Тема 5
ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ
Основні поняття та категорії
Блага економічні — блага, які є результатом економічної (трудової) діяльності людей і яким властива обмеженість як за обсягом, так і за структурою.
Блага неекономічні — корисні блага, які надаються природою в необмеженій кількості (повітря, водні ресурси тощо).
Вартість товару — уречевлені в товарі витрати факторів виробництва, пов'язані з його створенням.
Вартість товару мінова — властивість одного товару обмінюватись на інший товар у певних пропорціях.
Вартість товару споживча — властивість товару задовольняти потреби людини. Оскільки товар покликаний задовольняти потреби покупця, то він має суспільну споживчу вартість.
Виробнича функція — технологічне співвідношення, що висвітлює залежність між сукупними витратами факторів виробництва (ресурсів) і максимально можливим обсягом випуску продукції.
Економічне зростання — 1) збільшення обсягів національного виробництва; 2) збільшення обсягів національного виробництва на одну особу. Економічне зростання забезпечує більші можливості для задоволення зростаючих потреб суспільства в матеріальних та нематеріальних економічних благах.
Економічний прогрес — поступальний рух економічної системи та кожної з її структурних ланок до вищого ступеня їх організованості та досконалості.
Економічний розвиток — процес функціонування та еволюції економічної системи в довгостроковому періоді, що відбувається під впливом економічних суперечностей, потреб та інтересів. Можливості економічного розвитку визначаються економічним зростанням.
Ефективність виробництва — віддача, результативність використання факторів виробництва; є характеристикою якості економічного зростання, оскільки свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, внаслідок яких витрат економічних ресурсів досягається цей приріст. Ефективність використання всіх факторів виробництва на рівні національної економіки виявляється в потенційному обсязі виробництва при повній зайнятості.
Ефективність екологічна — показник ефективності природокористування:
Е = Ез - (А + В + С),
де Е — екологічна ефективність;
Ез — загальний економічний ефект;
А — затрати на природоохоронні заходи;
В — втрати, пов'язані зі шкодою, завданою довкіллю;
С — затрати на придбання природних ресурсів.
Ефективність економічна виробництва — досягнення виробництвом найбільших результатів при найменших витратах живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції. Показники ефективності економічної — трудомісткість продукції та продуктивність праці; капіталомісткість та капіталовіддача; матеріаломісткість та матеріаловіддача; енергомісткість тощо.
Ефективність соціальна виробництва — ступінь відповідності результатів виробництва потребам суспільства, окремої людини. Показники соціальної ефективності: обсяг ВНП (ВВП) на одну особу; частка споживання в національному доході; рівень та якість життя населення.
Закон вартості — закон, який виражає причинно-наслідковий сталий зв'язок між суспільно необхідними затратами праці, втіленими в товарі, та вартістю товару. На основі вартості здійснюється еквівалентний обмін товарів.
Індекс розвитку людського потенціалу (індекс людського розвитку) — інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни, що ґрунтується на таких складових
: 1) тривалість життя населення; 2) рівень освіченості населення; 3) обсяг ВВП на одну особу.
Капіталістичне товарне виробництво — виробництво, яке ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва та населення, найманій праці тих, хто її позбавлений; продукт (результат) виробництва є власністю капіталіста, метою якого є отримання максимального прибутку.
Капіталовіддача — показник, що відображає окупність затрат на придбання основного капіталу.
Капіталомісткість — показник, що відображає частку капіталу у вартості створеного продукту.
Корисність економічного блага (товару) — суб'єктивна оцінка корисності певного економічного блага конкретним споживачем. Вона визначається уподобаннями та перевагами окремого споживача. Категорія "корисність" близька за змістом до категорії "споживна вартість", але вони не тотожні. Одна й та сама споживна вартість товару може мати різні ступені корисності для окремого споживача.
Крива (межа) виробничих можливостей — показує різні комбінації товарів і послуг, які можна виробити за умови повного та раціонального використання усіх видів ресурсів.
Матеріаловіддача — показник виробництва продукції з одиниці витрат на матеріальні ресурси (паливо, сировину, енергію) поелементно або ж стосовно всіх цих ресурсів.
Матеріаломісткість — показник, що відображає частку затрат на матеріальні ресурси у вартості створеного продукту.
Натуральне виробництво — така форма організації суспільного виробництва, за якої люди виробляють продукти для задоволення власних потреб, тобто продукти їхньої праці не набувають товарної форми; виробництво є замкнутим, заскорузлим, низькопродуктивним через відсутність обміну діяльністю та її продуктами; ґрунтується на ручній праці, примітивних засобах виробництва та найпростіших формах організації праці. Частка натурального виробництва з прогресом суспільства зменшується, але в екстремальних умовах, коли суспільні інститути не здатні забезпечити задоволення потреб населення найнеобхіднішим, люди повертаються до натурального виробництва, що дає їм можливість вижити.
Праця абстрактна — праця, яка умовно розглядається безвідносно до конкретної форми, в якій вона здійснюється, та враховується в робочому часі як затрата фізичних і розумових сил людини, яка працює. Згідно з марксистською теорією абстрактна праця зводить індивідуальні затрати до суспільно необхідних і є мірою вартості товару.
Праця конкретна — праця, що здійснюється в конкретній формі, створює певну споживчу вартість (річ або послугу).
Продуктивність праці — показник обсягу виробленої продукції на одного працівника або на одну відпрацьовану людино-годину.
Продуктивність ресурсу — показник обсягу виробленої за одиницю часу продукції, що припадає на одиницю витраченого ресурсу.
Просте товарне виробництво — виробництво, що базується на дрібній приватній власності на засоби виробництва, особистій праці виробника, який привласнює результат виробництва (продукт).
Рівень життя — визначається рівнем (обсягом на одну особу чи сім'ю) споживання економічних благ та їх відповідністю (чи невідповідністю) соціальному стандарту країни — "споживчому кошику".
Рідкісність економічного блага — характеристика економічних благ, яка відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних людських потреб. Рідкісні блага мають більшу цінність для споживача.
Соціальний мінімум — вартість товарів і послуг, які суспільство визнає необхідними для збереження прийнятного рівня життя.
"Споживчий кошик" — вартість основних матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для забезпечення нормальних умов існування людини певної країни в певний історичний період.
Суспільне виробництво — організована спільна діяльність людей, спрямована на перетворення предметів і сил природи з метою задоволення людських потреб (індивідуальних й суспільних).
Теорія трудової вартості — теорія класичної політичної економії, згідно з якою вартість товару вимірюється затратами праці на його створення, які визнає суспільство, здійснюючи купівлю цих товарів за певною ціною, котра є формою вияву вартості; оперує категоріями: вартість, споживча вартість, мінова вартість, абстрактна праця, конкретна праця, суспільно необхідні затрати праці.
Теорія цінності неокласична — визначення цінності економічних благ на основі їх граничної корисності; оперує категоріями: корисність, цінність, рідкісність.
Товар — продукт людської праці, призначений не для власного споживання, а для обміну.
Товарне виробництво — така форма організації суспільного виробництва, за якої продукти виробляються не для власного споживання, а для обміну; ґрунтується на суспільному поділі праці, обміні знаннями та продуктами діяльності; результатом товарного виробництва є продукт, що набуває суспільної форми товару.
Трудомісткість — показник, що відображає частку живої праці у вартості створеного продукту.
Фактори виробництва — економічні ресурси, необхідні для здійснення виробничого процесу зі створення як матеріальних, так і нематеріальних благ. Структура факторів виробництва різними школами економічної думки висвітлюється по-різному: класики поділяли фактори виробництва на землю, працю, капітал; марксисти — на особові (робоча сила) і матеріально-речові (засоби виробництва); маржиналісти — на землю, працю, капітал, підприємницькі здібності.
Форма суспільного виробництва — певний спосіб організації суспільного виробництва залежно від того, що, як і для кого (для чого) виробляється. Історії відомі дві форми організації суспільного виробництва: натуральна і товарна.
Функції закону вартості:
Регулювання суспільного виробництва — виявляється в тому, що за допомогою механізму коливання цін навколо вартості відбувається розподіл робочої сили і капіталу між різними галузями виробництва, внаслідок чого стихійно досягається збалансованість між сферами суспільного виробництва. Відхилення цін від вартості економічно сигналізує товаровиробнику про зміну кон'юнктури ринку і, відповідно, орієнтує виробництво щодо того, яких товарів недостатньо, а яких — надміру. Якщо того або іншого товару виробляється недостатньо, то попит на нього перевищує пропозицію. Ціна на такий товар зростає. Це приваблює в галузь ресурси й робочу силу з інших галузей, у яких прибутки нижчі. Отже, виробництво товару зростає. Таким чином, закон вартості через ринковий механізм цін забезпечує визначення кордонів, які відокремлюють економічно доцільне виробництво від недоцільного, регулюючи пропорції виробництва.
Стимулювання розвитку продуктивних сил — кожний товаровиробник в умовах конкуренції і загрози розорення прагне отримати найбільший прибуток. Цього можна досягти, якщо індивідуальна вартість його товару буде нижчою, ніж суспільна, ринкова вартість, а це можливо за умови зменшення індивідуальних затрат праці на виробництво товару на основі впровадження нової, продуктивнішої техніки, поліпшення організації виробництва тощо. Але оскільки цього постійно прагнуть усі товаровиробники, це зумовлює загальний технічний прогрес, зростання продуктивних сил суспільства. Таким чином, закон вартості є рушієм розвитку продуктивних сил.
Економічна і соціальна диференціація товаровиробників — в умовах конкуренції відповідно до закону вартості економічні переваги стимулюють дії товаровиробників, які домоглися зниження індивідуальної вартості своїх товарів порівняно із суспільною, і, навпаки, потерпають ті товаровиробники, у яких індивідуальна вартість товару вища за суспільну. Перші отримують додаткові прибутки, збагачуються, процвітають, зміцнюють своє економічне становище, другі не можуть покрити своїх витрат, з¬знають збитків і згодом банкрутують. Таким чином, завдяки дії закону вартості суспільство звільняється від економічно неефективних господарств.
НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ 5.
Тестові завдання
1. Безперервний характер розвитку і постійне відтворення є рисою:
2. Свідома і цілеспрямована діяльність людини, що має на меті створення економічних благ є сутністю:
3. Засоби виробництва становлять сукупність:
4. Визначальною складовою процесу виробництва є:
5. Характерною рисою послуг, на відміну від речей, є те, що:
6. Відповідно до теорії вартості А. Сміта праця зайнятих у сфері нематеріального виробництва є:
7. Двома основними формами ефективності суспільного виробництва є:
8. Зростання матеріаломісткості може свідчити про: а) зростання економічної ефективності виробництва;
9. Частка вартості виробленої продукції у вартості основних засобів виробництва є показником:
10. Технологічне співвідношення, що визначає залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максимально можливим обсягом випуску продукції, отримало назву:
11. ВВП (ВНП) у розрахунку на одну особу є показником:
12. Історично першою формою суспільного виробництва було:
13. Замкнутість економічної діяльності є основоположною ознакою:
14. Двома основними типами товарного виробництва є:
15. Найважливішими передумовами переходу від натурального до товарного виробництва є:
16. Результати економічної діяльності людини, обмежені як за обсягом, так і за структурою — це:
17. Згідно з трудовою теорією вартості, споживчу вартість товару створює:
18. Задоволення, яке отримує індивід від споживання певного блага є:
19. Яка з категорій широко використовується в марксистській політичній економії:
20. Згідно з економічною теорією К. Маркса зовнішньою формою прояву вартості товару є:
21. Частина новоствореної вартості, яка виробляється найманими робітниками і привласнюється власником капіталу, в марксистській економічній теорії отримала назву:
22. Приріст корисності в результаті збільшення споживання економічного блага на одиницю є:
23. Однією із важливих функцій закону вартості є:
24. Основоположником синтетичної теорії цінності є:
25. Теорію трьох факторів виробництва розробив:
26. Засновниками теорії граничної корисності є представники:
27. Закон, згідно з яким виробництво та обмін товарів здійснюється на основі їх вартості, отримав назву: