|
|
Скачати 94.99 Kb.
|
|
ЛЕКЦІЯ 11 МАКРОЕКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ: ЦИКЛИ ТА КРИЗИ, БЕЗРОБІТТЯ, ІНФЛЯЦІЯ План
1. Трудові ресурси. Трудові ресурси – частина працездатного населення, яка володіє здібностями і знаннями для діяльності. Поділ населення одо працездатності:
Згідно рекомендації Міжнародної організації праці населення поділяють на:
Чисельність трудових ресурсів залежить від народжуваності і міграції, а чисельність працюючих і безробітних залежить від економічної кон’юктури в конкретних місцевостях. Показники, що характеризують трудовий потенціал підприємства: - чисельність; - стать; - вік; - стаж; - освітній рівень; - кваліфікація/розряди. 2. Сутність зайнятості і безробіття, їх роль, показники рівня та типи безробіття. Зайнятість визначається як не заборонена законом діяльність громадян, що приносить їм заробіток (доход). До зайнятого населення відносяться наймані працівники (за винагороду), а також особи, що самостійно забезпечують себе роботою, - підприємці, фермери, члени кооперативів та ін. Раціональна зайнятість – досягнення такої її кількості і якісної структури, яка сприяє якнайповнішому використанню трудових ресурсів. Ефективна зайнятість – зайнятість, що забезпечує найвищу ефективність виробництва. Неповна зайнятість – це робота в умовах скороченого робочого дня, вторинна – додаткова робота за сумісництвом людей, що мають основну роботу. Вторинну зайнятість розрізняють за характером участі в праці (постійна, тимчасова, епізодична, разова); режиму праці (неповний робочий час, сезонна); формі участі (сумісництво, трудова угода, на умовах почасової оплати). Безробітньою вважається людина, яка хоче працювати, може працювати, але не має робочого місця. Причиною безробіття є також економічні кризи, під час яких відбувається масове скорочення робочих місць через банкрутство, зниження об”ємів виробництва і необхідності його модернізації. Розрізняють два основних типи безробіття:
Фрикційне безробіття пов’язане з тимчасовими перервами в роботі через пошуки нової роботи. Структурне безробіття виникає у зв”язку з впровадженням досягнень науково-технічного прогресу виробництва, коли новій структурі робочих місць не відповідає професійно-кваліфікаційна структура робочої сили, що склалася. Циклічне безробіття пов”язане з економічними циклами. Добровільне безробіття, коли люди не хочуть працювати через низьку заробітну платню, віддаленість місця роботи від місця проживання і з інших причин, не дивлячись на наявність вільних робочих місць; що виникає за надмірної кількості пропозицій щодо праці, коли неможливо влаштуватися на роботу навіть за низьку зарплату; приховане, коли число працівників у виробництві перевищує об”єктивно необхідне. Зайнятість вважається повною, якщо рівень безробіття дорівнює сумі фрикційного і структурного безробіття. Такий рівень називається природним рівнем безробіття. У разі, якщо природний рівень зростає, то розвиток відбувається за законом Оукена: кожен 1% приросту безробіття понад її природний рівень призводить до відставання ВВП на 2,5% Між інфляцією і зайнятістю існує тісний зв”язок – безробіття було високим, коли зарплата зростала повільними темпами, і знижувалося, коли зарплата зростала швидше. Це пояснюється тим, що при високому попиті на працю підприємці підвищують ставки зарплати, щоб привернути нових працівників або утримати зайнятих. При значному безробітті, коли пропозиція праці значно перевищує попит на неї, ставки зарплати зменшуються. Був зроблений висновок, що з безробіттям можна боротися шляхом інфляційного збільшення номінальної зарплати. Не вважаються безробітними:
В залежності від величини часового інтервалу безробіття може бути тривалим (4 – 8 місяців), довготривалим (8 – 18 місяців) і застійним (більше 18-ти місяців). Рівень безробіття визначається за такою формулою: Крівня безробіття = (кількість безробітних/обсяг робочої сили) * 100% До складу робочої сили включають усіх працюючих і безробітних, які активно шукають роботу. Важливе значення має обчислення природного рівня безробіття: Природний рівень безробіття = (природне безробіття/обсяг робочої сили) * 100 Соціально-економічні наслідки безробіття:
Можливості регулювання зайнятості, тобто створення робочих місць: а) прямі дії держави: - умови для іноземних інвестицій - розвиток служб зайнятості - громадські роботи - перепідготовка кадрів б) опосередкований вплив держави: - стимулювання економічного розвитку - умови для приватного бізнесу - ярмарки вакансій в) недержавні можливості: - ініціативи приватного бізнесу - діяльність громадських об’єднань - сприяння інших країн і міжнародних організацій. Як запобіжні та протидіючі безробіттю засоби ефективно спрацьовують:
Під інфляцією розуміють надлишок грошей в обігу, що призводить до їх знецінення і зростання цін на товари і послуги. Ціни не ростуть одночасно і пропорційно. Навіть в умовах високої інфляції ціни на одні товари можуть взагалі не змінюватися, а на інші знижуватися. Інфляція виявляється, перш за все, в знеціненні грошей по відношенню до золота, товарів, іноземних валют. Знецінення грошей по відношенню до іноземної валюти виражається в падінні курсу національної валюти по відношенню до іноземних грошових одиниць. Дезінфляція означає уповільнення темпів інфляції. Дефляцією називається довготривале зниження рівня цін. Термін „стагфляція” є похідною від стагнації і інфляції і означає високу інфляцію при повільному або нульовому зростанні реального обсягу. Причини інфляції. До зовнішніх чинників відносяться: інтернаціоналізація господарських зв”язків, як ролі зовнішніх чинників в розвитку інфляції; падіння курсу національної грошової одиниці по відношенню до валют інших країн; світові економічні кризи; стан платіжного балансу країни, її валютна і зовнішньоторгівельна політика. Внутрішні чинники обумовлені станом економіки даної країни: дефіцит держбюджету; витрати на воєнні цілі; витрати на соціальні цілі, не адекватні ефективності національної економіки; інфляційні очікування, інфляція, що є одним з основних чинників; кредитну експансію – розширення маштабів банківського кредитування понад потреби народного господарства, що викликає емісію безготівкових грошей; надмірні інвестиції в окремі галузі економіки, наприклад, в сільське господарство, що не дають належного економічного ефекту, і інші чинники. Види інфляції. У світовій економічній теорії і практиці відомі два типи інфляції: попиту і пропозиції. Інфляція попиту виникає в результаті збільшення попиту в умовах повного завантаження виробничих потужностей. Причинами збільшення попиту можуть бути збільшення державних замовлень, зростання заробінної платні та збільшення купівельної спроможності населення. Інфляція пропозиції (витрат) виникає через зростання цін унаслідок збільшення витрат виробництва. Причинами зростання витрат можуть бути збільшення цін на сировину, дії профспілок з підвищення заробітної платні, монополістичне або олигополістичне ціноутворення на ресурси та інше. Темпи інфляції. Можна виділити помірну інфляцію (зростання цін складає менше 10% у рік); галопуючу інфляцію (зростання цін складає від 10% до 200% у рік); гіперінфляцію (зростання цін складає більше 200% у рік); суперінфляцію (зростання цін складає більше 50% у місяць). Темп інфляції(у році t) = (рівень цін(рік t) – рівень цін(рік t-1))/рівень цін(рік t-1) За ступенем збалансованості інфляції можна виділити збалансовану інфляцію, при якій ціни зростають пропорційно на більшість товарів і послуг, і незбалансовану, при якій ціни зростають різними темпами для різних товарів. За ознакою очікуваності можна виділити очікувану інфляцію, яка очікується і прогнозується урядом і населенням, і несподівану інфляцію, яка характеризується раптовим стрибком цін. За масштабом охоплення можна виділити локальну інфляцію, що має місце в окремих країнах, і світову, що охоплює групу країн або цілі регіони. За характером протікання розрізняють відкриту інфляцію, що відрізняється тривалим зростанням цін, і пригнічену, що виникає при твердих „заморожених” роздрібних цінах на товари і послуги при одночасному зростанні грошових доходів населення. Вимірювання інфляції. Для вимірювання інфляції застосовується індекс роздрібних цін. Звичайно для цієї мети користуються так званим споживчим кошиком, у який „складаються” всі товари і послуги для середнього мешканця країни за певний період, і підсумовуються ціни на них. У більшості країн рівень інфляції розраховується за індексом роздрібних цін.
Контроль над заробітною платнею та цінами є частиною державної політики регулювання сукупного попиту. Визнається, що він не лише обмежує сукупний попит, а й є засобом подолання інфляційних очікувань з боку робітників та підприємців. Можливі різні варіанти контролю: домовленість з профспілками про обмежене зростання зарплати, прийняття законів, які регулюють зростання зарплати та цін. В Україні, зокрема, приймалися законодавчі акти щодо обмеження рентабельності виробництва з метою стримування цін. Політики зацікавлені в тому, щоб подолати інфляцію найбільш швидким і безболісним шляхом. Хоча основним методом являється зниження росту сукупного попиту, головна проблема полягає в тому, можна це робити швидко чи повільно. Особливо ефективним вплив збільшення грошової маси вони вважали а таких умов:
Антиінфляційна політика більшості країн з розвинутою ринковою економікою проводиться за кількома напрямами – дефляційної політики (врегулювання попиту), політиків доходів (державний контроль за заробітною платою і цінами) чи за тим і іншим напрямами одночасно. Способи регулювання інфляції можуть бути як прямі так і непрямі:
Проведення антиінфляційної політики з боку держави передбачає і застосування суто монетарних методів стабілізації грошового обігу. Розрізняють такі три з них: 1) Нуліфікація - означає такий різновид грошової реформи, коли знецінені грошові знаки анулюються, тобто оголошуються недійсними. Цей метод використовується за наявності суперінфляція. Він мав місце під час проведення грошової реформи 1922 – 1924 р.р. в колишньому СРСР коли один новий карбованець обмінювався на 50 млрд. старих, під час проведення грошової реформи 1996 року в незалежній Україні коли обмінний курс складав за 1 гривню – 100000 купонокарбованців. 2) Ревалоризація – це повернення попередньої купівельної сили грошовим знакам. Для цього з обігу вилучаються зайві гроші. Цей метод застосовується за незначної інфляції. 3) Девальвація – означає зниження обмінного курсу (ціни) валюти порівняно з іноземною. Протягом 1991 – 1994 років радянський карбованець був декілька разів девальвований, внаслідок чого його комерційний курс щодо американського долара на кінець 1991 року становив близько 100 карбованців, а у березні 1995 року – понад 5000 карбованців. В Україні курс купона до долара з жовтня 1992 року по лютий 1995 року знизився з 340 до 150 тисяч карбованців, тобто більше ніж в 440 разів. |
|
Урок економіки 3 клас Тема: Трудові ресурси. Професії Мета: Ознайомити учнів з поняттям «трудові ресурси» та їх роллю в економіці,з відмінностями у праці людей різних професій, поповнити... |
Етапи історичного розвитку управління персоналом Розкрийте сутність понять: "управління персоналом", "трудові ресурси", "трудовий колектив", "персонал", "кадри", "людські ресурси",... |
|
ПЛАН 2 Вступ 3 1 Теоретичні основи підвищення використання виробничих... Чинники підвищення ефективності використання виробничих та трудових ресурсів підприємства 13 |
Реферат дипломної роботи на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» Ключові слова: зайнятість, безробіття, економічно-активне населення, трудові ресурси |
|
Курс лекцій Розділ 2: тема 8 Ресурсне забезпечення промислового підприємства: матеріально-речові та трудові(кадрові) ресурси підприємства |
Тести з економічної і соціальної географії України Таблиця відповідності завдань тесту з економічної і соціальної географії України чинним підручникам та правильні відповіді з теми:... |
|
Рекреаційні ресурси світу Рекреаційні ресурси це сукупність об'єктів і явища природного і антропогенного походження, що сприяють відпочинку, оздоровленню та... |
Виробництво та його фактори. Виробничі ресурси Мета Мета: Сформувати уявлення про виробничі ресурси та їх види, розвивати економічне мислення, вміння висловлювати свою точку зору, та... |
|
Поняття і зміст права власності на природні ресурси Право власності на природні ресурси — це інститут екологічного права, нормами якого регулюються суспільні відносини належності природних... |
1. Грунтові ресурси світу. Грунтові ресурси України Тема Фітоценоз як компонент біогеоценозу Грунт — основний компонент наземних екосистем, що утворився протягом геологічних епох в результаті постійної взаємодії біотичних... |