Типова навчальна програма
«Охорона праці в галузі»
Нова типова навчальна програма «Охорона праці в галузі» розроблена відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державної служби України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд України) від 21.10.2010 р. № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цвільного захисту у вищих навчальних закладах України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2010 року за № 1057/18352.
Програма розроблена з урахуванням того, що студенти на освітньо-кваліфікаційному рівні «бакалавр» засвоїли головні положення нормативної навчальної дисципліни «Основи охорони праці», а також окремі питання охорони праці в дисциплінах професійного спрямування. Вона передбачає вивчення актуальних питань охорони праці для конкретної галузі господарської, економічної та науково-дослідної діяльності з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також досягнень науково-технічного прогресу.
Загальний обсяг навчального часу для вивчення дисципліни «Охорона праці в галузі» у навчальних планах підготовки спеціалістів (магістрів) визначений державними вимогами зазначеного вище спільного наказу і становить не менше 36 академічних годин.
Зважаючи на багатоманітність видів господарської та економічної діяльності та специфічність виробничих завдань у типовій навчальній програмі нормативної дисципліни «Охорона праці в галузі» подані тільки загальні вимоги щодо структури та змісту дисципліни, отриманих знань та вмінь. У переліку рекомендованої літератури наведені лише джерела загального характеру, вимоги яких є актуальними для всіх спеціальностей фахівців.
Мета вивчення дисципліни полягає у формуванні у майбутніх фахівців (спеціалістів та магістрів) умінь та компетенцій для забезпечення ефективного управління охороною праці та поліпшення умов праці з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу та міжнародного досвіду, а також в усвідомленні нерозривної єдності успішної професійної діяльності з обов’язковим дотриманням усіх вимог безпеки праці у конкретній галузі.
Завдання вивчення дисципліни передбачає забезпечення гарантії збереження здоров’я і працездатності працівників у виробничих умовах конкретних галузей господарювання через ефективне управління охороною праці та формування відповідальності у посадових осіб і фахівців за колективну та власну безпеку.
Засвоївши програму навчальної дисципліни «Охорона праці в галузі» спеціалісти (магістри) за відповідними напрямами підготовки, спеціальностями та спеціалізаціями мають бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог охорони праці та володіти такими основними професійними компетенціями з охорони праці:
у науково-дослідній діяльності:
готовність застосовувати сучасні методи дослідження і аналізу ризиків, загроз і небезпек на робочих місцях та виробничих об’єктах;
здатність поставити завдання та організувати наукові дослідження з визначення професійних, виробничих ризиків, загроз на робочих місцях.
у технологічній діяльності:
обґрунтування і розробка безпечних технологій (в галузі діяльності);
участь у проведенні розслідування нещасних випадків, аварій та професійних захворювань;
розробка та проведення заходів щодо усунення причин нещасних випадків, з ліквідації наслідків аварій на виробництві.
в організаційно-управлінській діяльності:
впровадження організаційних і технічних заходів з метою поліпшення безпеки праці;
здатність та готовність до врахування положень законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці при виконанні виробничих та управлінських функцій;
здатність до організації діяльності виробничого колективу з обов’язковим урахуванням вимог охорони праці;
управління діями щодо запобігання виникненню нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві;
впровадження ефективного розподілу функцій, обов’язків і повноважень з охорони праці у виробничому колективі.
у проектній діяльності:
розробка і впровадження безпечних технологій, вибір оптимальних умов і режимів праці, проектування зразків техніки і робочих місць на основі сучасних технологічних та наукових досягнень в галузі охорони праці.
у педагогічній діяльності:
розробка методичного забезпечення і проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці.
у консультаційній діяльності:
надання допомоги та консультації працівників з практичних питань безпеки праці;
готовність контролювати виконання вимог охорони праці в організації.
Програма складається з дев'яти розділів:
Міжнародні норми в галузі охорони праці.
Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.
Система управління охороною праці в організації.
Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків.
Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності.
Актуальні проблеми охорони праці в наукових дослідженнях.
Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах.
Державний нагляд і громадський контроль за станом охорони праці.
Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві.
Особливо слід зазначити новизну першого розділу, присвяченого міжнародним нормам.
Тут основна увага приділяється соціальному партнерству (соціальному діалогу) як принципу законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці в Європейському Союзі.
Охорона праці розглядається як невід’ємна складова соціальної відповідальності. Передбачено вивчення законодавчої основи Євросоюзу з питань охорони праці: міжнародних стандартів SA 8000 «Соціальна відповідальність» і ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності», директив ЄС з охорони праці, таких як рамкова директива 89/391/ЄС «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників», основних конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці (МОП) в галузі охорони праці.
Приділена увага міжнародному співробітництво в галузі охорони праці, основним напрямкам співробітництва з Організацією об’єднаних націй (ООН), Всесвітньою організацією охорони здоров’я (МОЗ), Міжнародною агенцією з атомної енергії, Міжнародною організація праці (МОП), Європейським Союзом (ЄС) та Співдружність незалежних держав (СНД)
Інші розділи програми також істотно оновлені (додаток 10).
|