1
 Частина .
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ
ОРГАНІЗАЦІЇ
БУХГАЛТЕРСЬКОГО
ОБЛІКУ, КОНТРОЛЮ
ТА АНАЛІЗУ
Розділ 1
ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО
ОБЛІКУ, КОНТРОЛЮ ТА АНАЛІЗУ В СИСТЕМІ
УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
1.1. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, КОНТРОЛЬ ТА АНАЛІЗ
У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ГОСПОДАРСТВОМ
Спеціалізація будь-якої галузі науки чи наукової дисципліни безпосередньо пов’язана з чітким визначенням мети, предмета вивчення та методу пізнання (дослідження). Для організації бухгалтерського обліку, контролю й аналізу господарської діяльності слід правильно визначити параметри таких видів роботи в системі управління.
Бухгалтерський облік, контроль і аналіз — специфічні види управлінської роботи — як функції управління є складниками загальної трудової діяльності людей у сфері управління.
Водночас бухгалтерський облік, контроль і аналіз являють собою напрямки управління як інформаційного процесу та окремі підсистеми системи економічної інформації.
У єдності двох аспектів — роду (виду) діяльності і виду інформації — облік, контроль і аналіз утворюють підсистеми управління.
Користувачів бухгалтерської інформації як системи обліку можна поділити на три основні категорії.
1. Адміністрація — група працівників, котрі несуть повну відповідальність за управлінську діяльність підприємства, індивідуальні власники, співвласники, рада директорів, управлінський апарат підприємства, менеджери, керівники підрозділів, майстри.
2. Користувачі з прямим фінансовим інтересом — нинішні та потенційні інвестори, які аналізують звітність, аби визначити фінансову перспективу підприємства, нинішні та потенційні кредитори, які визначають фінансовий стан підприємства з метою своєчасного погашення заборгованості.
3. Користувачі з непрямим фінансовим інтересом — державні податкові адміністрації, установи банку, органи статистики та інші органи, що контролюють або вивчають фінансову звітність підприємств.
З погляду організації важливим є те, що облік господарської діяльності виник як функція реєстрації фактів господарського життя. Згодом згідно з вимогами суспільного розвитку, і насамперед тими, що стосуються відображення економіко-правових відносин у суспільстві та безпосередньо управління, відбулася диференціація зазначеного обліку — поділ на види, а саме: оперативний, статистичний і бухгалтерський.
Контроль і аналіз господарської діяльності як прийоми її перевірки й оцінки застосовуються здавна, проте як система спеціальних знань, пов’язаних з вивченням і дослідженням економічних процесів у їх взаємозв’язку, науковим обґрунтуванням прогнозів і планів, виявленням позитивних і негативних чинників, розкриттям тенденцій розвитку господарства та узагальненням досвіду, вони почали формуватися порівняно недавно.
Тепер у системі управління бухгалтерський облік, контроль та аналіз характеризуються, з одного боку, як види діяльності, а з іншого — як види інформації, що поділяються на підвиди (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Бухгалтерський облік, контроль та аналіз господарської
діяльності в системі економічної інформації
Отже, кожний вид господарського обліку, контролю та аналізу є самостійним родом діяльності та видом економічної інформації. А це означає, що кожний із них організаційно виокремлюється в управлінській системі як підсистема нижчого порядку.
Щодо організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу це означає розгляд їх як систем у загальній інформаційній системі управління підприємством. Тобто, розглядати їх слід як системи, які перебувають у безперервному русі (змінюються), розвитку, взаємопов’язані та взаємозумовлені.
1.2. ЗМІСТ І ПЕРЕДУМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ
БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ, КОНТРОЛЮ ТА АНАЛІЗУ
Управління являє собою цілеспрямований вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування.
З огляду на потребу постійного вдосконалення управління на основі впровадження досягнень науки першочерговим стає завдання організації зазначених відносин. Це стосується також і бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності — важливих функцій управління.
Термін «організація» має різні смислові відтінки. У найзагальнішому вигляді це упорядкування, налагодження певної системи. Організація передбачає досягнення та збереження стану певної впорядкованості елементів (вузлів) системи в цілому, підтримання якісної її визначеності.
Основні вузли будь-якої системи становлять її механізм, система у статиці (структура, кадри, техніка) і динаміці (процеси, які відбуваються у системі).
Механізм системи характеризується її теорією (визначення мети, предмета та методу) і практикою, система у статиці — її структурою, складовими елементами й співвідношеннями між ними, а також техніка, система в динаміці—технологічними процесами, які в ній відбуваються.
Упорядкуванням усіх вузлів (елементів) системи бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності характеризується їх організація в широкому розумінні. Така організація полягає в цілеспрямованому впорядкуванні й удосконаленні механізму, структури й процесів бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності як певних сукупностей. Упорядкування частини вузлів (елементів) системи характеризує організацію у вузькому розумінні. З огляду на це термін «організація бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності» може означати або «організацію їх як систем», або «організацію їх функціонування (управління ними) у часі та просторі. Перше тлумачення відповідає ширшому за обсягом поняттю.
Щоб якомога повніше розкрити зміст поняття «система», необхідно уявити систему, яка нас цікавить, описати та розглянути на таких рівнях абстрагування: символічному (лінгвістичному), теоретико-множинному, абстрактно-алгебраїчному, топологічному, логіко-математичному, теоретико-інформаційному, динамічному та евристичному.
Розглядаючи бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності як системи, доходимо висновку, що вони предметно виокремлені в системі управління як управлінські функції (рід, вид діяльності людей) а тому є складовими зазначеної системи. Крім того, вони належать системі вищого символічного рівня — системі господарського обліку, контролю і аналізу, яка, у свою чергу, також входить до ще вищої символічної системи — системи економічної інформації.
Водночас бухгалтерський облік, контроль і аналіз з погляду організації їх функціонування — це не прості функції, не сума технічних прийомів, а об’єктивно зумовлений порядок облікових, контрольних та аналітичних процедур, що їх виконують із даними, аби дістати необхідну інформацію. Цей порядок визначається термами і функторами. Перші характеризують мету, об’єкти, методи, другі — взаємозв’язок між ними. Такий поділ потребує залучення математичного апарату.
Основою математичного опису бухгалтерського обліку, контролю та аналізу є балансовий метод управління економікою (господарством) — так званий двоїстий (подвійний) метод. Суть його полягає в тому, щоб досягти взаємозв’язаного узгодження потреб і ресурсів у масштабі відповідної господарської системи — підприємства, об’єднання, організації, асоціації, тресту тощо; взаємної координації дій різних господарських формувань; забезпечення збалансованості в економіці, пропорційності згідно з економічними законами.
Теоретичну основу балансового методу господарювання становлять пізнання та визначення найзагальніших економічних законів, що забезпечують розширене відтворення (виробництво, обмін, розподіл, споживання) суспільного продукту.
З розширенням та ускладненням суспільного виробництва кількість технічних балансів щодо різних аспектів господарювання зростає, а тому постає потреба погоджувати їх один із одним.
Господарювання — явище суспільного характеру, яке характеризується цілісністю на основі об’єднання двох його аспектів: продуктивних сил та виробничих відносин. Тому кожна складова господарювання, якою б малою вона не була, не існує поза суспільним виробництвом і не може лишитися поза обліком, перевіркою та аналізом. Тому методологія бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарства, його діяльності має забезпечувати можливість визначення господарських факторів відповідно до потреб управління та з’ясування їх характеристик. Для цього потрібний такий опис сукупності господарських фактів — явищ і процесів — на основі балансового методу, при якому було б визначено місце кожного господарського факту — явища або процесу, що є результатом діяльності тієї чи іншої господарської системи.
Отже, щоб здійснювати управління господарством, потрібно скласти чітке уявлення про характерні особливості процесу виробництва та виробничих відносин, з’ясувати внутрішню матеріальну структуру цього господарства. Для того щоб дістати двохаспектну структуру господарства на будь-яку дату, її слід зафіксувати, подати статично. Але водночас процес господарювання є динамічним. Щоб відстежувати зміни, які відбуваються в господарстві, процес господарювання слід подати в динаміці.
Зазначений підхід відбиває найвищий рівень абстрагування, на якому бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності можна унаочнити схемою, зображеною на рис. 1.2. Решта рівнів абстрагування бухгалтерського обліку, контролю і аналізу є подальшим поділом у різних аспектах та напрямах відповідно до вимог управління.
Рис. 1.2. Змістова характеристика бухгалтерського обліку,
контролю та аналізу в управлінні господарством
1.3. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО
ОБЛІКУ, КОНТРОЛЮ ТА АНАЛІЗУ
Із курсу «Організація управління господарством» відомі основні принципи організації управлінських робіт: єдиноначальність та колегіальність, індивідуальна відповідальність.
