В. О. Сухомлинський стверджував: "Сім'я це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави." "Без сім'ї нема щастя на землі," твердить народна мудрість. Ідеал народної педагогіки це повна сім'я: чол

Сутність родових відносин розкривається у дитячому фольклорі часто через образи навколишньої природи, персоніфіковано, що дуже імпонує уяві, розуму й серцю дітей, а тому легко запам'я­товується. З цікавістю діти інсценізують українську народну пі­сеньку "Ходить Гарбуз по городу", усвідомлючи поняття роду. Залучаючи батьків і дітей до вивчення свого роду, слухаємо пісню "Родина" у виконанні Н. Яремчука:

Родина, родина!

Від батька й до сина,

Від матері донькам її передам.

Родина, родина!

Це все Україна!

З глибоким корінням,

З високим гіллям.

Свій родовід зберігали слов'яни ще в період вузликового письма. Дві основні нитки зображали батька і матір, а від них прив'язувались стільки ниток, скільки було діточок. Якщо нитка була обірвана, це означало обірване життя - смерть. Вчити дітей шанувати своїх предків - обов'язок батьків. Складати родовідне дерево можуть діти старшого віку разом з батьками та вчителем.

- В народі кажуть, що гарна та сім'я, де виростають гарні діти. І це справедливо, бо врешті-решт долю дітей визначають не слова та мрії, а загальний мікроклімат у сім'ї. В сім'ї, де батьки живуть не заради дітей чи заради себе, а цілеспрямованим радісним життям маленького колективу, де всі люблять один одного, де панує атмо­сфера взаємодопомоги, тепла, турботи, — ростуть щасливі діти. А які батьки не хочуть бачити своїх дітей щасли­вими? А який учитель не хоче бачити щасливі очі своїх вихованців? І чи знають батьки, з якого коріння росте щастя їхньої дитини? Сім'я — це практична школа духовності.

Усі ми належимо до українського народу, який складається з маленьких і великих, дружних і пра­цьовитих родин. Нам хочеться, щоб українська родина була вільною та щасливою. І ми щасливі, що народилися на такій чудовій і прекрасній землі. Тут жили наші прадіди, гут живуть наші батьки, тут корінь нашого роду, що сягає сивої давнини.

У наших родинах є люди різних профе­сій: чоботарі, бухгалтери, маляри-штукатури, токарі, трактористи, швеї, оператори машинного доїння, про­давці, газозварники, медсестри, вихователі дитячого садочка, водії, лаборанти заводу, мулярі, ланкові, конюхи, перукарі, теслярі, інженери.

Класна родина прекрасна своїми вміннями, здобутками. Сьогодні родини принесли чудові вироби, які зберігають від бабусі, дідуся, чи від прабабусі і прадідуся. Адже речі, зроблені власними руками, завжди вважалися оберегами. Вони мають особливу енергетику.

Роль батька у вихованні дітей — особлива. Кожній дитини хочеться, щоб її батько був людиною силь­ною, справедливою, яскравою, мав почуття відповідаль­ності. Якби кожен батько зрозумів, як уболівають за нього діти, приймаючи його невдачі як особисте горе! Якби чули, з якою гордістю розповідають вони про вміння своїх тату­сів. Без тата немає щасливої дитини.

Про це свідчать анкети наших дітей, з яких видно, що тато і мама - найважливіші люди у житті дитини, і татова частка виховання нічим не поступається маминій.

Майже всі діти зазначили в анкетах, що мами їх нав­чили берегти й доглядати одяг, бути охайними, турбувати­ся про хворих у родині, прибирати оселю, прати, мити посуд, поводитися за столом, поливати квіти, а тата — косити, доглядати за свійськими тваринами, поратися по господарству, забивати цвяхи, збирати гриби, доглядати за деревами, підгортати картоплю, тримати в чистоті знаряддя праці, грати в шахи, кататися на велосипеді, ловити рибу тощо.

- Батьки дуже хочуть, щоб діти виросли працьови­тими, дбайливими. Наші діти про це знають і самі вам розкажуть.

У народі кажуть, що для батька і матері дитина найрідніша, а коли з'являються онуки, то вони наймиліші. І це зрозуміло, бо онуки для дідуся і бабусі - символ молодості, життя і продовження їхнього роду. Адже буде дитина - буде й родина. Щаслива та сім'я, де є онуки, дідусь і бабуся.

Цікаві розповіді про родовід цілеспрямовано формують в учнів уміння пізнавати людину: спостерігати за її діями, вчинками, вивчати мотиви її діяльності, сприяють виробленню таких рис характеру, як милосердя, чуйність, здатність відгукнутися на чуже горе.

Діти зрозуміють, що людина, яка відірвалась від рідного народу, зневажила його історію, його пам'ять, а це пам'ять поколінь,— та людина вже приречена на загибель.

До свого роду, хоч по горло в воду — без родини не уявляв українець повноцінного змістовного життя. Родина для нього і родичі і рідна домівка, але насамперед це — сім'я. “Де в сім'ї згода панує, там і горе танцює”. Родинна згода і любов це — основа міцної сім'ї. Мені вчителеві початкових класів, необхідно знати, яким життям живе кожна родина, яка атмосфера панує в сім'ї, вчити дітей розуміти історію свого роду, сім'ї. Виховувати бережне ставлення до речей сім'ї, бажання піклуватись про членів родини. Таку роботу у своєму класі я проводжу систематично, починаючи з 1 класу.

Ц
7 'Я
е були класні години. На перший класній годині я запропонувала розгадати ребус:
Далі йшло читання вірша Н. Чемерис “Що таке сім'я?”. На основі прослуханого діти самі роблять висновок, хто ж входить до складу сім'ї. Діти розповідають про їхні сім'ї. Приносять фотоальбоми сімейні. Я розповідаю про те, що мама і тато, бабуся і дідусь — найрідніші і найближчі кожному із нас люди. Від батьків ми одержуємо життя. Берегинею в сім'ї являється мати. І як природно, що з появою на світ дитина першою чує слова рідної неньки, її колискову пісню.

На уроках музики йде знайомство з колисковими піснями. Діти не тільки їх слухають, але й самі співають.

Традицією стало проводити свята до Дня 8 Березня, коли гостями являються і мами і бабусі. Зал діти прикрашають самі. Організовують куточок предметів “З бабусиної скрині”, “Улюблені страви моєї мами”.

Мами та бабусі активно учасники виставок “Дари осені”, “Ярмарки - розпродажу кулінарних виробів”



Діти діляться рецептами виробів, які приготували вдома з матусею чи бабусею.

Річки немає без джерела, дерева — без коріння, людини — без Батьківщини, без свого роду. Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду. Дітям пропонується творчий проект на тему “Родовідне дерево”. Свій маленький листочок на цьому дереві має кожен із нас. Гілки — ваші батьки, їхні сестри, брати. Стовбур — дідусь і бабуся. Відростки — їхні брати і сестри. Коріння — прабабусі, прадідусі.

Люди завжди берегли пам'ять своїх прадідів. Ось такі проекти підготували діти мого класу. Захищаючи свій проект діти складають розповідь про свою сім'ю, закінчуючи такі речення :

• 
  Моя родина схожа на .........
  
• 
  У моїй родині є .........
  
• 
  Найкраще готує .........
  
• 
  Найвеселіше у нас ........
  
• 
  Гратися мені подобається з ..........
  
• 
  Якщо мене образять, мене жаліє .......
  
• 
  Моя мама така ........
  
• 
  Мій тато най........
  

На презентацію робіт запрошуються батьки.

В класі прийнято влаштовувати традиційний конкурс “Тато, мамо, я — українська сім'я”. В підготовці цього конкурсу бере участь кожна родина. Для дітей такі родинні взаємини є джерелом не тільки задоволення і втіхи, ай великої виховної сили.



В класі було проведено класну годину на тему “Родина”.

“Ріка вмирає без джерел,
Дерева сохнуть без коріння.
У ріднім краї ти – орел,
Твій родовід тут – покоління. ”
В. Вихрущ
- Яка основна думка цих слів ? (запитує вчитель)

Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду.

(Показ родовідного дерева)

3. Презентація проектів “Моє родовідне дерево”

Діти розповідають про свій родовід. Йде захист учнівських проектів.

Учениця класу Шило Поліна відправила свій порект на всеукраїнський конкурс “У нас одне коріння”.

Закінчується класна година зачитуванням вірша — настанови.

Людське безсмертя з роду і до роду.
І тільки той, у кого сердце чуле,
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне,
Лиш той, майбутнє
Вивершить прекрасне!

Традиційно стало проводити змагання на тему “Тато, мама, я — спортивна сім'я”.

В цьому святі — змаганні приймають участь сім'ї з великим задоволенням. Дух суперництва передається від дітей до батьків.



Закінчується навчальний рік зустріччю з батьками. Це ніби звіт дітей за той рік, що минув. Назва цього звіту “Наші — успіхи — вам батьки”.




Шанування батьків-один із найсвятіших обов΄язків людина і неоплатних боргів дітей. Батьки ростять дітей, виховують, вчать добра, пестять, люблять. Кому не доводилося бачити, якою радістю спалахують старечі очі, коли онук чи онука скаже: «Дорогенька моя бабусю». А якщо вони не відчувають уваги, піклування, їм здається, що вони є тягарем, чимось зайвим, непотрібним для своїх дітей, онуків. Тільки старенькі не пожаліють для своєї дитини нічого, це вони в хвилину небезпеки ніколи не згадають про себе, все віддадуть для того, щоб жилося дітям краще. Їх любов не знає кордонів страху, сумнівів, розрахунків.

Вони тяжко страждають, якщо їх дітей спіткало лихо, і розцвітають,

стають молодшими, веселішими, сильнішими, коли бачать, що їх діти виростають порядними людьми. Батьки- захист і притулок для дитини. І моє завдання, як вчителя, виховувати любов і гордість до членів родини.