Сучасні тенденції розвитку змісту освіти в зарубіжних країнах

Овчарук Оксана,

Сучасні тенденції розвитку змісту освіти в зарубіжних країнах

• 
  продуктивності та конкурентноздатності на ринку праці;
  
• 
  скороченню безробіття завдяки розвитку гнучких (адаптивних) та кваліфікованих робочих сил;
  
• 
  розвиткові середовища для інноваційних перетворень в умовах глобальної конкуренції.
  

• 
  участі в демократичних засадах суспільства;
  
• 
  соціальному взаєморозумінню та справедливості;
  
• 
  укріпленню прав людини та автономії всупереч глобальній нерівності та нерівним можливостям, індивідуальній маргіналізації.
  

• 
  розвиток набуття навичок та знань для продуктивної робочої сили та конкурентноспроможної світової економіки;
  
• 
  сприяння розвитку творчості, інноваційному мисленню та підприємництву;
  
• 
  підвищення та розповсюдження рівня активної участі в навчанні;
  
• 
  створення суспільства, що сприяє включенню всіх в життя;
  
• 
  підвищення стандартів викладання та навчання;
  
• 
  сприяння створенню суспільства знань;
  
• 
  сприяння розумінню всіх громадян важливості навчання впродовж життя у різних компонентах;
  
• 
  створення бази даних по стратегії та заходах, що сприятимуть доступу до навчання впродовж життя для всіх громадян;
  
• 
  забезпечення та проведення стратегій, що включають освітню політику, тренінги, молодь, отримання роботи, соціальне включення та інформатизацію суспільства;¹
  

Європейське бачення компетентності (Рада Європи):

• 
  (фундаментальні) навички рахування та письма ;
  
• 
  базові компетентності в галузі математики, науки та технології;
  
• 
  іноземні мови;
  
• 
  ІКТ навички та використання технологій;
  
• 
  вміння навчатись;
  
• 
  соціальні навички;
  
• 
  підприємницькі навички;
  
• 
  загальна культура.
  

• 
  предметна компетентність (subject-matter competence) – можлива в контексті передачі знань та незалежному оперуванні знаннями та їх критичним відображенням;
  
• 
  особистісна компетентність (personal competence) – розвиток індивідуальних здібностей та талантів, обізнаність у власних сильних та слабких сторонах, здатність до самоаналізу, динамічні знання);
  
• 
  соціальна компетентність (social competence) – здатність брати відповідальність, співробітництво, ініціатива, активна участь, динамічні знання) Це поняття включає також відкритість до світу та відповідальність за оточуюче середовище, вміння працювати в команді (що включає традиційне поняття робочої етики) та здатність спілкуватись;
  
• 
  методологічна компетентність (methodological competence) – є вимогою для розвитку предметної компетентності. Означає гнучкість, самоспрямоване навчання, здатність до незалежного вирішення проблем, самовизначення.⁵
  

• 
  мова та спілкування;
  
• 
  людство та суспільство;
  
• 
  природа та технології;
  
• 
  творчість та дизайн;
  
• 
  здоров’я та тренування.
  

В Бельгії, наприклад, у визначенні понять компетентностей бельгійські експерти виходять з визначення таких критеріїв, що їх характеризують: багатовимірність (комбінація знань, поглядів, вмінь та відношень); досягненність (різними змістовними обсягами, формально та неформально, свідомо та підсвідомо); прозорість (застосовуваність в різних контекстах та ситуаціях); багатофункціональність (для досягнення різних цілей, вирішення різних завдань, та проблем).

У Фінляндії основні підходи до поняття ключових компетентностей дозволяють зробити такий їх розподіл (Отала, 1996):

• 
  пізнавальна компетентність (знання та навички);
  
• 
  Вміння оперувати в умовах змін та бути мотивованим;
  
• 
  Соціальна компетентність (здатність до співробітництва, розв’язання проблем, взаєморозуміння);
  
• 
  Особистісні компетентності;
  
• 
  Творчі компетентності (інноваційний підхід);
  
• 
  Педагогічні та комунікативні компетентності (здатність до оперування інформацією, до навчання);
  
• 
  Адміністративні компетентності;
  
• 
  Стратегічні компетентності (мати орієнтацію на майбутнє);
  
• 
  Вміння діяти паралельно в різних напрямах.
  

Німеччина. В результаті публічного обговорення за вищезгаданим проектом німецькі педагоги визначили 6 типів фундаментальних компетентностей:

• 
  Інтелектуальні знання. Поняття включає навчання впродовж життя;
  
• 
  Знання, які можна застосовувати. (ситуаційний досвід, проектне навчання, винаходження розв’язання з складних ситуацій, гнучка схема планування, дії та самоконтролю);
  
• 
  Навчальна компетентність (навчання навчатися);
  
• 
  Методологічні, або інструментальні ключові компетентності (застосування багатоваріантних, гнучких, високорозвинених конструкцій. Поняття включає також мовну компетентність медіа та ІКТ;
  
• 
  Соціальні компетентності (соціальне єднання, здатність розв’язувати конфлікти, співробітництво, робота в команді тощо);
  
• 
  Ціннісні орієнтації (соціальні, демократичні та індивідуальні цінності , що досягаються завдяки вмінню жити в громаді та поділяти демократичні цінності). Ця категорія має бути забезпечена такими компонентами навчального плану: література, мистецтво, історія, музика, фізичне виховання.
  
• 
  У Нідерландах ключові компетентності тісно пов’язані з визначенням загальноосвітніх цілей: розвиток особистості; розвиток відповідального громадянина; підготовка особистості до ринку праці. Виходячи з названих цілей, серед переліків ключових компетентностей було визначено: здатність до самонавчання; впевненість та вміння обирати напрямок розвитку; вміння діяти в різних ситуаціях, застосовувати різні альтернативи для дії, грати різні ролі; вміння розв’язувати проблеми: застосовувати різні можливості, вміння обирати варіанти для вибору, вміння брати до уваги різні обставини; залучення: поважати інших, вміти порівнювати та бути лояльним; участь: вміння співробітничати та знаходити творчі рішення.
  
• 
  Окрім того, педагоги Нідерландів розрізняють компетентності для різних рівнів періодів життя та різних вікових груп. Так, у взаємозалежності навчання до роботи, визначаються три переліки ключових компетентностей: Змістовні компетентності (що набуваються в основному в школі і спрямовані на надання індивідуальності здатності здійснювати різні типи робіт). Вони важливі, щоб бути обраним на роботу тощо.
  

1. 
   Компетентності, що важливі для здійснення майбутньої кар’єри (напр. Навички менеджменту);
   
2. 
   Компетентності для ефективного набуття нових здібностей. До них відносяться як і основні академічні компетентності, так і аналітичні здібності та навички (творче та критичне мислення, здатність до навчання, вміння концентруватись, письмова та усні навички). Саме ці компетентності є важливими для ефективного навчання в школі та в досягненні подальших кроків в кар’єрі, саме там, де необхідно поповнити знання з метою відповідності потребам отримання роботи, досягнення професійного росту та просування в суспільстві.⁶
   

• 
  приймати рішення відносно себе і прагнути до розуміння власних почуттів і вимог; блокувати неприємні почуття і власну невпевненість;
  
• 
  знати, як досягати мети найефективнішим чином;
  
• 
  правильно розуміти бажання, очікування й вимоги інших людей, враховувати їхні права;
  
• 
  розуміти, як з урахуванням окремих обставин і часу поводитися, беручи до уваги інтереси інших людей, власні вимоги;
  
• 
  усвідомлювати, що соціальна компетентність не має нічого спільного з агресивністю і передбачає повагу прав і обов’язків інших.