Повернувши на бульвар Беладонни, я побачив графіті з написом «God bless Sasha Grey». Оскільки я був атеїстом, він викликав у мене напад гніву та розчарування


Скачати 411.37 Kb.
НазваПовернувши на бульвар Беладонни, я побачив графіті з написом «God bless Sasha Grey». Оскільки я був атеїстом, він викликав у мене напад гніву та розчарування
Сторінка2/2
Дата17.03.2013
Розмір411.37 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Фізика > Документи
1   2

  • Утопія, - закричать всі.

  • Еволюція, - відповім я.

Але жодні історичні катаклізми не проходять без жертв. І саме у цей період для жертвоприношення потрібно відправити якомога більше сірої маси. Я не буду оплакувати їх. Це не питання моралі. Це голос змін. На кістках негідних виростуть герої, на сльозах приречених збудують свої канали генії, смерть більшості зможе дати життя зовсім іншій расі.

Ще один постріл змусив натовп заревіти децибелами звуків. Збиваючи одне одного з ніг, вони почали розбігатися у різні сторони. Класичний природній відбір у дії. Ніякої допомоги тим, хто впав. Лише егоїзм та паніка в очах людей, які про героїв та справжніх чоловіків дивилися лише в дешевих американських бойовиках.

Темні царі за гроші проданих конституцій, відправляючи своїх васалів, як отруєні стріли в серця підданих, прирівнюючи себе до кровожерливих ацтеків, славлячи невидимих олігархічних богів багатотисячними жертвоприношеннями, облизуючи потріскані від вітру змін губи, з яких стікає кров беззахисних людей у шкурі лемурів, нанизуючи на фінансову палицю ектоплазму еволюції мавп, крутячи шестерні часу, розчавлюють свій народ, який змирився з німим погодженням космосу, залишивши свою долю на розсуд великого сузір’я Андромеди. Вони, як удав, що стискає своє тіло на тендітній шиї, палають бажанням бути соціально адаптованими індивідами, корисним осередком гігантського годинника, відправляючи тисячі безмежним строєм у відкриті двері привітно усміхненої газової камери.

Трупи навколо мене. Душі відправились у подорож по Бардо ще до закінчення функціонування земного тіла, не знайшовши перспектив продовження страждань, віддавши себе у владу суцільного світла та повної порожнечі, не даючи останнього шансу, не пробачаючи гріхів, злі на мовчання, ображені за дії. Вони ґвалтують одне одного в духовні отвори, роблячи карму схожою на Пола Пота, продаючи найсвятіше, що може залишитися у продажної людини – право голосу, право вибору, право на дію.

Озеро розуму тоне у океані неуцтва, фіктивне щастя повністю матеріалізувало свій вимір. Ритуальні барани кинуті на вівтар, над яким висить чутливе до епохальних змін всевидяче око, завершаючи церемонію інквізиції духа, інфляції щастя, інфантильності думок. Трансцендентний стан буття повністю підкорився законам, що видали лжепророки, керуючись недостатньою кількістю бід на одну душу населення, попередньо спаленої території. Вони заправляють підданих ще невигаданими наркотиками, готуючи своїх рабів до примарної війни, підганяючи законами детермінізму під потреби вживати, переживати, відчувати нові хвилі радості, спилюючи тисячорічні баобаби.

Кров у венах перетворюється в лід, проклятий світ посилає мені останній поцілунок, 6 мільярдів людей в один голос співають мені похоронну пісню, покоління Інтернетів продовжує ловити невидимий меседж, беззаперечно підкорюючись його пекельним танцям. Але я продовжую нести до фінішу своє ярмо, не прислухаючись до запаху смерті, що відправляє мені в ніздрі аромати цианіду, крові, гангрени, лікарських препаратів з палати моєї матері.

- Стій де стоїш! Руки вгору! – голос прозвучав десь зовсім поруч, але я не звертаю на це увагу.

- Ще один крок і ти отримаєш кулю, чоловіче! – грізний, але невпевнений у власних словах голос послав до моїх мозкових центрів ще одну команду.

На таке нахабство просто необхідно було відреагувати. Повернувши погляд наліво, я побачив переляканого, ще зовсім молодого охоронця. Краплини поту градом лилися по його обличчю, направлений мені прямо в обличчя пістолет беззахисно тремтів у руках недосвідченого юнака. Навіть не боячись відповідної реакції, я підняв йому назустріч свою зброю.

- Опусти.. негайно зброю .. , - пролунали останні слова з його вуст. Схожі вони були не на наказав, а на жалібне прохання бездомного поділитися надкушеним хотдогом. Я впевнений, він би розплакався та обмочив штани, якби я натиском гачка не припинив його страждання. Ектоплазма його душі в наступні 3 дні полишить тіло, відправившись через отвір на черепі у подорож по переповненому спогадами, проекціями кошмарів, насолод, знайомих людей, божеств, страшного суду континенту мертвих.

Адреналін продовжує насичувати кров. Потрапивши у мозок, він переростає у психо-емоційну апатію до оточуючого світу. Ніякого страху, жалю, радості чи горя. Просто крок за кроком, серед переляканих галасливих туристів, проріджуючи їхні ряди, я йду до своєї кінцевої мети – Будинку Мерії. Гостре вухо уловлює десятки різноманітних діалектів, нагадуючи собою той жах, який відчули жителі Вавилону, коли їхні слова стали незрозумілими для оточуючих.

Ця країна була проклята задовго до мого приходу на цей родючий чорнозем. Дякую всесвітньому розуму за всі кари, які впали на мій нікчемний народ. Дякую за радіоактивну хмару пилу в небі над Європою 86 року, за тисячі голодних та репресованих червоними демонами тоталітаризму в процесі побудови самодостатнього класово рівного суспільного устрою, за розподіл, продаж країни та людей під час краху червоного дракона, за все, що навчило середньостатистичних жителів, що проживають під жовто-блакитним прапором, ненавидіти одне одного.

Історія змінить свій хід. Еволюція людської фізіології незакінчена, прогрес науки занадто стрімкий, смерть релігії занадто передбачувана. Відповіді на банальні питання людства будуть дані. Коди РНК та ДНК будуть розгадані, смерть зніме свою маску, відкриє занавіску та стане зовсім не страшною, існування бога перестане бути об’єктом дискусій на засалених кухнях недипломованих філософів, мораль буде офіційно визнана як знущання над життям.

Свою звитяжну ходу розпочне надлюдина. Новий рівень розуміння Всесвіту, багаті наукові знання, усвідомлення буття дасть змогу новим людям жити в мирі та злагоді, зосередивши свою увагу на ері колонізації космосу. Забувши назавжди про війни, голод, зосередившись не на примітивних ідеях конкурентоспроможного вільного ринку людського нещастя, де кожний учасник намагається підставити сусіда під влучні удари фінансової сокири, а на ідеях загального блага та праці в ім’я найпрекрасніших створінь, які коли-небудь населяли цю дивовижну галактику. Реорганізація системи освіти забезпечить доступ до влади лише найбільш гідних представників людського виду. Контроль за приростом населення у симбіозі з останніми досягненнями в області євгенетики та генетики; винайдення механічних імплантатів, хімічні препарати для покращення пам’яті та збільшення середнього терміну життя довжиною в 220 років.

Ці ідеї утопічні, майже нереальні, виходячи з того стану, який ми маємо на сьогодення. Навіть Олдос Хакслі так далеко не заходив у своїх книгах, але як у них хочеться вірити. Для цього повинні пройти не одна сотня років, може більше або менше. Появу надлюдини ознаменують великі наукові відкриття та великі земні трагедії, глобальні війни, природні катаклізми, занепад та піднесення нашої примітивної культури напівцивілізованих приматів.

Якби інопланетний розум писав доповідь про розвиток і буття розумних організмів на цій планеті, він би дійшов висновку, що «розумне життя тут ще не настало». Ми вигадуємо примітивні теорії для пояснення нашого поганого становища на цій землі, мислимо занадто вузько, як для передової цивілізації. Ми – лише мавпочки з автоматичною зброєю, які не усвідомили ще, як це - бути «ЛЮДИНОЮ». Айн Ренд назвала нас усіх просто пролами. Сірою масою, мозком якої керують змінні королі ящірок.

Навіть якщо подібному суспільству буде надана можливість сформуватися, з часом воно занепаде, не знайшовши ніякого гідного варіанту продовження історії, окрім самоліквідації. Атлантида 3000 піде на дно, залишивши нащадкам суперечливі дані про себе. Люди знову здичавіють, залишивши після себе лише крихту тих знань, до яких їхні предки йшли століттями. Скинута з вершини людська раса знову почне збиратися по драбині знань для того, щоб знову впасти з трону існування. Сторіччя потому, можливо, один з нащадків побачить у своєму приправленому опіумною настойкою сні картини величі древніх, напише про це поему. Експрес історії, можливо, вже мільярди років рухається по колу, висаджуючи на тимчасових зупинках нових Адольфів, Мартінів, Михаїлів, Ісусів, Крішнів, Нельсонів.

Всесвітній Пан Хаос сміється та плескає в долоні, спостерігаючи за моїми нікчемними потугами вирішити локальну морально-етичну проблему на довгому відрізку історії, написаної кров’ю близько 140 мільярдів подібних мені прямостоячих істот, які проживали до мене. Це дійсно може здатися божевіллям, адже я лише крупинка піску на березі існування. Але, щоб склалася цілісна картина, треба спочатку розгледіти її деталі. Якщо, хоча б одна крупинка піску заявляє про свою індивідуальність, висловлює свій протест, відстоює свою позицію, на берег насувається шторм, ламаючи сталі соціальні зв’язки між елементами системи. Крупинку або змиває водою, або підносить над усім берегом високо-високо в небо, залишаючи під собою ворогів та соратників, з якими довелося зіткнутися на полі бою ідеалів.

Китайські стіни, єгипетські піраміди, американські банки, російські підводні човни, африканські слони, всі люди, вся матерія, кожна загублена у часі та просторі душа на цій планеті відчувають мій гнів. Завтра засоби масової інформації, падкі до гарячих сенсацій, будуть піднімати собі рейтинги, транслюючи на своїх каналах відеозаписи з місця подій, на яких під сонети Моцарта будуть показувати неприкритих білим простирадлом вже неживих туристів. БЕЗ КОМЕНТАРІВ. Чим більше трупів, тим вищий рейтинг. Закони медійного простору надзвичайно прості. БЕЗ КОМЕНТАРІВ. Орда журналістів з усіх куточків світу будуть давити одне одного за право почути коментарі від офіційних осіб держави. А над цією виставою буде літати моє ім’я, викликаючи у людей одночасно страх, повагу та заздрість. Страх перед тим, що я – вбивця. Повагу через кількість жертв та масштаб спонтанної операції. Заздрість через моє положення по той бік блакитного екрану та загальну увагу всього світу, бо я не пісні на дебільних шоу прийшов їм заспівати. Коли перша одержима акула пера прорве поліцейський кордон та поставить мені запитання, я відповім «БЕЗ КОМЕНТАРІВ».

Я побачив хлопця азіатської зовнішності, який, присівши на коліно, знімав мене на камеру свого мобільного телефону. Навіть, знаходячись під дулом пістолета, люди з покоління Інтернету не можуть позбавитися своїх іграшок. Телефон впав на підлогу разом з відстреленими пальцями лівої руки, за секунду звалився у калюжу власної крові і невдаха-оператор. Сподіваюсь, адміністрація Yootube виплатить родичам загиблого кошти за кожний перегляд ролика.

Я допоміг йому, зупинивши його страждання. Дав йому ще один шанс, нову реінкарнацію, початок нового шляху. Його душа, випереджаючи швидкість світла, полетіла вгору. Крізь Сонце, повз Сатурн, через метеоритний шторм прямо до чорної діри в центрі Галактики. Великі випробування чекають на нього, старі спогади кинуться в атаку, ображені за життя люди будуть шукати помсти, насолода та страх відкриються йому в нових вимірах існування серед зірок та ангелів. Знання буття стануть простими та беззаперечними, випаде можливість поговорити з Босхом про його картини, спитати у Платона про його бачення ідеальної держави, дізнатися у Тесли про приховані від людства винаходи великого серба. Його існування на Землі здасться йому нікчемним. Я впевнений, він буде вдячний мені за свою смерть.

Забігаю за ріг, там ховаються люди. Всі вони нагадують мені крабів на морі. Підняті догори руки, нестійка позиція напівприсівши, скиглячі звуки, прохання не позбавляти життя. Не даруючи їм більше дорогоцінних куль, я перебіг на іншу вулицю. Відголоски моїх розваг долетіли вже навіть сюди. Всі мають збентежений вигляд та перемовляються одне з одним.

До будинку мерії залишається близько 40 метрів. Зчиняти тут стрілянину нерозумно, тому обираю тактику «хамелеону, який іде напролом». Ховаючи пістолет у штани, вирівнявши дихання, я спокійно виходжу зі своєї засідки. Повільна хода, пряма спина, спокійний погляд, який я не зупиняю на людях, повністю зосередившись на будинку мерії.

З усіх сторін можна почути фрази:

- Яке божевілля!

- Я чув, цей божевільний найманець – чеченський сепаратист!

- Та ні! Це християнський фундаменталіст або адвентист сьомого дня.

- Та ні. Він представник неонацистських угрупувань зі Львову! Мало ми той захід кормимо! Зовсім від рук відбилися фашуги кляті!

Про себе сміючись над припущеннями божевільних, продовжую непомітно прорізати, наче масло ножем, схвильований натовп. Раптом, через декілька метрів помічаю патруль правоохоронців, який уважно вдивляється у натовп, що зібрався на цій вулиць, когось явно шукаючи.

Різкий поворот наліво і от я вже стою в тіні високого пузатого чоловіка. Дивлячись на мене він каже:

- Такого тут ще не було. У світі давно такі випадки відомі. І тут ми відстали на декілька десятків років. Чарльз Уітмен, Мохамед Мера, Андреас Брейвік, Любомир Гарман – веселі були хлопці. Вони вміли розважатися, - він посміхнувся мені крізь складки жиру на обличчі.

- Розуміння правильності вибору поведінки у всіх різні. Далай-лама розпочинає кожний ранок з медитації та молитви за позбавлення страждань людей світу. Він переконаний у тому, що допомога іншим є невід’ємною частиною життя особистості. Андрій Васильович Чекатило любив знущатися, ґвалтувати та вбивати дітей. Очевидна реальна різниця в думках щодо корисного проведення часу, - відповів я йому, обережно виглядаючи через масивне плече. Поліцейський патруль був усього в декількох метрах він мене.

- У них усіх були свої мотиви діяти подібним чином. Комусь не було чого втрачати, комусь набридли галасливі сусіди, хтось протестував проти експансії ісламу у Європи або, навпаки, підтримував його через вбивство єврейських учнів, - він продовжував посміхатися мені, сам не розуміючи кого прикриває своїм переповненим холестерином тілом, - Я вболіваю за Вас. Поводьте себе природно, я прикриваю Вас від наряду. Я знаю, хто Ви.

У горлі пересохло. Треба було щось сказати, але потрібні слова ніяк не лізли в голову. Хто цей добрий товстун? Мій співбесідник почав обливатися потом, було помітно, що після викладення усіх карт на стіл, він сумнівався у правильності свого рішення або просто боявся моєї неадекватної реакції.

- Все нормально. Я бачив Вас на сусідній вулиці. Я тільки що звідти. Мене завжди захоплювали такі люди, як Ви. Я хочу Вам допомогти. Але дайте, будь-ласка, відповідь на одне питання? Яку мету Ви переслідуєте?

- Я, ну, я хочу.. це.. вбити мера цього міста, – усвідомлюючи змішані відчуття гордості та страху, відповів я. І тут, зрозумівши, що така відповідь негідна для такої людини, як я, відкашлявшись, я промовив:

- У мої плани входить дестабілізація ситуації в країні, згортання проекту «РАЙ». Зупинення приниження українських жінок, заборона легального продажу наркотичних препаратів для знищення зачатків конструктивного мислення підростаючого покоління майбутніх рабів системи.

- Я захоплююсь Вами, - разом зі словами з його рота вилетіли краплі слини та потрапили мені прямо на футболку. Але я зовсім не образився на нього. Я знайшов собі першого послідовника, який розділяє мої переконання. Від усвідомлення своєї першої перемоги на локальному рівні у серці з’явилася впевненість у наступних кроках.

- Ви написали якийсь трактат з цього приводу? – поставив ще одне питання мій перший фанат.

- Ні, я нічого не написав, - розуміючи власну помилку, з жалем усвідомив я. Моя книжка могла б стати світовим бестселером. Заборонена для публічного продажу, вона б передавалася патріотами всього світу через Інтернет, вдячними прибічниками робилися б переклади на всі можливі мови.

- Я прошу Вас, Ви станете великою людиною, не вбивайте себе, - він схопив мене своєю засаленою мокрою рукою за зап’ястя, на його обличчі легко читалося хвилювання, - Ви не повинні цього робити, бо Ваша місія буде тоді незавершеною.

- Чому ти вирішив, що я так зроблю? Я не збирався закінчувати життя самогубством, мені так багато ще треба сказати світу. Дякую тобі за прекрасну ідею щодо літератури.

З моїми словами на його обличчя знову повернулася посмішка.

- Багато подібних вистав закінчувалися самоліквідацією головної діючої особи. Я не хотів Вас образити. Я хочу допомогти. За цим будинком є смітник. Бачите? Ось там, - він обережно показав пальцем на розташований поруч з мерією 5 поверховий будинок, - якщо перелізти через стіну за смітником, Ви потрапите прямо до чорного входу у мерію.

- А що це за будівля? – поцікавився я.

- Там живуть ці фінансові жаби, відпочивають там, - єхидно сказав він.

- А звідки ти усе це знаєш?

- Я прибиральником працюю у них, відповідаю за чистоту першого та другого поверхів. Адміністрація цього міста – злі, пихаті люди. Такі самі в них і діти. Вони постійно дражняться та обзивають мене лайливими словами, - пожалівся мій товстий друг, - учора я спостерігав трагікомічну картину. Восьмирічному хлопцю, сину міністра фінансів «РАЮ», подарували останню модель телефону від Apple, який коштує мою зарплату за півроку. Замість вдячності дитина закатала істерику та, зі словами «Я вас ненавиджу», спочатку жбурнула телефон у вікно, а потім впала на підлогу та почала махати кінцівками. Хлопця заспокоїли, пообіцявши купити телефон іншого кольору, а мене відправили збирати уламки на вулицю. Ось поглянь, що у мене є, - з цими словами він дістав з кишені купу уламків, на одному з яких можна було ще розгледіти фірмове надкушене яблуко.

- А брешуть, що ним у футбол можна грати.

- Дякую за пораду, я обов’язково доведу свою місію до кінця, - за теплим діалогом з товстуном я зовсім забув про поліцейських, які вже давно віддалились на безпечну відстань, - а тепер мене чекають великі звершення.

Його мокра рука міцно стиснула мою. В очах читалась прихильність, яка мала одночасно також гомосексуальний відтінок. Проте, я був вдячний цьому кремезному чоловіку за його прихильність. Розвернувшись, я попрямував у провулок між будинками, туди, куди показав засалений палець мого першого шанувальника та послідовника.
1   2

Схожі:

М. Кропив'янського скидали у непам'ять, щоб їхнє міс­це зайняв Щорс....
Щорс. З ньо­го зробили полум'яного комуніста, хоч він ніколи таким не був. І походив він не з бідної родини. І не був атеїстом, адже...
Vasyl1 Hryhorovych Zhurakhovs'kyi, b. March 13, 1914 in a
Від.: Батьки займалися хліборобством, але батько дуже мало займався, бо він був закродоном. Він був у полоні в Австро-Угорщині, а...
Розмов, що про неминучий напад німців, і Португалія з усієї сили...
Ліссабон теж нібито казав: «Гляньте, як у мене гарно, затишно, світло» Цілий материк, мов та почвара, пожертою здобиччю нагодована,...
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття з гуманітарної підготовки
Він був сином мужика — і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури
ПЛАН КОНСПЕК Т для проведення заняття із гуманітарної підготовки...
Він був сином мужика — і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури
Village council), Amvrosiivka district, Donets'k region, into a relatively...
Він був і також Кривдишевського район і Чистяківський був район і Голодаївського був район, а потім вже по кінці вже став там російського...
And the famine: his grandfather was dekulakized, his father fled...
Харкова Льва до Балаклея, і голівний кондуктор був Пархінов, а старший кондуктор був Гнідий, то я сказав, що хочу квитки продавати,...
Початковий та середній рівень (0,5 б.)
Його обличчя було, як у жаби, а тіло було в лусці, як у гадюки. Він упав на траву і плакав: «Певно, мене спіткало це лихо через мій...
Viktor Kharchenko, b. January 21, 1921, on a
Коли приїхали туди в ті бараки, то мій батько теж в скорості помер. Один що з голоду, а друге, так як говорили дорогою, що добрих...
Чи скарб дорожчий хтось знайшов?
Христа. Він був ув’язнений римською владою за своє вчення, і йому було відрубано голову 14-го лютого. Згідно з легендою, він скоїв...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка