1. Національна економіка: загальне та особливе >(к е. н., доцент Щебликіна І. О.)


Назва 1. Національна економіка: загальне та особливе >(к е. н., доцент Щебликіна І. О.)
Сторінка 9/28
Дата 09.11.2013
Розмір 5 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   28

Джерело: за даними Державного агентства земельних ресурсів України
Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів України є досить диференційованим у територіальному розрізі. Найвища замученість земель у господарський обіг склалася у Львівській, Донецькій, Тернопільській областях. Найвищу сільськогосподарську освоєність території мають землі Запорізької (88,5%), Миколаївської (86,9%), Кіровоградської (85,5%), Дніпропетровської (82,2%), Одеської (83,2%), Херсонської (81,4%) областей.

За забезпеченістю землею в розрахунку на одного жителя Україна має один з найвищих показників (0,65 га), в той час як у Великобританії – 0,12 га, в Європі – 0,26 га, у світі – 0,29 га.

Водні ресурси України складаються з місцевого стоку, який формується у річковій мережі на її території, та транзитного стоку, що надходить із сусідніх територій по Дніпру і його допливах (Сіверському Донцю, Дунаю тощо). За межами України утворюється близько 30 кмстоку (загальний обсяг становить 210 км).

Значні водні ресурси зосереджені в озерах України, які поширені по всій території. Об’єм води у прісних озерах досягає понад 2,3 км. Великі території України займають болота, заболочені і перезволожені землі, в яких зосереджено близько 30 кмводи. Україна має великі запаси підземних вод, які здебільшого використовуються для водопостачання і зрошення. Сумарна кількість підземних вод у зоні активного водообміну становить 18,6 кмна рік. У межах України підземні води зосереджені в окремих артезіанських басейнах, серед яких найбільші Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський і Причорноморський.

Лісові ресурси відіграють важливу роль у збереженні навколишнього середовища та господарській діяльності людей, є важливим сировинним фактором для розвитку галузей народного господарства.

Україна належить до країн з невисоким рівнем забезпеченості лісом. Площа її лісового фонду становить 10,5 млн га, в тому числі вкрита лісом – 9,6 млн га. Лісистість території становить всього 16%, причому її рівень територіально досить диференційований – від 43,2% в Івано-Франківській області до 1,8% у Запорізькій. Наближеним до оптимального вважається показник на рівні 21-22%, який дає змогу досягти збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами.

Лісистість у різних частинах і регіонах держави нерівномірна. Вона значно вища на заході і півночі країни, особливо в Карпатах, а також у Кримських горах. У західній та південній частинах покрита лісом площа становить 20-40%, у Карпатах – понад 40%, на Поліссі – 25,7%. На півдні лісові площі невеликі (у Криму лісистість становить 10%, у степу – 4%).

Потреби у деревині за рахунок власних ресурсів Україна задовольняє на 25-30%. Близько 51% лісів віднесено до захисних, водоохоронних та інших цінних в екологічному відношенні лісів, решта – експлуатаційні. За останні роки намітилась тенденція до скорочення обсягів лісокористування.

До рекреаційних ресурсів належать об’єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму. До їх складу входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщені практично на всій території України, однак їх територіальне розміщення є дуже нерівномірним.

На основі грязьових покладів функціонують найстаріші в Україні курорти – Бердянськ, Євпаторія, Куяльник, Саки та інші. У північно-західних областях поширені торфові грязі, які використовують на курортах у Миргороді, Моршині, Немирові та інших.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного і міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення, є понад 400 санаторіїв, які можуть прийняти на лікування більш як 600 тис. відпочиваючих.
3. Склад і оцінка демографічного і трудового потенціалу

Демографічний потенціал слід розглядати як людський потенціал (кількість населення, частка трудових ресурсів, вікові і статтєві показники, динаміка природного та механічного руху населення).

Основними характеристиками демографічного потенціалу є:

  • співвідношення показників природного руху населення за певний проміжок часу;

  • статево-вікова структура населення;

  • співвідношення показників механічного руху населення.

На 01.01.2012 р. в Україні, за даними Держкомстату, проживало 45633,6 тис. осіб (з них міське населення становить 31380,9 тис. осіб, або 68,8 % та сільське – 14252,7 тис. осіб, або 31,2%).



Рис. 4.2. Динаміка наявного населення України
За прогнозами демографів, населення в Україні вже не буде збільшуватись, оскільки для цього відсутні сприятливі умови, а демографічний потенціал країни на сьогодні є вичерпаним.

Серед причин, що впливають на депопуляційні процеси, називають такі:

- висока смертність населення на фоні низької народжуваності. В середньому по країні смертність перевищує народжуваність у співвідношенні 1,7 до 1;

- проблеми родинного плану (питання фізичного здоров’я; матеріально-фінансове становище; морально-психологічний стан родин);

- трудова міграція українців до інших країн. За деякими оцінками, країна щороку втрачає близько трьох мільйонів чоловіків та жінок.

Трудовий потенціал – це узагальнююча характеристика кількості та якості сукупних здатностей до праці працездатного населення, до участі у суспільно корисній діяльності.

Трудовий потенціал характеризується кількісними і якісними параметрами. Кількісні параметри відображають чисельність працездатного населення, статево-вікову структуру, кількість робочого часу, відпрацьованого працездатним населенням, чисельність безробітних.

Якісні параметри відображають стан здоров’я, загальноосвітній та професійно-кваліфікаційний рівні, схильність носіїв праці до мобільності, конкурентоспроможність робочої сили та ін.

Особливе значення у розвитку національної економіки має якість трудового потенціалу. Якісна визначеність трудового потенціалу формується під дією потреб виробництва, попиту на робочу силу, на основі розвитку системи загальної та професійної освіти та виховання.

Трудовий потенціал кількісно характеризується працездатним населенням в його активному віці, тобто трудовими ресурсами, які наявні у національній економіці у кожний певний період (табл. 4.2, табл. 4.3).

Таблиця 4.2

Основні показники ринку праці України



Рік

Економічно активне населення

у віці 15-70 років

працездатного віку


тис. осіб

у % до населення відповідної вікової групи


тис. осіб

у % до населення відповідної вікової групи

2002

22231,9

61,9

20669,5

71,7

2003

22171,3

61,8

20618,1

71,4

2004

22202,4

62,0

20582,5

71,1

2005

22280,8

62,2

20481,7

70,9

2006

22245,4

62,2

20545,9

71,2

2007

22322,3

62,6

20606,2

71,7

2008

22397,4

63,3

20675,7

72,3

2009

22150,3

63,3

20321,6

71,6

2010

22051,6

63,7

20220,7

72,0

2011

22056,9

64,3

20247,9

72,7

Джерело: дані Держкомстату України
Таблиця 4.3

Чисельність економічно активного населення України

працездатного віку у динаміці




Тис. осіб

2000

2005

2010

2011

Економічно активне населення - всього


21150,7


20481,7


20220,7


20247,9

чоловіки

10816,3

10880,3

10847,2

10936,6

жінки

10334,4

9601,4

9373,5

9311,3

Зайняті - всього

18520,7

18886,5

18436,5

18516,2

чоловіки

9472,0

10019,8

9791,1

9929,7

жінки

9048,7

8866,7

8645,4

8586,5

Безробітні - всього

2630

1595,2

1784,2

1731,7

чоловіки

1344,2

860,5

1056,1

1006,9

жінки

1285,8

734,7

728,1

724,8

Безробітні, зареєстровані у державній службі зайнятості - всього



1178,7



891,9



452,1



505,3

чоловіки

432,2

340,1

198,1

222,5

жінки

746,5

551,8

254,0

282,8

% безробітних, працевлаштованих через державну службу зайнятості


21,8


36,4


40,3


41,1

Рівень безробіття населення, % - всього


12,4


7,8


8,8


8,6

чоловіки

12,4

7,9

9,7

9,2

жінки

12,4

7,7

7,8

7,8

Джерело: дані Держкомстату України
На якісні та кількісні характеристики трудового потенціалу впливає рівень доходів громадян. За даними Держкомстату України за 2011 рік, номінальні доходи населення збільшились на 15%, порівняно з 2010 р. Наявний дохід, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 16,6%, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактора – лише на 8 % (рис. 4.3).


Рис. 4.3. Номінальні та реальні доходи населення України у 2010-2011 рр.

Джерело: дані Держкомстату України
У структурі доходів населення основну частку займає заробітна плата. За даними Держкомстату, у 2011 році питама вага заробітної плати у структурі доходів населення становить 41,8%. Доходи у вигляді прибутку та змішаного доходу – 15,8 %, доходи від власності – 5,4%, соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти - 37% (рис. 4.4).



Рис. 4.4. Структура доходів населення України у 2011 р., %

Джерело: дані Держкомстату України
Узагальнюючим показником стану демографічного та трудового потенціалу є Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), див. тему 3. За період з 2001 року позиція України в індексі країн повільно підвищувалась (з 80 у 2001 р. та 78 у 2003 р. до 77 та 76 у 2005 р. та 2006 р. відповідно).

Відповідно до звіту ООН за 2011 рік, найвищий Індекс розвитку людського потенціалу в Норвегії (0,943), потім - Австралія (0,929) та Голландія, США – 4 місце, Нова Зеландія – 5. Із найближчих сусідів України, наприклад, Білорусь посіла 65 місце, Росія – 66, Казахстан – 68, Польща – 39.

Україна зайняла 76 місце. Укладачі рейтингу відзначили, що очікувана тривалість життя в Україні - 68,5 років, в середньому в нашій країні треба витратити 11,3 років на навчання, рівень життя оцінений в 6,175 тис. дол. на людину, рівень грамотності дорослого населення складає 99,7%. Значення ІРЛП України за 2011 р. становить 0,729.

Соціальне регулювання – одна з найскладніших функцій регулювання економіки державою. За оцінками Міжнародної організації праці, у постсоціалістичних країнах переважна частина соціальних трансфертів потрапляє до заможних і середньо забезпечених верств населення, тоді як сім’ї з доходами не вище прожиткового мінімуму одержують до 20% (у розвинених країнах приблизно 50%) загального обсягу соціальних трансфертів [8].

На соціальне вирівнювання суспільства спрямована й державна політика регулювання ринку праці як система правових та організаційно-економічних заходів держави щодо ефективності зайнятості, нормальних умов праці та раціонального використання робочої сили.

Вирівнювання на ринку праці означає вирівнювання попиту та пропозиції робочої сили на відповідному ринку, тобто досягнення раціонального в даних соціально-економічних умовах рівня зайнятості, що охоплює регулювання заробітної плати, стимулювання створення нових робочих місць, надання допомоги безробітним в організації власної справи, створення мережі підприємств захищеної зайнятості для інвалідів, організація перепідготовки працівників, організація суспільної праці, виплата допомоги по безробіттю тощо.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   28

Схожі:

План Національна економіка. Суспільний продукт і суспільні потреби
Національна економіка – це економічна й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива...
Вища освіта в Україні» НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА 3атверджено Міністерством...
Н32 Національна економіка: Підручник. 3а ред проф., к е н. П. В. Кру­ша. К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. 416 с
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з дисципліни “Національна економіка” напрями...
Робоча навчальна програма з дисципліни "Національна економіка" / Р. М. Романінець. Донецьк: ДонДУУ, 2012. 21 с
Структура національної економіки Національна економіка України Заключення...
Макроекономіка намагається вирішити такі глобальні проблеми як інфляція, безробіття, економічне зростання. Вона розглядає проблеми...
Програма вирівнювального модулю «Економіка 1»
«Економіка 1» (основи ринкової економіки; основи макроекономіки) за напрямом підготовки «Економіка» і «Адміністративний менеджмент»...
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА Конспект лекцій
Тема Перехідна економіка: ознаки, основні завдання та моделі ринкової трансформації
Курс лекцій: “Загальне мовознавство” для студентів IV курсу Для спеціальності 030507 “Переклад”
Уклав: Дмитрієва Т. А. – доцент, кандидат філологічних наук, рецензент: Лазаренко Л. М. – доцент, кандидат педагогічних наук, Маріуполь...
Теми рефератів з дисципліни «Національна економіка»

1. «Мовознавство загальне в часткове, теоретичне і прикладне»
Мовознавство поділяється на конкретне (часткове) і на загальне. Загальне в свою чергу поділяється ще на два підвиди – власне загальне...
ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З МАКРОЕКОНОМІКИ
Національна економіка: особливості та проблеми її формування і розвитку в Україні
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка