|
Скачати 0.59 Mb.
|
Завдання. Назвіть види доходів, які отримує ваша родина. Спробуйте розписати доходи за основними статтями — постійні, тимчасові, заплановані чи випадкові тощо. Грошові потоки є сполучною ланкою між етапами виробничих процесів, господарськими суб'єктами, між сьогоденним та майбутнім розвитком економіки. Грошові потоки охоплюють як готівкові, так і безготівкові гроші. Завдання. Припустимо, ви з друзями вирішили відкрити невеликий Інтернет-клуб. Але власних коштів у вас для цього немає. Поясніть на прикладі, яку роль виконують кредитні ресурси у розвитку малого бізнесу? Які фінансові установи при цьому беруть участь? 2.Фінансова система країни Домогосподарства і приватні фінанси Як ми виявили раніше, домашні господарства є основною ланкою в економічному житті. Вони є власниками економічних ресурсів, їм належить більшість підприємств (безпосередньо або через участь в акціонерному капіталі), вони сплачують податки до державного бюджету і внески у пенсійні, страхові та інші фонди, що є основою доходів держави. Витрати домашніх господарств на споживання стають, зрештою, доходами підприємств. Багатство домого-сподарств визначає багатство країни. Заощадження частини доходів домашніми господарствами є основою нагромадження коштів та інвестиційних процесів. Нагромадження може здійснюватися у різних формах: банківські рахунки, купівля нерухомості, акцій чи облігацій підприємств, капіталовкладення у бізнес. Усі ці кошти мають загальну назву — активи. Це все те, що має господарську цінність, може приносити прибуток. Вкладення грошових ресурсів домашніх господарств у різні види активів називають приватними інвестиціями. Завдання. Поміркуйте, чи можна вважати активами приватний будинок або квартиру. За яких умов цей вид активів може приносити прибуток сім'ї? Фінансові рішення домашніх господарств стосуються таких основних питань. Яку частину доходів витратити на поточні потреби, а яку зберегти для використання у майбутньому? У які активи вкласти заощадження родини, у якому вигляді здійснювати заощадження? Чи потрібно позичати кошти для задоволення потреб сім'ї? Якщо так, то у кого, за який термін і за яких умов? Як забезпечити себе від ризиків, як їх зменшити і застрахувати своє майно? Завдання. Поміркуйте, чим відрізняються фінансові рішення у великих сім'ях, де є представники кількох поколінь, і в сім'ях, де є тільки подружжя. Фінанси підприємства Головною метою господарської діяльності кожного підприємства незалежно від форми власності є отримання прибутку. Прибуток і рентабельність бізнесу безпосередньо впливають на забезпеченість господарської діяльності фірми фінансовими ресурсами. Щоб виробляти товари і надавати послуги, кожне підприємство повинно мати капітал. Приміщення, обладнання та інші ресурси для виробничого процесу ми зарахували до засобів виробництва. Для їх придбання й усієї діяльності використовується фінансовий капітал: наявні кошти, кошти від продажу акцій та облігацій, кредити. Від структури капіталу залежать умови і результати діяльності підприємства. Існує безпосередній зв'язок між доходами й витратами фірми, сферами і напрямами діяльності, обсягами виробництва й кількістю власних та залучених коштів. Завдання. Наведіть приклади зі свого досвіду про фінансову взаємодію підприємств з іншими господарськими суб'єктами: домашніми господарствами і органами державної влади. Як змінюються фінансові відносини з розвитком економіки країни? Найважливіші фінансові рішення підприємств стосуються таких питань. Яку структуру капіталу обрати? Якою має бути частка власних і залучених коштів? Здійснювати інвестиційні проекти чи вкладати кошти в інші сфери діяльності? Як запобігти збиткам, керувати фінансовими ризиками і застрахувати бізнес? До державних організацій і установ належать: органи центральної та місцевої влади й управління, органи місцевого самоврядування; установи, підпорядковані державі: заклади освіти, культури й охорони здоров'я; підприємства й організації, що перебувають у державній власності або держава має переважаючу частку в їхньому капіталі. У матеріальному розумінні державні фінанси — це фонди коштів, які держава формує і використовує. Здавна фінанси держави називались загальним словом «казна». Це слово означало гроші або майно, що належить державі або громаді. З розвитком держави, ускладненням соціально-економічних процесів та розширенням сфери фінансової діяльності держави фінанси починають структуруватися у певну систему. За рівнями виділяють загальнодержавні фінанси, які призначені для забезпечення загальнонаціональних потреб суспільства і є фінансовою основою діяльності вищих органів державної влади та управління; місцеві фінанси, що забезпечують регіональні потреби місцевих органів влади та управління. Уся сукупність фінансів, фінансових установ, організацій та інститутів, які керують грошовими потоками, становить фінансову систему країни. Фінансова діяльність держави і бюджетна система Напрями фінансово-бюджетної діяльності держави Фінансова діяльність держави здійснюється за трьома головними напрямками: формування доходів у бюджеті країни та інших державних грошових фондів; розподіл коштів; їх використання. Найбільшим централізованим фондом коштів у державі є державний бюджет. Бюджет — це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування протягом бюджетного року. Бюджет ухвалюється на певний термін — бюджетний рік. У більшості країн Європи і в Україні бюджетний рік дорівнює календарному. У деяких країнах (Норвегія, Італія, Японія) — від 1 липня до ЗО червня; в Англії і Данії — від 1 квітня до 31 березня. Основними складовими кожного бюджету є його доход на і витратна частини. Доходи бюджету — це податкові і неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти тощо. Формування доходів державного бюджету та інших грошових фондів характеризується примусовим і безповоротним вилученням грошових засобів у їхніх власників. Для цього держава встановлює податки й обов'язкові платежі. Податковими надходженнями називають передбачені податковими законами загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. До таких платежів належать: мито, збори, плата за користування природними ресурсами тощо. Неподаткові надходження до бюджетів — це доходи від власності і підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, надходження від штрафів і фінансових санкцій. Трансферти — це кошти, одержані бюджетами одного рівня від бюджетів іншого рівня на безоплатній та безповоротній основі. Наприклад, у Державному бюджеті України на 2002 р. передбачено трансферти місцевим бюджетам на загальну суму 5 млрд 670 млн грн. Ці суми надійдуть до місцевих бюджетів із Державного бюджету України. Субвенції — це міжбюджетні трансферти для використання з певною метою в порядку, визначеному тим органом, який вирішив надати такі кошти саме для даної мети. На кожному рівні бюджетної системи можуть залучатися і позичені кошти. Наприклад, за 1993-2001 рр. Україна отримала позики від Міжнародного Банку Реконструкції та розвитку (Світового банку) на загальну суму 2 млрд 930 млн доларів. Органи місцевого самоврядування можуть випускати місцеві позики, лотереї, цінні папери, а також отримувати кредити у банківських установах. Видатки бюджетів — це кошти, які спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбаченим відповідним бюджетом. Видатки державного бюджету призначені для вирішення основних соціальних, господарських та політичних проблем країни. Основну частку у бюджетних видатках займають витрати на соціально-культурні потреби. Ці видатки покликані зменшувати диференціацію доходів соціальних груп, яка властива для ринкової економіки, сприяти відтворенню трудових ресурсів, а значить, збільшенню національного багатства країни. Загалом у Державному бюджеті України видатки соціального спрямування у 2002 р. зросли на 25 % порівняно з 2001 р. і становили майже 34 млрд грн. У державному бюджеті передбачені видатки на державне управління, судову владу, національну оборону, правоохоронну діяльність, фундаментальні дослідження, освіту, охорону здоров'я, культуру і мистецтво, обслуговування державного боргу. У видатках на господарські цілі плануються також субсидії для сільського господарства та відшкодування відсотків за кредити, надані банками сільгоспвиробникам. Значні ресурси з державного бюджету спрямовуються на розвиток селекційної роботи у рослинництві і тваринництві. У Бюджетному кодексі України передбачені видатки на поточні витрати і витрати розвитку. Поточні витрати спрямовуються на фінансування мережі підприємств, установ та організацій, заходів соціального захисту населення, у тому числі на виплату заробітної плати працівникам бюджетних установ, пенсій, стипендій, субсидій тощо. Витрати розвитку зорієнтовані на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності: капіталовкладення у розвиток пріоритетних галузей виробництва, структурну перебудову господарства, інноваційне інвестування підприємств, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави. У складі Державного бюджету України функціонує чимало централізованих фондів — Пенсійний, Фонд соціального захисту інвалідів, Державний фонд охорони навколишнього середовища та ін. Передбачений також резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до 2 % обсягу видатків Державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат, пов'язаних зі стихійними лихами, аваріями, іншими непередбаченими під час затвердження Державного бюджету України заходами. З цього фонду, наприклад, здійснювалося фінансування заходів з ліквідації повені у Закарпатті, аварій на шахтах, інших лих. Проблема ідеального бюджету Чи може бути ідеальним виконання державного бюджету, тобто повна відповідність між доходами і видатками? Що краще: перевищення доходів над видатками чи навпаки? Однозначних відповідей на ці та подібні питання немає. У реальному житті виникають ситуації перевищення доходно! частини бюджету над витратною і навпаки. У першому випадку залишок коштів уряд може використати для непередбачуваних обставин, покриття заборгованості попередніх років або перевести в доходи бюджету наступного року. У другому випадку — за наявності дефіциту бюджету — уряд вдається до державних зовнішніх або внутрішніх позик, до продажу державних цінних паперів. Прихильники збалансованого (ідеального) бюджету вважають, що дефіцит посилює інфляцію, для його покриття держава здійснює позики або друкує додаткові гроші. Інші переконують, що збалансований державний бюджет гальмує антициклічну і антиінфляційну політику. Основою для таких міркувань є важлива роль державних витрат у сукупному попиті. Так, у періоди економічної кризи і депресії, безробіття й зниження доходів податкові надходження в бюджет скорочуються. Це змушує державу скорочувати витрати або збільшувати податки. В результаті сукупний попит у країні зменшується ще більше. Предметом особливої уваги в кожній країні є зовнішній борг, у тому числі позики інших країн або міжнародних організацій. Якщо платежі на обслуговування і погашення зовнішнього державного боргу перевищують 25 % надходжень від експорту товарів і послуг, ситуація вважається критичною. Знижується авторитет країни у світі та її кредитний рейтинг. Інвестори неохоче вкладають свої кошти у розвиток такої національної економіки, не надають нових позик. У рахунок погашення зовнішнього боргу країна повинна продавати національні активи за кордоном, нерухомість, свої підприємства, права на участь у капіталі, у прибутках. Завдання. Поміркуйте, чому все-таки країнам-кредиторам вигідно надавати позики «бідним» країнам. 3.Податки та доходи країни Податки — це плата суспільства за виконання державою її функцій. Це ціна, яку ми сплачуємо за можливість жити у цивілізованій країні. Ми користуємося суспільними благами. Кожен з нас покладається на державу, яка має забезпечувати національну безпеку, громадянський мир, добрі дороги, доступ до освіти і охорони здоров'я та безліч інших послуг, охороняти навколишнє середовище, захищати країну від зовнішньої експансії. Для виконання своїх функцій державі потрібні кошти, значна частина яких формується за рахунок податкових надходжень. Податками зазвичай називаються обов'язкові платежі, які справляються державою з юридичних і фізичних осіб. Доходи держави складаються з різних видів виплат, зборів, відрахувань. Плата здійснюється за використання ресурсів, які належать державі. Розмір плати залежить від розміру ресурсів, що використовуються. Якщо держава втрачає право власності на них, то вона втрачає і ці доходи. Відрахування передбачають цільове призначення платежів. Наприклад, підприємства здійснюють відрахування на дорожні роботи, соціальне страхування, у фонд зайнятості, у фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Ці гроші мають використовуватись суворо за призначенням. Можна сперечатися про необхідність тих чи інших видів податків або їхніх ставок, але ні в кого не виникає сумнівів щодо їхньої необхідності. Як свого часу зауважив американський вчений та політичний діяч XVIII ст. Бенджамін Франклін, «у цьому світі немає нічого постійнішого, ніж смерть і податки». Саме з виникненням держави з'явилася необхідність платежів до державної скарбниці заради фінансового забезпечення виконання державою її функцій. Спочатку такі внески провадились у натуральній формі, а з розвитком товарно-грошових відносин поступово набула поширення грошова форма оподаткування. Податки займають головне місце у системі державних доходів, становлять найбільшу частку доходів центральних бюджетів у всіх країнах світу. Не є винятком і наша держава. Суспільне призначення податків виявляється через їхні функції: фіскальну та регулювальну. Фіскальна функція податків полягає у мобілізації коштів, які надходять у розпорядження держави як централізовані фінансові ресурси, що використовуються для виконання державних функцій. З посиленням ролі держави зростає значення регулювальної функції податків. Ця функція полягає у тому, що податки впливають на діяльність суб'єктів господарювання. Із збільшенням величини податків економічна активність суб'єктів підприємницької діяльності певним чином змінюється. Використання податків із регулювальною метою є досить складним процесом і залежить від правильного вирішення багатьох питань, зокрема: встановлення розміру ставок податків; визначення термінів сплати податків; надання податкових пільг; застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства. Класифікація податків і система податкування Сукупність різних видів податків становить податкову систему країни. Кожна держава формує систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань. Становлення системи оподаткування у нашій державі почалося з прийняттям 25 червня 1991 р. Закону України «Про систему оподаткування». У податковій системі України виділяють загальнодержавні, місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Загальнодержавні податки і збори — це прямі податки на прибуток, землю, нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників біля джерела оподаткування. Оподаткування прибутку підприємств. Кінцевий результат діяльності підприємств як суб'єктів господарювання — отриманий ними прибуток — оподатковується нині за ставкою ЗО %. Платежі (податки) за ресурси. Для ефективного використання ресурсів суб'єктами господарювання держава може встановлювати відповідні податкові платежі. До платежів за ресурси, передбачених податковим законодавством України для суб'єктів господарювання, зараховують: плату за землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий податок, плата за воду, плата за корисні копалини. У 2002 р. за рахунок цього збору передбачено отримати до державного бюджету 175 млн грн); збір за забруднення навколишнього природного середовища. Плату за землю введено для фінансування раціонального використання та охорони землі, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат на ведення господарства. Податок із власників транспортних засобів. Кошти від стягнення податку спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування. Непрямі податки. В Україні застосовуються три види непрямих податків: акцизний збір, податок на додану вартість, ввізне (імпортне) мито. Непрямі податки входять до складу цін на товари та послуги. Відтак платниками непрямих податків є покупці товарів, робіт, послуг. Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків. Він виконує фіскальну функцію. Об'єктом оподаткування є: продаж товарів на митній території України; завезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України. Ставка оподаткування, чинна на сьогодні, становить 20 % оптової чи митної (при ввезенні чи вивезенні товару) ціни товару. Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Податок сплачується під час перетину митного кордону. Реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є покупці товарів, що імпортуються, бо на його величину зростає ціна цих товарів. Сплачує мито суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів. Акцизний збір — це непрямий податок, що встановлюється на високорентабельні й монопольні товари та включається в їхню ціну. Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності — виробники або імпортери підакцизних товарів, а відтак, і ті, хто купує ці товари. Збори в Україні передбачені на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування, геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, а також рентні збори, за забруднення навколишнього середовища та ін. Збори на формування цільових державних фондів. Закон України «Про систему оподаткування» встановлює участь суб'єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Вона реалізується у вигляді обов'язкових зборів та внесків. До місцевих податків і зборів зараховують комунальний податок і податок з реклами, а також різні збори за право використання місцевої символіки, парковку автотранспорту, проїзд територією прикордонних областей транспортом, що прямує за кордон, видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, збір з власників собак, право на проведення кіно- і телезйомок тощо. Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків. Він виконує фіскальну функцію. Об'єктом оподаткування є: продаж товарів на митній території України; завезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України. Ставка оподаткування, чинна на сьогодні, становить 20 % оптової чи митної (при ввезенні чи вивезенні товару) ціни товару. Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Податок сплачується під час перетину митного кордону. Реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є покупці товарів, що імпортуються, бо на його величину зростає ціна цих товарів. Сплачує мито суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів. Акцизний збір — це непрямий податок, що встановлюється на високорентабельні й монопольні товари та включається в їхню ціну. Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності — виробники або імпортери підакцизних товарів, а відтак, і ті, хто купує ці товари. Збори в Україні передбачені на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування, геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, а також рентні збори, за забруднення навколишнього середовища та ін. Як пов'язані податки і справедливий розподіл доходів у суспільстві? Це питання турбує усіх. Податкові системи розвинених країн ґрунтуються на кількох головних принципах. Принцип вигоди. Різні люди повинні оподатковуватися настільки, наскільки вони використовують програми, що фінансуються з податків. Наприклад, утримання автомобільних доріг фінансується з місцевих податків і зборів. Відповідно податок на транспортні засоби сплачують ті, хто користується автотранспортом, надходження спрямовуються на розвиток і експлуатацію доріг. І навпаки, національна оборона, вища освіта, державні соціальні програми, екологічна безпека, фундаментальні наукові дослідження мають фінансуватися за рахунок податків та платежів, що їх сплачують усі громадяни. Принцип платоспроможності. Розмір податку повинен відповідати величині доходів і майна платника. Оподаткування має сприяти справедливому розподілові доходів: ті, хто отримує більші доходи, повинні сплачувати й більші податки. Принцип справедливості. Ті, хто має більші доходи і потребує більшої кількості та якості суспільних благ, повинні сплачувати вищі відсотки із своїх доходів. |
1. Взаємозвязок економічних процесів та явищ |
Зміст основних економічних процесів і явищ Варіант 1 Чи можна стверджувати, що зворотним боком спеціалізації є обмін діяльністю, тобто кооперація? |
Теми і зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії» Об’єкт, предмет, методи і функції економічної науки. Специфіка економічних явищ і процесів |
ВСТУП Використання економічних мультиплікаторів для прогнозування та регулювання економічних явищ …16 |
Дослідження «За базові роботи по теорії грошей і економічних коливань та глибокий аналіз взаємозалежності економічних, соціальних та інституціональних... |
Урок 53 Тема уроку Предметом вивчення статистики є вивчення кількісної сторони цих явищ. Статистика вчить, як проаналізувати інформацію, виявити та... |
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на... |
Тема уроку Статистика — наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів |
«За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» «За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» |
МВС України Львівський державний університет внутрішніх справ ЛЕКЦ І Я Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ, заходи щодо запобігання їх виникнення та інженерна підготовка території |