Дезинсекцию – уничтожение вредных насекомых (вшей), если они обнаружены при осмотре
больного. При проведенні санітарного оброблення хворих на педикульоз потрібно користуватися наказом МОЗ України № 38 від 28.07.1994 р. "Про організацію та проведення заходів по боротьбі з педикульозом". У приймальному відділенні повинна бути укладка для оглядів на педикульоз та укладка для проведення протипедикульозного оброблення.
Укладка для оглядів на педикульоз містить:
настільну лампу;
лупу;
густий гребінець.
Укладка для проведення протипедикульозного оброблення містить:
клейончастий або поліетиленовий мішок для збирання речей пацієнта;
оцинковане відро для спалювання волосся;
клейончасту пелерину і бавовняну білу серветку;
ножиці;
машинку для стрижки волосся;
косинку (бавовняну та поліетиленову);
вату;
столовий оцет або оцтову кислоту (10 %);
препарати для дезінсекції (20 % розчин бензил-бензоату, водная мыльно- гасовая эмульсия, шампунь "Педилін", "Хантер", лосьйон "Ниттифор", 0,15% водно-эмульсионный р-р карбофоса, 0, 25% р-р эмульсии дипрезипа, 5% борная мазь, 0,5%метилацетафоса, средства : «Лонцид», «Нитилон», «Параплюс»и та ін.).
Оснащення для медичної сестри:
клейончастий фартух;
маска;
гумові рукавички.
При головному педикульозі волосся пацієнта обробляють одним із інсектицидних засобів,
накривають спочатку поліетиленовою, а потім бавовняною косинкою на 20—30 хв. (используя современные противопедикулёзные средства, следует внимательно читать инструкцию, выданную в аптеке и осуществлять противопедикулёзную обработку согласно ей).
Ретельно промивають волосся теплою водою із застосуванням шампуню або туалетного мила. Інсектициди в основному діють на дорослих осіб (вошей), а гниди (яйця вошей) видаляють механічним шляхом вичісування за допомогою гребінця. Перед цим волосся змочують теплим (35—40 °С) 10% розчином оцтової кислоти (оцтова кислота розчиняє хітинову речовину, якою гниди прикріпляються до волосся і тоді вони легко вичісуються гребінцем).
Якщо волосся голять за допомогою машинки, то його спалюють у відрі. Після дезінсекції пацієнтові здійснюють повне санітарне оброблення. Одяг пацієнта складають у поліетиленовий мішок і відправляють у дезінфекційну камеру. Дезінсекцію натільної білизни здійснюють методом кип'ятіння у 0,5 % розчині мийного засобу "Лотос" протягом 15 хв та методом прасування з обох боків.
Для лечения педикулёза у беременных женщин , детей до 5 лет, тяжелобольных с повреждениями кожи головы применяют механический способ освобождения от вшей.
У "Журналі обліку інфекційних захворювань "(Ф-060-У) реєструють необхідні відомості.
Про випадок виявлення педикульозу та відповідне санітарне оброблення здійснюють позначку на титульному листку медичної картки стаціонарного хворого (проведена обработка (чем), число, подпись медсестры).
Пацієнта додатково оглядають у лікувальному відділенні. Оброблення вважається ефективним, якщо волосся звільнене від вошей на всіх етапах розвитку. У відділеннях стаціонару протягом лікування оглядають кожні 7—10 днів медперсоналом відділення.
Санітарне оброблення:
повне санітарне оброблення проводять у ванній або під душем. Для миття пацієнта у ванній її
заповнюють на 2/3 об'єму водою температури 35—37 °С (вначале наполняют холодной затем добавляют горячую – уменьшить парообразование), вода должна доходить до уровня мечевидного отростка. У разі потреби необхідно допомогти пацієнтові роздягнутись. Ослабленого хворого супроводити до ванної кімнати та підтримувати його під пахви, коли він сідає у ванну та підводиться з неї. Якщо хворий не може митися сам, йому допомагають. Спочатку потрібно вимити голову, потім тулуб, руки і, нарешті, ноги. Продолжительность ванны не более 20-25 мин. Після миття шкіру витирають сухим рушником.
Якщо є можливість, то краще мити хворих під душем. Вагітних, роділь необхідно мити тільки під душем.
У разі погіршення самопочуття хворого (запаморочення, серцебиття, біль у ділянці серця, блідість) треба припинити миття; допомогти хворому вийти з ванни; покласти на кушетку з трохи піднятим ножним кінцем; накрити простирадлом; піднести до носа тампон, змочений нашатирним спиртом; розтерти скроні; до голови прикласти рушник, змочений холодною водою; викликати лікаря.
Часткове оброблення здійснюють поступовим протиранням окремих ділянок тіла
зволоженим водою (у разі потреби намиленим) рушником, розпочинаючи з обличчя і закінчуючи нижніми кінцівками. Кожну оброблену анатомічну ділянку тіла одразу висушують сухим рушником. Часткове оброблення здійснюють тяжкохворим, а також хворим із порушенням цілості шкірних покривів.
На титульном листе мед.карты делается отметка о проведении сан.обработки.
При загрозливих для життя станах спочатку надають пацієнтові невідкладну допомогу, а потім здійснюють часткове санітарне оброблення.
При надзвичайно загрозливих для життя станах пацієнта відразу транспортують в операційний блок або реанімаційне відділення.
Зараз, коли є можливість швидко зв'язатися по телефону з відповідними відділеннями стаціонару, на етапі надання першої невідкладної допомоги сповіщають у відділення і зразу за сигналом готується бригада для проведення реанімаційних заходів чи операційних втручань. Таким чином, не втрачається жодна хвилина для підготовки операційної та бригади лікарів і медичних сестер, що дуже важливо для своєчасного надання невідкладної лікарської допомоги. У такому разі часткове оброблення пацієнтів здійснюють у передопераційних або відразу після операції.
При необходимости постричь ногти на руках, ногах с помощью обеззараженных ножниц.
Переодевание б-го в чистое больничное белье.
Одяг пацієнта при надходженні його на стаціонарне лікування можуть забрати додому рідні (крім хворих, яких госпіталізують у інфекційне відділення).
При надходженні пацієнт може здати одяг у гардеробну, де він буде зберігатися до виписування хворого. Одяг хворого описують у трьох примірниках квитанцій. Один разом з одягом здають у гардеробну, другий залишається у приймальному відділенні і третій вклеюють у медичну картку стаціонарного хворого.
Якщо пацієнти надходять на стаціонарне лікування у вечірній або нічний час, то одяг кожного пацієнта розміщують в окремий чистий бавовняний мішок разом із квитанцією, і вранці санітарка передає його у гардеробну.
Гроші (значні суми), цінні речі, документи також приймають згідно опису у квитанціях у трьох екземплярах і зберігають їх у сейфі приймального відділення або сейфі контори лікарні.
Пацієнта попереджають, що медичний персонал відділень стаціонару не несе відповідальності за пропажі грошей, цінних речей та документів.
Санітарно-протиепідемічний режим палати .
Палати лікувального закладу повинні бути просторими, світлими. За сучасними гігієнічними нормами вважається, що 60 % палат мають бути розраховані на 4 ліжка, 20 % — на 2, 20 % — на 1 ліжко. Відстань між ліжками повинна бути не менше 1 м, щоб було зручно при транспортуванні хворого та наданні йому допомоги. У кожному відділенні для тяжкохворих або хворих з гнійною інфекцією необхідно мати палати-ізолятори, а також палати інтенсивного спостереження і догляду за тяжкохворими.
У палатах-ізоляторах повинні бути туалет, умивальник, необхідний для хворого посуд і предмети догляду. Обов'язковою є наявність сигналізації від кожного ліжка на сестринський пост, а ще краще — двобічного зв'язку пацієнта та чергової медсестри.
На одне ліжко в палаті має виділятися від 6,5 до 7,5 м2 площі, висота палат не менша ніж 3,5 м, тобто на 1 хворого припадає 22—25 м3 повітря. Співвідношення площі вікон до підлоги має становити 1:6, температура повітря у палаті має бути 18—22 °С. Бажано, щоб у кожній палаті був окремий санвузол. Палати мають бути добре освітлені. Стіни і радіатори опалення слід фарбувати світлою олійною фарбою, щоб під час прибирання їх можна добре помити. Найкращою з гігієнічної точки зору є підлога, вкрита лінолеумом. Вентиляція палат здійснюється за рахунок провітрювання, але кращим засобом вентиляції є кондиціювання повітря. Освітлення палат у вечірній час має здійснюватись за рахунок матового освітлення. Поряд із загальними світильниками бажано, щоб на кожній приліжковій тумбочці був настільний освітлювач.
Палати повинні бути обладнані належним чином. Там повинні стояти дерев'яні або металеві ліжка з пружинною сіткою, поверх якої кладеться матрац із наматрацною наволочкою, дві подушки ; наволочками, простирадло, ковдра з підковдрою та два рушники На ніжках ліжка прикріпленні коліщата з гумовими шинами, щоб з разі потреби можна було легко перемістити пацієнта з ліжком. Для тяжкохворих призначені функціональні ліжка, які уможливлюють надавання хворому різних положень.
На спинці ножного кінця ліжка прикріплюють рамочку, куди вставляють листок, де вказано прізвище, номер дієтичного стола, особливі нотатки, на які повинен звернути увагу медичний персонал, наприклад "Алергійна реакція на (указати препарат)", у деяких лікарнях сюди вставляють температурний листок.
У хворих, прикутих до ліжка, під ліжком на спеціальну підставку або низький стільчик, покритий чистою клейонкою, ставлять індивідуальне судно та сечоприймач, між ліжками розміщують приліжкові столики або тумбочки. На них виставляють посуд з їжею та склянку чи поїльник з питвом, у закритій частині повинні знаходитись індивідуальні речі пацієнта (зубна щітка, паста, мило, гребінець, одеколон, книжки тощо, а також невеликий запас дозволених продуктів, які не псуються).
У палаті повинен бути загальний стіл, який можуть використовувати як пацієнти, так і лікар та медична сестра. У загальних палатах доцільно використовувати персональні ширми, які дозволяють у разі потреби (виконання деяких маніпуляцій, відправлення фізіологічних потреб та ін.) відгородити хворого від сторонніх.
У палатах біля кожного ліжка мають бути вмонтовані індивідуальні лампи нічного використання, радіонавушники, кнопка сигналізації, підвішена на шнурі, щоб тяжкохворий міг нею скористатися, не змінюючи пози.
Палати для тяжкохворих розраховані на 1—2 місця з окремим санвузлом. Вони можуть бути двох видів: а) палати інтенсивної терапії, де розміщують хворих з тяжкими, гострими порушеннями органів дихання, кровообігу, але які не потребують реанімаційних засобів лікування. Ці палати мають бути обладнані сучасною лікувальною та діагностичною апаратурою, що забезпечує постійний контроль за життєвими показниками хворого. Такі палати забезпечуються централізованою подачею кисню; б) палати для тяжкохворих з хронічними та дуже тяжкими захворюваннями. Це група хворих, які потребують не стільки інтенсивного лікування, скільки постійного догляду: онкологічно тяжкохворі, хворі старечого віку, хворі на параліч тощо. Перебування такого контингенту хворих у загальних палатах стоїть на заваді одужання хворих із середнім перебігом захворювань.
Прибирання палат проводять не менше 2 разів на день вранці та ввечері вологими методами із застосуванням мийних засобів та кварцування, при наявності пацієнтів із значними виділеннями патогенної мікрофлори при вологому прибиранні палат використовують дезінфекційні засоби. Для уборки выделяют и маркируют инвентарь – ведро, швабру и т.д Регулярно провітрюють палати, відчинивши кватирку.
Один раз на тиждень здійснюють генеральне прибирання асептичних палат з використанням дезінфекційних засобів, камерного знезараження м'якого інвентарю та знезараження повітря. Під час проведення генерального прибирання використовують ті дезінфекційні розчини, що мають спороцидну активність, наприклад, 6 % розчин пероксиду водню з 0,5 % розчином мийного засобу ("Лотос"). Норма витрат дезінфекційного розчину становить 150—200 мл на 1 м2. Спочатку приміщення звільняють від обладнання і меблів. Промивають мийним розчином стелю, стіни, підлогу за системою 2 відер, тобто спочатку поверхні протирають ганчіркою, зволоженою мийним розчином, а потім іншою, зволоженою чистою водою. Далі приміщення обробляють 6 % розчином пероксиду водню. Експозиція 60 хв. Вимивають приміщення чистою водою. Так само обробляють і обладнання. Кварцують приміщення з обладнанням 60 хв, провітрюють 30 хв, знову кварцують 30 хв, потім провітрюють.
Послідовність дій у дотриманні санітарно-гігієнічного режиму
Заміна білизни хворим
1. Хворим постільну та натільну білизну замінює сестра-господарка вдень, вночі — санітарка або палатна медична сестра.
Замінюйте білизну 1 раз на 7—10 діб, а тяжкохворим — у разі потреби (після миття хворого під душем або після часткового оброблення шкіри).
Брудну білизну в палаті помістіть у клейончастий мішок, зберігайте її до відправки в пральню у спеціально відведеному приміщенні в баках з кришками.
Сестра-господарка надягає фартух, гумові рукавички та маску, потім проводить сортування брудної білизни, складає її в клейончастий мішок і відправляє в пральню на каталці.
У пральні білизну дезінфікують, замочуючи в 1% розчині хлораміну або 0,5% розчині хлорного вапна протягом ЗО хв. Потім білизну перуть із кип'ятінням.
Фартух, каталку дезінфікують, двічі протираючи 1% розчину хлораміну, а гумові рукавички, клейончастий мішок занурюють на 60 хв у 3% розчин хлораміну.
Після виписування хворого матрац, подушку, ковдру здають на оброблення у дезінфекційну камеру, де протягом ЗО хв знезаражують вільно поступаючою парою, температура якої 80 °С, а ліжко двічі протирають дезінфекційним розчином, потім — зволоженою водою полотниною.
Прибирання палат
Прибирання палат здійснюють не менш як 2 рази на добу — уранці та ввечері вологим методом із застосуванням мильно-содового розчину. На 10 л води беруть 1 брусок господарського мила, 200 г кальцинованої соди, роблять миловар. Потім на 10 л води використовують 500 мл мильно-содової суміші.
Для прибирання палат виділяють і маркірують інвентар — відро, швабру, полотнину для миття підлоги. У відділеннях хірургічного профілю не дозволяється підмітати підлогу віником або використовувати пилососи, щітки.
Прибирання палат починають з протирання підвіконня, батарей, панелей, меблів, дверей. Пастою чистять умивальники, потім миють підлогу.
Після вологого прибирання здійснюють кварцування палати протягом ЗО хв. При цьому хворі виходять на цей час із палати в коридор або в кімнату для відпочинку, а тяжкохворим закривають обличчя серветкою або рушником, щоб вони не отримали опіки рогівки.
Один раз на 10 діб у палатах здійснюють генеральне прибирання. На цей час хворих, якщо це можливо, переводять в інші
Использованный инвентарь дезинфицируют в 1% р-ре хлорамина -1 час, прополаскивают водой, высушивают. Дезинфекцию индивидуальных предметов ухода проводят согласно с действующими нормативами.
Подкладные судна, промывают тёплой водой и дезинфицируют в специально промаркированных ёмкостях в 3% хлорамина – 1час, споласкивают и просушивают.
Грелки, пузыри для льда, подкладные резиновые круги дважды протирают 1% р хлорамина с интервалом 15 м , прополаскивают, высушивают. При наличии мокроты – сплёвывают в индив. плевательницу с крышкой, 1/3 объёма которой заполняют 3% хлорамина или 6% перекиси водорода. Не реже 1р в день, мокроту выливают, а плевательницу промывают горячей водой, кипятят в 2% соды – 30 м.
Після виписування хворого зі стаціонару предмети індивідуального догляду дезінфікують, постільні речі (матрац, ковдра, подушки) знезаражують у дезкамері на протяжении 30 м , паром при т-ре 800. Використані ним тапочки знезаражуються протиранням тампоном, змоченим 40 % розчином формаліну або 40 % розчином оцтової кислоти, витримують 3 год у поліетиленовому пакеті, потім провітрюють.
Тумбочку ретельно обробляють дезінфекційним розчином всередині і зовні, після витриманої експозиції промивають чистою водою і провітрюють. Ліжко також дезінфікують і промивають чистою водою.
За належним порядком у тумбочках і холодильниках стежить буфетниця-роздавальниця. Вона також своєчасно розморожує холодильник, ретельно його промиває. Стежить за тим, щоб у тумбочках і холодильнику знаходились продукти, які дозволені для використання в стаціонарних умовах. Не дозволяється в лікарні з продуктів використовувати копченості, соління, маринади, ковбаси, гриби, спиртні напої. Перелік дозволених для споживання продуктів має бути у кожному відділенні, який погоджений із завідувачем відділення і дозволений для передач хворим.
|