Операційний менеджмент Навчальний посібник


НазваОпераційний менеджмент Навчальний посібник
Сторінка5/7
Дата19.04.2013
Розмір1.43 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Географія > Документи
1   2   3   4   5   6   7
Глава 5

УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНО- ТЕХНІЧНИМ ПОСТАЧАННЯМ

І ЗБУТОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ
5.1. Роль і значення служби постачання

Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить загальну назву - матеріально-технічне постачання. Воно є початковою ланкою виробничого процесу. Від організації постачання, своєчасності постачань матеріальних ресурсів на виробництво в необхідних асортименті, кількості і відповідної якості значною мірою залежать рівномірний і ритмічний випуск готової продукції, її якість і як результат - рівень прибутку і рентабельності підприємства.

Матеріально-технічне постачання підприємства - це процес постачання на склади підприємства або відразу на робочі місця потрібних відповідно до планів виробництва матеріально-технічних ресурсів. До складу таких ресурсів входять сировина, матеріали, комплектуючі вироби, покупне технологічне устаткування і технологічне оснащення (пристосування, різальний і міряльний інструмент), обчислювальна техніка і інше устаткування, паливо, енергія, вода, т. е. усе, що поступає на підприємство в речовій формі і у вигляді енергії, відноситься до елементів матеріально-технічного постачання.

Матеріально-технічними ресурсами підприємства забезпечуються службами матеріально-технічного постачання. Їх головна мета - своєчасно забезпечити підрозділу підприємства необхідними видами ресурсів необхідної кількості і якості з мінімальною їх вартістю при мінімальних витратах на транспортування і зберігання на складах.

Організаційна побудова таких служб відрізняється великою різноманітністю. У кожному конкретному випадку воно варіюється залежно від розміру і типу виробництва, об'єму і номенклатури споживаних сировини,

матеріалів і виробів, рівня спеціалізації і кооперації, наявність транспортних шляхів і мережі постачальницько-збутових баз в цьому районі, територіального розміщення підприємств і інших чинників.

У практиці роботи підприємств розрізняють в основному дві форми постачання : транзитну і складську.

Транзитна форма постачання сировиною і матеріалами застосовується тоді, коли підприємство отримує їх безпосередньо від виробників цих ресурсів. Така форма найбільш економічна (без посередників) і застосовується завжди, коли потрібна кількість сировини і матеріалів на цей відрізок часу рівно транзитній нормі постачань. Транзитна форма здійснюється по прямих зв'язках, через товарно-сировинні біржі та ін. Ця форма найбільш прийнятна при масовому споживанні матеріалів; вона обумовлює найбільш низькі витрати.

Використання транзитної форми постачання при невеликих об'ємах споживання неминуче призводить до утворення зайвих запасів товарно-матеріальних цінностей.

Складська форма постачання застосовується тоді, коли потрібні ресурси менше транзитної норми і підприємство отримує їх необхідні об'єми з баз і складів організацій оптово-роздрібної торгівлі.

Конкретну форму (метод) забезпечення матеріально-технічними ресурсами підприємство вибирає виходячи з особливостей ресурсу, тривалості його отримання, кількості пропозицій, якості, ціни ресурсу і інших чинників.

Функції служб постачання на невеликих підприємствах виконують, як правило, окремі працівники, на середніх підприємствах - структурні підрозділи - відділи (бюро), а на великих - управління матеріально-технічного постачання.
5.2. Склад служби забезпечення підприємства.

Вітчизняна практика

Розглянемо склад служби постачання, забезпечення операційної системи на прикладі промислового підприємства. В органи постачання промислового підприємства входить комплекс цехів і відділів, що займаються забезпеченням виробництва усіма необхідними матеріалами, покупними виробами і деталями суміжного виробництва (мал. 26).



Рис. 26. Склад служби забезпечення підприємства
Оперативна частина служби забезпечення представлена наступними основними відділами (на невеликих підприємствах об'єднані в один) :

- відділ матеріально-технічного постачання (ОМТС) забезпечує програмні і експлуатаційні потреби підприємства матеріалами, сировиною, паливом і спецодягом;

- відділ комплектації організовує постачання покупними виробами і устаткуванням, використовуваними для комплектації продукції, що випускається;

- відділ зовнішньої кооперації (суміжних виробництв) забезпечує виробничу програму напівфабрикатами, деталями і вузлами, що виготовляються в порядку міжзаводської кооперації на інших підприємствах.

Виробнича частина служби забезпечення складається з цехів і ділянок з виробничо-постачальницькими функціями, сприяючими забезпеченню підприємства необхідними матеріалами, :

- заготівельний цех (якщо він підкоряється ОМТС) здійснює розкрій і різання металопрокату і деяких інших матеріалів з подачею їх в цехи у вигляді заготівель деталей;

- калібрувальна ділянка призначена для переробки прокату у сталь калібровану для верстатів-автоматів, а також перетяжки дроту для холодної висадки з одного розміру на інший;

- ділянка кріплення виготовляє гвинти і шурупи, гайки і шайби, шпильки, заклепки і інші кріпильні вироби.

Складське господарство (виділене на великих підприємствах в самостійний цех) організовує роботу складів, закріплених за певними відділами, і забезпечує виробництво в порядку, встановленому цими відділами. Складське господарство має свою диспетчерську службу, контролюючу вступ на підприємство і подачу в цехи основних матеріалів і устаткування.

Окрім вказаних відділів і служб на промислових підприємствах постачанням займаються такі підрозділи:

- відділ інструментального господарства забезпечує усім необхідним різальним і вимірювальним інструментом і оснащенням;

- відділи головного механіка і головного енергетика забезпечують діючий парк устаткування необхідними запчастинами (окрім підшипників і клинових ременів);

- відділ устаткування організовує постачання устаткування і розміщення замовлень на виготовлення нестандартного устаткування.

В організаційному аспекті відділи, що входять в оперативну частину служби забезпечення, і складське господарство підкоряються, як правило, заступникові директора підприємства по матеріально-технічному постачанню і комерційним питанням. Цехи і ділянки виробничої частини служби забезпечення зазвичай підкоряються заступникові директора підприємства по виробництву.
Практика підприємств в країнах Західної Європи

У країнах Західної Європи на промислових підприємствах з частою зміною номенклатури продукції, що випускається, широко застосовується схема, коли відділ (служба) матеріально-технічного постачання підкоряється заступникові керівника підприємства по виробництву [28]. В цьому випадку на службу постачання покладаються додаткові функції:

- нормування потреби в конкретних видах ресурсів;

- розробка організаційно-технічних заходів по зниженню норм і нормативів витрати ресурсів;

- облік і контроль використання ресурсів;

- аналіз ефективності використання ресурсів і т.д.

Такий підхід до збільшення кількості завдань, що підлягають рішенню ОМТС, носить комплексний характер, вимагає від фахівців знань в різних областях організації і технології виробництва, маркетингу, економіки та ін. Він дозволяє скоротити кількість узгоджень при розробці норм і нормативів витрати ресурсів на одиницю виробу, при розробці планів постачання, підвищити ефективність використання ресурсів, дозволяє також скоротити трудовитрати і підвищити ефективність і якість управлінської праці.

Служба (управління, відділ) матеріально-технічного постачання підприємства в такій схемі управління включає наступні групи фахівців (залежно від потужності підприємства це можуть бути бюро, підвідділи) :

- маркетингу постачальників ресурсів;

- нормування і планування забезпечення виробництва ресурсами;

- управління запасами;

- забезпечення робочих місць ресурсами;

- управління ефективністю використання ресурсів.

Основні завдання, що вирішуються в ОМТС, значною мірою визначаються специфікою підприємства, стабільністю і номенклатурою продукції, що випускається, питомою вагою зовнішньої кооперації постачань комплектуючих деталей, вузлів та ін.

Завдання групи нормування і планування :

- розробка і коригування нормативів витрати основних видів ресурсів;

- аналіз ефективності використання ресурсів;

- відстежування тенденції зміни норм і розробка випереджаючих нормативів витрат ресурсів;

- розробка матеріальних балансів.

Група управління запасами виконує наступні роботи:

- розраховує нормативи різних видів запасів (оборотний, страховий, витратний) по основних видах ресурсів;

- оптимізує запаси по видах ресурсів;

- організовує поповнення запасів;

- веде облік і контроль витрати ресурсів;

- виконує технічне забезпечення управління запасами.

Завдання групи забезпечення робочих місць ресурсами :

- організація оперативного забезпечення робочих місць усіма необхідними видами ресурсів (матеріалами, комплектуючими виробами,

напівфабрикатами);

- облік, контроль і аналіз використання ресурсів на робочих місцях.

Група управління ефективністю використання ресурсів розробляє заходи по поліпшенню використання різних видів ресурсів, знаходить споживачів і реалізує їм відходи виробництва (вторинні ресурси).

У функції ОМТС входять також розробка матеріальних балансів по усіх видах ресурсів з аналізом питомих норм витрати матеріалів на одиницю (партію) продукції; реалізація ресурсів; забезпечення ресурсами НІОКР, організаційно-технологічної підготовки виробництва, надання сервісних послуг, ремонтно-експлуатаційних потреб, реконструкції і технічного переозброєння виробництва.
5.3. Планування матеріально-технічного постачання

(основні положення)

План матеріально-технічного постачання розробляється в розвиток бізнес-плану підприємства. Він базується на затверджених планах виробництва і випуску продукції по номенклатурі, термінам, етапам, а також на нормах витрати матеріалів.

План матеріально-технічного постачання розробляється на певний період - рік, квартал, партію продукції. Він має форму балансу, в якому відбиті, з одного боку, потреба в матеріальних ресурсах, а з іншої - джерела забезпечення цієї потреби. План складається на підставі розрахунків потреби в сировині і матеріалах для виконання встановленого плану виробництва.

Потребу розраховують методом прямого рахунку, т. е. шляхом множення звідної норми витрати матеріалу (встановленої на одиницю продукції) на кількість виробів, намічених до випуску у плановому періоді.

Потреба в матеріалах на ремонтно-експлуатаційні потреби, виготовлення спецоснащення і спецінструменту, дослідно-конструкторські і науково-дослідні роботи і інші цілі розраховують по спеціальних формах, прийнятих на

підприємстві.

У спрощеному виді форма розрахунку потреби в матеріалах приведена нижче (форма 1). На підставі таких розрахунків розробляють план матеріально-технічного постачання підприємства в укрупненій і специфікованій номенклатурі (форма 2). Цей план є початковим документом для оформлення замовлень на постачання необхідних підприємству матеріально-технічних ресурсів і укладення господарських договорів з підприємствами-постачальниками, територіальними оптово-роздрібними підприємствами торгівлі.

Форма 1


(найменування продукції)
Розрахунок потреби матеріалів на виготовлення


Найменування матеріалів та виробів

Витрати матеріалів та виробів

Об’єм виробництва


Загальна потреба на програму виробництва

Одиниця виміру

Норма на одиницю продукції


















Форма 2

П
(період)
лан матеріально-технічного постачання підприємства на


Найменування матеріалів та виробів

Одини

ця виміру

Потреба

Покриття потреби

за рахунок залишку на

початок розрахункового периуда

Підлягає закупці

на основне вироництво

на ремо

нтно-експлуатаційні

виробництво НІОКР

на залишок

на інші портеби

загальна
































Норми витрати матеріалів, вживані в промисловості, підрозділяються на звідні і специфіковані. Звідні норми витрати розробляють на кожен виріб або одиницю об'єму робіт по укрупненій номенклатурі матеріалів і використовують для складання розрахунків і заявок. Специфіковані норми розробляють на кожну деталь, виріб і одиницю об'єму робіт в розгорнутій номенклатурі матеріалів і використовують в розрахунку потреби і розробці планів матеріально-технічного постачання підприємства, розрахунку оперативних планів постачання цехів і складання лімітів відпустки матеріалів у виробництво.

Норми витрати матеріальних ресурсів затверджуються дирекцією підприємства, як правило, на один рік. Найбільш важливим показником використання матеріальних ресурсів є коефіцієнт використання матеріалу :



де Ам - корисна (чистий) витрата матеріалу на деталь, кг; Ндет - встановлена норма витрати матеріалу на деталь, кг.

Аналогічно визначається коефіцієнт використання матеріалу по фактичній витраті його на деталь (виріб). Співвідношення планового і фактичного коефіцієнтів використання матеріалів вказує на наявні резерви в їх економному витрачанні.

Чим вище коефіцієнт використання матеріалів, т. е. чим ближче він до одиниці, тим ефективніше використовується матеріал. На підвищення цього коефіцієнта впливають наступні чинники:

- поліпшення структури вживаних матеріалів, що сприяє скороченню відходів;

- застосування початкового матеріалу, близького за профілем і розмірами до деталей, що виготовляються з нього, і виробів;

- впровадження прогресивних технологічних процесів.
5.4. Система постачання виробництва

Способи постачання

На підприємствах застосовуються два способи постачання виробництва :

- пасивний - отримання цехами матеріалів із складу по мірі потреби;

- активний - централізована доставка матеріалів із складів у цехи.

Перший спосіб застосовується на підприємствах з індивідуальним і

дрібносерійним виробництвом, а також на підприємствах з виробничою програмою, що часто змінюється, т. е. там, де важко заздалегідь визначити, який саме матеріал і коли буде потрібно цеху.

Такий характер організації виробництва властивий підприємствам сфери послуг. Крім того, він застосовується на усіх підприємствах для забезпечення ремонтно-експлуатаційних потреб. Видача матеріалів оформляється або по разових вимогах, або по лімітній карті.

До недоліків цього способу відносяться відпустка матеріалів із складу в невеликих кількостях, що не дає можливості ефективно використовувати складські механізми і збільшувати продуктивність праці складських працівників, а також доставка невеликих кількостей матеріалів із складу в цехи (силами і засобами самих споживачів), при якій робоча сила і транспортні засоби використовуються нераціонально, збільшуючи собівартість доставки матеріалів.

Другий спосіб застосовується на підприємствах із стабільною програмою, потоково-масовим і крупносерійним виробництвом. По цьому способу складами завчасно готуються матеріали для відправки в цех, отже, краще завантажується внутрішньозаводський транспорт. Крім того, склад, виконуючи графік подачі матеріалів, змушує цех до своєчасного приймання матеріалів і таким чином сприяє ритмічному ходу виробництва. Графік подачі матеріалів складається цехом і передається ОМТС не пізніше за 20-е число кожного місяця. На підставі графіку заповнюється план-карта.

При такій системі постачання цехів в розпорядження транспортно-

диспетчерської групи відділу постачання або складського господарства щодня надається певна кількість автомобілів і інших транспортних засобів, які обслуговуються постійними робітниками - вантажниками і експедиторами відділу постачання, що здійснюють вантаження і доставку матеріалів цехам.
Різновиди лімітних документів

Ліміт - ця строго обмежена кількість матеріальних цінностей, що підлягають відпустці цехам за певний період часу.

Після закінчення терміну дії лімітного документу видача матеріалів припиняється, навіть якщо ліміт не вибраний. З дозволу ОМТС недоотримана кількість може бути додана до ліміту на наступний період. Ліміт оформляється спеціальними документами, що виписуються у трьох екземплярах, : перший спрямовується складу, другий - цеху, а третій залишається в ОМТС для контролю. На деяких підприємствах ліміт оформляється планово-виробничим відділом. Ліміт видається на матеріали, багаторазово споживані цехом впродовж місяця (кварталу). Цех має право одноразово забрати із складу усю заплановану йому на місяць кількість матеріалів або отримувати їх частинами.

У практиці застосовуються наступні види лімітних документів : лімітна карта (місячна і квартальна); лімітно-огорожна відомість (місячна і квартальна) і план-карта (місячна). Єдиної типової форми цих документів не існує. Вони різні і залежать від характеру і стабільності виробництва, системи постачання

цехів і методу розрахунку потреби. Слід зауважити, що включення додаткових граф в лімітні карти на повернення, заміну і додаткову видачу матеріалів тільки захаращує карту і ускладнює оперативну звітність. Тому недоцільно із-за

окремих випадків повернення або заміни матеріалів ускладнювати форму лімітної карти.

Матеріал відпускається із складу, вказаного в лімітній карті, по пред'явленню цехом свого екземпляра лімітної карти. По мірі фактичної видачі в карті фіксується відпущена кількість матеріалу. При цьому комірник розписується в екземплярі цеху, а представник цеху - в екземплярі складу. Збільшення або зменшення ліміту упродовж місяця вноситься в карту. Виправлення підтверджується підписом особи, що внесла зміну. Відпускати матеріали з невеликим відхиленням в порівнянні з кількістю, вказаним в ліміті, можна без додаткового дозволу, якщо це викликано станом упаковки матеріалу, тарою і т. п. Всякий наднормативна відпустка у виробництво на покриття браку і втрат оформляється відповідним документом і в лімітній карті не фіксується. Видача матеріалів по замінах робиться збільшенням ліміту на один матеріал і відповідно зменшенням замінюваного профілю.

Лімітні документи здаються в бухгалтерію для обліку руху

матеріалів у кінці кожного місяця. Сумарні дані по лімітних картах підраховує бухгалтерія.
Планування постачання цехів

Планування постачання цехів матеріалами включає наступні операції:

- визначення потреби кожного цеху в матеріалах на планований період;

- визначення нормативу цехових запасів;

- визначення очікуваних залишків матеріалів в цеху на початок планованого періоду;

- оформлення ліміту на матеріали.

Існує два способи розрахунку потреби, кожен з яких ведеться методом прямого рахунку, т. е. множенням встановленої цеху виробничої програми на існуючі норми витрати.

Подетальний розрахунок (найбільш громіздкий) ведеться за планом запуску деталей у виробництво з урахуванням часу випередження до випуску продукції. Із застосуванням ПК цей спосіб стає пріоритетним завдяки високій точності.

Розрахунок за нормами витрат по кожному виробу ведеться на підставі затвердженого плану випуску продукції, розміру виробничого циклу і відомості розцеховки. На практиці відпустка матеріалів у виробництво при цьому способі розрахунку оформляється у виді:

- комплексного ліміту на певну кількість виробів, які є такими, що переходять до кінця року; оформляється в січні одноразово;

- лімітної карти, що видається з місячним випередженням (наприклад, на програму травня при місячному циклі виробництва лімітні карти оформляються у кінці березня і видаються на квітень.
5.5. Основні шляхи економії матеріалів
Економія сировини, матеріалів і палива - важливий чинник підвищення ефективності підприємства, збільшення масштабів виробництва при цих фінансових витратах на одиницю матеріальних ресурсів.

Основні напрями економії матеріальних ресурсів на підприємстві (на прикладі машинобудівного підприємства) :

- зниження маси машин і виробів;

- зменшення виробничих втрат і відходів;

- правильний (технологічний) вибір і підготовка сировини і матеріалів до виробничого споживання;

- впровадження нової техніки і передових прогресивних технологічних процесів;

- підвищення культури виробництва і ліквідація браку;

- підвищення рівня використання високоефективного устаткування і інтенсифікація виробничих процесів;

- поліпшення організації виробництва і розвиток спеціалізації;

- утилізація відходів виробництва і комплексне використання сировини;

- заміна дорогих і отримуваних по експорту матеріалів менш дорогими і вітчизняного виробництва, широке застосування пластмас і полімерів замість кольорових металів і т. п.;

- повторне використання матеріалів і виробів;

- забезпечення відповідних умов зберігання і транспортування сировини, матеріалів, палива, виробів;

- зниження наднормативних запасів сировини і матеріалів, запобігання утворенню неліквідів.

Найважливішим показником економії матеріальних ресурсів є зниження матеріаломісткості продукції, яке характеризується долею матеріальних витрат в собівартості одиниці продукції.

Як правило, в результаті підвищення рівня конструкторських розробок підприємства освоюють випуск досконаліших виробів, які мають малі габарити і масу при одночасному збереженні або поліпшенні технічних характеристик.

Значним резервом економії матеріальних ресурсів є якість тих, що поставляються сировини, матеріалів, напівфабрикатів та ін. Воно повинне задовольняти вимогам, що пред'являються до них, вказаним в договорі постачань. Вживані на практиці методи по забезпеченню якості товарів, що приймаються, можуть бути класифіковані.

1. Методи приймання партій постачань :

а) суцільний контроль;

б) вибіркові методи контролю :

- приймальний вибірковий контроль партій постачань за кількісними ознаками;

- безперервний вибірковий контроль за якісними ознаками.

- приймальний вибірковий контроль за якісними ознаками з пропуском партій;

- приймальний вибірковий контроль за якісними ознаками;

- ревізійний вибірковий контроль.

2. Методи приймального контролю :

- апробація встановленої постачальником системи методів і операцій по забезпеченню якості;

- апробація вживаної постачальником методики контролю якості закуповуваних товарів;

- облік і визначення поліпшення показників якості товарів цього постачальника;

- порівняльна оцінка якості товарів різних постачальників.

Контроль якості товарів, що поставляються, і термінів виконання замовлень здійснюється службою складського господарства підприємства-одержувача.
5.6. Управління збутом
Збут продукції є ланкою в ланцюзі виробництво - розподіл - споживання. В результаті збуту підприємство витягає підприємницький прибуток. Основні функції збуту можна об'єднати в три групи:

- планування;

- організації;

- контролю і регулювання.

Основний зміст функції планування наступний:

- розробка перспективних і оперативних планів продажів;

- аналіз і оцінка кон'юнктури ринку;

- формування асортиментного плану виробництва по замовленнях

покупців;

- вибір каналів розподілу і руху товару;

- планування рекламних кампаній і розробка заходів по стимулюванню збуту;

- складання кошторисів-витрат і їх оптимізація.

Функції організації збуту :

- організація складського і тарного господарства для готової продукції;

- організація продажів і доставка продукції споживачам;

- організація перед- і післяпродажного обслуговування споживачів;

- організація каналів руху товару і розподільних мереж;

- організація проведення рекламних кампаній і заходів по стимулюванню збуту;

- організація підготовки торгового персоналу і управління діяльністю торгових представництв;

- організація взаємодії усіх підрозділів підприємства для досягнення цілей збуту.

Функції збутового контролю і регулювання :

- оцінка результатів збутової діяльності;

- контроль за виконанням планів збуту;

- оперативне регулювання збутової діяльності підприємства з урахуванням впливу зовнішніх і внутрішніх несприятливих чинників;

- оцінка і стимулювання діяльності збутового апарату;

- стратегічний, бухгалтерський і оперативний облік збутової діяльності.

Усі збутові функції підприємства важко перерахувати. Окрім того, необхідно враховувати особливості їх реалізації кожним товаровиробником, що багато в чому визначається номенклатурою і масштабами виробництва; кількістю і географією споживачів; чисельністю і інтенсивністю каналів розподілу; характером і формою організації каналів руху товару; іміджом товаровиробника і його торгової мережі і т. д.
Організаційна структура відділу збуту

Організаційна структура відділу збуту підприємства залежить від об'ємів збутової діяльності, виду, характеру продукції, що відвантажується та інших особливостей. Найбільш поширена функціональна форма структурної побудови відділів збуту. Якщо підприємство робить широкий асортимент продукції, то відділ збуту доповнюється групами по контролю за виконанням договорів постачань окремих її видів.

При невеликому об'ємі збутової діяльності замість відділу збуту на підприємстві може функціонувати фінансово-збутовою відділ. Такі відділи

широко застосовуються на підприємствах по ремонту автомобільного транспорту, будівельних машин, залізничного рухомого складу та ін.

На невеликих підприємствах, де об'єми діяльності по матеріально-технічному постачанню і збуту невеликі, застосовуються, як правило, єдині постачальницько-збутові відділи (мал. 27). Така структура відділу має місце на підприємствах пошукового напряму з індивідуальним типом виробництва - експериментальних заводах, дослідних виробництвах та ін.


Керівник відділу МТС і збуту



Група маркетингу

Група постачання

Група складів








Планова група

Група збуту

Матеріальні склади

Склади готової продукції

Рис. 27. Структура управління відділом матеріально-технічного постачання і збуту
Оперативна діяльність по збуту продукції

Ця робота за змістом ділиться на дві частини: оперативне планування і безпосередньо оперативна робота.

Зміст першої частини зводиться до уточнення і деталізації раніше розроблених планів постачань, розробки календарних завдань по постачаннях, планування відвантаження, узгодження з одержувачем конкретних термінів відвантаження продукції і на цій основі складанню календарних графіків постачання.

Безпосередньо оперативна робота за змістом ширше, ніж перша частина оперативно-збутової роботи, і охоплює контроль за ходом вступу продукції з виробництва, її приймання, підготовку до відправки і відправку споживачам. Сюди входить також уточнення деяких умов відпустки або відвантаження продукції (самовивезення або централізована доставка по системі франко-склад

споживача), постійний зв'язок із споживачами, контроль за ходом постачань, уявлення своєчасної звітності про хід виконання договорів постачань.

Облік готової продукції і звітність по постачаннях охоплюють усі стадії руху готової продукції : вихід її з виробництва, знаходження на складі готової продукції і відправка споживачеві.
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Божаткін С. М., Жиленко В. П., Марущак С. М
«Вступ до спеціальності», «Економіка підприємства», «Статистика», «Менеджмент», «Операційний менеджмент», «Стратегічний менеджмент»,...
№1: Сутність, роль та методологічні основи менеджменту 9
Навчальний посібник для студентів напрямів 100400 «Транспортні технології» і 050200 «Менеджмент організацій»
Рецензія На посібник О. В. Комаровського
Менеджмент соціокультурної діяльності”, „Менеджмент організацій”,які вивчають дисципліну
5. Операційний C-V-P аналіз Т ема ОПЕРАЦІЙНИЙ C-V-P АНАЛІЗ
Універсальна модель точки беззбитковості для випадку багато номенклатурного виробництва
КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник
Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний...
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних...
Курс лекцій з дисципліни „Основи підприємницької діяльності. Менеджмент....
Рекомендовано цикловою комісією напряму «Суспільно-гуманітарні та економічні дисципліни»
ЗАГАЛЬНИЙ КУРС Рекомендовано Міністерством освіти і науки України...
Маляренко В. А. Енергетичні установки. Загальний курс: Навчальний посібник. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 287с з іл
ТЕОРІЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Навчальний посібник
Куц В. М. Теорія кримінальної відповідальності. Навчальний посібник – К.: НАПУ, 2011. 307 с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка