|
|
Скачати 2.47 Mb.
|
34.Поняття бюджетного права. Особливості бюджетних правовідносин. Основні засади бюджетного права закріплені в КУ. Відповідно до ст. 85 КУ встановлено, що щатвердження держ.бюджету, внесення змін до нього, контроль за виконанням бюджету, прийняття рішення щодо звітності про його виконання належить до повноважень ВРУ. Державний бюджет України та бюджетна система України затверджується виключно законом. Бюджетне право – це провідна підгалузь ФП, яка включає такі фінансово-правові інститути: 1) інститут бюджетного устрою; 2) інститут бюджетного процесу; 3) інститут державного боргу; Нормами бюджетного права регулюють відносини, що виникають з приводу формування, розподілу і використання коштів державного і місцевого бюджетів. Норми поділяють на: 1) матеріальні – визначають: - бюджетний устрій - склад доходів і видатків бюджету - суми доходів і видатків - регулюють розподіл доходів і видатків між ланками фінансової системи 2) процесуальні – мають процедурний характер, регулюють: - порядок складаня проекту бюджету - розгляд проекту бюджету - затвердження та виконання бюджету - затвердження звіту про виконання бюджету Порядок складання, розгляду бюджету. Норми бюджетного права поділяють за дією в часі на: 1) постійні (Бюджетний Кодекс, ЗУ); 2) періодичні – містяться в правових актах про відповідний бюджет в прийнятих на конкретний рік. Бюджетне право – це відокремлена група правових норм, які регулюють відносини, що виникають у сфері бюджетної діяльністо держави та органів місцевого самоврядування, це відносини з приводу встановлення бюджетної системи, розмежування доходів і видатків між державим та місцевими бюджетами, складання, розгляду та прийняття бюджетів, їх виконання, а також складання, розгляд та прийняття звіту про виконання бюджету. 3. Бюджетні відносини існують тільки у формі правовідносин. Особливості бюджетних правовідносин: 1) коло суб’єктів бюджетних правовідносин вужче ніж у інших фінансових правовідносин. Під суб’єктами розуміють їх учасників, які виступають як сторони. Не можуть бути суб’єктами громадяни, підприємства та організації, відмінні (за формою власності) від державних та комунальних. 2) підставою для виникнення бюджетних правовідносин є затвердження актів про бюджет відповідними державними органами та органами місцевого самоврядування; 3) бюджетні правовідносини мають періодичний характер: час їх дії відповідає часу дії актів про бюджет. Це відносини, які виникають між суб’єктами бюджетних правовідносин, в процесі формування доходів і здійснення видатків бюджетів усіх рівнів, а також регулювання державного боргу. Це відносини, які виникають в процесі складання і розгляду проектів бюджетів усіх рівнів, затвердження і виконання бюджетів усіх рівнів, контроль за їх виконанням. Важливою складовою бюджетних правовідносин є міжбюджетні відносини.Міжбюджетні відносини – це відносини, які виникають з приводу забезпечення відповідних бюджетів необхідними фінансовими ресурсами. Метою цих відносин є досягнення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених за бюджетом та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень. 36.Стадія бюджетного процесу, поняття та види. Держава чітко регламентує порядок роботи органів державної влади та органів МС з бюджетом на всіх стадіях його проходження. Бюджетний процес – це регламентована нормами бюджетного права діяльність, пов’язана із складанням проекту бюджету, розглядом, прийняттям та виконанням бюджету, розглядом та прийняттям рішення щодо звіту про виконання бюджетів. БК України називає 4 стадії бюджетного процесу, а наука каже, що можна виділяти і 5. Стадія – це регламентований нормами бюджетного права етап діяльності відповідних органів, в результаті якого бюджет переходить із одного якісного стану в інший (кожна стадія бюджетного процесу оформлюється певним правовим актом). Ст. 19 БК зазначає такі стадії бюджетнго процесу: 1) складаня проекту бюджету; 2) розгляд та прийняття закону про державний бюджет України або рішення про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, внесення змін до закону про державний бюджет; 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету. Бюджетний процес складається з відповідних стадій, що визначаються змістом і характером діяльності державних органів, завдяки цьому така діяльність набуває нових якостей. Традиційно у бюджетному процесі виокремлюють п'ять стадій: 1) розроблення та складання проекту бюджету; 2) розгляд проекту бюджету; 3) затвердження проекту бюджету; 4) виконання бюджету; 5) складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету. Виділення таких стадій зумовлене логікою та історичною природою самого бюджетного процесу, оскільки вони охоплюють усю діяльність державних органів, починаючи від усвідомлення необхідності здійснення видатків на відповідні потреби, їх прогнозування, виявлення джерел доходу для їх покриття тощо. Але у ст. 19 Бюджетною кодексу України закріплено чотири стадії бюджетного процесу, а саме: 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд і прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, в тому числі за потреби внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети; 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. Такі стадії проходять всі бюджети, що становлять бюджетну систему України: державний бюджет і місцеві бюджети. З огляду на те, що джерелом утворення всіх бюджетів є національний доход країни, який має динамічний характер і залежить від розвитку економіки та обчислюється зазвичай щорічно, законодавчі й виконавчі органи, що беруть участь у складанні, затвердженні та виконанні бюджетів, що¬разу наново, періодично й систематично оновлюють стан відносин, розміри доходів і видатків бюджетів. Усі стадії бюджетного процесу ретельно регламентовані процесуальними нормами бюджетного права, що забезпечує чітке планування та дотримання бюджетної дисципліни. При цьому зазначені вище стадії бюджетного процесу відбуваються в чіткій послідовності, одна за одною, і порядок їх в жодному разі не може бути змінений. Окрім того, кожна стадія бюджетного процесу, в свою чергу, складається з кількох етапів, які є також обов'язковими. На кожній стадії бюджетного процесу вирішуються питання, які не можуть бути розглянуті в інший час. Наприклад, питання щодо надання міжбюджетних трансфертів, закріплення відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і зборів вирішують на стадії складання бюджету, а остаточно затверджують на стадії прийняття закону про Державний бюджет. Відкриття й реалізація бюджетних асигнувань здійснюють на стадії виконання бюджету і тільки після його затвердження. 35.Бюджетні повноваження України. Особливості інституту бюджетних Повноважень Бюджетні повноваження України як суверенної держави визначаються насамперед Конституцією України. На основі норм Конституції бюджетні повноваження розподіляються між представницькими й ви¬конавчими органами різних рівнів. Розподіл бюджетних повноважень між Верховною Радою України і Кабінетом Міністрів України, між представницькими і виконавчими органами місцевого самоврядування здійснюється залежно від розподілу компетенції між гілками влади нормами Конституції України, Закону України "Про місцеве само¬врядування в Україні" і бюджетним законодавством (ст. 4 Бюджетного кодексу України). Розмежування бюджетних повноважень по вертикалі між представницькими і виконавчими органами держави та органами місцевого самоврядування ґрунтується на нормах Конституції України, за якими розподіляють повноваження між законодавчими і виконавчими органами державної влади та органами місцевого самоврядування і їх виконавчими органами. Повноваження України як суверенної держави у сфері бюджету широкі. У Бюджетному кодексі вони конкретизуються через повноваження органів державної влади, що виступають від імені держави. Відповідно до норм статей Конституції України і Бюджетного кодексу до повноважень України у галузі бюджету належать: -визначення основних напрямів бюджетної політики (ст. 33 Бюджетного кодексу); встановлення загальних принципів організації і функціонування бюджетної системи України (ст. 92 Конституції України і статті 5-7 Бюджетного кодексу); визначення видів видатків, що вносяться до Державного бюджету і місцевих бюджетів. Ст. 95 Конституції України встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на суспільні потреби, розмір і цільова спрямованість цих витрат, а також критерії розмежування видатків між місцевими бюджетами (ст. 87 Бюджетного кодексу); - визначення джерел доходів, за рахунок яких формуються державний і місцеві бюджети, оскільки ст. 92 Конституції України встановлює, що система оподаткування, податки і збори визначаються виключно законами; - розподіл джерел доходів між Державним і місцевими бюджетами(ст. 29, 64-68 Бюджетного кодексу); - розмежування видатків між бюджетами, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів (ст. 88-90 Бюджетного кодексу); визначення дотації на вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів (ст. 99 Бюджетного кодексу) і коштів, що передаються до Державного бюджету з місцевих бюджетів (ст. 100 Бюджетного кодексу); визначення видів субвенцій, що передаються з Державного бюджету до місцевих бюджетів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 102, 103, 105 Бюджетного кодексу), і порядку надання міжбюджетних трансфертів (ст. 108 Бюджетного кодексу); затвердження єдиної бюджетної класифікації (ст. 8-12 Бюджетного кодексу); встановлення системи заходів щодо збалансування бюджетів усіх рівнів на підставі ст. 95 і 142 Конституції України та ст.64-69, 73, 74 Бюджетного кодексу; встановлення основ бюджетних по вноважень органів місцевого самоврядування (ст. 142, 143 Конституції України, статті Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і Бюджетного кодексу); встановлення принципів і основ бюджетного процесу для всіх рівнів бюджетів (ст. 19-21, 75-79 Бюджетного ко¬дексу); складання зведеного бюджету і звіту про його виконання (ст. 6 Бюджетного кодексу); здійснення методичного керівництва в бюджетній діяльності і контролю за дотриманням бюджетного законодавства (ст. 109-115 Бюджетного кодексу). Ці повноваження Україна має як держава, на території якої здійснюється єдина бюджетно-фінансова політика. Друга група повноважень України пов'язана з тим, що головну роль у її бюджетній системі відіграє Державний бюджет. У сфері свого бюджету держава має такі повноваження: на затвердження Держав¬ного бюджету України відповідно до ст. 85 Конституції України і ч. 5 ст. 44 Бюджетного кодексу; на складання Державного бюджету за загальним і спеціальним фондами (ст. 13 Бюджетного кодексу і За¬кон про Державний бюджет на відповідний бюджетний період); на отримання закріплених за Державним бюджетом доходів відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу; на визначення напрямів використання бюджетних асигнувань (призначень) і їх розмірів за напрямами (ст. 95 Конституції України, ст. 87 Бюджетного кодексу); на створення в Державному бюджеті резервного фонду для здійснення непередбачених витрат, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету, розміром не більш як один відсоток обсягу витрат загального фонду бюджету (ст. 24 Бюджетного кодексу); на визначення видів видатків, які внесено до Державного бюджету і які забезпечують конституційний лад держави, державну цілісність і суверенітет, незалежне судочинство та інші витрати, що не переда¬ються до місцевих бюджетів; на надання трансфертів з Державного бюджету у вигляді: 1) дотації вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, районним бюджетам і бюджетам міст республіканського значення Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 2) субвенції на здійснення програм соціального захисту; 3) субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання державою податкових пільг; 4) субвенції на виконання інвестиційних проектів; 5) інших субвенцій. Розміри цих міжбюджетних трансфертів затверджуються в Державному бюджеті окремо для кожного бюджету. У межах повноважень, що встановлюються щорічними зако¬нами про Державний бюджет, Кабінет Міністрів України в особі міністра фінансів може надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктами підприємницької діяльності на умовах платності, терміновості, майнового забезпечення і зустрічних гарантій, одержаних від інших суб'єктів (ст. 17 Бюджетного кодексу). Законом про Держав¬ний бюджет України Верховна Рада України щорічно встановлює гра¬ничний обсяг внутрішнього і зовнішнього державного боргу, основна сума якого не повинна перевищувати 60% фактичного обсягу валового внутрішнього продукту України (ст. 18 Бюджетного кодексу). Міністр фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України має право на здійснення внутрішніх і зовнішніх запозичень в межах і на умовах, передбачених Законом про Державний бюджет України (ст. 15 Бюджетного кодексу України). Держава в особі Верховної Ради України та органів виконавчої влади наділена повноваженнями і щодо місцевих бюджетів. На підставі статей Конституції України, Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" і Бюджетного кодексу між державою, Автономною Республікою Крим і місцевим самоврядуванням встановлюються відносини з приводу забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на них функцій (ст. 142 Конституції України). Держава зобов'язана: - надавати фінансову підтримку органам місцевого самоврядування і брати участь у формуванні місцевих бюджетів (ст. 142 Конституції України); - гарантувати органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст. 64 Бюджетного кодексу); - затверджувати диференційовані і єдині нормативи відрахувань від загальнодержавних доходів і податків до місцевих бюджетів вищого рівня (ст. 65, 66, 68 Бюджетного кодексу); - вилучати у місцевих бюджетів до Державного бюджету частину надлишку у разі перевищення прогнозованих показників доходів місцевих бюджетів розрахункового обсягу витрат відповідного бюджету (ст. 100 Бюджетного кодексу); - визначати розміри субвенцій і цільові напрями їх використання (ст. 102, 105 Бюджетного кодексу); - здійснювати контроль за законним, доцільним, економним використанням коштів і належним їх обліком. 37.Порядок складання проекту бюджету. Відповідно до ст.116 КУ та ст. 32 БК, обов’язок щодо розробки проекту бюджету покладено на КМУ. КМУ здійснює загальне керівництво роботою по складанню бюджету. А безпосередньо складає бюджет міністерство фінансів. Пр складанні бюджету фінансовий орган виходить із показників, закріплених в наступних документах: 1) Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвиту України на наступний бюджетний період – затверджується щорічно КМУ. В цьому документі визначається середня заробітна плата, загальний обсяг експорту, імпорту, розмір валового продукту. Відповідно до ст. 31 ЗУ „Про КМ”, КМ на стадії складання проекту бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів; 2) Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період – основні напрями затверджуються щорічно в червні (бажано до 1 червня) ВРУ. В цьому документі ВР дає вказівку КМ щодо основних показників, які вона хоче, щоб були відображені в законі про де-вний бюджет: дефіцит, граничний обсяг державного боргу, захищені статті видатків, розмір мінімальної заробітної плати; 3) Бюджетні запити головних розпорядників бюджетних коштів – це те, що просить кожен міністр, керівник. Це документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обгрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період ч 10 ст 2 БКУ. Міністерство фінансів може проводити аналіз запитів. Міністерство фінансів подає проект бюджету КМ 15 серпня. КМУ до 25 серпня розглядає проект ЗУ „Про де-вний бюджет” і до 15 вересня має прийняти постанову про схвалення проекту бюджету і передати, в межах цих термінів, схвалений проект до ВРУ. |
| МОДЕЛЮВАННЯ СТАНУ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ ІЄРАРХІЧНОЇ СИСТЕМИ... Та методів математичного та динамічного програмування надають можливість оцінити ступінь захисту пріоритетних фінансових інтересів... |
План Лекції Сутність і класифікація звітності банківських установ.... Згідно з Правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України, затвердженими постановою Правління НБУ від 12.... |
| Оздоровчі системи. Поняття про оздоровчі системи. Оздоровче харчування.... Мета: сформувати поняття в учнів «оздоровча система», «оздоровче харчування», поглибити знання учнів про сучасні та традиційні системи... |
5. Базові поняття програмування (5 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути... |
| Уроку Мета: розкрити поняття "ґрунт"; з’ясувати його склад і властивості, процеси утворення; ознайомити учнів з різноманітністю ґрунтів... |
Тема. Об’єкти та інформаційні системи Мета Мета: ознайомити учнів зі структурою інформаційної системи. Сформувати поняття учнів про Інформатику як науку та галузь діяльності... |
| 6. Основи програмування (28 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути... |
План-конспект уроку Тема: “Інтерфейс програми. Константи” ... |
| 1. Поняття економічної інформації У кібернетиці поняття "інформація" трактується як міра усунення невизначеності стану системи |
Глобальна фінансова стабільність Суть фінансової стабільності. Оцінка стану фінансової стабільності у світовій економічній системі. Рада з фінансової стабільності... |