Рис. 1.1. Класифікація господарських резервів
1.5. Зв’язок економічного аналізу
з іншими науками і дисциплінами
Закінчуючи вивчення першої теми, слід з’ясувати, яке місце посідає економічний аналіз у системі економічних та інших наук і які взаємозв’язки існують між ними.
Теоретичною основою економічного аналізу є політична економія, а загальним методом пізнання, як і для всіх інших наук, — діалектика.
Економічний аналіз тісно пов’язаний з галузевими економіками, організацією та менеджментом, маркетингом, фінансовими дисциплінами, банківською справою і кредитуванням.
Особливу роль в економічному аналізі відіграють бухгалтерський облік та статистика. Вони не тільки постачають йому необхідну інформацію, а й надають деякі свої методи для її вивчення. Особливо плідно у цій справі склалися стосунки між аналізом і статистикою, внаслідок чого методика аналізу збагатилася багатьма статистичними методами й прийомами дослідження.
В економічному аналізі широко застосовуються сучасні засоби обробки інформації, економіко-математичні та соціологічні методи, знання в галузі техніки й технології виробництва.
К онтрольні запитання
Суть економічного аналізу.
Основні етапи розвитку курсу.
Що вивчає економічний аналіз?
Об’єкти аналізу.
Які завдання стоять перед економічним аналізом?
Які існують основні категорії в економічному аналізі? Що розуміють під факторами та резервами виробництва?
Які є види аналізу?
Які зв’язки економічний аналіз має з іншими дисциплінами?
Семінарське заняття 1
Предмет і види економічного аналізу
Робота в аудиторії
Сутність економічного аналізу та його роль в умовах перехідного періоду до ринкових умов.
Основні етапи розвитку курсу «Економічний аналіз».
Предмет, зміст, завдання та основні категорії економічного
аналізу.
Фактори та резерви виробництва.
З  в’язок економічного аналізу з іншими науками і навчальними дисциплінами.
Тема 2. Метод і МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ економічного аналізу
2.1. Аналітичний метод
Розпочинаючи вивчення другої теми, слід усвідомити, що вона є головною в теорії економічного аналізу. Економічний аналіз, як і кожна наука, вивчає свій предмет за допомогою певного методу, визначення сутності якого є першим кроком при вивченні методики аналізу.
Існує чимало різних методів. Розрізняють загальні й поодинокі методи дослідження. Якщо перші звичайно використовують майже скрізь, то поодинокі придатні для розв’язування вузького кола завдань і, як правило, в межах однієї дисципліни.
Формування нових наук і дисциплін веде до появи і нових методів наукового пізнання або пристосування до потреб дослідження вже відомих методів.
Під час аналізу використовують здебільшого добре відомі перевірені практикою методи. Насамперед це стосується мето-
ду аналізу. Аналіз — це розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складові елементи, властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв’язків, властивостей предметів та явищ. Сам процес розкладання слід проводити згідно з певними правилами, принипами.
Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні кордони, зв’язки, функції. Це перший принцип аналізу. Суворе дотримання цього принципу дає змогу відтворити згодом предмет у первісному вигляді.
Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета — вимога другого принципу аналізу.
Окремі частини, компоненти цілого відіграють не однакову роль у його функціонуванні. Серед них обов’язково знайдеться один або кілька, які формують сутність предмета, його якісну ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметі обумовлює третій принцип аналізу — принцип основної ланки. Врахування системної побудови предмета або систем формує четвертий принцип аналізу — принцип ієрархії.
П’ятий принцип визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайно пов’язується з найпростішими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості всієї сукупності. Так, товар є найпростішим елементом економічної системи.
І нарешті, шостий принцип обумовлює вибір форми аналізу. Загальновідомі такі форми аналізу: хімічний, математичний, економічний, спектральний, структурний, психоаналіз.
Виходячи із викладеного можна дати таке визначення методу економічного аналізу: основним методом є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства, уявно розкладається на окремі, більш прості складові, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв’язки та взаємодії.
Крім аналітичного методу, застосовують й інші методи та технічні прийоми економічного аналізу. У своїй сукупності вони складають притаманну тільки цій дисципліні методику дослідження економічних явищ.
З’ясувавши сутність головного методу курсу і принципів аналітичного дослідження, треба перейти до вивчення інших методів і технічних прийомів.
2.2. Деталізація
Більшість показників, що характеризують роботу підприємств, — підсумкові. В них взаємознищуються від’ємні та додатні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу побачити суттєві відмінності та різноманітність первісних показників. Тому виникає потреба йти від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові. Такий аналітичний прийом називають деталізацією.
Розчленування складних явищ на більш прості або складові здійснюється за такими основними напрямами: утворювальними факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. При проведенні аналізу тією або іншою мірою деталізуються всі загальні показники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це не означає, що в кожному випадку проводиться глибока деталізація за кожним показником або фактором. З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації виділити найбільш важливу, яка і піддається достатньо глибокій деталізації. Насамкінець слід зауважити, що деталізація є не що інше, як одна із форм прояву аналітичного методу.
2.3. Порівняння
Якісну оцінку предметів і явищ можна дати за допомогою порівняння. Порівняння — це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами (явищами). Звичайно, порівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей, або ознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо.
У практиці економічного аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастіше застосовують порівняння з поточними і перспективними планами, з фактичними показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств, з найвищими показниками в галузі, із середніми показниками, з показниками підприємств інших країн тощо. Порівняння може проводитися по абсолютних, відносних і середніх величинах.
Вибір об’єкта для порівняння дуже впливає на кінцеві оцінки. Тому для зіставлення треба брати такі об’єкти, які б дали змогу зробити глибоку і зважену оцінку предмета або явища, що вивчаються.
Порівняння може дати позитивні результати за умови, що порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіставити. Тому порівнянність — одна із суттєвих проблем економічного аналізу. Щоб показники були порівнянними, застосовують такі допоміжні прийоми:
Нейтралізація цінового фактора (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку);
Нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва);
Нейтралізація відмінностей в структурі (наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу);
Використання при порівнянні однакових періодів часу;
Розрахунок порівнюваних показників за єдиною методикою;
Виключення інших відмінностей в умовах роботи кількох підприємств.
2.4. Моделювання
Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, за яким будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), що замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища.
Моделі можуть бути матеріальними (фізичними) та абстрактними. Серед останніх слід розрізняти описові (словесні), графічні та математичні. За допомогою моделей досліджують сутність предметів і явищ найбільш простим, а подекуди і найбільш дешевим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найсуттєвіших характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхідних знань за різних умов роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.
2.5. Балансовий метод
Цей метод уперше набув поширення як науковий у бухгалтерському обліку. Потім його поступово стали застосовувати і в
інших науках. Так, у СРСР балансовий метод був головним у плануванні.
Використання балансового методу ґрунтується на обмеженості, кінцевості величини матеріальних ресурсів і жорстких взаємозв’язках між окремими елементами сукупності, які при цьому виникають.
У процесі аналізу в курсі вивчають баланс товарної продукції, усілякі баланси окремих відхилень, узгодженість дії факторів. Проте особливо часто застосовують сальдовий метод як різновид балансового методу. За цим методом можна визначити величину останнього фактора, якщо вже відомі сумарний вплив усіх інших (крім нього) факторів і загальна зміна результативного показника. Сальдовий метод доречно використовувати там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора є технічно складним або не зручним з інших міркувань (занадто трудомісткий тощо).
Проте слід дуже обережно користуватися цим методом, оскільки будь-який прорахунок на попередніх етапах автоматично призводить до помилки на останній стадії розрахунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальний баланс показників або факторів.
2.6. Елімінування
Якщо на аналізований показник впливають кілька факторів, потрібно встановити роздільний вплив кожного з них. Для цього застосовують спеціальний метод — елімінування (від латинського слова eliminare — виключати, усувати). Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. У практиці економічного аналізу застосовують кілька способів елімінування.
Ланцюгові підстановки. З метою визначення факторів будують таблицю, в якій зліва направо зазначаються всі необхідні фактори, починаючи з кількісних і закінчуючи якісним. Потім наводиться «добуток факторів», або результативний показник, і, нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. У перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові, або базові, показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять заміну його з планової (базової) величини на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахунковим показником (Д1) і плановим (базовим) становить величину першого фактора (Д1 — Дп). Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну (перший фактор тут і далі залишається також на фактичному рівні), а величину впливу аналізованого фактора, визначають як різницю між другим і першим розрахунковими показниками (Д2 — Д1). Така процедура заміщення величини вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, поки в останньому рядку не будуть всі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів.
Такий процес розрахунку чотирьох факторів наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
СХЕМА ВИЯВЛЕННЯ ВПЛИВУ ФАКТОРІВ
СПОСОБОМ ЛАНЦЮГОВИХ ПІДСТАНОВОК
Номер підстановки
та назва фактора
|
Фактори, які впливають на показник
|
Добуток факторів
|
Величина
впливу фактора
|
1-й
|
2-й
|
3-й
|
4-й
|
Нульова підстановка
|
П
|
П
|
П
|
П
|
ДП
|
—
|
Перша підстановка, перший фактор
|
Ф
|
П
|
П
|
П
|
Д1
|
Д1 – ДП
|
Друга підстановка, другий фактор
|
Ф
|
Ф
|
П
|
П
|
Д2
|
Д2 – Д1
|
Третя підстановка, третій фактор
|
Ф
|
Ф
|
Ф
|
П
|
Д3
|
Д3 – Д2
|
Четверта підстановка, четвертий фактор
|
Ф
|
Ф
|
Ф
|
Ф
|
ДФ
|
ДФ – Д3
|
Примітки:
Умовні позначення: П — планове значення; Ф — фактичне значення.
1-й, 2-й, 3-й — кількісні фактори, 4-й (останній) — якісний фактор.
Отже, за умови дії чотирьох факторів здійснюється чотири підстановки (не враховуючи нульову), величина кожного фактора визначається як різниця нового розрахункового показника та попереднього.
Розглянемо методику розрахунків на прикладі аналізу використання трудових ресурсів за даними промислового підприємства (табл. 2.2 ).
Таблиця 2.2
ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ФАКТОРІВ
Показник
|
За
планом
|
Фактично
|
Відхилення від плану
|
% виконання плану
|
Товарна продукція за місяць, тис. грн.
|
500
|
477,4
|
–22,6
|
95,48
|
Середньооблікова чисельність робітників, осіб
|
250
|
200
|
–50
|
80
|
Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-годин
|
40 000
|
30 800
|
–9200
|
77
|
Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-днів
|
5000
|
4400
|
–600
|
88
|
Середнє число днів роботи одного робітника (ряд. 4 : ряд. 2)
|
20
|
22
|
+2
|
110
|
Середня тривалість робочого дня (ряд. 3 : ряд. 4), год
|
8
|
7
|
–1
|
87,5
|
Виробіток одного робітника:
|
|
|
|
|
а) середньомісячний, грн. (1 : 2)
|
2000
|
2387
|
+387
|
119,35
|
б) середньодобовий, грн. (1 : 4)
|
100
|
108,5
|
+8,5
|
108,5
|
в) середньогодинний, грн. (1 : 3 )
|
12,5
|
15,5
|
+3,0
|
124
|
У табл. 2.2 перші чотири показники взято зі звіту по праці, п’ять останніх обчислюються за даними перших чотирьох показників. Як показують дані таблиці, фактичний обсяг товарної продукції нижчий за плановий на 22,6 тис. грн. Це зумовлено дією середньооблікової чисельності робітників (1-й фактор), середнього числа днів роботи одного робітника (2-й фактор), середньої тривалості робочого дня (3-й фактор) і середньогодинного виробітку (4-й фактор). Використовуючи схему, наведену в табл. 2.1, і дані табл. 2.2, виконаємо відповідні розрахунки ( табл. 2.3).
Спосіб абсолютних різниць. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, що розраховується відхиленням його фактичної величини від базової (планової).
Таблиця 2.3
РОЗРАХУНОК ФАКТОРІВ СПОСОБОМ ЛАНЦЮГОВИХ ПІДСТАНОВОК
Номер підстановки
та назва факторів
|
Чисельність
робітників
|
Середня кількість днів роботи
одного робітника
|
Середня тривалість
робочого дня, год.
|
Середньогодинний
виробіток, грн.
|
Обсяг товарної продукції, тис. грн.
|
Величина впливу фактора, тис. грн.
|
Нульова підстановка
|
250
|
20
|
8,0
|
12,5
|
500
|
—
|
1. Вплив чисельності робітників
|
200
|
20
|
8,0
|
12,5
|
400
|
400 – 500 = – 100
|
2. Вплив середнього числа днів роботи одного робітника
|
200
|
22
|
8,0
|
12,5
|
440
|
440 – 400 = + 40
|
3. Вплив середньої тривалості робочого дня
|
200
|
22
|
7,0
|
12,5
|
385
|
385 – 440 = –55
|
4.Вплив середньогодинного виробітку
|
200
|
22
|
7,0
|
15,5
|
477,4
|
477,4 – 385 = +92,4
|
Разом
|
–22,6
|
Використовуючи відхилення по кожному фактору, виконаємо розрахунок впливу факторів:
1. Вплив зміни чисельності робітників:
(–50) · 20 · 8,0 · 12,5 = –100 (тис. грн.).
2. Вплив зміни числа днів, відпрацьованих одним робітником:
(+2) · 200 · 8 · 12,5 = +40 (тис. грн.).
3. Вплив зміни тривалості робочого дня:
(–1) · 200 · 22 · 12,5 = –55 (тис. грн.).
4. Вплив зміни середньогодинного виробітку:
3,0 · 200 · 22 · 7 = + 92,4 (тис. грн.).
Разом: –22,6 тис. грн.
Спосіб відносних різниць. Цей спосіб ґрунтується на обчисленні різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах (відсотках) на плановий обсяг узагальнюючого показника. Розрахунок потрібно вести табличним або безтабличним способами. Використовуючи дані табл. 2.2, проведемо відповідні розрахунки
в табл. 2.4.
Таблиця 2.4
РОЗРАХУНОК ФАКТОРІВ СПОСОБОМ ВІДНОСНОЇ РІЗНИЦІ
Показник
|
%
виконання плану
|
Різниця
суміжних
показників
|
Фактор
|
Розрахунок
впливу фактора, тис. грн.
|
1. Середньооблікова чисельність робітників, осіб
|
80,0
|
80 – 100 = –20
|
Чисельність робітників
|
 
|
2. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-днів
|
88
|
88 – 80 = +8
|
Середнє
число днів роботи
|
|
3. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-годин
|
77
|
77 – 88 = –11
|
Середня тривалість робочого дня
|
|
4. Обсяг товарної продукції
|
95,48
|
95,48 – 77=
= +18,48
|
Середньо-годинний
виробіток
|
= + 92,4
|
Разом
|
– 22,6
|
Хоча всі розглянуті способи елімінування різняться методикою розрахунків, проте вони дають однакові результати, оскільки ґрунтуються на одному й тому самому принципі. В практиці економічного аналізу найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, надійний і найменш трудомісткий.
Що стосується підрахунків резервів, то, як правило, до кількості резервів можна включати негативно діючі фактори. В нашому прикладі негативний вплив на обсяг виробленої продукції мали два із чотирьох факторів, які разом зменшили його на 155 тис. грн. (100 + 55). Це і є резерви виробництва.
Крім того, слід пам’ятати, що будь-який розрахунок трьох і більше факторів завжди можна спростити до пошуку двох факторів, один із яких завжди буде кількісний, а другий — якісний. У цьому випадку, якщо застосовувати прийом абсолютних різниць, величина кількісного фактора дорівнюватиме добутку зміни кількісного фактора на планову (незмінну) величину якісного; величина якісного — це добуток зміни якісного фактора на фактичну величину кількісного фактора.
Якщо три останніх фактори в попередньому розрахунку об’єднати в один комплексний фактор — середньомісячний виробіток одного робітника, то спрощений розрахунок впливу факторів матиме такий вигляд (спосіб абсолютних різниць):
Вплив зміни чисельності робітників:
(–50 ) · 2,0 = –100 (тис. грн.).
Вплив зміни продуктивності праці (місячної):
+387 · 200 = + 77,4 (тис. грн.)
Р азом – 22,6 (тис. грн.)
Сума впливу цих двох факторів завжди має дорівнювати відхиленню узагальнюючого показника, на який вони сумісно діяли.
Навмисно спрощений розрахунок впливу факторів може доповнюватися прийомом розширення факторних систем, який базується на відомому правилі математики: якщо чисельник і знаменник дробу помножити на одне й те саме число, то величина дробу не зміниться. Природно, це число має відповідати даній ситуації (аналітичній моделі) й поглиблювати подальше вивчення факторів, діючих на результативний показник.
Припустимо, що функція, яка описує який-небудь процес, має вигляд y = m / n, тоді розширення цієї формули можна зробити так:
і далі:
 .
До речі, розширення факторних систем дає змогу перевести розрахунки у більш зручну форму, коли всі фактори будуть мати прямо пропорційний характер впливу на результативний показник, і тому застосовують лише процес множення.
Наприклад, середню продуктивність праці 1-го робітника за звітний період ( П ) розраховують за формулою:
П = Т / Ч, (2.1)
де Т — обсяг товарної продукції, тис. грн.;
Ч — чисельність робітників.
Зовні підвищення продуктивності праці зумовлює зростання обсягу товарної продукції, а збільшення кількості робітників, навпаки, її погіршує. Однак насправді ані перший, ані другий показник не є справжніми факторами продуктивності праці. Ці фактори приховані десь в глибині і не відображаються цією формулою. Але розширення (деталізація) складу формули дає змогу знайти найбільш загальні і дійсно справжні фактори, які впливають на середній рівень продуктивності 1-го робітника:
 , (2.2)
де Д — загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками робочих днів за звітний період;
Г — загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками годин за звітний період.
Якщо зробити необхідні перестановки у формулі (2.2), то матимемо:
 (2.3)
Звідси видно, що Д/Ч — це середня кількість відпрацьованих днів 1-м робітником у звітному періоді (д), Г/Д — це середня тривалість робочого дня (зміни) в годинах (г), нарешті, Т/Г — це середньогодинний виробіток 1-го робітника (п). Тоді формула (2.3) матиме такий вигляд:
 (2.4)
Таблиця 2.5
РОЗРАХУНОК ВПЛИВУ ФАКТОРІВ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ
Номер підстановки
та назва фактора
|
Середня кількість днів одного
робітника (д)
|
Середня тривалість робочого дня, год. (г)
|
Середньогодинний виробіток, грн. (п)
|
Середньомісячний виробіток 1-го
робітника, грн. (П)
|
Величина впливу фактора, грн.
|
Нульова підстановка
|
20
|
8,0
|
12,5
|
2000
|
—
|
1. Вплив середньої кількості днів роботи одного робітника
|
22
|
8,0
|
12,5
|
2200
|
2200 – 2000 = +200
|
2. Вплив середньої тривалості робочого дня
|
22
|
7,0
|
12,5
|
1925
|
1925 – 2200= –275
|
3. Вплив середньогодинного виробітку
|
22
|
7
|
15,5
|
2387
|
2387 – 1925= +462
|
Разом +387
|
На підставі даних табл. 2.1 проведемо підрахунок впливу цих факторів на зміну продуктивності праці 1-го робітника за способом ланцюгових підстановок. (табл. 2.5).
2.7. Статистичні методи
Серед статистичних методів, використовуваних в аналізі, чільне місце посідає табличний метод.
Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. Форму таблиць та їх майбутній зміст слід передбачати заздалегідь, тобто до початку аналізу явищ. Від усіх інших таблиць аналітична, як правило, відрізняється відносно нескладною будовою, компактністю і наочністю. Вона повинна мати не лише основну, а й додаткову для порівняння інформацію (планові та середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, відсотки.
У процесі збирання цифрової інформації та заповнення таблиць виникає низка технічних складностей, якщо інформації забагато. З метою забезпечення компактності таблиць:
1) спрощують чи округлюють (до тисяч, мільйонів тощо) вихідну інформацію;
2) скорочують або частково відкидають другорядні дані;
3) об’єднують дані у групи і підраховують проміжні підсумкові показники або передають через середні показники;
4) комбіновано показують частину показників у деталізованому вигляді, а інші розміщують разом в одному рядку (як «інші»);
5) поділяють вихідну інформацію на кілька самостійних сукупностей з наступним складанням кількох простіших таблиць з вузьким змістом.
Таблиці у певному наборі можуть виконувати роль програми або переліку питань, що вивчаються. Проте не слід перебільшувати значення таблиць: вони є важливим, але здебільшого технічним аспектом аналізу.
Динамічні ряди — це порівняння не двох, а кількох предметів, показників. Вирізняють інтервальні та моментні динамічні ряди. Аналіз їх дає змогу визначити:
напрям зміни показників (збільшення, зменшення, сталість або нестабільність, коливність);
наявність тенденцій у зміні показників;
середній рівень показників і варіації.
Серйозною проблемою для дослідження мають порушення у динамічних рядах. Це пов’язано з неоднаковими інтервалами часу, а також із неоднорідними показниками, які потрапили до загальної сукупності даних. Нарешті, виникають перерви в динамічному ряду у зв’язку із браком інформації.
Широкого використання набули вибірковий метод і групування, кореляційний метод, середні і відносні показники. Особливу увагу слід приділяти застосуванню в аналізі графічних методів. Ці методи у поєднанні з комп’ютерами забезпечують більшу наочність наслідків аналізу. Наприклад, використовуючи дані табл. 5.1, побудуємо відповідну гістограму (рис. 2.1) та графік динаміки обсягів виробництва продукції на підприємстві за п’ять років (рис. 2.2).
Рис. 2.1. Динаміка виробництва продукції на підприємстві
Рис. 2.2. Динаміка виробництва продукції на підприємстві
2.8. Економіко-математичні методи
В аналізі досить часто використовують методи оптимізації програми робіт, завантаження устаткування або розподілу ресурсів. Це передусім симплексний метод, транспортна задача, сітьові методи планування. Такі методи передбачають використання комп’ютерної технології і відповідних програм.
2.9. Інші методи
У практиці економічного аналізу дедалі ширше застосовуються соціологічні методи дослідження. Серед них передусім слід назвати анкетний, опитування і співбесіди.
Анкетний метод — це письмове опитування працівників, причетних до якихось проблем або виробництва, з метою з’ясування певних питань. Анкетне опитування потребує багато зусиль і часу. Тому частіше звертаються до простішого методу — усного опитування (інтерв’ю). Проте і він потребує старанної підготовки та кваліфікованої стратегії спілкування з тими чи іншими виконавцями або свідками подій.
Знання психології людей, їх готовності до співпраці, можливість одержання інформації у неперекрученому вигляді — дуже важливі моменти при проведенні досліджень за допомогою соціологічних методів.
Контрольні запитання
Визначення методу курсу.
Які принципи аналітичного дослідження ви знаєте?
У чому полягає суть деталізації?
Для чого використовують метод порівняння?
Які ви знаєте прийоми, що поліпшують порівнянність показників?
Що дає моделювання економічних процесів?
Балансовий і сальдовий методи.
Дайте визначення елімінування та його технічних прийомів.
Які статистичні методи дослідження використовують в економічному аналізі?
Економіко-математичні методи, застосовувані в аналізі.
Які ще є методи аналізу?
|