1. Сутність і значення менеджменту Предмет, об’єкт і суб’єкт вивчення менеджменту

Тема 1. Сутність і значення менеджменту

1. 
   Предмет, об’єкт і суб’єкт вивчення менеджменту.
   
2. 
   Категорії “управління” і “менеджмент”.
   
3. 
   Методи дослідження у менеджменті.
   
4. 
   Менеджери та підприємці.
   
5. 
   Рівні управління.
   
6. 
   Закони, закономірності та принципи менеджменту.
   

1. 
   Теоретичні засади управлінської діяльності (закони, закономірності, принципи, категорії, механізми, моделі тощо).
   
2. 
   Практика управління організаціями (підприємствами, корпораціями, господарськими товариствами тощо).
   
3. 
   Проектування систем менеджменту (формування взаємопов’язаних і взаємодіючих управлінських важелів, які забезпечують управлінський вплив керуючої системи організації на керовану).
   

1. 
   Менеджмент – спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками).
   
2. 
   Менеджмент – це влада та мистецтво керівництва.
   
3. 
   Менеджмент – це вміння й адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату ( служб працівників).
   
4. 
   Менеджмент – це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.
   

• 
  виробничий менеджмент – управлінський процес, спрямований на формування комплексної системи виробництва на засадах оптимального використання ресурсів з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості;
  
• 
  фінансовий менеджмент – управлінський процес, спрямований на формування системи залучення, ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів організації;
  
• 
  маркетинг – управлінський процес, спрямований на задоволення потреб споживачів шляхом створення пропозиції товарів і послуг, які мають матеріальну у споживчу цінність.
  

1. 
   Міжособистісні ролі:
   

• 
  головний керівник;
  
• 
  лідер;
  
• 
  ланка, яка зв’язує із зовнішніми організаціями та особами.
  

2. 
   Інформаційні ролі:
   

• 
  приймач інформації (внутрішньої та зовнішньої);
  
• 
  розповсюджувач інформації;
  
• 
  представник (при зовнішніх контактах організації).
  

3. 
   Ролі, пов’язані з прийняттям рішень:
   

• 
  підприємець, який веде пошук можливостей удосконалення організації;
  
• 
  ліквідатор порушень у діяльності організації;
  
• 
  розповсюджувач ресурсів;
  
• 
  відповідальний за переговори, які веде організація.
  

1. 
   Професійно-ділові: високий професіоналізм; здатність генерувати корисні ідеї, приймати нестандартні управлінські рішення та нести відповідальність за них; прагнення до професійного зростання; підприємливість; авторитетність; здатність до інновацій та розумного ризику; уміння здійснювати антикризове управління тощо.
   
2. 
   Адміністративно-організаційні: оперативність; уміння здійснювати стратегічний та тактичний контроль; уміння залежно від ситуації змінювати стиль управлінської діяльності; уміння розробляти довгострокові програми й організовувати їх реалізацію; здатність стимулювати ініціативу; послідовність у своїх діях; уміння доводити справу до кінця; інтернальність (усвідомлення, що від нього залежить успіх справи); внутрішній контроль; уміння формувати єдину команду, використовувати знання підлеглих; усвідомлення меж своєї влади; здатність делегувати повноваження; уміння організовувати час тощо.
   
3. 
   Соціально психологічні: психологічна компетентність; управлінська культура; розум; культура ділового спілкування; прагнення до лідерства і влади; уміння керувати своєю поведінкою і регулювати свій психічний стан; колегіальність; толерантність; оптимізм; екстравертність (спрямованість зусиль, енергії на зовнішній світ); уміння керувати конфліктами; чітко висловлювати свої думки та публічно виступати; інтелектуальність; здатність оптимізувати соціально-психологічний клімат у колективі, створювати психологічний комфорт; емоційна стійкість та стресостійкість; почуття гумору; уміння створювати та підтримувати свій імідж тощо.
   
4. 
   Моральні: патріотизм; національна свідомість; державницька позиція; інтелігентність; людяність; порядність; почуття обов’язку; громадянська позиція; готовність допомагати людям; чесність; повага до гідності людей тощо.
   

• 
  технічний;
  
• 
  управлінський;
  
• 
  інституційний.
  

• 
  керівники низової ланки (операційні управлінці);
  
• 
  керівники середньої ланки;
  
• 
  керівники вищої ланки.
  

1. 
   Закон спеціалізації управління. Передбачає розподіл управлінської діяльності на засадах застосування конкретних функцій менеджменту і таких категорій, як повноваження, компетентність, відповідальність тощо.
   
2. 
   Закон інтеграції управління. Спрямований на досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих зв’язків, стилів керівництва.
   
3. 
   Закон оптимального поєднання централізації та децентралізації управління. Покликаний сформувати оптимальний рівень делегування вищим керівництвом нижчим рівням своїх повноважень з метою досягнення високих результатів і сприятливого психологічного клімату в організації.
   
4. 
   Закон демократизації управління. Акцентує увагу на участі працівників в управлінських процесах, забезпеченні двостороннього спілкування, розвитку особистих і професійних якостей підлеглих тощо.
   
5. 
   Закон економії часу в управлінні. Спрямований на підвищення ефективності управлінської праці, зменшення трудомісткості через впровадження передових методів і прийомів праці.
   
6. 
   Закон пропорційного розвитку систем управління. Передбачає послідовну та перманентну (постійну) еволюцію всіх управлінських систем організації (виробничої, фінансової, соціальної, інформаційної тощо).
   

• 
  процесу менеджменту;
  
• 
  функцій та методів менеджменту;
  
• 
  управлінських рішень;
  
• 
  керуючої та керованої систем організації;
  
• 
  внутрішнього та зовнішнього середовища організації;
  
• 
  розвитку менеджменту тощо.
  

1. 
   Цілеспрямованість. Відповідно до цього принципу будь-яка діяльність в організації повинна спрямовуватись на досягнення конкретних виробничо-господарських цілей та виконання поставлених завдань.
   
2. 
   Урахування потреб та інтересів. Покликаний задовольняти потреби та інтереси працівників з метою досягнення цілей організації на засадах застосування мотивування.
   
3. 
   Ієрархічність. Передбачає розташування управлінських посад в організаційній структурі від найнижчого рівня управління до найвищого.
   
4. 
   Взаємозалежність. Згідно з ним кожна організація складається із взаємозалежних внутрішніх змінних (цілі, структура, технологія, працівники, завдання, ресурси). При цьому фактори зовнішнього середовища постійно впливають на організацію (відповідно і на її внутрішнє середовище) та викликають відповідну реакцію з її боку.
   
5. 
   Динамічна рівновага. Передбачає безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі цього розвитку.
   
6. 
   Економічність. Формує засади функціонування організації щодо збалансованості витрат, надходжень тощо, забезпечує розвиток бюджетних відносин.
   
7. 
   Активізація. Спонукає організацію до діяльності, постійного розвитку, впровадження інновацій та ін.
   
8. 
   Системність. Відповідно до цього принципу організація розглядається як відкрита система, що складається із взаємодіючих та взаємопов’язаних елементів.
   
9. 
   Єдиновладдя. Передбачає наявність єдиного відповідального центру, який здійснює керівництво та координацію діяльності організації з метою досягнення її цілей.
   

1. 
   Розкрийте сутність терміна „менеджмент” і вкажіть його відмінність від терміна „управління”.
   
2. 
   Наведіть класифікацію менеджменту за ознакою напрямів реалізації та охарактеризуйте кожен із видів менеджменту.
   
3. 
   Охарактеризуйте категорійний апарат менеджменту.
   
4. 
   Поясність методологію менеджменту і на конкретних прикладах охарактеризуйте методи дослідження, що застосовуються у менеджменті.
   
5. 
   Які основні функції менеджерів і підприємців? Охарактеризуйте їх.
   
6. 
   Сформуйте портрет сучасного менеджера: риси, якості, функції, ролі тощо.
   
7. 
   У чому полягає необхідність поділу управлінської праці? Що зумовлює вертикальний та горизонтальний поділи?
   
8. 
   Дайте всебічну характеристику інституційному, управлінському та технічному рівню управління і на прикладах поясність взаємодію між ними.
   
9. 
   Поясність дію законів, закономірностей та принципів менеджменту на прикладі конкретної організації (підприємства, установи, групи, відділу тощо).
   
10. 
    Охарактеризуйте взаємозв’язки між основними принципами менеджменту.
    
11. 
    Обґрунтуйте на конкретних прикладах пріоритетність навичок (концептуальних, технологічних, комунікативних) для представників кожного з рівнів управління та поясність, чому рівні управління графічно зображують за допомогою піраміди.
    
12. 
    Охарактеризуйте відмінність між менеджером і підприємцем щодо їх фінансового та майнового стану.
    
13. 
    За допомогою застосування соціологічних методів дізнайтесь у своїх колег, якими, на їхній погляд, рисами та якостями повинен володіти сучасний менеджер.
    
14. 
    Обґрунтуйте переваги та недоліки трактувань терміна „менеджмент”. Оберіть оптимальний варіант.
    
15. 
    Яка роль менеджерів та підприємців у розвитку національної ринкової економіки?
    

1. 
   Об’єкт, суб’єкт та предмет менеджменту як науки.
   
2. 
   Менеджмент: сутність, трактування, особливості.
   
3. 
   Методологія менеджменту.
   
4. 
   Портрет сучасних менеджерів (на прикладах менеджерів ефективних компаній).
   
5. 
   Успішна кар’єра менеджера: необхідні риси, якості, передумови.
   
6. 
   Підприємці як рушійна сила прогресу суспільства.
   
7. 
   Поділ управлінської праці: сутність, причини, наслідки.
   
8. 
   Принципи менеджменту: сутність, різновиди, формування.
   
9. 
   Особливості взаємодії менеджерів і підприємців.
   
10. 
    Правове забезпечення діяльності підприємців як суб’єктів господарювання.