|
|
Скачати 333.45 Kb.
|
|
Зміст ВСТУП………………………………………………………………………………..3 1. Поняття процедури реорганізації……………………………………………...4 2. Історичний аспект реорганізації банків…………………………………………6 3. Загальні умови реорганізації банків……………………………………………8 4. Реорганізації банків шляхом злиття (приєднання)…………………………....11 5. Реорганізації банків шляхом поділу (виділення)……………………………..15 6. Реорганізації банків шляхом перетворення.…………………………………..19 7. Проблеми і причини що перешкоджають реорганізації банків у різних країнах світу…………………………………………………………………………24 ВИСНОВКИ………………………………………………………………………....28 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..29 ВСТУП З того часу як Україна стала незалежною державою, почала утверджуватися як самостійна та правова, держава де формується ринкова економіка, важливе місце посіло і створення банків як об'єктивної економічної реальності, властивої фінансовим системам усіх сучасних цивілізованих держав. Саме основним положення реорганізації та створенню нових банків я присвячую свій реферат. Актуальність обраної теми полягає в тому, що ефективність та успішність практичної реалізації процедури реорганізації залежить від наявності ефективних механізмів їх впровадження та передбачає чітке знання теоретичних, методологічних основ та нормативно-правових актів, пов’язаних з процесом реорганізації на всіх його стадіях. Процедура реорганізації банків регулюється великою кількістю нормативно – правових актів. Серед головних слід зазначити Господарський процесуальний Кодекс, Закон України “Про банки і банківську діяльність”, Закон України “ Про Національний банк України ”, Закон України “ Про господарські товариства ”, а також велика кількість підзаконних актів. Питанням реорганізації взагалі та реорганізаційному процесу банків зокрема присвятили свої праці такі науковці як О.І. Лаврушин, Є. Карманов, І.А. Безклубий, І.А. Шамрай та інші. Окремі аспекти на рівні нормативного викладення розглядаються в підручниках та навчальних посібниках з банківського, господарського та господарсько-процесуального права. Обираючи дану тему реферату, я ставила собі за мету дослідити і пізнати основні аспекти сутності, змісту і місця процесу реорганізації банків, а також використання вдосконалених знань у майбутній кар`єрі. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що на підставі аналізу нормативно-правових актів та наукових юридичних джерел з’ясовано правові засади реорганізаційного процесу банків. При написанні реферату зосереджено увагу на тих питаннях, які, на мою думку, мають практичне значення. У зв’язку із тим, що окремі питання не вирішені у нормативно- правових актах, що регулюють відносини під час процедури реорганізації, було використано аналогію права та порівняння, аналіз та синтез. 1. Поняття процедури реорганізації Поняття реорганізації пов’язане з припиненням діяльності суб’єкта господарювання. Як відомо, діяльність суб’єкта господарювання може бути припинена як у добровільному порядку (за власною ініціативою суб’єкта господарювання), так і в примусовому порядку (на підставі рішення суду у випадках, передбачених законодавством України). Якщо суб’єктом підприємницької діяльності є юридична особа, то добровільне припинення його діяльності здійснюється за рішенням його засновників (учасників) або відповідного органу, уповноваженого на вирішення питання про припинення [1, с. 148]. Діюче законодавство України не дає нормативного визначення поняття реорганізації, однак, аналізуючи нормативно-правові акти, можна дати таке визначення реорганізації, як припинення діяльності юридичної особи, що супроводжується загальним правонаступництвом. В результаті реорганізації виникає одне або декілька юридичних осіб, які мають ті ж самі права і обов’язки, а також відповідають за зобов’язаннями, які мало підприємство, що припинило своє існування. Під час реорганізації здійснюється універсальне правонаступництво, тобто всі права та обов’язки суб’єкта (суб’єктів) господарювання, що реорганізуються, переходять до одного або кількох суб’єктів. Реорганізація суб’єкта господарювання може здійснюватися в таких формах: злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. Під час злиття кілька суб’єктів господарювання – юридичних осіб об’єднуються в одне; при цьому всі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до новоствореного суб’єкта відповідно до передавального акта. Інтеграційні процеси, що протікають в усьому світі, можна класифікувати. Зазвичай виділяють чотири групи злиття:
Горизонтальне злиття передбачає об’єднання організацій, що працюють в одній галузі і навіть конкурують одна з одною. Такий тип злиття самий простий для планування діяльності і прогнозування можливих результатів, оскільки передбачає злиття споріднених активів і з’єднання схожих моделей організації виробництва[2, с.175]. Вертикальне злиття – об’єднання організацій, що працюють на суміжних ступенях одного виробничого процесу. Прикладом вертикального злиття може бути придбання виробником сталі одного зі своїх поставщиків, такого як залізо- і вугледобувна компанія. Подібні злиття націлені перш за все на підвищення ефективності трансакцій в рамках єдиної структури. Однорідне злиття зв’язує суміжні організації, але такі, які не виробляють одну і ту ж саму продукцію (як при горизонтальному злитті), і які не беруть участі у відносинах виробник – поставщик (як при вертикальному злитті). Конгломератне злиття передбачає об’єднання організацій зовсім не пов’язаних між собою, навіть різних галузей Приєднання характеризується тим, що один суб’єкт господарювання – юридична особа приєднується до іншого; при цьому приєднаний суб’єкт господарювання втрачає свою юридичну самостійність і стає частиною іншого суб’єкта, до якого переходять права та обов’язки приєднаного суб’єкта відповідно до передаточного акта. На відміну від злиття, коли припиняють існувати два і більше суб’єкти господарювання, при приєднанні – припиняється лише приєднаний суб’єкт господарювання. Крім того, під час приєднання правонаступник вже існує, а не знову створюється, і продовжує діяльність на основі майна, зі збільшенням за рахунок майна приєднаного суб’єкта господарювання. Під час поділу один суб’єкт господарювання – юридична особа поділяється на два або кілька нових; при цьому створюється два або кілька нових юридичних осіб на основі діючого раніше одного суб’єкта; всі його майнові права і обов’язки переходять до новостворених суб’єктів відповідно до роздільного акта. Така форма реорганізації як виділення схожа з поділом юридичної особи, але на відміну від нього при виділенні на базі структурних одиниць основної організації створюються нові юридичні особи, а сама організація продовжує існувати. У разі перетворення суб’єкт господарювання – юридична особа змінює свою організаційно-правову форму, що тягне за собою зміну структури управління, прав і обов’язків учасників, відповідальності тощо, а також перехід усіх майнових прав і обов’язків до нового суб’єкта відповідно до передавального акта. 2. Історичний аспект реорганізації банків Банки пройшли в своєму розвитку декілька етапів. Спочатку вони виступали в ролі виключно міняльних контор, які здійснювали різні грошові операції. Через невеликий проміжок часу до міняльної справи приєдналися кредитні операції, що призвело до появи лихварства. Перші банки починають зароджуватися у стародавніх халдеїв за 2300 років до нашої ери у вигляді торгових товариств, які видавали грошові позики і займалися перевідними операціями. Поступове розповсюдження банківської справи призвело до появи в Ганзейських містах суспільних банків, заснованих органами місцевого управління разом з торговими класами. Таким був Банк Св. Георгія в Генуї. Подальший розвиток банків був пов'язаний з Англією. Англійський банк, який став згодом державним центральним банком, був створений в 1694 році. Його основною функцією було врегулювання проблеми державного дефіциту. В цей час починають з’являтися спеціалізовані банки, такі як Британский банк для торгівлі холстом, Пруський банк для морської торгівлі. З’являються різні кредитні установи: іпотечні банки, народні банки, позичкові каси, ломбарди. В залежності від здійснюваних операцій починають з’являтися емісійні банки, які займалися випуском грошей, жиробанки, розрахункові банки, депозитні банки, чекові банки. Державні банки виникли у світі пізніше приватних. Починаючи з ХІХ століття з’являється Державний банк Франції (1800р.), Австрійський (1816), Бельгійський національний банк (1825), Російський державний банк (1860), Італійський національний банк. Державні банки стали співіснувати з приватними так, що кожен знайшов і знав свою нішу в сфері економічних відносин. Соціалізм в Радянському Союзі по-своєму реформував банківську систему, встановивши повну державну монополію на операції з грішми, відсунувши приватний фінансово-комерційний бізнес в тіньову область, зробивши його забороненим. В період господства командно-адміністративної системі в нашій країні роль банків быула звужена. Їх функції зводилися до проведення безготівкових розрахунків між підприємствами, касовому обслуговуванню, а также фінансуванню капітального будівництва за рахунок коштів держбюджету і спеціальних цільових фондів. Будучи складовою державного апарату , банки при централізованому загальнодержавному плануванні здійснювали кредитні операції в суворо регламентованих напрямках використання коштів і лімітованих фондів кредитування. Процедура реорганізації банків як така не розглядалася, не було ніяких посилань на нормативно правові акти стосовно цього питання. І лише на початку наприкінці ХІХ початку ХХ століття, коли велику кількість банків у багатьох країнах спіткала криза, процедура реорганізації дала про себе знати. Особливо розвиненою вона була в США. Відомості про реорганізацію в США датуються 1787 роком, коли Конституційні Збори США наділило конгрес повноваженнями приймати законодавчі акти, які складуть єдину національну правову базу для вирішення спорів кредиторів з боржниками. Це було зроблено з метою, щоб піти від англійської практики, де при певних обставинах за повідомлення про реорганізацію чи банкротство підприємства передбачалась смертна кара. В Україні процесам реорганізації почала приділятися увага лише у 80-90-х роках минулого століття, коли весь світ охопили банківські кризи. Саме поняттю процесу реорганізації в Україні я присвячую наступний розділ своєї курсової роботи. 3. Загальні умови реорганізації банків Розглянувши процедуру реорганізації взагалі, можна перейти до розгляду питання щодо загальної характеристики процедури реорганізації банків, яка має деякі особливості і свою специфіку. Нині діюче законодавство не містить визначення поняття реорганізації банків, але з аналізу нормативно-правових актів можна виділити три складові змісту процесу реорганізації банків: економічну, організаційну і юридичну. Економічна складова виражається в об’єднанні чи поділі власного капіталу банків, втягнутих в процес реорганізації. Організаційна виявляється в об’єднанні чи поділі банків як юридичних осіб і включає створення в ході цього процесу нового чи нових банків, чи просто зміна їх організаційної форми. Юридичною складовою є перехід прав і обов’язків в порядку правонаступництва між банками в процесі об’єднання, поділу чи зміни своєї організаційної форми. Виходячи з вище викладеного, можна дати таке визначення реорганізації банків, як об’єднання чи роздроблення банків з ціллю створення нового банку чи без цього або просто зміна їх організаційної форми зі створенням нової юридичної особи, але у всіх випадках з переходом прав і обов’язків в порядку правонаступництва від одних банків до інших [ 3, с.78]. Реорганізація банків може здійснюватись в п’яти основних формах, відомих господарському праву – злиття, приєднання, виділення, поділ і перетворення. Для всіх цих форм можна виділити спільні риси щодо реорганізації банків. Ними є такі:
Крім спільних рис реорганізації банків, кожна з форм має і свої специфічні особливості. Так, злиття означає припинення діяльності двох або кількох банків як юридичних осі та передачу належних їм майна, коштів, прав та обов’язків до банку – правонаступника, який створюється в результаті злиття [4, ст.26]. Приєднання означає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу належного йому майна, коштів, прав та обов’язків іншого банку. Поділ означає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу належних йому майна, коштів, прав та обов’язків у відповідних частинах до банків, які створюються внаслідок реорганізації цього банку шляхом поділу. Виділення означає перетворення банку як юридичної особи та передачу певної частини належного йому майна, коштів, прав та обов’язків до банку, який створюється внаслідок реорганізації. Перетворення передбачає зміну організаційно – правової форми товариства. Порядок здійснення реорганізації банку, склад документів, що подаються до НБУ, визначають Закон України “Про банки і банківську діяльність” та нормативно – правові акти НБУ. Якщо банк бажає провести реорганізацію, він має обов’язково провести представити до НБУ заяву з доданням необхідного обґрунтування та розрахунків, які засвідчували б настання позитивних наслідків для вкладників та інших кредиторів банку. Банк-правонаступник (та банк, що реорганізовується, - у разі реорганізації шляхом виділення) після реорганізації, має відповідати вимогам економічних нормативів, порядку реєстрації та ліцензування діяльності банків. Реорганізація не повинна загрожувати інтересам вкладників та інших кредиторів, зокрема розмір статутного капіталу банку-правонаступника, що створюється шляхом злиття має дорівнювати сумі статутних капіталів банків, що реорганізовуються, але не менше 3 мільйонів євро, якщо банк-правонаступник має намір здійснювати діяльність на території однієї області (5 мільйонів євро, якщо банк-правонаступник має намір здійснювати діяльність на території всієї України) [5]. Оскільки реорганізація банку може вплинути на майновий стан його клієнтів (вкладників), центральний банк наділений правом не дозволяти реорганізацію банку, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений внаслідок реорганізації, не відповідатиме економічним нормативам його діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їхньої діяльності [6, с.140]. Термін надання НБУ дозволу або відмови у проведенні реорганізації складає один місяць із моменту отримання заяви банку про реорганізацію. Реорганізація розпочинається після затвердження НБУ плану реорганізації, який крім інших необхідних заходів має передбачати подання відповідних документів, необхідних для державної реєстрації нового банку або для реєстрації змін і доповнень до установчих документів існуючого банку. Банк вважають реорганізованим з моменту внесення НБУ змін до Державного реєстру банків. Примусова реорганізація здійснюється у разі істотної загрози платоспроможності банку. Загальні умови реорганізації визначаються постановою правління НБУ і є обов’язковими для виконання всіма сторонами [6, с.141]. Розглянувши загальні умови реорганізації банків, можна перейти до більш глибокого вивчення окремих форм реорганізації банків, що я пропоную розглянути у наступному питанні. |
|
Генезис теорії та аналіз практики застосування аналітичних процедур в аудиті Анотація В статті досліджено визначення поняття “аналітичні процедури” в аудиті різними науковцями, визначено власне бачення необхідності... |
1 Міні-кейс 1 «Реорганізаційні процеси в IBM» Першим етапом реорганізації стало делегування повноважень для прийняття рішення по відношенню до товарів та ринків менеджерам автономних... |
|
РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА на проведення державної реєстрації юридичної... |
5. Базові поняття програмування (5 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути... |
|
6. Основи програмування (28 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути... |
ПРИМІРНІ СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ПРОЦЕДУРИ Методичних рекомендацій щодо розроблення Керівництва аеродрому (вертодрому) 17. 2) |
|
План роботи Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції... Голова комісії з проведення реорганізації ДПА в Запорізькій області, голова ДПС у Запорізькій області |
План основних питань економічної і контрольної роботи Бердянської... Голова комісії з проведення реорганізації ДПА в Запорізькій області, голова ДПС у Запорізькій області |
|
1. Поняття, терміни, категорії як концептуальні об’єкти суспільної географії У ньому виділяються прості і складні елементи. До простих належать терміни, поняття, категорії,до складних наукові гіпотези,концепції... |
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України... Президента України щодо накладення вето на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення... |