Індивідуальна робота №4
Біотичні царства суходолу. Мадагаскарське та Австралійське царства.
Характеристика Мадагаскарського царства
Географічне поширення
|
Флора
|
Фауна
|
Географічний генезис
|
Охоплює острів Мадагаскар і архіпелаги Індійського океану – Коморські, Маскаренські, Сейшельські, Амірантські. Компактність і порівняно невелика територія царства зумовлює наявність лише однієї області – Мадагаскарської, а острівні комплекси – виділення в ранг підобластей.
|
9 ендемічних родин (медузагінові на Сейшельських островах, дидимелесові, дидієреєві, сарколенові.), 300 ендемічних родів, 85% ендемічних видів. Є такі широкоареальні родини: орхідні, складноцвіті, молочайні, осокові, злакові, пальмові. Ендемічне «дерево мандрівників» ( з бананових) вказує на біофілотичні зв’язки з Неотропічним царством (другий вид цього роду pоду зустрічається в північно-східній частині Південної Америки.
|
Присутній один ендемічний підряд (месити, або пастушкові куріпки) та 12 ендемічних родин, з яких: 5 – ссавців (лемури, індрієві, руконіжкові, тенрекові, мадагаскарські присосконогові), 6 – птахів (вангові, куролові, філепітові, червонодзьобі повзики, а також вимерлі в історичний час дронти і епіорніси), одна – плазунів (змії боліериди). Є ще три ендемічні підродини ссавців – мадагаскарські хомяки, манго, фоси.
Серед фітофагів переважають плодоїдні деревні форми (травоїдних майже немає), відсутні великі хижі ссавці, грифи. Тут знаходяться центри різноманіття напівмавп (20 видів) і хамелеонів.
|
Слід пам’ятати, що до кінця крейдяного періоду мезозойської ери ще зберігався сухопутний зв'язок між Мадагаскаром (що був тоді частиною африканського континенту) та Індією. Лише в еоцені відбулося повне відокремлення Мадагаскару від Африки. Звідси стають зрозумілі тісні взаємозв’язки мадагаскарської, індо-малайської та ефіопської біофілот. А давня ізоляція Мадагаскару сприяла збереженню тут палеогенових і неогенових тварин, які населяли великі території Старого і навіть нового Світу. Разом з тим сюди не потрапили ті тварини, які розвивалися на значних територіях пізніше. Зокрема, цілковита відсутність копитних надає біофілоті Мадагаскару різкого острівного характеру.
|
Характеристика Австралійського царства
Географічне поширення
|
Флора
|
Фауна
|
Географічний генезис
|
Австралійське царство охоплює материк Австралію і прилеглі острови: Нову Гвінею, Тасманію і ряд дрібних островів у тихому океані – Нову Каледонію, Фіджі, Нові Гебриди, Соломонові, Оскільки чимало австралійських форм зустрічаються і в межах перехідної «зони Уолеса», то деякі вчені відносять до Австралійського царства також острови Сулавесі й Молуккські (зокрема до Новогвінейської області). У межах Австраліцського царства виділяють чотири області: Материкову – матрик Австралія та острів Тасманія; Новогвінейську – острови Нова Гвінея та Соломонові; Фіджійську – острови Фіджі; Новокаледонську – острів Нова Каледонія.
|
Ендемічних родин – 16, із них: у Материковій області – 6 (доріантові; комахоїдні, такі як біб лісові, цефалотові); у Новокаледонській – 5 (вічнозелені чагарники – амборелові, фелінові з бересклетових); у Фіджійській – 1 (дегенерієві з магнолієвих); у Материковій та Новогвінейській -2 (евпоматієві та гімантандрієві з магнолієвих); у Материковій та Новогвінейській – 1 (ксантореєві з лілійних); у Материковій та Фіджійській – 1 (вічнозелені дерева – баланопові). Найбільше значення у флорі Австралійського царства мають злаки, бобові (зокрема акації), складноцвіті, орхідні (майже 3000 видів), лілійні, молочайні, осокові, рутові, митрові (особливо евкаліпти), протейні (бенксія), казуарини, пестієві.
Флористичні зв’язки простежуються в основному з такими царствами: Орієнтальним – майже всі види пальм (26) видів орієнтального генезису, орхідні, непентесові, найбільший вплив орієнтальної біофілоти відчуває флора, Новогвінейської області; Антарктичним – родини араукарієві і подокарпових (із хвойних), вінтерові (з магнолієвих), рід нотофагус ( з родини букових); Капським – родини рестієвих, протейних, цикадових.
|
Велика кількість ендеміків, у тому числі дуже високого рангу: підкласів – 1 (яйцекладні з класу ссавці); рядів -4 (однопрохідні, казуароподібні, одно легеневі дводишні риби, анаспідові ракоподібні); родин – 29, із них: ссавців – 14 (єхид нові, качконосові, хижі сумчасті, сумчасті мурахоїди, сумчасті кроти, бандикутові, кролячі банди кути, кускусові, карликові мускуси, хоботного лові кускуси, сумчасті летяги, коалові, комбатові, кенгуру), птахів – 11 (казуарові, ему, смітні кури, кагу, совині жабороти, птахи-ліри, чагарникові птахи, ластівкові сорокопуди, альтанкові птахи, райські плахи, австралійські сороки, або флейтові птахи); плазунів – 2 (двокігтеві черепахи, лусконогі ящірки); безхребетних – 2 (аустрастациди з ряду десятиногих раків, міодактиліди з ряду сітчастокрилих комах). Тут найбагатший розвиток сумчастих ссавців (понад 150 видів) і в той же час бідність плацентарних ссавців, які представлені тут лише двома рядами: гризунів (56 видів з родини мишиних) і кажанів (45 видів). Наявний тут собака дінго – здичавілий нащадок свійського собаки.
|
Своєрідність біофілоти Австралійського царства пояснюється перш за все ізольованим положенням цього материка, а також віднесення до її складу численних острівних мешканців. Тут відсутні численні молоді групи тварин і рослин, зате збереглися давні форми, які в інших районах Землі загинули в боротьбі за існування, у конкуренції з більш молодими прогресивними видами. Тривала ізоляція Австралійського материка зумовила велику роль у структурі біофілоти автохтонних, глибоко ендемічних елементів. Широко представлені також алохтони орієнтального походження порівняно невеликого геологічного віку. Це сталося, напевно, у міоцені, коли Австралія на короткий час сполучилася з Індією через Нову Гвінею, Молуккські та Зондські острови і о. Сулавесі. Саме тоді Австралія одержала свою фауну гризунів, рослинність Новогвінейської області набрала індійського відбитку, Молуккські острови заселилися рядом індійських тварин, а австралійські елементи (папуги,орли-гарпії) потрапили аж на філіппіни. Нова Каледонія і острови Фіджі, безперечно, були частиною австралійського материка, з якого вони одержали свого часу змій, ігуан, жаб, австралійські форми рослин (акації, казуарини), і тільки тривала ізоляція цих територій призвела до значного збіднення біофілоти, яка набула острівного характеру.
|
|