1. Теоретичні засади організації фінансово – економічної діяльності

Скачати 0.78 Mb.

Назва	1. Теоретичні засади організації фінансово – економічної діяльності
Сторінка	1/5
Дата	21.03.2013
Розмір	0.78 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Фінанси > Документи

1 2 3 4 5

Фінансово-економічна діяльність підприємств Тема 1. Теоретичні засади організації фінансово – економічної діяльності
1. Сутність, завдання фінансово – економічної діяльності підприємств

2. Основні принципи організації фінансово економічної діяльності підприємств.

3. Організація аналітичної роботи на підприємстві, в умовах застосування інформаційних технологій.

1. ФЕ функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється НД – основне джерело фінансових ресурсів.

Вихідним моментом у розумінні сутності „Фінансово – економічна діяльність ”є поєднання двох категорій – „Фінанси ” та „ Економічна діяльність.

Фінанси – це економічні відносини у сфері грошового обігу, які пов’язані з формуванням доходів і фондів грошових коштів, фінансових ресурсів та їх використанням.

Економічний діяльність — це система способів вивчення за даними обліку, звітності, планів та інших джерел інформації результатів і стану господарської діяльності, можливих варіантів її поліпшення з метою здійснення оцінки і контролю виробництва, обґрунтування управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємств, їхніх підрозділів, об’єднань і формувань.

Під фінансово-економічним аналізом діяльності підприємств слід розуміти комплексне вивчення їх функціонування для об'єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів і виявлення напрямків дальшого підвищення прибутковості (рентабельності) з одночасним забезпеченням достатнього рівня ліквідності. Під фінансово-господарською діяльністю в ринковій економіці розуміють діяльність, спрямовану на раціональне використання з максимальним ефектом власних і залучених фінансових ресурсів (найпростішим виявом такого ефекту є рівень прибутковості).

Система діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства базується на використанні алгоритмів, технологій, методів і показників економічного аналізу, побудованих на інформаційній базі господарського обліку. З огляду на це, доцільно розглянути певні методологічні основи фінансово-економічного аналізу та господарського обліку, а потім сформувати комплексну систему діагностики діяльності підприємства. У даному разі під системою діагностики слід розуміти єдність концепції, підходів, принципів, механізмів, технологій та конкретних алгоритмів постійного простежування цільових точок соціально-економічної системи підприємства.

У процесі дослідження фінансово-економічної діяльності підприємства основним слід уважати спроможність аналітика логічно відновити господарські операції, відображені у бухгалтерській звітності, та здатність відтворити у зворотному порядку процеси нагромадження (обліку) інформації.

Узагальнюючи вищевикладене, можна дати наступне визначення економічної сутності ФЕ.

ФЕ – система грошових відносин, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу виручки та прибутку господарюючого суб’єкту, з приводу утворення, розподілу, перерозподілу і використання доходів і фінансових ресурсів, з метою задоволення суспільних потреб та інтересів.

ФЕ з теоретичного погляду мають наступні ознаки:

Функціонують у сфері товарно-грошових відносин;
Відображають тільки ті грошові відносини, які можна оцінити у вартісних вимірниках;
Обслуговують рух вартості створеного продукту на всіх стадіях відтворювального процесу;
Мають свого матеріального носія - фінансові ресурси, які одночасно є об’єктом фінансових відносин;
Формують і використовують дохід і фінансові ресурси.

Об’єктом ФЕ – є економічні відносини, пов’язані з рухом коштів, формуванням і використанням грошових фондів підприємств.

Суб’єктом ФЕ – є підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні інститути та інші контрагенти.

Отже, ФЕ – це економічні відносини, які відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і доходів суб’єктів господарювання в процесі суспільного відтворення.
2. Основні принципи організації фінансово економічної діяльності підприємств.:

інтегрованість у загальну систему аналізу - система діагностики повинна мати цільовий характер та органічно поєднувати специфіку бізнесу й пріоритети власників;
науковий характер досліджень — у процесі діагностики доцільно орієнтуватися на використання сучасних, достатньо теоретично обґрунтованих методик і заходів, що забезпечить досягнення прийнятного рівня точності за достатньої простоти розрахунків; залежно від специфіки аналізу використання неформальних критеріїв слід максимально структурувати та аналітично опрацювати;
комплексність — оцінка тільки одного чи двох бізнес-проектів не може відобразити загальні результати діяльності підприємства, що зазвичай формуються у двох чи трьох взаємозв'язаних сферах; крім того, кінцеві висновки мають ураховувати весь спектр факторів впливу на об'єкт досліджень;
системність - створення системи діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства є економічно вигідним тільки на постійній основі, що уможливлює забезпечення достовірності оцінок одноразових економічних явищ у контексті загального економічного розвитку;
об'єктивність — для побудови систем діагностики слід користуватися тільки точними, реальними фактами, методами та заходами, що мінімізуватиме суб'єктивність дослідників чи неточність оцінок;
конкретність — кожний етап аналізу чи оцінки економічних явищ повинен мати конкретне цільове спрямування;
точність - система діагностики має на прийнятному для підприємства рівні відтворювати реальні економічні процеси (не варто забувати, що підвищення точності досліджень здебільшого зумовлює їх подорожчання, а це не завжди бажано);
активність — діагностика повинна максимально орієнтуватися на превентивні методи, тобто самого лише визначення та усування симптомів недостатньо для запобігання кризі;
своєчасність — слід постійно враховувати динамічність господарської діяльності, а також статичний характер будь-яких оцінок;
ефективність (доцільність, економічність) — експлуатуючи систему діагностики, потрібно постійно порівнювати позитивні наслідки її існування та поточні витрати на підтримування її функціонування.

Показники, що використовуються у фінансово-економічному аналізі, можна підрозділити залежно:

1) від властивостей явищ та процесів, що відображає показник:

на кількісні;
якісні;

2) від широти використання:

на загальні (агреговані, інтегровані);
спеціальні (специфічні, часткові);

3) від технології утворення:

на первинні;
похідні;
синтетичні;
аналітичні;

4) від способу розрахунку:

на абсолютні;
відносні.

3.Організація аналітичної роботи на підприємстві, в умовах застосування інформаційних технологій застосовує наступну методику аналізу фінансово-економічної діяльності підприємства. як експертна система діагностики та аудиту фінансово-господарського стану підприємства. Методика включає такі етапи: адаптація інформації; аналіз показників платоспроможності (ліквідності) та фінансової стійкості; розрахунок запасу фінансової міцності підприємства; експертна діагностика отриманих результатів; оцінка перспектив розвитку підприємства та розроблення загальних рекомендацій зі стратегічного планування.

Варто також розглянути методику поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, розроблену Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій у 1997 р. Її особливістю є використання вживаних у нашій країні методів фінансового аналізу, форм бухгалтерської звітності, методів оподаткування. Основним завданням проведення аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявляння факторів, які позитивно чи негативно вплинули на показники роботи підприємства, а в кінцевому підсумку - прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства - платоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо доцільності внесення цього підприємства до «Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій». Висновок комісії про доцільність внесення підприємства до реєстру робиться на підставі узагальнення результатів аналізу.

У процесі побудови системи аналітичної фінансово-економічної діагностики доцільно розмежувати загальний процес за окремими етапами:

І. Формулювання завдань і системи цільових орієнтирів діагностики.

II. Визначення об'єктів аналізу (проблемного поля дослідження).

III. Опис способів дослідження певних об'єктів.

IV. Створення системи показників, що описуватимуть кожен об'єкт аналізу окремо та в їхньому взаємозв'язку.

V. Формування інформаційної бази аналізу (джерел аналізу).

Усі показники, починаючи з четвертого етапу, є взаємопов'язаними, що випливає з реальних зв'язків між господарськими явищами та процесами в економічній системі.
Тема 2. Трансформація процесів управління на підприємствах
1. Характеристика фінансових ресурсів підприємства та їх класифікація.

2. Структура фінансових ресурсів та джерела їх утворення

3. Методика аналізу фінансово – економічної діяльності підприємств
1. Матеріальним носієм фінансових відносин виступають фінансові ресурси. Щоб сформулювати поняття „Фінансові ресурси” необхідно виходити з поняття „ресурси”. Слово „ресурси” походить від французького, і означає – допоміжний засіб, тобто щось таке, що може бути використане з певного джерела на певні цілі.

Ресурси виробництва поділяють на чотири групи:

Природні, матеріальні, трудові та фінансові. Перших три є базовими. Фінансові ресурси виникли на ринковому етапі розвитку суспільного виробництва. Їх відносять до похідних.

В економічній літературі під терміном „фінансові ресурси ”- прийнято вважати сукупність фондів грошових коштів і грошові кошти у не фондовій формі, які є у розпорядженні підприємства.
Фінанансові ресурси мають наступні ознаки:

Фінансові ресурси завжди виражають відношення власності, тобто вони належать або державі, або підприємству, або приватному сектору економіки, або населенню;
Фінансові ресурси завжди мають певне джерело створення і певне цільове використання;
Формування і використання фінансових ресурсів завжди має свою правову сторону і регламентується законодавчими і нормативними актами.

Таким чином, фінансовими ресурсами підприємства можна вважати сукупність грошових резервів та надходжень цільового призначення, якими воно розпоряджається на правах власності, оперативного управління або повного господарського відання і використовує їх на статутні потреби.

2. Структура фінансових ресурсів розглядається в тісному зв’язку з вартісною структурою продукції, що виготовляється підприємством. Всі фінансові ресурси поділяються:

- за джерелами утворення;

- за напрямками використання.

За джерелами утворення до складу фінансових ресурсів підприємства відносяться:

Внески засновників;
Прибуток;
Заробітна плата;
Амортизація;
Цільове фінансування;
Благодійні внески тощо.

Більша частка фінансових ресурсів створюється за рахунок прибутку.

За видатками або напрямками використання до складу ФР відносять:

Витрати на розвиток економіки підприємства;
Витрати на соціально-культурні заходи;
Витрати на розвиток науки;
Витрати на обслуговування залучених фінансових ресурсів;
Інші витрати підприємства.

У кінцевому підсумку, напрямки використаня ФР можна поділити на три групи:

Поповнення фонду відшкодування;
Формування фонду споживання;
Формування фонду нагромадження.

Джерелами створення ФР є:

Привласнені кошти: статутний капітал, кошти засновників, страхові відшкодування, кошти міжнародної технічної допомоги, кошти та кредити отримані без необхідності повернення, бюджетні кошти, передані у розпорядження підприємствам.
Власні кошти: амортизаційні відрахування, чистий прибуток у національній валюті, іноземна валюта.
Залучені кошти: тимчасово вільні кошти резервів, що формуються за рахунок чистого прибутку, реінвестовані кошти резерву на виплату дивідендів, перевищення кредиторської заборгованності.
Позичені кошти: кредити банків, лізинг – товарний кредит, комерційний кредит, факторинг, кошти, що надходять з бюджету, міністерств на умовах повернення.

Однозначно, що фінансові ресурси є грошовим вираженням новоствореної власності на підприємстві. Тобто джерелом їх формування є ВВП.

3. У фінансах підприємств "управління" означає процес впливу на фінансові відносини, фінансові ресурси, їх організацію для реалізації фінансової політики господарюючого суб'єкта. Крім того, управління фінансами можна визначити як сукупність всіх органів апарата управління підприємства та їх управлінських дій.

Метою фінансового управління є забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами та підвищення ефективності його фінансової діяльності.

Предметом фінансового управління є регулювання фінансових потоків. При цьому об'єктом управління фінансами є фінансові відносини у сфері грошового обігу, фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках фінансово-господарської роботи підприємства.

Суб'єктом управління фінансами підприємств є керівний та фінансовий апарат системи органів управління на підприємстві.

У практичному плані управління фінансами підприємств - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу суб'єктів управління на формування і використання фінансових ресурсів.

Поняття "управління фінансами" пов'язують з управлінням на рівні держави чи галузі. На рівні підприємств різник організаційних форм та різних форм власності в сучасних умовах використовують поняття "фінансовий менеджмент". Фінансовий менеджмент - це управління фінансами підприємства, спрямоване на досягнення Його мети за допомогою певних методів.

Управління фінансами підприємств базується на об'єктивних та суб'єктивних законах суспільного розвитку, на знанні та використанні закономірностей розподілу готового продукту і валового доходу

підприємства.

Суть поняття фінансового управління можна трактувати як інструмент реалізації фінансів та фінансової політики, як сукупність методів впливу на організацію і використання фінансових відносин та фінансових ресурсів, як сукупність управлінських структур і фінансового апарату на всіх рівнях управління підприємством. Фінансове управління має свою систему функцій, які пропонується визначати у такому складі:

- взаємодія всіх елементів апарата управління підприємства;

-- створення ефективних організаційних структур управління;

- аналіз фінансових ресурсів і фінансових відносин;

- прогнозування, планування, регулювання фінансових процесів;

- обґрунтування й прийняття оперативних фінансових рішень;

- контроль за виконанням розроблених планів та прийнятих фінансових рішень.

Вплив на фінансові відносини здійснюється за допомогою спеціальних методів:

^ фінансового прогнозування;

^ фінансового планування;

^ фінансового контролю.

Значне місце в управлінні фінансами підприємства займає прогнозування.

Фінансове прогнозування - це передбачення ймовірного фінансового стану підприємства, обґрунтування показників фінансових планів. Прогнози можуть бути середньостроковими (5-Ю років) і довгостроковими (більше 10-ти років). Фінансове прогнозування передує стадії складання фінансових планів, розробляє концепцію фінансової політики на певний період. Мета фінансового прогнозування - визначення реально можливого обсягу фінансових ресурсів, джерел їх формування, напрямки їх використання на період, що прогнозується. Фінансові прогнози дозволяють фінансовому підрозділу підприємства визначити різні варіанти розвитку та удосконалення системи фінансових відносин, форми та методи реалізації фінансової політики. фінансові яких аспектах ресурси; економічний та фінансовий стан; фінансова політика.

1 2 3 4 5

Схожі:

СУЧАСНІ МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА:... Актуальність. На сьогоднішній день оцінка фінансово-економічного стану підприємства є досить актуальною для будь-якого суб’єкта господарської...	ЗАКОН УКРАЇНИ Цей Закон визначає правові засади державного регулювання фінансової діяльності з організації і проведення азартних ігор, здійснення...
Реферат на тему: “Організація документів на рівні архіву” Однією з вузлових проблем архівознавства є організація роботи архівів. Вона включає наукові засади усіх сфер діяльності: організаційно-управлінської,...	ЗАКОН УКРАЇНИ Цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні
ЗАКОН УКРАЇНИ Цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні	ЗАКОН УКРАЇНИ Цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні
Зміст ВСТУП Розділ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ ФУНКЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА Розділ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ ФУНКЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА	СТРАХУВАННЯ Страхування”, оволодіти теорією і практикою страхової справи, набути навики фінансово-економічної роботи у сфері страхування, що...
4. Роль і функції держави у зниженні негативного впливу тіньової економічної діяльності Соціально-економічні причини виникнення та джерела походження тіньової економічної діяльності	Вплив субкультури рокерів та металістів на формування життєвих стратегій... Розділ 1 Теоретичні засади впливу субкультури рокерів та металістів на соціалізацію молоді 5

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання