|
|
Скачати 140.01 Kb.
|
|
ЛЕКЦІЯ 4 ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА. ГРОШІ План:
Взаємодія людини з природою в процесі праці відбувається з моменту виникнення людства, в усіх суспільно – економічних формаціях. В одних основною метою виробництва є задоволення власних потреб, в інших – збагачення, отримання максимального прибутку. Це означає, що суспільне виробництво має різні форми свого вияву. Серед них виділяють три основні форми: натуральну, товарну і безпосередню суспільну. Відповідно розрізняють натуральне, товарне та безпосередньо суспільне виробництво. а) Історично першим типом суспільного виробництва було натуральне виробництво в якому виготовлення продуктів праці здійснювалося для власного споживання, для задоволення внутрішніх потреб. Характерними рисами натурального господарства є економічна замкнутість, універсальний характер робочої сили, низький рівень спеціалізації і продуктивності праці, консерватизм. Йому відповідають такі технологічні способи виробництва, які здійснюються за допомогою примітивних знарядь праці та методів обробки матеріалів. Типовою формою натурального виробництва в наших умовах є багатогалузеве особисте підсобне господарство селян. б) Пізнішою формою суспільного виробництва є товарне виробництво. Товарне виробництво – це така форма суспільного виробництва, коли продукти виробляються не для власного споживання виробника, а для продажу через купівлю – продаж. Матеріальною основою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці. Він зумовлюється дією закону економії робочого часу і веде до підвищення продуктивності праці, збільшення виробництва продуктів. Характерними рисами товарного господарства є: 1) суспільний поділ праці; 2) спеціалізація виробництва; 3) приватна власність на засоби виробництва; 4) свобода вибору ресурсів, засобів і цілей виробництва; 5) конкуренція; 6) встановлення економічних зв’язків між виробниками шляхом обміну. Існують три форми товарного виробництва:
Таким чином суспільний поділ праці є необхідною умовою і матеріальною основою будь – якого товарного виробництва, а відособлене привласнення благ та послуг виступає його корінною причиною. Безпосередньо суспільне виробництво – це безтоварне планомірне, високоорганізоване виробництво продуктів і послуг, яке виникає на вищих ступенях еволюції капіталізму. Характерними рисами його є те, що воно розвивається на основі одиничного поділу праці в межах окремих гігантських компаній, національних держав, так і в межах міжнародного масштабу (інтернаціоналізація одиничного поділу праці). Таким чином найпростішим елементом товарного виробництва, його клітиною являється товар.
Товар – це продукт праці, що задовольняє певну потребу людини і виготовлений для обміну. Кожен товар має дві основні сторони: споживну вартість і вартість (цінність). Вільний товар – товар що має властивість корисності, пропозиція якого є достатньою, оскільки його так багато, що потреба в ньому задовольняється без трудових зусиль (повітря, клімат, сонячне світло, тобто все те, без чого не можна обійтися (вода у містах не є вільним товаром, тому що її розподіл вимагає трудових зусиль)) Властивості товару: - споживча вартість – здатність товару задовольняти будь-яку потребу споживача; - вартість товару – уречевлена в товарі суспільна праця виробника; - цінова вартість – повне кількісне співвідношення якому товар одного роду обмінюють на товар іншого роду; - корисність – показує ступінь задоволення або приємності, яке отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару; - цінність – оцінка ступеня корисності блага індивідом; - рідкість – відображає наявність того чи іншого товару. Споживна вартість пов’язана передусім із здатністю товару задовольняти певну потребу окремої людини, колективу або суспільства. Потреби можуть бути особистими, виробничими, екологічними. Щоб виконати цю функцію, будь-який товар або послуга повинні мати певні властивості. Таким чином споживна вартість – це певна річ або послуга, яка завдяки своїм корисним властивостям задовольняє різноманітні людські потреби. Щоб задовольнити ці потреби, конкретна річ або послуга повинна мати мінову вартість – тобто здатність товару обмінюватися на інші товари у певних кількісних пропорціях. Спільним у всіх товарів і послуг, що обмінюються на інші є втілена в них праця. Споживну вартість створює конкретна праця, тобто корисна праця, яка витрачається в особливій доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці. Сукупність багатьох якісно різних корисних видів праці становить суспільний поділ праці. Вартість є другою важливою стороною товару, яка має два основних аспекти: а) якісний аспект вартості – це техніко–економічні відносини між людьми, які в умовах суспільного поділу праці спільно виробляють товари, та відносини власності, що виникають між товаровиробниками при обміні цих товарів; б) кількісний аспект вартості – це вираження величини втіленої у товарі суспільної праці товаровиробника та суспільної корисності цього товару. Вартість товару створює абстрактна праця, тобто праця товаровиробника, що характеризується затратою робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, створює вартість і є специфічною формою праці за умов товарного виробництва. На вартість товару впливають багато факторів серед яких: продуктивність праці – це кількість продукції, що виробляється за одиницю робочого часу; інтенсивність праці – це затрати праці за одиницю часу. Таким чином величина вартості товару перебуває в обернено пропорційній залежності від продуктивності праці і прямо пропорційній залежності від інтенсивності праці. Праця, що виробляє товар може бути простою – та яка не потребує попередньої освіти і кваліфікації, та складною – це праця, для виконання якої потрібні спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, що передбачає потребу у здобутті освіти. Двома основними видами товарів є матеріальні та нематеріальні блага. Крім того, товари поділяють на дві великі групи: - для задоволення особистих потреб; - для задоволення виробничих потреб. Щоб бути товаром, певна річ або послуга повинні: - бути продуктами праці; - задовольняти потреби інших людей; - виготовлятися для обміну. Класифікація товарів за сферами виробництва і терміном їх використання:
- тривалого користування – використовуються багаторазово протягом значного періоду: автомобілі, телевізори, комп’ютери, холодильники, пральні машини, меблі тощо; - короткочасового користування – використовуються за один раз або протягом незначного періоду: продукти харчування, одяг, взуття, мило, мийні засоби тощо.
- послуги певного виду діяльності – ремонту телевізорів, побутової техніки; - ідеї, консультації – юриста, лікаря, вчителя, економіста. Класифікація товарів за способом призначення:
- основні товари щоденного вжитку: продукти харчування, одяг, меблі, книги, косметика тощо. - послуги постійного характеру: за обслуговування житла, водозабезпечення, електрозабепечення, перукарня, театр тощо. - інші послуги: юриста, репетитора, страхування життя тощо. 2. виробничого призначення - матеріали і деталі: сировина (сільськогосподарська продукція, природні продукти), напівфабрикати, деталі (частина якогось виробу) - капітальне майно: споруди (виробничі будівлі, приміщення), обладнання (комплект машин, верстати тощо), допоміжне обладнання (транспорт на підприємстві, тара, все, що сприяє процесу виробництва) - ділові послуги, послуги з технічного обслуговування обладнання і послуги консультативного характеру. Властивості товару: - здатність задовольняти певну потребу людини; - придатність для обміну на інші товари.
Вартість і ціна - одні з найбільш складних економічних категорій, вивченню яких були присвячені наукові праці і дослідження цілих шкіл і течій в економічній науці. Їх різний підхід у трактуванні суті вартості та ціни знайшов своє відображення в теоріях вартості, що сформувалися в ході розвитку економічної науки Теорії вартості та їх різновиди:
Закон вартості –загальний економічний закон (діє у деяких суспільних способах виробництва), який виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв’язки між суспільно необхідною працею і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції. Сутність цього закону розкривається у таких його основних рисах:
Закон вартості виконує такі основні функції:
Форми вартості: - абстрактна; - додана вартість; - кількісна.
Гроші — це необхідний інструмент функціонування ринкової економіки, це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Головною причиною їх виникнення був суспільний поділ праці і необхідність регулярного обміну між товаровиробниками. Тому, починаючи вивчати названу тему, необхідно згадати питання про загальні закономірності виникнення товарного виробництва. Справа у тому, що гроші існували не завжди. У первісній общині, коли люди ще не знали суспільного поділу праці, вони не обмінювались між собою виробленою продукцією. Лише у бронзовому віці (ІІІ – ІІ тисячоліття до н.е.) продукти виробляються спеціально для обміну тобто стають товарами. У процесі історичної еволюції товарного виробництва виникає потреба у безперебійному та постійному обміні. Тоді із цієї сукупності товарів виділяється один товар, що користується довір'ям інших товаровиробників та на який обмінюються всі інші товари. Врешті-решт таким товаром стають гроші, які виконують роль загального еквіваленту. Уперше паперові гроші винайшли китайці. Їх почали друкувати у 812 році н.е. У економічній науці виділяють дві основні концепції походження грошей: - раціоналістична (гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми, прихильником цієї концепції був Арістотель); - еволюційна (підкреслює об’єктивний характер виникнення грошей, які виділяються і загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару, прихильник – А.Сміт). Етапи розвитку грошей:
Деякі труднощі можуть виникнути при вивченні питання про суть грошей. Справа утому, що у світовій економічній теорії існує декілька принципово різних підходів до визначення суті грошей. Так, відомий американський вчений, лауреат Нобелівської премії П.Самуельсон вважає, що гроші — сучасний засіб обміну і стандартна одиниця, в якій виражені ціни і борги. Інші американські вчені - Макконнелл та Брю вважають: все, що виконує функції грошей є гроші. За визначенням інших західних вчених, зокрема М.Фрідмана та А.Шварца, гроші — це “тимчасове вмістилище купівельної сили”, зручний спосіб організації статистичних спостережень. Тому суть грошей системно втілюється в інших функціях, які гроші виконують. Серед вчених немає єдиної думки щодо кількості функцій грошей. Сутність грошей проявляється в їх функціях: 1. міра вартості (проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів); 2. засіб обігу (гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів: Т1-Г-Т2); 3. засіб платежу (реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати); 4. засіб нагромадження (гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках); 5. світові гроші (інтегрована функція, де гроші використовують у міжнародних розрахунках). Здатність національної валюти вільно обмінюватись на іноземні валюти у всіх видах грошових операцій по дійсному валютному курсі називається конвертованістю. Оскільки паперові гроші власної вартості не мають, то їх кількість в обігу регулюється не законом вартості. Закон грошового обігу – це кількість грошей в обігу прямо пропорційна сумі цін товарів та обернено пропорційна швидкості обігу грошей. Властивості грошей, що розкривають їх суть: - гроші забезпечують всезагальну безпосередню обмінюваність, на них можна придбати будь-який товар; - гроші виражають мінливу вартість товарів, через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів; - гроші виступають матеріалізацією всезагального робочого часу закладеного в товарі.
Як і в інших регіонах, необхідність появи грошей на Україні обумовлена розвитком системи обміну продуктами землеробства, тваринництва і ремісництва у ІХ-VП ст. до н.е. Особливо поширюється обмін продуктами після виникнення Київської Русі, яка торгувала переважно хутрами соболів, білок, горностаїв, куниць; медом, вівцями та іншими товарами. Іноземці розплачувалися золотими монетами, а внутрішня торгівля велась за допомогою срібних та бронзових прикрас. В цілому у Київській Русі грошова система існувала у формі "кунних грошей" (хутра куниці або білки) і об'єднувалася лічильною одиницею - гривною. У ІХ-ХІ ст. одна гривна дорівнювала 25 кунам, а у XІІ ст. - 50 кунам. Виконання хутром куниці ролі загального еквіваленту утруднювало процес обміну. Тому з'явилася потреба в карбуванні монет, насамперед із срібла. Під час національно-визвольної війни українського народу 1648-1654р.р. в Чигирині карбувалася власна українська монета, на одному боці якої було зображено символ військової могутності запорізького війська, а на другому – ім’я гетьмана Б.Хмельницького. Після Переяславської угоди українські монети були вилучені з обігу. У 1917 р., коли утворилася Українська Народна Республіка, були введені в обіг українські паперові гроші — гривні. Більш повний фактичний матеріал про історію виникнення і функціонування грошей в Україні, можна знайти у підручнику українського історика Наталії Полонської-Василенко "Історія України". Починаючи з 1991 року в Україні проводиться процес щодо запровадження національної валюти, який закінчується проведенням грошової реформи згідно з Указом Президента України від 25 серпня 1996 року і введенням в обіг з 2 вересня 1996 року національної валюти – гривні. Металістична теорія, яка виникла у XIV ст. у період первісного нагромадження капіталу. Ця теорія ототожнює грошовий обіг із товарним обміном, стверджує, що золото і срібло за своєю сутністю є звичайний товар. В нових умовах з'являються деякі доповнення до металістичної теорії грошей. Ії прихильники вже не заперечують те, що в обігу можуть бути неповноцінні гроші, знаки грошей, при умові їх обов'язкового обміну на металеві гроші (золото, срібло). Наприкінці XIX ст. на зміну металістичній теорії приходить номіналістична теорія грошей. Вона розглядає гроші як умовні знаки, що не мають внутрішньої вартості. Згідно цієї теорії, гроші виникли як продукт угоди між людьми з метою полегшення обміну. Прихильники номіналістичної теорії вважають, що вартість грошей зовсім не залежить від їх матеріалістичного змісту, а визначається лише найменуванням грошей. З виникненням паперових грошей збільшується кількість прихильників номіналістичної теорії. Золото витискується із сфери грошового обігу, припиняється обмін паперових грошей на валютний метал і швидко розвиваються безгрошові форми розрахунків. Ця теорія стає панівною. Треба мати на увазі, що й в сучасних теоріях грошей панує точка зору про те, що гроші — це тільки умовні знаки, які не мають внутрішньої вартості і використовуються лише для виплати заборгованості. Для прикладу можна навести визначення грошей, яке дає лідер сучасного монетаризму М.Фрідман: "гроші — це лише експериментальна теоретична конструкція". Також відомий американський економіст П.Самуельсон пише, що "гроші — соціальна умовність. Це сучасний засіб обміну і стандартна одиниця, в якій виражені ціни і борги“. (Економіка. Львів -1993, с-231). . У вузькому розумінні пропозиція грошей включає в себе різні види грошей. На сучасному етапі розвитку ринкової економіки існують такі види грошей: монети, паперові гроші, засоби, що замінюють гроші (чеки, векселя, кредитні картки), міжнародні гроші. Монета — це певна кількість металу визначеної форми, вага і форма якої встановлюється державою. В Україні монети почали чеканити у часи Володимира Великого (кінець Х ст.). Вони вироблялися із золота і називалися “золотниками”. Пізніше, щоб надати твердості монеті, до золота домішували неблагородні метали. У процесі обігу, монети поступово зношувалися, в результаті чого в них зменшувався вміст золота. Внаслідок цього в обігу функціонували неповноцінні гроші. Це дало змогу замінити золоті гроші паперовими. Уперше паперові гроші з явилися в Китаї у XIІ ст., у Росії — в 1769 р.. Паперові гроші — це банкноти, або банківські білети. Банкноти випускає тільки держава. Спочатку банкноти обмінювались на золото, а вже на початку XX ст. більшість держав світу припинила обмін банкнот на золото. До паперових грошей також відносяться казначейські білети, їх випуском займається міністерство фінансів для покриття державних витрат. Вони ніколи не обмінювались на золото. Особливості паперових грошей: - наділені державою примусовим курсом; - набувають представницької вартості в обігу; - позбавлені власної вартості; - виконують роль купівельного платіжного засобу. До замінників грошей відносяться чеки, векселі (боргове зобов’язання, яке дає право власнику по закінченню строку вимагати від боржника виплати вказаної грошової суми.)та кредитні картки. Вони використовуються в розрахунках при умові, що за кожним із них знаходяться або рахунки в банках, або готівка. |
| 5 ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ Основні... Блага економічні — блага, які є результатом економічної (трудової) діяльності людей і яким властива обмеженість як за обсягом,... |
ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ Сутність і структура суспільного виробництва. Фактори виробництва. Взаємодія і розвиток факторів виробництва |
| 1. Суть, походження та форми грошей. Гроші Гроші – специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом |
Класифікація кредитів Виробничі кредити використовуються у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту |
| ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І ГРОШОВОГО ОБІГУ Основні поняття та категорії Активні гроші Активні гроші — гроші, які постійно використовуються в готівковому та безготівковому обігу |
Лекція 6 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Товарне виробництво... Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності |
| Охарактеризувати провідну роль технології в організації виробництва «виготовлення», але в більш вузькій сфері промислового виробництва. У широкому розумінні «виробництво» — це цілеспрямована діяльність... |
Соціальне значення охорони праці полягає в + сприянні росту ефективності... Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні й нешкідливі умови праці є |
| 4. 1 Вибір форми організації праці та методу виробничого процесу у майстерні Правильна організація ремонту в майстернях забезпечує швидке проведення робіт, створює умови для підвищення продуктивності праці... |
Б економічний закон; в продуктивні сили; г виробничі відносини. Яке... До якої групи методів політекономії належать аналіз та синтез, індукція та дедукція, аналогія, гіпотеза, доказ? |