ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ


НазваВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Сторінка3/17
Дата21.03.2013
Розмір2.89 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Філософія > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Література

  1. Rothblatt, Sheldon and Wittrock, Bjorn The European and American University since 1800 : Historical and Sociological Essays. – Cambridge University Press, 1993. – 382 р.

  2. MacDonald, William The Mission of a State University // The Sewanee Review, Vol. 18, № 2 (Apr., 1910). – P. 199 – 207.

  3. Woodburn Chase, Harry The Mission of the University // Bulletin of the American Association of University Professors, Vol. 20, № 6 (Oct., 1934). – P. 370 – 372.

  4. Beury, Charles E. The Mission of the Modern University // The Journal of Higher Education, Vol. 7 № 9 (Dec., 1936) – P. 469 – 474.

  5. Casle, Emery N. The University in Contemporary Society // American Journal of Agricultural Economics, Vol. 53 № 4 (Nov., 1971). – P. 551 – 556.

  6. Keohane, Nannerl O. The Mission of the Research University // Daedalus, Vol. 122, № 4, The American Research University (Fall, 1993). – P. 101 – 125.

  7. Dunne, Joseph Newman Now: Reexamining the Concepts of “Philosophical” and “Liberal” in the Idea of a University // British Journal of Educational Studies, Vol. 54, № 4, December, 2006. – P. 412 – 428.

  8. Adrian, William Globalization and the Christian Idea of a University (or, the Lexus, the Olive Tree, and Higher Education) // Christian Higher Education № 6, 2007. – P. 299 – 320.

  9. MacIntyre, Alasdair The Very Idea of a University: Aristotle, Newman, and Us // British Journal of Educational Studies, Vol. 57, № 4, December, 2009. – P. 347 – 362.

  10. Scott, John C. The Mission of the University: Medieval to Postmodern Transformations // The Journal of Higher Education, Vol. 77, № 1, Special Issue: Moving into the Next 75 Years (Jan.-Feb., 2006). – P. 1 – 39.

  11. Simons, Maarten and Masschelein, Jan Toward the Idea of a World University // Interchange, Vol. 40, № 1, 2009. – P. 1 – 23.

  12. Ашин Г.К. Мировое элитное образование. М. : Анкел,
    2008. – 360 с.

  13. Тлостанова М.В. Судьба университета в эпоху глобализации // Знание. Понимание. Умение. № 3, 2005. – C. 180 – 185.

  14. Покликання університету. – К. : Янко, 2005. – 304 с.

  15. Пелікан, Ярослав Ідея університету. Переосмислення. – К. : Дух і літера, 2008. – 360 с.

  16. Wittrock, Bjorn Social Theory and Global History: The Three Cultural Crystallizations // Thesis Eleven, № 65, 2001. – P. 27 – 50.

  17. Курбатов, Сергій Історичний час як детермінанта творчого процесу К. : Інформаційні системи, 2009. – 172 с.

  18. Weik, Elke The emergence of the university: A case study of the founding of the University of Paris from a neo-institutionalist perspective // Management &Organizational History. № 6, 2011. – P. 287 – 310.

  19. Шнедельбах, Герберт Университет Гумбольдта // Логос № 5-6(35), 2002. – С. 1 – 14.

  20. Veysey, Laurence R. The emergence of the American University. The University of Chicago Press, 1965. – 505 p.

  21. Chan W. W. Y., Dimmock C. The Internationalization of Universities. Globalist, Internationalist and Translocalist Models // Journal of Research in International Education, 2008, 7. – P. 184 – 204.

  22. Horta H. Global and National Prominent Universities: Internationalization, Competitiveness and the Role of the State // High Educ, 2009, 58. – P. 387 – 405.

  23. Higher Education in a Globalized Society. UNESCO Education Position Paper. UNESCO, 2004. – 28 p.


Сергей Курбатов. Исторические трансформации миссии университета. В статье сделана попытка проанализировать изменения понимания университетской миссии с момента возникновения первых университетов до нынешнего дня. Особый акцент делается на рассмотрении понимании миссии университета на так называемом “темпоральном перекрёстке” (обучение как передача знаний из прошлого и исследование как получение знаний из будущего) и “пространственном перекрёстке” (национализация на этапе становления национальных государств и интернационализация в современном глобальном контексте).

Ключевые слова: университет, миссия университета, обучение, исследование, национализация, интернационализация.
Sergiy Kurbatov. Historical Transformations of University Mission. The paper is based on analyses of changes which faced university mission during long period since the origin of the first university up to contemporary times. The author stressed special attention to “temporal intersection” (teaching as a transmission of knowledge from the past and research as obtaining knowledge from the future) and “spatial intersection”(nationalization at nation state building stage and internationalization at contemporary global context).

Key words: university, university mission, teaching, research, nationalization, internationalization.






УДК 165.12

А 13
Кизилгюль АББАСОВА
ГУМАНІЗАЦІЯ СВІДОМОСТІ

ЯК ФАКТОР ВИЖИВАННЯ ЛЮДСТВА
В умовах сучасних глобалізаційних процесів людство повинно розв’язати нагальну проблему виживання, оскільки безупинне прагнення максимального задоволення всезростаючих потреб, нестримний розвиток науки ставить під загрозу існування природи. Вихід із цього стану може бути лише один: гуманізація свідомості, яка і врятує людство.

Ключові слова: гуманізація, свідомість, людство, виживання, духовність, екологічна криза.
Розумність людського існування – це шанс для того, щоб зуміти вижити в сучасних умовах екологічної кризи та інших глобальних проблем. У цьому плані проблема гуманізації свідомості кожного представника людського роду має сьогодні виняткове значення. Є декілька важливих напрямів роботи у цій сфері, головна умова – єдність і взаєморозуміння.

Питання взаємодії в умовах спільного проживання і протистояння довкіллю, як у фізичному, так і в соціальному сенсі, завжди турбували людство. Критичений аналіз стану суспільного устрою, бачення перспектив розвитку ідеального устрою в необхідності суспільних переворотів тощо –історія людства має багато подібних прикладів оцінки суспільного розвитку, адже проблема подальшого розвитку завжди була актуальна, а рушієм-“локомотивом” необхідности розгляду суспільного ладу – в самій людській природі, в потребах та інтересах кожного індивіда.

Дослідники розмірковують над тим, як сумістити гуманізм, духовність – і життєздатність, як зробити любов

© Аббасова Кизилгюль, 2011

умовою життєздатності, вважаючи, що “ось проблема, вирішити яку може лише розумна форма життя і це рішення є тому екзаменом на разумність тих чи тих істот. Постановка цієї проблеми –лише заявка на разумність; складанням екзамену на разумність може бути лише вирішення цієї проблеми, а не лише її постановка. Людство ще не склало экзамену. У давні часи постала проблема духовності, гуманізму, любові у найширшому сенсі слова як умови життєздатності, умови виживання, умови вивільнення від диктату загальнобіологічного нищівного закону конкуренції. У подальшому людство було змушене все гостріше відчувати її потребу, воно подало заявку на розумність як деяку вищу історичну інстанцію; заявку-надію на те, щоб мати історію, а не лише передісторію; заявку на майбуття. Ця майбутня історія і є ота сама вища інстанція, – історія дійсно розумної форми життя, дійсно розумних істот, а не тих, що лише називають себе розумними” [5].

Отже, питання про людську розмірність світу, людську характеристику реалій довкілля і соціального життя порушувалось завжди; “у дисциплінах типу ергономіки, дизайну, технічної естетики, архітектури людина непереборно присутня серед постійних визначників та обмежувачів як дослідницької, так і конструкторської діяльності… тут людина… змушує враховувати свою “місткість” при будь-яких спроб доповнити світ речей, “неорганічне тіло цивілізації новими складниками” [6, 3].

Загалом проблема необхідності гуманізації людських стосунків завжди стояла перед суспільством, але по-різному, оскільки суспільний розвиток e кjжному історичному періоді має свої особливості. А форма вираження цього процесу в основному була та сама. Ідеться про норми і цінності, закладені в суспільній свідомості. Норми і цінності, маючи реальне вираження в різноманітних знакових смислах, вивчаються в культурі низкою конкретних дисциплін – етнографією, історією, антропологією, психологsєю, соціологією та ін. Так, одною з форм проявлення норм і цінностей є звичаї та традиції, котрі, “підтримувані силою громадської думки, здобували потужну сталість, ставали своєрідними хранителями досягнень минулого”, але по-різному. Гуманізм, будучи узагальненим показником численних моральних якостей і властивостей людської душі, здавна притягував увагу дослідників, особливо начинаючи з часу раннього капіталізму в Західній Європі.

Ідеали спільного людського існування, які проступали уже в рисах італійського гуманізму, стають усе конкретнішими, наближеними до соціальної реальності в наївних утопіях досконалого суспільства Томаса Мора і Томазо Кампанелли, ідеї політичної рівності людей Ф. Вольтера та Ж.Ж. Руссо, ідеї закономірного сходження людства до гуманізму (через історичні епохи, носіями яих були великі народи) Й.Г. Гердера, ідеї “громадянина світу” і свободи як умови морального закону І. Канта, А. Швейцерова етика благоговіння перед життям як велика відповідальність у наших взаєминах із людьми та ін. Сюди можна додати ідеї Тейяра де Шардена про необхідність подолання колективного індивідуалізму у вигляді расизму, оскільки елементи світу справляють один на один вплив як єдиний універсум; ідеї А. Печчеї про необхідність нових людських якостей в умовах поглиблення глобальних суперечностей і т.д.

Одначе ці ідеї, одного разу збуривши суспільну свідомість, відходять на другий план, поступаючись повсякденним турботам і залишаючись метою істориків. Щоби залучити в обіг цей величезний масив людської мудрості, квінтесенції людського розуму, філософські ідеї треба внести до масової свідомості через незліченні канали спілкування, тобто комунікації, задіяні в усіх формах життєдіяльності.

Сутність гуманізму – у вірі в “земне призначення людини, в її здатність власними силами здійснити свій земний подвиг” [6, 21], досягнути досконалості, але в етичному та естетичному сенсі, не зачіпаючи онтологічних проблем [6, 50].

Корені гуманізму – в сучасній йому епосі, поштовхом його формування стали ідеї елінізму і раньохристиянської ідеології. Треба уточнити, що ми розуміємо гуманізм значно ширше, спираючись на більшу докладність соціальної та науково-теоретичної бази. Це – “людське” обличчя культури, її звучання і вираження в етичних, естетичних, природничонаукових поняттях, рівень вираженості загальнолюдських якостей у соціальних діях та процесах. Це – з боку суспільства ступінь інтересу та пошани до людської особистості, до її зацікавлень та потреб. Це розквіт здібностей, навичок людей, їхній вплив на суспільну самосвідомість і самопочуття. Це міцність ідейних основ людського духу, виражена у філософії, релігії та мистецтві. У ХХI столітті зміст гуманістичного наповнення у свідомості людей дістав крен у бік фізичного виживання та порятунку від моральної деградації.

Які головні моральні якості особистості в оцінці суспільної свідомості сьогодні? Об’єктивні умови їх існування такі: політизація суспільного життя, активне впровадження в життя досягнень науково-технічної революції, уніфікація та стандартизація суспільних процесів, і звідси – разчарування в цінностях, втеча в минуле, повернення до старих цінностей, які дають більше можливостей для самовираження.

Моральні якості в суспільній свідомості нині визначаються пріоритетами, які часом протилежні одні одним. Ось перший. Оскільки триває відродження національної самосвідомості, що політично виявляється у прагненні до суверенізації держави, ідеологічно – в рості націоналізму, в тому числі національного егоїзму, моральність виражається у прагненні виправдати мету будь-якими засобами, то, по суті, у свідомості великих мас людей формуються і закріплюються не загальнолюдські цінності, а лише ті, які виправдовують засоби – тобто людиноненависництво, що виражається в неприйнятті чужої релігії та ідеології загалом, стандартів і норм поведінки людей іншої національності; усі ці тенденції сприяють не зближенню, а відчужению людей.

Другий пріоритет – глобальні проблеми, усвідомлення яких відбувається у свідомості на рівні таких масових станів, як страх і безсилля перед нинішнім і майбутнім, соціальна апатія, політичний інфантилізм.

Третій пріоритет – це настрій оптимізму, вери в майбутнє, що базується на міцності моральних засад сім’ї, привабливих політичних ідеалах держави, на загальнолюдських цінностях, зосереджених у релігійній вірі, художній культурі, науковому мисленні. На ці тенденції діють загальна соціально-політична обстановка, стереотипи масової свідомості, ідеологія, вплив зовнішніх загальноцивілізаційних факторів.

В Азербайджані характерні особливості масової свідомості відображуються на рівні гуманізації цієї свідомості; імідж азербайджанців дещо суперечливий, що пов’язано з ситуацією в регіоні, укоріненою в глибині віків, з інтересами інших держав, які у зв’язку з цим провадять свою витончену політику стосовно нашої країни. Водночас міцна основа для формування загальнолюдських якостей особистості – це традиційна миролюбність, терпимість до інакомислячих, повага до старших, піклування про молодших, хворих і людей похилого віку, підприємливість, музикальність, художня образність мислення та ін.

Формування національної самосвідомості визначається законами етногенезу. Зараз ми переживаємо кризову, суперечиву полосу розвитку нації. Процеси формування етносвідомості, які багато в чому визначаються традиційною культурою, стикаються з процесами світової інтеграції, а ці отанні самі містять у собі кризові явища.

Суперечності, що виникають, ми прагнемо розв’язати використанням таких традиційних цінностей, як релігійна культура, історичне минуле, міжособистісна солідарність. Є значний потенціал у використанні нами таких основоположних моментів, як духовна єдність і гуманізм загалом (що дуже відрізняється від відчуження та раціоналізму західної суспільної ідеології).

Суспільна свідомість також різнорідна, як і індивідуальна, особливо коли йдеться про відмінності у свідомості етносу і націй. Триває боротьба за духовні цінності. Потрібна нова, переконлива концепція, потрібне оновлення найпривабливіших ідей, зведення їх у відповідність із життєвими установками людей. І, як завжди, потрібна конкретна робота щодо конкретизації цих ідей.

Боротьба за певні духовні цінності (в том числі релігійні) визначається співвідношенням політичних сил всередині країни і геополітичними установками провідних держав та блоків світу. Своєю чергою, все це замикається на певних економічних інтересах, виражається в духовних потребах і світовідчуванні.

Людське співтовариство у першій половині ХХI століття досягло найвищих меж свого розвитку у формуванні соціальних форм життя, в освоєнні космосу, у пізнанні самого себе. Однак є низка проблем, вирішення яких прямо пов’язано з подальшим виживанням людей:

  1. Справедливий (тобто рівномірний, з урахуванням потреб кожного) розподіл ресурсів, особливо тих, що вичерпуються.

  2. Доцільне споживання ресурсів, у тому числі і людського потенціалу.

  3. Сумірність своїх потреб і можливостей із Космосом, враховуючи, що ми – складова частина світобудови, причому вельми уразлива.

Для того, щоби згадані проблеми були усвідомлені, засвоєні і взяті на озбрєння кожною людиною в особі її уряду, необхідно розробити в глобальному масштабі проекти, обов’язкові для виконання кожним регіоном, кожною країною і транснаціональними корпораціями та організаціями. Подібна работа уже ведеться, і ми коротко на ній зупинимось. Це передусім робота міжнародних організацій в рамках ООН, наприклад, “Порядок денний ХХI століття”, численні міжнародні конвенції з охорони довкілля, наприклад, заборона застосування розмаїтих видів хімічної та бактеріологічної зброї, випробування і поширення атомної зброї тощо. Окрім того, є розмаїті міжнародні угоди з численними санкціями, пов’язані зі світовою екологічною кризою.

Питання розподілу ресурсів упирается в регулювання демографічних проблем, зокрема народжуваності та здоров’я населення. У регіонах це вирішується по-різному і тому потребує обліку особливостей як етнічних, так і глобальних. Поліпшення здоров’я населення, пов’язане з підвищенням рівня санітарно-медичного обслуговувания та поліпшенням довкілля з погляду гігієни, сприяло продовженню життя як жінок, так і чоловіків. Але водночас погіршується якість життя, що пов’язано зі зменшенням можливостей для самовираження в соціальному плані.

Якими є шляхи впливу на свідомість у цьому разі, щоби гуманістичну складову питання зробити основним стереотипом свідомості, перетворити на найвищу цінність? Ось деякі напрями вирішення цього питання:

  • Підвищення рівня екологічної культури та екологічної свідомості серед населення в кожній віковійй і соціальній групі, для чого потрібна планомірна пропагандистська робота в різних формах.

  • Проведення необхідних досліджень у рамках соціальної політики держави для визначення шляхів правильного поєднання традицій та звичаїв із цінностями глобального світу щодо демографічного розвитку.

  • Проведення в життя необхідних проектів для зміцнення сімейних засад, подолання сирітства при живих батьках, формування високої культури статевих стосунків.

  • Формування установок на здоровий спосіб життя з подоланням шкідливих звичок, що призводять до асоціальності та розпаду всього людського у високому сенсі цього слова. Цю роботу треба провадити систематично, комплексно, на рівні державної політики.

Наступна проблема, як уже зазначалось, це правильне споживання ресурсів, про що свого часу писав Е.Фромм, задаючи всім питання: мати чи бути? В умовах кліматичних змін, глобальних катаклізмів, соціальних потрясінь, в яких існує наша планета, важливо не те, скільки ми виробляємо та якої якості, а те, як усе це розподіляємо; аналітики твердо переконані, що проблема голоду не розв’язується лише через незбалансованість потоків вироблених товарів і їх розподілу по світу, тобто логістики; витрати на озброєння, заборонені види виробництва типу наркотиків і т. ін., також позначаються на рівні та характері споживання населення.

Треба також відмітити низький рівень культури споживання серед населення, особливо в країнах, що развиваються. Це стосується передусім води, хліба, інших основних продуктів харчування. Як зазначають дослідники проблеми споживання медичних послуг, “сучаснй статус пацієнта – це статус споживача медичних послуг. І, відповідно, пацієнти повинні мати певний рівень культури споживання. Успіх лікування значно залежить не лише від того, яку послугу і якого “послугодателя” (медичний заклад) обере пацієнт, але й наскільки відповідально він буде поводитись як споживач. Самолікування, необґрунтований вихід із терапевтичного процесу, віддання переваги послугам парамедицини замість медицини наукової тощо, – все це свідчить про низький рівень пацієнтів як клієнтів медицини. Негативно позначається на ефективності медичної допомоги і погана інформованість пацієтів про свої права та обов’язки, невміння зіставити ціну и цінність медичної послуги” [2]. Це стосується також одягу, відпочинку, інших сфер життя, як робочого, так і рекреаційного характеру.

Не випадково з кінця 60-х років у науковому світі прищепився вираз “масове суспільство”: тут манера споживати, правильніше сказати – зловживати своїм станом, причому не завжди на свою користь, набула масового характеру. Тоді й постала гостро проблема людського капіталу. Несумірні затрати і кінцевий результат соціалізації особистості, що ми спостерігаємо сьогодні в суспільстві: які затрати, втрати, кінцевий результат. Відомо, “що нинішній добробут держав понад 10% пояснюєься переселенням народів, що відбулося 300500 років тому. За їхніми словами, окрім технологій, секретів виробництва, капіталу та спеціалістів молоді країни переймали ще й безцінний досвід своїх “патронів”. І саме можливість учитися на чужих помилках і за чужий кошт дала змогу молодим країнам та регіонам подолати цивілізаційний розрив практично в тисячу років і почати свій розвиток не з нуля, а з досить високого рівня” [3].

Окрім цього, на структуру споживання і сам процес формування людського капіталу справляють вплив інші сторони глобалізації – рух міжнародних фінансових потоків, безробіття, низький рівень розвитку загалом багатьох країн, що розвиваються. Зарозумілість з боку “золотого мільярда” стосовно молодих країн дорого обходиться тепер багатьом розвинутим країнам Європи і США: демографічні та інші соціальні процеси заважають їхньому благополуччю, створюють загрозу існуванню не лише окремих регіонів, але і всього світу загалом. Необхідно покінчити, врешті-решт, із політикою “старшого брата” або перетворення багатьох країн, що розвиваються, на скарбнички розмаїтих застарілих чи шкідливих технологій. Це потім відгукнеться усім, усьому світу в цілому. Головне – вчасно усвідомити небезпеку.

Проблема сумірності своїх потреб і можливостей з Космосом – тут ідеться про використання ресурсів Космосу поза Землею (а саме: запуск супутників зв’язку, оптичних приладів тощо, передбачуване використання ресурсів Місяця, Марса і т. ін.), але також і врахування загроз із Всесвіту загальнопланетарного масштабу – метеоритні дощі, космічні об’єкти, що вкорінюються в орбіту Землі, інші вселенські катаклізми, також мають виняткове значення з точки зору виживання. Як зазначають дослідники, “в умовах, що складаються, для вироблення і втілення в життя збалансованих рішень авторитетними міжнародними інститутами (основный серед них – ООН, що переживає непростий період реформування) потрібна релевантна інформація, об’єм і темп надходження та оновлення якої відповідали б динаміці глобальних процесів. Таку інформацію можна одержувати з використанням ресурсів космічних засобів національної та міжнародної приналежності, які через властиву їм екстериторіальність можуть бути об’єднані в Проекті МАКСМ, що є під егідой та контролем Об’єднаних Націй” [4]. Великі надії покладаються на розвиток науки глобалістики, завданям якої є гармонізація взаємин суспільства і природи.

В цілому філософський аналіз цінностей гуманітарного наповнення, заснований на новітніх досягненях помежових із філософією наук, може бути помічним у соціальному управлінні, особливо в сферах політики, освіти, мистецтва. Для проведення такої роботи потрібна методика, заснована на аналізі історичних передумов формування будь-якої категорії цінності, на вивченні соціально-психологічних механізмів її утворення та засвоєння. Сучасне суспільство, завдяки уже проведеним подібним дослідженням, володіє потужним апаратом впливу на свідомість людей з метою маніпуляції нею, зміни ставлення до цінностей на догоду правлячій еліті і т.д. В цьому сенсі перед філософами також стоїть завдання перелічити й оцінити наслідки таких дій.

Отже, проблема гуманізації людської свідомості з погляду виживання має багатоаспектний характер, потребує зусиль багатьох міжнародних організацій, окремих країн і народів. Потрібна реальна робота в політичному напрямі, організація роботи по формуванню нових стереотипів мислення в свідомості людей через мистецтво, літературу, систему освіти, сімейні цінності тощо.

Додамо, що філософія нині повинна обслуговувати єдину універсалію культури: любов до життя, здатність виживати, інакше – екологічну культуру. Через раціональне осмислення цієї проблеми ми одержимо назад, уже в оновленому, “гуманізованому” вигляді старі філософські істини про розвиток світу і людини, з новими оцінками та орієнтирами. В підсумку людство матиме нові ідеали та орієнтири, що буде потужним стимулом для оживлення всього інтелектуального життя, відіб’ється на всіх формах життєдіяльності, таких як політика, економіка, право, освіта, наука і т. ін.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Схожі:

ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ
Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка протокол №10 від
Додаток 1 Чудова комора
Є на світі чудова комора. Покладеш у неї мішок зерна – а восени дивишся: замість одного у коморі вже двадцять. Відро картоплі у чудовій...
КА ЛЮДИНОЗНАВЧI СТУДII ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
5 клас (четвертий рік навчання, 3,5 години на тиждень)

ЗВІТ ПРО ВИПУСК КНИЖКОВОЇ ПРОДУКЦІЇ
Респонденти: юридичні особи (видавництва, видавничі організації) та фізичні особи підприємці, які здійснюють випуск книжкової продукції,...
1. Дискреційна фіскальна політика держави
Ріст/зниження державних витрат збільшує/зменшує сукупний попит. Зайнятість зростає/падає – випуск продукту зростає/падає. Ріст/зниження...
Тематична контрольна робота
Вкажіть рукописну збірку І. Величковського, у якій він використовує двадцять видів курйозної поезії
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка