Методичні рекомендації для організації самостійної роботи з теми “Реалізація компетентнісно орієнтованого підходу в навчальному процесі”

І. Лучків Методичні рекомендації для організації самостійної роботи з теми “Реалізація компетентнісно орієнтованого підходу в навчальному процесі” I. Технологічний етап. Актуалізація досвіду. Завдання 1 передбачає актуалізацію досвіду професійної діяльності вчителя. Ознайомтесь із змістом лекції та порівняйте чи Ваше розуміння понять “компетенція” і “компетентність” збігається з поданим. Так, за А.  Хуторським “Компетентність – це володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмета діяльності”. Ознайомтесь із змістом лекції та визначіть для себе яку проблему порушує лектор, як пропонує її вирішувати? Які робить висновки? Дайте уточнення термінів “компетенція” “компетентнісний підхід”. II. Технологічний етап. Дослідження. Завдання 2 передбачає залучення вчителя до дослідження професійної діяльності на основі власних роздумів, спостережень. Чи готові Ви до формування самоосвітньої компетентності учнів? Назвіть складові самоосвітньої компетентності учнів. Чи приділяєте на уроці увагу формування: а) навчально-організаційних умінь (працювати з алгоритмами, складати алгоритм, працювати в колективі); б) навчально-інформаційних умінь (працювати з підручником і іншими джерелами інформації); в) навчально-інтелектуальних умінь (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, уміння доводити, відповідати на запитання). г) спробуйте скласти діагностичну контрольну роботу для виявлення рівня сформованості даних умінь. Що вийшло добре? Що не вийшло? Чому не вийшло? III. Технологічний етап. Узагальнення. Завдання 3 передбачає узагальнення досвіду на основі самостійно опрацьованого матеріалу . Обгрунтуйте чому при вивченні фізики необхідно впроваджувати компетентнісно орієнтований підхід. Запропонуйте таку модель компетентнісно спрямованого навчального процесу, яка б сприяла формуванню та розвитку особистості учня. Доведіть, що в процесі впровадження компетентнісно орієнтованого підходу зазнають змін діяльність вчителя та учня, методи та форми організації навчальної діяльності учнів, засоби навчання. Що являє собою компетентнісно орієнтований підхід? IV. Технологічний етап. Застосування. Завдання 4 передбачає застосування набутих знань на практиці. Які шляхи набуття компетентностей використовуєте у своїй роботі? Чи використовуєте у своїй практичній роботі структурно-компонентний аналіз елементів знань і структуру окремих 3 елементів. Щоб процес формування предметної компетентності при вивченні фізики носив системний характер треба: а) використовувати критерії за якими можна судити про ступінь сформованості понять ; охарактеризуйте чотири рівні засвоєння понять і оперування ними; б) показати як на основі планів узагальненого характеру можна описувати теорії (наприклад, молекулярно-кінетичну, квантову, електронну); в) показати як можна застосовувати в навчальному процесі плани узагальненого характеру при вивченні фізичних явищ, фізичних приладів, технологічних процесів. Як відбувалась Ваша діяльність? Що вийшло добре? Що не вийшло? Чому не вийшло? ЗМ. 5. Науково-методичний супровід упровадження компетентнісно орієнтованого підходу в навчальному процесі. Тема 1. Реалізація компетентнісно орієнтованого підходу в навчальному процесі. Компетенції Література НЕ. 1.1. (Лекція – 2 год.) Компетентнісно спрямована модернізація сучасної освіти. Компетентнісний підхід як наукова концепція побудови освітніх моделей, його елементи. Реалізація компетентнісного підходу: формування ключових (базових) компетентностей; узагальнених предметних умінь; прикладних предметних умінь; життєвих навичок СП–03 Основна: [3, 4, 5, 6] Додаткова: [8, 17] НЕ. 1.2. (Лекція – 2 год.) Методика впровадження компетентнісно орієнтованого підходу: – модель компетентнісно спрямованого навчального процесу; – форми, методи, засоби навчання у системі компетентнісного підходу; – діяльність головних суб’єктів педагогічного процесу в контексті реалізації компетентнісного підходу до навчання; – шляхи набуття компетентностей учнів у процесі навчання. СП–15 Основна: [8, 10, 14] Додаткова: [15, 17] НЕ. 1.3. (Семінарське заняття – 2 год.) Зміст і структура математичних компетентностей учнів: – процедурної компетентності; – логічної компетентності; – технологічної компетентності; – дослідницької компетентності. Використання інформаційних технологій як засіб формування математичних компетентностей. СП–15 Основна: [7, 12, 16] Додаткова: [9, 13] НЕ. 1.4. (Самостійна робота – 3 год.) Критерії набуття математичних компетентностей: – рівні навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою; – рівні засвоєння основних математичних понять; – критерії засвоєння математичної компетентності функції (МКФ); – аналіз матеріалів зовнішнього тестування з точки зору компетентнісного підходу. СП–16 Основна: [1, 2, 12, 16] Додаткова: [14, 15] 1. Компетентнісно орієнтований підхід – один з важливих напрямів розвитку змісту освіти в Україні та розвинених країнах світу. На компетентнісній стратегії ґрунтується Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи, Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, Концепція профільного навчання в старшій школі та інші важливі освітянські документи. З точки зору компетентнісного підходу розглядаються Критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти. В останні роки дослідження питань запровадження компетентнісних підходів в освіті значно активізувалось. Все більше вітчизняних та зарубіжних педагогів (Н. Бібік, С. Бондар, Л. Гузеев, І. Єрмаков, О. Овчарук, О. Помету, Г. Селевко, І. Родигіна та інші) звертаються до ідеї компетентнісного підходу як одного з провідних напрямів удосконалення національної системи освіти. В наукових працях розкриті загально педагогічні проблеми формування компетентності школярів, сутність компетентності як педагогічного явища, класифікація основних груп компетентності. Про те, досвід роботи показує, що формуванню компетентностей учнів приділяється ще недостатня увага. Однією з причин є те, що при вивченні фізики переважають репродуктивні методи навчання, коли педагоги в основному зосереджують увагу на обсяг інформації яку має запам’ятати учень. Тому пошук шляхів реалізації компетентнісно орієнтованого підходу в навчальному процесі з фізики є актуальною проблемою. У вітчизняній педагогічній літературі уживаються і поняття “компетенція” і поняття “компетентність”. Тлумачний словник подає схожі трактування цих загальних понять. Компетенція – 1) добра обізнаність із чим-небудь; 2) коло повноважень якої-небудь організації, установи чи особи. Компетентність – властивість від компетентний. Компетентний – 1) який має достатні знання в якій-небудь галузі, який з чим-небудь добре обізнаний; який ґрунтується на знанні, кваліфікований; 2) який має певні повноваження, повноправний, повновладний. Компетенція: “загальна здатність, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню”. С. Шитов (4, 19). Компетентність – це “здатність особистості діяти… Природа компетентності така, що вона може проявлятися лише в органічній єдності з цінностями людини тобто в умовах глибокої особистої зацікавленості в даному виді діяльності…” (С. Бондар). Компетентнісний підхід – спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Схема 1. Система компетентностей в освіті Ключові Загально галузеві Предметні 2. Ключові компетентності – надпредметні (міжпредметні). Педагоги Австрії визначають такі ключові компетентності: предметну, особистісну, соціальну, методологічну. Німецькі педагоги визначили 6 типів фундаментальних компетентностей: інтелектуальні знання, знання які можна застосувати, методологічні, соціальні і ціннісні. Українські офіційні освітянські документи визначають 6 груп компетентностей: соціальна, полі культурна, комунікативна, інформаційна компетентність саморозвитку та самоосвіти, компетентність продуктивної творчої діяльності. Для ефективного набуття компетентностей у процесі навчання фізики, учитель звертається до активних методів навчання, до діяльнісного підходу. Що має для цього робити вчитель і який результат може свідчити про формування компетентності учня? Діяльність учителя Діяльність учнів Соціальна компетентність Пропонує завдання різного рівня і виду (експериментальні і творчі), варіативні домашні завдання. Заохочує розв’язання завдань різними способами та вибір раціонального шляху розв’язання. Організовує групову роботу учнів. Робить вибір рівня завдання при тематичному оцінюванні, рівня домашнього завдання. Працює в групі, виконує роботу відповідну до своїх індивідуальних особливостей. Вчиться оцінювати свою роботу і роботу товаришів. Полі культурна компетентність Знайомить учнів з історією фізичних відкриттів, з внеском в науку вчених різних національностей (особливо українських вчених). Пропонує задачі які підтверджують досліди та відкриття вчених-фізиків а також задачі екологічного змісту. Залучаються до написання рефератів про життєвий та творчий шлях видатних фізиків. Беруть участь у проведенні інтегрованих уроків “Фізика і екологія”, “Фізика і лірика” тощо. Комунікативна компетентність Організовує дискусії (наприклад, “Атомна енергія – це добро чи зло?”, “Світло – це хвиля чи частинка?” тощо). Знайомить учнів з правилами ведення дискусії, спонукає висловлювати власну думку. Практикує захист творчих робіт та проектів. Беруть участь у діалозі, вчиться висловлювати свою думку і аргументовано її довести. Вчаться писати реферати, творчу роботу, проект і захищати їх. Беруть участь у випуску радіогазет, усних журналів з метою популяризації фізичних знань. Інформаційна компетентність Пропонує завдання, для виконання яких необхідно додаткової літератури з фізики, комп’ютерних баз даних, Інтернету тощо. Заохочує учнів до використання додаткової інформації і критично оцінювати її. Добувають інформацію з різних джерел – навчальної, довідкової, науково-популярної літератури, періодичної преси, Інтернету тощо. Вчаться впорядковувати свої знання, та критично оцінювати інформацію. Компетентність самоосвіти і саморозвитку Стимулює самоосвітню діяльність учнів. Керує самостійною роботою учнів з підручником і іншими джерелами інформації. Вчить користуватись планами узагальненого характеру при вивченні явищ, законів, теорій, приладів тощо. На конкурсних прикладах формує інтелектуальні вміння: аналіз, синтез, порівняння, класифікацію, узагальнення та систематизацію. Відстежує динаміку розвитку учнів. Створюють програму самоосвіти та реалізує її. Демонструють достатню сформованість загальнонавчальних та інтелектуальних умінь. Виконують домашні спостереження та експериментальні завдання з наступним поясненням та обґрунтуванням. Мають стійкі пізнавальні потреби, уміють самостійно здобувати знання. Компетентність продуктивної творчої діяльності Забезпечує високий науковий рівень викладання фізики, використовує задачі підвищеної складності а також такі, які розв’язуються різними способами. Залучає учнів до конструювання пристроїв та обладнання, до підготовки та демонстрації цікавих дослідів. Заохочує учнів до участі в олімпіадах, конкурсах, МАН, у роботі заочних фізико-математичних шкіл Виконують творчі завдання. Беруть участь у проведенні експериментів, моделюванні певних процесів (в домашніх умовах). Залучаються до складання фізичних казок, віршів, науково-фантастичних оповідань, кросвордів тощо. Приймають участь в конкурсах, олімпіадах, МАН. Уміють планувати та організовувати свою діяльність. 3. 3 точки зору компетентнісного підходу розглядаються також загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти. До складових компетентностей належить усвідомлення того, що “фізика була і є фундаментом природничої науки і освіти. Особливістю фізики, як навчального предмета, є її спрямованість на використання знань, умінь та навичок в сучасному житті” [5]. Щоб підібрати зміст завдань для перевірки, слід мати на увазі, які знання і вміння повинні бути сформовані на уроках фізики. На рівні основної інколи важливо навчити умов спостерігати фізичні явища і процеси, описувати і пояснювати їх, вимірювати фізичні величини, розв’язувати якісні, прості експериментальні й розрахункові задачі, проводити під керівництвом учителя експериментальні дослідження. У старшій школі ці вміння розширюються і поглиблюються. Крім того учні навчаються розв’язувати текстові комбіновані та експериментальні задачі, інтерпретувати рівняння, формули, графіки, виводити з них функціональну залежність між фізичними величинами. Ефективність перевірки у значній мірі залежить від якості підібраних для перевірки завдань, складності зв’язків між компонентами їх змісту. Одним із методів відбору завдань для перевірки є поелементний аналіз змісту вибраної для перевірки теми (розділу) шкільного курсу фізики. Елементами знань з фізики можуть бути об’єкти змісту навчання: факти, явища, поняття, фізичні величини, закони, теорії, методи науки, прилади і технічні пристрої. Вони відрізняються один від одного не лише особливостями засвоєння учнями, але їх місцем у навчанні фізики. Наприклад, знання законів і теорій важливіше, ніж знання окремих фактів і явищ. При визначенні змісту завдань для перевірки знань виходять з таких дидактичних вимог: 1) учень повинен знати повний мінімум фактів, передбачених стандартом освіти; 2) учень повинен вміти систематизувати факти, знаходити між ними зв’язки, висловлювати самостійні судження і робити висновки; 3) учень повинен творчо використовувати одержані знання. Компетентнісний підхід вимагає, щоб при підборі завдань для перевірки враховувалося також те, що новий зміст навчання нерозривно зв’язаний з розвитком учнів, у першу чергу їх розумовим розвитком. Тому не можна вважати перевірку знань повноцінною, коли вона не дає хоча б деяких даних про особливості розумового розвитку учнів, про вміння користуватися мислительними операціями. Наведемо приклади завдань для різних рівнів когнітивного систематизатора Б. Блума: 1. Знання: а) дайте означення рівномірного прямолінійного руху; б) назвіть види теплопередач; в) яким приладом вимірюють силу струму? г) якою формою визначається густина поверхневого заряду? д) якими одиницями вимірюється потужність? 2. Розуміння: а) розкажіть коротко своїми словами зміст параграфа; б) від чого залежить електроємність провідника? в) чому при нагріванні опір провідника зростає; г) який фізичний зміст абсолютного показника заломлення? д) який напрям має вектор прискорення? 3. Застосування: а) явища електролізу в техніці; б) явища електромагнітної індукції; в) закону збереження імпульсу; г) основних положень молекулярно-кінетичної теорії для пояснен­ня явищ броунівського руху та дифузії; д) явища резонансу в радіотехніці. 4. Аналіз: а) виділіть в параграфі підручника головну думку, математичний вивід, доведення, історичні відомості і т. д.; б) вкажіть в електричній схемі джерело струму, споживачі, вимі­рювальні прилади, комутаційні пристрої; в) проаналізуйте умову задачі й виділіть тіла, які беруть участь у взаємодії, опишіть, що відбувається з кожним з них; г) вкажіть у фізичному процесі, який спостерігається, причину і наслідок; д) складіть план досліджень, виділивши найбільш важливі етапи роботи. 5. Синтез: а) з окремих дослідів, в яких розглядаються різні аспекти явища (наприклад, залежність опору провідника від довжини, поперечного перерізу, матеріалу, з якого зроблений провідник) сформулюйте загальний висновок; б) запропонуйте різні способи експериментального визначення коефіцієнта поверхневого натягу; в) підготуйте розповідь за таблицею, опорним конспектом; г) складіть алгоритм для розв'язування задач з динаміки; д) після спостереження ряду дослідів з фотоефекту, сформулюйте гіпотезу, яка б могла пояснити це явище. 6. Порівняйте: а) рівномірний і рівнозмінний рухи; б) тертя ковзання і тертя кочення; в) молекулярну будову тіл в різних агрегатних станах; г) вольт-амперну характеристику напівпровідникового і вакуумного діодів; д) гравітаційне та електростатичне поля. 4. Для ефективного формування компетентностей у процесі навчання фізики нових акцентів набувають вимоги до методів, форм, засобів навчання, діяльності головних суб’єктів навчання – учителя і учнів. Узагальнені вимоги до педагогічного процесу з позицій компетентнісного підходу до навчання представлені у таблиці. Характеристика системи Традиційний підхід Компетентнісний підхід Мета навчання Передача знань, формування вмінь, навичок Формування компетентностей Головний девіз педагога Роби, як я Думай, як зробити Роль вчителя Носій інформації, пропагандист знань Організатор діяльності учнів і співробітництва, консультант, що керує навчальним процесом Переважаючий метод навчання Інформаційний Проблемно-пошуковий Форми організації занять Фронтальні, групові Індивідуальні, групові Діяльність учнів Слухання, участь в бесіді заучування, репродуктивне відтворення Самостійна, пошукова, творча діяльність різного виду Позиція учня Пасивна при відсутності інтересу Активна, ініціативна при наявності інтересу 5. І. Родигіна відмічає, що “головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов’язаною з вивченням предмета” (4, 35). У навчальному процесі головне – це вміла організація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Чим має керуватись вчитель? У процесі навчання фізики слід: переходити від інформаційно-пояснювального підходу до діяльнісного; враховувати індивідуальні особливості кожного учня, здійснювати диференційований підхід до навчання (давати обов’язкові і необов’язкові домашні завдання); застосовувати групову, парну, індивідуальну навчальну діяльність; використовувати метод проектів, планувати самостійну роботу з підручником і іншими джерелами інформації; постійно формувати загальнонавчальні і інтелектуальні вміння, розвивати творчі навички; для забезпечення засвоєння системи знань слід частіше використовувати структурно-логічні схеми, таблиці, графи тощо; впроваджувати комп’ютеризацію навчання: використовувати в навчальному процесі комп’ютерну техніку, медіазасоби, забезпечувати оволодіння учнями прийомами опрацювання інформації. Рекомендовані джерела: Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. – К.: Постанова Кабінету Міністрів України № 24 від 14.01.2004. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти. – К.: Перше вересня. – 2000. – С. 76-82. Компетентнісна освіта: від теорії до практики. – К.: Плеяда, 2005. – 120 с. Життєва компетентність особистості: науково-методичний посібник / за ред. Л. В. Сохань, І. Г. Єрмакова, Г. М. Несен. –К.:Богдана, 2003. –2003. – 520 с. Овчарук О. Л. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти // Стратегія реформування освіти в Україні // Рекомендації з освітньої політики. – К.:“К.І.С”, 2003 р. – С. 13-43. Єрмаков І. Г., Пузіков Д. О. Розвивати життєву компетентність // Шкільний світ – 2005, № 37. Пометун О. І. Компетентнісний підхід – найважливіший орієнтир розвитку сучасної освіти // Рідна школа – 2005. – № 1, с. 65-69. Пометун О. І.Компетентнісний підхід до оцінювання рівнів досягнень учнів. – К.: Презентація на нараді Центру тестових технологій 19.10.2004. – 10 с. Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. – Харків. “Основа” – 2006 р., с. 3-8. Родигіна І.В. Формування основних груп компетентностей учнів: можливості продуктивного навчання // Директор школи, ліцею, гімназії.– 2004 .– № 2-3. – С.180-184. Моделі компетентного випускника 12-річної школи: сутність, пріоритети, пошуки відповідей на виклики XXI століття // Матеріали Всеукраїнської науково-пошукової конференції, 16-17 травня 2007 року. – Донецьк 2007– 528 с. Маслікова І. В. Моніторингова система освітнього менеджменту. – Харків. “Основа” – 2005. С.96-97. Хуторской А. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной парадигмы образования // Народное образование. – 2003. – № 2. – С. 52-64.

Схожі: