|
|
Скачати 0.55 Mb.
|
Попри офіційно проголошені напрямки руху реформи, Закон має набагато більше спільних рис із Модельним законом «Про акціонерні товариства», ніж із законодавством ЄС про компанії. Модельний закон був розроблений у 1995 р. на основі самодостатньої (self-enforcing) моделі регулюванн трьома американськими вченими — професором на той час Колумбійського університету Б. Блеком, професором Гарвадрського університету Р. Краакманом, а також Анною Тарасовою, консультантом з питань права Центру інституційних реформ і неформального сектору при університеті Мериленда. Без принципових змін Модельний закон було покладено в основу російського федерального закону «Про акціонерні товариства». Український закон «Про акціонерні товариства» структурно і змістовно повторює російський закон. Утім, багато положень російського закону, спрямовані на створення ринку корпоративного контролю, захист прав портфельних і великих міноритарних акціонерів, обмеження можливостей контролюючих акціонерів і менеджменту з експлуатації товариства у власних інтересах (insider self-dealing) до українського закону не потрапили. 15. Ефективні фінансові системи ринкової економіки Фіна́нсова систе́ма — це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди. Фінансова система виникла разом з появою держави і нерозривно зв'язана з її функціонуванням. За допомогою фінансової системи держава нагромаджує та використовує кошти для утримання свого апарату, а також спрямовує їх на виконання своїх функцій. Фінансова система охоплює грошові відносини між державою і підприємствами та організаціями, державою і населенням, між підприємствами і всередині них. Основними елементами фінансової системи є: загальнодержавні фінанси; місцеві фінанси; фінанси суб'єктів господарювання усіх форм власності; фінанси невиробничої сфери діяльності; фінанси населення; фінансовий ринок; фінансова інфраструктура. 16. Взаємозв’язок фінансових систем та корпоративного управління Принципи корпоративного управління – це документ, що визначає правила, за якими грають на фінансових ринках в усьому світі і дотримання яких є однією із необхідних умов залучення інвестицій. Національні принципи корпоративного управління дає відповіді на питання, як українським підприємствам подолати “кризу довіри” вітчизняних та іноземних інвесторів і як залучати фінансові ресурси. Цей документ дає відповіді не тільки на питання, як мобілізувати капітал, але й яким чином здійснювати належний контроль за його ефективним використанням. У документі містяться універсальні принципи та рекомендації щодо ефективного управління товариством. У першій частині документу сфокусовано увагу на таких важливих питаннях, як сутність корпоративного управління та його важливість, світові тенденції розвитку корпоративного управління, мета Принципів корпоративного управління України та сфера їх дії, статус документу та механізми реалізації принципів і рекомендацій, викладених у ньому. Друга частина документу містить принципи корпоративного управління – ключові засади, на яких мають розвиватися корпоративні відносини в Україні, а також рекомендації щодо їх застосування на практиці. Принципи сформульовані на підставі загальноприйнятих міжнародних стандартів корпоративного управління та з урахуванням українських особливостей, вони охоплюють всіх учасників корпоративних відносин та всі основні компоненти корпоративного управління. Механізми реалізації положень національних принципів корпоративного управління обумовлені статусом документу: його головною особливістю є те, що він не є нормативним і немає обов’язкової сили. Принципи корпоративного управління мають суто рекомендаційний характер і розраховані на добровільне застосування товариствами. Головним стимулом щодо дотримання принципів товариствами є економічна доцільність та об’єктивно існуючі вимоги ринку щодо залучення інвестицій. Тобто, якщо підприємство бажає отримати доступ до інвестиційного капіталу, воно просто немає іншого виходу, як жити за прийнятими в усьому світі правилами гри та приділяти належну увагу інтересам інвесторів. 17. Регулювання ринку капіталу: інститути, моделі і механізми, законні та підзаконні акти Фінансовий ринок — найбільш регульована сфера фінансової системи. Як відзначають американські автори, у США фінансовий ринок, з одного боку, є найвільнішим ринком із погляду введення інновацій, з іншого — він найбільш регульований ринок у світі. Сучасний глобалізований, інтернаціоналізований фінансовий ринок не може функціонувати без державного втручання. Величезні обороти фондових бірж і позабіржових систем передбачають уведення обов’язкових норм, правил і принципів організації торгівлі цінними паперами. Практика державного втручання в організацію торгівлі цінними паперами і нагляду за операціями показує, що однією з її основних цілей є захист майнових прав інвестора. Інвестор — найважливіший суб’єкт ринку. Для того щоб продати акції й облігації, посередник компанії повинен знайти на ринку покупців цих цінних паперів, тобто інвесторів. Якщо вони не будуть захищені державою, їхні заощадження, як уже зазначалося, будуть перетворені в скарби або вивезені за кордон. Тому ухвалюються закони щодо недопущення відпливу заощаджень за кордон, створення сприятливих умов для їх акумуляції у фінансових інституціях, для інвестування у фінансові активи всередині країни. Як відзначає англійський економіст А. Адамс, можна виділити дві основні вимоги до організації успішного захисту інтересів інвесторів, котрі вкладають свої гроші у фінансові активи. Перша полягає в тому, щоб створити умови для ефективного функціонування ринку, за можливості без упередження стосовно якогось певного суб’єкта ринку. Друга вимога передбачає заходи, які б захищали інвестора, а також торговця цінними паперами від того, щоб вони не стали жертвами шахрайства. 18. Фінансово-кредитні посередники та їх роль в інноваційній та інвестиційній діяльності Фінансові посередники практично створюють нові фінансові активи. Вони допомагають приватним особам, що мають заощадження, диверсифікувати їх (вкладати капітал у різні підприємства). Крім того, система спеціалізованих фінансових посередників може надати тим, хто має заощадження, більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки. Як правило, фінансові посередники — це великі структури. До них належать банківська система, небанківські кредитні інститути, контрактні фінансові інститути. Фінансово-кредитна установа — це юридична особа, що здійснює одну або кілька операцій, які можуть виконувати банки, за винятком залучення вкладів від населення. Небанківські кредитні інститути. На сучасному етапі в Україні склалася дворівнева структура кредитної системи. Поступово формується позабанківська сфера грошового обігу: дозволено комерційний кредит і використання векселя, формуються фондові біржі з мережею брокерських контор, розгалужена система торговельних посередників (торговців цінними паперами) тощо. У країнах з розвиненими ринковими відносинами небанківські фінансово-кредитні інститути подані лізинговими, факторинговими компаніями, кредитними спілками, касами взаємодопомоги. Підвищенню ролі спеціалізованих небанківських інститутів на ринку фінансових послуг сприяють, як правило, три фактори: збільшення доходів населення; активний розвиток ринку цінних паперів; надання цими установами спеціальних послуг, які не можуть надавати банки. Пенсійні фонди — це юридичні особи, які у західних країнах створюються приватними та державними корпораціями, фірмами і підприємствами з метою виплат пенсій і допомоги робітникам та службовцям. Кошти цих фондів утворюються за рахунок внесків робітників, службовців, підприємств, а також прибутків від інвестицій пенсійних фондів. Страхові компанії — це установи, які забезпечують інвесторам страховий захист від різних ризиків та відіграють надзвичайно велику роль на фінансовому ринку. Угоди страхування, що укладаються з інвесторами, є основою для фінансового забезпечення інвестиційних проектів. Страхові компанії мають достатні довгострокові страхові резерви і є основними постачальниками довгострокового капіталу на національних ринках фінансових послуг провідних західних країн. Ломбарди — це кредитні установи, які надають грошові позики під заставу рухомого майна. В Україні вони виникли на початку 20-х років XX ст. як державні госпрозрахункові підприємства, що перебували у віданні місцевих рад у системі установ побутового обслуговування. Ломбарди були створені з метою надання населенню можливості зберігати предмети особистого користування і домашнього вжитку, а також брати позику під заставу цих речей. Позиково-ощадні асоціації — це кредитні товариства, створені для фінансування житлового будівництва. На Заході вони виникли майже 150 років тому, але справжнього розвитку дістали після Другої світової війни. Основою їх діяльності є надання іпотечних кредитів під житлове будівництво в містах і сільській місцевості (90 % активів), а також вклади в державні цінні папери. Загалом позиково-ощадні асоціації домінують на ринку іпотечного кредиту для житлового будівництва. Як правило, його послугами у західних країнах користуються переважно середні верстви населення. Благодійні фонди — це установи, розвиток яких пов'язаний з низкою обставин: благодійність стала частиною підприємництва; створення благодійних фондів пояснюється бажанням власників великих особистих капіталів у разі передання їх нащадкам і дарування уникнути великих податків. Остання обставина — найважливіша і визначальна, оскільки дає змогу великим власникам 19. Роль інвестиційного менеджменту в період трансформації Як відомо, інвестиційний менеджмент – це процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності суб’єкта підприємництва, метою якого є забезпечення найефективнішої реалізації інвестиційної стратегії суб'єктів підприємницької діяльності, максимізації прибутку від інвестиційної діяльності, забезпечення фінансової стабільності та платоспроможності суб'єктів підприємництва у процесі реалізації інвестиційних програм[1]. На сьогодні в Україні інвестиційна діяльність є однією із найризикованіших сфер діяльності. У зв’язку з економічною кризою, багато підприємств розорилося, стали банкрутами або не витримавши конкуренції на ринку просто припинили свою діяльність. У той же час, інвестори втратили довіру і впевненість, щодо результату, опісля залучення грошових коштів у певні проекти. Ризик багато в чому модифікує поняття інвестиційних і фінансових рішень у ринковій економіці. Тому найефективнішим у цій ситуації є розробка бізнес–проектів, які дадуть змогу передбачити всі ризики, особливо для іноземних інвесторів. В даний час для України актуальним засобом залучення інвесторів є варіант створення спільного підприємства у вигляді акціонерного товариства за участю української сторони (реципієнта) і закордонного партнера (інвестора). У цьому випадку ініціатива, як правило, виходить від реципієнта, що намагається зацікавити потенційного інвестора. Зважаючи на велике значення іноземних інвестицій для економіки країни, Законом України "Про інвестиційну діяльність" , було посилено контроль за цією сферою. Зокрема, запроваджену обов’язкову державну реєстрацію іноземних інвестиції. Крім того, відтепер іноземні інвестори повинні здійснювати інвестиційну діяльність у грошовій формі виключно через інвестиційні рахунки, відкриті в уповноважених банках України. Таким чином, органи державної влади матимуть змогу відслідковувати увесь потік іноземних інвестицій та відповідно до цього формувати стратегічну програму розвитку тієї чи іншої галузі економіки[2]. Крім того, відповідно до даних Державного комітету статистики України скоротився обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2009 р., який становив 5 мільярдів 634,6 мільйони доларів США, що становить 51,6% надходжень 2008 року[4]. На сьогодні вибір конкретної країни для здійснення інвестицій є непростим завданням топ-менеджерів транснаціональних корпорацій та інвестиційних фондів. Для оцінювання потенційних ризиків зазвичай використовуються рейтингові оцінки авторитетних міжнародних інституцій, які часто є основою для інвестування в ту чи іншу країну. Зокрема це кредитні рейтинги. Кредитні рейтинги слугують для фінансових інвесторів орієнтиром щодо надійності вкладень у боргові зобов’язання компаній, муніципалітетів чи урядів. Це дозволяє інвесторам сформувати якісний інвестиційний портфель і оперативно маніпулювати активами в разі зміни рейтингових оцінок. У 2009 році вітчизняна економіка, яка суттєво інтегрована у світову, під впливом світової фінансово-економічної кризи, як і більшість світових економік, зазнала значних втрат. Проте, Україна увійшла до групи країн, які після значного падіння ВВП на початку року почали поступово відновлювати економіку. Так, падіння реального ВВП у II кварталі уповільнилося до 18 відсотків проти 20,3 відсотка у I кварталі. Частково це відбулося за рахунок більш значного скорочення імпорту проти падіння експорту і, відповідно, зменшення негативного сальдо торгівлі товарами та послугами у I півріччі[]. Основні зусилля Уряду були спрямовані на реалізацію антикризових заходів Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток", що дало змогу: - стимулювати інвестиційну діяльность (створення законодавчого підґрунтя для ширшого використання державно-приватного партнерства, розширення практики надання державних гарантій для виконання інвестиційних проектів, модернізації промислового сектору економіки та розвитку інфраструктури, запровадження проведення аукціонів із залучення інвесторів державними підприємствами, установами та організаціями); - надати підтримку реальному сектору економіки (надання преференцій та державної підтримки підприємствам гірничо-металургійного, агропромислового та хімічного комплексів, машинобудування, будівництва, розширення внутрішнього ринку для вітчизняних підприємств та стимулювання експорту)[3]. Таким чином, досить тривалий час доведеться перебудовувати економіку за об'єктивними законами, які нехтувались адміністративно-командною системою, надавати їй соціальної орієнтації, інтегруватися в європейську та світову економіку, ліквідовувати наслідки попереднього господарювання. Саме тому, основою цих процесів і запорукою їх успішного перебігу має стати ефективний інвестиційний менеджмент. 20. Роль інноваційного менеджменту в період трансформації У XXI столітті менеджмент набуває особливих креативних форм і є визначальним чинником розвитку всіх сфер продуктивної людської діяльності. Як переконує світова та українська практика, вміле використання всього потенціалу підприємства, раціональна організація та управління ним відіграють вирішальну роль, особливо в кризових умовах. Нині більшість українських підприємств усвідомила, що необхідні інноваційні, принципово нові методи управління персоналом та організацією в цілому. Інновації необхідні в організаційній, виробничій, фінансовій, науковій сферах, оскільки саме в комплексі вони приносять найефективніший результат. На сучасному етапі загострюється конкуренція і підвищуються вимоги споживачів, тому постійні нововведення можуть стати одним із факторів отримання конкурентних переваг. Пошук ефективних організаційних форм управління нововведеннями, створення механізму інтеграції та координації діяльності в процесі розробки й впровадження нововведень вимагають підвищення уваги до інноваційного менеджменту як сукупності організаційно-економічних методів та форм управління у різних ланках і насамперед на рівні первинної ланки — підприємства. Саме тому в сучасних умовах розвитку економіки і суспільства в цілому є доцільним поглиблене дослідження і вивчення інноваційного менеджменту, а саме його теоретичних аспектів, виявлення проблем і перспектив його розвитку в нашій країні [11]. |
| ГРОШОВІ ПОТОКИ ПІДПРИЄМСТВА Ключові слова: ГРОШОВІ ПОТОКИ, ВАЛОВІ ДОХОДИ, ВИРУЧКА ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ, ЗВИЧАЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ОПЕРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ,... |
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА Конспект лекцій Тема Перехідна економіка: ознаки, основні завдання та моделі ринкової трансформації |
| Українська дипломатія періоду УРСР (після 1944 року) Трансформаційні процеси в країнах Центральної та Східної Європи: зовнішньополітичний аспект |
3. Документно-інформаційні потоки та масиви чк складові документної коменікації Тема Документно-інформаційні потоки та масиви чк складові документної коменікації |
| Ov31 ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЧИННИК ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ У роботі розглянуто основні аспекти впливу людського капіталу на економічний ріст на прикладі України, виявлено ключові інституціональні... |
Навчальний курс для співробітників Державної прикордонної служби України Такі потоки людей, за участю як біженців так і мігрантів, називають, як правило, "змішаними потоками" |
| Конспект лекцій Тема Документні потоки та масиви як складові документної комунікації Це потребує знань про особливості створення, руху та кумуляції документів у суспільстві, що відбиваються через функціонування документ... |
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА Приватизація як основа становлення національної ринкової економіки України. Основні законодавчі акти про приватизацію |
| Обставини нездоланної сили (Форс-мажор) До таких обставин відносяться: пожежі, повені, землетруси, цунамі, смерчі, урагани, тайфуни, зсуви, селеві потоки, сніжні лавини,... |
Які існують потоки інформації у системах автоматичного керування? Це пристрій, що перетворює вхідний аналоговий сигнал в дискретний код (цифровий сигнал). Як правило, АЦП — електронний пристрій,... |