|
|
Скачати 0.52 Mb.
|
3.8. Теорія текстуФункціональний аспект у вивченні мови, орієнтація на комунікативний процес неминуче привели до виявлення комунікативної одиниці вищого порядку, за допомогою якої здійснюється мовне спілкування. Такою одиницею є текст, що мислиться насамперед як одиниця динамічна, організована в умовах реальної комунікації і, отже, що володіє екстра- і істралінгвістичними параметрами [3]. Для мовної організації тексту визначальними виявляються зовнішні, комунікативні фактори. І тому породження тексту і його функціонування прагматично орієнтовані, тобто текст створюється при виникненні певної цілеустановки і функціонує в певних комунікативних умовах. Комунікативні умови, або конкретні мовні ситуації, піддаються типологізації, таким чином, і тексти, орієнтовані на певні комунікативні умови, також повинні мати типологічні ознаки. Установленням цих ознак і займається насамперед теорія тексту - наукова дисципліна, що одержала вихід у соціолінгвістику, психолінгвістику, інформатику, функціональну стилістику, теорію перекладу й інші дисципліни, пов'язані з вивченням мовної діяльності як процесу й мовного добутку як результату цієї діяльності. Серед філологічних дисциплін, зокрема книгознавчого профілю, теорія тексту займає одну з головних позицій. Це пояснюється тим, що текст як об'єкт дослідження з'являється тут як інформативна одиниця в "дії", тобто така, що володіє прагматичними і функціональними якостями. Теорія тексту склалася як наукова дисципліна в 2-ій половині XX ст. на перетинанні ряду наук - інформатики, психології, лінгвістики, риторики, прагматики, семіотики, герменевтики, книгознавства, соціології. Незважаючи на велику кількість міждисциплінарних перетинань, у цей час теорія тексту має власний онтологічний статус. Теорія тексту охоплює будь-які знакові послідовності, однак основним її об'єктом є текст вербальний, тому при характеристиці і описі тексту важливі дані, накопичені лінгвістикою. Одне те, що теорія тексту склалася як дисципліна проміжного типу, на базі ряду як фундаментальних, так і прикладних наук, говорить про багатомірність самого об'єкта (тексту) і багатоаспектності його вивчення. Предметом даної науки є ознаки і характеристики (як структурні, так і функціональні) тексту як комунікативної одиниці вищого рівня, як цільного мовного витвору. Комунікативність тексту розуміється як ступінь його спрямованості до читача. Інтерес до тексту як до мовного витвору виявився у лінгвістів, починаючи ще з 20-30 р. XX ст., підсилився він в 50-і роки XX ст., у зв'язку із зверненням до вивчення мови у функціональному аспекті, коли мова стала розглядатися не як статична система знаків, а як система динамічна. Тоді й з'явилося термін-поняття "мовна діяльність" у практиці спілкування. У тексті укладена мовнорозумова діяльність пишучого (мовця) суб'єкта, розрахована на відповідну діяльність читача (слухача), на його сприйняття. Так народжується взаємозалежна тріада: автор (виробник тексту) - текст (матеріальне втілення мовнорозумової діяльності) - читач (інтерпретатор). Таким чином, текст виявляється одночасно й результатом діяльності (автора) і матеріалом для діяльності (інтерпретатора). Будь-який текст розрахований на чиєсь сприйняття: літописець пише для нащадків, з - для колег, з метою передати свої спостереження й висновки; навіть такий вид тексту, як щоденник, теж створюється для когось - нехай тільки "для себе". Але "для себе" - це теж певна адреса. Звідси й двоспрямованість тексту: на автора-творця (може бути, і колективного) і на сприймаючого читача. Така двоспрямованість народжує безліч проблем при спробі охарактеризувати текст всебічно. У теорії тексту ще багато дискусійних питань, невирішених проблем, наприклад, питання про мінімальну довжину тексту ( чи можна вважати текстом, зокрема, одну комунікативну репліку?). Не встановилося й уживання самого терміна, назви дисципліни. Вивчення тексту здійснюється під різними назвами: крім терміна "теорія тексту", існують терміни "лінгвістика тексту", "структура тексту", "герменевтика", "граматика тексту". Наявність різних термінів - це не тільки свідчення неустояної термінологічної практики, але й відбиття того, що сам феномен тексту передбачає багатоаспектність його вивчення. "Необхідність комплексного вивчення тексту не є методична вимога, вона є вираженням істоти самого об'єкта" [8]. Текст можна розглядати з погляду укладеної в ньому інформації (текст - це насамперед інформаційна єдність); з погляду психології його створення, як творчий акт автора, викликаний певною метою (текст - це продукт мовнорозумової діяльності суб'єкта); текст можна розглядати з позицій прагматичних (текст - це матеріал для сприйняття, інтерпретації); нарешті, текст можна характеризувати з боку його структури, мовний організації, його стилістики (зараз з'являється усе більше робіт такого плану, наприклад, стилістика тексту, синтаксис тексту, граматика тексту; ширше - лінгвістика тексту). Для видавничих працівників, зокрема редакторів, важливий насамперед у якості цільового прагматичний аспект тексту, тому при всебічній характеристиці тексту особливий акцент робиться на питання про те, як підвищити інформаційну цінність тексту, які прийоми для цього можна рекомендувати, як поліпшити літературну форму тексту. Дослідників тексту (наприклад, П. Хартманна, С. Якобсона, Г. Ейгера, В. Звегінцева, М. Гвенцадзе, О. Каменську й ін.) цікавить насамперед типологія текстів, і тому в якості першочергового ставиться завдання розробки самих принципів класифікації текстів [6]. Проблема виділення текстових типів виявляється актуальною не тільки сама по собі, але й тому, що висуває тезу про розрізнення мовної і комунікативної компетенції. Мовна компетенція припускає здатність побудови й розуміння граматично правильних пропозицій. Тоді як компетенція комунікативна являє собою здатність розуміння й правильної побудови різних типів тексту з урахуванням специфіки конкретної мовної ситуації [4]. Надаючи великого значення типології тексту (як теоретичне, так і практичне), учені визнають, що досить повна і єдина класифікація текстів, що відповідала б усім вимогам, ще не створена. А раз так, то, очевидно, доцільніше всього почати з уточнення самого поняття "типу тексту" і тих критеріїв, які повинні бути покладені в основу типологізації. Цікаво відзначити, що виділити типи текстів інтуїтивним шляхом набагато легше, ніж підвести під їхню класифікацію теоретичну базу. Справа в тому, що "зразки текстів" цілком соціально усвідомлений: так, навіть читач-неспеціаліст розрізнить текст художній і нехудожній; текст офіційного листа й дружнього послання; текст повідомлення по радіо й текст реклами й т.д. Ускладнюється завдання розробки типології текстів і тим, що не існує загальноприйнятої термінології в теорії тексту. Без чіткої диференціації використаються терміни "тип тексту", "клас текстів", "вид тексту", "жанр тексту", "тип дискурса", "тип мови", "форма тексту" і навіть "сорт тексту" [4]. Розбіжності спостерігаються і у виборі критеріїв типологізації. Останнє пояснюється природою самого тексту, його багатоаспектністю: той самий текст може бути віднесений до різних типологічних груп при урахуванні різних його аспектів, коли в основу класифікації кладуть різні ознаки, що об'єктивно існують у тексті. Вибір вихідної точки відліку, у цьому випадку класифікаційного критерію, може мінятися, і тому можуть зміщатися і групи текстів у різних класифікаціях. Ідеальна типологія текстів повинна відбити різні аспекти даного об'єкта - як комунікативно-функціональний, так і структурно-семіотичний. Для цього швидше за все підійде змішаний критерій, коли враховується сукупність екстра- і інтратекстуальних диференціальних ознак. Різні вчені виділяють різну кількість таких ознак, і тому класифікації виходять більше узагальненими або більше деталізованими. У кожному випадку важливе дотримання самого вибраного принципу, щоб в одному ряді не з’явилися поняття родового і видового плану або не виявилися інші некоректні сполучення. У цей час найбільш послідовною і гнучкою видається система текстів (їхня типологія), підґрунтям якої є теорія функціональних стилів з урахуванням комунікативно-прагматичних умов текстотворення [4]. Важливим у цьому випадку виявляється той факт, що функціональна стилістика враховує співвіднесення екстралінгвістичних і інтралінгвістичних факторів у різних соціо-комунікативних різновидах тексту [4]. |
| 30. Використання систем штучного інтелекту в навчальному процесі Традиційна технологія розв´язування задач вимагала присутності між користувачем (спеціалістом вузької прикладної галузі) і обчисл... |
28. Використання систем штучного інтелекту в навчальному процесі Традиційна технологія розв´язування задач вимагала присутності між користувачем (спеціалістом вузької прикладної галузі) і обчисл... |
| LO07 ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Доведено неадекватність використання нормального закону розподілу випадкових величин у практиці. Розглянуто один із синергетичних... |
Тема. Апаратні засоби захисту інформації в комп’ютерних системах Формування знань класифікації, призначення, особливостей застосування апаратних засобів захисту інформації в комп’ютерних системах.... |
| ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ КОМП’ЮТЕРНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ Резюме. Розглянуто тенденції розвитку та застосування сучасних інформаційних технологій у навчанні. Висвітлено такі аспекти, як застосування... |
РОЗДІЛ 1 КОРЕКЦІЙНА РОБОТА ЯК УМОВА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ІНТЕЛЕКТУ Корекція порушень пізнавальної діяльності у молодших школярів з вадами інтелекту |
| Реферат НА ТЕМУ: «ПРОБЛЕМА ЗАДАТКІВ, ЗДІБНОСТЕЙ І ІНТЕЛЕКТУ В ПСИХОЛОГІЇ» Так що ж представляють із себе здатності взагалі? Вивчивши масу видань присвячених даній проблемі, можна зробити 3 формулювання,... |
Історія мов програмування ФОРТРАН, для бухгалтерії – переважно мова КОБОЛ. Проте для системних робіт використовувалася мова програмування низького рівня –... |
| 1. Інформація і повідомлення Повідомлення- інформація вирадена за допомогою літер, чисел, математичних символів, природної мови |
Розвиток креативного мислення учнів на уроках математики і фізики Методична проблема. Створення умов для самопроектування вчителя-дослідника та учня-експериментатора в умовах глобалізації освітніх... |