РОЗДІЛ 3 СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД ЖИВОГО СВІТУ
|
|
Скачати 2.14 Mb.
|
|
Відділ Червоні водорості або Багрянки Ця група включає біля 4000 видів, переважна більшість яких – мешканці дна моря і лише нечисленні форми зустрічаються у прісних водоймах. Своєрідність червоних водоростей полягає перш за все в наборі пігментів. Окрім звичайних хлорофілів та каротиноїдів у платівках багрянок містяться пігмент червоного кольору – фікоеритрин. Є і фікобіліни, які зустрічаються у синьо-зелених водоростей. Різні співвідношення цих пігментів визначають різноманітні фарби – від яскраво-червоної до голубовато-зеленої та жовтої. У результаті фотосинтезу в цитоплазмі клітин відкладається особливий крохмаль, близький за складом до глікогену. Друга важлива властивість – складний статевий процес, який відрізняється від такого у інших водоростей. Запліднення здійснюється при пасивному переносі чоловічих гамет (вони втратили джгутики) до жіночих. Спостерігається також вегетативний процес розмноження та за допомогою спор. Більшість багрянок мають розміри від декількох сантиметрів до 1 – 2м, але зустрічаються і одноклітинні організми. Зовнішня будова червоних водоростей дуже своєрідна. Їхня слань здебільшого так розчленована, що нагадує стебло і листя. Серед них є нитковидні, пластинчасті, циліндричні, коркові, у вигляді шнурів або розгалужених кущів. Тіло багрянок дуже ніжне, тендітне. Вони завжди прикріплені до каміння, раковин за допомогою нитковидних виростів – ризоїдів. Мешкають на різних глибинах (до 200м). У деяких (кам’яні водорості) в клітинах відкладається велика кількість СаСО3 та МgСО3. Такі багрянки разом з коралами приймають участь в утворенні рифів. Червоні водорості грають значну роль у житті моря. Разом з бурими це найбільш розповсюджені рослинні організми у морських біоценозах. Вони служать джерелом органічної речовини у морі та їжею морським тваринам, можуть жити на дуже великих глибинах, що дуже важливо для підтримки життя інших живих істот у цих умовах. Практичне значення багрянок для людини велике. Одну із водоростей, що живе в Північному морі, – хондрус – вживають як ліки при захворюванні дихальних шляхів. Червоні водорості використовуються для одержання агар – агару, який використовується в кондитерському виробництві. Також речовини, отримані з червоних водоростей використовують в мікробіології для одержання чистих культур мікробів. Природні запаси багрянок у нашій країні незначні, тому учені займаються розробкою наукових основ вирощування червоних водоростей у Чорному морі. Найбільш відомими є порфіра, радименія (рис.3.6).  Рис.3.6. Червоні водорості. Відділ Діатомові водорості У цьому відділі більш ніж 150 000 видів одноклітинних і колоніальних рослин. Вони характеризуються наявністю на поверхні талома кремнеземного панцира. Найбільш широко розповсюдженим представником одноклітинних діатомових водоростей є пінулярія, навікула, цимбелата ін. Пінулярія – це водорість мікроскопічних розмірів. Живе в прісних водоймищах і на вологому ґрунті. Відрізняється тим, що поверхнева оболонка її тіла просякнута кремнеземом. Вона складається з двох стулок, що насуваються одна на одну, як кришка на коробку. У цитоплазмі клітини є ядро і хроматофори, які містять зелений хлорофіл і бурий діатомін. Діатомові водорості складають головну масу планктону на поверхні водоймища, зустрічаються і в бентосі як у прісній, так і в солоній воді. Після відмирання діатомових водоростей їх кремнеземові, панцирі тонуть і накопичуються на дні водоймища в таких величезних кількостях, що утворюють міцні поклади, осадові гірські породи – трепел і діатоміт. З них виробляють будівельні камені. Трепел використовується при поліруванні виробів і як добриво. Відділ Бурі водорості Бурі водорості виключно морські рослини. У теперішній час вони нараховують 1500 видів. Загальною зовнішньою ознакою служить жовтувато-бурий кольор їх верствища. Їхні клітини містять у хроматофорах різні пігменти: хлорофіл (зелений), каротин (червоний), ксантофіл (помаранчевий) і фукоксантин, буре забарвлення якого і обумовлює забарвлення водоростей. Крім того вони відрізняються і чітким чергуванням поколінь у життєвому циклі. Розміри їх різноманітні: від 0,1 мм до 10 м та більше. Також мінлива і форма верствища. Зустрічаються нитковидні, корковидні, кулясті, пластинчасті, кущовидні. Верствище багатьох вміщують газові вакуолі, які удержують водорості у вертикальному положенні. У багатьох видів бурих водоростей верствище складається з декількох рядів клітин, щільно з’єднаних між собою по всій довжині та нагадуючи паренхіму вищих рослин. У багатьох таломах відрізняють кору з інтенсивно пофарбованих клітин, які вміщують велику кількість хлоропластів, і серцевину, яка складається із безкольорових клітин. Вона служить для транспортування продуктів фотосинтезу та виконує механічну функцію. Таким чином, у бурих водоростей накреслюється розподіл клітин верствища на тканини. Бурі водорості завжди прикріплені до ґрунту або до інших рослин за допомогою ризоїдів. Розповсюджені вони в усіх водах – від тропічних до приполярних. В Атлантичному, Тихому і Індійському океанах бурих водоростей місцями так багато, що вони перешкоджають судноплавству Найбільш часто зустрічаються на глибинах 6–15 м, але бувають випадки їх мешкання на глибині до 200 м. У бурих водоростей зустрічаються всі форми розмноження. Бурі водорості найбільш широко використовуються людиною у порівнянні з іншими представниками цієї групи. Мають запасну речовину ламінарин. Вони – єдине джерело такого цінного продукту, як альгінати, які використовуються при виготовленні консервів, фруктових соків, речовин, якими фарбують та клеять. Вживання альгінатів підвищує якість друкування книг, робить натуральні тканини такими, що не втрачають фарби та не промокають; підвищує стійкість фарбованого покриття і будівельних матеріалів. З їх допомогою одержують високоякісні мастильні речовини для машин, мазі та пасти для фармацевтичної та парфумерної промисловості. Широко використовують спирт манніт, добутий з бурих водоростей. У медицині він використовується як кровозамінник при хірургічних операціях. Використовують манніт і у виробництві синтетичних смол, фарб, вибухівки. У сільському господарстві бурі водорості вживаються у якості кормового додатку. Ще з них видобувають йод. Типові представники відділу це макроцистис, фукус, ламінарія, саргасум. Ламінарія цукрова має слань, розчленовану на стовбур, що досягає 1м у довжину, і слизову листкову пластинку від 1 до 13м у довжину. Уся слань живе декілька років, а листкова пластинка змінюється щорічно. Ламінарію називають ще морською капустою. Вона накопичує поживну речовину ламінарин, а також йод, завдяки чому ламінарія в деяких країнах культивується. Деякі види ламінарії в Китаї, Японії, Росії вживаються в їжу (салати, вінегрети, ікра, голубці, мармелад та ін.). З пластинчатої частини слані ламінарії виготовляється порошок, що містить йод. Використовується в медицині для лікування атеросклерозу і зоба. Також відомим представником бурих водоростей є саргасум, який у великий кількості зустрічається у Саргасовому морі і перешкоджає судноплавству. У прибережній смузі Чорного моря зустрічається цистозейра. Відділ Зелені водорості Зелені водорості – найчисленніший з усіх відділів водоростей, їх налічується близько 15000 видів, включаючи одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні організми. Усі вони відрізняються чистим зеленим кольором своїх таломів, схожим з зафарбленням вищих рослин, та обумовленим перевагою хлорофілів над іншими пігментами. У зв’язку з будовою тіла їх ділять на 5 класів; 3 основні з них це – Вольвоксові, Протококкові, Улотриксові. До класу Вольвоксові відносяться найбільш примітивні представники цієї групи. Вони мають джгутики, які рухливі на протязі усього життя. Широко розповсюдженні, швидко розмножуються і внаслідок цього грають значну роль у коловерті речовин у природі. Беруть активну участь у вичищенні забруднених та стоячих водойм, у формуванні озерного мулу – сапропелю, служать джерелом їжі для багатьох видів дрібних безхребетних. Крім одноклітинних водоростей, є ще колоніальні форми, типовим представником яких є вольвокс, або вовчок. Ця водорість являє собою кулеподібну колонію клітин, розташованих одним шаром. Внутрішня частина кулі заповнена слизом. Кількість клітин у колонії до 50 000. Дуже великі кулі-колонії досягають розміру макового зернятка І помітні неозброєним оком. Живе вольвокс у прісних стічних водоймищах, невисихаючих калюжах. Клас Протококові постає як одноклітинними (хлорела, хламідомонада) так і багатоклітинними видами. В усіх представників класу у вегетативній фазі життєвого циклу відсутні джгутики. Вони нерухомі. Широко розповсюдженні, віддають перевагу забрудненим водоймищам та інтенсивно очищують стічні води. Деякі види прикріплюються до Ракоподібних, покриваючи їх суцільним нальотом. Внаслідок невимогливості до умов мешкання хлорелу вирощують промисловим шляхом, як додаткове джерело протеїнів на корм худоби. Розповсюдженим представником класу є хламідомонада. Вона частіше всього зустрічається у прісних водоймищах та калюжах під час їхнього цвітіння. У перекладі з грецької мови слово "хламідомонада" означає найпростіший організм, покритий оболонкою. Це одноклітинна водорість з двома джгутиками. Вона містить чашоподібний хлоропласт (хроматофор), піреноїд, багатий на білки і крохмаль. Ядро містить два ядерця, біля основи джгутиків є дві пульсуючі вакуолі. Розмножується вегетативним і статевим шляхом. Крізь оболонку хламідомонада вбирає з води мінеральні речовини й вуглекислий газ. На світлі в хроматофорі в процесі фотосинтезу утворюється цукор і виділяється кисень. Але хламідомонада може вбирати з навколишнього середовища й готові органічні речовини, розчинені у воді. Тому хламідомонаду разом з іншими одноклітинними зеленими водоростями використовують в очисних спорудах: вони очищують воду від шкідливих домішок. Цікавим представником одноклітинних зелених водоростей є хлорела, види якої живуть у прісній воді, на вологому ґрунті, на стовбурах дерев, навіть у симбіозі (взаємовигідне співжиття) з тваринами (інфузоріями, гідрами, черв'яками). Хлорела у перекладі означає зеленушка. Вона давно привертає до себе увагу вчених насамперед своїми незвичайними поживними властивостями. Цікаві хлорели тим, що досить інтенсивно фотосинтезують, створюючи при цьому велику кількість органічної речовини, значно більше, ніж інші зелені рослини. Врожай хлорели протягом доби становить до 200 кг/га, що удвічі перебільшує врожай кукурудзи. Зібрана маса хлорели на 50% складається з білків на 22% – з жирів, на 12% – з вуглеводів, на 10% – з мінеральних солей. Хлорела містить вітаміни Д, В, С. Наприклад, вітаміну С у ній міститься в 100, а вітаміну А в 500 разів більше, ніж у молоці. Вітаміну С у хлорелі вдвічі більше, ніж у лимонному соку. У її складі є десять незамінних для тварин амінокислот. Нарешті, хлорела в недалекому майбутньому в космічному кораблі допоможе створити замкнутий кругообіг речовин, необхідний для забезпечення космонавтів їжею і киснем у тривалих польотах. Хлорела – це рослина, що виконує космічну роль, про що мріяв засновник наукової астронавтики К. Е.Ціолковський. Він писав: "Як зелена атмосфера очищується рослинами за допомогою Сонця, так може поновлюватися і штучна атмосфера космічного корабля". Клас Улотриксових об’єднує велику кількість різноманітних зелених водоростей, загальною ознакою яких служить нитяна або пластинчаста будова талому. Найбільш відомі представники цього класу – це рід Улотрикс, який мешкає у прісних водах, та рід Ульва, який живе у морях і відомий під назвою “морський салат”. У проточних водоймах часто можна помітити яскраво – зелені скупчення шовковистих ниток, прикріплених до підводного каміння і корчів. Це багатоклітинна нитчаста водорість улотрикс (рис.3.7). Її нитки складаються з ряду коротких клітин і досягають довжини 10см. У цитоплазмі кожної клітини є ядро і хроматофор у вигляді незамкнутого кільця. Клітини діляться і нитка росте. Живиться улотрикс так само, як і хламідомонада.  Рис.3.7. Нитчаста водорість улотрикс і її розмноження. Еволюція зелених водоростей у водному середовищі не привела до утворення складно влаштованих та величезних таломів з диференціацією їх на тканини. Це відбулося при освоєнні зеленими водоростями суші та розвитку Вищих наземних рослин. 3.4.2 Вищі Рослини Загальна характеристика. До вищих рослин відносяться ті, розвиток яких супроводжується утворенням зародку, а тіло розчленоване на стебло, корінь та листя. Це складні багатоклітинні організми, клітини яких диференційовані і утворюють різні тканини, які мають визначне функціональне значення. Характерна риса вищих рослин – наявність провідної системи (трахеїд та судин), які забезпечують обмін речовинами між полярними частинами організму. Звідси виникла ще одна назва вищих рослин – судинні. До них відносяться: Мохоподібні, Хвощеподібні, Плауноподібні, Голонасінні та Покритонасінні. Вищі рослини – наземні організми і особливості їх будови обумовлені пристосуванням до мешкання на суші. Водні Вищі рослини – це вторинне (другорядне) явище. Основні загальні особливості Вищих рослин такі:
Вищі рослини з’явилися на суші у кінці силурійського періоду біля 415 – 430 млн. років назад у вигляді невеликих по розмірам та примітивних за будовою риніофітів ( псилофітів). Предками перших наземних рослин були зелені водорості. Основний напрямок еволюції наземних рослин полягав у досконалості спорофіту, який у наземних умовах значно життєздатний, ніж гаметофіт. Рослини, які нас очолюють – папороті, злаки, різнотрав'я, хвойні та листяні дерева – спорофіти. Основну частину біомаси на Землі, біля 90 % – складають наземні рослини. Вищі рослини поділяються на Вищі Спорові та Вищі Насінні рослини. Вищі Спорові – це рослини, які розмножуються за допомогою спор. До них відносять слідуючи відділи: Ринієподібні (викопні рослини), Псилотоподібні, Мохоподібні, Плауноподібні, Хвощеподібні, Папоротеподібні. Вищі насінні рослини – розмножуються за допомогою насіння. Існує два відділи насінних рослин – Голонасінні (пінофіти), Покритонасінні (квіткові або магнолієві). Вищі Спорові рослини У всіх спорових рослин в їхньому життєвому циклі розвитку чітко відбувається чергування статевого і безстатевого поколінь. Статеве покоління являє собою заросток або гаметофіт. Він утворюється із спорі має гаплоїдний набір хромосом (n). Функція заростку – утворення статевих клітин – гамет. На ньому розвиваються органи статевого розмноження: архегонії (жіночі статеві органи) і антеридії (чоловічі статеві органи). В архегоніях розвиваються яйцеклітини, в антеридіях – сперматозоїди. Назва рослини "гаметофіт"означає рослини, яка утворює гамети. Безстатеве покоління – спорофіт, утворюється із зиготи і несе диплоїдний (2n) набір хромосом. Воно виконує функцію утворення спор, яке проходить у спеціальних органах — спорангіях. Тканина спорангіїв також має подвійний набір (2 n) хромосом, вона поділяється шляхом мейозу у результаті чого розвиваються спори – гаплоїдні клітини з поодиноким набором хромосом (n). Назва покоління "спорофіт" означає рослину, що утворює спори. У мохів у життєвому циклі розвитку переважає гаметофіт (статеве покоління), у хвощів, плаунів, папоротей – спорофіт (безстатеве покоління). |
Схожі:
|
Лекція №5 Систематичний огляд рослин класу Дводольні. Видова діагностика... Близько 3000 видів одно- і багаторічних трав, напівкущів, кущів і дерев. Поширені повсюдно, найбільше у помірній і субтропічній зонах... |
Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів (зі змінами,... Хімічні знання створюють підґрунтя реалістичного ставлення до навколишнього світу, в якому значне місце посідає взаємодія людини... |
|
УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ... |
Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних і правових вчень Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу |
|
ОГЛЯД Огляд у Розділі 1 містить коротке обговорення цілей і аудиторії, цілей Проекту, і того, як цей Проект повинен застосовуватися. Також... |
Рішення журі по проведенню районного огляду-конкурсу ОД в бібліотеках РЦБС з лютого 2009 р по січень 2010 р проходив районний огляд-конкурс «Мудрості та долі берегиня – бабусина скриня».... |
|
Реферативний огляд Освоєння нових технологій транспортування енергії, впровадження енергоефективних, ресурсозберігаючих технологій, освоєння альтернативних... |
Реферат Наукова картина світу, поняття, структура, функції Картини світу окремих наук, своєю чергою, містять у собі відповідні численні концепції — певні способи розуміння і трактування будь-яких... |
|
ПЛАН ВСТУП РОЗДІЛ І. Сутність і основні поняття валютного законодавства... Валютне законодавство України базується на принципах, які є вихідними нормативно-керівними положеннями основи механізму державного... |
«Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для... В. К. Поповим)), розділ VI (§ 8), розділ XI канд юрид наук, доцент — розділ II (§ 1, 2) канд юрид наук, доцент — розділ XVI канд... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua