|
|
Скачати 57.37 Kb.
|
|
Цікаво знати В Південній Америці, неподалік від чилійського порту Арика, тече невелика річка, але тільки … вночі. Річ у тім, що вона живиться снігами Анд, які тануть зігріті сонячним промінням. Вода звідти доходить до річки тільки ввечері. А вдень її русло пересихає. Амазонка. Восени 1499 року від берегів Іспанії відпливла флотилія з чотирьох каравел і взяла курс на південний захід. Нею командував Вісенте Яньєс Пінсон, який брав участь у першому поході Колумба. Пізнавши смак подорожей і вже заражений бацилами честолюбства, він вирушив шукати в далеких країнах золото і коштовності. Каравели перетнули Атлантичний океан і в січні 1500 року підійшли до східного виступу Південної Америки приблизно близько 6° південної широти. Одного разу флотилія збилася з дороги і втратила землю з поля зору. Невдовзі стався дивовижний випадок: океан, по якому пливли каравели, був повен… прісної води. Порадившись, моряки дійшли висновку, що перебувають у районі впадіння в океан якоїсь величезної річки, їхні припущення підтвердились. Знайшовши один із рукавів гирла, іспанці піднялися по ньому вгору на кілька кілометрів. По дорозі їм зустрілося кілька індіанських селищ, їхні жителі привітно зустріли прибульців, однак ті мали зовсім не мирні наміри: висаджувались на берег і влаштовували полювання на індіанців, їм удалося захопити в полон понад тридцять чоловік. Цей живий «товар» вони збиралися вигідно продати після повернення. Так було покладено початок «страхітливій чумі» — рабству і работоргівлі на південноамериканському континенті. Одного разу, немовби з метою помститись за вчинені злочини, на каравели піднялася величезної сили хвиля, яка прийшла з океану. Це була страхітлива амазонська поророка. Вона пошкодила і розкидала судна іспанців. Приголомшені моряки довго не могли прийти до тями. Тільки-но вода спала, уцілілі каравели з'єдналися і поквапились піти з небезпечного місця. Не знайшовши ні золота, ні коштовностей, втративши половину флотилії і частину екіпажу, Пінсон у вересні 1500 року повернувся на батьківщину. В трюмах уцілілих кораблів було трохи сандалового дерева, цукрової тростини, різних дивовиж та полонені напівживі індіанці. Зате географічні результати подорожі дуже великі: були відкриті північно-східне узбережжя Південної Америки і гирло Амазонки. Одного разу, це було 24 червня 1542 року, мандрівники безшумно пристали до одного із селищ, маючи намір поповнити запаси провіанту. Довкола панувала тиша, та щойно люди зійшли на берег, як на них посипався град списів і стріл. Натовп індіанців навально атакував зайд і так само швидко розсіявся після залпів із мушкетів. Однак незваним гостям довелося поквапливо відступити. Після бою іспанці розповідали, що їм довелося битися із лютими індіанцями, які спритно володіли списами і луками. Довге волосся вкривало їхні плечі і спини, а на стегнах вони мали короткі спіднички. У щоденнику Карвахаля з'явився відповідний запис, в якому висловлювалося припущення, що іспанці потрапили в країну амазонок. Епізод бою іспанців з «амазонками» мав свої наслідки. По-перше, Велику ріку назвали рікою Амазонок, а пізніше переінакшили в Амазонку. До недавнього часу ніхто до пуття не знав, яка довжина Амазонки і яка її водоносність. Сперечалися також, який витік Амазонки головний — Мараньйон чи Укаялі. Суперечка розв'язалась на користь першої з цих річок, бо в місці їх злиття Мараньйон несе води в кілька разів більше, ніж Укаялі. у світі немає другої великої річки з такою великою кількістю кольорових вод. Вода Ріу-Негру дуже темна, а Ріу-Бранку — біла, як молоко; є потоки з жовтим, сірим, зеленуватим, червонуватим забарвленням. У річковиків є цікавий звичай: відзначати перетин лінії, яка ділить кольорові води Амазонки і Ріу-Негру, своєрідним, дуже веселим святом. У цей час на пароплавах панує гомінке пожвавлення, усі кричать, співають, танцюють, обливають одне одного водою. До чудес Амазонки належать «співучі» риби, схожі на сомів. Туристи розповідають, що їм доводилось у надвечірні години чути «спів» цих риб, схожий на тихі дзвони. Оріноко. Річка Opiнoкo в Південній Америці у верхоріччі розділяється на два рукави, які впадають у різні басейни. Один із них тече далі як власне Оріноко, а другий — Касик’яре — впадає в Ріу-Негру, притоки Амазонки. Таке явище називається біфуркацією, тобто «роздвоєнням». Парана. Першим з європейців гирлі річки (естуарій Ла-Плата) відвідав у 1515 іспанець Хуан Діас де Соліс, після чого в 1520 році тут побував Фернан Магеллан під час першого кругосвітнього плавання. Більш докладні дослідження Парани були проведені Себастьяном Каботом, який в 1526 році увійшов в гирлі річки і піднявся по ній до порогів у Аліпій. Анхель. Скидається Анхель з самої вершини гори, званої місцевими жителями «тепуй». Ауян Тепуй (переводиться як Гора Диявола) одна серед сотень плоских гір, подібних до неї. Гори розташовані на Гвіанському нагір'ї, на південному сході Венесуели. Для цих «сплячих гігантів» властива вражаюча висота до самих небес, вони володіють прямовисними схилами і плоскою верхівкою. Їх також часто називають «столовими горами» (досить точний опис), вони утворилися з піщанику декілька мільярдів років назад. На схилах цих гір раз у раз йдуть проливні гвіанські дощі. З давніх часів місцеві жителі Венесуели знали про водопад "Салто Анхель". Він був виявлений в 1910 році іспанським дослідником Ернесто Санчес Ла Крус. Але на жаль, він не став відомий світу до офіційного відкриття пам'ятки американським льотчиком Джеймсом Крофордом Енджелом. Водопад назвали на честь льотчика. Його літак застряг в джунглях, і тепер на вершині Тепуй цей літак можна побачити, як пам'ятник відкриттю. Найвища будова в світі – це американська Башта комп'ютерної мережі, але Венесуельський водопад майже удвічі вищий! Не кажучи вже про Ніагарський водопад, який в 20 разів нижче, ніж Анхель. Іґуасу. Приблизно один раз у сорок років під час засухи Іґуасу повністю пересихає. У такі періоди водоспад перетворюється на базальтовий уступ. Зокрема, в травні-червні 1978 року, під час особливої сильної засухи, річка поступово пересохла, і протягом 28 днів з обриву не впало жодної краплі води. Наступне висушування річки, що живить водоспад, викликала засуха в липні 2006 року. Маракайбо (земля Мари). У 1499 році Алонсо де Охеда відкрив озеро Маракайбо і дав країні назву Венесуела — «Маленька Венеція». Порт Маракайбо був заснований в 1529 році на західній стороні озера. У липні 1823 року тут відбулася битва при Маракайбо, що зіграла важливу роль у війні за незалежність Венесуели. У басейні озера Маракайбо є великі запаси нафти, унаслідок чого озеро служить джерелом добробуту Венесуели. Знамените Блискавками Кататумбо виникають над місцем впадання річки Кататумбо в озеро Маракайбо (Південна Америка). Феномен виражається у виникненні світіння на висоті близько п'яти кілометрів. Блискавки з'являються вночі (140-160 разів на рік) і розряди тривають близько 10 годин. У сумі виходить близько 1,2 мільйона розрядів в рік. Блискавки видно з відстані до 400 кілометрів. Їх навіть використовували для навігації, через що явище також відоме під назвою «Маяк Маракайбо». Вважається, що блискавки Кататумбо є найбільшим одиночним генератором озону на Землі. Вітри, що приходять з боку Анд, викликають грози. Метан, яким багата атмосфера цих заболочених місць, піднімається до хмар, підживлюючи розряди блискавок. На думку дослідника Ендрю Завросткі з університету Лос-Анджелеса, причиною подібного феномена може бути високий вміст урану в місцевих болотах. Однак інші вчені вважають, що феномен обумовлений великою кількістю іонізованого метану, який утворюється від розкладання органіки в болотах, і вимивається звідти водами річки Кататумбо, що впадають в озеро Маракайбо. Утворені на озері хмари піднімаються у верхні шари атмосфери і там стикаються з сильними повітряними потоками з Анд, що і може бути причиною виникнення численних беззвучних блискавок. За старих часів для жителів місто Маракайбо блискавки Кататумбо стали справжнім порятунком. У 1595 сер Френсіс Дрейк збирався під покровом ночі взяти місто штурмом, однак блискавка, освітивши все навколо, викрила легендарного корсара. Використані джерела:
|
|
11. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою Проблема виховання... Річ у тім, що технічний прогрес автоматично не веде до духовного прогресу, наслідком чого є загострення глобальних проблем людства:... |
8 запитань (кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал) Журі підраховує... Власне, у кого їх не було? У тім то й річ, що в кожного – і не одна! Пригоди бувають різними: приємними і прикрими. Несподіваними... |
|
Телеканал «1+1», анонси на тиждень 07. 10-13. 10. 2013 Борану про погрози Кевсер. Ця ситуація підтверджується і тим, що вона почула від Берзана. Однак вона не знає, чи варто їй поговорити... |
Урок української мови у 7 класі на тему: ТВІР Кожна людина неповторна особистість Одна людина відрізняється від іншої не тільки зовнішністю, але й своїм внутрішнім світом, властивими... |
|
Задача Неподалік м. Хуст Закарпатської області на березі р. Тиса ПП "Смерека" Неподалік м. Хуст Закарпатської області на березі р. Тиса ПП "Смерека" розпочато будівництво котеджного містечка на 15 будинків.... |
В. О. Сухомлинський стверджував: "Сім'я це джерело, водами якого... Сформувати в молодого покоління знання та відчуття роду важливе завдання педагогічної праці. Саме через відчуття роду і завдяки йому... |
|
Всі процеси в біосфері взаємозалежні. Людство лише незначна частина... Всебічне вивчення людини, її взаємовідносин із навколишнім світом призвели до розуміння, що здоров'я це не тільки відсутність хвороб,... |
Україно! Ти моє сьогодні і майбутнє П. Буаст сказав: «Майбутнє — це канва, по якій уява вишиває відповідно до своєї примхи, але малюнок його ніколи не буває вірним».... |
|
Незнайомка із глибини віків чарує своїм поглядом А що сталося з тими... Омар Хайям, перетворилися у глину. То що варта краса, якою наділяє людину Бог? Вона – тільки миттєвість порівняно із вічним мистецтвом,... |
І. Вступне слово вчителя УЧИТЕЛЬ УЧИТЕЛЬ. Без музики немає фантазії і злету. Вона живе й дихає не тільки в серці композитора й артиста, але рухає поезію та архітектуру,... |