|
|
Скачати 0.55 Mb.
|
Крім того, позитивний вплив на інвестиційну активність може справити подолання інфляції, що робить можливим забезпечення функціонування довгострокових інвестиційних кредитів як основи капітального будівництва за ринкових умов, сприяє нормалізації фінансового стану підприємств, активізації виробництва. За результатами досліджень можна стверджувати, що до шляхів активізації інвестування в Україні можна віднести: реформу підприємств, яка передбачає перехід до загальноприйнятих у світовій практиці стандартів бухгалтерського обліку, оцінку основних виробничих фондів відповідно до їх реальної ринкової вартості, суттєве покращення корпоративного управління; страхування майна (особливо великих підприємств); розвиток інфраструктури, форм і методів залучення до інвестиційної сфери заощаджень населення та розвиток іпотечного ринку. Цілком зрозумілим є той факт, що за умов гострого дефіциту власних капіталовкладень, необхідних для проведення структурної перебудови економіки, розв'язання проблем її інтеграції в світову економіку, важливого значення набуває залучення в Україну зовнішніх джерел фінансування, зокрема іноземних інвестицій. Забезпечення зростання обсягу надходжень у країну іноземних інвестицій залежить, по-перше, від поліпшення макроекономічної ситуації в країні в цілому. Насамперед це стосується зміцнення фінансового становища держави, включаючи скорочення дефіциту консолідованого бюджету, зменшення внутрішнього та зовнішнього державного боргу, реформування відносин власності, вдосконалення податкової системи, зміцнення економічної стабільності з подальшим зростанням темпів ВВП. По-друге, зростання обсягів іноземних інвестицій визначається здійсненням заходів економічного, нормативно-правового, інформаційного та організаційного механізмів залучення іноземного капіталу, які здатні забезпечити стабільні умови для інвесторів. Для активізації інвестиційної діяльності неабияке значення має стимулювання лізингових операцій, тобто гарантованого товарного інвестування. Водночас, одним з найперспективніших напрямів залучення іноземного капіталу в Україну має стати розгортання мережі інвестиційних фондів і компаній. Підводячи підсумок зазначимо, що процес активізації залучення інвестицій в економіку України сприятиме реформування власності, приватизації державних підприємств. При цьому, прискорення останньої має передбачити створення сприятливих умов для ефективної діяльності іноземних інвесторів та для активнішого використання кредитів, що надаються Світовим банком та ЄБРР для розвитку приватного сектора економіки, малого і середнього бізнесу. 26. Управління розвитком регіону в умовах ринкового перетворення В період важливих соціально-економічних перетворень виникає ряд актуальних проблем розвитку ринку, зокрема, на регіональному рівні, які вимагають теоретичного обґрунтування і глибокого вивчення. Одним із дієвих напрямів вирішення цих проблем є формування ринкової інфраструктури. Термін “ринкова інфраструктура” почав використовуватися в українській економічній літературі лише в роки реформування економіки. Правомірно трактувати інфраструктуру як комплекс галузей, що обслуговують економічну та соціальну сфери в плановій економіці. У соціалістичній економіці інфраструктурі відводилась другорядна, допоміжна роль, виробничу інфраструктуру ототожнювали з набором елементів, що виконують лише функції обслуговування основного виробництва. Категорія “інфраструктура” не отримала належного висвітлення, а її роль не знайшла належної оцінки в роботах вітчизняних фахівців. З початком процесу відродження виробництва та переходом до ринкової економіки, виникає гостра необхідність у створені надійної, розширеної виробничої інфраструктури, яка б відповідала сучасним вимогам. Необхідно чітко усвідомити, що ефективне інвестування та розвиток виробництва неможливий без розвитку виробничої інфраструктури. У межах певної території (регіону) відбувається інтеграція різних видів трудової діяльності, пов'язаних не тільки з виробництвом, переробкою сільськогосподарської продукції та її реалізацією, а й з тими видами. що обслуговують цей процес, керують ним. Значення територіального аспекту агропромислової інтеграції полягає в тому, що сільськогосподарське виробництво і більшість споріднених галузей диференційовані за природно-економічними зонами та районами. Територіальна спеціалізація в агропромисловому комплексі — це концентрація тих чи інших його галузей на територіях, що мають найсприятливіші умови для виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції і підприємств з їх переробки з метою задоволення потреб місцевого населення і вивозу продукції в інші райони та за межі країни. Регіональний АПК формується в межах діючої системи адміністративно-територіального поділу країни. Регіональні АПК — це цілісні одиниці, які є територіальними частинами АПК країни. Але через особливості розвитку кожного регіону, зумовлені природно-кліматичними чинниками, традиціями виробництва і споживання продукції АПК, масштаб і характер інтеграції галузей і виробництв у кожному регіональному АПК мають свою специфіку. Економічною передумовою територіального поділу праці в АПК є різкий рівень продуктивності праці у виробництві одного н того ж продукту через диференціацію умов і факторів. Під час вибору напрямів спеціалізації в регіональному АПК необхідно виходити з економічної оцінки місцевих природних та економічних умов і можливостей обміну результатами діяльності учасників агропромислової інтеграції. Для поповнення свого фонду споживання регіони завозять лише дефіцитну продукцію АПК. а також здійснюють асортиментний обмін. Територіальна агропромислова інтеграція праці характеризується зв'язками з обміну потоками продукції АПК. ефектом від використання єдиної інфраструктури та погодженого використання природних і трудових ресурсів. 27. Економічний аналіз та прогнозування комплексного розвитку регіонів Механізм управління процесом соціально-економічного розвитку регіону визначається системою важелів, що використовується як на державному, так і на регіональному й місцевому рівнях для формування економічного простору, що розвивається за законами ринкової економіки. Важелі цього механізму повинні, з одного боку, сприяти формуванню ринкової системи як більш сприятливої для розвитку економіки, забезпечувати зростання ефективності виробництва. З іншого боку, повинні обмежувати розвиток ринкових відносин при рішенні тих проблем, які не можуть вирішуватися за допомогою ринку. У регіональній економіці виділяється ряд механізмів управління процесами соціально-економічного розвитку регіону. Механізм, заснований на використанні важелів саморегулювання. У цьому випадку головна функція держави полягає в тому, щоб визначити економіко-правові умови діяльності для всіх суб'єктів ринкових відносин, самі відносини регулюються ринком. Механізм державного регулювання. У цьому випадку функції держави значно ширші, вони не обмежуються лише областю законодавства, а включають участь держави у всіх фазах відтворювального процесу. Механізм стихійного регулювання, що характеризується як пасивною роллю держави в управлінні ринковою системою, так і відсутністю передумов для використання важелів саморегулювання. Результатом використання цього механізму може бути поглиблення економічної кризи, посилення розбалансованості ринкової системи, гіперінфляція й т. ін. Тому в умовах становлення ринкових відносин успішною передумовою соціально-економічного розвитку регіонів є збереження державного регулювання. Державне регулювання регіонального розвитку — це цілеспрямована діяльність держави в особі відповідних законодавчих, виконавчих і контрольних органів, які за допомогою системи різних підходів і методів забезпечують досягнення поставленої мети й вирішення намічених економічних і соціальних завдань. Державне регулювання регіонального розвитку вирішує такі завдання: структурну перебудову економіки регіонів на основі визначення соціально-економічних, науково-технічних, екологічних і демографічних пріоритетів; реконструкцію економіки промислових регіонів і великих міських агломерацій, модернізацію їхньої інфраструктури, оздоровлення екологічної ситуації; подолання відставання окремих регіонів за рівнем і якістю життя населення; стимулювання розвитку експортних і імпортозамінюючих регіональних виробництв, що мають дляцього найбільш сприятливі умови; розвиток міжрегіональних і регіональних інфраструктурних систем, що стимулюють регіональні структурні зрушення й забезпечують ефективність регіональної економіки; забезпечення повного й збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу регіонів; розвиток найбільш ефективних галузей виробничої й соціальної сфери регіонів з урахуванням загальнодержавних інтересів; підвищення рівня добробуту населення й поліпшення демографічної ситуації; удосконалювання розвитку регіональної й міжрегіональної інфраструктури; поліпшення стану навколишнього середовища й збереження генетичного фонду живої природи; забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів. 28. Характеристика промислового комплексу Південного регіону України У Південному макрорайоні розвивається досить потужне промислове і сільськогосподарске виробництво. Провідну роль відіграють машинобудування, харчова, легка промисловість. Основу виробництва складають досить потужні міжгалузеві комплекси: АПК, рибопереробний (у складі морегосподарського), машинобудівний, рекреаційний. Паливно-енергетичний комплекс незначний і не забезпечує район енергією. Створено Південну енергосистему. Комплекс працює на привізній сировині. Машинобудування досить розгалужене за структурою. Провідне місце займає судно- та верстатобудування, сільськогосподарське, точне машинобудування. Досить розвинена хімічна промисловість району, яка працює на місцевій ропі Сивашу, солях лиманів та довізній сировині. Традиційною для району є й третя провідна галузь – легка промисловість, переважно текстильна та взуттєва. Особливо інтенсивно розвинена тут, у складі потужного АПК, харчова промисловість. Вона базується на розгалуженому сільському господарстві і включає майже всі свої виробництва. Провідне місце займають консервне, молочне, ефіроолійне, рибне, м’ясне, тютюнове виробництво. Саме на харчову продукцію припадає майже половина промислової продукції району. Відновлюється виноградна промисловість після завданих їй великих збитків. На сільське господарство припадає більше ніж 45% усієї продукції району. Воно має зерно-тваринницький напрям з широко розвиненим садівництвом і виноградарством. Сільське господарство високотоварне і бере активну участь у територіальному поділі праці. Ще на початку століття тут сформувалась одна з основних у царській Росії зона зернового господарства, перш за все, озимої пшениці. Зараз є всі можливості не тільки забезпечити країну своїм зерном, але й вивозити його за кордон, як і раніше, у великих обсягах. На жаль, ці можливості зараз не реалізовуються. Виробляється тут також соняшникова та ефірна олія, тютюнові вироби, вирощується виноград і баштанні культури. Це основний район постачання України продукцією рибної та виноробної промисловості. Особливу роль у їх розвитку відіграють Крим та Одеська область. Транспорт досить розвинений, але густота мережі незначна. Основні його види: залізничний, водний (особливо морський), автомобільний. Добре розвинене рекреаційне господарство. Саме тут зосереджено приблизно 70% усіх санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів України. Вони мають і міждержавне значення, особливо в Криму. У перспективі основними напрямами розвитку господарства будуть: розбудова морегосподарського, агропромислового, рекреаційного, машинобудівного комплексів. 29. Характеристика промислового комплексу Західного району України Провідними міжгалузевими комплексами у соціально-економічному районі є паливно-енергетичний, машинобудівний, хіміко-індустріальний, будівельний, лісовиробничий, агропромисловий, легкої промисловості, транспортний та рекреаційний. Паливно-енергетичний комплекс базується на видобутку палива, переробці нафти (Надвірна, Дрогобич) та виробництві електроенергії на теплових (Бурштинська ТЕС, Добротвірська ДРЕС) та атомних (Рівненська та Хмельницька) електростанціях. Крім того, важливу роль відіграють газосховища, компресорні станції, розподільчі електропідстанції, які забезпечують транспортування газу й передачу електроенергії у країни Європи. Основними галузями машинобудівного комплексу району є автомобілебудування (виробництво автобусів, вантажо-пасажирських автомобілів, автонавантажувачів, автомобільних кранів), сільськогосподарське машинобудування (бурякозбиральні комбайни, оприскувачі), радіотехнічна, радіоелектронна (телевізори, кінескопи, магнітофони) промисловість, приладо- та верстатобудування. Хіміко-індустріальний комплекс району базується в основному на місцевій хімічній сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Найбільшими центрами хімічної промисловості є Калуш, Стебник, Новий Розділ, Рівне, Сокаль, Дашава, Івано-Франківськ, Львів, Борислав. Найрізноманітніша продукція виробляється підприємствами будівельно-індустріального комплексу. Це видобуток і обробка будівельного каміння, виготовлення цементу, залізобетонних конструкцій, цегли, черепиці тощо. Найбільші цементні заводи розміщені у Здолбунові, Миколаєві, Кам'янці-Подільському. Лісовиробничий комплекс Західного соціально-економічного району складається з усіх виробництв: від лісозаготівлі до лісохімії. Основними регіонами розвитку комплексу є Карпатський (Жидачів, Івано-Франківськ, Чернівці, Свалява та ін.) і Поліський (Костопіль, Ківерці, Славута, Понінка, Рівне). Сільськогосподарське виробництво АПК району має значні відмінності на території. Терени Полісся й Передкарпаття спеціалізуються в основному на льонарстві, картоплярстві та молочно-м'ясному тваринництві. На більшій частині лісостепу провідними є зернове господарство, буряківництво, м'ясо-молочне тваринництво. У Карпатах поряд з льонарством розвивається молочно-м'ясне тваринництво, у тому числі вівчарство, на Закарпатті розвивається виноградарство, садівництво, молочно-м'ясне тваринництво. Харчова промисловість переважно зорієнтована на переробку місцевої сировини, тому провідними галузями є борошномельна, цукрова, плодоовочева, спирто-горілчана, виноробна, тютюнова, молочна, м'ясна. Використовуючи місцеву та привізну сільськогосподарську сировину, а також значні трудові ресурси району, набув значного розвитку комплекс легкої індустрії. Основними центрами комплексу є Тернопіль, Рівне, Львів, Чернівці, Хмельницький, Червоноград, Дунаївці, Ужгород, Мукачеве, Івано-Франківськ, Тисмениця. Серед галузей транспортного комплексу найбільше значення мають залізничний та автомобільний, а також трубопровідний та повітряний види транспорту. Шляхи сполучення переважно мають загальнодержавне й міжнародне значення. Найбільшими транспортними вузлами, крім обласних центрів, є також міста Чоп, Ковель, Здолбунів, Шепетівка. Найважливіші центри рекреації та туризму: Трускавець, Моршин, Яремча, Ясиня, Львів, Кам'янець-Подільський, Володимир-Волинський, Ужгород, Чернівці, Луцьк, Шацьк та ін. 30. Характеристика промислового комплексу Східного та Північного регіонів Східний економічний район включає Полтавську, Сумську та Харківську області з населенням понад 6,3 млн. чол. Та площею 83,9 тис. км2. Це індустріально розвинений район з вигідним економіко - географічним положенням. На промисловість припадає 75% валового продукту регіону. Він займає третє місце за розвитком промисловості та вартістю основних виробничих фондів, де зосереджено 20% машинобудування України. Даний район характеризується сприятливими природнокліматичними умовами, значними запасами корисних копалин. 65,9% населення проживає в містах, що пояснюється наявністю інтенсивного сільськогосподарського виробництва. Основними галузями є машинобудування, металообробна, харчова, хімічна, легка промисловість. Машинобудування виробляє 35% валової продукції регіону. Зосереджено машинобудування у Харкові (енергетичне і електротехнічне), Полтаві (завод електротехнічних виробів, газорозрядних ламп), Глухів (електронні та агрегатні вузли), Кременчук (транспортне машинобудування), інші. За машинобудуванням за ступенем важливості ідуть харчова та легка промисловість. Розвинені будівництво, газова, деревообробна, меблева промисловості. Ведеться інтенсивне сільськогосподарське виробництво на 5959,9 тис. га земель. Довжина залізниць - 3198км., автомобільних доріг (з твердим покриттям) - 7,0 тис. км. У районі розвинута невиробнича сфера та рекреаційний комплекс. |
| ГРОШОВІ ПОТОКИ ПІДПРИЄМСТВА Ключові слова: ГРОШОВІ ПОТОКИ, ВАЛОВІ ДОХОДИ, ВИРУЧКА ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ, ЗВИЧАЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ОПЕРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ,... |
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА Конспект лекцій Тема Перехідна економіка: ознаки, основні завдання та моделі ринкової трансформації |
| Українська дипломатія періоду УРСР (після 1944 року) Трансформаційні процеси в країнах Центральної та Східної Європи: зовнішньополітичний аспект |
3. Документно-інформаційні потоки та масиви чк складові документної коменікації Тема Документно-інформаційні потоки та масиви чк складові документної коменікації |
| Ov31 ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЧИННИК ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ У роботі розглянуто основні аспекти впливу людського капіталу на економічний ріст на прикладі України, виявлено ключові інституціональні... |
Навчальний курс для співробітників Державної прикордонної служби України Такі потоки людей, за участю як біженців так і мігрантів, називають, як правило, "змішаними потоками" |
| Конспект лекцій Тема Документні потоки та масиви як складові документної комунікації Це потребує знань про особливості створення, руху та кумуляції документів у суспільстві, що відбиваються через функціонування документ... |
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА Приватизація як основа становлення національної ринкової економіки України. Основні законодавчі акти про приватизацію |
| Обставини нездоланної сили (Форс-мажор) До таких обставин відносяться: пожежі, повені, землетруси, цунамі, смерчі, урагани, тайфуни, зсуви, селеві потоки, сніжні лавини,... |
Які існують потоки інформації у системах автоматичного керування? Це пристрій, що перетворює вхідний аналоговий сигнал в дискретний код (цифровий сигнал). Як правило, АЦП — електронний пристрій,... |