Раціональна організація бухгалтерського обліку, контролю та аналізу передбачає додержання системного підходу, цілісності, всебічності, субординації, динамічності, випереджувального відображення, системотвірних відносин окремих частин і елементів.
Принцип цілісності потребує розглядати систему як об’єкт, як цілісне явище, якість якого не зводиться до властивості будь-якої з окремих частин, які утворюють її. Цілісність обліку системи як об’єкта виявляється у двоїстому (подвійному, балансовому) узагальненні господарських фактів — явищ та процесів. Принцип цілісності дає змогу розв’язувати глобальні завдання, такі як, скажімо, збір даних про матеріали, стан розрахунків з постачальниками і т. ін.
Цілісність контролю і аналізу господарської діяльності із системного погляду виявляється в комплексному використанні всіх джерел економічної інформації. Орієнтація на окремі джерела (планові, нормативні, облікові тощо) призводить до порушення системного підходу.
Принцип всебічності передбачає врахування всіх внутрішніх зв’язків і відносин системи, усіх факторів, що впливають на її функціонування.
Складність процесу організації бухгалтерського обліку, контролю й аналізу в управлінні господарством пов’язана з наявністю численних варіантів узгодження можливостей людей, техніки, природних умов та інших складових цього процесу. Істотними чинниками є також постійне зростання масштабу виробництва, динамічність процесів, які відбуваються в економіці. Усе це зумовлює появу багатьох внутрішніх і зовнішніх зв’язків. Тому за системного підходу як окремий об’єкт організації розглядають структуру зв’язків між елементами системи, між певною системою і суміжними системами, які взаємодіють з нею (наприклад, плануванням, нормуванням, фінансами, регулюванням, контролем та аналізом).
Принцип субординації потребує будувати ієрархію елементів та відносин за чітко визначеними критеріями (мобільність, адекватність тощо).
Основним критерієм побудови ієрархії елементів системи бухгалтерського обліку, контролю і аналізу є адекватність організаційної і технологічної структур господарства. Наприклад, облік матеріалів будується адекватно організації складського господарства: за кожною матеріально відповідальною особою, місцем зберігання матеріалів; облік витрат на виробництво — за цехами, дільницями, бригадами, продукцією (виробами, роботами, послугами, групами виробів тощо), облік витрат на управління — за рівнями управління, структурами, підрозділами.
У процесі контролю і аналізу господарську діяльність розглядають як багаторівневу (робоче місце, цех, бригада, дільниця
і т. ін.) і багатогранну (постачання, збут і т. ін.). Тому в основу побудови ієрархії елементів контролю і аналізу покладено також адекватність організаційної і технологічної структури виробництва.
Принцип динамічності встановлює, що всі характеристики системи слід розглядати не як постійні, а як такі, що змінюються до своєї протилежності.
Динамічність бухгалтерського обліку як системи зумовлена постійним удосконаленням форм і методів його організації, розвитком форм виконання розрахунків, системи рахунків, застосуванням нових методів обліку ресурсів, затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Принцип динамічності передбачає досить гнучкі зв’язки всередині підприємства між його функціональними підрозділами для здійснення контролю й аналізу.
Принцип випереджувального відображення означає постійну наявність проблем, розв’язання яких продиктоване часом, а отже, потребує прогнозування найімовірнішого стану всіх систем у майбутньому. Щодо системи бухгалтерського обліку це означає впровадження нормативного методу обліку витрат на виробництво.
Принцип системотвірних відносин потребує визначення саме тих зв’язків між частинами (елементами) системи, які забезпечують її цілісність, існування та розвиток. У цьому аспекті цілісність бухгалтерського обліку як системи забезпечується прийомами двоїстості (подвійності), тобто двоїстим способом відображення господарських фактів — явищ і процесів (балансовим узагальненням, бухгалтерською кореспонденцією рахунків, проведенням), ієрархічною диференціацією рахунків (синтетичні, аналітичні, субрахунки різного порядку). Цілісність контролю і аналізу із цього боку забезпечується використанням усього арсеналу аналітичних методів, які розроблені теоретично і застосовуються на практиці.
У галузі контролю і аналізу господарської діяльності однією з основних є проблема розвитку і впровадження функціонально-вартісного аналізу, різних видів та методів контролю й аналізу.
Принцип всебічності системного підходу тісно пов’язаний з комплексним підходом до вивчення об’єкта пізнання: об’єкт розглядають як ціле і в ньому досліджують внутрішні зв’язки.
Комплексний і системний підходи до бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності дають змогу розглядати їх як цілісне утворення, сприяючи вивченню внутрішніх зв’язків.
Крім того, організація як прийом упорядкування потребує додержання і таких принципів, як адаптивність, паралелізм, ритмічність, безперервність, прямопливність, пропорційність.
Адаптивність щодо організації обліку, контролю та аналізу означає пристосування їх побудови та функцій до конкретних умов управління: за ієрархією, структурою тощо.
Паралелізм в організації обліку, контролю та аналізу тлумачиться як обов’язкова наявність систем (підсистем) бухгалтерського обліку, контролю і аналізу в усіх самостійних господарських підрозділах.
Ритмічність в організації обліку, контролю і аналізу означає рівномірне надходження даних і видавання вихідної інформації. Недодержання рівномірності призводить до порушення строків обробки останньої.
Безпосередність організації системи бухгалтерського обліку, контролю та аналізу — це послідовна побудова облікового, контрольного та аналітичного процесів під час розв’язування конкретних завдань.
Прямопливність в організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу передбачає побудову таких схем руху носіїв інформації щодо перебігу технологічного процесу, які максимально відповідають технологічним схемам, наприклад руху матеріальних цінностей у виробничому процесі або руху готових виробів при їх продажу.
Пропорційність як принцип організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу потребує правильного співвідношення між різними елементами й об’єктами організації, наприклад обчислювальної техніки, кваліфікаційного складу виконавців тощо. Пропорційність дає змогу збалансувати використання трудових і матеріальних ресурсів.
Отже, якщо виходити із суті методу як прийому або способу пізнання (дослідження) явищ природи й суспільного життя, то на підставі зазначених принципів методом організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу слід вважати сукупність методичних і технічних прийомів, які забезпечують раціональне функціонування всіх зазначених складників у системі управління господарством.
Особливості методу організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу щодо окремих його об’єктів виявляються в застосуванні різних методичних та технічних прийомів.
1.4. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ,
КОНТРОЛЮ ТА АНАЛІЗУ В УМОВАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ
АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ
Неодмінною умовою вдосконалення управління є докорінна реконструкція його технічної та інформаційної бази на основі автоматизованої системи обліку, контролю й аналізу з використанням автоматизованих робочих місць бухгалтера (АРМБ).
Одним з найважливіших завдань у цій справі є подальший розвиток і вдосконалення інформаційних систем підприємств із використанням нових засобів управління та сучасних технічних засобів. Відповідно до цього має змінитися роль бухгалтерського обліку, а отже, методологічні та методичні його аспекти потребуватимуть коригування. Бухгалтерський облік і бухгалтерська інформація в умовах автоматизованої системи обробки інформації використовуються значно ширше, ніж у разі ручної обробки даних.
Змінюється й цільове призначення бухгалтерського обліку. Він дедалі більше стає складовою управлінської системи підприємства.
Процес автоматизації бухгалтерського обліку має розвиватися за умови комплексного, системного та цілеспрямованого підходу з орієнтацією на потреби відповідної ланки управління підприємства.
Система управління має виконувати провідну роль в організації бухгалтерського обліку, що є забезпечувальною ланкою у фінансово-господарській діяльності підприємства. Бухгалтерський облік доповнює інші інформаційні системи, причому основну частину вхідної інформації він дістає безпосередньо із цих систем. Перетворившись на одну з кількох інформаційних підсистем, взаємозв’язаних як на рівні вирішення завдань, так і на рівні всієї інформаційної системи підприємства, бухгалтерський облік відіграє одну з основних функцій управління в умовах застосування автоматизованих систем. Успіх у здійсненні управлінської функції при цьому істотно залежить від правильного встановлення взаємозв’язків задач.
У разі комплексного підходу до організації бухгалтерського обліку в умовах автоматизованої обробки інформації відбувається перехід від організації окремих елементів до організації цілісних наборів елементів інформаційних систем, а також налагодження взаємозв’язків між окремими підсистемами і комплексами завдань.
Комплексний підхід в автоматизації бухгалтерського обліку в сучасних умовах має реалізовуватися у вирішенні сформульованих далі завдань.
Визначення ролі і місця бухгалтерського обліку в системі управління підприємством.
Класифікації типів комплексів завдань, а також завдань інформаційної системи обліку, контролю та аналізу.
Виокремлення ієрархічних рівнів, які вирішуються в інформаційній системі обліку, а також з’ясування характеру системотвірних зв’язків між ними, елементами, комплексами завдань і завданнями.
Установлення умов і меж чинності інформаційної системи обліку.
Контроль і аналіз.
Побудова концептуальної моделі автоматизованої обробки облікової інформації.
Створення інформаційної мови бухгалтера, яка дасть змогу користувачеві працювати в діалоговому режимі.
Комплексний перегляд теоретичних і методологічних основ бухгалтерського обліку.
Системне вирішення завдань обліку, контролю та аналізу.
Використання засобів моделювання облікового, контрольного і аналітичного процесів.
Організація автоматизованої системи дослідження; прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства.
Розробка сучасних засобів спілкування в діалоговому режимі з інформаційною системою обліку, контролю і аналізу.
Створення на основі комплексного підходу автоматизованої системи прийняття управлінського рішення.
Розробка облікової інформації — не кінцева мета, а лише частина облікової функції системи. Важливим завданням є створення такого засобу передавання інформації конкретним користувачам, що дає змогу їм правильно сприйняти інформацію і зрозуміти її потенційну корисність. Це насущне завдання, оскільки в разі невдалого подання даних навіть дуже цінна інформація може втратити свою вагу. Тоді успіх у здійсненні облікової функції багато в чому залежить від правильної побудови комунікаційних процесів.
В умовах автоматизованої обробки даних на організацію обліку істотно впливає теорія комунікації. Адже облік можна подати як інтегровану систему збирання, обробки, зберігання й передавання облікової інформації, а основні принципи теорії комунікації дають змогу виробити найбільш оптимальні обсяги, терміни та напрями інформаційних потоків в обліку.
Як одиниця комунікації обліковець несе відповідальність за формування облікових показників і передавання їх користувачам. Для цього він має передусім визначити тип необхідних для користувачів блоків інформації, оскільки лише потреба в інформації є, по суті, виправданням для встановлення комунікації. Як одиниця інформаційної системи обліковець виконує водночас і такі функції: джерела інформації, передавача, користувача блоків, які передають інформацію за допомогою різноманітних механізмів зворотного зв’язку. Як комунікаційна одиниця користувач облікової інформації поєднує в собі всі частини комунікаційної системи.
Користувач облікової інформації виконує дві першочергові функції: інтерпретує облікову інформацію і використовує її. Від інших функцій управління бухгалтерський облік відрізняється своїми цілями, задачами і засобами їх розв’язування. Це дає підстави розмежувати різні функції обліку, особливо коли організовано АРМ бухгалтера, щоб не дублювати розв’язування одних і тих самих задач. Правильне формування задач, їх взаємозв’язок дають можливість на основі автоматизації розв’язувати облікові, контрольні та аналітичні задачі в управлінні.
Інформаційна система обліку, контролю та аналізу має органічно вливатися в загальну систему управління підприємством, характеризуватися взаємоузгодженістю між комплексами задач і задачами та іншими інформаційними системами підприємства, включати в себе задачі обліку, контролю, аналізу і внутрішнього аудиту. Кожна задача характеризується функцією управління, в рамках якої вона вирішується; ресурсом, який вона відображає, та його станом; підрозділом, до якого належить ресурс; періодом часу, за який відображається рух ресурсу.
Сукупність вихідних показників однозначно визначає зміст задачі. Функціональні задачі взаємодіють на інформаційній основі. Обмін інформацією між задачами під час функціонування АРМБ можливий за наявності класифікаційного переліку задач. Класифікація задач допомагає вдосконалити методологію обліку, а це, у свою чергу, має позитивний вплив на технологію обробки даних за допомогою АРМБ. Розмежування за класифікаційними ознаками дає змогу локалізувати однорідні задачі, щоб типізувати їх обробку, вивчити та використати в управлінні їх особливості, встановити закономірності інформаційних зв’язків.
Задачі бухгалтерського обліку можна класифікувати за певними ознаками залежно від практичних потреб. Найважливішим для практичних цілей є групування задач за економічним змістом вихідних показників. Таке групування є основою для виокремлення основних типів АРМ бухгалтера.
1. АРМ бухгалтера власності засновників.
2. АРМ бухгалтера з обліку основних засобів.
3. АРМ бухгалтера з обліку матеріальних цінностей.
4. АРМ бухгалтера з обліку праці і заробітної плати.
5. АРМ бухгалтера з обліку затрат на виробництво.
6. АРМ бухгалтера з обліку продажу готової продукції, визначення доходів та фінансових результатів.
7. АРМ бухгалтера з обліку фінансово-розрахункових операцій.
8. АРМ бухгалтера зведеного обліку та складання звітності.
Кожному з перелічених АРМБ (комплексів задач) відповідає певний перелік задач. Визначаючи перелік задач, що мають бути розв’язані на АРМ бухгалтера, слід ураховувати фактори, які впливають на їх склад. Це технологічні та організаційні фактори, пов’язані з характером виробництва, із суміжними завданнями та з методичними варіантами розв’язування самих задач бухгалтерського обліку, контролю та аналізу. При цьому можливі різноманітні варіанти розподілу задач між бухгалтерією і підрозділами.
Інформаційні взаємозв’язки задач обліку, контролю та аналізу з іншими підсистемами автоматизованої системи управління підприємства здійснюються згідно з такими правилами:
використання взаємної інформації;
спорідненість окремих джерел інформації;
спорідненість окремих первинних носіїв інформації;
єдність системи кодування інформації;
наявність зворотного зв’язку;
єдність системи показників.
Обліковий процес в умовах використання АРМБ характеризується як ланцюжок взаємопов’язаних робочих місць — бухгалтера, а також працівників, пов’язаних з організацією бухгалтерського обліку. Автоматизація послідовності розв’язування задач забезпечує чітку організацію технологічного процесу, дає змогу уникнути повторного виконання окремих кроків. Важливим під час автоматизації бухгалтерського обліку є формування облікових функцій для певного переліку задач, розв’язуваних на АРМБ.
На підприємствах доводиться іноді формувати АРМБ за комплексами, які охоплюють топологічні задачі (облік основних засобів, облік матеріальних цінностей і т. ін.), або за певними функціональними задачами (нарахування відрядної заробітної плати, облік касових операцій і т. ін.), або за окремими функціями (оформлення первинного документа, формування певних значень первинного обліку і т. ін.).
Для цього формуються облікові модулі так, аби можна було змоделювати обліковий процес з урахуванням використовуваної обчислювальної техніки, наявного облікового персоналу, а також масштабів підприємства. В інформаційній системі в разі потреби формують облікові станції, які обслуговують кілька комплексів задач (АРМБ) або кілька облікових функцій. Маючи модульний набір облікових, контрольних і аналогічних задач, бухгалтер у разі потреби може сформувати їх в окремі АРМБ. Це забезпечує швидке орієнтування на певний об’єкт обліку і дає змогу гнучко реагувати на поточні зміни в структурі підприємства (скорочення або збільшення АРМБ), а також на зміни в обліковій політиці підприємства.
Програмні засоби мають орієнтуватися на об’єкт у будь-який момент і за будь-яких структурних модифікацій, що відбуваються на підприємстві. Облікові станції мають формуватися з урахуванням взаємозв’язку завдань, функцій і АРМБ в єдиному інформаційному обліковому процесі, що випливає із загальної інформаційної взаємоузгодженості окремих задач і комплексів задач. АРМБ для потреб управління за функціональним розподілом формуються за задачами (комплексами задач), поданими у вигляді окремих блоків.
Користувач облікової інформації виконує дві першочергові функції: інтерпретує облікову інформацію і використовує її. Від інших функцій управління бухгалтерський облік відрізняється своїми цілями, задачами і засобами вирішення. Це дає змогу, особливо коли йдеться про організацію АРМ бухгалтера, розмежувати різні функції обліку, щоб не дублювалося розв’язування одних і тих самих задач. Правильно сформувавши комплекси задач та окремі задачі з урахуванням їх взаємозв’язків, можна завдяки автоматизації розв’язувати облікові, контрольні й аналітичні задачі.
Функціональні задачі, взаємодіючі на інформаційній основі, утворюють цілком самостійну дисципліну про конкретні функції та завдання, у межах якої далі розвиваються організаційні аспекти останніх.
Л ише за умови глибокого організаційного підходу вдається подолати консерватизм і негнучкість апарату бухгалтерії, нечіткий розподіл виконуваних обов’язків та дублювання в роботі, а отже, підвищити рівень організації праці бухгалтерів на підприємствах. Саме організаційний принцип дає змогу виявити шляхи вдосконалення обліку і в масштабі країни.
|