|
|
Скачати 193.38 Kb.
|
| Екологічна безпека літосфери. “Земля й вода, якщо вони безсовісно не пограбовані, можуть знову й знову давати все необхідне для життя.” С.Юделл американський еколог Одним з головних питань охорони навколишнього середовища в даний час є охорона літосфери. Літосфера – це зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає земну кору та верхню частину мантії (до 200 км). Функції літосфери, як елемента глобальної екосистеми. 1. На її поверхні живе більшість рослинних і тваринних організмів, в тому числі й людина. 2. Верхній тонкий родючий шар літосфери на материках, ґрунти, забезпечують життя для рослин і є основним джерелом отримання продуктів харчування для людей. 3. Літосфера – це джерело корисних копалин, що зосереджені на її поверхні й у надрах. До складу літосфери входить весь суходіл, який займає 29% (149 млн.км²) земної поверхні. Земельні ресурси необхідні для життя людей й для всіх галузей господарства. Забезпеченість людства земельними ресурсами визначається світовим земельним фондом, що складає 13,1 млрд.га. Структура світового земельного фонду. 11% - оброблювані землі (рілля, сади, плантації), які дають 88% необхідних людству продуктів харчування, 26% - луки та пасовища, які дають 10% необхідних людству продуктів харчування, Отже, сільськогосподарськими угіддями зайнято 37% поверхні землі, саме ці землі “годують” сучасне людство. 32% - ліси та чагарники, 3% - землі населених пунктів, промисловості та транспорту, 28% - малопродуктивні та непродуктивні землі (болота, льодовики, пустелі). Таким чином, структура світового земельного фонду в цілому не дуже сприятлива. Через діяльність людини структура земельного фонду змінюється: зменшуються площі сільськогосподарських угідь та лісів, розширюються площі земель виробничого призначення. Велику цінність для людства мають саме оброблювані землі. Оскільки чисельність населення Землі постійно збільшується, то кількість оброблюваних земель на кожного мешканця планети зменшується. Так, якщо в 70-ті роки на кожного жителя планети припадало 0,45 га оброблюваних площ, то в 90-х роках – 0,28 га, а на початку XXI ст. цей показник знизився до 0,20 га. Структура земельного фонду планети не залишається незмінною. На неї впливає два протилежних процеси. З одного боку, протягом століть людство веде боротьбу за розширення земель, придатних для життя та сільськогосподарського використання. Так, протягом XX ст. розораність в світі збільшилася удвічі. А країни, що відчувають гострий дефіцит земель (Японія, Нідерланди) проводять активну діяльність щодо наступу на прибережні ділянки морів. Так, в Нідерландах, протягом багатьох століть за допомогою дамб та гребель у моря було відвойована майже третина території країни. Недарма тут існує прислів’я: “Якщо Бог створив Землю, то голландці – Голландію”. З іншого боку, весь час йде погіршення та виснаження земель. В посушливих регіонах світу проблемою номер один стало антропогенне спустелювання, яке вже охопило близько 1 млрд. га та загрожує ще 3 млрд. га земель. А з розвитком урбанізації міська, промислова та транспортна забудівля стала все активніше наступати на сільськогосподарські землі. Таким чином, “навантаження” на землю зростає, а забезпеченість земельними ресурсами знижується. Охорона ґрунтів. Літосфера включає ґрунти. Ґрунти – верхній тонкий родючий шар земної поверхні, який утворився в результаті взаємодії компонентів живої та неживої природи. Родючість –це здатність ґрунту забезпечувати рослини речовинами необхідними для їхньої життєдіяльності. Родючість ґрунту залежить від кількості гумусу, який утворюється в результаті розкладання мікроорганізмами органічних решток. Ґрунтоутворення – важлива частина біологічного кругообігу речовини та енергії. Значення грунту: - ґрунт забезпечує рослини необхідними для їхньої життєдіяльності речовинами: калієм, вуглецем, азотом, фосфором; - ґрунти є основним джерелом отримання продуктів харчування; - ґрунти беруть активну участь в очищенні природних і стічних вод, які фільтруються крізь них; - ґрунти - це регулятор водного балансу суходолу, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє велику кількість атмосферної вологи; - ґрунти є біологічним фільтром і нейтралізатором багатьох антропогенних забруднень і здатні до самоочищення. Ґрунти безпосередньо не впливають на здоров’я люди, як атмосферне повітря чи вода. Несприятливий вплив виявляється в тому, що шкідливі речовини, які потрапили в ґрунт, надходять у сільськогосподарські рослини, накопичуються в них. А потім, опинившись в організмі людини, можуть викликати різні негативні наслідки. Забруднення літосфери відбувається як природним шляхом, так і в результаті антропогенної діяльності. Причини деградації ґрунтів. Деградація - поступове погіршення якості ґрунту, зниження його родючості. Природні процеси: виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі, обвали, повені, ерозія земної поверхні. Антропогенні причини деградації ґрунтів. I. Негативний вплив сільського господарства на стан ґрунтів. 1 Негативні наслідки хімізації сільського господарства. В результаті тривалого та інтенсивного внесення хімічних речовин у ґрунти - добрив та отрутохімікатів (пестицидів та гербіцидів), ґрунти перенасичуються шкідливими речовинами – фосфором, азотом, фтором, стронцієм, ураном та ін. На зміну перевіреній віками схемі землекористування земля-зерно-гній-земля – прийшла неприродна, виснажлива для ґрунтів схема: земля-зерно-мінеральні добрива-зерно-більше мінеральних добрив. Так, у грантах світу нині нагромаджено близько 150 млрд. т азоту. Ртуть потрапляє в ґрунт із пестицидами та промисловими відходами. Щороку викиди ртуті становлять близько 5 тис.т. Всі ці токсичні речовини нагромаджуються в ґрунті, а потім переходять у рослини, а далі через ланцюги живлення – в організми тварин і людей. Накопичуючись в організмі в надмірній кількості, вони спричинюють різні захворювання і навіть смерть. Так, надмірний внесок азотних добрив призводить до накопичення не лише в ґрунтах, але і в рослинах, овочах, фруктах, нітратів, негативно впливаючи на здоров’я людини. Нітрати мають токсичну та канцерогенну (спричинюють ракові захворювання) дію на організм людини. А такі речовини, як діоксини, що містяться в гербіцидах, пригнічують імунну систему, мають канцерогенну, мутагенну, тератогенну дію. Так, під час війни у В’єтнамі армія США використовувала для знищення рослинності отрутохімікати, що містили діоксини. Це призвело до того, що досі 10-15% народжених у В’єтнамі дітей мають генні відхилення та зовнішні вади. Отрутохімікати також знищують в ґрунті мікроорганізми, які беруть активну участь у процесах ґрунтоутворення, дощових черв’яків, що розпушують землю, і багато інших організмів, існування яких є найважливішими для родючості ґрунтів. Проблема охорони ґрунтів від забруднення хімікатами стає все більше актуальнішою, тому що хімічні сполуки, проникаючи в ґрунт, накопичуються в ньому у все більших кількостях і з часом змінюють його фізичну й хімічну структуру, підвищують кислотність ґрунту. Таким чином, через нераціональну хімізацію поступово врожайні землі перетворюються у неродючі пустелі. 2. Ерозія (лат. еrosio – роз’їдання) – процес руйнування ґрунтів й гірських порід потоками води або вітром. а) Водна ерозія – це руйнування ґрунту, в основному його верхнього родючого шару, та гірських порід дощовими та талими водами. Площинна ерозія – це процес змивання поверхневого родючого шару ґрунту дощовими й талими водами, в результаті чого з полів поступово змивається велика кількість ґрунту, що може призводити до замулювання водойм. Лінійна ерозія – це процес розмивання земної поверхні дощовими і талими водами, в результаті чого поступово поглиблюються дрібні виїмки, які з часом перетворюються на яри. Яри завдають величезного збитку сільському господарству, поділяючи сільськогосподарські угіддя на дрібні, відокремлені ділянки, часто непридатні для оброблення. б) Вітрова ерозія ( дефляція) – це видування ґрунту вітром, в результаті чого в одних місцях зноситься верхній родючий шар гранту, а в інших засипаються сільськогосподарські угіддя, будівлі. Чорні (пилові) бурі властиві позбавленому рослинного покриву, сухому, розпиленому ґрунту. В Україні вітрова ерозія найбільше виявляється в південних степових районах, де близько 10 млн. га земель періодично уражаються пиловими бурями. Водна і вітрова ерозія призводить до зниження родючості ґрунту. Залежно від характеру й швидкості процесу руйнування ґрунту розрізняють геологічну та прискорену ерозію. Геологічна ерозія відбувається повільно в природних умовах, не завдаючи особливої шкоди родючості ґрунту. Прискорена ерозія зумовлена антропогенною діяльністю. Вона може бути спричинена: - неправильним розорюванням землі, - безконтрольним вирубуванням лісів, - надмірним випасанням худоби, яка розбиває копитами дернину, спричиняючи зміни структури ґрунту та зменшуючи через її ущільнення вологість, - нераціональними меліоративними роботами, - трамбуванням ґрунтів колесами й гусеницями важкої сільськогосподарської техніки. Саме такі види господарської діяльності призводять до знищення рослинного покриву, руйнування дернини, де переплетені живі та відмерлі коріння, що зменшує зв’язаність ґрунту. В результаті цього прискорюється дія природної ерозії. Кожні 10 років людство втрачає близько 7% верхнього шару ґрунту внаслідок дії водної та вітрової ерозії. Що стосується України, яка має найбільші в світі запаси чорноземів, то освоєння земельного фонду в країні досягло 70%, чого не має жодна з розвинених країн. А розораність сільгоспугідь становить 80%. Такого високого показника розораності немає в жодній країні світу! Наприклад, в Європі цей показник становить – 31%, Франції – 48%, США – 20%. Внаслідок такої інтенсивної експлуатації земель в Україні третина площі орних земель зазнає впливу ерозії ( з 33,3 млн. га орних земель 10 млн. га – ерозовані ). Вітрова ерозія у степовій зоні України охоплює близько 40% площі усіх орних земель, спричиняючи, особливо навесні, пилові бурі. Компенсувати втрати ґрунтів від ерозії досі намагаються за рахунок внесення мінеральних добрив, але це значно підвищує кислотність ґрунтів (так, близько 17 млн. га земель України мають підвищену кислотність). 3. Нераціональне проведення меліоративних робіт. а) Негативні наслідки неправильного зрошення (іригації). Засолення ґрунтів Зрошувальне землеробство поширене всього на 14-15% орної площі планети, а годує воно понад половину населення світу. При цьому у низці випадків порушуються правила і норми поливу ґрунтів, що спричинює негативні наслідки. Часто в землі залягають солоні ґрунтові води, які не піднімаються близько до поверхні й не шкодять рослинам. А якщо посіви поливати дуже рясно, то поливні води проникають до солоних ґрунтових вод і змішуються з ними. У результаті сіль потрапляє в ґрунт. Коли вода випаровується, сіль покриває землю білим нальотом або кіркою. Протягом останніх десятиліть тисячі гектарів посушливих земель, де проводилося інтенсивне зрошення й спочатку значно підвищувалася врожайність, згодом стали непридатними для використання через “білу отруту ” (так місцеві мешканці називають сіль), якою забиваються всі пори ґрунту та його поверхня в результаті випаровування зрошувальних вод. Заболочування ґрунтів. Окрім засолення, при відхиленнях від правильної системи зрошення можливе заболочування, що теж різко знижує родючість грантів. В сусідніх із поливними полями селищах вода заливає льохи, якість питної води істотно погіршується, особливо навколо каналів, що спостерігається в Середній Азії вздовж Каракумського каналу, у нас на півдні України, поблизу Північно-Кримського та Каховського каналів. б) Негативні наслідки нераціонального осушення. При неправильному проведенні робіт щодо осушення земель можливе різке зниження ґрунтових вод, що може викликати загибель вододільних лісів, коренева система яких може розвиватися при певному рівні ґрунтових вод. На переосушених торфовищах швидко знижується родючість, такі землі можуть стати територією для чорних смерчів. Саме це відбулося в Білоруському Поліссі, де в осушувальних каналах були відсутні пристрої для регулювання рівня ґрунтових вод. 4. Спустелювання – одна з основних причин деградації земель в посушливих районах Землі. Причиною цього процесу в Африці є застосування вогняно-підсічної системи господарювання, при якій спалюється природна рослинність, зменьшується родючість грунтів. Перевипас худоби, вирубування лісів, катастрофічні посухи також сприяють наступу пустель. Спустелення земель в Африці перетворилося на стихійне лихо. Сахара неухильно наступає на савани, подекуди зі швидкістю 1 км на рік.Так, за останні 50 років площа пустелі Сахара збільшилася на 650 тис. км². Для відвернення наступу пісків Сахари у Північній Африці висаджують дерева, утворюючи так званий зелений пояс довжиною 1120 км, шириною близько 12 км. Величезні райони перетворюються у пустелі в Бразилії, Ірані, Пакистані, Бангладеш, Афганістані. При будівництві трансамазонської магістралі в Бразилії на величезній території були непродумано знищені ліси. Обробка вивільнених земель із застосуванням сучасної техніки перетворила їх у пустелю навіть у районах, розташованих біля ріки. А надмірне використання річкових стоків Амудар’ї й Сирдар’ї для зрошення бавовняних полів призвело до катастрофічного обмілення Аральського моря-озера. Озеро відступило від берегів на десятки кілометрів, і колишні порти нині перебувають за 80 км від моря. Колишнє дно перетворилося на нову пустелю – Аралкум. Аральська катастрофа закінчилася аридизацією клімату на південь від Аралу на 100-400 км. Спустелені території не самовідновлюються. Спеціалісти ООН підрахували, що в світі кожної хвилини на безплідну пустелю перетворюється 44 га землі. II. Забруднення грунтів відходами, що утворюються наслідок антропогенної діяльності. 3 категорії відходів. а) Промислові відходи утворюються на підприємствах таких галузей, як гірничодобувна, металургійна, металообробна, хімічна, лісова й деревообробна, цементна промисловість, енергетичний комплекс. Останнім часом в світі високими темпами зростає чисельність населення, що призводить і до зростання споживання природних ресурсів, що породжує величезні обсяги відходів, які надходять у навколишнє середовище. Нині на кожного мешеанця Землі припадає 20 т видобутої за рік сировини. При цьому використовується лише 2-6% видобутого, а решта надходить у відвали, захаращуючи землі, які могли б бути використані в сільськогосподарському виробництві. У промислових відходах містяться різні токсичні сполуки (сполуки важких металів, оксиди сульфуру, нітрогену, радіонукліди), які врешті з димовими викидами заводів та атмосферними опадами потрапляють у грунти, забруднюючи їх. Саме через ці причини у природі з’явилися “міські грунти” (урбаноземи) – це залишки природних грунтів на території міст, верхній шар яких забруднений будівельно-побутовим сміттям та промисловими відходами. Україна лідує в Європі за обсягом шкідливих речовин, що потраляють з атмосфери на кожен км² її території. Радіоактивні речовини потрапляють у грунти з опадами після аврій на атомних електростанціях. Так, в Україні в результаті аварії на ЧАЕС радіаційно забруднено близько 20% її території. Значно забруднюють грунти й гази двигунів внутрішнього згоряння, які містять велику кількість оксидів карбону, нітрогену, свинець та вуглеводні. Ці всі речовини осідають на поверхні груту, а потім потрапляють у рослини, далі через ланцюги живлення – в організми тварин і людини, викликаючи небажані наслідки. Так, за даними досліджень, вміст токсичних поєднань свинцю у біомасі рослин вздовж транспортних магістралей іноді в 300 (!) разів перевищує допустимі норми. б) Сільськогосподарські відходи. Значний обсяг забруднень потрапляє в грунти та водойми з тваринницьких ферм, біля яких природне середовище забруднююється продуктами розкладання й гниття екстрементів, шкідливими газами та органічними кислотами. в) Побутові відходи, кількість яких постійно зростає. На кожного міського мешканця щороку утворюється 250-700 кг відходів. Середовище забруднюють побутове сміття, харчові відходи, непридатні предмети домашнього вжитку. До складу побутових відходів входить 40% паперу й картону, 25 – харчових відходів, 8 – металу, по 5% - скла, шкіри пластмас та гуми. Особливо загрозливим для навколишнього середовища є відходи споживання пластмас, кількість яких щороку невпинно зростає. Пластмаси характеризуються значною стійкістю. Термін розпаду пластмас в природних умовах складає сотні років. III. Відчуження земель під будівництво. Важливою причиною втрати сільськогосподарських земель є їх відчуження внаслідок збільшення площ, зайнятих міськими та промисловими забудовами, транспортними шляхами. Величезні території в світі займають сміттєзвалища, недарма сучасну цивілізацію називають “сміттєвою цивілізацією”. У Франції щорічно забудовують та вкривають асфальтом близько 330 км² території країни. В основному під будівлями й шляхами зникають поля й луки. IV. Негативний вплив на навколишнє середовище освоєння родовищ мінеральних ресурсів. Будівництво свердловин, шахт, кар’єрів пов’язане з відчуженням родючих земель, зміною природних ландшафтів, погіршенням екологічної ситуації. Найбільше порушують землі відкриті гірничі виробки (кар’єри). Створення глибоких (до 800м) і значних за площею кар’єрів супроводжується зсувами, обвалами й селями. Так, на території Криворізького залізорудного району створені велетенські кар’єри завдовжки кілька кілометрів. Кар’єри, терикони, шламосховища, крім того, що вони займають великі площі земної поверхні, становлять джерело забруднення атмосфери й гідросфери. Навколо родовищ облаштовують відвали пустої породи, терикони і шламосховища. З їх поверхні вітрами розноситься пил на великі відстані. Так, у Донбасі за роки існування вугільної промисловості навколо шахт утворилося близько тисячі териконів (конусоподібні насипи з відвальної породи), які перетворили колись родючі землі на ділянки “місячного ландшафту”. На більшості териконів вигоряють залишки вугілля з виділенням в атмосферу отруйних газів (оксиди сірки). У шламосховищах накопичується забруднена вода, яка підтоплює прилеглі території. Внаслідок порушення водоносних горизонтів відбувається приплив підземних вод у шахти та кар’єри. Тому щороку з шахт України у ставки-накопичувачі відкачують велику кількість шахтних вод з підвищеною мінералізацією, що спричинює засолення навколишніх ґрунтів і водоносних шарів. Також через інтенсивне відкачування з шахт і кар’єрів підземних вод знижується їхній рівень на прилеглих територіях, інколи підземні води й зовсім щезають. Що й сталося у багатьох селах Донбасу, де з колодязів зникає вода і її доводиться завозити. Під час підземних розробок утворюються пустоти, виникають тріщини в гірських породах, обвали та просідання ґрунту. Відбувається набухання порід, виділення шкідливих газів (метану) та прориви підземних вод. Саме вибухи в шахтах метану призводять часто до аварій, в результаті яких гине багато шахтарів. До речі, Україна та Китай є лідерами в світі за кількістю аварій в шахтах. В 90-ті роки кожен мільйон вугілля, що видобували в Донецькому вугільному басейні, був вартий життя чотирьох шахтарів. У деяких країнах, де на шахтах виділяється багато метану його використовують для опалення приміщень. Розробка родовищ за допомогою вибухів спричинює забруднення атмосферного повітря пилом і шкідливими газами. Порушується міцність ґрунтів, збільшується тріщинуватість порід, зникають підземні води. Висновок: Таким чином, у результаті нераціональної діяльності людей ґрунти, що утворювалися природою протягом тисячоліть, виснажуються загрозливими темпами. Повсюдно катастрофічно зменшується родючість ґрунтів. Так, вміст гумусу в ґрунтах України знизився на 9%. Небезпечним є й зменшення кількості придатних для оброблювання сільськогосподарських земель. За даними ООН, щорічно внаслідок спустошування, відчуження, ерозії, засолення в світі втрачається значна кількість земель, які вже не можна відновити. Зараз в світі бедленди (“дурні землі”), які повністю або майже повністю втратили свою продуктивність, займають вже 1% поверхні суходолу. Загальна площа забруднених земель на суходолі складає 1/10 світового земельного фонду. І хоча природні процеси сприяють самоочищенню ґрунтів, захисна здатність ґрунтів до самоочищення має певні межі. До того ж, процес відновлення порушених ґрунтів відбувається в природі впродовж тривалого часу (сотні років). Так, вчені установили, що для утворення ґрунтового шару завтовшки 18 см природі потрібно в середньому від 1400 до 7000 років. Людина ж здатна виснажити, знищити шар ґрунту такої товщини за один-два сезони. Ґрунти швидко руйнуються, але повільно створюються. Отже, втрата ґрунтів є величезною загрозою для існування майбутніх поколінь. Тому потрібні термінові заходи для відтворення ґрунтів. Як наголошується в одній з останніх доповідей ООН, подальше існування нашої цивілізації поставлене під загрозу через широкомасштабну загибель родючих земель. Охорона й раціональне використання земельних ресурсів – одна з найактуальніших проблем людства. Нині вчені світу здійснюють програму під девізом “SOS” (save our soils), що означає “рятуйте наші ґрунти ”, аналог сигналу біди “SOS” (save our souls), що означає “рятуйте наші душі”. Основні напрямки охорони й раціонального використання земельних ресурсів. I. Меліорація - сукупність заходів щодо покращення ґрунтів з метою підвищення їх родючості. 1. Екологічно обгрунтовані зрошення або осушення земель. 2. Вапнування кислих ґрунтів, гіпсування солонців. 3. Протиерозійні заходи: - створення полезахисних лісосмуг, - глибока оранка, в результаті чого ґрунт вбирає більше води і довше її утримує, - безвідвальне оброблювання земель, при якій зменшується висушування ґрунту, - ґрунтозахисні сівозміни, - періодична консервація угідь (коли земля “відпочиває ”), - з метою захисту схилів від водної ерозії застосовуються такі заходи, як поперечна оранка, розміщення сільськогосподарських культур поперек схилів, терасування схилів, - основними заходами боротьби з ярами є насаджування чагарників і дерев на схилах, також яри можна засипати пустою породою. 4. Раціональна, екологічно обґрунтована, хімізація сільського господарства, при якій потрібно вносити добрива, суворо дотримуючись норм, а також застосовувати інші методи охорони ґрунти від виснаження, наприклад посіви бобових трав, що забезпечують ґрунт азотом. 5. Перехід в майбутньому на шлях так званого альтернативного сільського господарства, суть якого полягає в цілковитій або частковій відмові від мінеральних добрив, пестицидів, регуляторів росту. Комплекс агротехнічних прийомів при цьому базується на суворому дотриманні сівозмін, застосуванні тільки “натуральних” добрив (гною, компостів). Прихильники альтернативного землеробства вважають, що удобрювати слід не рослини, а грунт, і виходять із принципу: “Від здорового ґрунту – до здорових рослин, тварин і людини ”. Для боротьби зі шкідниками й хворобами вдаються тільки до природних засобів – тютюновий пил, часник, відвари кропиви, полину. Заохочується широке застосування біологічних методів боротьби зі шкідниками. Незважаючи на нижчу врожайність і вищу трудомісткість альтернативного землеробства, його продукція має дедалі більший попит у населення: люди згодні доплачувати за гарантію високої якості й безпечності. II. Рекультивація порушених земель – роботи щодо відновлення земель, які в результаті виробничої діяльності людини втратили свою господарську цінність, а іноді навіть стали джерелом забруднення природного середовища. Кар’єри засипають пустими породами. Також кар’єри після відпрацювання заповнюються ґрунтовими й дощовими водами. Такі штучні озера впорядковуються, в них запускається риба, їхні береги озеленюються. Терикони можна озеленювати, засипаючи їх ґрунтом і висаджуючи на них дерева. III. Використаня землі за прямим призначенням. Велике значення має охорона рілля від невиправданого цивільного та промислового будівництва, влаштування смітників. Так, збільшення площ міських забудов, транспортних шляхів майже наполовину відбувається внаслідок використання сільськогосподарських земель. Таким чином, берегти землю – означає розумно її використовувати, щоб слугувала вона довго, багатьом майбутнім поколінням. Охорона земних надр. Надра – верхня частина земної кори від нижньої межі гумусового шару ґрунту до рівня, де ще можливий видобуток корисних копалин. Значення надр: - з надр видобувають корисні копалини, - у надрах містяться підземні води, - їх використовують для зберігання газу, нафти, - в них будують різні господарські споруди і транспортні комунікації (трубопроводи, метро), - їх використовують для захоронення шкідливих відходів виробництва. Головний напрям використання надр – це видобуток корисних копалин. Майже всі корисні копалини належать до невідновних ресурсів, а враховуючи швидке зростання темпів їх використання, актуальнішою проблемою людства є проблема раціонального використання корисних копалин. Так, використання людством корисних копалин подвоюється через кожні 14-15 років, від середини XVI до середини XX ст. споживання людством тільки заліза зросло в 5 тис. разів. Якщо видобуток корисних копалин збережеться в тому обсязі, як нині, то багато родовищ будуть вичерпані через кілька десятиріч. За даними ООН, ресурси 18 найважливіших мінералів опинилися на межі цілковитого вичерпання. Серед них – золото, срібло, ртуть, свинець, сірка, олово, цинк, вольфрам. Шляхи раціонального використання мінеральних ресурсів. 1. Зменшення втрат корисних копалин під час їх розробки, які бувають дуже значними. Так, у разі видобування корисних копалин відкритим способом (у кар’єрах) втрати значно менші (10-12%), ніж при підземному (шахтному) способі (30-40%). Тому, якщо є можливість, перевагу слід віддавати відкритому способу. 2. Застосування новітніх технологій видобутку корисних копалин. 3. Розробка родовищ у важкодоступних районах: на шельфі морів, у північних районах Росії, Канади, США. 4. Перехід до розробки менш продуктивних (бідних) родовищ, переробка мінеральних ресурсів з низьким умістом корисних компонентів, які раніше йшли у відвали. 5. Для зменшення втрат корисних копалин ї охорони надр проводити повне розвідування родовищ. Після завершення експлуатації родовищ слід обов’язково виконувати рекультиваційні роботи. 6. Застосування технологій комплексної переробки сировини, вилучаючи при цьому всі корисні компоненти. А пусту породу можна використовувати як будівельний або закладний матеріал. Так, пусті породи з шахт використовуються для будівництва шляхів, виробництва будівельних блоків, заповнення відпрацьваних штолень, кар’єрів. З порід, які раніше складувалися, почали виготовляти щебінь, цемент, скло, силікатну цеглу. На заводах кольорової металургії з руд поряд з основними металами почали додатково вилучати сполуки ще 60 елементів. 7. Зменшити споживання деяких мінеральних ресурсів можна також за рахунок вилучення корисних речовин із викидних газів, пилу. Наприклад, Франція не маючи власних родовищ сірки, не тільки забезпечує свої потреби в цьому ресурсі, вловлюючи її з викидних газів ТЕС, а й експортує сірку. 8. Використання вторинних ресусів з метою не тільки економії мінеральних ресурсів, а й з метою зменшення витрат на виробництво та зменшення забруднення навколишнього середовища. Наукові розрахунки свідчать, що повторно можна використовувати майже 70% основних металів. Сьогодні в економічно розвинених країнах промисловість використовує лише 30-40% міді, заліза та інших металів, решта безповоротно втрачається, нагромаджується у звалищах, забруднюючи навколишнє середовище. Для добування сировини з вторинних ресурсів потрібно набагато менше витрат, в тому числі й енергетичних, ніж для видобування тієї ж сировини з первинних руд. Наприклад, у разі добування скла переплавлянням битих скляних виробів витрати електроенергії вчетверо менші, ніж при добуванні його з піску. Алюміній, добутий зі старих банок від пива, виявляється вдвоє дешевшим від алюмінію, який виплавляється з бокситів. Близько 70% газет, що виходять у США, друкуються на папері, виготовленому зі старих газет. 9. Використання матеріалів – замінників натуральної сировини. Так, полімери замінюють свинець, мідь,олово та інші метали. А застосуваня нових конструкційних матеріалів,композитів, дало змогу конструкторам найбільшого в світі літака “Мрія” знизити його масу на 3 т, що забезпечило значну економію авіаціїного палива. 10. Використання альтернативних джерел енергії, що дасть змогу не тільки зменшити споживання енергетичних ресурсів, а й зменшити забруднення атмосфери. Нові джерела енергії: енергія сонця, вітру, припливів, геотермальна енергія, енергія хвиль, термоядерна енергія, енергія водню, біопаливо. 11. З метою зменшення використання обсягів природних ресурсів застосування у виробництві енерго- та матеріалозберігаючих технологій. 12.Якнайширше впровадження у виробництво маловідходних або безвідходних технологій. Суть перелічених принципів раціонального природокористування полягає в тому, що з надр Землі треба брати якомога менше, а з того, що взято, вилучати якомога більше корисних компонентів, намагаючись при цьому якомога менше забруднювати навколишнє середовище. Список літератури 1. Батлук В.А. Основи екології, -К: Знання, 2007. 2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології. – К.: Либідь, 2005. 3. Гладкий Ю.Н., Лавров С.Б. Глобальная география. – М: Дрофа, 2008. 4. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології. – К: Вища школа, 2005. 5. Клубов С.В., Прозоров Л.Л. Геоэкология: история, понятие, современное состояние. – М.: ВНИИ Зарубежгеология, 1993. 6. Новиков Ю.В. Эколгия, окружающая среда и человек. – М.: ФАИР, 1998. 7. Реймерс Н.Ф. Природопользование. – М: Мысль, 1990. 8. Реймерс Н.Ф. Экология. – М.: Россия, 1994. 9. Родзевич Н.Н. Геоэкология и природопользование. – М.: Наука, 2003. 10. Экологические функции литосфери / Под ред. акад. Трофимова. – М.: Изд-во МГУ, 2000. 11. Ясаманов Н.А. Основи геоэкологии. – М.: Академия, 2003. |
|
Розділ 8 ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЛІТОСФЕРИ Загальна площа орних земель становить близько 1,5 млрд га (приблизно 11 площі суші). Нині на кожного мешканця планети припадає близько... |
6 – 10 вересня 2010 р в м. Алушта, АР Крим, Україна відбулася VI... Ників міністерств і відомств, науково-дослідних інститутів, виробничих і комунальних організацій, вузів, неурядових організацій з... |
|
Ключевые термины и понятия Ключові терміни і поняття: економічна безпека підприємства; корпоративні ресурси, фінансова складова; інтелектуальна і кадрова складова;... |
Урок з етики Тема: Як пов’язані довкілля і здоров’я людини Міжпредметні зв'язки: біологія – знання про організм людини, валеологія – поняття здоров'я, хімія – забруднювачі, процес очищення... |
|
Реферат Тема: Правове ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ екологічної безпеки 1 Юридична... Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних політичних, екологічних, технічних,... |
Безпека життєдіяльності – як поняття. Безпека абсолютна й відносна.... Сучасна людина живе у світі небезпек – природних, технічних, антропогенних, екологічних та ін |
|
ДОВІДКА Про стан травматизму невиробничого характеру в Україні та заходи щодо його поліпшення Згідно зі статтею 3 Конституції України життя та здоров'я людини, її безпека є найвищими соціальними цінностями, за забезпечення... |
Луценко Ю. В., Олійник В. В., Удянський М. М «Пожежна безпека», напряму підготовки 0928 «Пожежна безпека», освітнього рівня повної вищої освіти, кваліфікації 2149. 2 «Інженер... |
|
Безпека руху безпека життя Мета: поглибити знання учнів про правила дорожнього руху; повторити основні правила пішоходів, велосипедистів, мотоциклістів, пасажирів,... |
Урок №37 Дата 30. 01. 2012 Вчитель Приймак Д. М. Тема: «Безпека людини... Мета уроку: повторити правила техніки безпеки під час роботи з електричними приладами і пристроями, безпека під час грози; розвивати... |