (ІС).

ЛИЕТАТУРА

1. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. / Є.П. Качан, О.П. Дяків, В.М. Островерхов та ін.; За ред. Є.П. Качана. – К.: Знання, 2008. – 407 с.

2. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально трудові відносини: підручник/ О.А. Грішнова. – 4-те вид., оновлене. – К.: Знання, 2009. – 390 с.;

3. Современные стратегии и концепции системы мотивации и вознагрождения персонала на основе сбалансированой системы показателей // «Менеджмент в России и за рубежом». 2010. - №4.

Пефтиць Д.

Науковий керівник: Ликова О.І.
Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського
Можливості хмарних технологій для побудови сучасних інформаційних систем
На сьогоднішній час поступово зростає проблема в оновленні інформаційних систем. Одним із провідних трендів розвитку IT-технологій цього оновлення можна назвати хмарні технології. Метою роботи є розгляд питань про те, що уявляють собою хмарні технології, їх типи та перспективи і можливості, що надаватимуться для побудування сучасних інформаційних систем.

Під «хмарними» технологіями на сьогодні розуміють динамічно масштабований спосіб доступу до зовнішніх обчислювальних ресурсів у вигляді сервісу, що надається за допомогою Інтернету. Ці Інтернет-послуги також відомі під назвою «хмарні сервіси», які можна поділити на три основні категорії: програмне забезпечення як сервіс (Software as a service, SaaS), платформа як сервіс (Platform as a Service, PaaS), інфраструктура як сервіс (Infrastructure as a Service, IaaS).

На цьому будується розуміння принципів роботи хмар, що по суті "заміщають" для користувачів їх власну інформаційну інфраструктуру, або конкретну програмно-апаратну платформу, або ПО. За допомогою першої моделі («SaaS») користувач отримує доступ до додатків хмарної інфраструктури, при цьому клієнтові не потрібно знати, де саме і на якому обладнанні виконується додаток. За рахунок другої моделі («PaaS») клієнт може встановлювати і розробляти свої застосування на наданій платформі, контролюючи додатки, при цьому йому не доводиться здійснювати контроль ІТ-інфраструктури. У третій моделі («IaaS») клієнтові надається віртуальна архітектура, що складається із серверів, робочих станцій і мережевого обладнання, де клієнт сам може розвертати свої власні операційні системи, бази даних і додатки. Насправді, це лише декілька прикладів моделей хмарових сервісів. Їх існує набагато більше.

Що стосуються типів хмар, то вони бувають двох типів: публічними або приватними. Сервіси публічних хмар можуть використовуватися ким завгодно. На даний момент, «Amazon Web Services» - це найбільш відомий провайдер, що надає послуги в публічній хмарі. Основна відмінність приватних хмар від публічних - це надання сервісу з хмари в закритій від загального доступу інфраструктурі обмеженому числу користувачів. Існує ще одне визначення "віртуальна приватна хмара", про яку йде мова, коли провайдер використовує публічну хмарну інфраструктуру для організації приватної хмари. При такій організаційній структурі, частина даних клієнта зберігається і обробляється за рахунок ресурсів власної інфраструктури, а частина - за рахунок ресурсів зовнішнього провайдера. Як приклад віртуальної приватної хмари можна привести сервіс компанії «Amazon» під назвою «Amazon Virtual Private Cloud» (Amazon VPC).

Щодо можливостей «хмарних» технологій, то по-перше, користувачеві не потребується жодних особливих знань про інфраструктуру "хмари" або навиків управління "хмарною" технологією. По-друге, за допомогою цих технологій можна працювати з будь-якої точки, де є мережа Інтернет. По-третє, хмарні технології дозволяють економити на придбанні, підтримці, модернізації ПО і обладнання. По-четверте, користувач оплачує послугу лише тоді, коли вона йому необхідна, а найголовніше – він платить лише за те, що використовує. Тому саме хмарні технології є найбільш провідними у розвитку IT-технологій.

Хмарні технології можливо використовувати з користю в будь-якій сфері з метою подолання проблем. Наприклад, у сфері економіки. Світова економічно-фінансова криза, яка виникла у 2008 році, проявилася у формі дуже сильного погіршення основних економічних показників в більшості розвинених країнах. Зрозуміло, що від цього страждали всі учасники процесу: і банки, і магазини, і споживачі. З 2011 р. ситуація стала декілька виправлятися, хоча і далеко повільними темпами. На ситуацію, що склалася в Україні, звернула увагу торгівельна мережа «Мобілочка». Вона пояснювала, що укладання відповідних угод між банками і торговельними мережами і організація процесу оформлення кредиту є типовими «тиражованими» операціями, які можна значно спростити і прискорити за допомогою ІТ. За втілення цієї ідеї в життя взявся миколаївський стартап «Ingresspoint» і в результаті спільних зусиль з'явилася «Ingresspoint.RCC» (Remote Consumer Crediting) — система видаленого оформлення споживчих кредитів. Головна ідея полягала в створенні віртуального торгівельного майданчика, до якого можуть підключатися як магазини, що виставляють заявки на здобуття кредиту своїми покупцями, так і банки, готові брати до розгляду такі заявки. Таким чином, на сьогодні «Ingresspoint.RCC» вже повністю перенесена в хмару. При цьому «Windows Azure» відкрила для проекту ряд нових можливостей, перш за все, для забезпечення безпечних і ефективних комунікацій з банками. Зараз в системі передбачено вісім різних способів мережевого з'єднання. Цей приклад показує, які перспективи надає користування хмарними технологіями в боротьбі з економічними проблемами.

Отже, хмарні технології, якщо застосовувати їх можливості вдумливо, можуть стати ефективним інструментом для вирішення завдань, що стоять перед підприємствами у будь-якій сфері.
Полоус О.В., аспірантка
Національний авіаційний університет
ДИСТАНЦІЙНА ЗАЙНЯТІСТЬ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОРГАНІЗАЦІЇ
Дистанційна праця для сучасної молоді є новою формою зайнятості, яка стала можливою завдяки розвитку інформаційно-цифрових технологій, становленню інформаційно-електронного суспільства. Інформаційно-електронне суспільство, як відмічає в своїх роботах Дж. Кук, визначає потенційну гнучкість повсякденного життя, праці сучасної людини, сприяє її віртуалізації, гнучкості. Сьогодні можливо створити робоче місце з багатьох спеціальностей практично в будь-якому місці, де працює Інтернет або інші сучасні комунікаційні ресурси. Фактично відбувається поступове заміщення «реальних» механізмів та практик зайнятості на віртуальні їх аналоги. Д. Іванов під віртуалізацією розуміє будь-яке заміщення реальності її симуляцією, образом, не обов’язково за допомогою комп’ютерної техніки, але обов’язково з використанням логіки віртуальної реальності. Це безпосередньо впливає на специфіку соціальних інтеракцій, які стають більш пластичними, трансграничними та більш насиченими як в змістовному, так і в візуальному сенсі.

Переваги даної форми організації праці для організацій та, зокрема, підвищення їх трудового потенціалу, очевидні. Це скорочення витрат роботодавця на оренду приміщень та організацію робочих місць; суттєва економія часу, енергії та коштів робітника у зв’язку з відсутністю транспортних проблем; ріст продуктивності праці при її організації у відповідності до запитів індивіда в більш комфортних домашніх умовах; зменшення забруднення навколишнього середовища через скорочення транспортних потоків і т.д. Можливість дистанційної зайнятості сприяє підвищенню ділової активності та зайнятості населення, так як деякі прошарки населення (інваліди, жінки з малолітніми дітьми та ін..) завдяки новим технологіям отримують можливість працювати не покидаючи дому, а підприємці можуть залучити робітників не забезпечуючи останніх робочим місцем.

Враховуючи вище викладене, дамо визначення дистанційної зайнятості (eWork) – трудова діяльність з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, що підвищують ефективність, гнучкість (в часі та просторі) та стабільність ресурсів, що використовують (за Дж. Ніллесом, Ф. Кінсманом, Г. Гордоном).

В європейських країнах доля потенційних дистанційно зайнятих робітників складає від 10 до 22 % від загальної кількості зайнятих.

Якщо організація планує (при наявності організаційної, психологічної та технологічної готовності) використовувати дистанційну зайнятість, необхідно наступне: визначити коло посад, що виключають дистанційну зайнятість; визначити перелік посад з парціальною зайнятістю; скласти перелік критеріїв для прийняття рішень про можливості дистанційної зайнятості співробітників; підписами угоду про дистанційну зайнятість; визначити «дні присутності» для дистанційних співробітників; використовувати стандартизовані форми протоколів телефонних нарад, телеконференцій, актів про виконання робіт і т.д., на основі яких здійснювати контроль; сформувати систему управління за результатами діяльності (performance management).

При цьому будуть спостерігатися наступні переваги дистанційної зайнятості: скорочення витрат на оренду приміщень та організацію робочих місць; економія часу, енергії та коштів робітників; відсутність транспортних проблем та витрат, пов’язаних із ними; підключення немонетарної мотивації; лояльність; ріст продуктивності праці при ефективній організації праці та систем контролю.

Якщо організація використає передові технології управління людськими ресурсами, зокрема в області дистанційного режиму зайнятості своїх співробітників, підтримання балансу між робочим та особистим часом, в перспективі в неї є шанс зайняти перші місця в конкурентній боротьбі за робітників та залучати хороших кандидатів, в тому числі і за рахунок підвищення трудового потенціалу та іміджу компанії.

Слід приділити увагу також юридичній площині організації дистанційної праці. Характер відносин між суб’єктами ринку праці при дистанційній зайнятості залежить від способу оформлення відносин між ними. На практиці зустрічається три форми договору між робітником та роботодавцем: трудовий договір, договір підряду та усна або «віртуальна» угода.

При заключенні традиційного трудового договору з роботодавцем робітник виконує свої трудові обов’язки не на території роботодавця, а дома або в іншому зручному для себе місці.

При заключенні договору підряду, оплатного виконання послуг або іншого договору цивільно-правового характеру робітник виступає в якості виконавця та відносини сторін регулюються не трудовим, а цивільним законодавством. В даному випадку робітник не може розраховувати на соціальні гарантії, передбачені Трудовим кодексом України.

При заключенні усної або «віртуальної» угоди взаємодія роботодавця та робітника відбувається в неправому полі. Основною причиною небажання роботодавців офіційно оформлювати відносини з робітниками є намагання скоротити витрати, пов’язані з наймом робочої сили.

В цілому розвиток дистанційної зайнятості є кроком до більшої гнучкості ринку праці, що є об’єктивною тенденцією як для країн з перехідною економікою, так і для країн з розвиненою ринковою системою. Однак використання сучасних технологій сприяє переходу від системи традиційної стабільної зайнятості до непостійної та неповної зайнятості, що не завжди відповідає інтересам робітників. Перетворення працюючих за трудовим договором в самозайнятих підрядників або «фрилансерів» сприяє ізоляції та роз’єднанню робітників та посиленню позицій роботодавців на ринку праці. Необхідні продумані економічні та юридичні заходи по переводу відносин між дистанційними робітниками та роботодавцями в правове поле і захист кожної із сторін договору від недобросовісної поведінки партнера.

Шабельник Т.В., к.е.н., доцент
Донецкий національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського
АВТОМАТИЗАЦІЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ АПТЕЧНОЇ МЕРЕЖІ
На сьогоднішній день, аптечна мережа відноситься до торгівельного комерційного підприємства із складною структурою звітності. Для конкурування в ринковому середовищі такому підприємству необхідно вести постійний моніторинг своїх бізнес-процесів.

До найбільш складних бізнес-процесів аптечної мережі відносяться: виявлення дефектури, вибір постачальників, формування замовлень, оприбуткування і передпродажна підготовка товарів, ведення серійного обліку, управління запасами, оптимальне переміщення товарів у межах однієї аптечної мережі, відпустка препаратів споживачам [1]. Крім того, всі ці процеси тісно взаємопов'язані між собою і відбуваються практично одночасно.

Основною метою автоматизації бізнес-процесів аптечної мережі є підвищення економічної ефективності її функціонування. Серед напрямів автоматизації головне значення має спеціалізоване програмне забезпечення. В даному випадку визначальними чинниками є:

  • бюджет процесів автоматизації аптечної мережі;

  • функціональні можливості програмного забезпечення;

  • подальші напрямки автоматизації бізнес-процесів аптечної мережі.

При виборі програмного забезпечення існують два варіанти. Перший має на увазі придбання готової програми, другий - замовлення індивідуальної розробки. І в першого, і в другого варіанту є свої переваги та недоліки.

При придбанні готової програми, підприємство відразу отримує працюючий продукт. В той же час, цілком можливо, що така програма по своїх функціональних можливостях повністю може не відповідати вимогам підприємства. Особливістю індивідуального програмного забезпечення є повна відповідність функціональним вимогам підприємства. Недоліком є той факт, що на розробку такої програми та її відладку може піти не менше 6–12 місяців. Крім того, регулярні доопрацювання викликатимуть додаткові витрати та постійну залежність від виконавця. У результаті готові програми виявляються значно дешевшими, ніж виконані під замовлення.

Наступним етапом, при ухваленні рішення щодо придбання готової інформаційної системи, є аналіз ринку програмного забезпечення для аптечної мережі. При цьому доцільно враховувати наведені нижче характеристики:

  • можливість в одній прибутковій накладній оприбутковувати одну і ту ж серію препарату із різними цінами;

  • гнучкість формування роздрібної ціни на медикаменти із урахуванням вимог законодавства та цінової політики підприємства;

  • вирішення проблеми обліку окремого блістера при різній ціні упаковки;

  • можливість формування звіту по залишках по всіх аптеках мережі;

  • формування даних в будь-якому розрізі як по окремо взятій аптеці, так і по декількох довільно вибраних аптеках аптечної мережі;

  • консолідація інформації.

Оскільки обсяги продажів в аптеці безпосередньо залежать від швидкості обслуговування покупця, то важливим завданням є автоматизація «першого столу». При виборі програми обов'язково слід звернути увагу, наскільки зручно працювати з нею провізорові. Один з найбільш простих тестів порівняння різних програм — кількість клавіш, які слід натиснути для ідентифікації товару і фіскалізації операції продажу. Крім того, якщо в пропонованій програмі пошук виконується лише по найменуванню або штриху-коду виробника, то ведення серійного обліку медикаментів є неможливим. Це відбувається з тієї причини, що в реальному житті продавець, коли візьме упаковку товару, зверне увагу лише на найменування і ціну, але не на серію. Як відомо, це приводить до пересортиці зі всіма наслідками — неможливістю контролю терміну придатності, бракованих серій тощо.

Окрім функціональних характеристик програмного забезпечення, дуже важливими чинниками при покупці є її підтримка і супровід. Як показує практика, автоматизованому підприємству не вдається стало і якісно працювати без належного обслуговування програми.
Література:

  1. Режим доступу: www.apteka.ua/article/magazine.

  2. Режим доступу: www.ibsystems.com.ua.


Колос І.В. аспірант
Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського
ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ЯК СКЛАДОВА УСПІШНОГО ПРОВЕДЕННЯ РЕІНЖИНИРИНГУ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ
На сьогодні можна говорити, що настав час проектів зі систематичної трансформації, модернізації корпоративних інформаційних систем та реінжинірингу.

Поняття «реінжиніринг бізнес-процесів» вже тривалий час використовується фахівцями в галузі інформаційних технологій [2].

Основоположники теорії реінжинірингу (80-ті роки) М. Хаммер і Дж. Чампі визначають реінжиніринг бізнес-процесів як кардинальне переосмислення та перепроектування бізнес-процесів для досягнення істотних покращень ключових показників результативності, таких як витрати, якість, продуктивність праці та оперативність [3].

Для проведення реінжинірингу бізнес-процесів підприємству необхідно використовувати раціонально алгоритмізовану сукупність методів та засобів роботи з інформацією – інформаційну систему.

Інформаційна система – це взаємопов’язана сукупність засобів, методів та персоналу, використовуваних для зберігання, обробки та видачі інформації. Інформаційні системи (ІС) бувають різного призначення та масштабу. Також ІС відрізняються за ступенем охоплення сфер діяльності підприємства (враховують тільки один сегмент діяльності чи комплекс сегментів). Основною властивістю інформаційних систем є те, що ІС призначені для збору, зберігання й обробки інформації. Таким чином, в основу будь-якої інформаційної системи покладено засоби зберігання та доступу до даних; ІС призначені для кінцевого користувача, який не є фахівцем у галузі обчислювальної техніки. З цього випливає, що ІС повинні включати в себе клієнтські додатки, що забезпечують інтуїтивно зрозумілий інтерфейс і повинні буди адаптовані до меж економічної діяльності.

Економічна інформаційна система (ЕІС) – це сукупність організаційних, технічних програм та інформаційних елементів, які об’єднанні до єдиної системи для збору, зберігання, обробки та видачі необхідної інформації, яка необхідна для управління бізнес-процесами на підприємстві.

Вимогами до створення економічних інформаційних систем, що забезпечують ефективний реінжиніринг бізнес-процесів підприємств, є: модульність, що передбачає розробку та впровадження ЕІС за окремими програмними комплексами, що автоматизують певні види діяльності підприємства та консолідуються між собою; інтегрованість, що дозволяє здійснювати інформаційний обмін між програмними комплексами через загальну базу даних на основі стандартів представлення форматів даних та інтерфейсів; адаптивність, що забезпечує налаштування програмних комплексів на різні схеми організації бізнес-процесів; масштабованість, що дозволяє нарощувати число автоматизованих робочих місць ЕІС за мірою впровадження програмних комплексів і розширення підприємства без втрати ефективності експлуатації ЕІС; відкритість, що реалізує сполучення програмних комплексів зі стандартними програмними додатками через механізми OLE (наприклад програмами Microsoft Office) з зовнішніми програмами інших інформаційних систем через API-інтерфейс (Application Programming Interface) (наприклад Internet – додатками); конфіденційність, що припускає налаштування прав доступу користувачів до інформаційної системи в залежності від рівня компетенції [1].

Основний зміст ІС управління бізнес-процесами дуже простий: відбувається моделювання бізнес-процесів компанії, що розглядається за допомогою різноманітних діаграм, описи яких потім завантажуються до комп’ютерної системи, і система дозволяє відстежити виконання цих процесів у реальній практиці роботи підприємства. Безсумнівною перевагою цього підходу є те, що замовник гарантовано отримує ІС, що в повній мірі задовольняє його потреби та спроможна змінюватись зі зростанням потреб конкретного бізнесу.

Отже, Реінжиніринг бізнес-процесів можливий тільки на основі інтегрованих корпоративних інформаційних систем, які забезпечують підтримку управління діловими процесами на всіх рівнях.

Література:

  1. Коптелов А. Выбор информационной системы для управления бизнес-процессами // Финансовая газета. – 2009. – № 24.

  2. Сорокин А. А. Информационные технологии в реинжиниринге бизнес-процессов ВУЗа / А. А. Сорокин // Ставрополь : СевКавГТУ, 2009. – том 1. – 217 с.

  3. Хаммер М. Реинжиниринг корпорации : манифест революции в бизнесе / М. Хаммер, Д. Чампи. – Манн, Иванов и Фербер, 2006. – 288 с.


Лебедєва Ю.

Науковий керівник: Лутай А.П., канд. екон. наук
Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського
розвиток інформаційних технологій
Комп'ютерні технології та технології стільникового зв'язку нестримно зближуються, відкриваючи перед користувачами нові можливості. Все більше компаній орієнтуються на мобільний Internet.

WAP-технологія (Wireless Application Protocol) надає доступ до Internet-ресурсів безпосередньо через мобільний телефон. Тепер «всесвітня павутина» новин, фактів, наукової та розважальної інформації доступна будь-де і будь-коли. Маючи кишеньковий або портативний комп'ютер, власник мобільного телефону отримує безпровідний доступ до мережі Internet. Мобільний зв'язок стає доступним і в літаках — через супутникову мережу або на базі технології Wi-Fi. Перспективним напрямом є створення єдиних стандартів, які дають змогу приймати телевізійний сигнал на мобільні телефони.

В Україні власники мобільних телефонів із функцією WAP-доступу можуть також оперативно дізнатися офіційний курс валют, курс обміну валют у конкретному банку або пункті обміну. WAP-pecypc містить версії російською та англійською мовами.

Сучасні моделі мобільних телефонів. До цієї новітньої технології належить також напрям перетворення телевізорів на мультимедійні апарати з доступом до Internet. Ця технологія називається МНР (Multimedia Home Platform).

Wi-Fi (Wireless Fidelity) технології. Засновані на використанні технології передавання даних радіоканалом і дають змогу створювати безпровідні мережі різних типів і масштабів — від домашніх і офісних, які працюють у межах однієї або кількох кімнат, до розподіленої корпоративної.

Цифровий дім і офіс. Цифровий дім — це об'єднання комп'ютерних і побутових пристроїв в єдине ціле. Керування такими пристроями засноване на використанні безпровідних комунікацій (Wi-Fi-технології). Основним його завданням є досягнення прозорості всієї інфраструктури, включаючи апаратні платформи і засоби комунікації. У сучасному будинку створюється єдине інформаційне середовище, яке складається з таких пристроїв, як телевізор, акустична система, відеомагнітофон, принтер, мобільний комп'ютер, мобільний телефон тощо. Всі ці пристрої підключені до головного комп'ютера, з якого і виконується керування роботою всієї мережі, а також здійснюється доступ до мережі Internet.

Технологія віртуалізації (Vanderpool' Technology). Така технологія дає змогу активізувати на комп'ютері одночасно кілька операційних середовищ і забезпечує високий рівень надійності. Модульний підхід до проектування корпоративних середовищ і використання засобів віртуалізації значно збільшують завантаження серверних систем, дають змогу розширити ресурси для реалізації складних і пріоритетних проектів. При цьому перерозподіл обчислювальних ресурсів виконується динамічно.

Hyper-Threading-технологія. Дає змогу створювати пристрої, робота яких заснована на принципі паралельності розрахунків, що сприяє значному підвищенню продуктивності роботи. Нині вже досить популярна технологія Hyper-Threading, яка реалізована в процесорах ПК. Одним із напрямів її розвитку є створення процесорів для мобільних та серверних систем, робота яких буде базуватися на багатоядерній архітектурі. Підвищення продуктивності роботи процесорів відбуватиметься не за рахунок збільшення тактової частоти, а за рахунок використання нової технології.

Комп'ютерна телефонія, або Call-центри, — технологія, в якій програмні й апаратні ресурси комп'ютера застосовуються для керування телефонним з'єднанням. Ця технологія включає також оброблення та синтез голосу, систему голосової поштової скриньки.

Для створення комп'ютерної телефонної системи, крім комп'ютера, треба мати телефонний пристрій та спеціальне програмне забезпечення. Телефонний пристрій має забезпечувати запис і відтворення голосу.

Створення голосових поштових скриньок дає змогу виконувати обмін голосовими повідомленнями. Для одержання доступу до своєї скриньки потрібно звернутися до системи голосових скриньок та ввести свій пароль за допомогою кнопок набору номера. У поштових скриньках всі голосові повідомлення зберігаються аналогічно електронній пошті.

Система електронного офісу перемикає дзвінки на робочі місця співробітників, поширює факсимільні повідомлення. Зручний графічний інтерфейс дає змогу обробляти кілька дзвінків одночасно і бачити на екрані комп'ютера перелік всіх співробітників із визначенням поточного доступу до них (зайнятий, вільний). У будь-який момент можна переглянути список одержаних (як вхідних, так і вихідних) та пропущених дзвінків. Потрібний телефон можна зберегти в пам'яті комп'ютера.

Комп'ютерна телефонія має великі перспективи, а її впровадження поступово замінить телефони.

Системи штучного інтелекту, або штучні нейронні мережі (Atrificial Neural Network, ANN), — перспективний напрям розвитку інформаційних технологій. Ці системи широко застосовуються при розв'язуванні неформалізованих задач або задач із неповними даними.

Першу штучну нейронну мережу створив у 1958 р. психолог Френк Розенблатт. Ця система на підставі візуальних даних моделювала роботу людського мозку і намагалася розпізнавати образи.

Робота штучної нейронної мережі ґрунтується на організації зв'язку між множиною елементів, які обробляються. Кожен нейрон одержує велику кількість сигналів на вході, аналізує їх відповідно до вагових коефіцієнтів та формує свій сигнал, що подається на вхід іншого нейрона. Всі нейрони взаємопов'язані та організовані в шари. Кожний шар, у свою чергу, одержує вхідний сигнал і формує власний для іншого шару.

Якщо систему штучного інтелекту реалізовано на одному комп'ютері, то вона працює досить повільно, але за використання кількох процесорів швидкість її роботи значно зростає.

Такі системи використовують для розпізнавання і синтезу мовної інформації, рукописного тексту, у фінансовій сфері, а також там, де треба аналізувати потужні інформаційні потоки.

До систем штучного інтелекту належать також широко відомі експертні системи. Основою їх є база знань, в якій зберігаються потрібні для розв'язання задачі відомості та методи. Знання відображаються в експертній, описовій формі. База знань містить самонавчальний алгоритм, основою якого є процедурні знання оцінок рішень. Дуже важливий компонент експертної системи — розвинутий інтерфейс із користувачем, який дає змогу наповнювати базу знань новою інформацією, виводити логічні висновки тощо.

Використовуючи накопичені знання з кількох проблемних сфер, такі системи можуть розв'язувати задачі, складність яких перевищує людські можливості. Експертні системи широко застосовують у таких сферах, як навчання, медицина, прогнозування, планування, геологія, військова справа, створення програмних продуктів та ін.
Лутай А.В.

Научный руководитель: Лутай А.П, к.э.н., доцент
Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган-Барановского
ЗАЩИТА ИНФОРМАЦИИ И ЕЁ БЕЗОПАСНОСТЬ
Для обеспечения безопасности информационных ресурсов на сегодняшний день остро требуется создание и развитие методологии эффективного обеспечения безопасности информации. Для этого необходимо решить ряд комплексных задач [1]:

  • обоснование понятийного аппарата;

  • аналитико-синтетическая обработка имеющихся данных;

  • обоснование современной постановки задач;

  • обоснование стратегических подходов к обеспечению безопасности;

  • разработка методов решения задач обеспечения информационной безопасности;

  • обоснование структуры и содержания инструментально-методологической базы решения задач;

  • определение задач обеспечения безопасности, путей и способов их решения;

  • обоснование направлений развития теории и практики обеспечения безопасности информации.

На сегодняшний день существует несколько сотен вариантов определения сущности термина "информация". В данной работе мы исходим из того, что информация - это зафиксированное на носителе представление о предметах, процессах, событиях, природных явлениях и прочее.

Под фиксацией (от лат. fixus - прочный, закрепленный) понимается закрепление чего-либо в определенном положении или виде. Например, в письменном виде сведений, мыслей. Информация для своего существования всегда требует наличия носителя.

При этом в качестве носителя информации может выступать поле или вещество. В некоторых случаях в качестве носителя информации может рассматриваться человек. В процессе информационных отношений носители могут быть носителями-источниками (источниками) или носителями-получателями (получателями) в зависимости от направления перемещения информации. В законе Украины "Про информацию" под источниками информации понимаются предусмотренные или установленные Законом носители информации: документы или другие носители информации, которые представляют собой материальные объекты, которые сохраняют информацию [2]. В общем случае получатели воспринимают информацию через сенсор (датчик, измерительный преобразователь).

Процесс восприятия весьма сложен и состоит из процессов приема и преобразования информации, обеспечивающих отражение объективной реальности и ориентировку в окружающем мире. Восприятие может включать в себя:

  • обнаружение объекта в поле восприятия;

  • различение отдельных признаков в объекте;

  • выделение в нем информативного содержания, адекватного цели действия;

  • формирование образа восприятия.

Проведенные исследования дают основания утверждать, что информация считается защищенной, если при перемещении информации соблюдается режимная адекватность коммуникабельных носителей информации.

Нарушение информационной безопасности возможно лишь при перемещении информации. Например, при несанкционированном ознакомлении (чтении) документа с бумажного носителя происходит перемещение (копирование) информации в мозг человека, который является носителем-получателем информации. Перемещение информации - это изменение пространственных координат носителей с информацией или уничтожение информации с сохранением (разрушением) носителя.

В процессе перемещения информации может происходить смена ее носителя. Например, носителями информации при ее перемещении могут быть:

  • материальные среды (воздух, вода, металл и пр.);

  • сенсоры или датчики;

  • преобразователи и другие объекты живой и неживой природы, несущие функцию промежуточных носителей информации.

При исследовании в первую очередь, видится необходимость переработки нормативно-методической базы, касающейся информационной безопасности, а потом коррекция созданных и построение новых комплексных систем защиты информации.
1   2   3   4   5

Схожі:

Биков Валерій Юхимович
СЕКЦІЯ Інформаційно-комунікаційні технології в управлінні та інформаційно-ресурсному забезпеченні освіти і науки
11 вересня 2012 р
«Розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів філологічної спеціальності в умовах комп’ютерно орієнтованого середовища»...
І НФОРМАЦ І ЙНИЙБЮЛЕТЕН Ь
Проте інформаційно-комунікаційні технології розвиваються із такою швидкістю, що педагоги, методисти та психологи часто не в змозі...
Зі спеціальності 13. 00. 10 – «Інформаційно-комунікаційні технології в освіті»
Види інформаційних процесів. Принципи одержання, зберігання, опрацювання і використання даних
Використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній підготовці учнів ПТНЗ
Д суспільства на якісно новий ступінь розвитку інформаційне суспільство [1, ст. 213]. Відповідно постає проблема, як найдоцільніше...
До уваги громадськості
Нині інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) дедалі активніше застосовуються в усіх сферах життя країн. Вони відіграють важливу...
Планування роботи МО вчителів природничо-математичного циклу на 2012-2013 н р
Минулий навчальний рік члени методобє'днання активно впроваджували інформаційно-комунікаційні технології у навчально-виховний процес...
"Інформаційно-комунікаційні технології навчання: стратегія розвитку і досвід упровадження"
Парадигмальні зміни технологій навчання в умовах розбудови інформаційного суспільства. Формування ІКТ-компетентностей учнів, студентів,...
23 жовтня 2012 р
Розвиток навчального комп’ютерно орієнтованого середовища у неперервній педагогічній освіті Швеції“ для здобуття наукового ступеня...
ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА
«особистість-суспільство», «особистість-держава», «суспільство-держава». Новітні інформаційні та науково-технічні досягнення відкривають...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка