|
|
Скачати 2.47 Mb.
|
|
10.Система і джерела фінансового права. Джерела: - Конституція. 2 групи: 1) статті, які є безпосереднім джерелом права; 2) статті, які є юридичною базою для фінансового законодавства; - Бюджетний Кодекс України. - Закони України: 1) загальні нефінансові (Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Закон „Про державний бюджет України”); 2) податкові – по кожному виду податку передбачено поняття затвердження окремого податкового закону, яким врегульовано механізм справляння конкретного податку (ЗУ від 3 квітня 1997 року „Про ПДВ”, ЗУ від 22 травня 2003 року „Про податок з доходів фізичних осіб”) 3) Закон України від 21 грудня 2000 року „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - Декрети Кабінету Міністрів хїпприрівнюються до закону): Декрет „Про акцизний збір” від 26 грудня 1992 року; Декрет від 17 вересня 1993 року „Про податок на промисел”. - Укази Президента: від 12 червня 1995 року „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” - Накази Міністерства Фінансів - Постанови управління Національного Банку України - Акти органів АРК - Акти органів місцевого самоврядування - Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ - Рішення Конституційного Суду: від 21 березня 2005 року „Про податкову заставу”, Рішення КСУ від 16 січня 2003 року(справа про конституцію АРК). Система фінансового права як галузі права – це внутрішній розподіл норм по окремих фінансово-правових інститутах відповідно до особливостей фінансових відносин, які регулюються цими нормами. 11. Наука фінансового права Сутність і призначення науки фінансового права, як і будь-якої галузі права, розкривається в її функціях1. Завданням науки фінансового права с:
Так, у нових умовах господарювання збільшилися межі бюджетних відносин, оскільки з бюджетних фондів держава й органи місцевого самоврядування почали надавати позички, тобто ці відносини починають виникати на добровільних засадах, оскільки ні юридичну особу, ні громадянина не примушують брати позичку, але кошти для неї надаються з бюджетних фондів, як правило, на таких же засадах, як і банківський кредит: поверненість, строковість і, як правило, відплатність. Наука фінансового права покликана вивчати діяльність Верховної Ради України, особливо її профільних комітетів — Комітету з питань бюджету і Комітету з питань фінансової та банківської діяльності, органів місцевого самоврядування в галузі місцевих фінансів, узагальнювати практику фінансової діяльності, робити аналіз І давати наукові пропозиції щодо підвищення ефективності їх функціонування. Наука фінансового права пов'язана із наукою усіх галузей права, особливо із наукою конституційного права і виконує майже такі ж функції, оскільки наука конституційного права є основоположною для науки всіх галузей права1. Фінансово-правова наука покликана роз 'яснювати населенню, посадовим та службовим особам фінансово-правові акти, коментувати положення законів, нормативно-правових актів, особливо органів податкової служби, оскільки дуже часто громадяни тлумачать приписи нормативно-правових актів по-різному. Особливо це стосується фінансово-правового інституту обов'язкових платежів. Дана галузь права може виконувати експертну функцію. Донедавна науковці входили у позаштатні групи консультантів, надавали експертні висновки на проекти законів, кілька варіантів проектів Бюджетного кодексу. Однак без належної фінансово-правової підготовки розробники проектів законів із фінансових питань допускають помилки, включаючи у такі акти норми, які регулюють питання грошового характеру, але не є фінансово-правовими, а наукові рекомендації залишаються в дисертаціях, монографіях, наукових статтях. Політична функція цієї науки скерована на формування політичної свідомості як співробітників державного апарату, особливо органів державної податкової служби, так і населення, в сфері фінансово-правових відносин, в яких і виявляється воля держави на забезпечення свого функціонування. Наука фінансового права формує І аналізує ідеї, які необхідно здійснювати в фінансово-правовій практиці, щоб вони відповідали цілям Конституції України, що поставила завдання побудови соціальної, правової держави. Вчені, які досліджують фінансово-правові проблеми, покликані виробляти юридичне прогнозування фінансових процесів, що адекватно сприймалися б громадянами України. Завданнями науки фінансового права є вивчення фінансового законодавства інших держав, його порівняльний аналіз і використання позитивного досвіду для:
12-14.Фінансово-правова норма: поняття, види та особливості. Фінансово-правова норма – це встановлене державою правило поведінки сторін з приводу формування, розподілу, використання державою, органами місцевого самоврядування фондів коштів. Особливість фінансово-правової норми: вона є імперативною, але її імперативність виражена в категоричній формі. Каегоричність фінансово-правової норми визначається наступними рисами: 1) фінансово-правова норма містить категоричний припис здійснити певні дії або утриматися від здійснення таких дій; 2) учасники фінансово-правових відносин самі не в праві змінити припису норми та умов її застосування; Категоричність фінансово-правової норми може проявитися в одній із двох форм:є - у формі владного припису, що виключає можливість змінювати умови та характер фінансового зобов’язання самими учасниками правовідносин. Пункт 5.3 ст.5 ЗУ „Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” – платник податків зобов’язаний самостійно сплатити… - імперативність поєднується повноваженнями, наданими в чітко визначених межах одній чи обом сторонам, які приймають участь у фінансових правовідносинах. Ч.2 ст.1 ЗУ „Про систему оподаткування” – ВР АРК, сільскі, селищні, міські ради можуть встановлювати пільги тому чи іншому платнику… В залежності від форми вираження диспозиції фінансово-правові норми поділяються на: 1) зобов’язуючі – встановлюють в категоричній формі обов’язок суб’єктів фінансових правовідносин здійснювати певні дії направлені на формування, розподіл і використання фонду коштів (пункт 7.2. ст.7 ЗУ „Про ПДВ” – платник ПДВ зобов’язаний надати покупцю податкову накладну); 2) забороняючі – це фінансово-правові норми, які в категоричній формі встановлюють обов’язок суб’єкта утриматися від якихось дій (ч.3 ст.24 Бюджетного Кодексу України – резервний фонд не може перевищувати 1 відсоток обсягу видатків бюджету); 3) уповноважуючі – це норми, що містять дозвіл певним органам чи посадовим особам конкретизувати припис, що міститься у фінансово-правовій нормі (ч.2 ст.1 ЗУ „Прщо систему оподаткування”). Фінансово- правова норма має таку структуру: 1) диспозиція – формулює правила поведінки учасників фінансово-правових відносин, тобто визначає їх права та обов’язки; 2) гіпотеза – встановлює умови, з якими пов’язано виникнення, зміна чи припинення прав та обов’язків суб’єктів фінансових правовідносин. Наприклад ст.6 Закону У. „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року, вказано, що право на соціальну пільгу має особа, що є інвалідом першої та другої групи; 3) санкція – це вказівка на невигідні наслідки для порушників припису держави в галузі фінансів. Існують такі види санкцій: - пеня, є однією з найпоширеніших санкцій фінансово-правової норми. Пеня широко застосовується при порушенні норм податкового законодавства (в податковому зак-ві пеня застосовується в порядку визначеного в статті 16 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”: у випадку несвоєчасної сплати податків (несвоєчасного виконання податкового обов’язку платника); пеня застосовується до установ банків у випадку несвоєчасного перерахування ними платежів до бюджету та державних цільових фондів. Пеня нараховується на суму податкового боргу (тобто сума несплаченого податку + штраф) і з розрахунку 120 % річних обліковує ставки НБ України, діючої на день виникнення такого боргу або на день його погашення) і валютного законодавства (застосовується, виходячи із вимог закону України від 23 вересня 1994 року „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, пеня застосовується у випадку несвоєчасного повернення валютної виручки в Україну; розмір пені складає 0,3 % від неповернутої виручки). - штраф, застосовується в першу чергу при порушенні податкового законодавства, штраф застосовується відповідно до вимог, закріплених в статті 17 закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Податкові органи мають право застосовувати штрафні санкції відповідно до статті 2 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”. - примусове стягнення не внесених в строк платежів, що визначено в ст.3 закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”: активи платника податку можуть бути стягнені за вироком суду. - призупинення бюджетних асегнувань, застосовується відповідно до статті 117 Бюджетного Кодексу України. Підстави застосування: несвоєчасне і неповне подання звітності про виконання бюджету; невиконання вимог щодо бугалтерського обігу, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами; недотримання порядку перерахування цих коштів; подання недостовірних звітів або інформації про виконання бюджету; порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов’язань; нецільове використання бюджетних коштів. Санкція застосовується на строк до трьох місяців в межах одного бюджетного періоду (рік), в обсязі 50% затверджених розпоряднику бюджетних коштів асегнувань. Застосовується санкція: міністреством фінансів України, державним казначейством України, державною контрольно-ревізійною службою, місцевими фінансовими органами, головними розпорядниками бюджетних коштів та іншими. - зупинення операцій з бюджетними коштами, застосовується відповідно до ч.1 ст.118 та ст.120 Бюджетного Кодексу України. Ця санкція передбачає операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні здійснення будь-яких платежів. Санкція здійснюється в термін до 30 днів. - зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів, на суми коштів, що витрачені не за цільовим призначенням. Санкція закріплена в ч.1 ст.119 Бюджетного Кодексу України. - обов’язкове повернення до відповідного бюджету коштів, отриманих у вигляді субвенсії (сума коштів, яка має цільове призначення) у випадку її не цільового використання. Риси санкцій фінансово-правової норми: 1) мають грошовий характер; 2) носять правопоновлюючий або караючий характер; 3) кошти, отримані від застосування санкцій зараховуються до бюджету. 15-16.Фінансово-правові відносини: поняття, зміст, особливості Фінансові відносини є різновидом суспільних відносин, що виникають в процесі фінансової діяльності держави. Фінансові правовідносини – це врегульовані нормами ФП суспільні відносини, які виникають в процесі формування, розподілу і використання державних фондів коштів. Юридичний зміст фінансових правовідносини складають суб’єктивні юридичні права і обов’язки, встановлені фінансово-правовими нормами. Матеріальний зміст фінансових правовідносин – це самі дії учасників правовідносин , в яких реалізуються їх права і обов’язки. Особливості фінансових правовідносин: 1) одним із обов’язкових суб’єктів є держава або безпосередньо або уповноважений орган держави (орган місцевого самоврядування); 2) права і обов’язки суб’єктів фінансових правовідносин визначаються не договором чи іншою формою угоди сторін, а безпосередньо в нормативно-правовому акті; 3) мають грошовий характер, але виникають тільки із діяльності держави (територіальної громади) в галузі фінансів. Об’єктом фінансових правовідносин є грошові фонди. Незалежно від того чи правовідносини виникають з приводу сплати податків чи у зв’язку з фінансуванням бюджетної установи, ці правовідносини завжди будуть пов’язані чи то з формуванням, чи витрачанням коштів із конкретного виду державного грошового фонду. Виникнення, зміна і припинення фінансових правовідносин пов’язані з юридичними фактами. Юридичні факти – це дії та події, які в фінансово-правовій нормі визначені як підстава виникнення, зміни чи припинення у окремих суб’єктів фінансових прав чи обов’язків. Юридичні факти містяться у гіпотезі фінансово-правової норми. Припинення фінансових правовідносин здійснюється відповідно до певних нормативно-правових актів. Законодавець пов’язує припинення фінансових правовідносин з такими діями і подіями (перелік не вичерпний): 1) погашення фінансового обов’язку (сплата податку чи іншого обов’зкового платежу в установлений строк); 2) використання коштів із відповідних джерел за призначенням (при виконанні видаткової частини буюджету в повному обсязі); 3) застосування органами державної влади наданого їм права списання заборгованості суб’єктам фінансових правовідносин в разі стихійного лиха чи в разі безнадійності стягнення платежу (ст. 18 Закону України від 21 грудня 2000 року „Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”: передбачено списання з платників податків податкового боргу, який виник станом на 31 грудня 1999 року і не був сплачений на день набрання чинності саме цього закону; 4) смерть громадянина при податкуванні фізичних осіб. Особи, які приймають участь у фінансових правовідносинах є суб’єктами таких правовідносин. Слід відрізняти суб’єктів фінансових правовідносин від суб’єктів ФП (це юридичні і фізичні особи, які потенційно спроможні бути учасниками фінансових правовідносин). Так, у нашому прикладі, громадянин є безумовним носієм фінансових прав і обов'язків в силу дії норм Конституції України, тобто є суб'єктом фінансового права, але, подаючи декларацію в податкову адміністрацію, він вступає у конкретні фінансові правовідносини, бо реалізує надані Конституцією України права й обов'язки, стає суб'єктом фінансових правовідносин, але не губить своїх властивостей як суб'єкт фінансового права. Суб'єктами фінансового права виступають держава, адміністративно-територіальні утворення; юридичні особи — підприємства й організації усіх форм власності, установи, громадські організації, тобто колективні суб'єкти і громадяни як Індивідуальні суб'єкти. Держава виступає, як правило, в особі уповноваженого нею органа: Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів, Національного банку (а в міжнародних фінансових відносинах держава виступає суб'єктом відносин). Суб'єктами фінансового права є адміністративно-територіальні одиниці: Автономна Республіка Крим, області, міста, райони, селища, села. Держава і адміністративно-територіальні утворення виступають у бюджетних правовідносинах, бо вони Конституцією України наділяються правом на бюджет, а звідси витікає їх право на одержання доходів і фінансування видатків, які пов'язані із здійсненням функцій, покладених на них Конституцією. Ці суб'єкти беруть участь і у правовідносинах, пов'язаних із державним кредитом, бо їм надано право випуску державних і місцевих позик. До колективних суб'єктів фінансового права належать органи законодавчої і виконавчої влади: Верховна Рада, Рахункова палата, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державне казначейство. Ці державні органи не тільки можуть, але й зобов'язані брати участь у фінансових правовідносинах, оскільки це покладається на них Конституцією та законодавчими актами. У фінансових правовідносинах беруть участь органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи. Вони збирають податки, фінансують видатки, наповнюють і витрачають позабюджетні фонди тощо. Велике коло учасників фінансових правовідносин складають підприємства різних форм діяльності і форм власності. Господарюючі суб'єкти юридичні особи — активні учасники фінансових правовідносин, бо вони є платниками податків, користувачами банківських кредитів, учасниками торгів на біржах тощо. НекомерційнІ установи одержують з бюджету асигнування для своєї діяльності, але вони змушені добувати грошові засоби для свого фінансування і вступають у Інші види фінансових правовідносин. Суб'єктами фінансового права виступають сімейні приватні підприємства, селянські (фермерські) господарства, які є самостійними господарюючими одиницями. Вони сплачують податки до бюджету, придбавають облігації державних позик, одержують фінансову підтримку з бюджету. І, нарешті, індивідуальними суб'єктами фінансового права є громадяни. Стаття 67 Конституції України покладає на всіх громадян обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, щорічно подавати декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік. Громадяни вступають у правовідносини з державою. Суб’єктами фінансових правовідносин є реальні учасники (фізичні і юридичні особи) конкретних фінансових правовідносин. При характеристиці суб’єктів слід виділити такі дві ознаки: 1) в складі суб’єктів фінансових правовідносин обов’язковою стороною є держава, або уповноважений державний орган (суб’єкт, наділений владними повноваженнями); 2) до фінансових правовідносин можуть бути включені тільки ті фізичні і юридичні особи, які наділені фінансовою правосуб’єктністю. Фінансова правсуб’єктність включає: 1) фінансову правоздатність; 2) фінансова дієздатність (повна або часткова); 3) фінансова деліктоздатність; Групи суб’єктів: 1) держава 2) адміністративно-територіальні одиниці 3) органи державної влади 4) органи місцевого самоврядування 5) Національний Банк України 6) суб’єкти господарювання 7) бюджетні установи 8) громадяни. |
| МОДЕЛЮВАННЯ СТАНУ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ ІЄРАРХІЧНОЇ СИСТЕМИ... Та методів математичного та динамічного програмування надають можливість оцінити ступінь захисту пріоритетних фінансових інтересів... |
План Лекції Сутність і класифікація звітності банківських установ.... Згідно з Правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України, затвердженими постановою Правління НБУ від 12.... |
| Оздоровчі системи. Поняття про оздоровчі системи. Оздоровче харчування.... Мета: сформувати поняття в учнів «оздоровча система», «оздоровче харчування», поглибити знання учнів про сучасні та традиційні системи... |
5. Базові поняття програмування (5 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути... |
| Уроку Мета: розкрити поняття "ґрунт"; з’ясувати його склад і властивості, процеси утворення; ознайомити учнів з різноманітністю ґрунтів... |
Тема. Об’єкти та інформаційні системи Мета Мета: ознайомити учнів зі структурою інформаційної системи. Сформувати поняття учнів про Інформатику як науку та галузь діяльності... |
| 6. Основи програмування (28 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути... |
План-конспект уроку Тема: “Інтерфейс програми. Константи” ... |
| 1. Поняття економічної інформації У кібернетиці поняття "інформація" трактується як міра усунення невизначеності стану системи |
Глобальна фінансова стабільність Суть фінансової стабільності. Оцінка стану фінансової стабільності у світовій економічній системі. Рада з фінансової стабільності... |