1. Національна економіка: загальне та особливе >(к е. н., доцент Щебликіна І. О.)
|
|
Скачати 5 Mb.
|
|
Тема 4. Характеристика економічного потенціалу 1. Суть і структура економічного потенціалу країни. 2. Характеристика природно-ресурсного потенціалу країни. 3. Склад і оцінка демографічного і трудового потенціалу. 4. Характеристика виробничого та науково-технічного потенціалу національної економіки. 5. Тіньова економіка: суть, структура і природа виникнення. Основні терміни та поняття: сукупний економічний потенціал, національне багатство, складові речового і неречового багатства, фінансові та не фінансові активи, природно-ресурсний потенціал, демографічний і трудовий потенціал, державна політика регулювання ринку праці, Державне регулювання зайнятості, соціальний захист населення, соціальне страхування – суть, форми, принципи; виробничий потенціал, науково-технічний потенціал, інноваційний потенціал, тіньова економіка та фактори її розвитку. 1. Суть і структура економічного потенціалу країни Важливою проблемою для економіки будь-якої країни є вивчення та дослідження сутності, джерел розвитку та використання її економічного потенціалу. Це пов’язано з тим, що економічний потенціал виступає тією основою, на якій базуються розробки майбутніх тенденцій в економіці, визначення пріоритетних шляхів розвитку тощо. Сучасний стан національної економіки України характеризується значним руйнуванням основних елементів економічного потенціалу. Нераціональне використання природних ресурсів, відсутність належної соціальної політики, не сформованість умов для науково-технічного розвитку країни, непродумане використання механізмів, методів та організаційних форм залучення робочої сили до системи господарських відносин призвели до фактичного розпаду продуктивних сил, незабезпечення належного відтворення їх елементів. Досліджуючи суть економічного потенціалу, слід виділити юридичний, соціальний та політичний аспекти економічного потенціалу. Юридичний аспект виявляється у праві законодавчих органів затверджувати відповідні нормативні акти, що визначають володіння, розпорядження і користування потенціалом країни, встановлювати частки приватної, державної та інших форм власності. Соціальний аспект економічного потенціалу відображає процес становлення і розвитку соціальних верств і груп населення, взаємодію між ними залежно від способу отримання відповідної частини національного багатства. Політичний аспект розкривається у виявленні впливу різних суб’єктів на політику держави [8]. Потенціал можна визначити як загальну кількісно-якісну характеристику наявності та можливості використання всіх видів ресурсів, якими володіє держава для свого економічного та соціального прогресу та розвитку [13]. Таким чином, сукупний економічний потенціал – це сукупність наявних та таких, які можуть бути мобілізовані з основних джерел, засобів країни, елементів потенціалу цілісної економічної системи, що використовуються і можуть бути використані для економічного зростання та соціально-економічного прогресу. У політекономічному розумінні економічний потенціал – це система відносин економічної власності між людьми у взаємодії з розвитком продуктивних сил та базисними елементами господарського механізму, що виступають основним джерелом розвитку економічної системи та її можливостей [8]. Економічний потенціал країни може бути подано у вигляді комплексу взаємозв’язаних потенціалів як складових структури національної економіки. Найчастіше як критерії класифікації потенціалів використовують види економічних ресурсів, сфери діяльності, напрями їхнього використання (рис. 4.1) [6]. Природно-ресурсний потенціал характеризує природні багатства національної економіки, уже залучені в господарський оборот, а також доступні для освоєння при існуючих технологіях і соціально- економічних відносинах. Виробничо-технологічний потенціал - сукупність засобів виробництва (будинки, спорудження, обладнання і устаткування), а також існуючі технології їхнього використання в економічній діяльності. Трудовий потенціал - трудові ресурси країни, включаючи підприємницькі здібності. Його обсяг та якість визначаються кількістю активного працездатного населення, його освітнім і професійно- кваліфікаційним рівнем. Науково-технічний потенціал - можливості, які є в розпорядженні країни в галузі науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР). Це досягнення фундаментальної та прикладної науки, нові технології, дослідно-експериментальна база, а також науково-технічні й конструкторські кадри високої кваліфікації. Внутрішньо-економічний потенціал - частина загального економічного потенціалу країни, орієнтована на задоволення внутрішніх потреб національного виробництва та соціальної сфери. Зовнішньо-економічний (експортний) потенціал - здатність національної економіки виробляти продукцію, конкурентоспроможну на світових ринках, експортувати її в достатніх обсягах за світовими цінами.  Рис. 4.1. Класифікація видів економічного потенціалу національної економіки [6] Економічний потенціал країни може характеризуватися досягнутими результатами від використання наявних економічних ресурсів. Цей потенціал оцінюється системою показників, які кількісно і якісно характеризують ресурси, що використані в обороті, й потенціальні. Найбільш універсальною характеристикою оцінювання економічного потенціалу є показник ВВП. Він визначає не тільки сучасний стан розвитку національної економіки, але й особливості ії галузевої й територіальної структури, ефективність функціонування окремих її сфер, галузей і регіонів, ступінь залучення в світові інтеграційні процеси. Слід виділити чинники, що впливають на розмір і структуру економічного потенціалу держави, його динаміку за кожний конкретний період часу:
Важливою складовою економічного потенціалу є національне багатство, яке визначається як нагромаджений запас ресурсів та благ, що виступає визначником результатів економічної діяльності та можливостей нації щодо майбутнього соціально-економічного розвитку [8]. Національне багатство складається із фізичних благ і фінансових активів, навичок, уміння, запасів, резервів, історико-культурних цінностей, особистого майна населення країни та його інтелектуальний потенціал. Розрізняють потенційне національне багатство (всі природні ресурси) й реальне національне багатство (розвідані й освоєні ресурси, залучені до процесу виробництва). Багатство нації може бути поділено на два основні види – речове багатство, втілене у фізичних і фінансових активах і неречове багатство (людський капітал). Важливими складовими елементами речового багатства є:
До неречового багатства нації належать нагромаджені виробничі, духовні і культурні цінності: - нагромаджений виробничий досвід людей, їх здібності; - освітній та інтелектуальний потенціал нації; - творчі здібності; - мистецькі і культурні твори, досягнення культури; - національні звичаї, традиції, мораль, етичні норми [8]. Відповідно до системи національних рахунків (СНР), розробленої Статистичним відділом ООН і існуючої як основний документ, що визначає розуміння найважливіших макроекономічних категорій, в обсяг національного багатства включаються нефінансові активи і фінансові активи. Нефінансові активи подразділяються на нефінансові створені активи та нефінансові нестворені активи. Нефінансові створені активи – це активи, які є результатом виробничої діяльності (основний капітал, запаси матеріальних оборотних засобів, цінності). Нефінансові нестворені активи – це активи, які не являються результатом виробничої діяльності. До них відносять матеріальні (земля, природні ресурси) та нематеріальні (результат юридичних або облікових операцій, наприклад, права на певні види діяльності, патенти, торгові марки, ноу-хау, «гуд вілл» - умовна оцінка вартості ділових зв’язків та репутації) нестворені активи. Фінансові активи – це активи, яким протистоять, як правило, фінансові зобов’язання економічних одиниць. Згідно методології СНР, до складу фінансових активів включаються:
Національне багатство тісно пов’язане із національним доходом, адже саме частина останнього, нагромаджуючись, поповнює багатство нації. Національне багатство не лише зростає із часом, але й постійно і безперервно відновлюється, що стає передумовою і, водночас, результатом економічного і соціального прогресу. 2. Характеристика природно-ресурсного потенціалу країни Природно-ресурсний потенціал – це сукупність наявних і тих, що можуть бути мобілізовані, природних умов і ресурсів, які впливають на економічну діяльність та використовуються чи можуть бути використані у процесі виробництва економічних благ. Забезпечується географічним розміщенням, кліматом, природними ресурсами та екологічною ситуацією. Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виділяють такі його складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, біологічні, рекреаційні, кліматичні, космічні ресурси. За ознакою вичерпності природних ресурсів, яку нерідко називають екологічною класифікацією, вони поділяються на групи: - невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія води, вітру тощо; - вичерпні, до яких належать невідновлювані мінеральна сировина, природні будівельні матеріали. В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого і невиробничого, галузевого і міжгалузевого, промислового і сільськогосподарського, одно цільового і багатоцільового призначення. Існують два основні види оцінки природних ресурсів – технологічна (виробнича) та економічна. При технологічній оцінці виявляється ступінь придатності ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання. Часто технологічна оцінка виражається в балах та категоріях, передує економічній оцінці. Економічна оцінка природних ресурсів складається з двох груп: - перша – характеризує економічні результати використання природних ресурсів; - друга – економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (переважно це економічні втрати від забруднення чи порушення природного середовища). Для розміщення галузей національної економіки велике значення мають кількісні параметри певного виду ресурсу. За народногосподарським значенням запаси корисних копалин поділяють на такі групи: балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якістю сировини і гірничотехнічним умовам експлуатації; позабалансові, які експлуатувати економічно не вигідно при наявному рівні технології; промислові, вивчені і розвідані запаси, експлуатація яких за даних умов забезпечує достатню рентабельність виробництва. Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. За характером використання мінеральні ресурси поділяються на групи: паливно-енергетичні, рудні і нерудні. На їх базі розвиваються такі важливі галузі промислового виробництва як чорна і кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін. У структурі паливних ресурсів України домінує кам’яне і буре вугілля, запаси якого за категоріями становлять понад 54 млдр. т. і є цілком достатніми для забезпечення власних потреб. Основні запаси кам’янного вугілля зосереджені в Донецькому і Львівсько-Волинському басейнах; бурого вугілля – переважно в Дніпровському басейні. У порівнянні з іншими країнами світу наша держава зайняла 7 місце у світі і 2 у Європі за запасами кам’яного і бурого вугілля. За запасами нафти та газу Україна посідає четверте місце в Європі після Норвегії, Великобританії і Нідерландів. На її території розташовані три нафтогазових регіони: Західний (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська обл.), Східний (Полтавська, Сумська, Харківська, Чернігівська обл.) та Південний (Причорноморсько-Кримський). Потреби України за рахунок власного видобутку забезпечуються нафтою на 10-12%, а газом – на 20-22%. На території України розміщено понад 1,5 тис. родовищ торфу, що зосереджені переважно у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Черкаській, Хмельницькій, Сумській та Львівській областях. Україна має багаті поклади залізних і марганцевих руд (відповідно 5% і 20% запасів світу), на основі яких розвивається її чорна металургія. Рудні концентрати також вивозять в інші країни. В Україні освоєно 35 родовищ залізних руд осадового і метаморфічного походження. Загальні запаси залізних руд становлять 27 млрд. т. Багаті залізні руди зосереджені в Криворозькому, Кременчуцькому, Білозерському залізорудних районах, дещо бідніші – у Керченському басейні. Україна має запаси руд кольорових металів. Запаси нікелю невеликої потужності зосереджені у Вінницькій, Кіровоградській та Дніпропетровській областях; ртуті – у Донбасі і Закарпатті; титану – в Житомирській, Київській, Черкаській, Дніпропетровській областях, на узбережжі Чорного та Азовського морів; бокситів – у Дніпропетровській області; алунітів – у Закарпатті. Високою забезпеченістю паливно-енергетичними ресурсами відзначаються Донецька, Луганська, Дніпропетровська та Львівська області. Природно-хімічна сировина інтенсивно експлуатується господарським комплексом Львівської, Сумської, Івано-Франківської областей та Автономної Республики Крим. Будівельна сировина розповсюджена рівномірно по всій території країни, однак у структурі мінеральних ресурсів найбільша її частка у Донецькій, Львівській, Луганській, Рівненській, Тернопільській областях та Автономній Республіці Крим. Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об’єктів, системи розселення населення, основним засобом виробництва. Всі землі України незалежно від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму належать до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд держави. Геополітичне положення України та її високий земельно-ресурсний потенціал обумовлюють провідну роль земельного фонду як одного з важливих ресурсів держави, що виступає первинним фактором виробництва і своєрідним фундаментом економічного розвитку. За цільовим пизначенням земель та функціональним використанням земельний фонд України охоплює (станом на 01.01.2012р.): сільськогосподарські угіддя (42,8 млн га, або 70,9% земельного фонду); ліси та лісовкриті площі (10,6 млн га або 17,6%); забудовані землі під промисловими і транспортними об’єктами, житлом, вулицями (2,5 млн га або 4,2%); землі, що покриті поверхневими водами (2,4 млн га або 4%); інші землі (2,1 млн га або 3,3%) (табл. 4.1). Таблиця 4.1 Земельний фонд України станом на 01.01.2012
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Схожі:
|
План Національна економіка. Суспільний продукт і суспільні потреби Національна економіка – це економічна й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива... |
Вища освіта в Україні» НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА 3атверджено Міністерством... Н32 Національна економіка: Підручник. 3а ред проф., к е н. П. В. Круша. К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. 416 с |
|
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з дисципліни “Національна економіка” напрями... Робоча навчальна програма з дисципліни "Національна економіка" / Р. М. Романінець. Донецьк: ДонДУУ, 2012. 21 с |
Структура національної економіки Національна економіка України Заключення... Макроекономіка намагається вирішити такі глобальні проблеми як інфляція, безробіття, економічне зростання. Вона розглядає проблеми... |
|
Програма вирівнювального модулю «Економіка 1» «Економіка 1» (основи ринкової економіки; основи макроекономіки) за напрямом підготовки «Економіка» і «Адміністративний менеджмент»... |
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА Конспект лекцій Тема Перехідна економіка: ознаки, основні завдання та моделі ринкової трансформації |
|
Курс лекцій: “Загальне мовознавство” для студентів IV курсу Для спеціальності 030507 “Переклад” Уклав: Дмитрієва Т. А. – доцент, кандидат філологічних наук, рецензент: Лазаренко Л. М. – доцент, кандидат педагогічних наук, Маріуполь... |
Теми рефератів з дисципліни «Національна економіка» |
|
1. «Мовознавство загальне в часткове, теоретичне і прикладне» Мовознавство поділяється на конкретне (часткове) і на загальне. Загальне в свою чергу поділяється ще на два підвиди – власне загальне... |
ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З МАКРОЕКОНОМІКИ Національна економіка: особливості та проблеми її формування і розвитку в Україні |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua