9. Продуктивність праці найважливіший чинник ефективного використання ресурсів підприємства

Скачати 207.82 Kb.

Назва	9. Продуктивність праці найважливіший чинник ефективного використання ресурсів підприємства
Сторінка	1/2
Дата	11.04.2013
Розмір	207.82 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2

Тема 9. Продуктивність праці – найважливіший чинник ефективного

використання ресурсів підприємства.

Питання теми:

9.1. Економічна сутність продуктивності праці: основи теорії та термінології.

9.2. Показники та методи вимірювання продуктивності праці.

9.3. Планування продуктивності праці на підприємстві.
Розкриття змісту питання 9.1.

Ключові терміни та поняття:

Продуктивність праці (визначення).
Продуктивність: індивідуальної та суспільної праці.
Економічний зміст продуктивності праці.

“ ... Кожна країна втягнута у битву за збільшення продуктивності праці ... Ця битва відбувається щоденно. На полі бою немає залпів гармат, гулу літаків та кораблів. Битва ведеться на кожному підприємстві, кожний день ...” – так образно охарактеризував значення продуктивності праці один із керівників найбільшої американської корпорації – “General Electric Co”. [37, - С. 89].

Як відомо, виробництво представляє собою процес поєднання робочої сили із засобами виробництва. Внаслідок такого поєднання отримується продукт у вигляді товарів і послуг. Вироблені товари та послуги, в загальному випадку, уособлюють в собі людську працю: минулу у вигляді засобів праці та живу у вигляді робочої сили.

Те, що товари та послуги є втіленням людської праці означає. Що на їх виготовлення витрачено робочий час.

Існує певна залежність між витратами часу та обсягом виготовлених товарів та послуг.

Чим менше часу витрачається тим більший обсяг і навпаки, чим більше часу витрачається тим менший обсяг.

Така залежність відображається показником, що має назву – продуктивність праці.

Розрізняють продуктивність:

індивідуальної праці;
суспільної праці.

Під продуктивністю індивідуальної праці розуміється ефективність витрат живої праці у конкретних умовах на робочих місцях, у цехах, на підприємствах, об’єднаннях, галузях.

Вона вимірюється кількістю матеріальних благ, що виготовляється працівником в одиницю часу (виробіток), або витратами часу, що припадає на одиницю продукції (трудомісткість). [8, - С. 319].

Продуктивність суспільної праці означає сукупну економію живої та минулої (уречевленої праці). Вона визначається шляхом співвідношення національного доходу та середньорічної чисельності працівників. [8, - С. 319]. Цей показник застосовується для оцінки рівня продуктивності праці в цілому по народному господарству.

Економічний зміст збільшення продуктивності праці полягає у збільшенні обсягу продукції, що виражена в одиницях часу або у зменшення трудових витрат на одиницю виробленої продукції.

Продуктивність праці залежить від низки факторів, і перш за все від рівня знарядь праці, їх ефективності. Велике значення має ступінь кваліфікації робітників, рівень розвитку науки та техніки та застосування їх досягнень у виробництві, ступінь концентрації виробництва, природні умови тощо.
Розкриття змісту питання 9.2.

Ключові терміни та поняття:

Виробіток (прямий показник продуктивності праці).
Трудомісткість (обернений показник продуктивності праці).
Годинний, денний, місячний (квартальний, річний) виробіток.
Класифікація трудомісткості:

за обсягом враховуємих витрат праці та їх ролі у плануванні трудових показників: технологічна, обслуговування виробництва, виробнича, управління виробництвом, повна;
за характером та призначенням затрат праці в практиці обліку та планування: нормативна, планова, фактична;
за місцем здійснення трудового процесу: заводська, цехова, дільнична, окремого робочого місця.
- Три основних методи вимірювання продуктивності праці: натуральний, трудовий, вартісний.

Усі методи визначення продуктивності праці ґрунтуються на визначенні прямих та обернених показників.

До прямих показників належать виробіток, тобто кількість продукції (роботи), що вироблена в одиницю часу.

До обернених показників належить трудомісткість, тобто кількість часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції, або виконання непевного обсягу робіт.

Виробітки. Розрізняють: годинну, денну, річну виробітку [8, - С. 321].

Годинна виробітка встановлюється як відношення обсягу випуску продукції до кількості годин, що повинна бути відпрацьована усіма працівниками в плановому періоді.

Денна виробітка – встановлюється як відношення обсягу продукції до кількості людино-днів, що підлягають відпрацюванню усіма робітниками підприємства в плановому періоді.

Місячна (квартальна, річна) виробітка – встановлюється як відношення обсягу продукції до планової середньоспискової чисельності працівників за прийнятий період.

Основним плановим показником на підприємствах є річна виробітка, решта використовуються для аналізу.

Трудомісткість. Трудомісткість розглядається за певними ознаками:

За обсягом враховуємих витрат праці на підприємстві та їх ролі у плануванні трудових показників виокремлюють:
1. Технологічну трудомісткість (Т_т). Вона представляє собою витрати праці робітників на виконання основного технологічного процесу.
2. Трудомісткість обслуговування виробництва (Т_о). Вона представляє собою витрати праці робітників, зайнятих обслуговуванням основного виробництва (розраховується в межах окремих функцій обслуговування виробництва).
3. Виробнича трудомісткість (Т_вир). Представляє витрати праці усіх робітників, зайнятих основною виробничою діяльністю і вираховується за формулою:

Т_вир = Т_т + Т_о, (9.1)

Трудомісткість управління виробництвом (Т_у) – представляє витрати праці ІТП, службовців, МОП, учнів та охорони. При цьому трудовитрати ІТП та службовців визначаються за окремими функціями управління виробництвом, що виконуються останніми.
Повна трудомісткість (Т_п). Представляє трудовитрати усіх категорій працівників ПВП (промислово-виробничого персоналу) підприємства та визначається за формулою:

Т_п=Т_т+Т_о+Т_у=Т_вир+Т_у, (9.2)

За характером та призначенням затрат праці в практиці обліку та планування розрізняють:
1. нормовану;
2. фактичну;
3. планову.
За характером здійснення трудового процесу трудомісткість може бути:
1. заводська;
2. цехова;
3. дільнична;
4. окремого робочого місця.

Повна заводська трудомісткість виробу визначається за формулою, [51, - С. 67]:

; (9.3)

де:

- технологічна трудомісткість виробу у і-му цеху;

- кількість цехів, що приймають участь у виготовленні виробу;

- коефіцієнт виконання норм робітниками відрядниками у і-му цеху;

- питома вага основних робітників-відрядників у загальній чисельності робітників і-го цеху;

– питома вага ІТП, адміністративно-управлінського персоналу, службовців, МОП у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу.

Трудомісткість може вимірюватись у:

нормо-годинах;
людино-годинах;
людино-днях;
людино-змінах;
людино-роках.

Найбільш точним є: людино-година, так як у ній виключається вплив різної тривалості робочого дня та тижня і забезпечується єдність відносно обліку внутрішньо змінних витрат робочого часу та понадурочних робіт.

Розрізняють три основних методи вимірювання продуктивності праці [8, - С.320-321]:

натуральний;
вартісний;
трудовий.

1. Натуральний, найбільш точно характеризує продуктивність праці (вимірюється у тонах, метрах, штуках і т.і).

Застосовується у галузях з однорідною продукцією (наприклад, у вугільній, хімічній, металургійній, нафтовій, лісовій). Якщо підприємство або цех випускає різні види продукції, що можуть бути приведені до одного її виду прийнятого за умовну одиницю, то використовують умовно-натуральний метод (наприклад, у текстильній, взуттєвій, паливній промисловості).

За натуральним (умовно-натуральним) методом продуктивність праці вимірюється шляхом відношення обсягу виробленої продукції (Q) у натуральному виражені до середньоспискового числа зайнятих (Ч_з), або до кількості відпрацьованого робочого часу (Т):

або

, (9.4)

2

. Широке застосування отримав вартісний метод:

Цей метод дозволяє співставити різнорідну продукцію з витратами на її виготовлення на всіх рівнях управління (підприємство, галузь, народне господарство).

Різновидом його є вимір продуктивності праці по товарній, валовій, нормативно-чистій та чистій продукції.

За вартісним методом продуктивність праці розраховується як відношення вартості продукції у оптових цінах підприємства до середньоспискової чисельності працівників за формулами:

; (9.5)

; (9.6)

де:

- продуктивність праці, що визначена за вартісним методом відповідно по нормативно-чистій та товарній продукції;

- норматив чистої продукції по і-му виробу;

- обсяг і-го виробу в натуральних одиницях;

- оптова ціна підприємства по і-му виробу;

- середньоспискова чисельність працівників;

- номенклатура виробів (виробничої програми).

Темп росту (зростання) цього показника вираховується шляхом порівняння виробітку в даному періоді з попереднім, що прийнято за базу, за формулою:

; (9.7)

де:

- темп зростання продуктивності праці, %

- виробіток відповідно у плановому та базовому періодах.

Приріст продуктивності праці у плановому періоді (у %) порівняно з базисним вираховується за формулою:

, (9.8)

де:

- приріст продуктивності праці, %

3. Продуктивність праці за трудовим методом визначається як відношення суми добутків обсягів окремих видів продукції у натуральному виразі (Q_i) та відповідних величин витрат праці на одиницю продукції (Т_оі) до числа робітників (працюючих)

(Ч_{р (пр)}) за формулою.

; (9.9)

- номенклатура виробів (виробничої програми).
Розкриття змісту питання 9.3., [8, - С.320-327; 39, - С. 196-207; 40, - С. 65-70; 51, - С. 290-295].

Ключові терміни та поняття:

Фактори збільшення продуктивності праці: матеріально-технічні, організаційні, соціально-економічні.
Класифікація факторів: структурні зрушення у виробництві, підвищення технічного рівня виробництва; вдосконалення управління, організації виробництва та праці; зміна обсягу виробництва продукції.
Методика визначення величини збільшення продуктивності праці по факторам.

Основним методом планування продуктивності праці є планування по факторам збільшення продуктивності праці.

Фактори збільшення продуктивності праці – це сукупність об’єктивних та суб’єктивних причин, під впливом яких змінюється рівень продуктивності праці.

Фактори збільшення продуктивності праці можна об’єднати у три групи:

Матеріально-технічні, що залежать від якості, рівня розвитку та ступеня використання засобів виробництва і у першу чергу знарядь праці.
Організаційні, пов’язані з вдосконаленням організації праці, виробництва та управління.
Соціально-економічні, які визначаються складом кадрів, їх класифікацією, характером та рівнем організації праці, відношенням працівників до праці.

При плануванні збільшення продуктивності праці застосовується наступна єдина класифікація факторів:

Структурні зрушення у виробництві (зміна питомої ваги окремих видів продукції у загальному обсязі продукції).
Підвищення технічного рівня виробництва (комплексна механізація та автоматизація виробничих процесів, впровадження передової технології, модернізація діючого обладнання; зміна конструкцій та технічних характеристик виробів; підвищення якості продукції; поліпшення використання матеріалів, палива, енергії і т.п).
Вдосконалення управління, організації виробництва та праці (вдосконалення управління виробництвом; збільшення норм та зон обслуговування, скорочення втрать робочого часу: зменшення невиходів на роботу, скорочення простоїв; зниження втрат від браку; зменшення числа робітників, що не виконують норм виробітку).
Зміна обсягу виробництва продукції (зміна питомої ваги окремих видів продукції та виробництв).
Галузеві фактори (зміна гірничо-геологічних умов, якості та структури сировини в легкій та харчовій промисловості).
Введення у дію та освоєння нових підприємств (об’єктів).

Величина збільшення продуктивності праці по факторам визначається у слідую чому порядку [8, - С. 323]:

1) Розраховується вихідна чисельність промислово-виробничого персоналу на плановий період при умові збереження базисної виробітки на одного працюючого (Ч_в) за формулою:

, (9.10)

де:

- фактична чисельність промислово-виробничого персоналу у базисному періоді;

- темп росту обсягу продукції у плановому періоді, %.

Приклад [8, - С. 323] На підприємстві чисельність промислово-виробничого персоналу у базисному періоді складала 3 500 чол., а обсяг товарної продукції – 10,5 млн. грн. У плановому році обсяг товарної продукції збільшиться на 12%. У цих умовах даний показник дорівнюватиме 3 920 чол. (3 500 ^. 112):100.

2) На основі намічених заходів, що направлені на підвищення продуктивності праці, по окремим факторам визначається економія чисельності працівників;

3) Можливе зменшення їх чисельності узагальнюється у зведений розрахунок.

При визначенні росту продуктивності праці по заходу необхідно врахувати термін його дії.

Розглянемо розрахунок економії чисельності по окремих факторам.

1) Структурні зрушення у виробництві та зміни у обсягах виробництва.

Збільшення обсягу виробництва продукції.

При збільшенні виробництва продукції досягається відносне зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу у зв’язку з тим, що чисельність таких категорій промислово-виробничого-персоналу, як інженерно-технічні працівники, службовці, МОП, допоміжні робітники, не збільшується пропорційно росту обсягу виробництва.

При збільшенні обсягу виробництва на 1% чисельність основних виробничих робітників збільшується також на 1%, чисельність допоміжних робітників на 0,5-0,7, ІТП, службовців та інших на 0,2; 0,25; 0,3.

Можливе зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу розраховується за формулою:

1-й варіант

, (9.11) [51, – C.69].

де:

- чисельність ПВП без основних виробничих робітників у базисному періоді;

- % збільшення товарної продукції у незмінних цінах у плановому періоді порівняно з базисним;

- % збільшення чисельності ПВП (без основних виробничих робітників).

Наприклад: Обсяг виробництва збільшується на 20%, а чисельність ПВП, крім основних виробничих робітників, намічено збільшити тільки на 5%. Якщо чисельність цього персоналу складає 1 500 чол. Відносне вивільнення працівників складе:

чол., [51, - С. 69].

2-й варіант [39, - С. 203]

, (9.12)

де:

- можливе зменшення чисельності, чол.;

- чисельність даної категорії персоналу у базисному періоді, чол.;

- плановий індекс збільшення виробництва;

- розрахунковий індекс збільшення даної категорії персоналу у плановому періоді.

При розрахунку виходять із співвідношень між збільшенням обсягу виробництва та збільшенням чисельності окремих категорій персоналу, які склались у даній галузі або на підприємстві.

Наприклад: [39, - С. 203] Чисельність робітників у базисному періоді складала 25 460 чол., ІТП та службовців – 14 000 чол. Заплановане збільшення обсягу виробництва – 105,7%.

При збільшенні обсягу виробництва на 1% чисельність основних виробничих робітників збільшується на 0,7%, ІТП та службовців – на 0,25%, тоді економія чисельності працівників складе:

по допоміжним робітникам 433 чол. (25 460 ^. 105,7 – 25 460 ^. 104,0);

по ІТП та службовцям 606 чол. (14 000 ^. 105,7 – 14 000 ^. 101,4).

104,0=100+5,7 ^. 0,7

101,4=100+5,7 ^. 0,25

Зміни структури виробництва продукції

1-й варіант [51, - С. 69] Розрахунок проводиться у наступному порядку:

а) визначається трудомісткість виробничої програми базисного та планує мого періодів по нормах базисного періоду;

б) визначається трудомісткість на 1000 грн. товарної продукції у незмінних цінах у базисному та плануємо му періоді.

в) розраховуються зміни чисельності робітників за рахунок зміни структури продукції за формулою:

, (9.13)

де:

- трудомісткість на 1000 грн. товарної продукції у базисному періоді, нормо-годин;

- трудомісткість на 1000 грн. товарної продукції у плановому періоді, нормо-годин;

- товарна продукція по плану, тис. грн.;

- корисний фонд одного робітника, годин;

- коефіцієнт виконання норм.

Приклад: [51, - С. 70] Хай у базисному періоді середня трудомісткість на 1000 грн. товарної продукції складала 115, а в плановому періоді 120 нормо-годин; плановий обсяг товарної продукції – 50 000 тис. грн.; корисний фонд часу одного робітника 1 900 годин, середній відсоток виконання норм 110%.

Зміна чисельності виробничих робітників за рахунок структурного зрушення складе:

чол.

тобто чисельність збільшиться на 120 чол.

Ясно, що виробітка на одного працюючого під впливом зміни структури продукції у даному випадку зменшиться.

2-й варіант [39, - С.204]

, (9.14)

де:

- зміна чисельності виробничих робітників, чол.;

- чисельність виробничих робітників на плановий обсяг продукції при звітному виробітку, чол.;

- кількість нормо-годин на 1000 грн. продукції у звітному періоді;

- кількість нормо-годин на 1000 грн. продукції у плановому періоді;

Приклад: [39, - С. 204] Чисельність виробничих робітників на плановий період при звітному виробітку – 1 794 чол. Трудомісткість 1 000 грн. продукції у плановому періоді – 116,2 нормо-годин, у звітному періоді - 118,8 нормо-годин. Тоді зміна чисельності виробничих робітників у зв’язку з структурними зрушеннями у виробництві складе 70 чол.

.

2) Підвищення технічного рівня виробництва. [51, - С. 68]

Заходи по підвищенню технічного рівня виробництва, як правило знижують трудомісткість продукції.

Відповідна зміна чисельності робітників

за рахунок кожного фактору цієї групи визначається за формулою:

, (9.15)

де:

- базисна трудомісткість виробів на програму планового року, нормо-годин;

- планова трудомісткість тих же виробів або робіт, нормо-годин;

- корисний фонд часу 1 робітника по плану, годин;

- коефіцієнт виконання норм;

- число місяців дії заходу у плановому році.

Приклад: [51, - С. 68] Нехай у результаті зміни конструкції трудомісткість виробу знижується з 390 до 380 нормо-годин.

Річний випуск виробів 9 200 штук. Термін впровадження заходу 1 липня. Корисний фонд часу одного робітника 1 900 годин. Середнє виконання норм – 110%.

Умови вивільнення робітників за рахунок зміни конструкції виробу складе:

чол.

2) Підвищення технічного рівня виробництва

Розрахунок підвищення продуктивності праці по окремим факторам цієї групи ведеться у слідую чому порядку:

2.1. Модернізація діючого обладнання.

1-й варіант, [39, - С. 200-201]

При цьому використовуються дані спеціальних дослідів про ступінь підвищення продуктивності обладнання у результаті його модернізації.

Виходячи із відмотку підвищення продуктивності праці окремих груп обладнання та кількості одиниць цього обладнання, визначається середній (середньозважений) відсоток підвищення продуктивності по цьому обладнанню.

Розрахунок ведеться по кожному виду обладнання у наступному порядку:

(9.16)

де

- ріст продуктивності праці, %;

П_о – відсоток збільшення продуктивності нового обладнання порівняно зі старим;

К_р – питома вага робітників, зайнятих на новому обладнанні у числі працюючих.

Приклад: Припустимо, що у плановому році намічено оновити та модернізувати 450 одиниць обладнання, серед них продуктивність 250 одиниць буде вище на 20% порівняно з базою, а продуктивність 200 одиниць буде перевищувати базу на 15%. Тоді середній відсоток підвищення продуктивності обладнання складе:

Якщо для робітників, зайнятих на новому обладнанні, у їх загальній чисельності складає 34%, то збільшення продуктивності праці буде дорівнювати 6,12% (18 ^. 0,34).

Далі, визначив розрахункову чисельність робітників на плановий обсяг виробництва по базовій виробітки Чр, а також встановив необхідну кількість робітників для обслуговування цього обладнання у плановому періоді Чпл, знаходять економію робочої сили Є:

Є = Чр – Чпл (9.17)

Загальне зменшення чисельності робітників за рахунок модернізації та вводу усіх груп нового обладнання визначається або шляхом додавання економії, що отримана за рахунок модернізації та оновлення кожного виду обладнання, або прямим рахунком аналогічно визначенню економії по кожній групі обладнання.

Таким же чином розраховується ступінь впливу на рівень продуктивності праці впровадження нових технологічних процесів та інших організаційно-технічних заходів (таких наприклад як, організація поточного виробництва, механізації та автоматизації виробничих процесів).

У всіх випадках слід брати до уваги термін впровадження заходів та вносити у розрахунок додаткову поправку.

2-й варіант [8, - С. 325]

, (9.18)

де:

- економія чисельності працюючих;

- трудомісткість одиниці продукції до і після впровадження заходів, нормо-годин;

- випуск продукції у плановому періоді, штук;

- коефіцієнт терміну дії заходу;

- коефіцієнт виконання норм.

За 2-им варіантом можна розрахувати ріст продуктивності праці по інших факторах даної групи факторів.

2.2. Впровадження нових конструкцій та підвищення якості виробів.

Впровадження нових конструкцій і зв’язку з цим підвищення якості виробів супроводжується звичайно збільшенням витрат праці.

Економія робочого часу у результаті дії вказаного фактору визначається шляхом порівняння технологічної трудомісткості до впровадження відповідного заходу і після нього.

Знаючи трудомісткість 1000 грн. Продукції у звітному році, знаходять трудомісткість нових конструкцій у плановому році.

Приклад. Плановий обсяг випуску пристроїв складає 228 тис. грн. За планом намічено впровадити нові конструкції пристроїв на суму 32 000 грн. Трудомісткість впровадження нових конструкцій пристроїв перевищує трудомісткість випускаємої продукції у середньому на 20%. Трудомісткість 1000 грн. Продукції у звітному році складала 140 нормо-годин. Тоді трудомісткість нових конструкцій у плановому році буде дорівнювати 168 нормо-годин. (

) у розрахунку на 1000 грн. Зміна трудових витрат на випуск 1000 грн. нових конструкцій складає 28 нормо-годин (168-140), а на весь плановий випуск продукції – 896 тис. нормо-годин (28 ^. 32000). По відношенню до всього планового випуску пристроїв зміна трудомісткості на 1000 грн. Складе 4 нормо-годин (

), звідси трудомісткість 1000 грн. по пристроям у плановому році дорівнює 144 нормо-годин (140+4).

1 2

Схожі:

ПЛАН 2 Вступ 3 1 Теоретичні основи підвищення використання виробничих... Чинники підвищення ефективності використання виробничих та трудових ресурсів підприємства 13	Аналіз фінансового стану підприємства Тема 12. Аналіз ресурсозабезпечення підприємства та оцінка ефективності використання його ресурсів
Закон України «Про охорону праці» Адже охорона праці має, безперечно,важливе економічне значення – це висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних,...	“Економічна ефективність використання виробничих та трудових ресурсів... ...
Виробнича потужність підприємства Вибір виробничого процесу, як визначальний чинник формування та планування виробничої потужності підприємства	ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ Колегія заслухала інформацію про результати контрольних заходів в сфері охорони здоров’я, забезпечення законного та ефективного використання...
Перелік питань до екзамену Ринок праці: причини безробіття і проблеми раціонального використання трудових ресурсів України	Предмет і метод економічної теорії Основною метою вивчення економічної теорії є формування системи знань про економічні відносини як суспільну форму виробництва, проблеми...
Управління персоналом як часткова функція менеджменту Широке поширення одержали різні форми участі працівників у процесах організації праці на підприємстві. Таким чином, людський фактор...	1. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу ефективності використання трудових ресурсів

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання