|
|
Скачати 2.47 Mb.
|
|
38.Порядок розгляду та затвердження бюджету. Розгляд і прийняття бюджету: 1) Починається друга стадія бюджетного процесу з представлення проекту бюджету у ВР. Представлення повинно відбутися протягом 5 днів після надходження проекту до ВР. Представляє проект бюджету Міністерство фінансів (а саме міністр фінансів) на пленарному засідання ВР. ВР може схвалити даний проект і тоді починається другий етап. 2) Прийняття ВР пректу закону до розгляду, тобто ВР погоджується з тим, що буде працювати з цим проектом. Якщо ВР під час представлення проекту не погодиться із загальними положеннями проекту це представлення можна відкласти на 3 дні. 3) Наступний етап – підготовка до першого читання. Проект надається на розгляд депутатам, які його читають. Розглядають комітети, фракції і кожен депутат має право надати свої пропозиції до бюджету. І всі ці пропозиції розглядає комітет з питань бюджету і готує Висновки щодо проекту закону та пропозиції до нього. 4) Початок перше читання з доповіді голови комітету з питань бюджету. Після доповіді відбувається голосування Висновків і пропозицій в цілому. Якщо в цілому висновки не приймаються, голосують постатейно. Прийняття бюджетних Висновків ВР – це прийняття Закону в першому читанні. 5) Підготовка до другого читання. Доопрацьовується проект бюджету КМУ виходячи із бюджетних Висновків. КМ попрацювавши над проектом бюдежту передає його комітету з питань бюджету і комітет знову готує висновки. 6) Друге читання починається з доповіді міністра фінансів щодо змісту доопрацьованого проекту. Після доповіді міністра фінансів доповідає голова комітету з питань бюджету і оцінує наскільки бюджетні висновки були враховані в КМ. Затверджується обсяг доходів і видатків бюджету. Затверджуються обсяг міжбюджетних трансфертів, тобто дотації, субвенції. Визначаєтьься розмір мінімальної заробітної плати і розмір прожиткового мінімуму. 7) Підготовка до третього читання. Проект бюджету доопрацьовується комітетом з питань бюджету. 8) Третє читання починається з доповіді голови комітету з питань бюджету. Далі – співдоповідь міністра фінансів. І після цього відбувається голосування по статтям. І завершується голосуванням проекту в цілому. Обов’язково при голосуванні проголосовуються „захищені статті” – це такі статті видатків бюджету, обсяг яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних показників або призначень. 39.Порядок виконання державного бюджету. Третя стадія – виконання. Загальне керівництво покладене на КМУ. Безпосередню роботу по виконанню здійснює міністерство фінансів. Державний бюджет виконується за розписом, який затверджується міністерством фінансів протягом місяця після набуття чинності закону про державний бюджет України. Місцеві бюджети виконуються за розписом, який затверджується керівниками місцевого фінансового органу. В Україні запроваджено казначейську форму виконання бюджету. Якщо бюджет вчасно не прийнято, з початком нового бюджетного року, фінансування здійснюється виходячи з таких принципів: 1) фінансуються видатки, які були передбачені як у бюджеті на минулий рік, так і в проекті бюджету на поточний рік; 2) щомісяця видатки здійснюються в межах однієї дванадцятої видатків минулого року; 3) капітальні видатки не здійснюються. В межах стадії виконання бюджету розрізняють наступні етапи: 1) на основі затвердженого розпису встановлюються бюджетні асегнування розпорядникам бюджетних коштів. Після затвердження розпису, протягом 3 днів, Державне Казначейство надає головним розпорядникам бюджетних коштів „Виписку з бюджетного розпису”. 2) затвердження кошторисів – основний фінансово-плановий правовий акт будь-якої бюджетної установи. Кошториси затверджуються після отримання виписки з бюджетного розпису, розпорядниками бюджетних коштів. Кошторис повинен бути затверджений протягом 30 календарних днів з дня затвердження розпису бюджету. 3) взяття бюджетних зобов’язань – це будь-яке здійснене, відповідно до бюджетного асегнування, розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому. 4) отримання товарів, робіт, послуг. 5) здійснення платежів. 6) використання товарів робіт на виконання бюджетних програм. Отримувати бюджетні асегнування можуть лише розпорядники бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асегнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету. Отримувачі бюджетних коштів. Кошти до отримувачів надходять виключно через розпорядників бюджетних коштів. В залежності від обсягу наданих їм права в сфері бюджетної діяльності розпорядники буджетних коштів поділяються на наступні види: 1) головні розпорядники бюджетних коштів 2) розпорядники нижчого рівня: - розпорядники другого ступеня; - розпорядники третього ступеня; головні розпорядники бюджетних коштів дюють відповідно до бюджетних призначень. Бюджетні призначення – це повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів встановлені законом про державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет, що мають кількісні та часові обмеження та дозволяють надавати бюджетні асигнування. (ч 9 ст 2 БКУ). По місцевих бюджетах головні розпорядники: керівники місцевих державних адміністрацій, керівники викановчих органів рад, керівники управлінь відділів. Повноваження головних розпорядників бюджетних коштів: 1) розробляє проект кошторису і готує бюджетні запити; 2) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про державний бюджет чи рішенні про місцевий бюджет; 3) доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня відомості про обсяги асигнувань; 4) забезпечує управління бюджетними асигнуваннями; 5) затверджує кошториси розпорядників коштів нижчого рівня; 6) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень бюджетних коштів до розпорядників нижчого рівня та контроль за витрачанням цих бюджетних коштів; 7) одержує звіти від розпорядників бюджетних коштів від розпорядників нижчого рівня. Повноваження розпорядників другого ступеня: 1) мають право і обов’язок здійснювати отримання бюджетних асигнувань; 2) здійснювати виплати на отримання бюджетної установи за рахунок бюджетних асигнувань; 3) додаткове: розпорядник другого ступеня розподіляє кошти між розпорядниками третього ступеня. До 31 грудня Державне казначейство закриває всі бюджетні кошти і саме до цього дня можна використовувати бюджет. Кошти, які залишилися невикористаними в загальному фонді не можуть будуть використані після 31 грудня. В спеціальному фонді (те, що заробляє сама бюджетна установа) невикористані кошти можуть бути пізніше використані. 40.Порядок складання і затвердження звіту про виконання бюджету. Четвертою, завершальною стадією бюджетного процесу є підготовка, розгляд і затвердження звітів про виконання державного та місцевих бюджетів. Так, відповідно до ст. 58 Бюджетного кодексу, зведення, складання і подання звітності про виконання Державного бюджету України здійснює Державне казначейство України. Розпо¬рядники бюджетних коштів, відповідно до єдиної методики звітності, складають і подають детальні звіти, що містять бухгалтерські балан¬си, дані про виконання кошторисів, результати діяльності та іншу інформацію за формами, встановленими законодавством України. Таку звітність складають щомісяця, щоквартально і щорічно. Наприклад, місячну звітність про виконання Державного бюджету України Дер¬жавне казначейство подає Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніш як 15 числа місяця, наступного за звітним. Кабінет Міністрів України подає річний звіт Верховній Раді України не пізніш як 1 травня року, наступного за звітним. Він містить: 1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України; 2) звіт про виконання Державного бюджету України; 3) звіт про рух грошових коштів; 4) інформацію про виконання захищених статей видатків Державного бюджету України; 5) звіт про бюджетну заборгованість; 6) звіт про використання коштів із резервного фонду Кабінету Міністрів України; 7) інформацію про стан державного боргу; 8) звіт про кредити та операції, що стосуються державних гарантійних зобов'язань; 9) зведені показники звітів про виконання бюджетів; 10) інформацію про виконання місцевих бюджетів; 11) іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів України необхідною для пояснення звіту. Звіт Кабінету Міністрів аналізує Рахункова палата. У процесі та¬кого аналізу використовують звітні та інформаційно-аналітичні дані Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, Державного комітету стати¬стики, Фонду державного майна, Національного банку України. За результатами такого аналізує складають висновок щодо вико¬ристання коштів державного бюджету. Зокрема, зазначають, чи за¬безпечило економічне зростання у поточному році передумови для уточнення планових параметрів державного бюджету; чи збільшується (зменшується) річний обсяг ресурсів і витрат державного бюджету; який загальний обсяг фінансових ресурсів державного бюджету (в тому числі якими є залишок бюджетних коштів на початок року, доходи, надходження коштів від повернення кредитів, надходження для фінансування державного бюджету); якими є витрати державного бюджету (в тому числі видатки, надання кредитів, погашення державного боргу); якою є сума залишку коштів, чи збільшилася (зменшилася) вона з початку року. Обов'язково зазначають проблеми, які залиши¬лися неподоланими (наприклад, щодо обсягів невідшкодованих сум податку на додану вартість; забезпечення головними розпорядниками бюджетних коштів розподілу отриманих асигнувань, наслідком чого стало нездійснення запланованих видатків за окремими бюджетними програмами; нарощування простроченої заборгованості перед держав¬ним бюджетом за кредитами, що залучені державою або під державні гарантії, та ін). Резюмують, чи здійснив уряд усі необхідні заходи для належного виконання бюджету (див., наприклад, Висновок щодо виконання Державного бюджету України за перше півріччя 2007 р., затверджений постановою колегії Рахункової палати від 28.08.2007 р. №21-4). Після цього звіти з відповідними висновками передають до Верховної Ради України, яка розглядає їх і приймає певні рішення. 41. Особливості правовідносин у галузі видатків. Кошторисно-бюджетне фінансування. Видатки - одна з визначальних сторін фінансової діяльності держави. Вони є безперервним використанням державою в особі уповноважених органів коштів бюджету та позабюджетних фондів та власних коштів підприємств і організацій на потреби, що визначені в актах про бюджет. Розмір видатків визначається державними завданнями, які закріплюють прогнози і цільові програми. Виробничі підприємства в системі господарства покривають свої потреби за рахунок власних коштів або залучених у кредитно-фінансових установах кредитних ресурсів. Такі видатки є за своєю фінансовою природою децентралізованими. У свою чергу видатки бюджетних організацій є централізованими видатками, оскільки здійснюються за рахунок коштів відповідного бюджету (державного або місцевого). Водночас бюджетні установи, що фінансуються за рахунок коштів централізованого фонду, мають можливість отримати доходи від власної діяльності. У зв'язку з цим існує два режими бюджетного фінансування: 1) кошторисно-бюджетний режим; 2) режим фінансування підприємств і організацій, які мають свої доходи, а бюджетні асигнування одержують як фінансову допомогу. Видатки бюджету - де прямі цільові витрати держави, що забезпечують її безперебійне функціонування і відображають економічні відносини, що пов'язані з розподілом і перерозподілом частини національного доходу, яка концентрується у бюджеті. Кошторисно-бюджетне фінансування — це метод безповоротного, безоплатного відпускання грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на підставі відповідних фінансових планів — кошторисів бюджетних установ. За кошторисно-бюджетним методом фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується па державній або комунальній (муніципальній) формі класності, тобто переважно вся бюджетна сфера. Зокрема, па кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають установи та організації, що здійснюють державне управління, міжнародну, правоохоронну діяльність, забезпечують національну оборону і безпеку держави. За рахунок коштів бюджетів відповідного рівня утримуються установи соціально-культурної сфери: освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення, культури і мистецтва, фізичної культури та спорту тощо. Переважно з місцевих бюджетів фінансуються установи житлово-комунального господарства. Забезпечення бюджетних установ грошовими ресурсами називається кошторисно-бюджетним фінансуванням. Це система науково та економічно обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також розрахунку їх оптимальних обсягів для кожного об'єкта, що утримується за рахунок бюджетних коштів. Правові засади роботи з кошторисами визначає Порядок складання, розгляду, затвердження й основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений Постановою Кабміну від 28.02.2002 р. № 228 (зі змінами). Форму кошторису затверджує Міністерство фінансів України. 42. Поняття та види державних доходів, співвідношення державних та публічних доходів. Публічні доходи — це одержані при розподілі й перерозподілі національного доходу ресурси, на підставі норм фінансового права скеровані до фондів коштів, які використовуються на задоволення публічного інтересу при реалізації завдань і функцій держави, муніципальних органів та органів, яким держава доручає представляти публічний фінансовий інтерес. У формуванні публічних доходів беруть участь усі ланки фінансової системи. Водночас далеко не всі публічні фонди (ланки) всі доходи, які йдуть на їх формування, відраховують до Державного або місцевих бюджетів. Як було показано вище, цілий ряд фондів, що задовольняють публічний інтерес, зокрема соціальних, є позабюджетними. Крім того, й публічні потреби задовольняють не лише за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів. Відповідно, поняття публічних доходів держави є ширшим за поняття централізованих (бюджетних) доходів держави і місцевих органів самоврядування. Доходи бюджету — це всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, одержання яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Вони посідають центральне місце в системі публічних доходів. Бюджетний кодекс України доходи бюджету поділяє на податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом і трансферти. Податковими надходженнями визнають передбачені податковими законами України загальнодержавні й місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Неподатковими надходженнями — доходи від власності й підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного й побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження. Слід зауважити, що збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. 43. Поняття, класифікація та основні риси неподаткових доходів. Публічні доходи класифікують за цілим рядом ознак. Зокрема, за правовим режимом, тобто порядком правового регулювання окремих видів доходів, який закріплено правовими нормами та забезпечено сукупністю юридичних засобів, публічні доходи можна класифікувати на:
Залежно від джерела й форми отримання публічні доходи поділяють на:
Залежно від порядку формування системи публічних доході» останні бувають:
Обов'язкові платежі відіграють провідну роль у формуванні дохідної частини бюджетів будь-якого рівня. При цьому перелік обов'язкових платежів не вичерпується лише податками, зборами та іншими платежами податкового характеру. Значну їх частину становлять неподаткові надходження (штрафи; плата за послуги, надані органами державної влади та місцевого самоврядування; кошти, що надходять під використання державного і комунального майна тощо), які мають відмінні від податків правову природу й механізми регулювання. |
| МОДЕЛЮВАННЯ СТАНУ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ ІЄРАРХІЧНОЇ СИСТЕМИ... Та методів математичного та динамічного програмування надають можливість оцінити ступінь захисту пріоритетних фінансових інтересів... |
План Лекції Сутність і класифікація звітності банківських установ.... Згідно з Правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України, затвердженими постановою Правління НБУ від 12.... |
| Оздоровчі системи. Поняття про оздоровчі системи. Оздоровче харчування.... Мета: сформувати поняття в учнів «оздоровча система», «оздоровче харчування», поглибити знання учнів про сучасні та традиційні системи... |
5. Базові поняття програмування (5 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути... |
| Уроку Мета: розкрити поняття "ґрунт"; з’ясувати його склад і властивості, процеси утворення; ознайомити учнів з різноманітністю ґрунтів... |
Тема. Об’єкти та інформаційні системи Мета Мета: ознайомити учнів зі структурою інформаційної системи. Сформувати поняття учнів про Інформатику як науку та галузь діяльності... |
| 6. Основи програмування (28 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути... |
План-конспект уроку Тема: “Інтерфейс програми. Константи” ... |
| 1. Поняття економічної інформації У кібернетиці поняття "інформація" трактується як міра усунення невизначеності стану системи |
Глобальна фінансова стабільність Суть фінансової стабільності. Оцінка стану фінансової стабільності у світовій економічній системі. Рада з фінансової стабільності... |