Соціокультурна змістова лінія
Орієнтовний зміст навчального матеріалу
|
Орієнтовні вимоги
до вмінь
|
Cфери відношень
|
Тематика текстів
|
Теми висловлювань учнів
|
Я і українська мова і література.
Я і національна історія і культура (звичаї, традиції, свята, культура взаємин).
Я і ми (родина, народ, людство)
Я і рідна природа.
Я і мистецтво (традиційне і професійне).
Я як особистість
|
Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу, єднання громадян України в самобутню культурну спільноту.
Роль народних традицій, вірувань, релігії, християнської моралі, свят, міфології, фольклорної творчості, художньої літератури у формуванні світогляду українців. Внесок українців у світову культуру. Збагачення української культури духовними скарбами інших народів.
Український народ: походження, формування, етнографічні групи. Інші національні спільноти України.
Визначні люди України.
Природа. Тваринний і рослинний світ. Екологічний стан. Чорнобильська трагедія. “Червона книга”про охорону тварин.
Архітектурні скарби України. Магія народного мелосу. Краса душі українства, що виражається в рукотворній красі.
Шляхи самопізнання і життєтворчості.
|
“Українська мова – велике духовне надбання нашого народу”.
“А в серці тільки ти, єдиний мій, коханий рідний краю!”
“Я – України син”.
”Я – кровинка твоя, Україно”.
“Хто є для мене
взірцем?”.
“Екологія природи й екологія душі”.
“Мистецтво як засіб творення особистості”.
“Шукайте папороті цвіт у своїй душі”
|
Учень:
сприймає,
аналізує,
оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокуль-
турні відомості про Україну й світ і добирає й використо-
вує ті з них, які необхідні для досягнен
ня певної пізнавальної експресив-
ної, комуніка-
тивної чи іншої мети.
|
Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія
Види вмінь
|
Вимоги до
загальнонавчальних досягнень учнів
|
Організаційн-
контрольні
|
Учень самостійно:
усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності;
планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;
здійснює намічений план з допомогою дібраних методів і прийомів;
оцінює проміжні і кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.
|
Загальнопізна-
вальні
|
Учень самостійно:
аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;
порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;
робить висновки на основі спостережень;
виділяє головне з-поміж другорядного;
моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.
|
Творчі
|
Учень самостійно:
уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого;
прогнозує подальший розвиток певних явищ;
переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;
помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;
усвідомлює будову предмета вивчення;
робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;
добирає аргументи для його доведення;
спростовує хибні припущення і твердження.
|
Естетико-етичні
|
Учень:
помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності;
виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;
готовий прощати образи з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їх недосконалість;
переконаний, що творити добро словом і ділом – обов’’язок кожної людини.
|
9-й клас
(70 год, 2 год на тиждень)
(4 год. – резерв годин для використання на розсуд вчителя)
Мовленнєва змістова лінія
№
п\п
|
Кіль-
кість
годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до
рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
1
|
16
|
Відомості про мовлення
Повторення вивченого про мовлення. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо).
|
Учень:
систематизує вивчені відомості про види, форми мовлення, види мовленнєвої діяльності, різновиди аудіювання, читання, вимоги до
|
|
|
Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне і критичне; читання (ознайомлювальне, вивчальне і переглядове). Вимоги до мовлення. Текст, його основні ознаки; стилі, типи мовлення.
Жанри мовлення: оповідання, доповідь, тези прочитаного, конспект почутого, заява, автобіографія.
|
мовлення, ситуацію спілкування, її складові, основні правила спілкування;
аналізує текст, його основні ознаки, структуру, види зв’язку речень у тексті, загальні мовні засоби міжфразового зв’язку; типи, стилі і жанри мовлення ( в т.ч. оповідання, доповідь, тези прочитаного, конспект почутого, заяву, автобіографію), особливості їх побудови.
|
2
|
|
Види робіт
Сприймання чужого мовлення:
Аудіювання (слухання-розуміння) (ознайомлювальне, вивчальне, критичне) текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.
Читання мовчки текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.
Різновиди читання (ознайомлювальне, вивчальне, переглядове) (практично).
|
Учень:
розуміє фактичний зміст, тему та основну думку висловлювань інших людей з одного прослуховування (тривалість звучання художніх текстів 8-9 хв., інших стилів – 7-8 хв.);
користується різними видами аудіювання (ознайомлювальним, вивчальним, критичним) залежно від мовленнєвої ситуації, адекватно сприймаючи основну думку висловлювання, особливості його структури і мовного оформлення;
визначає причинно-наслідкові зв’язки, виражально-зображувальні засоби в складніших порівняно з попередніми класами прослуханих текстах;
складає план, конспект почутого;
оцінює почуте висловлювання з погляду змісту, форми, задуму і мовного оформлення;
читає мовчки незнайомий текст (швидкість читання – 140-270 слів за хв.), складніший і більший за обсягом, ніж у попередніх класах;
користується залежно від мовленнєвої ситуації відомими різновидами читання, у т.ч. переглядовим (розпізнає смислові групи слів у тексті на основі заголовка, ключових слів, малюнків, початкових фраз абзацу, виділяє і узагальнює факти у процесі читання, прогнозує зміст ще не прочитаної частини; переглядає тексти, більші за обсягом, ніж у попередніх класах, швидко знаходячи в них указані вчителем елементи тексту (розділові знаки, слова, частини тексту, виділені спеціальними шрифтами, цифри, зноски, кількість абзаців, довгих речень, певний розділ чи підрозділ тощо);
складає план, тези прочитаного;
оцінює прочитане з погляду змісту, форми, задуму і мовного оформлення.
|
3
|
|
Відтворення готового тексту:
Виразне читання вголос текстів різних типів, стилів, жанрів мовлення ( у тому числі різноманітних жанрів фольклору, вивчення деяких напам’ять або близько до тексту).
Перекази( навчальні і контрольні) за складним планом.
Говоріння:
Стислі перекази текстів науково-го і публіцистичного стилів .
Вибірковий переказ тексту художнього стилю .
Стислий переказ тексту публіцистичного стилю.
Вибіркові перекази текстів наукового і художнього стилів (на основі декількох джерел).
Докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням.
Тези прочитаного (художнього твору, публіцистичної чи науково-пізнавальної статей).
Конспектування як різновид стислого переказу почутого.
|
Учень:
виразно читає вголос знайомі, складніші порівняно з попередніми класами, і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.), відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражаючи з допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, мовного оформлення, авторський задум;
оцінює прочитаний вголос текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;
переказує (усно і письмово) докладно, вибірково і стисло тексти художнього, наукового і публіцистичного стилів, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей прослуханих і прочитаних текстів художнього, наукового і публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу – 300-350 слів, стислого і вибіркового – в 1,5-2 рази більше), за самостійно складеним складним планом;
оцінює текст з погляду його змісту, форми, мовного оформлення та авторського задуму.
|
4
|
|
Створення власних висловлювань:
Діалогічне мовлення:
Діалог, складений відповідно до запропонованої ситуації (офіційна і неофіційна розмова, діалог-домовленість), обговорення самостійно обраної теми, розігрування діалогу.
Монологічне мовлення:
Твори (навчальні і контрольні) за складним планом.
Говоріння:
Твір у публіцистичному стилі мовлення на морально-етичну тему.
Доповідь на основі двох-трьох джерел на морально-етичну і суспільну теми у публіцистичному стилі.
Письмо:
Твори в публіцистичному стилі мовлення на морально-етичну та суспільну теми.
Оповідання на самостійно обрану тему .
Ділові папери. Заява. Автобіографія.
|
Учень:
складає, розігрує діалог (орієнтовно 12-14 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації, демонструючи певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо), додаючи або замінюючи окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування;
обирає самостійно аспект запропонованої теми, висловлюючи особисту позицію щодо її обговорення, знаходячи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; використовує репліки для стимулювання і підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуючись норм української літературної мови ;
оцінює висловлювання з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;
складає усні і письмові твори (зазначених у програмі видів), заяву і автобіографію, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, будуючи в логічній послідовності за самостійно складеним простим або складним планами, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання, стилю і жанру мовлення; добирає і систематизує з різних джерел матеріал для творів;
робить необхідні узагальнення і висновки;
додержує вимог до мовлення та основних правил спілкування;
знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові і мовному оформленні власного і чужого висловлювання;
оцінює текст з погляду його змісту, форми , задуму і мовного оформлення.
|
Міжпредметні зв'язки. Виступ проблемного характеру на літературну тему (література); цитатний план, тези літературно-критичних статей, їх окремих розділів і розділів підручників (література, історія, географія та ін.).
|
Мовна змістова лінія
№
п\п
|
Кіль-
кість
годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до
рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
1
|
50
1
|
Вступ .
Розвиток української мови.
|
Учень:
знає, як здійснювався процес і результат розвитку української мови в ході історичного становлення українського суспільства та його культури.
|
2
|
3
|
Повторення вивченого у 8 класі.
Просте неускладнене й ускладнене речення.
Правопис. Основні правила правопису (за вибором учителя).
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія і фразеологія.
Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів.
Культура мовлення і стилістика. Удосконалення вмінь нормативного вживання вивчених мовних явищ. Складні випадки слововживання.
Текст (риторичний аспект). Підготовка виступу типу розповіді на основі особистих вражень.
|
Учень:
знаходить і розрізняє види простого речення;
визначає їх істотні ознаки;
правильно ставить розділові знаки у простому реченні й обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;
складає усні і письмові висловлюванння на самостійно визначену соціокультурну тему, використовуючи вивчені виражальні можливості мовних засобів простого речення.
|
3
|
6
|
Пряма і непряма мова як засоби передачі чужої мови. Заміна прямої мови непрямою.
Цитата як спосіб передачі чужої мови.
Діалог.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія і фразеологія.
Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів.
Культура мовлення і стилістика.
Синоніміка різних способів передачі прямої мови. Інтонація речень з прямою мовою, діалогом.
Текст (риторичний аспект). Використання цитування, уособлення як виражальних засобів усного і писемного мовлення.
Міжпредметні зв'язки. Мова персонажа в діалозі та словах автора (література).
|
Учень:
знаходить речення з прямою і непрямою мовою, з цитатами, репліками діалогу;
визначає їх особливості, виражальні можливості;
правильно ставить розділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі й обґрунтовує їх;
замінює пряму мову непрямою;
знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;
порівнює виражальні можливості різних способів передачі прямої мови;
складає усні та письмові висловлювання на соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості речень з прямою і непрямою мовою та діалогів.
|
4
|
6
|
Складне речення і його ознаки. Складні речення без сполучників, з сурядним і підрядним зв'язком.
Складносурядне речення, його будова і засоби зв'язку в ньому. Смислові зв'язки між частинами складносурядного речення.
Правопис. Розділові знаки між частинами складносурядного речення.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія і фразеологія.
Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складносурядних речень.
Культура мовлення і стилістика.
Інтонація складносурядного речення. Синоніміка складносурядних речень з різними сполучниками, а також складносурядного речення і простих речень.
Текст (риторичний аспект).
Використання складносурядних речень у текстах наукового, публіцистичного стилів.
Міжпредметні зв'язки. Опис у художньому творі (література).
|
Учень:
розрізняє структурні відмінності простих і складних речень, складних речень із сурядним і підрядним зв’язком;
знаходить у тексті складносурядні речення;
визначає види складних речень (сполучникові й безсполучникові), засоби зв'язку між частинами речення у складному, межі частин у складному реченні, кількість граматичних основ у ньому;
правильно ставить розділові знаки
між частинами складносурядного речення й обґрунтовує їх;
знаходити і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
аналізує й оцінює виражальні можливості складносурядних речень та інших синонімічних конструкцій;
складає речення і мікротексти, використовуючи виражальні можливості складносурядних речень.
|
5
|
10
|
Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв'язку в ньому. Основні види складнопідрядних речень: з означальними, з'ясувальними, обставинними підрядними частинами (місця, часу, способу дії і ступеня, порівняльні, причини, мети, умови, наслідкові, допустові).
Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами.
Правопис. Розділові знаки між головною і підрядною частинами складнопідрядного речення.
Розділові знаки у складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія і фразеологія.
Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складнопідрядних речень.
Культура мовлення і стилістика. Синоніміка сполучникових складних, складнопідрядних і простих речень з відокремленими членами. Інтонація складнопідрядного речення.
Текст (риторичний аспект).
Роль визначень понять, складнопідрядних речень у текстах наукового і публіцистичного стилів.
Міжпредметні зв'язки. Наукові визначення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків між явищами (історія, географія, хімія, біологія, математика, фізика).
|
Учень:
знаходить складнопідрядне речення у тексті, у тому числі з кількома підрядними частинами;
визначає головну і підрядну частини, види складнопідрядних речень, їх істотні ознаки, межі головної і підрядної частин, кількість частин;
розрізняє сполучники і сполучні слова;
правильно ставить коми між частинами складнопідрядного речення й обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;
правильно інтонує складнопідрядні речення;
аналізує й порівнює виражальні можливості складнопідрядних речень та інших синонімічних конструкцій у текстах різних стилів;
конструює складнопідрядні речення різних видів;
складає висловлювання в усній і письмовій формі на соціокультурну тему, використовуючи в них виражальні можливості складнопідрядних речень.
|
|
8
|
Безсполучникове складне речення. Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення.
Правопис. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову безсполучникових складних речень.
Культура мовлення і стилістика. Синоніміка складних речень із сполучниками, без сполучників і простих речень.
Особливості інтонації складного безсполучникового речення.
Текст (риторичний аспект).
Використання безсполучникових складних речень у висловлюваннях розмовного, публіцистичного і художнього стилю.
Міжпредметні зв'язки. Опис у художньому творі (література).
|
Учень:
знаходить безсполучникові складні речення;
визначає його основні ознаки, смислові відношення між частинами безсполучникових складних речень;
правильно ставить розділові знаки між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
правильно інтонує безсполучникові складні речення;
аналізує й порівнює виражальні можливості безсполучникових складних речень із синонімічними синтаксичними конструкціями в невеликих текстах розмовного, публіцистичного і художнього стилів;
правильно будує безсполучникові складні речення з різними смисловими відношеннями між його частинами;
використовує виражальні їх можливості в усних і письмових висловлюваннях на певну соціокультурну тему.
|
|
6
|
Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв'язку.
Правопис. Розділові знаки в складному реченні з різними видами сполучникового і безсполучникового зв'язку.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів.
Культура мовлення. Синоніміка складних синтаксичних конструкцій з простими.
Текст (риторичний аспект). Використання складних речень з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку в текстах різних стилів.
Міжпредметні зв'язки. Використання складних синтаксичних конструкцій у художніх описах (література).
|
Учень:
знаходить у тексті складне речення з різними видами зв'язку;
визначає його основні ознаки і структуру;
правильно розставляє в них розділові знаки й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;
розрізняє вивчені пунктуаційні правила;
аналізує й зіставляє виражальні можливості складних речень з різними видами зв’язку і синонімічних конструкцій;
будує складні речення з різними видами зв’язку;
складає усні й письмові висловлювання публіцистичного і наукового стилів, доцільно використовуючи виражальні можливості складних синтаксичних конструкцій.
|
|
7
|
Складне синтаксичне ціле (ССЦ), його основні ознаки. ССЦ і абзац. Види і засоби міжфразного зв’язку. Актуальне членування речень у висловленні: відоме і нове.
Правопис. Повторення вивчених пунктограм у простому і складному реченнях.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія і фразеологія.
Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову ССЦ.
Культура мовлення і стилістика.
Засвоєння складних випадків слововживання.
Синоніміка синтаксичних конструкцій.
Текст (риторичний аспект).
Оптимальне структурування складних синтаксичних цілих у висловлюваннях, що належать до різних типів мовлення.
|
Учень:
знаходить складне синтаксичне ціле в тексті;
визначає його істотні ознаки, види і засоби міжфразного зв’язку, розподіл тексту на мікротеми, членування речень у висловленні на відоме і нове, співвідношення ССЦ з абзацом;
оцінює виражальні можливості ССЦ різних типів і стилів;
конструює невеликі тексти на певну тему, доцільно розподіляючи їх на ССЦ й абзаци відповідно до комунікативного задуму, використовуючи членування речень на відоме й нове для забезпечення оптимальної зв’язності текстів;
використовує виражальні можливості ССЦ різних типів і стилів у власному усному і писемному мовленні.
|
|
3
|
Повторення і систематизація вивченого
Слово як предмет вивчення.
Мовні аспекти вивчення речення.
Правопис.
Орфографія. Пунктуація.
|
Учень:
аналізує і систематизує вивчені в шкільному курсі мовні поняття і правила;
виділяє в них подібне й узагальнює його;
здійснює самоконтроль за результатами навчальних досягнень.
|
|