Готовність вчителів до впровадження комунікативного підходу у викладанні іноземних мов

Скачати 98.13 Kb.

Назва	Готовність вчителів до впровадження комунікативного підходу у викладанні іноземних мов
Дата	08.05.2013
Розмір	98.13 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Інформатика > Документи

Т.Г.Пахомова, Г.І.Савицька

методисти іноземних мов

Черкаського ОІПОПП
Готовність вчителів до впровадження комунікативного підходу у викладанні

іноземних мов
Учитель – основний чинник у реформуванні освіти. Від нього самого, його знань і вмінь залежить якість змін, яких чекають від школи. Саме вчитель має здійснювати розвиток гармонійної гуманної особистості. Учень із об’єкта навчання має перетворитися на суб’єкта, який буде не тільки сприймати знання та виробляти вміння і навички, а й творчо застосовувати їх у своєму житті.

Змінюються орієнтири освіти – змінюється й сам учитель, мета і завдання його освітньої діяльності. Тому сьогодні перед учителями іноземних мов у світлі реформування освіти гостро стоїть проблема готовності вчителів до впровадження комунікативного підходу у викладанні іноземних мов.
Готовність вчителів до впровадження комунікативного підходу у викладанні іноземних мов опирається на три основні складові:

Рівень теоретичної поінформованості щодо впровадження комунікативного підходу.
Рівень мотивації до впровадження комунікативного підходу.
Рівень практичних навичок впровадження комунікативного підходу.

Кожна з цих складових залежить від факторів, на особливостях яких ми б і хотіли детальніше зупинитися.

Рівень теоретичної поінформованості до впровадження комунікативного підходу включає в себе:

Особистісно-індивідуальний фактор
Професійний фактор
Суспільний фактор

Особисто-індивідуальний фактор – це не що інше як наявність у педагога вмінь скоординувати власну самоосвіту. Щоб учитель мав зрілу мотивацію на самоосвіту й саморозвиток, потрібно, щоб у нього:

по-перше, було адекватне уявлення про свою діяльність і особистість,
по-друге, щоб він знав ті вимоги, які ставить перед ним як професіоналом суспільство. Співвідношення особистої діяльності, своєї особистості з ідеальною моделлю учителя і стане тим стимулом, який спрямовує вчителя на самоосвіту й саморозвиток.

Професійний фактор – це знання основних нормативних документів та шкільного навчально-методичного комплексу, які визначають напрямки впровадження комунікативного підходу у викладанні іноземних мов. У свою чергу, усі дидактичні та методичні засади і зміст програм мають бути узгоджені з відповідною галуззю Державного стандарту середньої освіти як головного стратегічного документа і відповідати основним положенням «Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання».

В цілому, навчально-методичний комплекс педагога повинен відповідати на два запитання:

Чого мають навчитися учні, вивчаючи мову, щоб користуватися нею для спілкування.
Які знання і вміння їм потрібно розвивати, щоб діяти ефективно.

Крім того, він має включати культурний контекст, у якому існує мова, а також критерії визначення рівня володіння мовленням, які дозволятимуть виміряти успіхи учнів на кожному етапі навчання спілкуванню. І саме комунікативні методи вивчення і викладання мови допоможуть учням уже з початкової школи формувати й розвивати знання, навички та вміння, необхідні їм для того, щоб стати більш незалежними у своїх думках та діях і більш відповідальними й готовими до співпраці з іншими людьми.
Суспільний фактор включає в себе:

теоретично-методичну підготовку у вищих навчальних закладах;
теоретично-практичну підготовку у вузах після проходження педагогічної практики.

Стратегія сучасної педагогічної освіти в Україні визначає розвиток і саморозвиток особистості вчителя, здатного не тільки обслуговувати наявні педагогічні і соціальні технології, але й виходити за межі нормативної діяльності, здійснювати інноваційні процеси, процеси творчості.

Сьогодні, споглядаючи через призму реальної та ідеальної моделі підготовки вчителів, залишаються актуальними такі проблеми:

Змістова спрямованість і тривалість підготовки вчителя. (Якщо реальна система підготовки вчителя готує його, як правило, за двома спеціальностями і протягом п’яти років, то ідеальна модель повинна дати більшу свободу вибору як у кількості спеціальностей, так і у часі їх опанування (через заочну або дистанційну форми навчання, екстернат тощо).
Зацікавленість вчителя в темпах, рівнях і формах підготовки. (Реальна системам базується швидше на просуванні у кваліфікаціях, званнях чи посадах учителя. Ідеальна система підготовки повинна мати цілісну систему моральних і матеріальних стимулів швидкості підготовки, рівня підготовки та інноваційної продуктивної діяльності вчителя).
Рівні опанування педагогічним досвідом. (Дослідження показують, що реальний стан підготовки вчителя не може зламати стереотипи, що заклалися в свідомості навіть не викладачами вузів, а колишніми шкільними вчителями. Ідеальна модель рівнів підготовки вчителя повинна виводити його на найвищий творчий рівень (включаючи рівень колективної творчості з колегами, дітьми і батьками).
Форми реалізації педагогічного досвіду. (У реальності продовжує панувати вербальний (словесний) метод навчання. В ідеалі кожен учитель повинен мати доступ до полімодельного представлення будь-якого досвіду (на моделях, малюнках, схемах, у символічній, словесній, математичній формі за різними шкалами виміру – номінативною, ранговою, інтервальною або математичною).

Тому стратегію сучасної педагогічної освіти в Україні мають визначати розвиток і саморозвиток особистості вчителя, здатного не тільки обслуговувати наявні педагогічні і соціальні технології, але й виходити за межі нормативної діяльності, здійснювати інноваційні творчі процеси. Ця стратегія має втілюватися у спрямованості змісту і форм освітнього процесу вищої педагогічної школи на пріоритет особистісно зорієнтованих технологій педагогічної освіти.
Другою складовою впровадження комунікативного підходу у викладанні іноземних мов є рівень мотивації до впровадження комунікативного підходу. Він включає в себе:

Фактор суспільного розвитку (Демократичні та інтеграційні тенденції розвитку суспільства, серед яких і глобалізація та інтернаціоналізація освіти через адаптацію національної освітньої системи до світових систем, розвиток її з урахуванням загальносвітових тенденцій).
Соціально-матеріальний фактор (Соціальний статус вчителя, одним із завдань якого є удосконалення системи стимулювання професійного росту педагогічних кадрів та їх педагогічної творчості).
Психологічний фактор (Необхідність психологічної адаптації в умовах якісних змін шкільного реформування).

Якщо перші два фактори залежать від державного устрою та економічного розвитку країни, то на останньому хотілося б зупинитися детальніше.

Необхідність психологічної адаптації в умовах якісних змін шкільного реформування тісно пов’язана з:

збільшенням кількості шкіл нового типу,
профільною освітою,
новими навчальними програмами.

Психологічна адаптація включає в себе:

теоретичний компонент (так зване «знаю як»),
практичний компонент («можу»),
особистісний компонент (готовність до змін).

Варто не забувати, що ефективне навчання – це завжди розвиток людини, зміна її поглядів, установок, цінностей, норм. В системі інноваційного педагогічного навчання на перший план виходить особистісний потенціал педагога, його здатність бути суб’єктом інноваційної діяльності. Тому готовність і впровадження нових тенденцій і підходів у освіті це не лише опанування нових знань, цілей, цінностей, але й розкриття сутнісних сил особистості, її можливостей компетентно і відповідально виконувати свої професійну роль, продукувати нові ідеї, створювати реальні умови для саморозвитку.
Остання і, на нашу думку, найважливіша складова впровадження комунікативного підходу у викладанні іноземних мов – це рівень практичних навичок впровадження комунікативного підходу (так званий методологічний фактор). Він включає в себе декілька взаємопов’язаних складових:

Методична служба загальноосвітніх навчальних закладів (школа молодого вчителя, наставництво).
Методична служба регіону (району, міста) (семінари-практикуми, майстер-класи, навчальні тренінги).
Курси підвищення кваліфікації.

Об’єднуючим центром всіх трьох складових методологічного фактору є інститут післядипломної освіти, який сьогодні виконує функцію обласного навчального та науково-методичного центру післядипломної освіти педагогічних працівників.

На сьогодні стратегія системи Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників полягає в необхідності працювати не скільки на функціонування, скільки на власний розвиток, а це передбачає зміну репродуктивних завдань на проектні, дослідницькі, на виявлення освітніх потреб, вивчення специфіки освітніх процесів у системі післядипломної освіти.

Тому при організації курсів підвищення кваліфікації враховуються кваліфікаційний рівень слухачів, їхні інтереси та потреби, рівень підготовки.

Все ефективніше в нашому інституті на курсах підвищення кваліфікації учителів іноземних мов використовуються можливості міжнародного співробітництва в галузі підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, проведення науково-дослідної та експериментальної роботи, обміну інформацією, налагодженні особистих контактів (робота волонтерів Корпусу Миру США в Україні, British Council, співпраця з посольством Франції в Україні, Гете-інститутом).
Поліпшується ситуація із забезпеченням інституту необхідною навчально-методичною літературою (співпраця з видавництвами альтернативних підручників). Хоча україномовної методичної літератури ще, на жаль, не вистачає.

Залишається відкритим і питання розробки різноманітних форм навчання дорослих у системі післядипломної освіти, у тому числі й дистанційного.

Головне завдання, яке стоїть перед післядипломною освітою сьогодні, – це необхідність сформувати новий тип навчання слухача інституту, який відповідатиме двом вимогам:

навчання повинно бути проектно-діяльнісним,
а також інноваційно-рефлексивним.

Шляхи якісних змін змісту, форм і методів післядипломної освіти полягають в індивідуалізації навчального процесу. За такого підходу змінилися акценти передачі нормативного змісту післядипломної освіти на розвиток індивідуальних систем професійних моделей, які включають:

особистісно-гуманітарну орієнтацію,
системне бачення педагогічної реальності,
орієнтацію в предметній галузі,
знання і використання сучасних педагогічних технологій, зарубіжного та вітчизняного інноваційного досвіду.

Сьогодні, основним завданням викладача Черкаського ОІПОПП є організація такого проблемно-ситуаційного простору, в якому слухач

усвідомлює рівень свого професіоналізму,
необхідну кількість засобів, які він використовує,
знаходить у співробітництві і взаємодії необхідний навчально-методичний і культурний матеріал для подолання професійних утруднень,
ставить за мету розвиток нових компетенцій.

Викладачі інституту всіляко заохочують творчу самореалізацію слухачів, пропонують різні варіанти і шляхи їхньої професійної поведінки. Нові підходи до змісту розвитку акмеологічної, креативної культури вчителя вимагають пошуку адекватних інноваційних методів і технологій підвищення його кваліфікації. Якщо у традиційному навчальному процесі слухач – пасивний реципієнт знань, то у проектно-рефлексивному, діяльнісному він – суб’єкт різноманітної навчальної активності.
Провідне місце в активному навчанні належить організаційно-діяльнісним іграм, найрізноманітнішим тренінгам, беручи участь в яких, педагоги не просто розмовляють, але й діють, рефлектують свої дії, реалізують розроблені проекти. Діяльнісно-рефлексивне навчання як засіб підвищення професійної компетентності знаходить свою оптимальну організаційну форму у модульній організації навчального процесу, що передбачає застосування активних методів групового навчання.
Змістом навчання педагога в ЧОІПОПП стає розвиток інноваційних освітніх практик. Інститут всіляко стимулює найрізноманітніші ініціативи педагогів, надає їм у цьому кваліфіковану допомогу. Новаторство вчителів узагальнюється і популяризується через щорічні виставки передового досвіду, виступи у педагогічній пресі, участь у різноманітних конкурсах, семінарах, тренінгах, проведення майстер-класів та відкритих занять для слухачів курсів підвищення кваліфікації. Саме в цьому і виражається зв’язок інституту з шкільними і регіональними методичним службами.
Нова соціокультурна функція розвитку освітніх практик на сьогодні потребує перебудови структури і змісту кафедр інституту, діяльність яких спрямовується на:

забезпечення педагогічної дії,
озброєння вчителів засобами методологічної діяльності,
розвиток проектної культури педагогів.

Ця функція ОІПОПП реалізовується за рахунок:

Адаптації і поширення досвіду альтернативної педагогіки.
Аналізу і розробки актуальних і перспективних проблем реформування освіти (підтримка і моніторинг перспективних досліджень та експериментів, допомога у реалізації практичних педагогічних ініціатив).
Навчання авторів інноваційних освітніх проектів.
Колективно-ігрових і тренінгових способів підвищення кваліфікації вчителів.
Розгортання в інституті випереджувальних стратегічних розробок з проблем змісту і методів освіти нового типу.

Важливим напрямком модернізації педагогічної освіти є і використання дистанційних форм навчання, підвищення кваліфікації та організації науково-методичної роботи вчителів і відповідних методичних служб із застосуванням сучасних інформаційних технологій. Це полегшує доступ педагогів до освітніх послуг, дозволяє зекономити час і розширює можливості адаптації, інтерпретації та застосування новітніх методик, технологій та досвіду у практику власної діяльності.
Як підсумок, хотілося б сказати, що сьогодні від рівня готовності учителів до впровадження комунікативного підходу у викладанні іноземних мов залежить покращення якості спілкування українських школярів з представниками різних держав з різними мовами і різним культурним підґрунтям. А поліпшення спілкування полегшить мобільність та більш прямі контакти, що веде до кращого розуміння і тіснішої співпраці, до інтеграції України в європейську і світову спільноту.

Схожі:

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо підготовки до І-ІІ етапів Всеукраїнських... України до активної допомоги навчальним закладам у справі поліпшення стану викладання іноземних мов і підвищення рівня знань, умінь...	Особливості конструювання змісту рівневого навчання іноземних мов... В. Г. Редько, завідувач лабораторії навчання іноземних мов Інституту педагогіки НАПН України, кандидат педагогічних наук
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ Підручник... Значення письма у навчанні іноземних мов. Цілі навчання письма в середній школі 186	Всеукраїнський науково-практичний семінар методистів іноземних мов Учасниками семінару були методисти іноземних мов інститутів післядипломної освіти з усіх областей України, а також методисти міських...
Сценарій засідання методичного об’єднання вчителів іноземних мов Форма проведення Педагогічна реклама: «Творчий звіт учителя французької мови, учителя – методиста Мединської Т.І.»	РОБОЧА ПРОГРАМА З дисципліни “Англійська мова” для спеціальності:... Робоча програма затверджена на засіданні кафедри іноземних мов та перекладу “ 1 ” липня 2004р. Протокол №22
Методичні рекомендації щодо проведення державної підсумкової атестації... Матеріали для державної підсумкової атестації з іноземної мови у 9 класі загальноосвітніх навчальних закладів складені відповідно...	Або дещо із досвіду роботи вчителя української мови та літератури,... П. Г. Тичини з поглибленим вивченням іноземних мов Дніпровського району м. Києва
Міжнародні проекти для учнів та вчителів іноземних мов Рада наглядає за британськими школами, що працюють на міжнародному рівні спільно з такими організаціями як Рада британських міжнародних...	Кафедра іноземних мов та перекладу

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання