№ п/п
|
к-т
г-н
|
Зміст теми
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
|
3
|
Вступ
Короткий нарис історії розвитку біології. Методи біологічних досліджень.
Рівні організації живої матерії. Розкриття поняття „життя”
|
Учень:
називає:
наводить приклади:
значення біологічної науки в житті людини і суспільства;
застосування різних методів у вивченні живої природи
характеризує:
методи біологічних досліджень (описовий, порівняльний, експериментальний, статистичний, моделювання);
рівні організації живої матерії;
пояснює:
зв'язок біології з іншими природничими і гуманітарними науками
|
|
|
Семінар №1. Видатні вчені біологи України.
|
|
|
Розділ ХІ. Молекулярний рівень організації життя
|
1
|
3
|
Тема 1. Неорганічні речовини
Елементний склад живих організмів.
Неорганічні речовини: вода і мінеральні солі
|
Учень:
називає:
характеризує:
хімічні елементи, найважливіші для організму людини;
роль води і інших неорганічних речовин в живих системах;
обґрунтовує:
необхідність контролю хімічного складу води та їжі людини;
норми вживання води людиною в різних умовах оточуючого середовища;
необхідність квотування промислових викидів країнами світу;
пояснює:
гранично допустиму концентрацію речовин у складі води, їжі, засобів побутової хімії, косметичних препаратів тощо;
причини ендемічних та екологічних хвороб людини;
застосовує знання:
для визначення можливостей усунення захворювань людини, що виникли через нестачу або надлишок деяких хімічних елементів
|
2
|
8
|
Тема 2. Органічні речовини
Малі органічні молекули (ліпіди, моносахариди, амінокислоти, нуклеотиди);
макромолекули (полісахариди, білки, нуклеїнові кислоти), їхня будова, властивості, функції.
Єдність хімічного складу організмів.
|
Учень:
називає:
наводить приклади:
ролі органічних речовин у життєдіяльності людини;
застосування ферментів в господарстві.
характеризує:
молекулярний рівень організації живого;
функції ліпідів і вуглеводів;
поняття біополімер;
будову, властивості і функції білків і нуклеїнових кислот;
білки, які входять до складу вірусів, пріонів;
нуклеїнові кислоти, що входять до складу вірусів;
обґрунтовує:
взаємозв'язок будови органічних речовин з їх функціями;
пояснює:
хімічну сталість організмів;
біокаталіз;
спостерігає та описує:
властивості органічних молекул;
дію ферментів;
застосовує знання:
для розв’язання вправ з молекулярної біології;
для безпечного використання засобів побутової хімії, біодобавок, медичних препаратів;
дотримується правил:
техніки безпеки при виконанні лабораторних і практичних робіт;
використання різних хімічних речовин, які можуть впливати на життєдіяльність людини в побуті, у виробничий діяльності;
робить висновок:
про єдність хімічного складу живої і неживої природи
|
|
|
Лабораторні роботи:
№1. Визначення деяких органічних речовин та їх властивостей.
№2.Вивчення властивостей ферментів.
Практичні роботи:
№1.Розв'язання елементарних вправ з транскрипції та реплікації.
№ 2. Ознайомлення з інструкціями використання окремих хімічних речовин як медичних препаратів, засобів побутової хімії тощо та оцінка їхньої небезпеки.
№3.Визначення наявності білків, жирів, вуглеводів в їжі.
|
|
|
Розділ ХІІ. Клітинний рівень організації життя
|
3
|
5
|
Тема 1. Клітина
Історія вивчення клітини. Методи цитологічних досліджень.
Будова клітин прокаріотів і еукаріотів.
Клітинні мембрани. Поверхневий апарат клітини– система отримання інформації з зовнішнього середовища, його функції
Ядро – система збереження спадкової інформації. Будова ядра. Функції ядра.
Нуклеоїд прокаріотичних клітин
|
Учень:
називає:
методи вивчення клітин;
типи організації клітин;
функції поверхневого апарату клітин;
функції ядра;
наводить приклади:
про-та еукаріотичних організмів;
розпізнає:
клітини прокаріотів і еукаріотів на фотографіях, малюнках і схемах;
структури ядра клітин на схемах, електронних мікрофотографіях;
характеризує:
клітинну теорію Т. Шванна і її роль в обґрунтуванні єдності органічного світу;
будову клітини прокаріотів і еукаріотів;
особливості будови і функції клітинних мембран;
транспорт речовин через мембрани;
поверхневий апарат клітини, його функції;
будову і функції ядра;
нуклеоїд прокаріотів;
обґрунтовує:
взаємозв'язок клітини із зовнішнім середовищем;
зв’язок будови мембран клітини з виконуваними функциями;
пояснює:
значення цитологічних методів у діагностуванні хвороб людини;
принципи визначення безпеки речовин, які застосовуються людиною в побуті і господарський діяльності, цитологічними методами;
проникнення в клітини вірусів, зокрема ВІЛ;
керівну роль спадкової програми у життєдіяльності клітин;
роль електричних явищ у житті клітини;
порівнює:
два типи організації клітин;
поверхневий апарат клітин бактерій, грибів, рослин і тварин;
спостерігає та описує:
явище плазмолізу, деплазмолізу в клітинах рослин;
застосовує знання:
про мембрани, поверхневий апарат для доказу єдності органічного світу;
про поверхневий апарат клітин для доказу небезпеки куріння
дотримується правил:
виготовлення деяких мікропрепаратів;
робить висновок:
про загальний план будови клітин всіх організмів;
про біологічну роль ядра
|
|
|
Лабораторні роботи:
№ 3. Будова клітин прокаріотів.
№ 4. Будова клітин тварин.
№ 5. Будова клітин рослин.
№ 6. Спостереження явища плазмолізу та деплазмолізу в клітинах рослин.
|
4
|
5
|
Тема 2. Цитоплазма, її компоненти
Цитозоль, рибосоми. Синтез білка. Цитоскелет. Клітинний центр.
Одномембранні органели: ендоплазматична сітка, апарат Гольджі, лізосоми, вакуолі .
Двомембранні органели: мітохондрії і процес дихання, пластиди і процес фотосинтезу
|
Учень:
називає:
наводить приклади:
процесів, які відбуваються в цитоплазмі клітини;
розпізнає:
компоненти клітин на схемах, електронних мікрофотографіях;
характеризує:
цитоплазму, її складові;
функціональне значення цитозолю і цитоскелету;
будову і функції органел клітини;
процеси біосинтезу білка, фотосинтезу; аеробного і анаеробного дихання;
обґрунтовує:
роль клітинного центра в організації цитоскелету;
об’єднання одномембранних органел в єдину систему;
значення двомембранних органел в енергетичному обміні;
гіпотези походження органел еукаріотичних клітин;
пояснює:
значення гліколізу;
можливості штучного синтезу білків для діагностування та лікування хвороб людини;
порівнює:
гіпотези походження органел еукаріотичних клітин;
процеси, які відбуваються в цитоплазмі про- і еукаріотів;
спостерігає та описує:
рух цитоплазми у клітинах рослин;
застосовує знання:
про вплив факторів зовнішнього середовища на клітини для профілактики захворювань людини;
робить висновки:
цитозоль – внутрішнє середовище клітини;
цитоскелет – опорно-рухова система клітини;
одномембранні органели – система відокремлення синтезованих речовин;
двомембранні органели – система енергетичного обміну;
про роль двомембранних органел у позаядерній спадковості
|
|
|
Лабораторні роботи:
№ 7.Вивчення будови одномембранних органел *.
№ 8. Вивчення будови двомембранних органел
№ 9. Рух цитоплазми в клітинах рослин.
Практичні роботи:
№ 4. Розв’язання елементарних вправ з трансляції
|
5
|
5
|
Тема 3. Клітина як цілісна система
Клітинний цикл. Мітоз. Мейоз. Каріотип.
Обмін речовин і енергії в клітині
Сучасна клітинна теорія.
Цитотехнології.
|
Учень
називає:
положення сучасної клітинної теорії
наводить приклади:
клітин, що не діляться;
застосування цитотехнологій для лікування хвороб людини;
розпізнає:
аутосоми і статеві хромосоми:
структурні компоненти хромосом;
фази мітозу і мейозу;
характеризує:
будову і функції хромосом;
стадії клітинного циклу;
процеси мітозу та мейозу;
клітину як цілісну систему;
сучасну клітинну теорію;
обґрунтовує:
подібність і відмінності в будові клітин організмів різних царств у зв’язку з способом їхнього життя;
значення вивчення каріотипу організмів різних царств;
значення видової сталості каріотипу;
зв’язок пластичного і енергетичного обміну в клітині;
пояснює:
принципи диференціювання клітин;
значення вивчення каріотипу для діагностування і профілактики спадкових хвороб людини;
можливості цитотехнологій;
принципи штучного вирощування рослин на поживних середовищах;
еволюційну історію клітин;
значення змін у функціональної діяльності клітин та їх загибелі у виникненні хвороб у людини;
можливості регуляції продуктивності фотосинтезу;
порівнює:
обмін речовин і енергії в клітинах автотрофних і гетеротрофних, аеробних і анаеробних організмів;
клітинну теорію Т. Шванна з сучасною клітинною теорією;
клітини про- і еукаріотів;
застосовує знання:
про процеси життєдіяльності клітини для збереження здоров’я;
для підтвердження ідеї матеріальної єдності світу;
робить висновок:
клітина – елементарна цілісна жива система
|
|
|
Лабораторні роботи:
№10. Мітотичний поділ клітин.
№11. Будова хромосом.
Практична робота:
№ 5. Причини і наслідки швидкого розмноження бактерій.
Семінар №2. Можливості цитотехнологій.
|
|
|
Розділ ХІІІ. Організменний рівень організації життя
|
6
|
5
|
Тема 1. Неклітинні форми життя
Віруси, пріони. Будова, життєві цикли.
Роль в природі і житті людини
|
Учень
називає:
наводить приклади:
хвороб людини, які викликаються вірусами і пріонами;
розпізнає:
віруси і бактеріофаги на малюнках, схемах;
характеризує:
будову та життєвий цикл вірусів;
особливості вірусів і пріонів, їх роль в природі і житті людини;
механізми проникнення вірусів в клітини людини, тварин, рослин, бактерій;
обґрунтовує:
значення вірусів у природі і житті людини;
способи боротьби з вірусними захворюваннями;
пояснює:
принципи профілактики вірусних хвороб людини, зокрема ВІЛ/СНІДу;
гіпотези походження неклітинних форм життя;
шляхи розповсюдження вірусних хвороб людини;
застосовує знання:
про процеси життєдіяльності вірусів для профілактики вірусних хвороб людини, тварин, рослин
дотримується правил:
поведінки в місцях, де можливе зараження вірусами;
робить висновок:
віруси - паразитичні неклітинні форми життя
|
|
|
Семінари:
№3. Життєві цикли вірусів.
№4. Профілактика ВІЛ/СНІДу та інших вірусних хвороб людини.
|
7
|
5
|
Тема 2. Одноклітинні організми
Прокаріоти. Еукаріоти.
Особливості їх організації. Бактерії. Роль бактерій у природі та в житті людини. Колоніальні організми.
|
Учень
називає:
наводить приклади:
одноклітинних прокаріотичних організмів;
одноклітинних рослин, тварин, грибів;
характеризує:
особливості одноклітинних організмів;
особливості прокаріотичних організмів;
спосіб життя і стратегію бактерій;
бактерії: автотрофні, сапротрофні, паразитичні, симбіотичні, аеробні та анаеробні;
значення бактерій;
явище колоніальності у одноклітинних організмів;
обґрунтовує:
відмінності одноклітинних еукаріотичних організмів від клітин багатоклітинних організмів;
пояснює:
роль бактерій в екосистемах;
значення бактерій у господарський діяльності людини;
значення мікробіологічної промисловості;
шляхи розповсюдження бактеріальних хвороб людини;
принципи профілактики бактеріальних хвороб людини;
принципи застосування антибіотиків у лікуванні бактеріальних хвороб;
роль деяких Найпростіших у виникненні хвороб людини;
роль одноклітинних грибів у природі і господарстві людини;
застосовує знання:
про процеси життєдіяльності бактерій для профілактики інфекційних хвороб, у господарській діяльності людини;
дотримується правил:
поведінки в місцях, де можливе зараження бактеріями
|
|
|
Практична робота:
№6. Різноманітність бактерій, їх значення в природі та в житті людини..
Семінар №5. Профілактика бактеріальних хвороб людини
|
8
|
8
|
Тема 3. Багатоклітинні організми
Багатоклітинні організми без справжніх тканин.
Багатоклітинні організми з справжніми тканинами.
Будова и функції тканин.
Гістотехнології.
Багатоклітинні організми: гриби, рослини, тварини. Органи багатоклітинних організмів.
Регуляція функцій у багатоклітинних організмів.
Колонії багатоклітинних організмів
|
Учень
називає:
багатоклітинні організми;
тканини;
органи;
системи органів тварин;
наводить приклади:
застосування гістотехнологій для лікування хвороб людини;
колоній багатоклітинних організмів;
характеризує:
тканинний, органний, організменний рівні організації життя;
стовбурові клітини багатоклітинних організмів;
типи тканин рослин і тварин;
принципи організації і функціонування багатоклітинних організмів;
потік речовин через організм людини;
принципи регуляції функцій у рослин і тварин;
регуляторні системи організму людини: нервову, ендокринну, імунну;
обґрунтовує:
взаємозв’язок будови і функції тканин;
значення процесу диференціювання клітин, утворення тканин і органів;
пояснює:
принципи гістотехнологій, їх значення у лікуванні хвороб людини;
шляхи отримання і збереження інформації людиною;
взаємодію систем регуляції у людини;
порівнює:
організацію рослин, тварин і грибів;
регуляцію функцій організму рослин і тварин;
види регуляції в організмі людини;
застосовує знання:
про регуляцію функцій організму людини для збереження власного здоров’я, свідомої поведінки в природі та колективах;
робить висновок:
організм – відкрита система;
організм – цілісна система, здатна до саморегуляції
|
|
|
Лабораторні роботи:
№12.Будова тканин тваринного організму.
№ 13. Будова тканин рослинного організму.
Семінари:
№6. Можливості гістотехнологій.
№7. Взаємодія регуляторних систем в організмі людини.
|