Лекція 6 Санітарно-протиепідемічний режим лікувально-профілактичних закладів. А септик а та антисептик а

Скачати 393.93 Kb.

Назва	Лекція 6 Санітарно-протиепідемічний режим лікувально-профілактичних закладів. А септик а та антисептик а
Сторінка	1/3
Дата	01.04.2013
Розмір	393.93 Kb.
Тип	Лекція

bibl.com.ua > Біологія > Лекція

1 2 3

Лекція 6

Санітарно-протиепідемічний режим лікувально-профілактичних закладів. Асептика та антисептика.

План:

Асептика та антисептика. Правила та техніка безпеки під час роботи з інфікованим матеріалом.
Санітарно-протиепідемічний режим приймального відділення лікарні, палати, маніпуляційного кабінету, буфетної та інших приміщень стаціонару.
Чинні нормативні накази МОЗ України, з питань санітарно-протиепідемічного режиму.
Заходи безпеки в разі поранень, контактів з кров’ю та іншими біологічними рідинами пацієнта.

Поняття про асептику та антисептику. Призначення, методи, засоби.
АНТИСЕПТИКА - комплекс мероприятий, направленных на уничтожение микробов в ране, патологическом очаге или в организме в целом.

Методы антисептики:

Физические – цель : создание в ране неблагоприятных условий для развития бактерий, всасывания токсинов и продуктов распада ткани. Это обеспечивается наружным дренажированием раны тампонами и дренажами, высушиванием ран с помощью тепловых и световых процедур, кроме излучения «соллюкс» и кварцевой лампы.
Механические - цель : направление на быстрое удаление из раны некротических тканей, сгустков крови, посторонних тел, а вместе с ними и микроорганизмов. С этой целью проводят туалет ран (стрижку волос, обработку кожи около ран 5% р-м йода спиртовым или первичная хирургическая обработка ран).
Химические - цель : обеспечение уничтожения микробов в ране с помощью разных антисептических средств (бактерицидных или бактериостатических).
Биологические - цель : направление на повышение защитных сил организма и создание неблагоприятных условий для развития микроорганизмов. К биологическим антисептическим средствам относят : антибиотики ( с обязательным определением, чувствительности к нему микроорганизмов), ферменты -очищают рану от гноя и сгустков крови (трипсин, химотрипсин, рибонуклеаза) , иммунные сыворотки, антистафилакокковые глобулины, плазма.

АСЕПТИКА – система профилактических мероприятий направленных против возможности попадания микробов в ткани, органы, полости при диагностических исследований, лечебных манипуляциях.

В основу асептики положено правило: все, что соприкасается с раной ( руки мед.персонала, инструменты, перевязочный материал, операционное белье, шовный материал, воздух в операционной и перевязочной) должны быть стерильны.

Используются организационные мероприятия, физические факторы, а также химические препараты.

Имеются два источника попадания микробов в рану: экзогенный и эндогенный.

Экзогенный считается инфекция, при которой возбудители попадают в рану из внешней среды, окружающей больного: из воздуха (воздушная инфекция), с брызгами слюны и других жидкостей (капельная инфекция), с предметов оставляемых в ране (швы, дренажи) - имплантационная инфекция, с операционного белья, перевязочного материала, рук хирурга (контактная инфекция).

Эндогенный источник инфекции находится внутри организма или на его покровах (кожа, желудочно-кишечный тракт, дыхательные пути и др.). Возбудители эндогенной инфекции могут попасть в рану непосредственно или по кровеносным и лимфатическим путям.

ДО ВВЕДЕНИЯ МЕТОДОВ АСЕПТИКИ И АНТИСЕПТИКИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННАЯ СМЕРТНОСТЬ ДОСТИГАЛА 80%: БОЛЬНЫЕ УМИРАЛИ ОТ ГНОЙНЫХ, ГНИЛОСТНЫХ И ГАНГРЕНОЗНЫХ ПРОЦЕССОВ

Профилактика воздушно-капельной инфекции. С целью профилактики воздушно-капельной инфекции входить в операционную без маски запрещается. Запрещается также лишнее хождение, разговоры, не связанные непосредственно с операцией. В операционной должны быть кондиционеры, обеспечивающие обмен воздуха не менее 3-4 раз в час. Для дезинфекции воздуха в операционной используют бактерицидные и кварцевые лампы.

Профилактика контактной инфекции. Достигается обеззараживанием рук, операционного поля, стерилизацией инструментов, операционного белья и перевязочного материала.

Особое значение для поддержания асептики имеет состояние рук медперсонала. Руки медперсонала более чем в 50% случаев являются факторами передачи инфекции!! На коже рук содержится большое количество микроорганизмов:
Резидентная (индигенная) – постоянно пребывает на коже (непатогенная или условно-патогенная). При определенных условиях могут приводить к инфицированию (S.epidermidis, Micrococcus luteus и др.).
Транзиторная (временная) – разнообразна в видовом составе.
Временно-резидентная – принадлежит к транзиторной, но могут длительно находиться на коже.

Микроорганизмы имеются не только на поверхности кожи рук, но и в порах, многочисленных складках, волосяных луковицах, потовых и сальных железах. Особенно много микробов под ногтевыми пластинами. Особы имеющие на руках трещины, мозоли, воспалительные процессы не допускаются к операции.

Суммарное количество микроорганизмов на руках персонала зависит от времени работы и увеличивается в среднем на 16 микроорганизмов в минуту.

Более высокая плотность микроорганизмов устанавливается на руках после прямого контакта с пациентом:

после манипуляций на органах дыхания;
контакта с жидкостями организма;
после окончания процедур по уходу за пациентом

Варианты передачи инфекции руками:

I. При уходе за одним пациентом из одного локуса организма в другой: пациент локус А – руки – пациент локус В.
II. При уходе за несколькими пациентами от одного пациента другому: пациент А – руки – пациент В.
III. При контакте с контаминированными пациентом объектами внешней среды: пациент А – объект внешней среды - руки пациента В (контаминация – занос грязного в чистое ).
IV. При контакте с объектами внешней среды, контаминированными другим медицинским персоналом: пациент А – руки- объекты внешней среды - руки - пациент В.
V. При контакте с контаминированными руками с медицинскими изделиями (инструмент, медикаменты), особенно со стерильными: пациент А – руки – медицинские изделия - пациент В.

Правила та техніка безпеки під час роботи з інфікованим матеріалом, його знезаражування.

Обробляти руки до і після контакту з пацієнтом.
Ставитись до крові та виділень пацієнта як до потенційно інфікованих і працювати з ними лише в рукавичках; вважати всю білизну, забруднену кров'ю або різними виділеннями, як потенційно інфіковану.
Використовувати спеціально волого непроникаючий одяг для захисту тіла від можливого попадання крові і рідин.
Якщо цілість шкіри порушена, перед початком маніпуляції ушкоджену ділянку слід закрити лейкопластиром або змазати клеєм БФ. Медицинские работники с травмами, ранами на руках, эксудативными поражениями кожи рук, которые невозможно закрыть лейкопластырем или резиновыми перчатками, освобождаются на период заболевания от непосредственного медицинского обслуживания больных и контакта с предметами ухода за ними.
Какие-либо емкости с кровью, другими биологическими жидкостями (без исключения), биоматериалами (тканями, кусочками органов и тому подобное) сразу на месте взятия плотно закрываются резиновыми или пластмассовыми пробками.
В лечебных заведениях для обеспечения обеззараживания при случайном вытекании жидкости кровь и другие биоматериалы транспортируются в штативах, уложенных в. .контейнеры, биксы или пеналы, на дно которых укладывается четырехшаровая сухая салфетка. Эти контейнеры после разгрузки обрабатывают дезрастворами. Не допускается вкладывание бланков, направлений или другой документации в контейнер или бикс.
Відкриваючи флакон з медикаментами, кров'ю та її компонентами, а також ампули з сироваткою, необхідно уникати проколів, порізів рукавичок та рук.
Забороняється повторно використовувати одноразовий інструментарій.
Не можна використовувати інструментарій багаторазового використання, який не пройшов усього циклу передстерилізаційного очищення, тест-контроль на приховану кров і стерильність.
На робочих місцях повинні бути посудини з кришками для використаних шприців, голок, рукавичок, ватно-марлевого матеріалу (на кожній посудині повинне бути чітке маркування).

Обеззараживание инфицированного материала проводят согласно с действующими нормативами.

Методы, средства, режимы дезинфекции, предстерилизационной очистки и стерилизации изделий медицинского назначения устанавливает отраслевой стандарт (ОСТ 42-21-2-85), закрепленный приказом №770 МЗ СССР от 10.06.1985 г. «Стерилизация и дезинфекция изделий медицинского назначения. Методы, действия и режимы», который дополнен приказом №408 от 12.07.89 года "О мерах по снижению заболеваемости вирусными гепатитами в стране".
Санітарно-протиепідемічний режим приймального відділення лікарні. Правила приймання і санітарного оброблення пацієнтів. Санітарно-протиепідемічний режим палати, маніпуляційного кабінету, буфетної та інших приміщень стаціонару.
Приймальне відділення лікарні є частиною стаціонару, в якому здійснюють прийом, огляд, об'єктивне обстеження та первинну діагностику, реєстрацію хворих, визначають відділення для подальшої госпіталізації, а також проводять санітарне оброблення, транспортування пацієнтів у лікувальне відділення, здійснюють довідково-інформаційну роботу. У разі потреби надають невідкладну медичну допомогу.

Від грамотності та організованості дій медичного персоналу приймального відділення часто залежить успіх та результати лікування пацієнтів.

Приймальні відділення можуть бути двох типів: централізоване і децентралізоване.

Централізоване — це одне приймальне відділення зі складною структурою, що створюється у багатопрофільних неінфекційних лікарнях, особливо в тому разі, коли відділення розташовані в одному корпусі. Приймальне відділення складається із приміщення для чекання, реєстратури, процедурного кабінету, кількох оглядових та Діагностичних кабінетів, ізолятора, санпропускника, кабінету чергового лікаря, санвузла.

У приймальному відділені багатопрофільних лікарень або не далеко від нього розміщують перев'язну, а іноді й малу операційну, рентгенкабінет і лабораторію.

Також можуть бути створенні спеціальні діагностичні палати та ізолятори, в яких перебувають пацієнти з неуточненим діагнозом. їх обстежують протягом декількох днів з метою уточнення захворювання.

Неподалік від приймального відділення повинен знаходитись склад для зберігання одягу пацієнтів.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ПРИЙМАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ

1. Приміщення приймального відділення повинні бути розташовані таким чином, щоб хворі, які виписуються зі стаціонару, не стикалися з хворими, яких госпіталізують.

До приймального відділення мають прилягати широкий асфальтований під'їзд, широкі сходи та двері, щоб зручно було нести ноші або везти каталку.
Біля входу до приймального відділення повинна бути прикріплена вивіска, яку добре видно здалеку в будь-яку годину доби.
Зв'язок приймального відділення з відділеннями лікарні повинен здійснюватись за допомогою вантажного ліфта.

Децентралізоване — це приймальне відділення, що створюється на базі:

а) інфекційного відділення; б) пологових будинків.

У приймальному відділенні не повинно бути зустрічного потоку хворих. Так, у санпропускник пацієнт заходить чи його доправляють через двері роздягальні, у санпропускнику здійснюють санітарне оброблення, потім одягають пацієнта і через другі двері його направляють (транспортують) у відповідне відділення стаціонару.

У приймальному відділенні санитарно- гигиенический режим должен исключить занесение инфекции в стационар. После осмотра каждого больного, который поступил, клеёнку на кушетке , поверхность столов дважды с интервалом 15 мин, протирают 3% р-ром хлорамина или 0,5% р-ром хлорной извести, прополаскивают водой и высушивают.

Больного осматривают на педикулез, он проходит санитарную обработку. При проведенні санітарного оброблення для кожного пацієнта повинна використовуватися продезінфікована мочалка і окремий фасований брусочок мила.

Больной переодевается в чистую одежду (с разрешения врача может остаться в своём белье). После осмотра больного руки вымыть при двухразовом намыливании, а после осмотра инфекционного – в течении 2 мин 0,5% р. Хлорамина или 0,1% р. Дезактина -1. Приёмное отделение должно иметь средства дезинфекции и дезинсекции, мыло, мочалки индивидуального использования, посуду для использованных и чистых мочалок, наконечники для клизм и посуду для их хранения в чистом виде. После осмотра больного металлические шпатели замачивают 3% хлорамина на 1 час, прополаскивают, термометры дезинфицируют в 1% хлорамина или 0,2% р. Дезактина – 30 мин – замачивают, промывают водой и высушивают салфеткой.

Ножницы, бритву для бритья, машинку для бритья волос обеззараживают в тройном р-ре (состав тройного р-ра: карболовая к-та -10, формальдегид – 20, натрия гидрокарбонат -30, вода – до 1 л) 45мин. Промывают проточной водой и высушивают.

Помещение приёмного отделения прибирают не менее 2-х раз в день влажным методом с использованием дезрастворов (1% хлорамина или 0,5% хлорамина, 0,5% р-ром хлорной извести, в период строгого санитарно-противоэпидемический режима - 3% р-ром хлорной извести).

Для прибирання повинне використовуватися промарковане окремо для різних приміщень приладдя (відра, швабри, ганчірки).

Уборочный инвентарь после использования замачивают на 1 час в 1% р. хлорамина, , прополаскивают, высушивают. Швабру протирают 2-ажды дезр-ром. После использования стены ванны хорошо моют щёткой, смоченной 3% р. хлорамина, потом споласкивают несколько раз горячей водой. Мочалки после использования кипятят в дистилир. воде -30 м .

Після транспортування кожного пацієнта каталка-носилки або крісло-каталка повинні знезаражуватись.

ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ І САНІТАРНОГО ОБРОБЛЕННЯ ПАЦІЄНТА

Возможные варианты поступления больных в приёмное отделение:

По направлению участкового врач (плановая госпитализация).Для планової госпіталізації пацієнтів доправляють у приймальне відділення, маючи на руках направлення від лікаря, а також виписку із амбулаторної картки, результати амбулаторних досліджень. Якщо питання про госпіталізацію попередньо узгоджене з лікарем, медична сестра одразу заповнює картку стаціонарного хворого та всю необхідну документацію і самостійно здійснює приймання пацієнта.
Машиной «скорой помощи» (при несчастных случаях, острых з-х).
Самостоятельно без направления, если стало плохо на улице и сам обратился в больницу. При негайній потребі їх госпіталізують. У інших випадках (наприклад, при гіпертонічному кризі) хворому надають допомогу, певний час спостерігають за станом здоров'я і при позитивній динаміці відпускають.
При переводе из других ЛПУ;

У деяких випадках пацієнтові можуть відмовити у госпіталізації із-за відсутності показань, відсутності вільних місць.

Існує певний порядок організації роботи і черговості госпіталізації при масових надходженнях хворих до стаціонару (катастрофи, катаклізми). У такому разі медична сестра приймального відділення терміново викликає колег для надання допомоги із відділеннь стаціонару. У першу чергу приймають і реєструють тяжкохворих, потім хворих середньої тяжкості, і в останню чергу приймають хворих за направленням.

Документація приймального відділення:

«Журнал реєстрації осіб, направлених на стаціонарне лікування»
«Журнал реєстрації відмов від госпіталізації» - заносять паспортні дані пацієнта, лікар записує дані об'єктивного обстеження пацієнта, у разі потреби результати лабораторного, рентгенологічного дослідження та ін., діагноз, причину відмовлення, відповідні рекомендації або подальші дії по відношенню до пацієнта (лікування в амбулаторних умовах, направлення у приймальне відділення відповідного за профілем захворювання лікувального закладу та ін.).У разі відмови пацієнта від запропонованого йому стаціонарного лікування консиліум у складі трьох лікарів складає акт про те, що хворий(а) категорично відмовляється від необхідної йому(їй) госпіталізації та стаціонарного лікування у відділенні. Проводить співбесіду з хворим(ою) про необхідність стаціонарного лікування і можливих наслідків у випадку його(її) відмови. Вказують, що хворий(а) категорично відмовляється від госпіталізації навіть після проведеної спільної бесіди і що хворий(а) попереджений про наслідки відмови. Підписується хворий(а), лікарі, проставляють дату. Такий акт підшивають до відповідного запису в «Журналі реєстрації відмов від госпіталізації».
«Журнал алфавіт»
«Журнал регистрации инфекционных больных». Ф 060-у
«Журнал регистрации описи ценностей».
«Журнал дорожно-транспортных происшествий».
«Специальный журнал учета лиц, обратившихся в медицинское учреждение с телесными повреждениями уголовного характера».

Усі журнали пронумеровані, прошиті і скріплени підписом головного лікаря і круглою печаткою закладу з тим, щоб із перших джерел були занесені достовірні дані і не допущені перекручення.

Медична сестра приймального відділення повинна організувати огляд пацієнта лікарем. Оглядати пацієнтів в оглядовому кабінеті і давати письмовий дозвіл на госпіталізацію в денний час може лікар приймального відділення чи лікар-ординатор відповідного за профілем відділення або завідувач відділення; у нічний час — черговий лікар. До приходу лікаря медична сестра повинна:

зібрати анамнез про перенесений вірусний гепатит, дані про епідоточення.
виміряти пацієнтові температуру, АТ,
оглянути його на предмет виявлення:

корости;
інфекційних захворювань, - у приймальному відділенні повинно бути три протичумних комплекти, які використовують медичні працівники (лікар, медична сестра, санітарка) у разі надходження хворих із особливо небезпечними інфекційними захворюваннями (чума, холера, сибірка) з тим, щоб самим не заразитися від пацієнтів.

Якщо у хворого, що надходить до стаціонару, у приймальному відділенні виявлено інфекційне захворювання, то тактика медичного персоналу має бути такою: до появи бригади "Швидкої медичної допомоги", яка спеціалізується на перевезенні інфекційних хворих, сестра приймального відділення заповнює "Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре, професійне захворювання "(Ф-058-У), яке направляють до санепідстанції.

онкологічних захворювань;
педикульозу (ураження головними та платтяними вошами називається педикульозом,

лобковими- фтиріозом). - вши часто локализуются в затылочной и височной областях (головные вши), платяные вши откладывают яйца в складках белья. Размеры вшей от 1,5 до 4мм, а их яиц (гнид)- 0, 6 – 1мм. Гниды – продолговатой формы, приклеиваются к волосяному стержню и располагаются вблизи корней волос. Платтяні та головні воші є переносниками висипного тифу, волинської гарячки та зворотного тифу. Лобкові воші практично не мають епідеміологічного значення, однак також, як і платтяні та головні воші, спричинюють людині неспокій, викликають свербіж. При сильних розчісуваннях можливі різноманітні гнійничкові захворювання шкіри. Воші поширюються, переповзаючи з однієї людини на іншу при безпосередньому контакті, при користуванні спільними речами — одягом, білизною, головним убором, гребінцем та ін. Запрещено отказывать в госпитализации по основному заболеванию из-за педикулёза, фтириоза.

Про кожний випадок педикульозу працівник повинен повідомити у територіальну санепідемстанцію або дезстанцію по телефону в перші години виявлення, а також надіслати "Екстрене повідомленні про інфекційне захворювання, харчове, гостре, професійне отруєн ня" (Ф-058-У) не пізніше 12 год з моменту виявлення.
За вказівкою лікаря медична сестра визначає антропометричні дані пацієнта:

Вимірювання зросту проводять за допомогою спеціального приладу — зростоміра. Вертикальна його планка має сантиметрові поділки. Уздовж планки пересувається горизонтально розташована планшетка. На основу зростоміра стелять аркуш паперу або чисту клейонку. Хворий стоїть без взуття спиною до планки, щільно торкаючись її п'ятами, сідницями, лопатками та потилицею. Голова хворого в момент вимірювання зросту повинна знаходитися у такому положенні, щоб верхній край зовнішнього слухового проходу та кути очей були на одній горизонтальній лінії. Планшетку опускають на голову хворого та відраховують поділки на шкалі до нижнього краю планшетки.

Вимірювання зросту хворого можна проводити й у положенні сидячи; до висоти хворого у положенні сидячи додають відстань від підлоги до лавки зростоміра. Зріст тяжкохворого вимірюють сантиметровою стрічкою у положенні лежачи від тім'я до нижньої поверхні п'ят. Отриманий результат заносять у відповідну медичну документацію (медичну картку стаціонарного хворого).

Визначення маси тіла хворого здійснюють на медичних вагах, які перед цією процедурою правильно встановлюють та відрегульовують. Хворий повинен бути одягнений тільки в натільну білизну. Перевіряють рівновагу ваг нульовим положенням грузила, закривають затвор.

На ваги стелять чисту клейонку або аркуш паперу і пропонують пацієнтові стати на середину основи ваг обличчям до шкали. Відводять затвор і пересувають грузило по нижній шкалі доти, доки приблизно не буде визначена маса тіла. Пересувають мале грузило верхньої планки до досягнення рівноваги та визначають масу тіла з точністю до 100 г. Зачиняють затвор і дозволяють пацієнтові зійти з основи ваг. Показники нижньої (одна поділка відповідає 1 кг) та верхньої (одна поділка відповідає 100 г) планок підсумовують.

Вимірювання обводу грудної клітки. Пацієнтові пропонують зняти одяг з верхньої частини тіла. Сантиметрову стрічку обводять навколо грудної клітки так, щоб вона ззаду проходила під нижніми кутами лопаток, а спереду — на рівні IV ребра (у чоловіків під сосками, У жінок — вище грудних залоз).

Вимірюють обвід грудної клітки в стані спокійного дихання, під час максимального вдиху і видиху. Отриманий результат заносять у відповідну медичну документацію.

Різниця вимірів грудної клітки називається екскурсією грудної клітки. Величини різниці вимірів у 8—10—12 см свідчать про добрий розвиток дихального апарату. У людей, які не займаються фізичною працею і фізкультурою, а також у людей із захворюваннями органів дихання екскурсія грудної клітки не більше 5—6 см.

Вимірювання обводу живота. Таку процедуру проводять паралельно з визначенням маси тіла при ожирінні і асциті для спостереження динаміки цих показників при лікуванні пацієнтів. Процедуру проводять натще. Пацієнтові пропонують лягти на спину і звільнити від одягу ділянку живота. Сантиметрову стрічку обводять навколо тулуба, щоб ззаду вона проходила на рівні III поперекового хребця, а спереду — на рівні пупка. Отриманий результат заносять у відповідну медичну документацію.

Антропометричні дані мають відповідне значення в діагностиці деяких захворювань і є достатньо надійним методом контролю динаміки набряків.

Лікар оглядає пацієнта, дає письмовий дозвіл на направлення його у відповідне відділення.

После решения врача о госпитализации пациента в больницу, медсестра заполняет:

Титульный лист «Медицинской карты стационарного больного» Ф 003-у, где запивывает все сведения о больном ( паспортные данные, адрес, т-н, место работы, кем доставлен, Ds – при направлении, дату поступления) из паспорта –группа крови, резус ф-ктор, есть ли аллергия на лекарства. Дані записує дуже уважно, тому що в подальшому вся медична документація заповнюється на основі цих даних, а також ретельно записує всі дані до графи "Діагноз при надходженні". Якщо пацієнт доправлений у непритомному стані, то необхідні дані записують зі слів осіб, що його супроводжують. Якщо відсутня і така можливість, то у графі "Прізвище, ім'я, по батькові" записують "Невідомий" і відповідні зовнішні дані про такого пацієнта передають у найближчий відділ міліції. Також заносять відповідні дані у "Журнал реєстрації осіб, направлених на стаціонарне лікування".
Статистическую карту 066\у выбывшего из стационара.
Оформляет температурный лист.
Оформляет лист назначений.

Врач решает вопрос о способе сан.обработки и транспортировки больного.

Санобработка больного проводится в санпропускнике и включает:

1 2 3

Схожі:

ЗАКОН УКРАЇНИ Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних...	ЗАКОН УКРАЇНИ Охорона праці це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних...
1. Що означає термін „охорона праці”: D система правових, соціально-економічних,... На яких з наведених нижче основних принципах базується державна політика України в галузі охорони праці	Тест з охорони праці Охорона праці це а це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних...
1. Правові та організаційні основи охорони праці Охорона праці це а це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних...	УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я Стан підготовки ЛПЗ області до роботи в осінньо-зимовий період перебуває під контролем в управлінні охорони здоров′я ОДА та керівників...
Задача охорони праці звести до мінімуму ймовірність ураження під... Охорона праці (ОП) – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних...	План роботи Нікопольської міської ради VI скликання на І півріччя... Про затвердження програм розвитку лікувально-профілактичних установ охорони здоров’я
1 Організація виявлення туберкульозу в лікувально-профілактичних... «загальна практика-сімейна медицина» із самостійної підготовки до практичних занять	УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я Заслухавши і обговоривши інформацію провідного спеціаліста з охорони праці Собчука А. М. про стан пожежної безпеки в лікувально-профілактичних...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання