|
|
Скачати 4.84 Mb.
|
Мухомор цезарів – Amanita caesarea (рис. ....). Цінний їстівний гриб, який занесено до Червоної книги України. Шапинка оранжево-жовта або оранжево-червона, залишки загального покривала дуже швидко зникають. Пластинки, ніжка та кільце жовтого кольору. Піхва біла, вільна або напіввільна, шкіряста. Гриб поширений у багатьох країнах світу, зростає в листяних світлих лісах. В Україні зустрічається лише на Закарпатті та в Криму.Родина плютейні - Pluteaceae. Плодові тіла геміангіокарпні, з загальним покривалом, яке дуже швидко зникає (у видів роду плютей - Pluteus) або зберігається у вигляді піхви біля основи ніжки (рід вольварієла - Volvariella). Часткове покривало відсутне. Шапинка та ніжка гетерогенні. Трама пластинок інверсна, а самі пластинки мають рожевуватий відтінок. Спори також рожевуваті, гладкі. Спорова маса світло-рожева. До родини належать виключно види-ксилотрофи, що зазвичай розвиваються на відмерлій деревині. Отруйні представники відсутні. Найбільш відомим видом є плютей оленячий (Pluteus cervinus), для якого характерні великі плодові тіла з коричневою більш-менш розпростертою шапинкою та білуватою щільною волокнистою ніжкою. Родииа павутинникові, або кортинарієві - Cortinariaceae. Плодові тіла геміангіокарпні, загальне покривало переважно відсутне. Часткове покривало представлене кортиною, яка, як правило, швидко зникає. Шапинка та ніжка гетерогенні. Трама пластинок правильна. Спори світлі або темні, коричневих відтінків, гладкі, бородавчасті або кутасті. Спорова маса від жовтої до темно-коричневої. Частина видів родини є їстівними, але більшість належить або до неїстівних, або до отруйних. Найбільш небезпечні види належать до родів павутинник та плютка, які відрізняються між собою за морфологією спор та частково - за текстурою поверхні шапинки. Рід павутинник, або кортинарій - Cortinarius. Хоча карпофори павутинників досить різноманітні, проте шапинки у цих грибів зазвичай з невеликим тупим горбочком у центрі, пластинки прирослі, в молодому віці закриті кортиною. Гіменіальний шар, як правило, з численими цистидами. Від близького роду плютка відрізняється бородавчастими спорами, а також більш-менш гладкою, не волокнистою текстурою поверхні шапинки. Деякі види павутинників (наприклад, павутинник ліловий - Cortinarius violaceus) істівні, але є й небезпечні отруйні представники, серед яких до найвідоміших належить павутинник оранжево-червоний. Павутинник оранжево-червоний - Cortinarius orellanus. Гриб має досить великі карпофори, у яких шапинка забарвлена в рудий колір. Жовта кортина прикриває рідкі оранжеві прирослі до ніжки пластинки, які при старінні набувають коричнювато-червоного відтінку. Ніжка забарвлена у золотисто-жовтий колір і при основі переходить у коренеподібний виріст. Павутинник оранжево-червоний містить небезпечний токсин плазмолітичної дії - ореланін, і належить до смертельно отруйних грибів. Рід плютка, або іноцибе - Inocybe за наявністю кортини, горбочка у центрі шапинки, коричневими тонами забарвлення пластинок, різноманітними та численими цистидами дещо нагадує павутинник. Проте спори у плюток гладкі, а поверхня шапинки радіально розтріскана та радільно волокниста. Більшість видів роду отруйні, оскільки містять високі концентрації мускарин-подібних нейротоксинів. Найбільш небезпечною є плютка Патуйяра. Плютка Патуйяра – Inocybe patouillardii (рис. ....). Карпофори у цієї плютки щільном'ясисті. Шапинки тупоконусовидні, згодом розпростерті, з горбочком у центрі, спочатку білі або кремові, пізніше нерівномірно забарвлені у різні червоно-коричневі відтінки. Поверхні шапинок радіально тріщинуваті. Пластинки червонуваті, згодом коричнюваті. Трама пластинок правильна, з великими цистидами. Спори гладенькі, нерівнобоко-овальні. Ніжка циліндрична, кольору шапинки, щільна. М'якуш білий, на зламі ніжки може злега червоніти, з приємним фруктовим запахом. Зростає у листяних лісах, на узліссях, галявинах, у парках, найчастіше під дубом та липою, з якими утворює мікоризу. Отруйний. Родина гноєвикові, або копринові - Coprinaceae. Плодові тіла геміангіокарпні, з загальним покривалом, яке дуже швидко зникає. Часткове покривало є або відсутнє. Шапинка та ніжка гетерогенні. Трама правильна. Спори темно-коричневі, гладкі або бородавчасті. Спорова маса чорна. Характерна особливість представників родини - здатність пластинок та плодових тіл до автолізису після дозрівання спор, внаслідок чого зрілі карпофори швидко розпливаються. Провідними родами є гноовик та псатирела. Рід гноєвик, або коприн - Coprinus. Види цього роду досить легко розпізнаються за характерною формою карпофорів - шапинки переважно дзвониковидні, ніжки тонкі, з порожниною в середині. Пластинки швидко набувають темно-фіолетового забарвлення, і у зрілих плодових тілах розпливаються внаслідок процесів автолізису. Поселяються на гної, рідше на грунті, збагаченому органічною речовиною, завдяки чому отримали свою назву. Більшість видів роду через дрібні розміри карпофорів харчової цінності не мають. Винятком є гнойєвик чубатий та гнойєвик чорнильний. Гноєвик чубатий – Coprinus comatus (рис. ....). Плодові тіла досить великі, вкриті загальним покривалом, яке швидко зникає при дозріванні гриба. Пластинки у молодому віці прикриті частковим покривалом. Шапинка видовжено овальна, дзвониковидна, біла, спочатку гладенька, з часом волокнисто-луската. Пластинки темно-фіолетові, при дозріванні плодового тіла розпливаються. Трама пластинок правильна, без цистид. Ніжка циліндрична, біла, біля основи потовщена. М'якуш світлий. Спорова маса чорна. Спори яйцевидні. Зростає гноєвик чубатий у лісонасадженнях, на відкритих місцях, на грунті. Молоді плодові тіла гриба їстівні, проте при вживанні з алкоголем спричинюють отруєння, оскільки містять токсин локальної збуджуючої дії - коприн. Гноєвик чорнильний – C. atramentarius (рис. ....). Карпофори, як і у попереднього представника, досить великі. Але шапинка не овальна, а дзвоникоподібна, не має великих лусок, більш-менш гладка, і лише в центрі несе дрібні лусочки. Пластинки білуваті, з часом чорні, при дозріванні гриба розпливаються. Трама пластинок правильна, без цистид. Ніжка з вузьким, зникаючим кільцем, розташованим у нижній частині ніжки. М'якуш білуватий, у молодих плодових тіл з приємним грибним запахом. Спорова маса буро-коричнева. Спори широкоовальні, коричневі. Гриб вважається їстівним, проте при вживанні з алкоголем викликає отруєння, оскільки подібно до гноєвика чубатого містить коприн. Зростає гриб на угноєному грунті, часто на узбіччі доріг. Рід псатирела - Psathyrella (рис. ...). Види роду за зовнішнім виглядом карпофорів схожі з дрібними гноєвиками, але в їх пластинках швидкий автолізис не відбувається, і як наслідок, гіменофор не розпливаються до моменту загнивання плодового тіла. Цистиди завжди присутні, і особливо численні на вістрі пластинок (т.зв. хейлоцистиди). Зростають псатирели у лісах, садах, часто на відкритих місцях, на угноєному грунті, зрідка на пнях, і належать до мало відомих їстівних грибів низької якості. Найпоширенішим видом є псатирела Кандолля (Psathyrella candolleana), що зростає на грунті в лісах та парках, переважно на гнилій деревині, часто великими групами. Родина строфарієві - Strophariaceae. Плодові тіла геміангіокарпні, з вольвою, що зазвичай швидко зникає. Часткове покривало переважно є, рідше відсутнє. Шапинка та ніжка гомогенні. Трама пластинок правильна. Спори темні, мають забарвлення з філолетовими відтінками, гладкі. Пластники також темні з фіолетовими або брудно-зеленими тонами. Спорова маса фіолетова до чорної. Більшість видів є неїстівними або отруйними. До найбільш небезпечних строфарієвих грибів належить несправжній опеньок сірчано-жовта. Несправжій опеньок сірчано-жовтий, або гіфолома групова – Hypholoma fasciculare (рис. ....). Карпофори геміангіокарпні. Шапинка тонком’ясиста, напівсферична, згодом опукло - або плоско-розпростерта, часто з горбочком, сірчано-жовта, в центрі темніша, гола, по краю зазвичай з залишками покривала. Пластинки вузькі, густі, сірчано-жовті, з віком зеленкувато-коричневі. Трама пластинок правильна. Ніжка циліндрична, сірчано-жовта, до основи коричнювата, темноволокниста, з порожниною. М’якуш сірчано-жовтий, гіркий, з неприємним запахом. Спори еліпсоїдні, гладенькі. Зростає опеньок несправжній у листяних та хвойних лісах, на старих пнях, щільними групами. Гриб отруйний, містить плазмолітичні токсини з групи ама- та фаллотоксинів, і, таким чином, належить до дуже небезпечних грибів. Проте вміст токсинів нижчий, ніж у блідої поганки, білого та смердючого мухоморів, через що випадки смертельних отруєнь несправжнім опеньком відносно нечисленні. Порядок Сироїжкові, або Руссуляльні - Russulales Плодові тіла гімнокарпні, однорічні, загниваючі; гіменофор пластинчастий, з сфероцистами; щетинки в гіменофорі відсутні; базидія хіастична, проста (холобазидія); парентосоми з перфораціями; спори амілоїдні, з сітчастою орнаментацією. Мікоризні гриби. Характерною особливістю грибів цього порядку є наявність у плодових тілах великих сферичних клітин - сфероцист. Завдяки сфероцистам карпофори сироїжкових ламкі та хрусткі. Специфічною є також сітчаста орнаментація базидіоспор, завдяки чому вони виглядають гребінчасто-бородавчастими. Переважна більшість сироїжкових – облігатні мікоризні гриби, що утворюють ектотрофну або ендо-ектотрофну мікоризу з хвойними або листяними деревами. Серед русулальних грибів є цінні їстівні, умовно їстівні та неїстівні види. Порядок включає лише два роди - сироїжка та хрящ-молочник, які, проте, багаті у видовому відношенні. Роди добре розрізняються, в першу чергу, за наявністю молочного соку та за характером приростання пластинок (прирослі чи спускаються на ніжку) Рід сироїжка - Russula (рис. ....) Види роду Russula позбавлені молочного соку і мають пластинки, що приростають до ніжки. Трама неправильна, спори з сітчастою орнаментацією. Рід нараховує понад сто видів. До цінних їстівних видів належить сироїжка луската, до неїстівних, які у сирому вигляді здатні спричинювати шлункові розлади - сироїжка блювотна. Сироїжка луската, товстуха - Russula virescens має великі хрусткі плодові тіла. Шапинка зелена, луската. Пластинкі білі або кремові, приростають до ніжки. Спори мають сітчастий орнамент та короткі шипики. Ніжка товста, біла. М'якуш також білий, з приємним запахом та смаком, без молочного соку. Зростає у листяних та мішаних лісах. Cироїжка блювотна - Russula emetica Карпофори середнього розміру. Шапинка рожева або червона, гладка. Пластинкі білі, з віком кремові, приростають до ніжки і в середній частині мають виїмку. Спори з тонким сітчастим орнаментом та невеликими шипиками. Ніжка біла, місцями червонувата, у дорослих плодових тіл з порожнинами. М'якуш дуже гіркий та пекучий на смак. Карпофори, крім гірких речовин, містять невелику кількість мускарин-подібних токсинів, через що у сирому вигляді є отруйними. Після відварювання токсини інактивуються, але пекучий гіркий смак зберігається. Росте у листяних та соснових лісах. Рід хрящ-молочник - Lactarius (рис. ...). Відрізняється від сироїжки наявністю молочного соку, який виступає на зламі карпофорів. Молочний сік містять товстостінні молочні гіфи - латицифери. Білий молочний сік у багатьох видів забарвлюється на повітрі. Інша характерна відміна хрящ-молочників від сироїжок пов'язана з тим, що пластинки у перших спускаються на ніжку. Рід за видовим багатством наближується до сироїжки. Серед хрящ-молочників немає отруйних видів, хоча через пекуче-гіркий молочний сік більшість видів роду вважаються лише умовно їстівними. Кілька видів хрящ-молочників, у яких молочний сік солодкий або пряний, проте не гіркий (наприклад, рижик) вважаються делікатесними грибами, які вживають у їжу у сирому вигляді. Інші види (наприклад, чорний груздь, гірчак) потребують видалення гіркоти, наприклад вимочуванням, відварюванням або солінням. Рижик, або хрящ-молочник смачний - Lactarius deliciosus має шапинки, забарвлені у рудувато-оранжевий колір, жовто-оранжеві пластинки, що при натисканні зеленіють, оранжеві ніжки та оранжевий солодкий молочний сік з пікантним гоструватим присмаком. Росте у хвойних лісах і утворює мікоризу з сосною та ялиною. Вважається одним з найцінніших їстівних грибів. Чорний груздь, або хрящ-молочник оливково-чорний - Lactarius turpis. Карпофори цього гриба оливково-коричневі, з концентричними зонами. Молочний сік білий, пекучий. Утворює мікризу з березою. Є їстівним, і використовується переважно на засолювання. Гірчак, або хрящ-молочник гіркий - Lactarius rufus дуже часто зустрічається у хвойних та мішаних лісах, де утворює мікоризу із сосною. Карпофори гриба червонувато-коричневі, з шапинкою, яка має горбочок у центрі. Молочний сік білий, пекуче-їдкий. Гриб є їстівним, проте стає придатним до вживання в їжу після тривалих процедур видалення молочного соку, при яких значно втрачає свою харчову цінність. Гастероміцети Порядок Дощовикові, або Лікопердальні - Lycoperdales Гастероміцети; плодові тіла ангіокарпні; перидій не ослизнюється, екзо- та ендоперидій не зростаються; глеба коралоїдна або однорідна, світла, базидія хіастична, проста (холобазидія); парентосоми з перфораціями; базидіоспори не відстрілюються, ****, поширюються вітром. Грунтові сапротрофи та мікоризні гриби. Рід лікопердон, або дощовик – Lycoperdon (рис. …). Плодові тіла дощовика грушовидні, з звуженою несправжньою ніжкою. Якщо плодове тіло розрізати, то можна побачити, що під зовнішнім покривом – перидієм – розташовується коралоїдна глеба – спороносна тканина і трама – стерильна тканина, яка розміщується в нижній частині плодового тіла і формує несправжню ніжку. На розрізі помітно, що перидій складається з двох шарів – зовнішнього (екзоперидія) та внутрішнього (ендоперидія). При дозріванні плодового тіла екзоперидій розтріскується та осипається. Дозріла трама складається з ниток капіліцію, серед яких розміщуються спори. Після дозрівання плодового тіла ендоперидій розривається на верхівці і плодове тіло порошить, розсипаючи темну спорову масу. Плодові тіла їстівні в молодому віці. Також білий м'якуш дощовиків (стерильний і гігроскопічний) можна використовувати для зупинки кровотечі. Схожу будову, але без ніжки мають плодові тіла грибів роду Bovista (бовіста або порхавка) (рис. …). До порядку відноситься також рід Calvatia (кальвація або головач). У цього гриба при дозріванні плодового тіла ендоперидій повністю руйнується і глеба відпадає, а на субстраті залишається тільки чашоподібна трама (рис. …). Рід геаструм, або земляні зірочки – Geastrum (рис. ...). Плодові тіла спочатку кулясті. Під час дозрівання оболонка плодового тіла розшаровується, товстий шкірястий екзоперидій розривається на кілька лопатей. Лопаті відгинаються і відкривається спороносна кулька з отвором на верхівці, вкрита пергаментовидним ендоперидієм. Розкриті плодові тіла схожі на зірочки. Спори коричневі, бородавчасті або гладенькі. Капіліцій складається із загострених на кінцях ниток. Лопатям екзоперидію властиві гігроскопічні рухи. Від зміни зволоження вони то розпрямляються, то загинаються над спороносною частиною. Сухі плодові тіла зберігаються до весни. Види роду Geastrum – грунтові сапротрофи, трапляються в лісах, на узліссях, у чагарниках. Види цього роду є рідкісними, отже потребують охорони. *Глеба коралоїдна. Рід тулостома – Tulostoma (рис. ...). Плодові тіла вкриті подвійною оболонкою, закладаються під землею. Екзоперидій під час дозрівання розкривається, ніжка видовжується і над субстратом підноситься кулясте плодове тіло 0.6-1 см у діам, вкрите тонким перетинчастим ендоперидієм з отвором на верхівці. Ніжка циліндрична, до 6 св завдовжки. Капалацій та спорова маса вохряні або коричнюваті. Спори бородавчасті, щетинисті або гладенькі; висипаються з плодового тіла як з маківки, через отвір, від коливань плодового тіла на ніжці і від поштовхів. Види цього роду є грунтовими сапротрофами. Більшість з них зростають на сухих сонячних місцях, на звалищах цегли і будівельних відходів, інші – вологих місцях, у лісах. Рідкісні. Потребують охорони. *Глеба рівномірна. Порядок Несправжньодощовикові, або Склеродерматальні - Sclerodermatales Гастероміцети. Плодові тіла ангіокарпні; перидій не ослизнюється, екзо- та ендоперидій зростаються; глеба лакунарна, темно-фіолетова або чорна, базидія хіастична, проста (холобазидія); парентосоми з перфораціями; базидіоспори не відстрілюються, ****, поширюються грунтовими тваринами. Грунтові сапртрофи та мікоризні гриби Вид склеродерма оранжева – Scleroderma aurantiacum (рис. ....). Плодові тіла кулясті, бульбовидні, часто приплюснуті, сидячі, біля основи з тонкими міцеліальними тяжами. Перидій одношаровий, до 1.5 мм завтовшки, брудно-білий, жовтуватий, гладенький або лускатий, сухий щільний, згодом буро-жовтий, часом кольору бронзи, при дозріванні плодового тіла розривається на неправильні частки-лопаті. Глеба (спороносний шар) спочатку білувата, дозріла чорнувата, з пурпуровим відтінком, з брудно-білуватими жилками, порошиста. Спорова маса чорна. Спори кулясті, бородавчасто-шипасті, темно-коричневі, чорнуваті. Капіліцій слаборозвинутий, розгалужений, ламкий. Вид є дуже розповсюдженим, зростає у листяних та соснових лісах, парках, на піщаних, глинястих та перегнійних грунтах. Гриб неїстівний. Порядок Гніздівкові, або Нідуляріальні - Nidulariales Гастероміцети; плодові тіла ангіокарпні, мають форму кошика; перидій не ослизнюється, екзо- та ендоперидій зростаються; глеба лакунарна, світла, поділена на перидіоли, базидія хіастична, проста (холобазидія); парентосоми з перфораціями; базидіоспори не відстрілюються, ****, поширюються вітром (?). Грунтові сапротрофи, копротрофи та ксилотрофи Рід ціатус – Cyathus (рис. ...). Плодові тіла спочатку кулясті, згодом бокало- або дзвоновидні, дрібні, до 1.5 м заввишки і 0.5-1 см завширшки, зверху прикриті білою волокнистою плівкою – епіфрагмою. Оболонка "бокальчика" шкіряста, коричнева, зовні рудувато волохата або свинцево-сіра, гладенька. Всередині під епіфрагмою містяться 10-15 сочевицевидних тілець –перидіол, по 2-3.5 мм у діам. На розрізі перидіолі видно щілиновидну камеру з гладенькими яйцевидними базидіоспорами, які випадають, коли загниває оболонка перидіоли. Спори розповсюджуються дуже оригінально. Від ударів дощових крапель по "бокальчику" перидіоли відриваються і шнуром-пуповиною (якою вони раніше були прикріплені до стінки "бокальчика") прикріплюються до навколишніх предметів. Стиснута шнур-пуповина від зволоження ослизнюється, видовжується. Плодові тіла часто зберігаються 1-2 роки. Трапляється гриб в лісах, садах, на рештках деревини, пеньках, сухій траві, звичайно групами з великої кількості плодових тіл. Порядок Веселкові, або Фаляльні - Phallales Гастероміцети; плодові тіла ангіокарпні, зі складною диференціацією; ендоперидій ослизнюється, екзоперидій розривається; глеба багатошапинкова або одношапинкова, темна або яскраво забарвлена, часто з різким неприємним запахом; базидія хіастична, проста (холобазидія); парентосоми з перфораціями; базидіоспори не відстрілюються, поширюються комахами. Грунтові сапротрофи та мікоризоутворювачі Порядок фаляльні – PhallalesПлодові тіла в молодому віці закриті, кулеподібні; пізніше розростаються та оголюють плодючий шар – глебу. Септи доліпорові, з мультиперфорованою парентесомою. Голобазидія. Базидіоспори проростають гіфою. Вид фалус смердючий або веселка – Phallus impudicus (рис. …). В лісах часто можна знайти гриб-веселку, який привертає увагу різким, неприємним запахом гнилого м'яса. Плодове тіло веселки спочатку має вид білої чи злегка сіруватої кулі (5-6 см у діаметрі) на білому міцеліальному тяжі. Зовнішній шар оболонки гладенький, внутрішній – драглистий. Під оболонкою розміщується безплідна (стерильна) частина – рецептакул – у вигляді порожнього всередині стовпчика з пористими стінками. На поверхні рецептакула знаходиться спороносна частина – глеба. При дозріванні рецептакул швидко видовжується (до 30 см), розриває оболонку плодового тіла і підіймає на верхівці чорно-зеленувату глебу у вигляді конусоподібної шапинки, яка на своїй поверхні несе базидії з базидіоспорами. Через короткий час глеба розпливається й тхне. Запах гнилого м'яса приваблює мух, які розносять спори гриба і таким чином сприяють розповсюдженню гриба в природі.*Глеба одношапинкова Внутрішню слизову оболонку плодового тіла застосовують у народній медицині як протиревматичний засіб. В молодому віці (стадія яйця) – їстівний. Подібну будову мають і плодові тіла Mutinus caninus (мутину собачого) (рис. …). На відміну від веселки, плодові тіла мутину менші (3-4 см в діаметрі), рецептакул без шапинки, верхівка рецептакулу червонувата, вкрита зеленувато-оливковим спороносним слизистим шаром (глебою). Глеба після ослизнення не тхне гнилим м'ясом, а має запах сирого борошна. В Україні гриб зустрічається на грунті, у вологих місцях листяних лісів в Закарпатті та на Південному узбережжі Криму. Мутин собачий занесено до Червоної книги України під категорією III – "рідкісні види". *Глеба одношапинкова Вид диктіофора подвоєна – Dyctyophora duplicata (рис. ...). Це єдиний вид роду в складі мікобіоти України. Молоді плодові тіла майже кулясті, яйцевидні, еліпсоїдні, зрідка циліндричні, білі, жовтувато-білі, біля основи з міцеліальним тяжем. Зрілі плодові тіла мають спороносну частину (глеба) у вигляді шапинки і стерильну частину (рецептакул) у вигляді ніжки. Шапинка конічна, з видовженими анастомозуючими заглибленнями, на верхівці з комірцеподібним диском; з віком стає слизуватою, оливково-зеленою. Рецептакул циліндричний, донизу звужується, білуватий, з порожниною, на верхівці з шапинкою, біля основи з білою або коричнюватою вольвою. З-під шапинки звисає біла або жовтувато-біла сітка (індузій) інколи до половини довжини ніжки. Споровий порошок білуватий. Спори еліпсоїдні, гладенькі, безбарвні, розносяться комахами. В зрілому віці гриб має різкий, неприємний запах. Неїстівний. В Україні відоме лише одне місцезнаходження цього гриба, зокрема він зростає на грунті у мішаних насадженнях інтродукованих рослин у Нікітському ботанічному саду, який знаходиться на Південному березі Криму. Диктіофора подвоєна занесена до Червоної книги України під категорією I –"зникаючі види". *Глеба одношапинкова Вид клатрус червоний – Clathrus ruber (рис. ....). Єдиний представник роду в складі мікобіоти України. Плодові тіла існують на поверхні лише кілька годин. Молоді плодові тіла округлі, кулясті або яйцевидні, 5-10 см заввишки та 5 см завширшки, вкриті білуватою або жовтуватою оболонкою – перидієм, який розривається на верхівці неправильними лопатями. Перидій з віком швидко зникає, оголюючи товстий драглистий середній шар. Лише біля основи плодового тіла залишається чашовидний утвір – залишки перидію, від нього відходять шнури міцелію. Зріле плодове тіло без ніжки, складається з куполовидного сітчастого плодоносця – рецептакула, зверху червонуватого або кіноварночервоного кольору, 5-10 см у діам, з округлими, еліпсовидними або кутастими порами. Внутрішня поверхня сітки-рецептакулу вкрита слизисто-драглистим, буро-оливковим або сіруватим спороносним шаром – глебою. Глеба має неприємний різкий запах, який приваблює комах, що й переносять спори. Споровий порошок білий. Спори гладенькі, безбарвні. Грунтовий сапротроф. Дуже рідкісний гриб. Його плодові тіла з'являються нерегулярно, часто з інтервалом у кілька років. Трапляється виключно на узбережжі Чорного моря, зокрема в Україні – у садах, парках та листяних лісах Південного берега Криму в районі Ялти. Клатрус червоний занесено до Червоної книги України під категорією "рідкісні види". *Глеба багатошапинкова Вид антурус веретеновидний (синонім: квітохвісник веретеновидний) – Anthurus javanicus (Syn.: Pseudocolus fusiformis) (рис. ...). Єдиний представник роду в складі мікобіоти України. Молоде плодове тіло кулясте, яйцевидне, білувате. Оболонка плодового тіла (перидій) розривається лопатями і залишається біля основи ніжки. Ніжка ніздрювата, порожниста, коротка. Від неї догори відходять 3-8 лопатей завдовжки 2-3-см, які зростаються на верхівці, внаслідок чого плодове тіло набуває вертикальної форми. Лопаті спочатку білі, згодом рожевувато-червоні, з внутрішнього боку і по краях зморшкуваті. Глеба на внутрішній поверхні лопатей, слизувата, оливкова або майже чорна. Споровий порошок оливковий. спори еліпсоїдні, гладенькі, блідо-оливкуваті, розносяться комахами. Плодові тіла з'являються періодично, з інтервалом у кілька років. Гумусовий сапротроф. Неїстівний. Єдине місцезростання гриба відомо з Південного узбережжя Криму, зокрема з території Нікітського ботанічного саду. Антурус веретеновидний занесено до Червоної книги України під категорією "рідкісні види". *Глеба багатошапинкова Фрагмобазидіоміцети з драглистими плодовими тілами Порядок Аурікуляріальні - Auriculariales Гіменоміцети; плодові тіла гімнокарпні, драглистої консистенції; базидія стихічна, поділена на клітини трьома поперечними перегородками (фрагмобазидія) Базидії довгі, циліндричні, мають три поперечні перегородки (фрагмобазідії). Плодові тіла драглистої консистенції, за формою нагадують вушні раковини, інколи булавовидні, на ніжці. Септи доліпорові, з неперфорованою парентесомою. Базидіоспори проростають гачковидно зігнутими конідіями, які згодом проростають у міцелій (репетитивне проростання спор). Вид аурікулярія іудине вухо – Auricularia auricula-judae (рис. …). Плодове тіло здебільшого вухоподібне, черепашковидне або у вигляді чашечки, прикріплене звуженою основою до субстрату, 1–8 см у діаметрі, драглистої консистенції, зовні сірувато-коричневе, з короткими волосками, але без концентричних смуг. Гіменій сірувато-фіолетовий або темно-сірий, зі складками. Базидії циліндричні, складаються з гіпобазидії та епібазидії. Епібазидія має декілька поперекових перегородок. Базидії розвиваються на поверхні плодового тіла. Базидіоспори циліндричні, зігнуті. Зустрічається на деревних залишках — відмерлих гілках, стовбурах та пеньках листяних порід дерев з ранньої весни до пізньої осені. В Україні цей гриб поширений здебільшого в тих регіонах, де є ліси – Карпати, Прикарпаття, Полісся, Лісостеп, Крим. Гриб широко використовується в їжу в традиційній китайській та корейській кухні, а сьогодні його можна зустріти на продуктових прилавках України. Є відомості, що іудине вухо спеціально вирощували в Китаї та Кореї ще у VI столітті нашої ери. Порядок Тремеляльні - Tremellales Гіменоміцети; плодові тіла гімнокарпні, драглистої консистенції; базидія стихічна, поділена на клітини трьома поздовжніми перегородками (фрагмобазидія); парентосоми складаються з окремих фрагментів-пухирців. Базидії кулеподібні, злегка продовгуваті, мають три поздовжні (продольні) перегородки (фрагмобазідії). Септи доліпорові, парентесоми складаються з окремих фрагментів (пухирців). Плодові тіла драглистої консистенції, шкірясті, булавовидні, інколи на ніжці та ін. Проростання базидіоспор репетитивне. Рід тремела – Tremella (рис. …). Плодові тіла, в залежності від вологості оточуючого середовища, можуть виглядати по різному. Так, після дощу тремела має вигляд драглистих округлих, опуклих, мозковидних, з численними звивинами та складками слизистих тіл. Однак, якщо тривалий час стоїть суха погода, плодові тіла тремели висихають, набувають шкірястої консистенції і мають вигляд кірочок темного кольору. Різні види тремели мають різний колір. Наприклад у видів, що дуже часто зустрічаються в Україні, зокрема, T. lutescens – т. жовтіюча, плодові тіла світло-жовті, а у T. fimbriata (т. торочкувата) – оливково-чорнуваті. Гіменіальний шар у тремели вкриває всю поверхню плодового тіла. Види цього роду – сапрофіти, часто зустрічаються на засохлих гілках листяних порід дерев, старих пеньках, опалих гілках, а також на корі живих дерев. Надзвичайно шкодочинним є справжній домовий гриб (Serpula lacrymans) (рис. ...). Плодові тіла гриба широко розпростерті, до 50 см у діам., м'ясисто-губчасті, до 1-4 см завтовшки, прирослі до субстрату. Гіменофор сітчасто-комірчастий, зрідка поровидний, вохряно-жовтий, яскраво - або темно-іржавий. Спори гладенькі, вохряно-жовті або іржаві. Гриб оселяється на дерев'яних деталях підвалів та нижніх поверхів будинків, викликаючи гниття деревини і швидко руйнуючи субстрат. За допомогою ферменту целюлази гриб споживає целюлозу, викликаючи буру деструктивну гниль деревини, що призводить до зменшення її об'єму. Клас Устоміцети - Ustomycetes Плодові тіла відсутні, базидія одно- або багатоклітинна, базидіоспори здатні брунькуватися. Пори септ прості, шаруваті, рівномірної товщини, проте тільця Вороніна відсутні. Порядок устилягінальні або сажкові гриби – Ustilaginales Плодові тіла відсутні, базидія чотириклітинна, утворюється з телейтоспори. Базидіоспори здатні брунькуватися або попарно копулювати, утворюючи дикаріонтичний міцелій. Пухирчаста сажка кукурудзи – Ustilago maydis (рис. …). Збудник пухирчастої сажки кукурудзи може уражувати різні органи рослини: міжвузля стебел, листки, жіночі та чоловічі квітки. Уражаються як молоді, так і дорослі рослини, проте у дорослих — лише молоді тканини, що ростуть. В хламідоспорах збудника пухирчастої сажки кукурудзи — U. maydis відбувається каріогамія, після чого утворюється проросткова гіфа, в ній проходить мейоз, і гіфа перетворюється в чотириклітинний проміцелій, який відповідає базидії. З кожної клітини базидії розвивається тонкостінна базидіоспора, яка починає брунькуватись ще на базидії, утворюючи ланцюжки клітин, що поступово відпадають. Ці клітини переносяться потоками повітря на різні органи кукурудзи, де вони копулюють, маючи різні статеві знаки („+” та „–”). Дикаріонтичний міцелій, що виникає після копуляції спор, заражує рослину. Потрапивши у тканини, міцелій розростається, викликаючи місцеві ураження у вигляді пухлин чи галів, заповнених хламідоспорами паразита. Патологічний ріст пухлин стимулюють утворені грибом ростові речовини. Всередині пухлин міцелій рясно розростається, руйнує тканини пухлини і пізніше розпадається на окремі хламідоспори. На початку утворення пухлини маса спор прикрита епідермісом, який потім розривається і спори розносяться потоками повітря. Хламідоспори здатні одразу проростати, викликаючи нові зараження рослин. Летюча сажка пшениці – Ustilago tritici (рис. …). Збудник летючої сажки пшениці уражує рослини під час цвітіння. Для цього хламідоспора повинна потрапити на приймочку квітучої пшениці, де вона проростає чотириклітинною базидією. Саме в цей момент (формування чотириклітинної базидії) відбувається редукційний поділ і утворення гаплоїдних ядер. Однак базидіоспори тут не розвиваються, а дикаріон виникає шляхом переходу ядер із однієї клітини базидії в іншу, або копулюють сусідні клітини базидій, або клітин сусідніх базидій. З клітини базидії, яка стала двоядерною, виростає дикаріонтичний міцелій, який по пилковій трубці проникає в зав’язь квітки. Проте це не заважає розвитку насінини, яке зовні здається нормальним, хоча в тканинах його ендосперма та в зародку знаходиться міцелій паразита. Заражене зерно, потрапивши в грунт, нормально проростає і з нього спершу розвивається зовні нормальна рослина. Проте, разом із розвитком рослини, росте й міцелій гриба, поширюючись у тканинах по міжклітинниках, особливо багато його накопичується у конусі наростання. Потім міцелій потрапляє у колос, що закладається, рясно там розростається, руйнує зерна і колоски та зрештою розпадається на окремі хламідоспори. У колоска, що виходить з листкової піхви, зберігається лише стержень. Решта частин колоска перетворюється на сажкоподібну масу хламідоспор. Останні здатні до проростання без періоду спокою, розносяться вітром на квітучі в цей час колоски, заражуючи зав’язь так, як зазначено вище. Порядок тілетіальні – Tilletiales Базидії одноклітинні (голобазидії), без стеригм. Плодові тіла відсутні. Базидіоспори здатні брунькуватися. Септи доліпорові, без парентосом. Вид тверда сажка пшениці – Tilletia caries (рис. …). Збудник небезпечного захворювання пшениці. При цьому захворюванні в колосках уражених рослин замість зернівок утворюється щільно складена маса хламідоспор, які під час обмолоту зерна висипаються, потрапляють на здорове насіння і зимують на насінні. Навесні хламідоспори проростають базидіями, де ядро ділиться редукційно, а гаплоїдні ядра переходять до видовжених базидіоспор різних знаків („+” та „–”). Базидіоспори або безпосередньо копулюють між собою завдяки утворенню копуляційних місточків, або спершу брунькуються, а потім копуляція відбувається між клітинами, що брунькуються. В обох випадках після копуляції розвивається дикаріонтичний міцелій. Гриб прориває тканини молодих проростків. Потім міцелій проникає в конус наростання, просувається вгору, пронизуючи вузли та міжвузля. На цій стадії ураження ніяких видимих ознак ураження рослина не виявляє. На момент формування колоска в уражених рослинах замість зернівок розвивається міцелій, активно використовуючи поживні речовини рослини. Згодом міцелій розпадається на окремі товстостінні хламідоспори. Візуально вражені колоски відрізняються тим, що не схиляються до землі під вагою зрілого зерна, до того ж мають дещо "неохайний" пом’ятий вигляд. Клас Теліоміцети - Teliomycetes |
| ВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Навчальний... В55 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,... |
ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА Навчальний посібник За загальною редакцією професора Пастухова В. П Кримського економічного університету КНЕУ; М. Ю. НАУМ доцент Прикарпатського державного |
| Баранівський В. Ф., Бабенко М. С. та ін.: Навчальний посібник //... У навчальному посібнику у стислій формі викладені основні положення тем з навчальної дисципліни “Організація й методика виховної... |
КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с |
| НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний... |
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |
| ЗАГАЛЬНИЙ КУРС Рекомендовано Міністерством освіти і науки України... Маляренко В. А. Енергетичні установки. Загальний курс: Навчальний посібник. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 287с з іл |
Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією... Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. С. Вілков; доктор філософських наук, професор В. В. Остроухов; кандидат філософських... |
| Дробышевский С. М., Худько Е. В., Великова Е. Е Жук І. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В. В. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник / Під общ ред. І. Н. Жук. Мн.: БГЭУ, 2001. 149... |
ТЕОРІЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Навчальний посібник Куц В. М. Теорія кримінальної відповідальності. Навчальний посібник – К.: НАПУ, 2011. 307 с |