|
|
Скачати 366.07 Kb.
|
|
Продовження таблиці 1.1
На сучасному етапі в сфері діяльності банків спостерігається тенденція до універсалізації, що пояснюється впливом конкуренції. В межах даної тенденції (при паралельному збереженні і розвитку спеціалізації) змінюється концепція взаємовідносин банків з клієнтами, створюються принципово нові напрямки розвитку банківської справи. Це виражається не тільки у збільшенні кількості пропонованих клієнтам послуг, а і в якісних змінах структури операцій, зниженні питомої ваги позико-збережних операцій та збільшенні обсягів операцій з цінними паперами. В останній час в банківській практиці з’явилися операції, пов’язані із страхуванням: надання клієнтам гарантії погашення заборгованості, збільшення суми вкладу при хворобі або нещасному випадку, мобілізація грошових коштів шляхом продажу населенню страхових полісів. Банки придбають вже функціонуючі страхові компанії, що є вигідним як для комерційних банків, що отримують стабільно прибуткові страхові компанії, так і для страхових компаній, яким надається можливість використовувати широку мережу банківських філій та відділень на території своєї країни та за кордоном. Таким чином, в сучасних умовах триває розвиток тенденції розширення функцій комерційних банків, які для покращення банківської ліквідності, отримання доходів, утримання позицій на ринку розвивають нехарактерні раніше для банків операції та послуги. Банківські ресурси – сукупність грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні банків та використовуються ними для виконання активних та інших операцій. Акумулюючи грошові накопичення, доходи і заощадження фізичних та юридичних осіб, банки перетворюють їх на позиковий капітал, тобто грошовий капітал, який надається в позику власникам на умовах повернення за плату у вигляді відсотків. Тому банківські ресурси називають банківським капіталом. За своїм економічним змістом ресурси комерційних банків досить різноманітні. Власні кошти комерційних банків складаються із статутного фонду, а також створюваних в процесі банківської діяльності резервного та інших фондів. До власних коштів прирівнюється прибуток, який до розподілу знаходиться в обігу комерційного банку та використовується як банківські ресурси. Власні ресурси – лише відправна точка для організації банківської справи та їх роль у значній мірі зводиться до гарантування прибутковості та фінансової стійкості комерційного банку. Тимчасово вільні кошти бюджетів на рахунках у комерційному банку (якщо він залучається до касового виконання державного бюджету) утворюються в результаті їх поточного використання, тобто від моменту надходження доходів на рахунок в банку до моменту їх використання. Важливим банківським ресурсом є кошти клієнтів на рахунках в комерційному банку та кошти в розрахунках: залишки на розрахункових та поточних рахунках підприємств, організацій та установ всіх форм власності; залишки фондів економічного стимулювання та спеціального призначення клієнтів, що зберігаються в банку на окремих рахунках; кошти, депоновані з метою забезпечення гарантій платежу при акредитивній формі розрахунків, розрахунках чеками та акцептованими платіжними дорученнями; кошти в розрахунках між установами одного комерційного банку; кошти бюджетних та громадських організацій; кошти спеціальних фінансово-кредитних інститутів. До банківських ресурсів належать грошові заощадження населення, які формуються за рахунок скорочення поточного особистого споживання і призначаються для забезпечення його потреб у майбутньому. Ресурсами комерційних банків є також кредити, надані іншими банками, включаючи іноземні, а також кошти інших банків, що знаходяться на їх кореспондентських рахунках у комерційному банку. І нарешті, до ресурсів комерційних банків відносяться інші грошові кошти, які утворюються в результаті проведення ними інших видів пасивних операцій. Операції, шляхом яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Суть пасивних операцій полягає в залученні різних видів вкладів у межах депозитних операцій, отриманні кредитів від інших банків, емісії різноманітних цінних паперів, а також проведенні інших операцій, в результаті яких збільшуються грошові кошти в пасиві балансу комерційного банку. Важливе місце займають і активні операції, шляхом яких банки розміщують наявні ресурси для отримання прибутку і підтримання ліквідності. За економічним змістом активні операції поділяються на обліково-позикові (кредитні), розрахункові, касові, інвестиційні, фондові і гарантійні. Кредитні операції – це операції з надання вільних ресурсів позичальнику на умовах платності, терміновості та повернення, причому банки можуть виступати в цих операціях як у ролі кредиторів, так і в ролі позичальників. Розрахункові операції – зберігання коштів клієнтів, рух, переміщення їх за допомогою обігу платіжних інструментів. Для здійснення цих операцій клієнт відкриває в банку відповідний рахунок. Касові операції – операції банку по прийманню та видачі грошей і цінностей клієнтам банку через операційну касу банку. Міжбанківські операції у відповідності з діючим законодавством передбачають розрахунки між банками та іншими кредитними установами. Розрахунки між банками можуть здійснюватись через розрахунково-касові центри, клірингові установи та кореспондентські рахунки банків. Вексельні операції комерційний банк здійснює як з власними векселями, так і з векселями інших підприємств: проводить облік векселів, видачу позик до запитання за спеціальним позиковим відсотком під забезпечення векселів, прийняття векселів на інкасо для отримання платежів та оплати їх в строк. Операції комерційного банку з цінними паперами різноманітні. Банк може випускати власні цінні папери, фінансові інструменти для збільшення статутного капіталу банку, для залучення позикових коштів і здійснювати акти купівлі-продажу з цінними паперами інших підприємств або банків. Операції з іноземною валютою полягають у купівлі в місцевих та іноземних юридичних і фізичних осіб та продажу їм готівкової валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах. Комісійні (посередницькі) операції досить різноманітні і відносяться до різного роду операцій з купівлі і продажу, здійснення та прийняття платежів. Банки виступають у ролі посередників та консультантів із різних угод: переказ грошей, оформлення цінних паперів, управління майном тощо. Фінансові операції банк здійснює при реалізації державних, комунальних, акціонерних, облігаційних позик, тобто бере на себе зобов’язання виплачувати капітал держателям облігацій. Комерційні банки можуть здійснювати засновницькі операції зі створення нових підприємств. Основним джерелом доходів більшості комерційних банків є відсотки, що стягуються за користування кредитами. Це пояснюється тим, що банки є фінансовими посередниками, які здійснюють перерозподіл грошових коштів між тими, у кого вони вивільнились, і тими, у кого з’явилася тимчасова потреба в цих коштах. Розмір відсоткової ставки за користування кредитом визначається в процесі переговорів між банком та позичальником при укладанні кредитного договору. Причому він неоднаковий не тільки в різних банках, а й в одному і тому самому банку для різних позичальників. При встановленні розміру відсоткової ставки враховують такі фактори: розмір базової відсоткової ставки (ставки рефінансування), встановленої банком; вартість залучення кредитних ресурсів на ринку позикових капіталів; співвідношення попиту і пропозиції на кредит; рівень ризику, притаманний даному кредиту; розмір і строк погашення позики; рівень витрат банку, пов’язаних з оформленням кредиту та здійсненням контролю за його погашенням; перспектив розвитку економіки і перш за все інфляційного процесу. Зі свого боку позичальник, здійснюючи переговори про отримання кредиту, оцінює, перш за все, розмір прибутку, що може отримати від здійснення комерційної угоди, при запропонованому банком рівні відсоткової ставки за кредит. Для цього він створює техніко-економічне обґрунтування або бізнес-план на здійснення угоди. Ці документи повинні ретельно аналізуватися банком. Не менш важливими факторами для позичальника є доступність кредиту і рівень відсоткових ставок в інших банках. Значні доходи банки отримують від операцій з іноземною валютою. Доходи від цих операцій виступають у вигляді як комісійних за виконання операцій для клієнтів, так і у вигляді курсової різниці. Банки також можуть отримувати доходи від операцій з цінними паперами, але оскільки ринок цінних паперів в Україні в стані формування, то і доходи банків від цих операцій у нашій країні поки що незначні. Операції з іноземною валютою та цінними паперами проводять банки, що мають на це ліцензії, видані відповідно НБУ та Міністерством фінансів України. Банки надають своїм клієнтам широкий спектр послуг: надання гарантій і поручительств клієнтам, розрахункове, касове обслуговування, довірчі (трастові), консультаційні, аудиторські, лізингові, факторингові послуги, операції з монетарними металами. Ці операції приносять банку доходи, як правило, у вигляді винагороди та інших видів оплати послуг. Частка цих видів у валовому доході кожного банку неоднакова і залежить від виконуваних операцій та їх обсягів. Більшість банків беруть плату зі своїх клієнтів за здійснення розрахункових операцій: переказних, акредитивних, інкасових. Ця плата повинна покривати витрати банку на здійснення розрахункових операцій, в тому числі плату банку регіональній розрахунковій палаті за здійснення електронних платежів, касово-регіональному центру регіонального управління НБУ за ведення ним кореспондентського рахунка банку та інші операції. Велика кількість банків бере плату зі своїх клієнтів за здійснення касових операцій з готівковими коштами – інкасацію готівки та її видачу. Розмір цієї плати в різних банках неоднаковий і залежить від можливостей банку та його зацікавленості у збільшенні або зменшенні кількості клієнтів. Витрати комерційних банків можна поділити на відносно постійні та змінні. Банківська справа відрізняється високо індивідуальним характером обслуговування. Тому витрати банків у значній мірі постійні. Банківські операції та послуги в будь-який момент повинні бути доступні для клієнтів. У зв’язку з цим банки в короткостроковому періоді не можуть призупиняти операції або різко скорочувати штати, як це робиться у виробничих галузях. Це звичайно, не означає, що керівництво банку позбавлене можливості регулювати витрати в довгостроковому плані за рахунок вдосконалення організаційної структури, автоматизації робіт, розширення або звуження кола здійснюваних операцій. Відносно постійними є витрати банків на заробітну плату і нарахування на неї, бланки та канцелярські товари, утримання приміщень, охорони, охоронної та протипожежної сигналізації, амортизаційні відрахування та деякі інші. До змінних витрат відносять виплати відсотків по вкладах, депозитах та міжбанківському кредиту. Вони залежать як від обсягів залучених банком кредитних ресурсів, так і від їх вартості. До цих витрат відносять також плату за послуги регіональної рахункової палати та регіонального розрахунково-касового центру за здійснення розрахункових операцій, забезпечення готівкою. Змінними можуть бути витрати банку на рекламу, відрядження, поштово-телеграфні витрати тощо. У відповідності з діючою методикою комерційні банки визначають прибуток або збиток від своєї діяльності щоквартально, в останній операційний день кварталу. Протягом кварталу доходи та витрати враховуються наростаючим підсумком. Розподіл прибутку банку здійснюється за підсумками діяльності за рік у відповідності з рішенням загальних зборів акціонерів банку. Протягом року прибуток, як правило, розподіляється у вигляді авансу на підставі встановлених зборами акціонерів пропорцій. У залежності від податкового законодавства банки сплачують податки з прибутку в державний та місцеві бюджети. Звичайно, методика стягнення податків, що застосовується, впливає як на розмір, так і на порядок розподілу прибутку. Одне з основних завдань банків – це отримання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту співробітників банку. Прибуток є найважливішим показником діяльності комерційних банків. Він використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на підставі їх балансів. Таким чином, комерційний банк – це перш за все кредитна установа, яка будує свою діяльність, на таких принципах:
комерційний банк – ризикове підприємство, але ризикувати він може лише величиною свого капіталу, тобто повинно діяти правило: все для клієнта, для його безпеки на основі партнерських відносин, за принципом взаємної зацікавленості. 2. Реєстрація та ліцензування банківської діяльності Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. У зв’язку з тим, що банк є комерційною установою, то участь певних фізичних осіб у його створенні є обмеженою. Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: службових осіб органів прокуратури, військовослужбовців, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади та управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю Також часниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації. Термін “банк” та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані НБУ як банк і мають відповідну ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, затверджених Верховною Радою України. Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Державна реєстрація банків здійснюється НБУ для чого уповноважені засновниками банку особи подають такі документи: 1) заяву про реєстрацію банку; 2) установчий договір (крім державного банку); 3) статут банку, який обов’язково має містити інформацію про:
4) рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або постанову КМУ про створення державного банку; 5) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими НБУ вимогами; 6) інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі; 7) бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) – для учасників-юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку ДПА про доходи за останній звітний період (рік) – для учасників-фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку; 8) відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії; 9) копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється НБУ; 10) нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку; 11) копії звіту про проведення приватного розміщення акції – для банку, який створюється у формі публічного акціонерного товариства; 12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку. НБУ у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку. Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається НБУ не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів, наведеного вище. Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. НБУ видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою. При створенні та реєстрації банку встановлюються також певні вимоги до його керівників. Відповідно до чинного законодавства керівниками банку є :
Керівниками банку мають бути дієздатні фізичні особи, які відповідають таким вимогам: 1) наявність вищої економічної, юридичної освіти чи освіти у галузі управління залежно від займаної посади (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку); 2) стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку); 3) бездоганна ділова репутація. Голова правління (ради директорів) та головний бухгалтер заступають на посаду після надання письмової згоди на це НБУ. НБУ може відмовити в державній реєстрації банку у разі, якщо: 1) порушено порядок створення банку; 2) установчі документи банку не відповідають законодавству України; 3) подано неповний пакет документів, необхідних для державної реєстрації банку, або ці документи не відповідають вимогам чинного законодавства України ; 4) у НБУ є докази, що підтверджують відсутність бездоганної ділової репутації чи відсутність задовільного фінансового стану принаймні одного із засновників, що мають істотну участь у банку; 5) професійна придатність та ділова репутація голови виконавчого органу і головного бухгалтера банку, а також членів виконавчого органу банку не відповідають вимогам НБУ. Про неповноту поданого пакета документів та/або про невідповідність професійної придатності та ділової репутації голови правління (ради директорів) та головного бухгалтера НБУ зобов’язаний повідомити уповноваженим особам банку не пізніше місячного строку з дати подання документів. Про відмову у державній реєстрації банку НБУ приймає мотивоване рішення. Засвідчена Нацбанком копія рішення про відмову в реєстрації банку надсилається уповноваженій особі банку рекомендованим листом або вручається під розпис. Для створення або набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом його засновники (рада директорів для діючого банку) мають отримати попередній дозвіл НБУ. Для отримання попереднього дозволу для створення банку з іноземним капіталом або для набуття банком статусу банку з іноземним капіталом до НБУ необхідно подати такі документи: 1) клопотання про надання попереднього дозволу; 2) інформацію про склад засновників, їх ділову репутацію та наявність необхідних коштів для заснування банку; 3) дозвіл іноземного контролюючого органу на участь у створенні банку в Україні або письмове запевнення іноземного засновника про відсутність у законодавстві країни його походження вимог щодо отримання такого дозволу; 4) інформацію про андерайтера та його ділову репутацію, угоду з андерайтером, якщо банком прийнято рішення про продаж акцій банку на міжнародних ринках шляхом андерайтингу. Клопотання розглядається НБУ протягом одного місяця з дня його отримання. Відмова ж у наданні дозволу має надаватися у письмовій формі із зазначенням відповідних мотивів. При будь-якому набутті банком статусу банку з іноземним капіталом, за умови, що іноземний інвестор набуває істотної участі, для державної реєстрації банку з іноземним капіталом додатково до зазначених документів іноземний інвестор або за його дорученням банк-емітент акцій, андерайтер чи будь-яка інша юридична або фізична особа, що має доручення від іноземного інвестора, подає такі документи: 1) нотаріально засвідчену за місцем видачі копію рішення уповноваженого органу управління іноземного інвестора про участь у банку в Україні; 2) письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в Україні, видану державним або іншим уповноваженим контролюючим органом країни, в якій зареєстровано головний офіс іноземного інвестора, якщо законодавством такої країни вимагається одержання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон; 3) нотаріально засвідчений за місцем видачі витяг з торгового (банківського) реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземного учасника в країні, в якій зареєстровано головний офіс іноземного інвестора; 4) нотаріально засвідчену за місцем видачі копію висновку іноземної аудиторської організації про фінансовий стан іноземного інвестора на кінець останнього повного календарного року. Якщо визначений висновок надається іноземною аудиторською організацією, яка не входить до переліку іноземних аудиторських організацій, визнаних НБУ, то такий висновок має бути підтвердженим українською аудиторською організацією. Документи повинні бути легалізовані у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У разі, якщо іноземний інвестор є фізичною особою, він подає: 1) письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в Україні, видану державним або іншим уповноваженим контролюючим органом країни, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог законодавства країни його перебування щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон. Письмова згода має бути легалізована в консульській установі України, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України; 2) анкету, яка повинна містити зокрема інформацію про відсутність судимості. Якщо документи складені іноземною мовою, вони повинні супроводжуватися нотаріально завіреним перекладом українською мовою. НБУ має право відмовити у державній реєстрації банку з істотною іноземною участю за умови відсутності принаймні одного з документів, визначених вище, або неналежного оформлення будь-якого з них. Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав. Банк має право відкривати філії та представництва на території України в разі його відповідності вимогам щодо відкриття філій та представництв, встановленим нормативно-правовими актами НБУ. Не пізніше ніж за десять днів до початку здійснення філією банку обслуговування клієнтів банк зобов’язаний подати НБУ повідомлення про відкриття філії, в якому зазначається: 1) внутрішньобанківський реєстраційний код філії; 2) повне найменування філії; 3) місцезнаходження філії; 4) обсяг та види діяльності (операцій), що виконуватимуться філією. До повідомлення про відкриття філії додаються такі документи: 1) рішення уповноваженого органу банку про відкриття філії; 2) положення про філію, затверджене уповноваженим органом банку; 3) письмове запевнення про відповідність філії вимогам, встановленим цим законодавством України, в тому числі щодо приміщення, обладнання філії банку і професійної придатності та ділової репутації керівників філії. Реєстрація філій банку здійснюється Нацбанком протягом одного місяця з моменту надання усіх необхідних документів шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру банків. Для відкриття представництва банк у двотижневий термін після прийняття ним відповідного рішення зобов’язаний подати НБУ повідомлення про відкриття представництва. До повідомлення про відкриття представництва додаються такі документи: 1) рішення уповноваженого органу банку про відкриття представництва; 2) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом банку. Банк зобов’язаний надсилати НБУ копію рішення про внесення змін до положення про філію або представництво у двотижневий термін після його затвердження уповноваженим органом банку. У разі припинення філії або представництва банк повинен повідомити НБУ у триденний термін після прийняття відповідного рішення. Українські банки мають право створювати дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав на підставі дозволу НБУ. Для відкриття дочірніх банків, філій або представництв українських банків на території інших держав пред’являються такі самі вимоги, які встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Нацбанком дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв’язку із створенням філії чи представництва банку на території іншої держави. Для створення дочірнього банку, філії чи представництва українського банку за кордоном цей банк подає до Національного банку України бізнес-план та економічне обґрунтування доцільності створення дочірнього банку, філії чи представництва банку за кордоном. Дочірній банк, філія чи представництво українського банку на території іншої держави реєструються відповідно до вимог законодавства цієї держави. Причому банк у місячний термін має повідомити НБУ про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних документів про їх реєстрацію. Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, відповідальність згідно із законами України. Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:
Національний банк України може відмовити у наданні ліцензії, якщо зазначені умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідується. Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову у її наданні приймається НБУ протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів. Банківська ліцензія не може передаватися третім особам. Національний банк України може відкликати банківську ліцензію виключно у таких випадках: 1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) у разі порушення банківського законодавства, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку; 4) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами законодавчих та нормативно-правових актів НБУ; 5) недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку. НБУ негайно повідомляє банк про відкликання у нього банківської ліцензії. Останній протягом трьох днів з моменту отримання рішення зобов’язаний повернути свою ліцензію. У день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії банк припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання ним своїх зобов’язань перед вкладниками та іншими кредиторами відповідно до укладених договорів та законодавства. Рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії публікується в газеті “Урядовий кур’єр” або “Голос України” і є підставою для звернення до суду з позовом про ліквідацію банку. |
||||||||||||||||||||
|
1. Види банків і порядок їх створення в Україні НБУ здійснювати у сукупності операції щодо залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених... |
1. Види банків і порядок їх створення в Україні ФК -21-ІІІ, ФК-22-ІІІ, ФК-23-ІІІп, ФК-24-ІІІ, ФК-25-ІІІп, ФК-26-ІІІп, ФК-31-ІІІп |
|
Реферат На тему: Порядок створення і припинення діяльності комерційного банку Правовою базою для створення і функціонування комерційних банків різних типів і форм власності є Закони України “Про банки і банківську... |
Законами №5411-VI від 02. 10. 2012 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини... |
|
Операції банків із обслуговування платіжного обороту. Операції банків... |
План Поняття та юридичний статус акціонерного товариства Засновники,... Про господарські товариства від 19 вересня 1991 p., який визначає поняття, види, правила створення і діяльності товариств, а також... |
|
Урок Види мистецтва та специфіка художньо-образної мови. Створення кросвордів "Види мистецтва" |
Вступ Ефективність роботи комерційних банків значною мірою залежить від наявності ресурсів, їх структури та розмірів. Тому проблема формування... |
|
ПРИТЯГНЕНІ РЕСУРСИ ПРОВІДНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ ПриватБанку– 5,8%, Укрексімбанку – 4,9%, УСБ – 7,7%. Такі невеликі відсотки пояснюються тим, що фондовий ринок в Україні ще недостатньо... |
20. Методика навчання технології опрацювання графічних даних. Комп'ютерна... Комп'ютерна графіка — це створення і обробка зображень (малюнків, креслень і т д.) за допомогою комп'ютера. Розрізняють два способи... |