|
|
Скачати 192.32 Kb.
|
| 1. Поняття попиту і фактори, що його визначають. 2. Пропозиція та фактори, що її визначають. 3. Взаємодія попиту і пропозиції: ринкова рівновага, надлишок, дефіцит. 4. Еластичність попиту і пропозиції. 1. Поняття попиту і фактори, що його визначають Дослідження основних характеристик ринку починається з попиту. Це пов'язано з тим, що попит (у порівнянні з пропозицією) є більш мобільним параметром ринку, внаслідок чого ринковий механізм значно частіше рухається під впливом зміни саме попиту. Домовимося заздалегідь, що попит і пропозиція залежатимуть лише від впливу і динаміки ціни, всі ж інші фактори будуть змінними лише тоді, коли про це буде спеціально зазначатись. Попит - це бажання і здатність покупців купувати певні обсяги тих чи інших благ за певних цінах. Базою для виникнення попиту є потреби споживачів. Проте для задоволення цих потреб необхідні певні кошти. Тобто попит можна визначити як платоспроможну потребу споживачів у деяких благах. Тому вираз „платоспроможний попит" є суто публіцистичним штампом, а з економічної точки зору даний вираз є тавтологією, оскільки категорія „попит" передбачає наявність платоспроможності. Якщо попит є неплатоспроможним, то це не попит, а всього лише бажання. Максимальну ринкову ціну, за якою деякі споживачі ще згідні придбати дане благо, називають ціною попиту. Певну кількість блага, відповідну цій ціні називають величиною попиту. Між ринковою ціною блага і тією його величиною, на яку є попит, завжди існує певне співвідношення, і воно є оберненим. Зворотний взаємозв'язок між ціною та величиною попиту (чим більша ціна попиту, тим менша його величина, і навпаки) називають законом попиту. Доказом об'єктивності такого взаємозв'язку може бути аналіз наступних фактів. 1. Здоровий глузд і елементарні спостереження повсякденної дійсності підтверджують закон попиту. Ціна є своєрідною „стіною", яка заважає споживачам купувати блага у необмеженій кількості. Зростання цієї „стіни" знижує можливість і бажання купувати благо. 2. У довільний момент часу кожна наступна одиниця певного блага приносить для споживача менше корисності ніж попередня Наприклад, під час споживання другої пляшки напою „Кока-кола" покупець отримує значно менше задоволення від насолоди смаком і вгамування спраги, ніж під час споживання першої, третя пляшка приносить ще менше задоволення (корисності) і т.д. Тобто додаткова або гранична корисність, яку приносить кожна наступна одиниця даного блага, зменшується. Закон спадної граничної корисності, який описує цю ситуацію, твердить, що всі наступні одиниці даного блага приносять все менше корисності споживачеві, тобто із збільшенням споживання гранична корисність зменшується, тому споживачі погодяться на купівлю наступних одиниць даного блага (тобто збільшать величину попиту) за умови, що ціна блага зменшуватиметься. 3. На більш високому рівні закон попиту можна пояснити ефектами доходу та заміщення. Ефект доходу говорить про те, що за нижчою ціною людина може купити більше даного блага, не зменшуючи при цьому закупки інших необхідних благ. Тобто наслідки від зниження ціни можна порівняти з наслідками від підвищення рівня доходів. Ефект заміщення виражається тому, що із зниженням ціни у споживачів з'являється стимул придбати дешеві товари замість аналогічних, але дорожчих. Наприклад, при зниженні цін на яловичину багато споживачів захочуть замінити нею частину споживання свинини, купівля якої тепер виглядає не такою привабливою. Обернено пропорційний зв'язок між ціною і величиною попиту відображають, як правило, у вигляді таблиці або двомірного графіка (таблиця 2.1, рис. 2.1). Тут попит виражений у вигляді кількох альтернативних можливостей: подаються ті кількості блага, які будуть куплені при різних цінах, або ті ціни, при яких споживачі готові купити різні кількості блага. Для того, щоб наведені дані мали не тільки теоретико-пізнавальне, але й конкретно-прикладне значення, потрібно обов'язково, по-перше, відрізняти індивідуальний попит від ринкового та зазначати, якого саме ринку чи споживача він стосується, і, по-друге, дані про попит повинні стосуватися також певного відрізка часу: дня, тижня, місяця тощо. Ціна попиту, грн./ кг. . 1 2 4 7 Величина попиту, тис.тон. 7 4 2 1 Із сказаного раніше можна зробити висновок, що зміна величини попиту супроводжується переміщенням вверх або вниз по кривій попиту і відповідною зміною ціни (при незмінності інших факторів), при зміні ж попиту відбувається зсув самої кривої попиту D на нову позицію вліво - D1 або вправо — D2 (рис.2.2). Зміна попиту відбувається під впливом нецінових факторів попиту, а саме: 1. Число покупців. Очевидно, що збільшення числа покупців на ринку призводить до зростання попиту, а зменшення - до спаду попиту. 2. Смаки споживачів. Під впливом моди, реклами та інших факторів смаки споживачів змінюються з тією чи іншою швидкістю, що призводить до зміни попиту. Наприклад, виробництво одягу разом із популярною музикою відносяться до тих галузей, де смаки змінюються найшвидше, тому й попит у цих галузях дуже мінливий. Технологічні зміни у вигляді появи нового продукту теж можуть виступати одним із факторів зміни споживчих смаків. 3. Зміна доходів споживачів. Вплив цього фактора на зміну попиту дещо складніший. Із збільшенням доходів у споживачів виникатиме все більший попит на модний сучасний одяг, дорогі меблі, аудіо- та відеотехніку. Ці товари називають товарами вищої категорії, або нормальними товарами. Проте водночас із зростанням доходів споживачів знизиться попит на однокімнатні комунальні квартири, окремі продукти харчування (хліб, картопля, капуста, маргарин), ношений одяг та інші вживані речі тощо. Такі товари називають товарами нижчої категорії, або товарами Гіффена. 4. Зміна цін на взаємопов'язані товари, тобто товари, споживання яких певним чином пов'язане зі споживанням даного товару. В цій ситуації напрямок зміни попиту залежить від того, якими є спряжені товари: взаємозамінними чи взаємодоповнюваними. Наприклад, яловичина і свинина є взаємозамінними товарами. Коли ціна на яловичину зростає, покупці куплятимуть її в меншій кількості, але в той же час зросте їхній попит на свинину. Тобто, коли два товари є взаємозамінними, між ціною на один із них і попитом на другий завжди існує прямий взаємозв'язок. А інші товари, наприклад, магнітофони і касети до них, є взаємодоповнюваними в тому плані, що попит на ці так звані супутні товари пред'являється одночасно. Коли знижується ціна магнітофонів, споживачі купують їх охочіше, і, відповідно, збільшується попит на магнітофонні касети. Отже, якщо товари є взаємодоповнюваними, то між ціною на один із них і попитом на інший існує зворотний взаємозв'язок. 5. Очікування споживачів. Міркування споживачів щодо темпів інфляції в майбутньому, зміни відносної вартості товарів, наявності товарів у магазинах, зміни майбутнього доходу можуть суттєво змінювати попит на ті чи інші товари. Наприклад, очікування значних темпів інфляції, як це було на початку 90-их років у нашій країні, стимулює витрачання всіх наявних коштів на покупку різних товарів. Отже, можна зробити висновок, що зміна смаків, очікувань і доходів споживачів, а також числа споживачів на ринку та цін на спряжені товари приводить до того, що споживачі за тими ж самими цінами купують більшу (або меншу), ніж раніше кількість одиниць даного товару, тобто крива попиту перемішується вправо або вліво на нову позицію. 2. Пропозиція та фактори, що її визначають Крім споживачів, у процесі обміну на ринку беруть участь виробники (або продавці) блага, які є пред'явниками пропозиції. Пропозиція - це бажання і здатність виробників або продавців блага продавати певні кількості блага за певною ціною. Мінімальну ціну блага, при якій ще є бажаючі його продати, називають ціною пропозиції, а кількість блага, запропоновану до продажу за даною ціною, - величиною пропозиції. Користуючись цими термінами, можна сформулювати закон пропозиції: між ціною і величиною пропозиції завжди існує прямий зв'язок, тобто вони разом зростають або разом спадають. Причини цього закону диктуються, по-перше, елементарним здоровим глуздом. Тоді як для споживачів ціна виступає гальмуючим фактором, то для продавців ціна відіграє стимулюючу роль. Звичайно, за вищою ціною продано благо, тим приємнішим для продавця є факт продажу. З іншого боку, при зростанні ціни виробник може підвищити пропозицію даного блага шляхом залучення незадіяних раніше малоефективних ресурсів. Його втрати через використання дорожчих технологій, менш кваліфікованої робочої сили дорожчих або менш якісних природних ресурсів і комплектуючих покриватимуться за рахунок вищої ціни товару. Крім того, на певному етапі виробники, як правило, стикаються із збільшенням витрат на виробництво одиниці продукції. Це відбувається тому, що певні виробничі ресурси (виробничі площі, будівлі, споруди, машини, обладнання) дуже важко збільшити за короткий проміжок часу. Нарощуючи залучення мобільних ресурсів (робоча сила, сировина і матеріали, комплектуючі, інструменти), виробник з часом приходить до того, що стаціонарні споруди, обладнання виявляються перевантаженими, внаслідок чого ефективність виробництва знижується, а витрати на виробництво кожної наступної одиниці продукту зростають. Це зростання можна покрити за рахунок збільшення цін. Як і стосовно попиту, співвідношення між різними значеннями ціни та величини пропозиції подають у вигляді таблиці або графіка (табл. 2.2, рис. 2.3), де пропозиція представлена у вигляді низки альтернативних можливостей: кожній ціні відповідає певна кількість блага, яку продавці згідні запропонувати до продажу за даною ціною або, навпаки, кожній величині пропозиції відповідає певна ціна, за якою даний обсяг блага буде запропоновано до продажу. Як і в ситуації з попитом, для забезпечення конкретно прикладного значення наведених даних необхідно чітко розрізняти індивідуальну та ринкову пропозицію, зазначати, якого саме ринку чи споживача вона стосується, а також обов'язково уточнювати, до якого періоду часу ВІДНОСЯТЬСЯ ТІ ЧИ ІНШІ показники пропозиції. Таблиця 2. 2 Пропозиція олії за тиждень Ціна пропозиції, грн./ кг. 1 2 4 7 Величина пропозиції, тис.тон. 1 4 6 7 За законом пропозиції, зміна ціни товару супроводжується відповідною зміною величини пропозиції, тобто відбувається рух уздовж кривої пропозиції. Але така залежність зберігається, як і в ситуації із законом попиту, не завжди, а лише при умові незмінності інших, тобто нецінових факторів. У реальному житті ми досить часто бачимо, як при стабільній ціні змінюється величина пропозиції, чи зміна ціни пропозиції не супроводжується зміною її величини, або ціна і величина пропозиції змінюються у протилежних напрямках тощо. Ці та подібні факти (це може бути також зміна кута нахилу кривої пропозиції) свідчать про зміну самої пропозиції. Причиною цього явища виступає дія нецінових факторів пропозиції, які можна поділити на дві основні групи (за сферами дії факторів): фактори у сфері виробництва і фактори у сфері продажу благ. До нецінових факторів пропозиції, які діють у сфері виробництва, належать такі: 1. Зміна цін на ресурси. Як зазначалося вище при тлумаченні закону пропозиції, між витратами виробництва і пропозицією існує тісний зв'язок, тобто зниження ціни на ресурси зменшить витрати виробництва і приведе до зростання пропозиції при тій же ціні. Наприклад, можна очікувати, що зниження цін на мінеральні добрива приведе до зростання пропозиції продукції сільського господарства. 2. Зміна технології. Вдосконалення технології означає, що застосування нових знань дає можливість ефективніше, тобто з меншими витратами ресурсів, виробляти одиницю блага. Тому при Даних цінах на ресурси зменшаться витрати виробництва, що приведе до зростання пропозиції. 3. Зміна податків і субсидій. Виробники розглядають практично всі податки і платежі в бюджет як витрати виробництва. Тому зростання цих податків і платежів збільшує загальні витрати . виробництва, що (див. вище) приводить до спаду пропозиції. Субсидії ж, навпаки, є антиподом податків, і вони, очевидно, прямо пропорційно пов'язані зі зміною пропозиції. Наприклад, значні обсяги субсидій досить тривалий час підтримували на достатньому рівні виробництво хліба в Україні при відносно низькій ціні. Факторів, які діють у сфері продажу товарів, теж є три: 1. Ціни на інші блага. Ці ціни здатні суттєво змінити пропозицію даного блага. Наприклад, видавництва наукової літератури різко скоротили в останні роки видання книжок з точних наук через швидке зростання цін на книжки з економічних і правових знань. 2. Зміна кількості продавців. Очевидно, що пропозиція і кількість її пред'явників, тобто продавців, перебувають у прямій залежності. Чим більше продавців, тим більшою буде пропозиція даного блага. 3. Очікування виробників або продавців. Очікування зміни ринкової кон'юнктури в майбутньому теж суттєво впливають на рівень пропозиції в даний час. Проте спрогнозувати наслідки таких очікувань досить важко. З одного боку, очікування зростання найближчим часом ціни певного блага суттєво зменшить бажання продавати благо за існуючою на даний момент ціною, що приведе до зниження поточної пропозиції. Проте, з іншого боку, подібні очікування можуть посприяти нарощуванню потужностей з виробництва даного блага, а також переливу сюди капіталів із менш перспективних галузей, що викличе зростання пропозиції. Під впливом перерахованих факторів пропозиція певного блага змінюється, що супроводжується зміщенням кривої пропозиції (рис. 2.3.) на нову позицію вліво S1 - при зменшенні або вправо S2 - при збільшенні пропозиції. 3. Взаємодія попиту і пропозиції: ринкова рівновага, надлишок, дефіцит При наявності конкуренції на ринку існує велика кількість як покупців, так і продавців, і кожен з них планує свою діяльність незалежно від інших суб'єктів ринку. Коли ж вони зустрічаються для купівлі-продажу, то може виявитися, що багато з них не в стані реалізувати свої бажання. Наприклад, якщо кількість благ, які споживачі планують купити, перевищує кількість благ, котрі виробники бажають продати за існуючою ціною, то частина покупців' змушена буде змінювати свої плани. Звичайно, можлива така ситуація, коли при певній ціні кількість благ, запропонованих виробниками для продажу, дорівнює тій кількості благ, яку споживачі бажають купити за певною ціною, тобто плани виробників та споживачів співпадають і їх не потрібно змінювати. В цьому випадку економісти кажуть, що ринок перебуває в стані рівноваги. Ціну, при якій величина пропозиції дорівнює величині попиту, називають рівноважною ціною, або ціною рівноваги. Для детальнішого розгляду вищезазначених положень візьмемо дані про попит і пропозицію на олію, використані у попередніх пунктах, і зведемо їх в одну таблицю та в одну систему координат (таблиця 2.3, рис. 2.4). Таблиця 2.3 Попит і пропозиція олії (за тиждень) Ціна, грн./ кг. 1 2 4 7 Величина попиту, тис.тон. 7 4 2 1 Величина пропозиції, тис.тон. 1 4 6 7 Надлишок (+), або нестача (-) -6 0 + 4 + 7 Можна легко встановити, що існує лише одна ціна, при якій плани покупців та продавців співпадають, і нікому не потрібно їх змінювати. Рівноважна ціна на олію в нашому випадку дорівнює 2 грн./кг. При цій ціні продавці бажають продати, а покупці купити одну і ту ж кількість олії- 4000 тонн за тиждень. Припустимо, що ціна олії на ринку на даний момент складає 1000 грн./кг. Рис.2.4 показує, що при цій ціні споживачі бажають купити 7000 тонн олії, проте виробники нададуть для продажу лише 1000 тонн. Коли величина попиту перевищує величину пропозиції, то Різницю між ними називають нестачею, або дефіцитом. У нашому випадку дефіцит складає 6 тисяч тонн за тиждень. На більшості ринків першою ознакою появи нестачі є різке зменшення товарних запасів, тобто тих товарів, які уже вироблені і готові до продажу або споживання. Продавці (чи виробники) часто тримають певну кількість товарів у запасі, щоб оперативно реагувати на зміни попиту. При різкому зменшенні цих запасів їх власники, очевидно, намагатимуться повернути обсяг запасів до нормативного. Цієї мети вони можуть досягнути, нарощуючи випуск продукції, або, якщо вони є лише продавцями, збільшивши замовлення виробникам. Паралельно з цим вони збільшуватимуть ціну, бо знають, що покупці, очевидно, готові заплатити більше. У результаті цих дій відбуватиметься рух по кривій пропозиції вверх і вправо (ціна і обсяг пропозиції зростатимуть). Варто зазначити, що існують галузі, де створення товарних запасів неможливе. Це, зокрема, сфера послуг, а також виготовлення певних товарів на замовлення (будинки, спеціальні машини та обладнання, сувеніри). Продавці в цих галузях починають виробництво товару чи послуги лише після укладання відповідної угоди (усної або письмової) із споживачем. На таких ринках нестача набуває форми черги. Черга може існувати як у вигляді групи людей, очікуючих на те, щоб спожити послугу, так і у вигляді списку споживачів у книзі замовлень. У даному випадку продавці так само отримуватимуть вигоду з такої ситуації, збільшуючи ціну за наданий товар або послугу. Та оскільки дефіцит здійснює тиск на ціну знизу, покупці також змушені будуть змінювати свої плани. Щоб уникнути черги і мати можливість постійно споживати даний товар, деякі споживачі будуть готовими заплатити більшу ціну, інші ж скоротять споживання даного товару або взагалі відмовляться від нього через високу ціну. Всі ці дії спричинять рух по кривій попиту вверх і вліво. Внаслідок вищезазначених змін планів покупців і продавців ринок знову повернеться до стану рівноваги: коли ринкова ціна досягне 2000 грн. за тонну, дефіцит зникне. Проаналізувавши взаємодію попиту і пропозиції при існуванні нестачі, перейдемо до розгляду протилежної ситуації. Припустимо, що на даний момент ціна олії на ринку складає 2 грн./кг. При даній ціні покупці згідні за тиждень купити 2000 тонн олії, проте виробники нададуть для продажу аж 6000 тонн (рис. 2.4.). Величину, на яку обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту, називають надлишком, зокрема, в нашому випадку він дорівнює 4000 тонн за тиждень. У такій ситуації продавці не можуть продати весь обсяг товарів, який вони запропонували до продажу за даною ціною, в результаті • чого їхні товарні запаси різко зростатимуть. Для припинення цього процесу продавці скорочуватимуть обсяг виробництва даного товару і знижуватимуть його ціну, щоб заохотити споживачів збільшувати свої закупки. В галузях, де створення товарних запасів неможливе, надлишок приводить до формування черг продавців, які шукають покупця (наприклад, черги таксі біля автобусних і тролейбусних зупинок). Продавці, які перебувають у кінці черги, з метою залучення покупців будуть знижувати ціну. В результаті вищезазначених дій відбуватиметься рух по кривій пропозиції - вниз і вліво, що знайде своє відображення у зниженні ціни і величини пропозиції. Споживачі ж, у свою чергу, внаслідок зменшення ціни збільшуватимуть величину попиту, тобто відбуватиметься рух і по кривій попиту вниз і вправо до досягнення ситуації рівноваги. Проаналізувавши реакцію ринку на існування надлишку або нестачі, необхідно з'ясувати також механізм виникнення цих явищ, причин. Очевидно, що порушення ринкової рівноваги відбувається внаслідок зміни попиту або пропозиції. Як ми знаємо з попередніх пунктів, зміна нецінових факторів попиту або пропозиції приводить до того, що покупці (продавці) бажають купити (продати) іншу кількість товарів за тією ж ціною, що приводить до порушення ринкової рівноваги і виникає дефіцит або надлишок. Причиною виникнення дефіциту є зростання попиту, або зменшення пропозиції, а надлишку — зменшення попиту, або зростання пропозиції. Після цього механізм ринкового регулювання зразу ж вступає в дію і відновлює рівновагу на ринку, як це було показано вище. Тому на ринку досконалої конкуренції дефіцити і надлишки носять миттєвий характер, тобто ліквідуються майже зразу ж після їхнього виникнення. Проте втручання в дію ринкового механізму зовнішніх сил (держава - за допомогою різноманітних адміністративних важелів, монопольні утворення - за допомогою системи так званих „зв'язаних продажів" тощо) приводить до того, що конкуренція стає все менш Досконалою. Таке втручання має дві основні форми: - регулювання ринкової ціни, яке здійснюється через так звані „цінові стелі" чи „цінові пороги", внаслідок чого на ринку утворюються штучно занижені або завищені ціни, обов'язкові для всіх учасників купівлі-продажу; - регулювання обсягу продажів (купівель), яке здійснюється шляхом встановлення певних обмежень величини пропозиції (наприклад, через встановлення квот, які фіксують максимальну величину пропозиції, або видачу державних патентів і ліцензій, які надають виняткове право займатися певним видом діяльності лише окремим суб'єктам ринку) чи попиту (наприклад, обов'язковий продаж за талонами, або за паспортними даними). Внаслідок цього дефіцити і надлишки перестають бути миттєвими явищами і набувають хронічного характеру. Здатність ринків рухатись, реагуючи на різноманітні зміни, до нової рівноваги - це приклад стихійної економічної координації. Рівновага - це не компроміс, досягнутий на засіданні комітету виробників і споживачів. Ринки рухаються до рівноваги стихійно, через невеликі, локальні зміни, здійснювані людьми в їх особистих інтересах. 4. Еластичність попиту і пропозиції Споживачі при зниженні цін, згідно із законом попиту, будуть купувати більше товарів. Проте виявляється, що однакова зміна ціни у різних товарів приводить до неоднакових змін величини попиту. Крім того, у випадку різних початкових цін на один і той же товар при зміні цих цін на однакову величину величина попиту змінюється по-різному. Тобто чутливість споживачів до зміни цін на різні товари або на один і той же товар у різних споживачів неоднакова. Для вимірювання цієї чутливості використовують коефіцієнт цінової еластичності попиту, який розраховується за формулою: Оскільки міжціною і величиною попиту існує обернений взаємозв'язок, коефіцієнт цінової еластичності попиту завжди буде мати від'ємне значення, бо якщо знижуватиметься ціна, то величина попиту обов'язково зростатиме і навпаки. Для уникнення незручностей, пов'язаних з від'ємним знаком, економісти ігнорують цей знак і відзначають лише абсолютну величину даного коефіцієнта. Розрахуємо коефіцієнт цінової еластичності попиту при першій зміні ціни за таблицею 2.4. Проте якщо базовою взяти іншу комбінацію величини попиту і ціни (не 7000 тонн і 1 грн./кг., а 4000 тонн і 2 грн./кг.), тобто поміняти наші дані місцями, то результат обчислень зміниться: Виникає запитання:яка ж із даних комбінацій є початковою і, отже, яке значення Еd правильне - 0,43 чи 1,5? Для усунення цієї неясності прийнято використовувати базовими середні значення аналізованих рівнів (у нашому випадку це ціна 1,5 грн./кг. і величина попиту 5500тис тонн). Отже: У шостій колонці таблиці 2.4 розраховані коефіцієнти цінової еластичності відповідно даних про попит з таблиці 2.1. Таблиця 2.4 Цінова еластичність попиту Величина попиту, тис.тон. 7 4 2 1 Ціна, грн./ кг. 1 2 4 7 Загальна виручка (витрати покупців), млн.грн 7 8 8 7 %-ві зміни величини попиту 54,5 66,7 66,7 %-ві зміни ціни 66,7 66,7 54,5 Коефіцієнт цінової еластичності попиту - Ел 0,82 1,0 1,22 Попит вважається відносно еластичним, якщо дана відсоткова зміна ціни веде до більш значної відсоткової зміни величини попиту, тобто Еd>1. Якщо ж дана відсоткова зміна ціни веде до менш значної відсоткової зміни величини попиту (Еd=1), то такий попит є відносно нееластичним. Коли відсоткові зміни ціни і величини попиту одинакові, тобто Еd=1, то такий специфічний випадок називають одиничною еластичністю. Термін „цілком нееластичний попит" означає крайній випадок, коли зміна ціни не приводить ні до яких змін величини попиту (крива О| на рис. 2.5.).' Прикладом може бути попит хронічних наркоманів на героїн. У протилежному випадку, коли найнезначніша зміна спонукає покупців збільшувати покупки від нуля до межі можливостей, говорять про існування цілком еластичного попиту (крива D2 на рис. 2.5.). Таким є попит на продукцію однієї фірми на цілком конкурентному ринку. Один із найпростіших способів перевірки еластичності - це визначення змін загальної виручки або, із точки зору споживачів, сукупних витрат. Коли попит еластичний, за рахунок приросту продажів не лише компенсуються витрати від зменшення ціни, але і збільшується загальна виручка. Якщо ж попит нееластичний, то приріст обсягу продажів не в змозі компенсувати втрати від зниження ціни і загальна виручка зменшується. У випадку одиничної еластичності дані зміни не впливають на величину загальної виручки: втрати від зменшення ціни в точності компенсуються приростом обсягу продажів ( див. табл. 2.4). Можна назвати такі фактори, які визначають різну цінову еластичність попиту на блага: 1. Замінність. Чим більше прийнятних замінників даного блага пропонується на ринку, тим еластичніший попит на нього. Наприклад, прийнятних замінників інсуліну немає, тому попит діабетиків на нього цілком нееластичний. Крім того, еластичність попиту на благо залежить від того, наскільки вузьким є його визначення. Попит на верхній одяг фірми „Трембіта" буде набагато еластичнішим, ніж попит на верхній одяг взагалі: якщо фірма „Трембіта" підніме ціни на свій одяг, його можна легко замінити одягом багатьох інших фірм, проте прийнятного замінника верхнього одягу як такого не існує. 2. Питома вага в доходах споживачів. Чим більшу частку займає благо у бюджеті споживача, тим еластичнішим буде попит на нього, 10%-не зростання цін на сірники чи сіль буде майже невідчутним для доходу споживачів і приведе до мінімального скорочення обсягу закупок. Проте 10%-не зростання цін на будинки, автомобілі складе значну частку доходів більшості сімей, тому тут можна очікувати різкого скорочення обсягу закупок. 3. Рівень необхідності. Попит на предмети першої необхідності, як правило, нееластичний, а на предмети розкоші - еластичний. Підвищення цін не приведе до суттєвого скорочення споживання хліба, електроенергії, води, бо без них ми просто не зможемо жити. В той же час майже ніяких ускладнень не виникне, якщо через підвищення цін скоротяться покупки діамантів і кришталю. 4. Фактор часу. Попит на продукт тим еластичніший, чим більшим є період часу для прийняття рішень. Одна із причин цього правила полягає в тому, що більшість споживачів — люди звички: їм необхідний певний час, щоб знайти прийнятні замінники продукту, на який зросли ціни. Попит на автобусні квитки безпосередньо в день зростання цін на автобусне сполучення буде нееластичним, бо мало хто наважиться змінити плани в останній момент, проте в довготерміновому періоді споживачі мають достатньо часу, щоб перейти на інші, дешевші види транспорту. Крім коефіцієнта цінової еластичності попиту економісти визначають також коефіцієнти перехресної еластичності попиту і еластичності попиту по доходу. Коефіцієнт еластичності попиту по доходу показує чутливість попиту на певне благо до зміни доходу споживача, тобто: Згадуючи п.1 цієї теми, легко визначити, що коли Ei>0, то даний товар є нормальним або товаром вищої категорії. Від'ємне значення коефіцієнта еластичності попиту по доходу свідчить про те, що це товар нижчої категорії. Крім того, якщо -1<+1, тобто попит на благо слабо реагує на зміну доходу, то це означає, що дане благо є благом першої необхідності. Якщо ж Ei<-1 , або +1<�Еi тобто попит на благо сильно прив'язаний до зміни доходу, то це благо другої необхідності. Виходячи з вищесказаного, ми можемо розташувати властивості благ на числовій прямій із значеннями коефіцієнта еластичності попиту по доходу так, як це показано на рис.2.6. Рис.2.6. Значення коефіцієнта еластичності попиту по доходу і характерні властивості благ Коефіцієнт перехресної еластичності попиту дозволяє визначити залежність попиту на одне благо (наприклад, X) від зміни ціни іншого блага (V), тобто Із зазначенням коефіцієнта перехресної еластичності попиту ми можемо розташувати властивості благ на числовій прямій таким чином (рис. 2.7). Рис.2.7. Значення коефіцієнта перехресної еластичності попиту і характер взаємозв 'язку міме благами За допомогою цієї концепції значно легше характеризувати явище пов'язаності благ (див. п. 1 даної теми), а також силу взаємозв'язку в парі спряжених благ. Якщо Еdху>0, тобто зростання ціни на У викликає збільшення попиту на X, то, очевидно, дані товари взаємозамінні і чим більшим є Еdхy, тим більша міра замінності. Якщо ж Еdхy^О, тобто зростання ціни на ¥ приводить до зменшення попиту на X, то блага є взаємодоповнюючими і, відповідно, чим більша абсолютна величина даного коефіцієнта, тим тісніше „пов'язані" між собою дані блага. Близький до нуля коефіцієнт перехресної еластичності означає, що дані блага слабко пов'язані, або незалежні. І сама концепція, і формула обчислення цінової еластичності попиту прийнятні також і для визначення цінової еластичності пропозиції, тобто: Визначальнимфактором динаміки еластичності пропозиції є кількість часу, наявного у виробників для того, щоб відреагувати на дану зміну ціни. Дана кількість часу, в свою чергу, залежить від мобільності ресурсів, тобто від можливості їхнього переведення з однієї Галузі в іншу. У зв'язку з цим розрізняють найкоротпший короткотерміновий та довготерміновий ринкові періоди. У майкоротшоціу ринковому періоді пропозиція товару майже нееластична (рис. 2.Ц а). Це пов'язано з тим, що виробники практично не в змозі майже миттєво відреагувати на зміну попиту. Тому ринкова рівновага відновлюється лише за рахунок зростання ціни (від Р, до Рі)- Протягом короткотермінового періоду (рис. 2.8 б) виробничі потужності фірм залишаються незмінними, проте виробники можуть, реагуючи, наприклад, на зростання попиту, збільшити величину пропозиції за рахунок повнішого завантаження цих потужностей і забезпечення більшої інтенсивності виробництва, в результаті чого зміна ціни є меншою ніж у найкоротшому періоді і приводить до певної зміни обсягу виробництва. Еластичність пропозиції в цьому випадку, відповідно, більша (крива 5 на рис. 2.8 б). У довготерміновому періоді у виробників є достатньо часу як для розширення чи скорочення своїх виробничих потужностей, так і для вступу в певну галузь чи виходу з неї. Тому ми спостерігаємо більш активну реакцію на зміну попиту, яка супроводжується незначними змінами ціни (або й повною їх відсутністю) і значними змінами величини пропозиції (рис.2.8 в). Відповідно, крива пропозиції є цілком еластичною, або майже цілком еластичною. Для галузей і5) зростаючими витратами в довготерміновому періоді нова ціна рівноваги Р2 на ринку буде вищою від попередньої Рі тому що розширення виробництва даного блага приведе до зростання попиту на необхідні виробничі ресурси, а це викличе зростання цін на ці ресурси. Тож якщо спочатку для прибуткового виробництва достатньою була ціна Р1, то тепер необхідна більш висока ціна Р2, тому крива пропозиції 5' є не цілком еластичною. Якби дана галузь споживала зовсім незначну частку відповідних ресурсів, то зростання попиту з її боку залишило б їх ціни незмінними. Тобто в галузях з постійними витратами виробництва крива довготермінової пропозиції цілком еластична (крива S на рис. 2.8 в) і нова ціна дорівнює початковій Р1. |
|
1. Економічні потреби, їх класифікація та умови задоволення Потреби і споживчі блага. Корисність споживчих благ. Закон спадної граничної корисності |
Закон спадної граничної корисності блага та пояснення споживчої поведінки Конкуренція та монополія в ринковій системі. Сутність і основні види конкуренції |
|
Оберіть правильну відповідь ... |
Завдання для III етапу Всеукраїнської олімпіади з економіки ... |
|
ДІЛОВА ГРА «ПОВЕДІНКА СПОЖИВАЧА» Засвоїті поняття «корисність», «Функція корисності», «гранична корисність», «Таблиця Менгера», «бюджет споживача», «Рівновага споживача»,... |
Закон пропозиції. Крива пропозиції. Нецінові фактори пропозиції Види та характеристика корисності. Правило оптимізашї корисності. Фактори (ресурси) виробництва |
|
Закон спадної віддачі Закон спадної віддачі закон, згідно з яким,... Ринок складається з великої кількості продавців, кожний з яких продає стандартизовану продукцію великій кількості покупців |
МЕТОДИ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ РИБОПРОДУКЦІЇ Обрахування собівартості одиниці продукції в рибоконсервному виробництві визначається шляхом калькулювання, тобто визначенням собівартості... |
|
МІЖНАРОДНИЙ СТАНДАРТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 16 (МСБО 16) Основні засоби Основні питання обліку основних засобів це визнання активів, визначення їхньої балансової вартості та амортизаційних відрахувань,... |
ІНТЕРАКЦІЯ «ВИКЛАДАЧ – ТВОРЧИЙ УЧЕНЬ» У СВІТЛІ СУЧАСНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕНДЕНЦІЙ Творча молодь завдає клопоти викладачам оригінальними питаннями, несподіваними відповідями, припущеннями, оригінальним гумором та... |